ДОКАЗУВАННЯ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ЛІЩЕНКО ВЛАДИСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ

УДК 343.14 : 343. 352

ДОКАЗУВАННЯ НА ДОСУДОВИХ СТАДІЯХ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У СПРАВАХ ПРО ОДЕРЖАННЯ ХАБАРА

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Ляш Андрій Олексійович
кандидат юридичних наук, доцент

Київ–2010
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ………………………………………......4
ВСТУП ………………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. Доказування у стадїї порушення кримінальної справи за фактами одержання хабара……………………………………………….……..13
1.1. Приводи, підстави та порядок порушення кримінальної справи про одержання хабара…………………………………………………………………..13
1.2. Суб’єкти доказування та способи збирання доказів і доказової інформації за фактами одержання хабара……………………………………...…37
1.3. Використання науково-технічних засобів і спеціальних знань під час виявлення і розкриття одержання хабара…………………………........................66
Висновки до розділу 1………………………………………………………...81
РОЗДІЛ 2. Доказування у стадії досудового розслідування у справах про одержання хабара………………………………………………............................84
2.1. Особливості предмета доказування у справах про одержання хабара………………………………………………………………………………..84
2.2. Поняття, елементи і суб’єкти доказування у справах про одержання хабара……………………………………………………………………………....108
2.3. Провадження слідчих дій у справах про одержання хабара……........123
Висновки до розділу 2…………………………………………………….…151
РОЗДІЛ 3. Докази та їхні процесуальні джерела у стадії досудового розслідування у справах про одержання хабара………………………..…...154
3.1.Показання (свідка, підозрюваного, обвинуваченого) і висновок експерта у справах про одержання хабара…………………………………....…154
3.2. Речові докази у справах про одержання хабара…………………...….175
3.3. Протоколи слідчих дій, протоколи з відповідними додатками,
складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів та інші документи……………………………………….…181
Висновки до розділу 3 …………………………………………………..…..195
ВИСНОВКИ ………………………………………………………………….…..197
ДОДАТКИ …………………………………………………………………….….200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………….…….231

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВБРСВ – Відділ боротьби з розкраданнями соціалістичної власності
ДНДЕКЦ – Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр
ДСБЕЗ – Державна служба боротьби з економічною злочинністю
Конституція – Конституція України
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
ОВС – Органи внутрішніх справ
ОРД – оперативно-розшукова діяльність
ОРЗ – оперативно-розшукові заходи
ПВСУ – Пленум Верховного Суду України
РВВС – Районний відділ внутрішніх справ
РРФСР – Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка
РМ – Републіка Молдова
РФ – Російська Федерація
СБУ – Служба безпеки України
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
СХР – спеціальні хімічні речовини
США – Сполучені Штати Америки
ФЗ – Федеральний Закон
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
УБОЗ – Управління по боротьбі з організованою злочинністю
УБРСВ – Управління боротьби з розкраданнями соціалістичної власності
УФ-промені – ультрафіолетові промені

ВСТУП
Актуальність теми дослідження пов’язана з постійно зростаючою потребою протидії корупції і хабарництву. За даними рейтингу міжнародної організації Transparency International, Україна за рівнем корупції посідає 134-те місце серед 180 держав [1]. Для подолання цього ганебного для суспільства і держави явища потрібна спільна робота законодавчого органу, органів місцевого самоврядування і уповноважених законом правоохоронних органів: прокуратури, органів внутрішніх справ, служби безпеки України.
Важливим напрямком у протидії корупції і хабарництву є діяльність оперативно-розшукових підрозділів органів внутрішніх справ, і перш за все Державної служби боротьби з економічною злочинністю і підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю МВС України, а також відповідних оперативних підрозділів служби безпеки України та удосконалення взаємодії зі слідчими органів прокуратури, до підслідності яких належить провадження досудового слідства у справах про давання та одержання хабара. Разом з тим, незважаючи на зусилля зазначених та інших державних органів, спрямованих на протидію хабарництву і корупції, кількість виявлених в Україні фактів давання та одержання хабара постійно зростає. Так, у 1990 р. в Україні було виявлено 999 фактів хабарництва, у 2008 р. – 2 952 факти хабарництва, з них одержання хабара – 2 401 (81,0 %), а в 2009 р. – 2 764, з них одержання хабара – 2 405 (87,0 %). Загальна сума хабарів у 2008 р. становила 91 млн 130 тис. грн, а в 2009 – 141 млн 11 тис. грн. Середня сума хабара зросла з 57,8 тис. грн у 2008 р. до 91,4 тис. грн у 2009 р. До кримінальної відповідальності у 2008 р. притягнуто 1 417 осіб, а в 2009 р. – 1 514 осіб, з них 407 службовців контролюючих органів, 384 службовців органів влади, 16 суддів. За вироками, що набрали законної сили, засуджено у 2007 р. за одержання хабара 487 осіб, а в першому півріччі 2008 р. – 234 особи .
Актуальність теми також пов’язана з потребою подальшого удосконалення процесу доказування у кримінальних справах за фактами давання – одержання хабара за суворого дотримання конституційних та інших принципів кримінального процесу, прав учасників (суб’єктів) кримінального процесу. Разом з тим у практичній діяльності органів розслідування у справах цієї категорії наявні непоодинокі помилки в процесі доказування, зокрема, під час збирання (формування), перевірки, оцінки і використання доказів в процесі прийняття й обґрунтування процесуальних рішень. Так, неправильна оцінка зібраних доказів слідчими тягне за собою помилки в кваліфікації діяння, а неправильна кваліфікація призводить до інших порушень, у тому числі й прав запідозреної особи (підозрюваного, обвинуваченого).
Доказове право і процес доказування стали базовими для проведення цього дослідження. Проблеми доказів і доказування досліджували багато учених. Значний вклад у розвиток доказового права внесли зарубіжні вчені: Н.С. Алексеєв, В.Д. Арсеньєв, Р.С. Бєлкін, Г.Ф. Горський, В.Я. Дорохов, П.С. Елькінд, М.В. Жогін, Ц.М. Каз, Л.М. Карнєєва, Л.Д. Кокорєв, М.П. Кузнєцов, С.В. Курильов, О.М. Ларін, П.А. Лупінська, О.Р. Ратінов, Р.Д. Рахунов, М.С. Строгович, А.І. Трусов, М.А. Чєльцов, Ф.Н. Фаткуллін, С.А. Шейфер та інші.
Розробку проблем доказів і доказування здійснювали ряд українських науковців, зокрема, Ю.І. Азаров, Ю.П. Аленін, С.А. Альперт, В.П. Бахін, В.І. Бояров, Т.В. Варфоломеєва, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, А.Я. Дубинський, В.С. Зеленецький, А.В. Іщенко, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, І.П. Козаченко, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук’янчиков, А.О. Ляш, В.Т. Маляренко, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, М.А. Погорецький, В.О. Попелюшко, М.В. Салтєвський, С.М. Стахівський, В.М. Тертишник, Л.Д. Удалова, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та інші.
