ДЕРЖАВА І ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ (ПРОБЛЕМИ СПІВВІДНОШЕННЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ)

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..……. 3
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ У ДЕРЖАВНО-ОРГАНІЗОВАНОМУ СУСПІЛЬСТВІ………………………………………….………………….….. 12
1.1. Держава і політичні партії в політичній системі суспільства ………… 12
Висновки до підрозділу 1.1…………………………………………………… 43
1.2.Еволюція наукових уявлень про співвідношення та взаємодію політичних партій і держави….……………………………………..………. 45
Висновки до підрозділу 1.2…………………………………………………… 68
1.3.Багатопартійність як чинник політичного розвитку Української держави………………………………………………………………………. .. 70
Висновки до підрозділу 1.3…………………………………………………….95

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ І ДЕРЖАВИ ………………………………..……………………..…………….. 97
2.1.Проблеми правової інституціоналізації політичних партій……………. 97
Висновки до підрозділу 2.1…………………………………………………. 117
2.2.Правове регулювання статусу політичних партій у демократичній державі………………………………………………………………..…….… 119
Висновки до підрозділу 2.2………………………………………………….. 149
2.3.Правове регулювання участі політичних партій у виборах ...………... 150
Висновки до підрозділу 2.3…………………………………………………. 176

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….. 178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………. 181

ВСТУП

Особливістю дослідження закономірностей співвідношення та взаємодії держави і політичних партій, правового регулювання статусу партій в умовах розбудови в Україні правової, демократичної держави, формування громадянського суспільства є майже цілковита відсутність фундаментальних розробок, присвячених цій проблематиці, що й обумовило вибір теми дисертації.
Актуальність теми. Перехід від тоталітаризму до демократії поставив перед молодою Українською державою завдання створення й розвитку різноманітних інститутів демократії, без яких вона не може існувати й розвиватися. Одним із найважливіших інститутів демократії у всьому світі визнаються політичні партії.
Після скасування ст. 6 Конституції СРСР, яка затверджувала монопольне становище однієї партії, і закріплення права громадян об’єднуватися в політичні партії політична система країни перетворилася на багатопартійну. За короткий строк було утворено досить значну кількість політичних партій, які намагались активно впливати на політику держави. Водночас ні держава, ні суспільство, ні політичні партії не мали чіткого уявлення, якими повинні бути партії в демократичному суспільстві, які відносини, взаємні права й обов’язки мають існувати між партіями й державою. Активний процес партійного будівництва проходив дещо стихійно, поза сферою правового регулювання, що створювало невизначеність статусу цих суб’єктів, додатковий конфліктний потенціал у владовідносинах і можливість зловживання партіями своїм особливим становищем у політичній системі. Законодавство, що було спрямовано на регламентацію діяльності політичних партій, зокрема, Закони України “Про об’єднання громадян”[1] та “Про політичні партії в Україні” [2], мало багато недоліків та було недосконалим.
Таким чином, актуальність дослідження обумовлюється ситуацією, коли існування понад 120 політичних партій, які намагаються активно впливати на формування і здійснення державної влади, проходить в умовах відсутності наукових розробок щодо їх діяльності й досконалого правового регулювання, яке повинне, по-перше, створювати сприятливе середовище для розвитку партій, а, по-друге, гарантувати суспільству й державі відсутність зловживань з їх боку. Встановлення закономірностей взаємовідносин держави і політичних партій має велике значення для розвитку науки теорії держави і права.
Існуюча зараз ситуація заважає реалізації проголошених у Конституції України завдань побудови правової, демократичної держави, тому вельми актуальними стають питання, пов’язані з реформуванням відповідних елементів політичної системи України та їх взаємовідносин. Згідно з Розпорядженням Президента України № 73/2001-рп від 27 березня 2001р. була розроблена “Концепція реформування політичної системи України”, яка передбачає, зокрема, реформування взаємовідносин держави й політичних партій, зміцнення останніх, формування парламентської більшості й опозиції, створення коаліційного уряду та ін. [3].
Актуальність дослідження також обумовлена визнанням для України стратегічною перспективою розвитку – вступу до Європейського Союзу. Інтеграція до Євросоюзу, зокрема, політична і правова, не можлива без дослідження політичних та правових інститутів цих країн, зокрема політичних партій та їх взаємовідносин з державою.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми “Розвиток прав людини як головна частина розвитку демократичних процесів в правовій соціальній державі України” № 0186.0.070866.

Ступінь наукової розробленості проблеми й теоретична база дослідження. Досить довгий час проблема існування й діяльності політичних партій була поза увагою вчених. До ХІХ – ХХ ст. її порушували лише частково, звертаючи увагу на окремі сторони діяльності партій у межах більш широких суспільних і державознавчих досліджень. Окремих аспектів діяльності політичних партій торкались: Аристотель, Цицерон, Фома Аквінський, Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, Д. Юм, Е. Берк, В. Франклін, Ш. Монтеск’є, Ж.-Ж. Руссо. Політичні партії в цей період, за деякими винятками, розглядалися як негативне явище в державі.
На порозі ХІХ – ХХ ст. політичні партії стають окремим об’єктом дослідження з боку вчених, вони позбуваються негативного ореолу, поступово визнається їх необхідність у демократичному суспільстві. У цей період увагу до проблематики партій звертали Р. Моль, І. Блюнчлі, Г. Єллінек, Г. Кельзен, М. Вебер, Р. Міхельс, М. Острогорський та ін. На початку ХХ ст. з’являються перші монографічні дослідження, присвячені діяльності політичних партій.
Після встановлення на теренах колишньої Російської імперії радянської влади наукові розробки стали жорстко заідеологізованими. Вітчизняна наука з цих питань розвивалася в основному двома напрямками: обґрунтування однопартійного режиму в СРСР і критика діяльності політичних партій у капіталістичних державах.
Після розпаду СРСР і проголошення незалежності в Україні виникла необхідність дослідження цієї теми в контексті розбудови засад правової, демократичної держави. Але за десять років не з’явилося жодного дисертаційного дослідження з юридичних наук, присвяченого взаємовідносинам держави і політичних партій та правовому регулюванню їх діяльності. Заслуговує на увагу єдине дисертаційне дослідження – І.В. Музики “Ідея багатопартійності в українській політико-правовій думці та державотворчій практиці останньої чверті ХІХ ст. – першої чверті ХХ ст.” Діяльності партій приділяють належну увагу лише політологічна й історична науки, в рамках яких було розроблено низку дисертаційних досліджень з цієї тематики.
