Даніель Анна Володимирівна Використання можливос­тей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень

brief description

Даніель Анна Володимирівна, юрисконсульт Секретаріа­ту Міжфракційного депутатського об’єднання «Депутатський контроль» Верховної Ради України: «Використання можливос­тей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень» (12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно- розшукова діяльність). Спецрада Д 26.007.05 у Національній академії внутрішніх справ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ДАНІЕЛЬ АННА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 343.985:343.141

ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Пясковський Вадим Валерійович,
кандидат юридичних наук, доцент

Київ – 2017

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ПРАВОВІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ
МОЖЛИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ У РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ 14
1.1. Стан наукових досліджень проблем використання можливостей електронних засобів масової інформації в розслідуванні кримінальних правопорушень 14
1.2. Електронні засоби масової інформації як об’єкт криміналістичного дослідження 26
1.3. Взаємодія органів досудового розслідування з електронними засобами масової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень 39
Висновки до розділу 1 57
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ МОЖЛИВОСТЕЙ ЕЛЕКТРОННИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ 60
2.1. Виявлення кримінальних правопорушень за допомогою електронних засобів масосої іноформації 63
2.2. Використання можливостей електронних засобів масової інформації у розшуковій діяльності слідчого 82
2.3. Вирішення окремих тактичних завдань розслідування за допомогою електронних засобів масової інформації 100
Висновки до розділу 2 119
РОЗДІЛ 3. РОЛЬ МАТЕРІАЛІВ ЖУРНАЛІСТСЬКИХ РОЗСЛІДУВАНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ 122
3.1. Сутність і значення журналістських розслідувань під час здійснення кримінального провадження 122
3.2. Забезпечення таємниці досудового розслідування при висвітленні результатів журналістських розслідувань в електронних засобах масової інформації 142
3.3. Використання матеріалів журналістських розслідувань під час збирання доказів у кримінальному провадженні 155
Висновки до розділу 3 172
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180
ДОДАТКИ 221

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

год. година
гр. громадянин (громадянка)
ГУМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ
ГУНП Головне управління Національної поліції
ЄРДР Єдиний реєстр досудових розслідувань
ЖЕК житлово-експлуатаційна контора
ЗМІ засіб масової інформації
ім. імені
ін. інше
КК Кримінальний кодекс
КПК Кримінальний процесуальний кодекс
м. місто
МВС Міністерство внутрішніх справ
н.е. наша ера
ОВС органи внутрішніх справ
п. пункт
р. рік
рр. роки
РУ районне управління
СІЗО слідчий ізолятор

СРСР Союз Радянських Соціалістичних Республік
ст. стаття
ст.ст. статті
США Сполучені Штати Америки
т.д. так далі
т.п. тому подібне
тис. тисяча
ТОВ товариство
у.о. умовні одиниці
УВС управління внутрішніх справ
ФРН Федеративна Республіка Німеччина
ЦРУ

ч. Центральне розвідувальне управління

частина

ВСТУП

Актуальність теми. Соціально-економічні та політичні зміни, що відбуваються в Україні, відкрили можливості для побудови нової системи відносин між громадянином, суспільством і державою на основі цінностей свободи і демократії [305]. Як зазначається у Стратегії сталого розвитку
«Україна – 2020», схваленої Указом Президента України від 02 січня 2015 р.
№ 5/2015, наразі в державі відбувається процес оновлення влади, реформування судової та правоохоронної системи, телекомунікаційної інфраструктури, метою яких є впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі [306].
Досягнення окреслених цілей передбачає всебічний захист прав та свобод людини і громадянина, що є неможливим без ефективної протидії злочинності, зокрема швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень. Разом із тим складна соціально-економічна ситуація в державі, значна кількість зброї, що перебуває в незаконному обігу у зв’язку з проведенням Антитерористичної операції на Сході України, зумовлюють негативну тенденцію зростання рівня злочинності. Так, за даними офіційної статистичної звітності Генеральної прокуратури України, лише протягом 2016 р. на території України зареєстровано 592,6 тис. кримінальних правопорушень, з яких 232,5 тис. є тяжкими та особливо тяжкими (протягом 2015 р. ці показники становили 565,2 тис. і 199,4 тис. відповідно). Потерпілими внаслідок вчинення щодо них злочинів стало 444,6 тис. осіб, а матеріальної шкоди вчиненням кримінальних правопорушень завдано на 4976,8 млн грн. Упродовж 2016 р. до суду направлено 141,4 тис. кримінальних проваджень, що на 15,8 % менше, ніж у 2015 р. [272].
Для покращення ситуації, що склалася, на часі удосконалення
діяльності органів досудового розслідування, підвищення її ефективності,