Певний внесок у розвиток питань доказування у справах про хабарництво внесли російські учені А.Н. Балашов, В.М. Борков, А.С. Джандієрі, М.К. Камінський, А.Н. Ларьков, С.А. Машков, В.О. Образцов, О.Е. Сокольский, В. В. Степанов, Р.В. Чупахін та інші.
Окремі аспекти виявлення і розслідування хабарництва розглядали українські науковці В.М. Абрамова, М.В. Джига, О.О. Дудоров, І.О. Звенигородський, С.Д. Коберник, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, В.В. Навроцька, О.С. Подшибякін, М.І. Хавронюк, А.М. Ухаль та інші.
Водночас комплексне наукове дослідження теоретичних засад доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара не проводилося, що, у свою чергу, свідчить про актуальність і доцільність обраної теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення та провадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 роки (наказ МВС України від 05.07.2004 р. № 755) та основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2004–2010 роки. Робота спрямована на подальшу реалізацію основних положень Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (затв. Указом Президента України від 10.05.2006 р. № 361/2006) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затв. Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008). Тема дослідження затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 10 від 22.05.2007 р.), уточнена 26.01.2010 р. (протокол № 1), затверджена координаційним бюро АПрН України (п. 675, 2007 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні теоретичних засад доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара і формулюванні науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства і практики його застосування під час збирання (формування), перевірки, оцінки і використання доказів у цій категорії справ шляхом проведення слідчих дій та застосування інших засобів.
Відповідно до поставленої мети основну увагу в дисертації зосереджено на розв’язанні таких наукових завдань:
– розкрити суть приводів, підстав та порядку порушення кримінальної справи про одержання хабара;
– охарактеризувати участь суб’єктів доказування та способи збирання доказів і доказової інформації в стадії порушення кримінальної справи за фактами одержання хабара;
– вивчити порядок використання науково-технічних засобів і спеціальних знань під час виявлення і розкриття одержання хабара;
– виявити особливості предмета доказування у справах про одержання хабара в стадії досудового розслідування;
– з’ясувати поняття, елементи і суб’єктів доказування у справах про одержання хабара в стадії досудового розслідування;
– розглянути особливості провадження слідчих дій у справах про одержання хабара;
– охарактеризувати показання (свідка, підозрюваного, обвинуваченого) і висновок експерта у справах про одержання хабара;
– визначити роль речових доказів у справах про одержання хабара;
– з’ясувати значення протоколів слідчих дій, протоколів з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів та інших документів;
– сформулювати пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України та практики його застосування органами дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають між учасниками (суб’єктами) кримінального судочинства у зв’язку з доказуванням на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Предмет дослідження – доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Методи дослідження. Діалектичний метод пізнання соціальних процесів є методологічною основою роботи. Для розв’язання завдань дослідження застосовувалась система загальнонаукових і спеціальних методів: історико-правовий – для визначення історичних і правових засад доказування у справах про одержання хабара (п. 3.1); логіко-юридичний – для опрацювання норм чинного КПК, проектів КПК з метою обґрунтування пропозицій щодо їх зміни і доповнення (пп. 1.2, 2.3, 3.1); формально-логічний – для визначення понять «приводи», «підстави», «явка», «з’явлення», «посадова особа», «пояснення», «спеціальні знання», «доказування», «докази», «речові докази», «документ як джерело доказів» (пп. 1.1, 1.2, 2.2, 3.1, 3.2, 3.3); статистичного аналізу – для узагальнення результатів вивчення кримінальних справ, опитування (анкетування) працівників органів дізнання і досудового слідства (пп. 1.1, 1.2, 1.3); порівняльно-правовий – для проведення теоретичного аналізу норм чинного законодавства України та РФ і Республіки Молдова, що стосуються доказування у справах про одержання хабара (пп. 1.1, 3.3); соціологічний метод – застосовувався під час анкетування працівників органів дізнання і слідчих, які брали участь в доказуванні і проведенні оперативно-розшукових заходів у справах про одержання хабара (пп. 1.1, 1.2, 1.3, 2.2) та інші методи. Комплексне застосування цих методів забезпечило всебічність, повноту, об’єктивність і достовірність дослідження.
Емпіричну основу дослідження становлять результати вивчення 185 кримінальних справ і анкетування 165 оперативних працівників органів дізнання, слідчих прокуратури. Враховано емпіричні дані, здобуті іншими авторами (А.А. Черкесовою, Р.В. Чупахіним), аналітичні і статистичні дані Департаменту інформаційних технологій, ДСБЕЗ МВС України, Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві, судова практика розгляду кримінальних справ про службові злочини з ознаками корупційних діянь. Використано особистий досвід автора, який працює в управлінні ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми і полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексним монографічним дослідженням питань доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара.
Проведене дослідження дає можливість сформулювати нові положення, що мають як теоретичне, так і практичне значення:
вперше:
– запропоновано визначення статусу «запідозрена особа» щодо особи, яка безпосередньо затримана (захоплена) на місці давання – одержання хабара до порушення щодо неї кримінальної справи і є суб’єктом доказування в стадії порушення кримінальної справи;
– запропоновано доповнити КПК України статтею 66¹ «Витребування (подання) та огляд предметів (документів)»;
– сформульовано нову статтю 97¹ КПК України «Пояснення громадян та посадових осіб»;
– запропоновано закріпити в Законі України «Про боротьбу з корупцією» новий розділ ІІ¹ «Виявлення злочинів з ознаками корупції»;
– обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до чинного КПК України (ст.ст. 43¹, 43², 65, 66¹, 67, 79, 85¹, 85², 94, 97, 97¹, 97², 106, 106², 127¹, 184, 186, 190, 191, 195, 196, 198) і до Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» (ст.ст. 8, 9, 14);
удосконалено:
– процесуальний статус особи, щодо якої порушено кримінальну справу і яка є суб’єктом доказування;
– предмет доказування у справах про одержання хабара у стадії порушення кримінальної справи та його особливості в стадії досудового розслідування;
– поняття документа у справах про одержання хабара;
дістали подальший розвиток:
– наукові пропозиції щодо надання поясненням громадян та посадових осіб статусу документа;
– пропозиції щодо використання науково-технічних засобів і спеціальних знань під час виявлення і розкриття одержання хабара.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції можуть використовуватись у подальшій розробці наукових положень доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара:
– у законотворчій сфері – для удосконалення законодавства України (пропозиції до комітету ВРУ з питань правосуддя, лист № 46/21ВР від 03.06.2010 р.);
– у практичній діяльності органів досудового розслідування (акти впровадження від 29.01.2010 р. № 5/520 Департаменту ДСБЕЗ МВС України; від 22.02.2010 р. № 7/1-405 Управління ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві; від 01.03.2010 р. № 21-816 Управління ДСБЕЗ УМВС України в Житомирській області; від 23.01.2010 р. № 5/510 Департаменту ДСБЕЗ МВС України);
– у навчальному процесі під час викладання курсів «Кримінальний процес», «Теорія доказів», «Криміналістика», «Методика розслідування окремих видів злочинів» (акти впровадження Міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука від 24.02.2010 р., Національного університету «Острозька академія» від 25.02.2010 р., Волинського національного університету імені Лесі Українки від 21.05.2010 р.).