У сучасній вітчизняній і російській науках різні аспекти взаємодії держави й політичних партій досліджували: А. Байрамов, М. Байтін, А. Білоус, В. Богатирьов, К. Гаджієв, Вол. Гончаренко, В. Даниленко, Ю. Дмитрієв, Т. Ковальчук, В. Копєйчиков, С. Кирєєва, О. Кушнаренко, О. Лавринович, В. Лапаєва, Н. Логінова, С. Лукаш, О. Мироненко, І. Музика, О. Петришин, В. Примуш, П. Рабінович, В. Русинов, М. Страхов, Б. Страшун, В. Тацій, Ю. Тодика, М. Цвік, В. Чиркін, Ю. Шемшученко, Ю. Юдін, С. Юр’єв та ін.
Дисертація в основному має характер теоретичного дослідження.
Емпірична база дослідження. Дослідження здійснювалося на основі вивчення історичної практики діяльності політичних партій в різних державах, насамперед, в Україні, аналізу вітчизняного й зарубіжного законодавства, рішень Конституційного Суду України та інших держав, з використанням офіційних та періодичних видань, довідкової літератури й статистичних матеріалів.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення загальних закономірностей взаємовідносин держави й політичних партій, формулювання теоретичних положень, практичних висновків і рекомендацій, спрямованих на розвиток багатопартійності в Україні, встановлення засад і механізмів правового регулювання діяльності політичних партій, яке відповідало б демократичним принципам і критеріям юридичної досконалості.
Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі основні задачі:
– простежити розвиток і зміну наукових уявлень про співвідношення та взаємодію політичних партій і держави від античності до сучасних концепцій, встановити закономірності цієї еволюції;
– дослідити діяльність політичних партій на теренах України з часів їх появи на початку ХХ ст. до проголошення незалежності після розпаду СРСР як фактора політичного розвитку нашої держави, з’ясувати чинники, які сприяли або заважали розбудові політичної системи Української держави;
– розкрити загальнотеоретичні закономірності взаємовідносин держави і громадянського суспільства, зокрема місце й роль політичних партій у політичній системі суспільства;
– запропонувати загальнотеоретичне визначення поняття “політична партія”, дослідити її завдання та функції в демократичній державі;
– висвітлити тенденції ставлення з боку держав до питання правового регулювання діяльності партій, становлення їх не тільки як політичного, а й правового інституту, встановити етапи та форми правової інституціоналізації партій;
– розглянути найважливіші правові норми, які регулюють створення, діяльність і ліквідацію політичних партій, приділивши увагу новим правовим інститутам в регламентації їх діяльності; провести порівняльно-правове співставлення правового регулювання статусу політичних партій з нормами зарубіжного законодавства, в першу чергу країн Європейського Союзу, і зробити висновки щодо вдосконалення чинного законодавства;
– проаналізувати правові механізми, які регламентують участь політичних партій у виборах до парламенту, приділивши увагу загальнотеоретичним аспектам, насамперед типу виборчої системи, її впливу на формування певної партійної системи та процеси політичної структуризації парламенту; зробити висновки щодо найбільш адекватного на даному етапі типу виборчої системи та перспектив її розвитку.
Об’єктом дослідження є взаємовідносини держави і громадянського суспільства, правова регламентація організації та функціонування політичної системи в умовах формування засад правової, демократичної держави.
Предметом дослідження є відносини, які виникають між державою та політичними партіями, загальнотеоретичні питання їх співвідношення та взаємодії в політичній системі суспільства, правова регламентація створення, діяльності й ліквідації партій в контексті реалізації положень Конституції України.
Методи дослідження. Для досягнення наукової об’єктивності результатів дисертантом застосовувався широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Методологічною основою останнього є універсальні методи діалектики, які використовувалися на всіх етапах для розкриття особливостей відносин держави і партій у їх розвитку, взаємодії та взаємозв’язку з іншими явищами.
На окремих етапах дослідження автор застосовував спеціальні методи: історичний – під час аналізу діяльності національних політичних партій в Україні; логічний – для формулювання визначення поняття “політична партія”; структурно-функціональний – при визначенні ролі й місця політичних партій у політичній системі та формулюванні їх завдань і функцій; метод моделювання та прогнозування – при розробці теоретичних конструкцій найважливіших правових інститутів, які повинні регулювати статус партій; статистичний – під час вивчення впливу виборчих систем на партійну систему та структуризацію парламенту; порівняльно-правовий – для співставлення норм права вітчизняного законодавства з правовими нормами інших держав; формально-юридичний – при тлумаченні правових норм та розробці законодавчих пропозицій.
Наукова новизна дисертації. Наукова новизна визначається передусім тим, що ця робота є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням загальнотеоретичних аспектів співвідношення держави і політичних партій, правового регулювання їх взаємодії в умовах формування засад правової демократичної держави.
Наукова новизна одержаних результатів знайшла свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках дисертації:
1) вперше робиться спроба співставити проблеми функціонування партій із загальною теорією демократії – з її формами, інститутами та принципами і зроблено висновок, що процеси демократизації і встановлення багатопартійності не можуть розвиватися один без одного; підкреслюється, що відсутність багатопартійності є однією з невід’ємних ознак і чинників існування авторитарного політичного режиму;
2) вперше дано визначення поняття політичної партії як спеціалізованого інституту громадянського суспільства покликаного формувати первинну політику, реалізовувати її на державному рівні й контролювати її здійснення;
3) вперше обґрунтовуються тенденції формування так званої системи політичного правління, при якій загальнозначимі напрямки розвитку визначають насамперед політичні партії як представники громадянського суспільства (первинна політика), а держава є лише інститутом реалізації цих загальнонаціональних перетворень (вторинна політика);
4) по-новому розглянута роль національних політичних партій у першому об’єднанні всіх українських земель у межах однієї незалежної Української держави; встановлено, що однією з причин втрати незалежності України була слабкість політичних партій і недооцінка державою небезпеки з боку партій, заснованих на недемократичних цінностях;
5) вперше у вітчизняній науці розмежовано поняття інституціоналізації і правової інституціоналізації політичних партій, визначено сутність останньої, досліджено її форми й етапи розвитку в Україні;
6) вперше у вітчизняній науці комплексно досліджені найважливіші правові інститути, які регламентують створення, діяльність і ліквідацію політичних партій, зокрема, членство в них, їх фінансування, внутрішній устрій, процедури реєстрації та заборони, зроблено висновки щодо вдосконалення чинного законодавства;
7) дістало подальший розвиток дослідження залежності напрямів розвитку партійного будівництва від типу виборчої системи, яка закріплюється законодавчо, а також її вплив на політичну структуризацію парламенту.
