Дзюбенко Олександр Миколайович. Еколого-економічні пріоритети організації і розвитку лісоресурсного комплексу України

brief description

Дзюбенко Олександр Миколайович. Еколого-економічні пріоритети організації і розвитку лісоресурсного комплексу України : Дис... канд. наук: 08.08.01 2007

Дзюбенко О.М. Еколого-економічні пріоритети організації і розвитку лісоресурсного комплексу України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2006.
Дисертація присвячена питанням визначенню еколого-економічних пріоритетів організації і розвитку лісоресурсного комплексу України, як передумови переходу галузі на засади екологічно збалансованого розвитку. В роботі проведено узагальнення науково-методологічних засад використання лісових ресурсів в еколого-економічній сфері, оцінки лісу як основного засобу виробництва та ефективного чинника стабілізації навколишнього середовища. Наведена аналітична оцінка тенденцій розвитку лісоресурсної сфери в умовах реформування економіки, викладено тенденції відтворення лісових ресурсів, сформульовано пріоритетні напрямки структурної трансформації лісоресурсного комплексу.
Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в народногосподарську практику.

У дисертаційній роботі теоретично узагальнені й розроблені заходи з вирішення наукового завдання поглиблення науково-методологічних засад з еколого-економчних пріоритетів розвитку лісоресурнсого комоплексу України. Це дало змогу зробити висновки науково-методологічного спрямування, основними з яких є:
1. Виходячи із проведеного дослідження з питань розвитку лісоресурсного комплексу поглиблено поняття еколого-економічна природа лісу, яке на відміну від наявного трактування, інтерпретується як територіально-соціально-економічна система, що виступає як головний засіб виробництва в лісовому господарстві, просторовий базис розміщення лісоексплуатації, деревообробної промисловості, сфери обслуговування (рекреація, туризм тощо), мисливської фауни, та як найбільш ефективний чинник стабілізації і поліпшення навколишнього середовища. Залучення лісових ресурсів у сферу матеріального виробництва означає перетворення їх в складовий елемент продуктивних сил суспільства, формування економіки країни та задоволення населення в продуктах і корисностях лісу.
2. Розкриваючи науково-методологічні засади використання лісових ресурсів встановлено, що ліс у сфері суспільного виробництва може виконувати різноманітні економічні функції, зокрема виступати в трьох іпостасях: засобу праці, предмета і продукту праці. Це так звана троїста економічна природа лісу. Економічні функції лісу в суспільному виробництві залежать від специфіки лісогосподарської діяльності, проявляються в лісовирощуванні і лісозаготівельному виробництвах, наприклад у вигляді засобів праці і місця, на якому відбувається процес праці. Ліс, як засіб праці використовується, перш за все, для створення нового покоління, оскільки лісові насадження є джерелом насіння (плодів), він стає важливою продуктивною силою в виробництві харчових рослинних ресурсів лісу (гриби, ягоди, дикорослі плоди, лікарські рослини тощо).
3. Складові компоненти лісу, як це випливає із науково-методологічних засад проведеного дослідження, знаходяться між собою та іншими компонентами природи в тісній взаємодії і взаємозалежності. Складні взаємовідносини складаються між деревними рослинами, ресурсами не деревної рослинності (грибами, ягодами), ґрунтами, тваринами, мікроорганізмами, порушення яких часто призводить до негативних наслідків. Тому використання лісових ресурсів, їх відтворення і збереження повинно регламентуватися на основі науково-обгрунтованих принципах і нормативах.
4. Спираючись на функції лісу як засобів виробництва можна виділити різні організаційні структури господарської діяльності з неоднаковими технологічними процесами. У лісах, які виступають у ролі засобів праці, це відтворення лісосировинних ресурсів і підвищення соціально-екологічних функцій насаджень (лісогосподарське і лісопаркове виробництво, сфера послуг), а в ролі предметів праці лісоексплуатація і деревообробка (лісопромислове виробництво). У цілому, лісові ресурси при інших рівнозначних умовах використовуються комплексно, чому відповідає багатофункціональна структура цього феномена і лісогосподарського виробництва.
