ДЗЮБА КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА. ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ЖУРНАЛИ В СИСТЕМІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

brief description

ДЗЮБА КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА. Назва дисертаційної роботи: "ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ЖУРНАЛИ В СИСТЕМІ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ"

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут журналістики
На правах рукопису
ДЗЮБА КАТЕРИНА АНАТОЛІЇВНА
УДК 007:304:070:82-92:316.7
ЛІТЕРАТУРНО-ХУДОЖНІ ЖУРНАЛИ В СИСТЕМІ
МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук
із соціальних комунікацій
Науковий керівник
Сидоренко Наталія Миколаївна,
доктор філологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
Стор.
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА
ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Особливості літературно-художніх видань у соціальнокомунікаційному середовищі
1.2 Історіографія питання міжкультурної комунікації
1.3 Методологія та методи дослідження
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ КОНТЕНТУ ЛІТЕРАТУРНОХУДОЖНІХ ЖУРНАЛІВ ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
2.1 Виявлення особливостей літературних впливів та проблемнотематичних аспектів у публікаціях журналів
2.2 Жанрова палітра літературно-художніх журналів
2.3 Контент-аналітичне дослідження тематичних напрямів і жанрів
публікацій журналів
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. АСПЕКТИ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ У
ЖУРНАЛАХ
3.1 Особистісне оцінювання міжкультурної комунікації у
літературно-художніх журналах на основі проведеного анкетування
3.2 Літературно-художні видання як детермінанта міжкультурної
комунікації в інформаційному просторі
3.3 Концептуальна модель міжкультурної комунікації в літературнохудожніх журналах
Висновки до розділу 3
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
3
11
11
29
47
64
67
67
88
100
110
112
112
119
134
151
155
160
ДОДАТОК 179
3
ВСТУП
Актуальність дослідження. На початку ХХІ ст. на тлі сучасного
глобального розвитку суспільства та інтенсивної міграції населення
дослідження комунікативних процесів увійшло до найбільш актуальних
проблем людства. Бурхливий економічний розвиток багатьох країн і науковотехнічний прогрес зумовили постійне розширення контактів, які стають
дедалі інтенсивнішими між представниками різних культур. Перед
науковцями різних галузей знань, однією із яких є міжкультурна комунікація,
постає чимало питань, що потребують ґрунтовного аналізу. Оскільки цей
феномен розглядається у працях культурологів, соціологів, філософів,
етнологів, етнографів, лінгвістів та інших учених, актуальність дослідження
процесів міжкультурної комунікації привертає увагу різних сфер знань.
Науковці виокремлюють різноманітні аспекти зазначеної теми – причини,
принципи, механізми взаємодії між культурами у різних сферах людської
діяльності тощо. Провідне місце у такій системі посідає література, яка
виступає одним із елементів культури та відображає основні тенденції її
розвитку.
Глобалізація магістральних каналів зв'язку викликала до життя новий
спосіб культурної експансії, яка здійснюється шляхом передачі культурних
моделей на інформаційному рівні, що знаходиться на стадії соціокультурних
трансформацій. Тобто, утворюються нові форми відносин між людьми в
сфері культури, особливі умови розвитку системи цінностей, потреби і
принципи, засоби і способи їх задоволення. Одним із способів задоволення
культурних потреб є літературно-художні видання, які виступають засобом
масової комунікації, що охоплює велику аудиторію із різним типом
мислення, способом життя, культурного буття, сприяючи взаємодії та
взаємопроникненню культур. Це, в свою чергу, забезпечує формування
нових типів культурної активності і духовних цінностей під впливом
4
світових зовнішніх факторів. Враховуючи розвиток міждержавних зв’язків
України з країнами-членами Європейського Союзу, інтеграційні процеси
України в Європу мають розпочинатися на рівні діалогу культур і літератур.