Практичне значення одержаних результатів полягає:
– у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції взаємодії держави і політичних партій, досліджень правового регулювання статусу партій та їх участі у виборах;
– у правотворчий сфері – висновки та пропозиції можуть бути використані при розробці системи законодавства, що регламентує діяльність політичних партій;
– у навчальному процесі – положення й висновки дисертації можуть бути використані при підготовці підручників, навчальних посібників з курсів “Теорія держави і права”, “Історія держави і права”, викладанні відповідних навчальних дисциплін;
– у правовиховній сфері – запропоновані положення можуть послужити матеріалом у роботі по підвищенню рівня правової й політичної культури населення та державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.
Автор брав участь у розробці пропозицій щодо вдосконалення законодавства про політичні партії в межах програми “Недоліки законодавства України та пропозиції щодо його вдосконалення”, підготовленої Міністерством юстиції України для подання Президентові й Кабінету Міністрів України.
Положення дисертації були використані під час написання наукової роботи на Всеукраїнський конкурс наукових студентських та аспірантських робіт з політичної тематики, що проводився в межах підготовки науково-практичної конференції “Нові політичні реалії України на рубежі тисячоліть” відповідно до Розпорядження Президента України №73/2001-рп від 27 березня 2001р., де автор був визнаний переможцем і відзначений Подякою Президента України.
Положення дисертації доповідалися й обговорювалися на 20 міжнародних, всеукраїнських і регіональних науково-практичних конференціях, наукових семінарах, “круглих столах”. Зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції “50 років Конвенції про захист прав людини та основних свобод і проблеми формування правової держави в Україні” (м. Харків, 19–20 жовтня 2000р.); Науковій конференції молодих учених та аспірантів “Актуальні проблеми юридичної науки” (м. Харків, 18 травня 2000р.); ІІІ, IV, V міських науково-практичних конференціях “Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених Харківщини” (м. Харків, 2000, 2001, 2002 роки.); 8, 9, 10, 11 Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 1999, 2000, 2001 роки) та ін.
Публікації. Основні положення дисертації знайшли відбиття в 21 науковій публікації, зокрема, в 6-ти статтях, опублікованих у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України.
Структура дисертації. Відповідно до мети, предмета й логіки дослідження робота складається із вступу, 2-х розділів, поділених на 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації – 202 сторінки, із них основного тексту – 180 сторінок. Кількість використаних джерел – 232.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у встановленні загальнотеоретичних закономірностей взаємовідносин держави і політичних партій у межах політичної системи суспільства, правового регулювання діяльності та статусу партій в умовах розбудови засад правової, демократичної держави.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Дається авторське визначення політичної партії як спеціалізованого інституту громадянського суспільства, покликаного формувати первинну політику, реалізовувати її на державному рівні та контролювати її здійснення. Обґрунтовується необхідність просування демократичного суспільства до системи політичного правління, де політика має два рівні. Політичні партії, як представники громадянського суспільства, визначають шляхи й напрямки розвитку держави й суспільства (первинна політика). Здійснення цієї політики, її часткова зміна в процесі реалізації проходять через державний апарат (вторинна політика).
2. Підходи до розуміння ролі політичних партій на всіх історичних етапах були обумовлені більш загальними поглядами на державу, на процес формування і здійснення державної влади. У межах монархічної форми правління політичні партії об’єктивно були не потрібні, що знайшло відбиття в політико-правових концепціях того часу. Визнання політичних партій почалося разом із демократизацією державного устрою, визнанням народу джерелом влади, введенням загального виборчого права і представницької системи правління. Із цього моменту невід’ємним елементом демократичної організації державної влади стають політичні партії, відіграючи важливу роль у підтримці даної системи.
3. Політичні партії протягом ХХ ст. відігравали виключно важливу роль у долі України: сприяли розвиткові національної свідомості народу, поділеного між двома імперіями, очолили боротьбу за об’єднання всіх українських земель і за створення власної держави на початку ХХ ст., сприяли її відновленню в 1991р.
4. Визначено поняття правової інституціоналізації політичних партій, її етапи та форми, обґрунтовується необхідність розмежування правових статусів політичної партії і інших об’єднань громадян, що повинно знайти свій прояв як в особливих правах, так і в особливих обов’язках партій.
5. Пропонується нормативне визначення політичної партії як зареєстрованого органами державної влади у встановленому законом порядку об’єднання громадян, які є прихильниками певної загальнонаціональної програми розвитку суспільства, реалізація якої здійснюється шляхом виборів до органів державної влади, чи іншої політичної діяльності, не забороненої законом.
6. Вноситься пропозиція запровадити у законодавство України нові правові інститути, спрямовані на вдосконалення правового статусу політичних партій. Зокрема, обґрунтовується введення норм, що гарантують демократичний внутрішній устрій партій, передбачають їх державне фінансування з одночасною забороною займатися підприємницькою діяльністю, можливість їх заборони тільки за порушення норм Конституції України, надання повноважень щодо розгляду цієї категорії справ Конституційному Суду України.
7. Найбільше сприяють розвиткові політичних партій і політичній структуризації парламенту пропорційна і змішана системи виборів. Вважаємо, що перехід на сучасному етапі виключно до пропорційної виборчої системи є недоцільним тому, оскільки вона може нормально функціонувати лише в умовах розвинутої, стабільної багатопартійної системи і високої правосвідомості й політичної культури населення. Обстоюється необхідність на сучасному етапі розвитку України існування змішаної мажоритарно-пропорційної системи виборів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992р. № 2460-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 34. – Ст.504.
2. Про політичні парії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001р. № 2365-ІІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 2001. – № 23. – Ст.118.
3. Концепція реформування політичної системи України. – К.: Полюс, 2001. – 45с.
4. Богатырев В.В. Политическая система современного российского общества: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нижегород. юрид. ин–т. – Нижний Новгород, 1998. – 157 с.