зважаючи на досягнення науково-технічного прогресу та розвитку інформаційних технологій. Пошук оптимального вирішення вказаного завдання потребує застосування слідчими підрозділами усіх можливих сил та засобів, у тому числі й використання можливостей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень.
Теоретичне підґрунтя дисертації становлять фундаментальні роботи вчених, присвячені різним аспектам розслідування злочинів, зокрема, Ю. П. Аленіна, Л. І. Аркуші, І. В. Басистої, В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, Г. П. Власової, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, В. Я. Горбачевського, І. В. Гори, В. А. Журавля, А. В. Іщенка, Н. І. Клименко, В. А. Колесника, О. Н. Колесниченка, В. П. Колмакова, В. П. Корж, В. О. Коновалової, І. І. Котюка, В. С. Кузьмічова, В. В. Лисенка, В. К. Лисиченка, В. Г. Лукашевича, Є. Д. Лук’янчикова, О. І. Мотляха, В. В. Назарова, О. В. Одерія, Ю. Ю. Орлова, М. А. Погорецького, В. В. Пясковського, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, Д. Б. Сергєєвої, В. М. Стратонова, О. В. Таран, В. В. Тіщенка, Л. Д. Удалової, В. Г. Хахановського, П. В. Цимбала, К. О. Чаплинського, С. С. Чернявського, Ю. М. Чорноус, В. М. Шевчука, В. Ю. Шепітька, Б. В. Щура, О. Г. Яновської та інших.
Окремі проблеми використання можливостей засобів масової
інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень досліджували вітчизняні науковці П. Д. Біленчук, О. І. Бугера, В. Д. Гавловський, А. Ф. Іскендеров, Н. С. Карпов, В. А. Комаров, А. В. Лебедєва, С. Л. Недов, О. Л. Порфімович, Ю. В. Стеценко та ін.
Незважаючи на вагомий внесок названих учених у розроблення зазначеної проблематики, питання використання в розслідуванні кримінальних правопорушень можливостей саме електронних засобів масової інформації окремо не вивчалось і криміналістичні рекомендації практикам щодо цієї проблематики не розроблялися, що зумовлює обрання теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 р. № 537-V, Стратегії національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України від 26 травня 2015 р.
№ 287/2015, Концепції державної політики у сфері боротьби з організованою злочинністю, схваленої Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р.
№ 1000/2011, Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2015–2019 років, затвердженого наказом МВС України від 16 березня 2015 р. № 275, а також планів проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт у Національній академії внутрішніх справ на 2014–2016 рр. Тему дисертації затверджено рішенням Вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол № 21 від 25 червня 2013 р.) та зареєстровано Координаційним бюро Національної академії правових наук України (№ 1197, 2013 р.).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в розробленні теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо використання можливостей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі задачі:
– висвітлити історіографію дослідження проблем використання можливостей засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень;
– визначити поняття та здійснити класифікацію електронних засобів масової інформації, можливості яких доцільно використовувати під час розслідування кримінальних правопорушень;
– охарактеризувати форми взаємодії органів досудового розслідування з електронними засобами масової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень та виділити найбільш ефективні з них;

– систематизувати заходи, спрямовані на виявлення кримінальних правопорушень за допомогою електронних засобів масової інформації;
– виокремити напрями використання можливостей електронних засобів масової інформації в розшуковій діяльності слідчого;
– визначити коло тактичних завдань розслідування кримінальних правопорушень, які доцільно вирішувати за допомогою електронних засобів масової інформації;
– класифікувати журналістські розслідування, які проводяться в Україні за фактом вчинення кримінальних правопорушень, а також визначити їх мету, завдання, методи та джерела інформації;
– висвітлити особливості забезпечення таємниці досудового слідства при оприлюдненні результатів журналістських розслідувань;
– окреслити теоретичні та практичні проблеми використання матеріалів журналістських розслідувань під час збирання доказів у кримінальному провадженні.
Об’єкт дослідження – діяльність органів досудового розслідування у зв’язку з використанням можливостей електронних засобів масової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень.
Предмет дослідження – використання можливостей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач і досягнення мети було застосовано сукупність методів і прийомів наукового пізнання соціально-правових явищ, що сприяло розумінню об’єкта дослідження в контексті поєднання потреб науки та практики, зокрема, методи формальної логіки (аналіз, синтез, дедукція, індукція, аналогія, абстрагування), що надало можливість детально усвідомити зміст розглядуваних питань (в усіх розділах дисертації). У дослідженні також використовувалися такі загальнонаукові та спеціальні методи, як історико-правовий – при вивченні наукових праць, поглядів учених щодо предмета дослідження (підрозділ 1.1); порівняльно- правовий – під час аналізу думок науковців, законодавчого досвіду

