Длугопольський Олександр Володимирович. Організаційно-економічний механізм структурної корекції промислового виробництва регіону

brief description

Длугопольський Олександр Володимирович. Організаційно-економічний механізм структурної корекції промислового виробництва регіону: Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Тернопільська академія народного господарства. - Т., 2002. - 280 арк. - Бібліогр.: арк. 215-236

Длугопольський О.В. Організаційно-економічний механізм структурної корекції промислового виробництва регіону. -Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління, планування і регулювання економікою. -Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2003.
Дисертаційне дослідження присвячене проблемі побудови організаційно-економічного механізму структурної перебудови промислового виробництва на регіональному рівні. В роботі досліджено вплив інституційних перетворень, науково-технічної політики, переорієнтації інвестиційних потоків на практичну реалізацію структурних реформ, сформовано пропозиції щодо вдосконалення організаційного та економічного інструментарію здійснення структурної політики в контексті стратегії економічного зростання (запропоновано шляхи удосконалення практики розробки і реалізації регіональних програм структурної перебудови, розроблено кластерну модель функціонування промислового виробництва регіону як фактора ефективних структурних реформ, розглянуто основні напрямки вдосконалення економічних важелів структурної корекції промисловості).

У дисертації наведено теоретичне обгрунтування та нове розв’язання проблеми формування організаційно-економічного механізму структурної корекції промисловості на регіональному рівні в умовах трансформації економіки країни. За результатами проведених досліджень здобувач дійшов наступних висновків і пропозицій:

Транзитний період розвитку економіки України потребує виваженої корекції структури промислового виробництва з домінуванням наукоємних галузей, які виробляють продукцію з високим ступенем обробки (машинобудування, легка промисловість). Нова економіка”, властива постіндустріальному суспільству, вимагає адекватної структурної трансформації й української промисловості. Конкурентні переваги країн та регіонів сьогодні полягають вже не стільки в наявності та ефективній експлуатації традиційних факторів виробництва, скільки в перебудові структури промислового виробництва на користь підприємств, пов’язаних з інформацією, наукою і технікою, що стало каталізатором прискореного розвитку Японії, США та багатьох європейських держав.
Актуальність структурних реформ в Україні обумовлена також консервацією сформованих пропорцій структури промислового виробництва України, яке відіграє значну роль у формуванні ВВП та валової доданої вартості регіонів, є визначальним фактором комплексоформування, інтегратором досягнень НТП, отже, і пріори-тетним для найінтенсивніших структурних змін. Численні диспропорції структури промисловості з її невідповідністю завданням розвитку української економіки як незалежної самостійної держави не дозволяють вітчизняному індустріальному комплексу стати головним реципієнтом передових досягнень НТП. Підвищення наукоємності промисловості сьогодні є єдиним засобом адаптації до нових умов відтворення, проявом здатності ринкового механізму вести ефективний відбір оптимальних для кожного конкретного етапу господарського розвитку ресурсів.
В умовах перехідної економіки особливо зростає необхідність державного цілеспрямованого управління структурною перебудовою за допомогою арсеналу правових, адміністративних та економічних методів. Держава є важливим інститутом цілеспрямованого впливу на структуроутворюючі процеси на національному та регіональному рівнях. Структурна політика держави в промисловому виробництві полягає в передбаченні та обґрунтуванні цілей та характеру структурних перетворень промисловості, визначенні її пріоритетних ланок та досягненні оптимальних співвідношень між ними, подоланні диспропорцій, що виникають між окремими сферами виробництва, сприянні досягненню такої структури, за якої на сьогоднішньому історичному етапі забезпечується економічне зростання та вирішення актуальних соціально-економічних проблем. Досягнення ефективних структурних пропорцій на регіональному рівні є об’єктивним каталізатором вирішення проблем самодостатності територій, виходу промисловості на зовнішні ринки, усунення розриву” в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів.
Аналіз структурних змін в промисловому виробництві регіону грунтується на розробленому та пропонованому у дисертації коефіцієнті структурної трансформації, розрахунок якого щодо галузевої та секторної структури промисловості дозволив оцінити структурні зміни в динаміці, їх вектор та зробити висновок щодо оптимальності трансформаційних процесів. Виявлене зростання частки базових галузей в загальному обсязі виробленого продукту регіону не відповідає стратегічним засадам розвитку території на перспективу та не кореспондується з програмними документами уряду щодо соціально-економічного розвитку країни, який повинен здійснюватись на високотехнологічній основі. В галузях, що визначають соціально-економічний потенціал промисловості регіону, відбуваються структурні зміни в бік їх диспропорційності.
Формування високотехнологічної структури промисловості регіону доцільно реалізувати на основі інноваційної політики. Співставлення галузевих структурних змін з технологією промислового виробництва дозволяє константувати різке скорочення прогресивних технологічних укладів у виробництві промислової продукції регіону, що особливо негативно позначається в машинобудівній та легкій промисловості. З метою забезпечення позитивних структурних зрушень в промисловості регіону запропоновано активне державне управління структурно-інноваційними перетвореннями, яке сприятиме збільшенню власних обігових коштів підприємств, активізації фінансувння НДДКР.
Інституційні зміни в промисловому виробництві регіону відбуваються в умовах нестабільності, а кризові явища перехідної економіки видозмінюють загальний зміст багатьох перетворень, спотворюють їх хід та наслідки, що й визначає тривалість транзитного періоду. Проблеми створення критичної маси ринкових інститутів пов’язані з неузгодженістю політики структурних реформ та зміни форм власності, що йде в розріз з світовим досвідом трансформації (розпорошення прав власності серед дрібних акціонерів, відсутність стратегічного інвестора, монополізм на товарних ринках, недостатній розвиток малого бізнесу).
В структуроутворюючих процесах промислового виробництва регіону важливу роль може відіграти формування кластерної моделі розвитку. Переваги кластерної моделі регіонального розвитку промисловості полягають в ефекті масштабу виробництва, ефекті охоплення та ефекті синергії. За умови дії усіх трьох ефектів малоприбуткові або збиткові виробництва можуть перейти нижню межу рентабельності за допомогою спеціалізації, що забезпечує зростання продуктивності праці та зниження собівартості вироблених товарів.
Врахування зарубіжного досвіду трансформації економічних систем підтверджує доцільність використання програмно-цільових підходів для вирішення проблеми структурних перетворень. В розробці регіональних програм знаходить реалізацію завдання побудови моделі демократичного регулювання структурою промисловості, для якої одним з визначальних елементів є програмні рішення. Регіональну програму структурної корекції промислового виробництва необхідно формувати шляхом її структуризації, а реалізовувати - за допомогою запропонованої організаційної структури матричного типу за принципом плаваючого лідерства”.

Вдосконалення організаційно-економічного механізму структурної перебудови промисловості регіону повинно відбуватись в напрямку узгодженої дії ринкових та владних регуляторів з посиленням акценту на останніх в умовах транзитної економіки. З метою комплексного впливу органів державного управління на структурну перебудову промислового виробництва регіону доцільно систему економічних регуляторів доповнити: звільненням від оподаткування прибутку комерційних банків, отриманого в результаті виробничого інвестування; пільговим оподаткуванням витрат на НДДКР; наданням пільгових інвестиційних кредитів підприємствам, які залучені до реалізації регіональної програми структурної перебудови.