Особистий внесок здобувача в опублікованих у співавторстві працях становлять власні теоретичні розробки дисертанта. Ідеї та розробки, що належать співавторам наукових статей за темою дисертації, автором не використовувались. Авторська частка статей, що опубліковані в співавторстві, становить не менше 50,0 %.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального процесу Національної академії внутрішніх справ. Теоретичні положення та висновки, зроблені автором у процесі дослідження, оприлюднені на п’яти науково-практичних конференціях серед яких: Х Міжнародна науково-практична конференція «Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у ІІІ тисячолітті» (м. Рівне, 3–5.10.2007 р.); Науково-практична конференція «Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства» (м. Київ, 07.12.2007 р.); науково-практична конференція присвячена пам’яті професора А.Я. Дубинського «Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності» (м. Київ, 03.04.2009 р.); V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 30–31.05.2008 р.); VІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29–30.05.2009 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження відображено у восьми наукових статтях, п’ять – опубліковано у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, три – тези доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що містять дев’ять підрозділів, висновків, десяти додатків, списку використаних джерел (335 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 261 сторінку, з них загальний обсяг тексту – 199 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У результаті дослідження, виконаного на основі аналізу законодавства та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць і положень сформульовані основні результати та пропозиції, що полягають в розв’язанні низки концептуальних питань щодо теоретичного та нормативного забезпечення доказування на досудових стадіях кримінального процесу у справах про одержання хабара, зокрема:
1. Сформульовано поняття приводів до порушення кримінальної справи, розкрито суть підстав та порядок порушення кримінальної справи про одержання хабара. Доведено, що приводами до порушення кримінальної справи про одержання хабара найчастіше є усні заяви (повідомлення) громадян (протокол заяви) і письмові заяви.
2. З’ясовано, що в стадії порушення кримінальної справи суб’єктами доказування є особи, наділені на цьому етапі провадження хоча б одним процесуальним правом або одним процесуальним обов’язком. Особа, щодо якої перевіряється версія про причетність до вчиненого злочину («запідозрена особа») є суб’єктом доказування. Способами доказування в справах про одержання хабара у цій стадії є відібрання пояснень, витребування і подання необхідних предметів і документів, огляд місця події, проведення оперативно-розшукових заходів, зокрема, контрольованої «передачі хабара».
3. Встановлено, що для викриття хабарника у вчиненні злочину використовують науково-технічні засоби (звуко- і відеозапис, кінозйомку, фотографування), спеціальні хімічні речовини (СХР): препарати «Промінь + 1», «Резидент», воскові олівці, порошкоподібні люмінофори. Під час документування фактів давання – одержання хабара для маркування (помітки) предмета хабара і відібрання зразків для проведення спеціального криміналістичного дослідження, як правило, залучають відповідних спеціалістів. Факти застосування науково-технічних засобів і маркування СХР фіксують у відповідному протоколі.
4. З’ясовано, що особливостями предмета доказування в стадії досудового розслідування є встановлення: місця і часу вчинення злочину, джерела хабара, грошового розміру хабара, умислу на його одержання, дій, які службова особа виконала або повинна була виконати в інтересах хабародавця, мети злочину, ознак спеціального суб’єкта – службової особи, пом’якшуючих, обтяжуючих, кваліфікуючих ознак злочину, зокрема, наявності факту вимагання хабара, відомостей, що характеризують особу тощо.
5. До суб’єктів доказування в цій стадії у справах про одержання хабара належать дві групи осіб: особи, які зобов’язані вести процес доказування (слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор, оперативний працівник ДСБЕЗ чи іншого оперативного підрозділу та ін.), а також особи, які мають право брати участь в доказуванні (свідок, підозрюваний, обвинувачуваний та ін.) і особи, яких залучають до процесу доказування (поняті, спеціаліст, перекладач, захисник). Процес доказування у цій стадії складається з чотирьох елементів: збирання (формування), перевірки (дослідження), оцінки доказів та процесуальних джерел, використання доказів та процесуальних джерел під час прийняття й обґрунтування процесуальних рішень. Способами збирання (формування) доказів та їх процесуальних джерел є слідчі дії, витребування предметів і документів, подання доказів і одержання їх слідчим, оперативно-розшукові заходи.
6. Розглянуто особливості провадження слідчих дій у справах цієї категорії, зокрема, огляд місця події, допит підозрюваного, обвинуваченого, свідків, призначення та проведення експертиз.
7. Досліджено суть і зміст показань свідка, підозрюваного, обвинуваченого, висновку експерта у справах цієї категорії.
8. Розкрита важливість речових доказів, протоколів слідчих дій та інших документів під час доказування вини хабарника.
9. Сформульовано зміни і доповнення до Законів України:
– в КПК України доповнити статті 431, 65, 67, 79, 851 , 85², 94, 97, 106, 184, 186, 190, 191, 195 і внести нові статті 432 «Запідозрена особа», 661 «Витребування (подання) та огляд предметів (документів)», 97 «Пояснення громадян та посадових осіб», 972 «Обставини, що підлягають доказуванню у стадії порушення кримінальної справи», 106² «Затримання запідозреної особи», 127¹ «Допит понятого», виключити частину 4 статті 196 і статтю 198;
– в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність», пропонуємо внести такі зміни і доповнення:
– в пункті 2 частини 1 статті 8 «контрольну» слід замінити на «контрольовану», а після «постачання» доповнити словосполученням «чи передачу»;
– пункт 2 частини 1 статті 8 після «обігу» доповнити словами «відбирати зразки для експертного дослідження в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України». До процесу відібрання чи одержання зразків залучати понятих, щоб виключити будь-які сумніви у достовірності й об’єктивності проведених заходів;
– пункт 5 статті 8 після «проводити» доповнити словами «контрольовану «передачу хабара» з метою викриття особи, що вимагає або має намір одержати хабар»;
– пункт 7 статті 8 після «сліди» доповнити словами «середньої тяжкості»; аналогічне доповнення внести в частину 5 статті 9 після «ознаки»;
– привести у відповідність положення частини 2 статті 8, пункту 10 частини 2 статті 14 з частиною 5 статті 97 і частиною 4 статті 187 КПК, замінивши термін «опротестовує» і «подання» на «подає касаційну скаргу».