Інтерпретаторами культурних та суспільних процесів, що відбуваються в
різних куточках нашої планети у міжкультурному медіапросторі, виступають
літературно-художні періодичні видання. Серед них важливе місце належить
таким журналам, як український «Всесвіт», французький «Lire», російський
«Иностранная литература» та американський «Words without borders». Ці
періодичні видання здебільшого характеризуються презентацією
літературних новинок, своєрідним критичним і досить глибоким аналізом
подій, що відбуваються у літературному просторі, який відображає соціальні,
культурні, духовні та інші потреби суспільства, що є актуальними у різних
країнах світу. Ця преса виступає одним із чинників створення сучасної
моделі міжкультурної комунікації.
Стрімкий розвиток суспільства протягом останнього десятиріччя, який
характеризується появою нових можливостей, видів, форм та засобів
спілкування, а також соціальними, політичними, економічними та іншими
загальносвітовими негараздами, спричинив процес міграції народів, їх
переселення і змішування, що, в свою чергу, призвело до зіткнення культур
та активізувало між ними новий діалог у контексті міжкультурної
комунікації. Тому дослідження проводилося на основі аналізу публікацій
видань за 2010–2015 рр.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами.
Дисертація пов’язана з напрямами роботи кафедри історії журналістики
Інституту журналістики. Її виконано у межах комплексної програми науководослідної теми Інституту журналістики КНУ імені Тараса Шевченка
«Український медійний контент у соціальному вимірі» (номер державної
реєстрації № 11БФ045-01).
Мета дослідження полягає у з’ясуванні концептуальної моделі
функціонування літературно-художніх журналів іноземної літератури
5
(«Всесвіт», «Иностранная литература», «Words without borders» та «Lire»),
що видаються в різних країнах (Україна, Росія, США, Франція), у системі
міжкультурної комунікації.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі
основні завдання:
– простежити теоретико-методологічні засади міжкультурної
комунікації та визначити основні підходи до дослідження понять
«комунікація» «культура» і «міжкультурна комунікація» у ЗМІ;
– проаналізувати комунікативну роль літературно-художньої
періодики (журналів іноземної літератури) у віддзеркаленні
соціокультурних суспільних процесів;
– з’ясувати роль сучасних інформаційно-комунікаційних
технологій у створенні нових умов для функціонування
літературно-художніх журналів у контексті міжкультурної
комунікації;
– визначити модифікації літературної взаємодії на основі аналізу
публікацій журналів;
– встановити проблемно-тематичні аспекти суспільного життя,
представлені в літературних творах журналів і виявити
особливості загальної картини жанрової палітри журналів;
– проаналізувати за допомогою контент-аналізу тематичну
проблематику суспільного життя та жанрову специфіку
публікацій зазначених видань;
– на основі вивчення методологічних підходів щодо розробки
моделей побудувати концептуальну модель міжкультурної
комунікації.
Об’єктом дослідження стали публікації журналів іноземної літератури
«Всесвіт» (Київ), «Иностранная литература» (Москва), «Words without
borders» (Нью-Йорк), «Lire» (Париж) за 2010–2015 рр. Загалом опрацьовано
288 номерів.
6
Предмет дослідження: функціонування журналів у системі
міжкультурної комунікації, що передбачає визначення проблемно-тематичної
та жанрової спрямованості матеріалів журналів за 2010–2015 рр.
Теоретичною базою дисертації є науковий доробок зарубіжних та
українських учених, таких як: Л. Вітгенштайн, Г. Гадамер, І. Кант, Ф. Ніцше,
З. Фройд, О. Шпенглер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр Г. Гофстеде, К. Казмір,
К. Клакхон, Ф. Стродбек, Дж. Трагер, Е. Холл, Ю. Габермас, М. Маклюен,
А.Садохін, Т. Грушевицька, С. Тер-Мінасова, А. Єкадумов, В. Різун,
О. Вишняк, О. Кузнецова, І Крупський, Б. Носова, Н. Костенко, В. Іванов,
Н. Сидоренко, О. Мелещенко, О. Пономарів, К. Серажим, І. М’язова,
В. Теремко, І. Паримський, М. Житарюк, А. Бойко, І. Михайлин,
М. Недопитанський, О. Іванова, В. Андрущенко, Є. Бистрицький та ін.
Враховуючи теоретичне і практичне значення дослідження, варто
відзначити відсутність у вітчизняній журналістикознавчій науці ґрунтовних
праць щодо концептуальних особливостей літературно-художніх журналів у
системі міжкультурної комунікації.