зарубіжних держав щодо досліджуваної проблематики, наукових категорій, визначень та підходів (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1, 3.1, 3.2); догматичний – для тлумачення юридичних категорій, поглиблення й уточнення понятійного апарату (підрозділ 1.3, 2.1, 2.3, 3.1); системний – при побудові класифікації ЗМІ в Україні та визначенні місця серед них електронних ЗМІ, під час класифікації журналістських розслідувань, предметом яких є кримінальні правопорушення (підрозділ 1.2, 3.1); статистичний – під час аналізу та узагальнення емпіричної бази (вивчених кримінальних проваджень, результатів анкетування) (розділ 1–3); соціологічні – для підтвердження наукових висновків результатами анкетування працівників правоохоронних органів (розділ 1–3). Метод моделювання дозволив запропонувати внесення змін до норм Кримінального процесуального кодексу України (підрозділ 1.3, 2.2, 3.2).
Емпіричну базу дослідження становлять систематизовані матеріали офіційної статистичної звітності Генеральної прокуратури України за період 2015–2016 рр.; результати вивчення матеріалів 102 кримінальних проваджень (справ), в яких використовувалися можливості електронних засобів масової інформації, за 2011–2016 рр.; узагальнені дані анкетувань слідчих Національної поліції та Служби безпеки України (215 респондентів з міста Києва, Вінницької, Житомирської, Івано-Франківської, Київської, Одеської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької та Чернігівської областей). Під час підготовки роботи використано досвід автора, набутий за час роботи журналістом на телеканалі СТБ.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним із перших в Україні монографічним дослідженням теоретичних і практичних питань використання можливостей електронних засобів масової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень. Сформульовано та обґрунтовано низку висновків і рекомендацій,

спрямованих на підвищення ефективності діяльності органів досудового розслідування, зокрема:
вперше:
– визначено заходи, спрямовані на виявлення злочинів за допомогою електронних засобів масової інформації. Такими заходами є: розміщення в електронних ЗМІ інформації, яка б спонукала громадян повідомляти про вчинені кримінальні правопорушення та про підготовку до їх вчинення; вивчення вже оприлюднених електронними засобами масової інформації матеріалів з метою виявлення відомостей: про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, публікація якої в засобах масової інформації є підготовкою до вчинення іншого кримінального правопорушення, розміщення якої в ЗМІ свідчить про вчинення кримінального правопорушення з використанням засобу масової інформації як знаряддя злочину;
– аргументовано необхідність запобігання зловживанням свободою слова під час збирання і висвітлення матеріалів журналістських розслідувань, на підставі чого запропоновані доповнення до чинного КПК України щодо можливості опублікування відомостей досудового розслідування в засобах масової інформації, в тому числі електронних, лише за наявності письмового дозволу слідчого або прокурора;
– розроблено тактичні прийоми вирішення за допомогою електронних засобів масової інформації таких завдань розслідування, як віддалений вплив на окремі категорії осіб з метою спонукання їх до вчинення певних дій або до утримання від їх вчинення в інтересах розслідування; протидія чуткам, що негативно впливають на процес розслідування кримінального правопорушення; подолання протидії розслідуванню;
удосконалено:
– історіографію наукових досліджень із проблематики використання можливостей засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень;

– положення, що визначають особливості та форми взаємодії слідчого з електронними засобами масової інформації під час розслідування кримінальних правопорушень;
– криміналістичні рекомендації щодо використання слідчим у кримінальному провадженні відомостей, отриманих журналістами під час проведення їх власних розслідувань;
дістало подальший розвиток:
– поняття та класифікація електронних засобів масової інформації, можливості яких доцільно використовувати під час розслідування кримінальних правопорушень;
– рекомендації щодо використання можливостей електронних засобів масової інформації в розшуковій діяльності слідчого;
– класифікація журналістських розслідувань, предметом яких є кримінальні правопорушення, а також теоретичне обґрунтування мети, завдань та методів їх проведення.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені й обґрунтовані у дисертації положення, висновки та рекомендації впроваджено та надалі може бути використано у:
– законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного кримінального процесуального законодавства України (лист Комітету Верховної Ради України з питань законотворчого забезпечення правоохоронної діяльності від 23 травня 2016 р. №04–18/12–1073);
– практичній діяльності слідчих підрозділів Національної поліції – як рекомендації та пропозиції, спрямовані на використання можливостей електронних ЗМІ під час розслідування кримінальних правопорушень (акт впровадження Головного слідчого управління Національної поліції України від 30 червня 2016 р.);
– освітньому процесі – під час підготовки навчально-методичних матеріалів для проведення занять із навчальних дисциплін «Криміналістика»,
«Розслідування окремих видів злочинів», «Організація розслідування