– в Закон України «Про боротьбу з корупцією» внести новий розділ ІІ¹ «Виявлення злочинів з ознаками корупції», в якому передбачити підстави і порядок здійснення контролю за даванням і одержанням хабара (контрольована «передача хабара») з використанням науково-технічних засобів (фотозйомки, відео- і звукозапису), СХР, а також порядок відібрання зразків СХР та інших зразків для проведення спеціального дослідження і наступної експертизи.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Коррупция: спецпроект «Сегодня» // Сегодня. – 2010. – 10 февраля.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
3. Жогин Н. В. Возбуждение уголовного дела / Н. В. Жогин, Ф. Н. Фаткуллин. – М.: Госюриздат, 1961. – 207 с.
4. Юридический энциклопедический словарь / [гл. ред. А. Я. Сухарев. Ред. кол. М. М. Богуславский, М. И. Козырь, Г. М. Миньковский и др.] – М.: Сов. эциклопедия, 1984. – 415 с.
5. Научно-практический комментарий к УПК РСФСР. – М.: Юрид. лит., 1965. – 536 с.
6. Комментарий к уголовно-процессуальному кодексу РСФСР / [В. Б. Алексеев, В. П. Божьев, С. В. Бородин и др.]; отв. ред. А. К. Орлов. – М.: Юрид. лит., 1976. – 624 с.
7. Строгович М. С. Курс советского уголовного процессса / Строгович М. С. – М.: Юрид. лит, 1972. – Т.2. 1972.– 516 с.
8. Сердюков П. П. Доказательства в стадии возбуждения уголовного дела: [учеб. пособ.] / Сердюков П. П. – Иркутск: Иркут. гос. ун-т им. А. А. Жданова, 1981. – 86 с.
9. Кузнецов Н. П. Доказывание в стадии возбуждения уголовного дела / Кузнецов Н. П. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1983. – 117 с.
10. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу РФ / под общ. ред. В. В. Мозякова. – [ 2-е изд., перераб. и дополн.]. – М.: Екзамен ХХІ, 2002. – 896 с.
11. Тертышник В.М. Уголовный процесс: [учеб. изд.] / Тертышник В. М. – Харьков: Арсис, 1997. – 528 с.
12. Михеєнко М. М. Кримінальний процес України: [підручник] / Михеєнко М. М., Нор В. Т., Шибіко В. П.–[2-ге вид., перероб і доп.]. – К.: Либідь,1999.–536 с.
13. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коменатар / [В. І. Бояров, Т. В. Варфоломеєва, В. І. Вернидубов та ін.]; за заг. ред. Маляренка В. Т., Гончаренка В. Г. – К.: Форум, 2003. – 938 с.
14. Назаров В. В. Кримінальний процесс України: [навч.посіб.] / Назаров В. В., Омельяненко Г. М. – [ вид. 2-ге доп. і переробл.]. – К.: Атіка, 2000. – 584 с.
15. О введении в действие уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации [електроний ресурс]: Федеральный Закон. Принят Государственной Думой 22 ноября 2001 г. Одобрен Советом Федерации 5 декабря 2001 г. – Режим доступу: http: // imp.rudn.ru / Hec / juris / chrest / upc – w. html.
16. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
17. Михайленко А. Р. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / Михайленко А. Р.; под ред. проф. А. Л. Цыпкина. – Саратов: Саратов. юрид. ин-т. 1975. – 150 с.
18. Томин В. Т. Острые углы уголовного судопроизводства. / Томин В. Т. – М.: Юрид. лит., 1991. – 239 с.
19. Поляков М. П. Результаты ОРД как повод й основание к возбуждению уголовного дела / М. П. Поляков // Интерпретация результатов оперативно-розыскной деятельности в эффективном уголовном процессе / М. П. Поляков, А. П. Попов. Под общ. ред. проф. В. Т. Томина. – Пятигорск, 2001. – 440 с.
20. Шумило М. Є. Проблеми кримінально-процесуальної оцінки слідчими оперативно-розшукових матеріалів / М. Є. Шумило// Науковий вісник Інституту підготовки кадрів СБ України. – 1994. – №2. – С. 70 – 71.
21. Погорецький М. А. Функціональне призначення оперативно-розшукової діяльності у кримінальному процесі: [монографія] / Погорецкий М. А. – Х.: Арсіс, ЛТД, 2007. – 576 с.
22. Расследование и предупреждение взяточничества: методическое пособие / [А. Н. Балашов, А. Н. Ларьков, В. А. Образцов, О. Э. Сокольський.]. – М.: Всесоюзный институт по изучению причин и разработки мер предупреждения преступности, 1983. – 137 с.
23. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25 – 26. – Ст. 131.
24. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. Особлива частина / [ П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Г. Атаманчук та ін.]; під заг. ред. Потебенька М. О., Гончаренка В. Г. – К.: Форум, 2001. – 942с.
25. Про судову практику в справах про хабарництво: постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002р. № 5 // Юридичний вісник. – 2002. – № 28 (368).
26. Кримінальна справа №1–279/06. – Архів Рівненського міського суду Рівненської області, 2006 рік.
27. Абрамова В. М. Криміналістика: [навч. посіб. для дистанційного навчання] / В. М. Абрамова, А. О. Ляш; за наук. ред. А. В. Іщенка. – К.: Університет «Україна», 2007. – 557 с.
28. Смоленцев Е. Судебная практика по делам о взяточничестве / Е. Смоленцев // Соц. законность. – 1978. – №6. – С. 26–31.
29. Інструкція про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: наказ МВС України від 14 квітня 2004 р. № 400 // Офіційний вісник України. – 2004. – №19. – Ст. 1366.
30. Ліщенко В. М. Порушення кримінальної справи про хабарництво: деякі особливості доказування / В. М. Ліщенко // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовчій діяльності: Тези доповідей та повідомлень науково-практичної конференції (Київ, 3 квітня 2009 року). – К., 2009. – С. 634 – 638.
31. Кримінальна справа № –161/06. – Архів Рівненського міського суду Рівненської області, 2006 рік.
32. Ліщенко В. М. Приводи до порушення кримінальної справи про одержання і давання хабара: поняття, суть та значення у доказуванні / В. М. Ліщенко // Право і суспільство. – 2009. – № 5. – С. 127–132.
33. Кримінальна справа № 1 – 645 ⁄ 07. – Архів Деснянського районного суду м. Києва, 2007 р.
34. Герасимова Е. К. Явка с повинной / Е. К. Герасимова // Соц. законность. – 1975. – №8. – с. 42 – 43.
35. Ларин А. М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства / А. М. Ларин. – М.: Наука, 1985. – 240 с.
36. Никулин С. И. Деятельное раскаяние и его значение для органов внутренних дел в борьбе с преступностью: [учеб. пособие] / Никулин С. И.; под. ред. Н. И Загородникова. – М: МВШМ, 1985. – 64 с.