Методи дослідження зумовлені основною метою і передбаченими
завданнями. Історичний метод дав змогу дослідити виникнення, формування
та розвиток процесів і подій у хронологічній послідовності з метою
виявлення внутрішніх та зовнішніх зв'язків, закономірностей та
суперечностей. За допомогою цього методу з’ясовано інформацію про роботу
журналів «Всесвіт», «Lire», «Иностранная литература», «Words without
borders» за весь час їх діяльності у різний період існування. За допомогою
логічного методу, який дозволяє вичленувати лише найсуттєвіше,
визначальне та найбільш істотне, визначено проблемно-тематичні зони
суспільного життя, що висвітлюються у журналах за 2010–2015 рр.
Використовуючи метод аналізу, у дослідженні здійснено наукову оцінку
кожної публікації, представленої на сторінках видань та з’ясовано жанрову
специфіку публікацій. Метод узагальнення допоміг з’ясувати, які проблемнотематичні зони домінували у кожному номері журналів та узагальнити ці
7
дані, визначивши головні теми видань. Метод контент-аналітичного
дослідження дозволив об’єктивно, системно і кількісно проаналізувати
матеріали журналів «Всесвіт», «Lire», «Иностранная литература», «Words
without borders». Метод моделювання дозволив побудувати власну
концептуальну модель літературно-художніх журналів у системі
міжкультурної комунікації, яка дозволяє проаналізувати як на основі їх
публікацій простежується міжкультурна взаємодія.
Емпіричну базу дослідження склали результати опитування,
проведеного автором дисертації серед студентів факультетів іноземної
філології й української філології та літературної творчості ім. А. Малишка
Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, студентів
спеціальності «українська література і компаративістика» Київського
університету імені Бориса Грінченка (400 опитаних).
Наукова новизна одержаних результатів полягає у всебічному
аналізі публікацій журналів «Всесвіт», «Иностранная литература», «Words
without borders», «Lire» за 2010–2015 рр. у системі міжкультурної
комунікації.
У роботі вперше:
- проведено контент-аналітичне дослідження проблемно-тематичних
особливостей журналів іноземної літератури за 2010–2015 рр. і здійснено
повну класифікацію опублікованих матеріалів за тематикою та жанровою
специфікою;
- здійснено анкетування з метою визначення та аналізу результатів
особистісного оцінювання міжкультурної комунікації у літературнохудожніх журналах;
- побудована концептуальна модель міжкультурної комунікації у
літературно-художніх виданнях, що дозволяє проаналізувати міжкультурну
взаємодію на основі публікацій.
Набули подальшого розвитку:
8
- теоретичні підходи до вивчення міжкультурної комунікації в
інформаційному середовищі;
- критерії віддзеркалення літературного процесу у літературнохудожній періодиці;
- нові аспекти розвитку міжкультурних комунікацій, обумовлені
розвитком транснаціональних інформаційно-телекомунікаційних систем.
Удосконалено:
- підходи до встановлення міжкультурної взаємодії у публікаціях
літературно-художніх журналів;
- розуміння моделі міжкультурної комунікації у літературно-художніх
журналах;
- визначення поняття міжкультурної комунікації.
На основі проведених досліджень встановлено, що в процесі взаємодії
між суб’єктами діяльності міжкультурна комунікація виступає одним з
базових механізмів і невід’ємним складником соціокультурного процесу, яка
забезпечує саму можливість формування соціальних зв’язків, управління
сумісною життєдіяльністю людей, що сприяє накопиченню і трансляції
соціального досвіду в умовах інформаційного суспільства і сприяє
формуванню інформаційної культури в цілому.
Науково-практичне застосування одержаних результатів полягає у
тому, що поданий автором у дисертації дослідницький матеріал виводить
знання про міжкультурну комунікацію у літературних виданнях на новий
рівень наукового осмислення та узагальнення. У роботі сформульовані
теоретичні положення для розуміння та вивчення матеріалів літературнохудожньої періодики у контексті міжкультурної комунікації в
інформаційному середовищі. Практичне значення дослідження полягає у
тому, що його матеріали актуальні для характеристики принципів
функціонування літературно-художньої періодики у системі міжкультурної
комунікації. Результати дослідження можуть бути використані в контексті
9
пошуку максимально ефективних форм взаємодії між представниками різних
культур в українському суспільстві, що стоїть на шляху до євроінтеграції.