5. Словарь терминов по теории государства и права / Рук. авт. кол. Н.И. Панов. – Харьков: Основа, 1997. – 180 с.
6. Политическая организация и управление обществом при социализме / Редкол.: И.П. Ильинский, М.П. Лебедев, Н.В. Черноголовкин. – М.: Мысль, 1975. – 159 с.
7. Марченко М.Н. Обзор литературы // Сов. государство и право. – 1980. – № 11. – С.147–152.
8. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: Новый Юрист, 1998. – 624с.
9. Общая теория государства и права: Академический курс в 2-х т. / Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т.1: Теория государства.– 408 с.
10. Хропанюк В.Н. Теория государства и права: Учеб. пособие / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Дабахов, Ткачев, Димов, 1995. – 384 с.
11. Марченко М.Н. Теория государства и права: Учебник. – М.: Юрид. лит., 1996. – 432 c.
12. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
13. Рабінович П.М., Шмельова Г.Г., Луць Л.А. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник. – К.: Ін–т систем. досліджень освіти України, 1993. – 96 с.
14. Чиркин. В.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М.: Артикул, 1997. – 352 с.
15. Основы теории политической системы / Отв. ред. Ю.А. Тихомиров, В.Е. Чиркин. – М.: Наука, 1985. – 248 с.
16. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.К. Бабаева. – М.: Юрист, 1999. – 592 с.
17. Про підприємства в Україні: Закон України від 27 березня 1991р. № 887-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 24. – Ст.272.
18. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15 вересня 1999р. № 1045-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 45. – Ст.397.
19. Про свободу совісті та релігійні організації: Закон України від 23 квітня 1991р. № 987-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 25. – Ст.283.
20. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії в політичній системі суспільства // Актуал. пробл. історії та культури України: Зб. наук. праць: Ч. ІІ.  Миколаїв: Тетра, 2000.  С.269 – 274.
21. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы: Учеб. пособие. – М.: Юристъ. – 1999. – 335с.
22. Конституція Республіки Болгарія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – C. 119–156.
23. Лук’янов Д.В. До питання про поняття політичної системи // Формування суспільної політики: теоретичний, практичний та правовий аспекти: Десяті Харківські політологічні читання: Зб. наук. статей.  Харків: Ксилон, 2000.  С. 15,16.
24. Аристотель. Политика Аристотеля. – М.: Изд. Сабашниковых, 1911. – 279с.
25. Русско-украинский словарь терминов по теории государства и права. Учеб. пособие / Рук. авт. кол. Панов Н.И. – Харьков: Укр. юрид. акад., 1993. – 165 с.
26. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. – М.: Юрид. лит., 1968. – 197 с.
27. Петришин А.В. Государственная служба. Историко-теоретические предпосылки. Сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Харьков: Факт, 1998. – 168 с.
28. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Антология мировой политической мысли: В 5-ти т. / Рук. проекта Г.Ю. Семигин и др. – М.: Мысль, 1997. – Т. ІІ: Зарубежная политическая мысль ХХ в. – С. 10–29.
29. Энгельс Ф. Введение к работе К. Маркса “Гражданская война во Франции” // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: Изд. 2-е. – М.: Политиздат, 1962. – Т. 22. – С. 189–201.
30. Ленин В.И. О государстве // Ленин В.И. Полн. собр. соч.: Изд. 5-е. – М.: Политиздат, 1974. – Т. 39. – С.64–84.
31. Байтин М. И. Государство и политическая власть (теоретическое исследование): Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Моск. гос. ун-т. – М., 1973. – 52 с.
32. Кейзеров Н.М. Власть без будущего. Критика буржуазных теорий о будущем государства и права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 165 с.
33. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М.: Юрист, 1999. – 400 с.
34. История политических и правовых учений: Хрестом. для юрид. вузов и фак. / Сост. и общ. ред. Г.Г. Демиденко. – Харьков: Факт, – 1080 с.
35. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет. Критика буржуазных теорий. – М.: Юрид. лит., 1973. – 264 с.
36. Энгельс Ф. Об авторитете // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: Изд. 2-е. – М.: Политиздат, 1961. – Т.18. – С.302–305.
37. Маркс К. Морализирующая критика или критизирующая мораль // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: Изд. 2-е. – М.: Политиздат, 1955. – Т.4. – С. 291–321.
38. Дмитриев Ю.А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. – 1994. – №7. – С.28–34.
39. Киров В.Ц. Государственная власть в гражданском обществе: конституционно-правовые аспекты: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Моск. гос. ун-т. – М., 1992. – 23 с.
40. Логинова Н.А. Политическая власть: формирование и функционирование в современной России (политико-правовой аспект): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Рос. акад. управления. – М., 1992. – 21 с.
41. Тихомиров Ю.А. Социализм и политическая власть // Сов. государство и право. – 1974. – №5. – С.11 – 19.
42. Тодыка Ю.Н., Бенедик И.В. Проблемы конституционно-правового регулирования политической и государственной властей // Пробл. законности: Респ. межведом. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций.  Харьков: Юрид. акад. України, 1996.  Вып. 31.  С. 43 – 54.
43. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
44. Бурлацкий Ф.М., Мушинский В.О. Народ и власть: Научн.-попул. очерк полит. системы социализма. – М.: Политиздат, 1986. – 254 с.
45. Киреева С.А. Политический режим как элемент формы государства (теоретико-правовое исследование): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Сарат. гос. акад. права. – Саратов, 1997. – 28 с.
46. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – №30. – Ст. 141.
47. Чиркин В.Е. Основы государственной власти. – М.: Юрист, 1996. – 112 с.
48. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины: Учеб. пособие. – Харьков: Факт, 1999. – 320 с.
49. Политология для юристов: Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1999. – 774 с.
50. Лукьянов Д.В. Гражданское общество и политические партии // Вісн. Харків. ун–ту № 506: Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова: Ч. 1. – Харків, 2001. – С.5–7.
51. Цвик М.В. Теория социалистической демократии (государственно-правовые аспекты). – К.: Вища шк., 1986. – 157 с.
52. Буроменский М.В. Политические режимы государств в международном праве. (Влияние международного права на политические режимы государств). – Харьков: Ксилон, 1997. – 244 с.
53. Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2-х т.: Пер. с англ. Под ред. В.Н. Садовского. – М.: Культур. инициатива, 1992. – Т.1. – 446 с.
