Диба Олена Петрівна. Педагогічні засади організації дозвілля дітей та молоді української діаспори

brief description

Диба Олена Петрівна. Педагогічні засади організації дозвілля дітей та молоді української діаспори: дис... канд. пед. наук: 13.00.06 / Київський національний ун-т культури і мистецтв. - К., 2005

Диба О.П. Педагогічні засади організації дозвілля дітей та молоді української діаспори. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.06 теорія, методика і організація культурно-просвітньої діяльності. Київський національний університет культури і мистецтв. К., 2005.
У дисертації на основі наукового аналізу філософських, соціологічних, культурологічних джерел і методичного узагальнення педагогічного досвіду організації дозвілля визначено теоретичні підходи до педагогічного аспекту дослідження дозвіллєвої діяльності дітей та молоді української діаспори; розглянуто специфіку організації дозвілля дітей та молоді в умовах інокультурного середовища; визначено роль культурно-дозвіллєвої діяльності у справі прилучення дітей та молоді до національної культури; проаналізовано сутність дозвілля як органічної складової культурного життя української діаспори на різних рівнях теоретичного узагальнення (локальному, глокальному та глобальному).
Розроблено теоретичну модель організації дозвілля дітей та молоді української діаспори, що базується на положенні про інтеграцію цінностей української культури в інокультурний контекст рекреаційно-дозвіллєвої індустрії країн проживання українців, визначено шляхи цієї інтеграції; сформульовано головну мету педагогічної організації дозвілля і виявлено можливості її реалізації.
В дисертації обґрунтовано педагогічні умови, варіативну педагогічну модель організації дозвілля дітей та молоді української діаспори, технологією розробки на її основі і впровадження в практику культурно-дозвіллєвих програм, критерії і показники діагностики ефективності останніх.

1. Аналіз наукової літератури дає підстави стверджувати, що в контексті досліджуваної проблеми дозвілля має бути осмислене як складова культурного життя української діаспори і як сфера соціалізації та інкультурації особистості.
Показано, що в контексті поставленої проблеми національна культура може бути визначена як сукупність властивих певному етносу ознак, які виявляються в духовній і матеріальній сферах життя суспільства, і як системоутворюючий чинник стосовно діаспори. Поняття „закордонне українство” охоплює всіх етнічних українців, що проживають за межами своєї країни, в той час як у діаспорному житті мають бути наявні спільність культурних цінностей, прагнення зберегти етнічну і культурну самобутність, уявлення про спільне історичне походження.
2. Узагальнення теоретичних праць, присвячених дослідженню української діаспори, дало можливість зробити висновок, що, незалежно від соціально-культурних умов країни проживання, існують загальні проблеми української діаспори, пов’язані із збереженням національних культурних цінностей, традицій, звичаїв, обрядів, рідної мови, а також відповідним вихованням дітей та молоді. Мета педагогічної організації дозвілля дітей та молоді повинна бути адекватна цільовим установкам культурної політики діаспори (збереження української культури, залучення до неї підростаючого покоління), що мають бути осмислені у контексті національної ідентифікації дітей та молоді української діаспори. Останнє обумовлюється амбівалентним характером діаспорного культурного життя, в якому інтегруються цінності і традиції української культури і культури титульної країни.
3. У контексті означених цілей дозвілля, як засіб соціалізації та інкультурації особистості має стати репрезентантом української культури, що передбачає дослідження соціальної і особистісної затребуваності цінностей української культури в цій сфері. Оскільки індустрія дозвілля вибудувана в цілому на культурних традиціях і цінностях титульної країни, робиться висновок про реалізацію педагогічних цілей шляхом інкорпорації цінностей української культури в існуючі форми рекреаційно-дозвіллєвої індустрії титульної країни.
4. Визначення шляхів цієї інкорпорації може бути здійснене на основі теоретичної моделі дослідження дозвілля дітей та молоді української діаспори, яка містить інституціональну, аксіологічну, комунікативно-інформаційну і рекреаційно-розвиваючу складові. Аналіз соціальної затребуваності цінностей української культури доцільно здійснювати за трьома напрямами: дозвіллєві пропозиції, дозвіллєві потреби, міра організованості дозвіллєвої діяльності.
5. Аналіз теорії і методики культурно-дозвіллєвої діяльності дозволив сформулювати головну мету педагогічної організації дозвілля, яка полягала у розробці регіональної системи культурно-просвітницької діяльності і передбачала взаємодію різних громадських інститутів української діаспори. Визначено шляхи реалізації цієї мети: прилучення дітей діаспори до різних видів національного мистецтва і фольклору, до участі в проведенні національних свят, культурно-просвітницьких заходів, до пошукової діяльності (створення міні-колекцій ляльок, костюмів, малюнків, казок); використання в дозвіллі дитячого ігрового фольклору; організація сімейного дозвілля; проведення послідовної мовної політики, організація різноманітних культурно-дозвіллєвих заходів на матеріалі української культури.
6. Підвищення ефективності організації дозвілля дітей та молоді української діаспори може бути здійснене на основі варіативної педагогічної моделі, яка:
включає теоретичну модель аналізу дозвілля, педагогічні умови, технологію проектування багатоцільових програм, критеріїв і показників їх діагностування;
дає можливість враховувати при розробці культурно-дозвіллєвих програм глобальні, глокальні і локальні проблеми функціонування української діаспори.
Педагогічні умови глобального рівня, визначені в дисертації, реалізовуються в будь-якому соціально-культурному контексті. Варіативність моделі обумовлюється специфічними педагогічними умовами, що визначаються у контексті глокальних чи локальних соціально-культурних проблем.
7. Проектування і реалізація культурно-дозвіллєвих програм для дітей та молоді української діаспори технологічно вибудовується за трьома етапами (проектувальний, реалізаційний, діагностичний), методичні особливості яких означені в дисертації.
8. Експериментальна програма, вибудувана на основі запропонованої педагогічної моделі, довела ефективність останньої, що дає підстави для її застосування в практиці організації дозвілля дітей та молоді української діаспори.
9. За результатами здійсненого дослідження перспективним бачиться створення міжнародного науково-методичного центру української діаспори з проблем організації соціально-культурної діяльності, налагодження системи обміну досвідом, а також розробка програм і методичних матеріалів з даної проблематики, створення системи підвищення кваліфікації фахівців у сфері організації культурного дозвілля діаспорних українців.