кримінальних правопорушень», «Тактика проведення слідчих (розшукових) дій», а також безпосередньо під час проведення занять у системі підготовки та підвищення кваліфікації слідчих і працівників підрозділів кримінальної поліції та превенції (акти впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 15 березня 2016 р., Національної академії внутрішніх справ від 15 березня 2015 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації доповідалися на шести міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми криміналістики: інтелектуальна власність, культурні цінності, соціально-комунікаційна індустрія, міжнародне співробітництво» (м. Київ, 24-25 лютого 2013 р.); «Національні та міжнародні стандарти сучасного державотворення: тенденції та перспективи розвитку» (м. Донецьк, 22-23 червня 2013 р.); «Стан та перспективи розвитку юридичної науки» (м. Дніпропетровськ, 3-4 жовтня 2014 р.); «Актуальні питання теорії і практики криміналістичної науки» (м. Київ, 23 січня 2015 р.); «Юридичні наукові дискусії як фактор сталого розвитку правової доктрини та законодавства» (м. Київ, 10-11 квітня 2015 р.);
«Теоретичні аспекти організації досудового розслідування» (м. Харків, 4 грудня 2015 р.).
Публікації. Основні положення та висновки, що сформульовані в дисертації, відображено у 12 наукових публікаціях, серед яких п’ять статей – у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, одна стаття – у міжнародному науковому виданні, а також у шістьох тезах, опублікованих у збірниках доповідей науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає у всебічному досліджені проблем використання можливостей електронних засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень і формування на цій основі висновків, пропозицій та рекомендацій, що відповідають вимогам наукової новизни та мають теоретичне і практичне значення.
За результатами проведеного дослідження було сформульовано такі висновки:
1. Аналіз наукових досліджень та теоретичних джерел кінця ХІХ – ХХІ століть дав можливість дійти висновку, що окремі аспекти проблеми використання засобів масової інформації у розслідуванні кримінальних правопорушень висвітлені у вітчизняній та зарубіжній криміналістиці, однак на монографічному рівні вказане питання досі не розроблялося. Науковий прогрес, поява та широке розповсюдження електронних засобів масової інформації вимагає удосконалення положень криміналістичної науки щодо використання їх можливостей органами досудового розслідування.
2. Усі засоби масової інформації в Україні, можливості яких доцільно використовувати під час розслідування кримінальних правопорушень, слід розподіляти на дві групи: друковані та аудіовізуальні (електронні). До числа електронних засобів масової інформації належать: радіо, телебачення та Інтернет-ЗМІ, які поділяються на мережеві засоби масової інформації та електронні версії друкованих видань. Одним з питань, яке потребує законодавчого врегулювання, є питання про те, що до засобів масової інформації слід відносити не увесь контент мережі Інтернет, а його частину, тобто лише так звані Інтернет-ЗМІ, при цьому розповсюджені на сьогоднішній день соціальні мережі не можуть визнаватися засобами масової інформації.

3. Найбільш продуктивними формами взаємодії слідчого з електронними засобами масової інформації є: публікація матеріалів, що стосуються розслідування кримінальних правопорушень, та включає в себе підготовку слідчим статей, повідомлень, заміток, оголошень інформаційно- пошукового, консультативного чи профілактичного характеру (23,7 % опитаних слідчих); інтерв’ю (19,6 %); публікація дописів у соціальних мережах, зокрема «Фейсбук», що дозволяє висвітлювати необхідну інформацію задля її подальшого використання професійними журналістами електронних засобів масової інформації (17,2 %); прес-конференція (15,4 %); брифінг, який доцільно проводити з метою висвітлення обставин вчинення резонансних кримінальних правопорушень, окремих слідчих (розшукових) дій чи прийнятих процесуальних рішень, результатів роботи органу досудового розслідування (10,2 %); прес-реліз (7,4 %); випуск теле- й радіопрограм за участю представників органів досудового розслідування, залучення слідчих як консультантів у різноманітних програмах, ток-шоу, створення спільної медійної продукції (6,5 %). Обрання форми взаємодії з електронними засобами масової інформації має залежати від характеру відносин, що склалися з певним виданням чи окремим журналістом; обставин розслідуваних злочинів; завдань, що постають перед слідчим під час розслідування кримінального правопорушення.
Внесено пропозиції щодо доповнення частини п’ятої ст. 40 «Слідчий
органу досудового розслідування» КПК України абзацом наступного змісту:
«Засоби масової інформації зобов’язані в найкоротший термін безоплатно публікувати повідомлення, звернення та оголошення слідчого щодо розслідуваного ним кримінального правопорушення».
4. Заходами, спрямованими на виявлення кримінальних правопорушень за допомогою електронних засобів масової інформації, є: розміщення в ЗМІ інформації, яка б спонукала громадян повідомляти про вчинені кримінальні правопорушення, про підготовку до їх вчинення або ж про інші протиправні дії окремих осіб (25,1 % опитаних слідчих); вивчення вже опублікованих в