54. Кулик А.Н. Партии как институт представительской демократии на Западе и в постсоветской России // Политические партии в России и на Западе: функционирование партийных систем: Пробл.-темат. сб. – М.: ИНИОН РАН, 1995. – С.22–57.
55. Бекназар-Юзбашев Т.Б. Политические партии и развитие буржуазной государственно-правовой доктрины (Политические партии как объект исследования в буржуазных политико-правовых учениях): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / ИГиП АН СССР. – М., 1983. – 213 с.
56. Про всеукраїнській та місцеві референдуми: Закон України від 3 липня 1991р. № 1286-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 33. – Ст. 443.
57. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 жовтня 2001р. № 2766-ІІІ // Уряд. кур’єр. – 2001. – 2 лист. – С.3.
58. Про вибори Президента України: Закон України від 5 березня 1999р. № 474-ХІV // Відом. Верхов. Ради України. – 1999. – № 14. – Ст.81.
59. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України від 14 січня 1998р. № 14/98-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1998.– № 3–4. – Ст.15.
60. Цвік М.В. Демократія і політичний плюралізм // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку: Короткі тези доп. та наук. повід. респ. наук.-практ. конф. 9–11 листопада 1995 р. – Харків: Нац. юрид. акад. України, 1995. – С.18–21.
61. Основной закон Федеративной Республики Германии // Конституции государств Европейского Союза / Под общ. ред. Л.А. Окунькова, – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С.181–234.
62. Білоус А.О. Політичні об’єднання України: стан, тенденції і перспективи розвитку: Дис.... канд. політ. наук: 23.00.02 / Київ. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – Київ, 1992. – 145 с.
63. Гаджиев К.С. Политическая наука: Учеб. пособие для вузов. – М.: Междунар. отношения, 1995. – 400 с.
64. Жеребкин В.Е. Логика. – Харьков: Изд-во Харьк. гос. ун-та, 1968. – 256 с.
65. Тихомирова Л.В., Тихомиров М.Ю. Юридическая энциклопедия / Под ред. Тихомирова М.Ю. – М.: Юринформцентр, 1997. – 526с.
66. Большой юридический словарь / Под ред. А.Я. Сухарова, В.Д. Зорькина, В.Е. Крутских. – М.: Инфра-М, 1998. – 790с.
67. Конституционное право. Энциклопедический словарь / Отв. ред. С.А. Авакьян. – М.: Норма, 2000. – 688с.
68. Юрьев С.С. Правовой статус общественных объединений: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Рос. акад. гос. службы. – М., 1995. – 216 с.
69. Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства: Учебник для юрид. вузов и фак. – М: Норма – Инфра-М, 1999. – 552 с.
70. Марченко М.Н. Политическая система современного буржуазного общества (политико-правовое исследование). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 301 с.
71. Гаджиев К.С. Введение в политическую науку: Учебник для высш. учеб. завед. – М.: Логос, 1997. – 544 с.
72. Мухаев Р.Т. Политология: Учебник для студ. юрид. и гуманит. фак. – М.: Приор, 1997. – 400 с.
73. Конституционное право: Учебник / Отв. ред А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996. – 464 с.
74. Юдин Ю.А. Политические партии и право в современном государстве. – М.: Форум – Инфра-М, 1998. – 288 с.
75. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4-х т. / Отв. ред Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1995. – Т. 1-2. – 778 с.
76. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ: Пер. с нем. Е.А. Сидоровой. – М.: Юрид. лит, 1981. – 368с.
77. Григорьев А.Е. Правовое регулирование деятельности политических партий в ФРГ: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / МГИМО. – М., 1985. – 260 с.
78. Рудич Ф.М. Політичні партії України: політологічний контекст // Вибори і референдум в Україні: проблеми теорії і практики: Зб. / Редкол.: М.М. Рябець (голова) та ін. – К.: ЦВК, 2001. – С. 52-61.
79. Аристотель. Афинская полития. Государственное устройство афинян: Пер. и прим. С.И. Радцига. – М.: Соцэкгиз, – 1937. – 254 с.
80. Утченко С.Л. Идейно-политическая борьба в Риме накануне падения Республики. – М.: Изд-во АН СССР, 1952. – 300 с.
81. Цицерон. Речи: В 2-х т. – М.: Изд-во АН СССР, 1962. – Т. 2. – 400 с.
82. Машкин Н.А. Римские политические партии в конце ІІ и в начале І в. до н. э. // Вестн. древн. истории. – 1947. – №3. – С.126–139.
83. Утченко С.Л. Кризис и падение Римской республики. – М.: Наука, 1965. – 288 с.
84. Лук’янов Д.В. Політичні партії в Стародавній Греції та Римі: порівняльно-правове та історичне дослідження // Держава і право: Зб. наук. праць: Юрид. і політ. науки: Вип. 10. – ІДП НАН України, 2001. – С. 44–47.
85. Макиавелли Н. История Флоренции: Пер. Н.Я. Рыковой. – Л.: Наука, 1973.– 440 с.
86. Гоббс Т. Сочинения: В 2-х т. – М.: Мысль, 1989. – Т.1. – 621 с.
87. Юм Д. Сочинения: В 2-х т. – М.: Мысль, 1966. – Т.2. – 927 с.
88. Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки: Пер. с англ. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
89. Политические партии США в новое время / Под ред. Н.В. Сивачева. – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 264 с.
90. Согрин В.В. Политическая история США. ХVІІ – ХХ вв. – М.: Весь мир, 2001. – 400с.
91. Франклин В. Избранные произведения. – М.: Госполитиздат, 1956. – 631с.
92. Монтескье Ш. Избранные произведения: Размышления о причинах величия и падения римлян; О духе законов; Опыт о вкусе в произведениях природы и искусства. – М.: Госполитиздат, 1955. – 799 с.
93. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М.: Наука, 1969. – 703 с.
94. Демишель А., Демишель Ф., Пикемаль М. Институты и власть во Франции. Институционные формы государственной монополизации капитализма: Пер. с фр. / Под. ред. М.А. Крутоголова. – М.: Прогресс, 1977. – 232 с.
95. Моль Р. Энциклопедія государственныхъ наукъ. – С-Пб., М.: Изд. М.О. Вольфа, 1868. – 232 с.
96. Еллинек Г. Общее ученіе о государствъ: Изд. 2-е. – СП-б.: Изд. Н.К. Мартынова, 1908. – 599 с.