37. Коломеец В. К. Советский закон о явке с повинной / В. К. Коломеец // Изв. вузов. Правоведение. – 1986 . – №4 . – С.63 – 68.
38. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / Бойко А. М., Брич Л. П., Грищук В.К.; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К.: Каннон, А. С. К., 2001. – 1104 с.
39. Сучасний тлумачний словник української мови: 100000 слів / за заг. ред. В.В. Дубічинського. – Х.: Школа, 2009. – 1008 с.
40. Ліщенко В. М. Явка з повинною та її доказове значення у справах про одержання хабара / В. М. Ліщенко // Вісник прокуратури.–2010.–№ 6.–С. 75–80.
41. Кримінальна справа №1-134/04. – Архів Рівненського міського суду Рівненської області, 2004 рік.
42. Рахунов Р. Д. Возбуждение уголовного дела в советском уголовном процессе / Рахунов Р. Д. – М.: Госюриздат, 1954. – 88 с.
43. Алексеев Н. С. Доказывание и его предмет в советском уголовном процес се / Н. С. Алексеев // Актуальные проблемы советского государства и права в период строительства коммунизма. – Л., 1967. – С. 453 – 455.
44. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса / Строгович М. С. – М.: АН СССР, 1958. – 703 с.
45. Чельцов М. А. Советский уголовный процесс / М. А. Чельцов. – М.: Госюриздат, 1962. – 503 с.
46. Уголовно-процессуальный кодекс Украины: [научно-практический комментарий] / под общ. ред. В. Т. Маляренка и Ю. П. Аленина. – Х.: Одиссей, 2007. – 1008 с.
47. Савицкий В. М. Прокурорский надзор за соблюдением законности в деятельности органов дознания и предварительного следствия / Савицкий В. М. – М.: Госюриздат, 1959. – 262 с.
48. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України / Михеєнко М. М., Шибіко В. П., Дубинський А. Я.; відпов. ред. В. Ф. Бойко, В. Г. Гончаренко. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 624 с.
49. Ліщенко В. М. Підстави порушення кримінальної справи: поняття і значення під час доказування за фактами давання та одержання хабара / В. М. Ліщенко // Актуальні питання реформування правової системи України: Збірник наукових статей за матеріалами V Міжнародної науково-практичної конференції (м. Луцьк, 29–30 травня 2009 р.) – Луцьк, 2009.– С. 576–579.
50. Уголовный процесс: [учебник для вузов] / под ред. В. П. Божьева. – М.: Спарк, 1998. – 591 с.
51. Грошевий Ю. М. Кримінальний процес України: підручник / [Грошевий Ю. М., Альперт С. А., Мірошниченко Т. М. та ін.]; за ред. Ю. М. Грошевого та В. М. Хотенця. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
52. Ляш А. О. Кримінальний процес. Особлива частина: [навч. посібник для дист. навчання] / Ляш А. О. – К.: Ун-т «Україна», 2006. – 470 с.
53. Довідка про стан боротьби з хабарництвом ДСБЕЗ ГУ МВС України в
м. Києві за 12 місяців 2007р.–К.: ДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві, 1997.–3 с.
54. Ліщенко В. М. Застосування оперативно-розшукових заходів під час документування одержання та давання хабара: проблеми удосконалення законодавства / А. О. Ляш, В. М. Ліщенко // Актуальні питання реформування правової системи України: збірник наукових статей V Міжнародної науково-практичної конференції (Луцьк, 30–31.05.08). – Луцьк, 2008. – С. 521–523.
55. Кримінальна справа №1–26/05. – Архів Рівненського міського суду Рівненської області. 2005 рік.
56. Коберник С. Д. Розслідування кримінальних справ про хабарництво та інші злочини з проявами корупції: (метод. рекомендації) / Коберник С. Д. – К.: Генеральна прокуратура України, 2001. – 47 с.
57. Яшин В. Н. Возбуждение уголовного дела. Теория, практика, перспективы: [учеб. пособие для вузов] / В. Н. Яшин, А. В. Победкин. – М.: Юнити – Дана, Закон и право, 2002. –184 с.
58. Багаутдинов Ф. Процессуальное положение заявителя / Ф. Багаутдинов // Законность. – 2003. – № 1. – С. 29–30.
59. Демидов И. Ф. Заявитель в советском уголовном процессе / И. Ф. Демидов // Вопросы борьбы с преступностью. – М., 1982. – Вып. 36. – С. 85–90.
60. Калачова О. М. Визначення слідчим процесуального статусу осіб, що беруть участь у досудовому провадженні: дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Калачова Ольга Миколаївна. – Луганськ, 2009 – 201с.
61. Назаренко Р. І. Характеристика кримінально-процесуальних відносин на початковому етапі досудового провадження: дис… канд. юрид. наук: 12.00.09 / Назаренко Руслан Іванович. – К., 2001. – 231 с.
62. Савонюк Р. Заявник у кримінальному процесі / Р. Савонюк // Право України. – 2004. – № 9. – С. 97 – 99.
3 Конституція України: прийнята 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
64. Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України в зв’язку з прийняттям Закону України «Про боротьбу з корупцією»: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 268.
65. Альперт С. А. Субъекты уголовного процесса / Альперт С. А. – Харьков, 1997. – 60 с.
66. Дроздов О. Правове регулювання стадії порушення кримінальної справи / О. Дроздов // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. – № 7. – С.79– 87.
67. Філін Д. Процесуальне становище особи, щодо якої порушено кримінальну справу // Право України. – 2003. – №7. – С.93 – 96.
68. Тертышник В. М. Теория доказательств: [учеб. изд.] / В. М. Тертышник, С. В. Слинько. – Харьков: Арсис, 1998. – 256 с.
69. Кримінально-процесуальний кодекс України: проект. Прийнятий за основу 15 грудня 2005 року. Зареєстрований в секторі реєстрації законопроектів Верховної ради України 25.05.2006 р. за № 0952.
70. Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо оскарження постанови про порушення кримінальної справи: Закон України від 14 грудня 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 9. – Ст. 74.
71. Теория доказательств в советском уголовном процессе / отв. ред. Н. В. Жогин. – М.: Юрид. лит-ра, 1973. – 735 с.
72. Колмаков В. П. Следственный осмотр / Колмаков В.П. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
73. Мирский Д. Я. О дальнейшем укреплении законности в стадии возбуждения уголовного дела / Д. Я. Мирский // Материалы теоретической конференции, посвященной 50 – летию Советской власти. – Свердловск, 1968. – С. 326 – 327.
74. Тертишник В.М. Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу України / Тертишник В. М. – К.: А.С.К., 2003. – 1056с.
75. Стахівський С. М. Слідчі дії як основні засоби збирання доказів: [науково-практичний посібник] / Стахівский С. М. – К.: Атіка, 2009. – 64с.
76. Ландин И. Обнаружение и изъятие предмета взятки / И. Ландин // Законность. – 2004. – №4. – С. 40–42.