засобах масової інформації матеріалів з метою виявлення відомостей: про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується (16,7 %); публікація якої в засобі масової інформації є підготовкою до вчинення іншого кримінального правопорушення (27,9 %); розміщення якої в ЗМІ свідчить про вчинення кримінального правопорушення з використанням засобу масової інформації як знаряддя злочину («масмедійні злочини») (30,3 %).
5. Розшукова робота є одним з найбільш важливих напрямів діяльності правоохоронних органів. Використання можливостей електронних засобів масової інформації є доцільним для вирішення завдань розшукової діяльності слідчого щодо: встановлення свідків та очевидців кримінального правопорушення; встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення; встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб; розшуку безвісти зниклих осіб; встановлення особи невпізнаного трупа; розшуку викраденого майна, встановлення власників викраденого.
Запропоновано доповнити ст. 281 «Розшук підозрюваного» КПК України частиною четвертою наступного змісту: «4. При здійсненні розшуку підозрюваного слідчий може використовувати можливості засобів масової інформації незалежно від форми їх власності».
6. Під час розслідування кримінальних правопорушень залучати можливості електронних засобів масової інформації доцільно для вирішення наступних тактичних завдань: віддалений вплив на окремі категорії осіб (особу, яка вчинила злочин, підозрюваного, який перебуває в розшуку, свідків та очевидців кримінального правопорушення тощо) з метою спонукання їх до вчинення певних дій або ж до утримання від їх вчинення в інтересах розслідування; протидія чуткам, що негативно впливають на хід розслідування кримінального правопорушення; подолання протидії розслідуванню.
7. Журналістські розслідування, предметом яких є кримінальне правопорушення, поділяються на три групи: журналістські розслідування

латентних кримінальних правопорушень; журналістські розслідування кримінальних правопорушень, досудове розслідування яких триває або за фактом яких здійснюється судове провадження; журналістські розслідування кримінальних правопорушень, за результатом судового розгляду яких вже винесено судове рішення, або подій, які містять ознаки кримінальних правопорушень, однак прийнято рішення про закриття кримінального провадження за їх фактом.
8. Розголошення таємниці досудового слідства шляхом передчасної публікації в електронних засобах масової інформації результатів журналістських розслідувань може призвести до таких негативних наслідків як: завдання шкоди правам, свободам і законним інтересам учасників кримінального провадження, створення перешкод під час встановлення обставин, що підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження (46,9 % опитаних слідчих); можливість використання широким колом осіб у злочинній діяльності відомостей про способи вчинення і приховання кримінальних правопорушень, технологічні подробиці вчинених злочинів, прийоми і шляхи протидії розслідуванню (21,0 %); можливість використання засобів масової інформації для оприлюднення інформації, спрямованої на лобіювання інтересів окремих осіб, поширення дезінформації в суспільстві (32,1 %).
З метою унеможливлення зловживання свободою слова всупереч
інтересам досудового розслідування, пропонується частину першу ст. 222
«Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування» КПК України доповнити абзацом наступного змісту: «Опублікування відомостей досудового розслідування в засобах масової інформації, в тому числі електронних, можливе лише за наявності письмового дозволу слідчого або прокурора».
9. Матеріали, отримані під час проведення журналістських розслідувань, можуть бути використані під час формування доказової бази кримінального провадження. Джерелами інформації про кримінальне

правопорушення можуть бути: журналіст як суб’єкт журналістського розслідування, а також інші особи, які є учасниками даного розслідування (оператор, кореспондент, особи, які надавали інтерв’ю тощо) (47,0 % опитаних слідчих); документи, зібрані під час проведення журналістського розслідування (наприклад, відеозаписи, письмові відповіді на журналістські запити та ін.) (41,9 %); безпосередньо опублікований в електронному ЗМІ матеріал журналістського розслідування (стаття в електронній версії газети, телепередача) (11,1 %).