97. Острогорский М. Демократия и политические партии: В 2-х т. – М.: Изд-во ком. акад., 1927. – Т.1. – 280 с.
98. Острогорский М. Демократия и политические партии: В 2-х т. – М.: Изд-во ком. акад., 1930.– Т.2. – 375 с.
99. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог.  1990.  №3.
100. Михельс Р. Социология политической партии в условиях демократии // Диалог.  1990.  №5.
101. Хук С. Революция, реформа, социальная справедливость // Новое время.  1992. № 49.
102. Дюверже М. Политические партии / Пер. с фр. – М.: Акад. проспект, 2000. – 558с.
103. Государственное право Германии: Сокр. пер. нем. семитомного изд.: В 2-х т. – М.: ИГиП РАН, 1994. – Т.1. – 312 с.
104. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1994. – 736с.
105. Музика І.В. Ідея багатопартійності в українській політико-правовій думці та державотворчій практиці останньої чверті ХІХ ст. – першої чверті ХХ ст.: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / ІДП НАН України. – К., 1996.  203с.
106. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К.: Знання, 1993. – 192 с.
107. Макух І. На народній службі: Спогади. – К.: Основні цінності, 2001. – 572 с.
108. Головченко В.І, Демиденко Г.Г., Єрмолаєв В.М., Рубаник В.Є. Українські політичні партії кінця ХІХ – першої половини ХХ століття: Довідник. – Харків, 1994. – 50 с.
109. Нагоєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К.: Укр. письменник, 1993. – 413 с.
110. Пашков М. Формування системи громадських об’єднань в Україні як атрибута латентної державності // Політологічні читання. – 1992. – №2.
111. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. і фак.: У 2-х т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т.1. – 464 с.
112. Программные документы политических партий России дооктябрьского периода: Учеб. пособие / Под ред. Л.С. Леоновой. – М.: Изд-во МГУ, 1991. – 237 с.
113. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К: Ін Юре, 2000. – Т.1. – 648 с.
114. Попик В.И. Политическая борьба на Украине вокруг выборов в III Государственную думу.  К.: Наук. думка, 1989. – 97 с.
115. Хрестоматія з історії держави і права України: Навч. посіб. для вищих навч. закл. і фак.: У 2-х т. / В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький / За ред. В.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1997. – Т.2. – 800 с.
116. Історія держави і права України: Підручник. – У 2-х т. / Кол. авторів: В.Д. Гончаренко, А.Й. Рогожин, О.Д. Святоцький та ін. / За ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина. – К: Ін Юре, 2000. – Т.2. – 580 с.
117. Мироненко О.М. Світоч української державності: Політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради. – К., 1995. – 328 c.
118. Ленін В.І. Держава і революція // Ленін В.І. Повне зібрання творів: 5-те вид. – К.: Політвидав України, 1973. – Т.33. – С. 1–115.
119. Международное право: Учебник: 2-е изд. / Отв. ред. Ю.М. Колосов, В. И. Кузнецов.– М.: Междунар. отношения, 1998. – 624 с.
120. Лук’янов Д.В. Політичні партії як елемент державотворення на українських землях доби УНР: теоретико-історичні аспекти // Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.  Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.  Вип. 41 .  С. 3 –8.
121. Рубаник В.Е. К вопросу об утверждении монопартийности в политической системе Украины // Пробл. законности: Респ. междуведом. науч. сб. – Харьков: Юрид. акад. Украины, 1995. – Выпуск 29.  С.22–28.
122. Історія держави і права України: Підруч. для юрид. вищих навч. закладів і фак.: У 2-х ч. / А.Й. Рогожин, М.М. Страхов, В.Д. Гончаренко / За ред. А.Й. Рогожина. – К.: Ін Юре, 1996. – Ч.2.  448 с.
123. Восленский М.С. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза.  М.: Сов. Россия. Октябрь, 1991.  624с.
124. Декларація про державний суверенітет: Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990р. № 55–ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР.  1990.  №31.  Ст.429.
125. Про проголошення незалежності України: Постанова Верховної Ради України від 24 серпня 1991р. № 1427–ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР.  1991.  №38.  Ст.502.
126. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С. Шемшученка.  К.: Парламент. вид-во, 1999.  368 с.
127. Про тимчасове припинення діяльності Компартії України: Указ Президії Верховної Ради України від 26 серпня 1991р. № 1435-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №40. – Ст.532.
128. Про заборону діяльності Компартії України: Указ Президії Верховної Ради України від 30 серпня 1991р. № 1468-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – №44. – Ст.595.
129. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”, “Про заборону діяльності Компартії України” від 27 грудня 2001р. № 20-рп/2001 // Вісн. Конст. Суду України. – 2001. – № 6. – С.39–45.
130. Окрема думка судді Конституційного Суду України Скоморохи В.Є. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 139 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) указів Президії Верховної Ради України “Про тимчасове припинення діяльності Компартії України”, “Про заборону діяльності Компартії України” від 27 грудня 2001р. № 20-рп/2001 // Вісн. Конст. Суду України. – 2001. – № 6. – С.46–54.
131. Рубан В.В. Серегина Н.С. Многопартийная система Украины: как она есть.  Харьков: Ксилон, 1998.  138с.
132. СD Електронний інформаційний бюлетень (на 01.03.2000р.).  К.: Верховна Рада України, 2000.
133. Бурч Я. Політичні партії у виборчому процесі на сучасному етапі // Концептуальні засади реформування політичної системи в Україні. Стан і перспективи розвитку політичних наук: Матеріали “круглого столу”. Київ, 13 квітня. 2001р. / За заг. ред. В.І. Лугового, В.М. Князєва. – К.: Вид-во УАДУ, 2001. – С. 79–85.
134. Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2002. – № 2. – С. 300–319.
135. Мороз О. Партія, держава, влада // Віче. – 1992. – № 6. – С.47–58.
136. Базовкин Е.Г. Политические партии и общественные движения в системе современной демократии (сравнительный анализ Украины и России). – М.: Изд-во РАУ, 1993. – 389 с.
137. Програма Комуністичної партії України // Політичні партії України.  Київ: К.І.С., 1998.  С.81–105.
138. Програма Прогресивної соціалістичної партії України // Політичні партії України.  Київ: К.І.С., 1998.  С.382–396.
139. Тернер Дж. Структура социологической теории: Пер. с англ. Общая ред. Г.В. Осипова. – М.: Прогрес, 1985. – 471 с.