77. Введение в криминалистику и её теоретические основы: [учебник] / под ред. Т. А. Седовой, А. А. Эксархопуло. – СПб.: Лань, Санкт-Петербург, 2001. – 968с.
78. Дулов А. Взяточничество и применение научно-технических средств в борьбе с ним / Дулов А., Карпец И., Любарский М.; под ред. И. И. Карпеца. – Ленинград: Управление милиции Ленгорсовета. НТО, 1958. – 24 с.
79. Чупахин Р. Осмотр места происшествия по делам о взяточничестве / Р. Чупахин // Российский следователь. – 2006. – № 3. – С. 5 – 8.
80. Ляш А. О. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса: [ учебное пособие] / Ляш А. О. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 81 с.
81. Шейфер С.А. Собирание доказательств в советском уголовном процесе: методические и правовые проблемы / Шейфер С.А. – Саратов: Саратов. ун-т, 1986. – 171 с.
82. Ліщенко В. М. Витребування документів і предметів під час перевірки заяв громадян про одержання хабара / В. М. Ліщенко // Правова інформатика. – 2010. – № 2. – С. 62–66.
83. Благодир А. А. Застосування примусу під час провадження слідчих дій: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09 / Благодир Ангеліна Адамівна. – К., 2009. – 207с.
84. Ляш А. А. Вещественные доказательства в досудебных стадиях уголовного процесса: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.09 / Ляш Андрей Алексеевич. – К., 1988. – 229 с.
85. Астапенко О. Процесуальна форма витребування предметів і документів у порядку ч. 1 ст. 66 КПК України / О. Астапенко // Право України. – 2008. – №1 . – С. 92 – 95.
86. Грошевий Ю. М. Докази і доказування у кримінальному процесі: [науково-практичний посібник] / Ю. М. Грошевий, С. М. Стахівський.– К.: КНТ Вид. Фурса С. Я. , 2006. – 272 с.
87. Томин В. Т. Принятие доставленного как следственное действие / В. Т. Томин // Научные труды Омской высшей школы милиции. – Омск, 1968. – Вып. 4. – С. 85–95.
88. Чорний В.Я. Прогалини в кримінально-процесуальному законодавстві, що існують під час вирішення заяв та повідомлень про злочини / В. Я. Чорний , О. В. Чорна // Вісник Запорізького юридичного інституту. – Запоріжжя, 1999. – №3. – С. 90 – 105
89. Короткий тлумачний словник української мови: Близько 7000 слів / За ред. Д. Г. Гринчишина. – К.: Просвіта, 2004. – 608 с.
90. Зажицкий В. Объяснения в уголовном процессе / В. Зажицкий // Советская юстиция. – 1992. – №6. – С.10 – 11.
91. Ліщенко В. М. Пояснення громадян та посадових осіб у справах про одержання хабара / В. М. Ліщенко // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 159–163.
92. Джига М. В. Розслідування посадових злочинів і вимагательства / Джига М. В., Подшибякін О. С., Ухаль А. М. – Ужгород: Поличка карпатського краю, 1998. – № 7(88). – 156 с.
93. Горский Г. Ф. Проблемы доказательств в советском уголовном процессе / Горский Г. Ф., Кокорев Л. Д., Элькинд П. С. – Воронеж: Воронеж. ун-т, 1978. – 303 с.
94. Дело Базилевича А.Ф. Определение Судебной коллегии по уголовным делам Верховного Суда СССР: [Извлечение] // Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1988. – №3. – С.21 – 24.
95. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електорний ресурс]: Проект Закону України від 18. 11. 2005. Реєстр. № 3456 від 15. 12. 2005. – Режим доступу: search. ligszakon. ua / 1 … / JD 2000 D1. html.
96. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України: [монографія ] / Галаган В. І. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – 300с.
97. Весельський В. К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти) / Весельський В. К. – К.: НАВСУ – Правник, 1999. – 126с.
98. Кузьмічов В. С. Криміналістичний аналіз розслідування злочинів / Кузьмічов В. С. – К.: НАВСУ – Правник, 2002. – 450 с.
99. Цымбал П. В. Совершенствование использования научно-технических достижений в расследовании преступлений: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Уголовный процес; судоустройство; прокурорський надзор; криминалистика” / П. В. Цымбал. – К., 1992. – 25с.
100. Удовенко Ж. В. Криміналістичне забезпечення процесу доказування на досудовому слідстві: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Ж. В. Удовенко – К., 2004. – 16с.
101. Чорноус Ю. Пояснення громадян та протокол допиту: проблеми співвідношення / Ю. Чорноус // Право України. – 2005. – №12. – С.57 – 61.
102. Гончаренко В. И. Научно-технические средства в следственной практике / Гончаренко В. И. – К.: Выща школа, изд-во при КГУ, 1984. – 152 с.
103. Элькинд П. С. Цели и средства их достижения в советском уголовно-процессуальном праве / Элькинд П. С. – Л.: ЛГУ, 1976. – 143 с.
104. Макаров А. М. Применение научно-технических средств при рассмотрении судами уголовных дел: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12. 00. 07. /А. М. Макаров. – М., 1979. – 22 с.
105. Дубинский А. Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел: [учебное пособие] / Дубинський А. Я. – К.: КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1987. – 84 с.
106. Семенцов В. А. Видео- и звукозапись в доказательственной деятельности следователя: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Уголовный процесс; судоустройство; прокурорский надзор; криминалистика” / В. А. Семенцов. – Екатеринбург, 1994. –20 с.
107. Лисиченко В. К. Использование специальных знаний в следственной и судебной практике: [учебное пособие] / В. К. Лисиченко, В. В. Циркаль. – К.: КГУ, 1987. –100 с.
108. Петухов А. В. Использование материалов полученных с помощью технических средств при расследовании коррупционных преступлений / А. В. Петухов // Правовое регулирование мер борьбы с коррупцией: материалы научно-практической конференции. – М., 2003.– С. 70–76.
109. Чернець М. Тактичні операції фіксації інформації на досудовому слідстві з використанням цифрових фото- і відеокамер / М. Чернець // Право України. – 2004. – №8. – С. 68–70.
110. Ломако З. Застосування науково-технічних засобів при розслідувані хабарництва / З. Ломако, І. Туркевич // Рад. право. – 1969. – №2. – С. 86 – 89.
111. Кирюшина О. Индивидуализация предмета взятки / О. Кирюшина // Законность. – 1996. – № 11. – С. 22 –24.
112. Ляш А. О. Використання науково-технічних і спеціальних засобів під час розкриття і розслідування давання та одержання хабара / А. О. Ляш, В. М. Ліщенко // Право і суспільство. – 2007. – № 4. – С. 53 – 57.
113. Васильєв С. М. Вимоги щодо відбору та вилучення зразків СХР при проведенні слідчих дій та оперативно-розшукових заходів: [методичні рекомендації] / Васильєв С. М., Лінючев Г. В., Россошанський О. В. – К.: ДНДЕКЦ МВС України; НДЕКЦ при ГУ МВС України в АР Крим, 2005. – 9 с.