Практичне застосування одержаних результатів полягає у можливостях
використання представленого в роботі фактичного матеріалу, основних
теоретичних положень і висновків у розробці спеціальних і узагальнених
курсів із теорії та історії журналістики та соціальних комунікацій. Основні
положення дисертації можуть бути використані під час викладання низки
дисциплін, зокрема «Історія журналістики», «Медіакомунікації»,
«Літературний стиль», «Сучасна зарубіжна публіцистика».
Також дослідження становить певний науковий та практичний інтерес
для журналістів-практиків.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат, публікації, в
яких викладено основні положення роботи, дисертантка виконала
самостійно. Висновки і рекомендації зроблені здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
дисертації були обговорені на засіданнях кафедри історії журналістики
Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса
Шевченка. Положення, висновки і науково-теоретичні результати
дослідження опубліковані в матеріалах і виголошені в доповідях на 11
науково-практичних конференціях, як міжнародних: «Тенденції розвитку
медійного контенту: сьогодення і майбуття» (Київ, 13 квітня 2011 р.),
«Дискурс у сучасному науковому, соціокультурному та інформаційному
просторі» (Маріуполь, 24–25 травня 2013 р.), «Міжкультурна комунікація:
Мова – Культура – Особистість» (Острог, 19 квітня 2013 р.), «Актуальні
проблеми філології та журналістики» (Ужгород, 10–11 квітня 2014 р.), XXI
міжнародній науково-практичній конференції з проблем функціонування і
розвитку української мови «Мова. Суспільство. Журналістика» (Київ, 3
квітня 2015 р.), так і Всеукраїнських: «Українські мас-медіа: традиції та
виклики сьогодення» (Львів, 25–26 квітня 2013 р.), «Масова комунікація:
історія, сьогодення, перспективи» (Луцьк, 16–17 травня 2013 р.), «Критерії
10
діагностики та методики розрахунку впливу медіа» (Київ, 10 квітня 2014 р.),
«Український інформаційний простір у світовому контексті: набутки,
проблеми, перспективи» (Київ, 24 квітня 2014 р.), «Сучасний мас-медійний
простір: реалії та перспективи розвитку» (Вінниця, 15–16 травня 2014 р.),
«Журналістика. Філологія. Медіаосвіта» (Полтава, 2–3 жовтня 2014 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені в
зарубіжних та українських наукових виданнях. Усього публікацій – 22, із них
у наукових фахових виданнях – 5 статей, в іноземних – 3 статті, публікацій
наукових доповідей – 11, публікацій тез наукових доповідей за темою
наукової роботи – 3.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг
дисертації – 179 сторінок, з яких 159 сторінок – основний текст. Список
використаних джерел складає 194 позиції. Додаток – зразок анкети, що
стосується дослідження особистісного оцінювання міжкультурної
комунікації у літературно-художніх журналах.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. У сучасному суспільстві ЗМІ виступають потужним інструментом
мобілізації та інтеграції, інститутом формування громадянського суспільства
та утвердження його основних засад і принципів існування. Розвиток
інформаційного суспільства у більшості країн світу визнано одним з
найважливіших національних пріоритетів. Процеси глобалізації та швидкий
розвиток інформаційних технологій докорінно змінили парадигму людського
спілкування, а налагодження міжкультурної комунікації стало одним з
ключових завдань на шляху до побудови інформаційного суспільства.
Процес комунікації може відбуватися незалежно від часових бар’єрів і
технологічних особливостей поширення інформації. Так, обмін інформацією
між автором тексту і читачем може здійснюватися навіть через сторіччя. У
цьому випадку видання є носієм (каналом) інформації, а здійснення
соціальної комунікації між іншими членами суспільства забезпечує її
поширення на невизначену аудиторію і її трансформацію у масову.