140. Стародубский Б.А. Буржуазная демократия: миф и реальность. – М.: Юрид. лит., 1977. – 111 с.
141. Евдокимов В.Б. Правовое регулирование деятельности партий в буржуазных странах: Дис. … д-ра юрид. наук: 12.00.02 / Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск, 1990. – 325 с.
142. Даниленко В.Н. Политические партии и буржуазное государство. – М.: Юрид. лит, 1984. – 192 с.
143. Партии и выборы в капиталистическом государстве (практика 70-х годов) / Отв. ред. В.А. Туманов. – М.: Наука, 1980. – 280 с.
144. Бурье П. Социология политики: Пер. с фр. – М.: Socio-Logos, 1993.– 336 c.
145. Заславский С.Е. Институционализация многопартийности в современной России: генезис, механизмы формирования, перспективы: Дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Моск. гос. ун-т. – М., 1995. – 156 с.
146. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик: Принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 7 октября 1977г. // Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик. Конституции (Основные Законы) Союзных Советских Социалистических Республик. – М.: Юрид. лит. – 1977. – 576 с.
147. Про заснування поста Президента СРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Союзу Радянських Соціалістичних Республік: Закон Союзу Радянських Соціалістичних Республік від 14 березня 1990 р. № 1360-І // Відом. З’їзду нар. депутатів СРСР. – 1990. – № 12. – Ст.189.
148. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 24 вересня 1997р. № 541/97-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1997. – № 43. – Ст. 280.
149. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Харьков: Факт, 2000. – 608 c.
150. Про зміни та доповнення Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки: Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки від 24 жовтня 1990 р. № 404-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1990. – № 45. – Ст. 606.
151. Конституція Латвійської Республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. Правн. Фундація. Право, 1996. – С. 39–47.
152. Конституція Російської Федерації // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 405–443.
153. Конституція Естонської Республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 1–38.
154. Конституція Республіки Білорусь // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 87–118.
155. Конституція Республіки Молдова // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 191–232.
156. Конституція Республіки Словенія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 265–306.
157. Конституція Словацької Республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 445–484.
158. Конституція Чеської Республіки // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С.485–522.
159. Конституція Республіки Македонія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 157–190.
160. Конституція Республіки Хорватія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 371–403.
161. Конституція Республіки Угорщина // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 307–339.
162. Конституція Республіки Болгарія // Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С.Головатий. – К.: Укр. правн. фундація. Право, 1996. – С. 119–156.
163. Конституция Бельгии // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С. 109–144.
164. Конституция Швеции // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997.– С. 701–802.
165. Конституция Австрийской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997.– С. 11–100.
166. Конституция Федеративной Республики Германия // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С.181–234.
167. Конституция Французской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С.665–686.
168. Конституция Греции // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С.245–294.
169. Конституция Португальской Республики // Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – С. 521–600.
170. Конституции государств Европейского Союза / Под. общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Инфра-М – Норма, 1997. – 816 с.
171. Гречко Н.В. Политические партии в государственном механизме Австралии: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / Моск. гос. ин-т межд. отношений. – М., 1979. – 216 с.
172. Исаев М.А., Чеканский А.Н., Шишкин В.Н. Политическая система стран Скандинавии и Финляндии. – М.: РОССПЭН, 2001. – 279 с.
173. Лук’янов Д.В. Політичні партії як політичний і правовий інститут // Проблеми активізації конституційно-правових досліджень і вдосконалення викладання конституційного права: Зб. наук. статей / Голова редкол. В.Я. Тацій. – Харків: Нац. юр. акад. України, 1999. – С. 100–108.
174. Лапаева В.В. Право и многопартийность в современной России. – М.: Норма, 1999. – 304 с.
175. Лапаева В.В. Становление многопартийности в России // Государство и право. – 1995. – № 8. – С. 3–14.
176. Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом від 14 червня 1994р. // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2001. – № 3. – С. 194.
177. Стратегія інтеграції України до Європейського Союзу: Указ Президента України від 11 червня 1998р. № 615/98 // Офіц. вісн. України. – № 24. – Ст.870.
178. Закон ФРГ о политических партиях // Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Норма, 1996. – С.312–330.
179. О политических партиях: Федеральный закон Российской Федерации от 11 июля 2001г. № 95-ФЗ // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 2001. – № 29. – Ст. 2950.
180. Международные нормы о правах человека и применение их судами Российской Федерации (практическое пособие) / Под ред. М.В. Жуйкова. – М: Права человека, 1996. – 432 с.
181. Международная защита прав и свобод человека: Сб. документов / Сост. Г.М. Мелков. – М.: Юрид лит., 1990. – 661 с.
182. Венская конвенция о праве международных договоров: Комментарий / Отв. ред. Н.В. Захаров. – М: Юрид. лит., 1997. – 336 с.
183. Лук’янов Д.В. Правове регулювання участі державних службовців у діяльності політичних партій // Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків: Наук. зб. – Харків: Укр. акад. держ. управління (ХФ), 2000. – С. 111–115.
184. Киричко Е. Теперь женщин будут любить “группово” и “зарегистрированно” // Киев. ведомости. – 1997. – 13 нояб.
185. Перелік політичних партій в Україні, зареєстрованих Міністерством юстиції України за станом на 01.01.2002 року // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2002. – № 1. – С. 300–319.
186. Дмитриева О. УНА покорило Минюст, на очереди – избиратель // Киев. ведомости. – 1997. – 1окт.
187. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991р. № 1576-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1991. – № 49. – Ст.682.
188. Примуш В. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. – 2000. – № 11. – С.25–29.
189. Зверева А.Ф. Из истории исследования бюрократизации политических партий // Государство и право. – 1991. – № 2. – С.94–98.
190. Галкин А.А. Германский фашизм: Изд. 2-е, доп. – М.: Наука, 1989. – 352 с.
191. Статут Ліберальної партії України. – К., 1993. – 23 с.
192. Лук’янов Д.В. Правове регулювання джерел фінансування політичних партій // Пробл. законності: Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій.  Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.  Вип. 46  С. 17 –23.
193. Про власність: Закон України від 7 лютого 1991р. № 697-ХІІ // Відом. Верхов. Ради УРСР. – 1991. – № 20. – Ст.249.
194. Лукаш С.Ю. Політичний плюралізм як принцип конституційного ладу. – Віче. – 1997. – № 7. – С.17–25.