114. Селиванов Н. Правовая регламентація применения научно-технических средств / Н. Селиванов, А. Леви // Соц. законность. – 1979. – № 11. – С. 46 – 47.
115. Эксархопуло А. А. Правовые основы применения технико-криминалистических средств в уголовном судопроизводстве / А. А. Эксархопуло // Изв. вузов. Правоведение. – 1986. – №1. – С. 88–92.
116. Артеменко П.П. Cпеціальна техніка: [навчальний посібник] / Артеменко П. П. – К.: НАВСУ, 2007. – 187 с.
117. Салтевский М. Використання криміналістичної техніки в боротьбі з корупцією / М. Салтевский // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 1998. – Вип. 4 . – С. 162–166.
118. Філіпенко Н. Є. Сучасна система організації проведення оперативно-технічних заходів оперативними підрозділами ОВС / Н. Є. Філіпенко // Проблеми наукового забезпечення вдосконалення й розвитку оперативно-розшукової діяльності в Україні: Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ, 2008. – Спец. вип. – № 4. –Ч. 1. – С. 107 – 114.
119. Пархоменко Е. С. Проблемы получения криминалистически значимой информации путем использования специальных знаний на стадии возбуждения уголовного дела / Е. С. Пархоменко // Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю: матеріали міжвуз. науково-практичної конференції. – Донецьк, 2007. – С. 259 – 263.
120. Лысов Н. Н. Специальные исследования вещественных источников информации в стадии возбуждения уголовного дела (по материалам аппаратов БХСС): автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Уголовный процесс; судоустройство; прокурорський надзор; киминалистика” / Н. Н. Лысов. – К., 1985. – 24 с.
121. Средства для невидимой маркировки [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. cobra.net. ua
122. Кримінально-процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]: Проект від 25.05.06 № 0952. – Режим доступу: gska2.rada.gov.ua/…/webproc6?.
123. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 05.10.95 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст.267.
124. Белкин Р. С. Криминалистика и доказывание (методологические проблемы) / Р. С. Белкин, А. И. Винберг. – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
125. Прилуцький П. Проблема істини в теорії кримінального судочинства / П. Прилуцький // Право України. – 2004. – № 4. – С. 41–45.
126. Лазарева В. А. Судебная власть и ее реализация в уголовном процессе / Лазарева В. А. – Самара: Сам. ун-т, 1999. – 134с.
127. Петрухин И. Л. Концептуальные основы реформы уголовного судопроизводства в Росии / И. Л. Петрухин // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 17–29.
128. Карнеева Л.М. Доказательства в советском уголовном процессе: [учеб. пособие] / Карнеева Л. М. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1988. – 68 с.
129. Костін М. Мета кримінального судочинства: поняття і сутність / М. Костін // Право України. – 2008. – № 4. – С. 80–83.
130. Ляш А. О. Докази і доказування в кримінальному судочинстві: [навч. посібник] / А. О. Ляш, С. М. Стахівський. – К.: Ун-т «Україна», 2006. – 185 с.
131. Стахівський С. М. Теорія і практика кримінально-процесуального доказування: [монографія] / Стахівський С. М. – К.: Терно-граф, 2005. – 272с.
132. Пінчук М. Г. Деякі питання щодо визначення предмета доказування та його структури / М. Г. Пінчук // Вісник Верховного суду України. – 2007. – № 2 (78). – С. 33 – 38.
133. Кобликов А.С. Законодательство об уголовном судопроизводстве и понятия теории доказательств / А. С. Кобликов // Актуальные проблемы доказывания в советском уголовном процессе. – М., 1981. – С. 12–15.
134. Банин В.А. Предмет доказывания в советском уголовном процессе (гносеологическая и правовая природа) / Банин В. А. – Саратов: Саратов. ун-т, 1981. – 157 с.
135. Попелюшко В. О. Предмет доказування в кримінальному процесі (процесуально-правові та кримінально-правові аспекти) / Попелюшко В. О. – Острог: РВВ Національного університету «Острозька академія» 2001. – 196 с.
136. Михеенко М. М. Доказывание в советском уголовном судопроизводстве / Михеенко М. М. – К.: Вища школа, 1984. – 134 с.
137. Нор В.Т. Проблеми теорії і практики судових доказів / за ред. М. Л. Накловича. – Львів: Вища школа, 1978. –111 с.
138. Удалова Л. Д. Предмет доказування у справах, що закриваються провадженням за нереабілітуючими підставами: [монографія] / Л. Д. Удалова, Н. З. Рогатинська. – К.: КНТ, 2009. – 152 с.
139. Дубинський А. Я. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / А. Я. Дубинський // Радянське право. – 1983 . – № 1. – С. 57 – 61.
140. Попелюшко В. О. Щодо предмета доказування в радянському кримінальному процесі / В. О. Попелюшко // Радянське право. – 1983 . – № 1. – С. 61 – 64.
141. Степанов В. В. Расследование взяточничества / Степанов В. В. – Саратов: Саратов. ун-т., 1966. – 162 с.
142. Левендаренко О. О. Досудове розслідування у справах про злочини неповнолітніх (питання кримінально-процесуального доказування): [монографія] / Левендаренко О. О. – Донецьк: Донецький юридичний інститут ЛДУВС, 2007. – 212 с.
143. Салтевський М. В. Криміналістика: [підручник: у 2-х ч.] / Салтевський М. В. – Х.: Основа-Консум, 1999. –
Ч. 1. – 1999. – 415 с.
144. Сичов П. Обстановка вчинення злочину: проблемні питання / П. Сичов // Право України. – 1998. – № 6. – С. 106–107.
145. Бахин В. П. Преступная деятельность как объект криминалистического изучения: [лекция] / В. П. Бахин, Н. С. Карпов. – К.: Б. И., 1999. – 21 с.
146. Весельський В. К. Сучасні можливості використання даних про спосіб вчинення злочину в боротьбі зі злочинністю: [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Весельський В. К., Зав’ялов С. М., Пясковський В. В. – К.: КНТ, 2009. – 160 с.
147.Попелюшко В. А. Способ совершения преступления как элемент предмета доказывания / В. А. Попелюшко // Сов. государство и право. – 1984. –№ 1. – С. 122–125.
148. Кудрявцев В. П. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение / В. П. Кудрявцев // Сов. государство и право. – 1957. – № 8. – С. 67–68.
149. Глушков В. А. Квалификация органами внутренних дел нетрудових доходов в сфере медицинского обслуживания: [учебное пособие] / Глушков В. А. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1990, – 88 с.
150. Мельник М. І. Проблемні питання кримінальної відповідальності за хабарництво / М. І. Мельник // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – К., 1996. – № 2. – С. 103–111.