2. Засоби масової інформації, в тому числі і літературно-художні
видання, сприяють визначенню людських світобуттєвих орієнтирів та
створенню нових суспільно-духовних вимірів, зорієнтованих на перспективи
культурної інтеграції України та інших країн світу. Літературно-художні
видання у міжкультурному медіапросторі виступають інтерпретаторами
культурних та суспільних процесів, що відбуваються в різних куточках нашої
планети. Вони створюють базу для формування різних культурних утворень
– континентальних, національних, регіональних, соціально-демографічних і
т. п. Періодичні видання здебільшого характеризуються представленням
літературних новинок, своєрідним критичним і досить глибоким аналізом
подій, що відбуваються у літературному просторі, який відображає соціальні,
культурні, духовні та інші потреби суспільства, що є актуальними у різних
156
країнах світу. Ці видання виступають одним з чинників створення сучасної
моделі міжкультурної комунікації.
3. Літературно-художній періодиці притаманний певний рівень
функціонування в суспільстві, що є об’єктивним критерієм віддзеркалення
стану літературного процесу і джерелом вивчення історії літератури та
літературної критики. Адже від того, наскільки широко представлений
асортимент літературної періодики в країні, залежить загалом розвиток
літературного процесу та його потенційні можливості. Крім того,
літературно-художні видання є продуктом інформаційного розвитку, певним
інформаційно-комунікативним полем суспільства, яке впливає на
формування свідомості індивіда та його внутрішнього світу. Контент,
представлений у часописах, забезпечує взаємодію носіїв різних культурних
спільнот, що сприяє взаємопроникненню культурно-комунікативних смислів,
досягненню взаєморозуміння з урахуванням і збереженням «національної
картини світу», їх взаємозбагаченню в соціокультурному й духовному
планах. Літературні часописи певною мірою представляють головні складові
літературного процесу, розкривають тенденції його розвитку, виконують
комунікативну роль між загальними явищами літературного життя та їхньою
рецепцію.
4. У сучасному інформаційному світі завдяки комп'ютерним
технологіям межі культурного простору значно розширилися, що вплинуло і
на активну присутність літературно-художніх видань в Інтернеті. Це в свою
чергу відкриває нові можливості для міжкультурних зв’язків, тобто дозволяє
безперешкодно долати просторові та часові бар'єри. Така доступність і
відкритість допомагають представникам різних етнічних і національних
культур подивитися «новим поглядом» на переваги та недоліки існуючих
культурних моделей життя, які вважаються найбільш представницькими в
світі. Оскільки Інтернет є одним із найважливіших елементів інформаційної
інфраструктури світового співтовариства, ціннісні аспекти мас-медіа
динамічно видозмінюються внаслідок впливу різних соціокультурних
157
чинників. Асортимент літературно-художніх видань має можливість значно
розширюватися, що в свою чергу сприяє синтезу культурних традицій різних
народів світу. Відбуваються процеси зближення й взаємопроникнення
культур різних континентів, які пронизують різні сторони соціального,
економічного, культурного та духовного життя країн, що інтегруються на
основі розвитку комп’ютерних технологій. Такі видання відігріють важливу
роль у суспільстві, оскільки вони сприяють формуванню світогляду
індивідуумів та розвитку їх національної самоідентифікації.
5. У зв’язку з бурхливим розвитком транснаціональних інформаційнотелекомунікаційних систем і мереж зв’язку, сучасний інформаційний простір
постійно видозмінюється, що забезпечує нові умови для створення
культурно-інформаційного поля, в якому функціонують літературно-художні
видання. Вони мають можливість підвищувати ступінь інформування
суспільства в цілому й кожного його члена окремо, розширювати коло своїх
потенційних читачів, задовольняти потреби суспільства в художньому слові
та високоякісній публіцистичній думці. Стрімкий розвиток суспільства, який
характеризується появою нових можливостей, видів, форм та засобів
спілкування, а також соціальними, політичними, економічними та іншими
загальносвітовими негараздами, спричинив неабиякий процес міграції
народів, їх переселення і змішування, що в свою чергу призвело до зіткнення
культур та активізувало між ними новий діалог у контексті міжкультурної
комунікації.