195. Партия Эхуда Барака под подозрением // Укр. инвестиц. газ. – 2000. – 1 февр.
196. Жлуктенко В. Молдавский урок: заложники безвременья. Три взгляда из Кишинева // День. – 2002. – 23 апр.
197. Лук’янов Д.В. Державне фінансування політичних партій (спірні питання правового регулювання) // Актуальні проблеми формування правової держави в Україні (До 50-ї річниці Конвенції про захист прав людини та основних свобод): Тези доп. та наук. повід. Всеукр. наук.- практ. конф. молод. учених / За ред. проф. М.І. Панова.  Харків: Нац. юрид. акад. України, 2000.  С. 5–7.
198. Криль Ю. Свобода прессы глазами вице-губернатора // Киев. ведомости. – 1997. – 7 нояб.
199. Лысенко Б. Коль тайно помогал ГДР. Новый виток скандала в деле бывшего канцлера Германии // Известия. Украина. – 2000. – 31 мая.
200. Нахта О. Скандал не утихает // Укр. инвестиц. газ. – 2000. – 25 янв.
201. Дмитричева О. УНА – секретное оружие власти // Киев. ведомости. – 1997. – 2 окт.
202. Про Конституційний Суд України: Закон України від 3 червня 1992р. № 2401-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1992. – № 33. – Ст.471.
203. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996р. № 422/96-ВР // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 49. – Ст.272.
204. Загальна декларація прав людини // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – 1997. – №5. – С. 19.
205. Тодика Ю.М. Становлення виборчої системи України в аспекті основ конституційного ладу // Україна. Вибори-98: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ЦВК, 1999. – С.70–75.
206. Цвік М.В. Виступ на конференції // Україна. Вибори-98: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ЦВК, 1999. – С.191, 192.
207. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспект. – Харьков: Факт, 1998. – 176 с.
208. Кушниренко А.Г. Избирательное право и избирательная система в Украине // Пробл. законности: Респ. межведом. науч. зб. / Отв. ред. В.Я. Таций.  Харьков: Нац. юрид. акад. Украини, 1996.  Вып. 31 .  С. 54–59.
209. Таций В.Я., Тодыка Ю.Н. Политико-правовые аспекты совершенствования выборов народных депутатов Украины // Пробл. законности: Респ. межведом. науч. сб. – Харьков: Нац. юр. акад. Украины, 1995. – Вып. 29. – С.39–47.
210. Дюбуа П. Пропорціональное представительство въ опытъ Бельгіи / Пер.И. Блинова, З. Дзичканецъ. – С-Пб: Сенат. тип., 1908. – 173с.
211. Правовые системы стран мира: Энцикл. справочник / Отв. ред. А.Я. Сухарев. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма. – 2001. – 840 с.
212. Любин В.П. Итальянская партийно-политическая система в 90-е годы (Переход от Первой ко Второй республике). – М.: ИНИОН РАН, 1997. – 60 с.
213. Лейкман Э., Ламберт Д. Исследование мажоритарной и пропорциональной избирательных систем: Пер. с англ. Г.И. Морозовой. – М: Ин. лит, 1958. – 366с.
214. Левин И Б. О реформе избирательной системы в Италии // Полис. – 1993. – № 3.
215. Замніус В., Ктляр Д., Євгеньєва А. Виборче законодавство України напередодні змін. Аналіз перспективного виборного законодавства України та іноземний досвід // Парламент. – 2001. – № 4. – С.24–50.
216. Політичні партії в Україні: Інформ.-довід. вид. / Редкол. М.М. Рябець та ін. – К: ЦВК. – 2001. – 360 с.
217. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 26 лютого 1998р. № 1-рп/98 // Вісн. Конст. Суду України. – 1998. – № 2. – С. 2–15.
218. Определение Конституционного Суда Российской Федерации об отказе в принятии и рассмотрении запроса группы депутатов Государственной Думы Федерального Собрания и запроса Верховного Суда Российской Федерации о проверке конституционности ряда положений Федерального Закона от 21 июня 1995г. «О выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации» от 20 ноября 1995г. № 77-о // Собр. законодательства Рос. Федерации. – 1995. – № 49. – Ст.4867.
219. Особое мнение судьи Конституционного Суда Российской Федерации Аметистова Э. М. по определению Конституционного Суда Российской Федерации об отказе в принятии и рассмотрении запроса группы депутатов Государственной Думы Федерального Собрания и запроса Верховного Суда Российской Федерации о проверке конституционности ряда положений Федерального Закона от 21 июня 1995г. «О выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации» от 20 ноября 1995г. № 77-О // Соб. законодательства Рос. Федерации. – 1995. – №49. – Ст.4867.
220. Постановление Конституционного Суда Российской Федерации по делу о проверке конституционности отдельных положений Федерального закона от 21 июня 1995г. «О выборах депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации» от 17 ноября 1998 г. № 26-П // Рос. газ. – 1998. – 8 дек. – С. 5.
221. Окрема думка судді Конституційного Суду України Савенка М.Д. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про вибори народних депутатів України” від 26 лютого 1998р. № 1-рп/98 // Вісн. Констит. Суду України. – 1998. – № 2. – С. 16–18.
222. Амплеева А.А. Германские партии: анализ выборов в Бундестаг 1994г. // Политические партии в России и на Западе: функционирование партийных систем (проблемно-тематический сборник). – М.: ИНИОН РАН, 1995. – 178 с.
223. Про дострокові вибори Верховної Ради України і Президента України: Закон України від 24 вересня 1993р. № 3470-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 40. – Ст.388.
224. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 18 листопада 1993р. № 3623-ХІІ // Відом. Верхов. Ради України. – 1993. – № 48. – Ст. 455.
225. Лавринович О.В. Виборче законодавство України: історія становлення та перспективи розвитку // Україна. Вибори-98: Досвід. Проблеми. Перспективи: Зб. матер. міжнар. наук.-практ. конф. – К.: ЦВК, 1999. – С.48–49.
226. Лавринович О.В. Виборче законодавство України та проблеми його вдосконалення: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.02 / ІДП НАН України. – Київ, 2001. – 17 с.
227. Конституційний договір між Верховною Радою України та Президентом України про основні засади організації та функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України від 8 червня 1995р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1995. – № 18. – Ст. 133.
228. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 24 вере