151. Методичні рекомендації щодо документування хабарів оперативними працівниками правоохоронних органів, в т. ч. і затримання «на гарячому», розслідування кримінальних справ про хабарництво. – Рівне: Прокуратура Рівненської області, 2007. – 17 с.
152. Бюлетень законодавчих актів, методичних розробок, слідчої практики у кримінальних справах про хабарництво. – Житомир: Прокуратура Житомирської області, 2009. – 27 с.
153. Тактика виявлення та документування фактів хабарництва: [метод. рек.] – Івано-Франківськ: УБЕЗ УМВС України в Івано-Франківській області, 2008. – 11 с.
154. Уголовный процесс России: [учеб. пособие ] / под ред. З. Ф. Ковриги, Н. П. Кузнецова. – Воронеж: Воронеж. гос. ун-т., 2003. – 453 с.
155. Кокорев Л. Д. Уголовный процесс: доказательства и доказывание / Л. Д. Кокорев, Н. П. Кузнецов. – Воронеж: Воронеж. ун-т., 1995. – 272 с.
156. Паламар Д. С. Предмет доказування та його елементи / Д. С. Паламар // Український правопис: здобуття та перспективи: матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (16 травня 2008 р.). – Чернівці: Рута, 2008. – С. 486 – 489.
157. Прудников В. Обстоятельства, подлежащие установлению при расследовании должностных преступлений / В. Прудников // Законность. – 2000. – № 9. – С. 13–14.
158. Кримінальне право України: Загальна частина: [підручник для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / за ред. професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – Харків: Юрінком Інтер – Право, 2002. – 415 с.
159. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст.490.
160. Петров Ю. А. К понятию должностного лица / Ю. А. Петров // Изв. вузов. Правоведение. – 1974. – № 6. – С. 31–36.
161. Усольцев А. Т. Должностное лицо в советском государственном управлении / А. Т. Усольцев // Изв. вузов. Правоведение. – 1987.–№2.–С. 13–19.
162. Мозоль В. Щодо розмежування понять «посадова» і «службова» особи податкової міліції / В. Мозоль // Право України. – 2004. – №12. – С. 67–71.
163. Бортняк К. До питання про формування понять «посадова особа» та «службова особа» / К. Бортняк // Право України. – 2008. – №1. – С. 136–139.
164. Матіос А. Генезис адміністративно-правового статусу посадової особи / А. Матіос // Право України. – 2006. – №1. – С. 33–37.
165. Кримінальний кодекс УРСР від 28. 12. 1960 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст.14.
166. Ухвала колегії суддів палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 06.05.2003 р. // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 5. – С. 20–21.
167. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 24.09.1996 р. // Рішення Верховного Суду України, 1997 р.
168. Ухвала судової колегії в кримінальних справах Верховного Суду України від 25.10.1997 р. // Право України. – 1998. – № 5. – С. 113– 114.
169. Бюлетень прокурорсько-судової практики розгляду кримінальних справ про хабарництво за 2008 р. відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Житомирської області. − Житомир, 2008. − 8 с.
170. Дудоров О. Кваліфікація одержання хабара поєднаного з вимагательством / О. Дудоров // Право України. – 1994. – № 5–6. – С. 34–37.
171. Дуда А. В. Обставини, що характеризують особу обвинуваченого, як елемент предмета доказування у кримінальній справі: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / А. В. Дуда – К., 2010. – 17 с.
172. Азаров Ю. И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого / Азаров Ю. И. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР им. Ф. Э. Дзержинского, 1991. – 80 с.
173. Каминский М. К. Расследование взяточничества: [лекция] / Каминский М. К. – Горький: Горьковская высшая школа МВД СССР, 1978. – 36 с.
174. Советский уголовный процесс / под общей ред. М. И. Бажанова и Ю. М. Грошевого. – К.: Вища школа, 1983. – 439 с.
175. Коваленко Є. Г. Кримінальний процес України: [навч. посіб.] / Коваленко Є.Г.; Міністерство освіти і науки України. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 575 с.
176. Строгович М. С. Курс советского уголовного процесса: [в 2 т.]. – Т. 1 / Строгович М. С. – М.: Наука, 1968 – 1970. – Т. 1. – 1968. – 470 с.
177. Филиппова М. А. Фиксация фактических даннях на предварительном следствии / М. А. Филипова // Изв. вузов. Правоведение. – 1975. – № 1. – С. 60–66.
178. Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы / Белкин Р. С. – М.: Наука, 1966. – 296 с.
179. Грянко В. В. Дознание в органах внутренних дел: [практ. пособ.] / Грянко В. В., Дубинский А. Я., Кузьминов А. С. – К.: РИО МВД УССР, 1980. – 179 с.
180. Курылев С. В. Основы теории доказательств в советском правосуди / Курылев С. В. – Минск: БГУ, 1969. – 203 с.
181. Сівочек С. М. Оцінка джерел доказів у кримінальному процесі: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Кримінальний процес та криміналістика ; судова експертиза” / С. М. Сівочек – К., 2003. – 17 с.
182.Степанов О. С. Належність та допустимість доказів у кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. С. Степанов – К., 2007. – 16 с.
183. Боруленков Ю. Допустимость доказательств / Ю. Боруленков // Законность. – 2003. – № 9. – С. 30–33.
184. Кипнис Н. М. Допустимость доказательств в уголовном судопроизводстве / Кипнис Н. М. – М.: Юрист, 1995. – 128 с.
185. Лупинская П. Основания и порядок принятия решений о недопустимости доказательств / П. Лупинская // Российская юстиция. – 1994. – № 11. – С. 2–5.
186. Попелюшко В. О. Про допустимість доказів у контексті статей 334 та 335 Кримінально-процесуального кодексу України / В. О. Попелюшко // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 11. – С. 41–45.
187. Самарин В. Проблемы совершенствования правового регулирования допустимости доказательств в уголовном процессе Украины и Республики Беларусь: сравнительно-правовой анализ / В. Самарин, Н. Стоянов // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 5. – С. 139–143.
188. Штурмак О. Забезпечення прав людини як невід’ємна умова допустимості доказів у кримінальному судочинстві України / О. Штурмак // Право України. – 2009. – № 7. – С. 125–129.
189. Соколов А. Процессуальный порядок признания в суде доказательств не имеющими юридической силы / А. Соколов // Российская юстиция. – 1994. – № 10. – С. 14–15.
190. Дєєв М. В. Достатність доказів у кримінальному процесі України: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 – „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М. В. Дєєв – К., 2008. – 16 с.
191. Дубинский А. Я. Исполнение процессуальных решений следователя: правовые и организационные проблемы / Дубинский А. Я. – К.: Наукова думка, 1984. – 182 с.
192. Лупинская П. А. Решения в уголовном судопроизводстве. их виды, содиржание и форма / Лупинская П. А. – М.: Юрид. лит., 1976. – 168 с.
193. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: [пі