6. На основі аналізу літературних публікацій українського журналу
«Всесвіт», французького журналу «Lire», російського журналу «Иностранная
литература» та американського журналу «Words without borders» за 2010-
2015 рр. встановлено, що завдяки використанню в матеріалах різного
тематичного спрямування певних модифікацій літературної взаємодії
(наслідування, запозичення, ремінісценція, концентрація) і талановитим
перекладам творів зарубіжних письменників відбувається
взаємопроникнення культур різних народів світу, їх взаємозбагачення та
158
утворення нових міжкультурних комунікацій, що сприяє поглибленню
культурного обміну та розширює можливості для доступу до всесвітньої
літературної спадщини. При цьому майбутнє культури бачиться не як синтез
національних культур, а як їх єдність у різноманітті.
7. У процесі виконання роботи узагальнено результати дослідження
проблемно-тематичного аспекту журналів. Вперше проведений контентаналіз концептуально-тематичних особливостей публікацій, представлених
на сторінках журналів «Иностранная литература», «Words without borders»,
«Lire» та «Всесвіт» за 2010–2015 рр., показав, що найбільш важливе місце
серед них займають проблеми міжособистісних стосунків і культури, які
становлять 42,7% і 36,3% від загальної кількості матеріалів відповідно. Крім
того, значна кількість творів присвячена питанням гуманізму (12,0%), релігії
(3,7%) та екології (2,8%). Таке тематичне спрямування досліджуваних
журналів дозволяє стверджувати, що вони є літературно-мистецькими та
громадсько-політичним виданнями.
8. Аналіз публікацій журналів «Всесвіт», «Lire», «Иностранная
литература, та «Words without borders» за 2010–2015 рр. свідчить про широке
використання основних журналістських жанрів – інформаційних,
аналітичних та художньо-публіцистичних. Вперше проведений контентаналіз жанрової специфіки видань показав, що авторські задуми знаходили
своє відображення на сторінках часописів найчастіше у формі статей та есе
(32,6% і 31,6% відповідно від загальної кількості матеріалів). Крім того,
доволі значна кількість публікацій представлена у вигляді інтерв’ю (18,5%), у
вигляді нарису (8,7%) та формі рецензій (8,6%). Кожен із представлених
жанрів виступає формою подачі певних відомостей та їх аналізу
письменниками, які задають емоційне наповнення, ступінь авторської
присутності та читацької реакції. Завдяки представленому на сторінках
журналів широкому розмаїттю жанрів виданням вдається урізноманітнити
подачу інформації, що розширює рецептивні можливості читацької аудиторії.
159
9. Метод анкетування допоміг з’ясувати та констатувати, що
літературно-художні видання можуть виступати інтерпретаторами
культурних і суспільних процесів, які відбуваються у різних країнах світу у
системі міжкультурної комунікації.
У процесі дослідження з’ясовано, що серед 400 опитаних студентів
більше половини (250 студентів) читають журнали іноземної літератури, а
серед них 180 студентів (45%) знайомі з публікаціями українського журналу
«Всесвіт», французького журналу «Lire», російського журналу «Иностранная
литература» та американського журналу «Words without borders». Більше
83% респондентів вважають, що літературні-художні видання є одним із
можливих способів задоволення культурних потреб людини і можуть
відображати взаємодію культур різних народів, тобто міжкультурну
комунікацію.
10. Побудована власна концептуальна модель літературно-художніх
видань у системі міжкультурної комунікації, яка дозволяє проаналізувати як
на основі їх публікацій простежується міжкультурна взаємодія. Модель
базується на основі системи соціальних комунікацій, до якої входить система
міжкультурної комунікації, що в якості медіасуб'єктів включає літературнохудожні видання. У моделі міжкультурної комунікації літературно-художні
видання виступають не лише медіасуб'єктами, але й каналами комунікації,
трансляторами візуальної та вербальної інформації у вигляді текстів та
ілюстрацій. У цих виданнях є спільні концепти наближених інтересів для
читацької аудиторії незалежно від її територіального розташування.
Запропонована концептуальна модель міжкультурної комунікації може бути
використана для подальших досліджень різних літературно-художніх видань
з метою визначення як функціонують та взаємопроникають образи свого
нормативного та чужого, де проходить межа наших спільних та відмінних
зацікавленостей.