5. Досліджуючи процеси вилучення лісових ресурсів із сфери лісовирощування зроблено висновок, що це явище досить суперечливе. Воно характеризується як позитивними, так і негативними еколого-економічними наслідками. Позитивні наслідки це забезпечення галузей економіки і населення ресурсами лісу. Негативні економічні наслідки наявні втрати (упущена вигода), які виникають через неможливість одночасного використання лісових ресурсів за їхніми альтернативними функціями (соціальні, екологічні).
6. На основі узагальнення результатів дослідження доведено, що ліси важлива складова еколого-економічної безпеки, яка представляє собою систему заходів, на підставі якої забезпечується мінімальне порушення природно-ресурсної рівноваги. Підвищення стійкості екосистем до різноманітних негативних зовнішніх впливів та збереження їх здатності до само регенерації. Тобто, мається на увазі досягнення зрівноваженої взаємодії між лісами, виробництвом і оточуючим природним середовищем, а також гармонізація їх взаємовідносин на основі дотримання законів розвитку біосфери. Ліси як складова еколого-економічної безпеки, крім того, здатні забезпечувати таку внутрішню взаємодію елементів екосистеми, при якій науково-обгрунтовані процеси лісоексплуатації відтворення лісів є ефективним фактором збереження екосистеми їх покращення та розвитку окремих сфер і всього оточуючого середовища. Цільова установка лісу в структурі еколого-економічної безпеки зводиться до забезпечення умов існування і сталого розвитку територіально-соціально-економічних систем, а основними завданнями її є подолання кризового стану природно-ресурсних систем.
7. Нами, на основі аналізу матеріалів дослідження підтверджено, що в останні роки у зв’язку зі спадом деревообробного і меблевого виробництв та через низьку платоспроможність споживачів попит на лісові ресурси знизився. Лісосічний фонд на 10-20% недовикористовується, особливо в регіонах, де розробка лісосік пов’язана з великими затратами, зокрема в складних природних умовах. Несвоєчасне використання лісових ресурсів, поступове накопичення в зв’язку з цим стиглих і перестійних насаджень та зростаючого техногенного впливу на ліси стало причиною їх ослаблення, погіршення санітарного стану, а в окремих випадках деградації лісових насаджень.
8. Відтворення лісових ресурсів одна з важливих проблем соціально-економічного розвитку і лісогосподарського виробництва, зокрема. Основне завдання цього процесу задоволення потреби народного господарства в ресурсах і різноманітних корисностях лісу, до числа яких відносяться: деревина від рубок головного користування і рубок, пов’язаних з веденням лісового господарства, технічна сировина (живиця, смола тощо), продукти побічного лісокористування (ягоди, гриби, горіхи, лікарські рослини тощо), а також екологічні і соціальні функції насаджень.
9. Підвищення ефективності використання й відтворення лісових ресурсів тісно пов’язується з фактором ресурсозбереження, що реалізується на основі впровадження науково-технічного прогресу, раціоналізації господарських зв’язків, посилення режиму економії. Шляхи вирішення проблеми ресурсозбереження різноманітні. На перший план виступають задачі одержання все більшої кількості кінцевої продукції з одиниці заготовленої сировини та поліпшення використання відходів деревини.
10. Зміни у систем і лісового господарства потребують науково-обгрунтованого ведення державного лісового кадастру з метою планування раціонального використання і управління лісовими ресурсами, рентної оцінки лісових ресурсів, встановлення рентних платежів за лісові ресурси, оподаткування земель лісового фонду, державного контролю за використанням і охороною лісів, державної реєстрації прав на землі лісового фонду, а також підтримки раціонального обігу лісового фонду в умовах реформування економіки. В лісовому господарстві вирішення таких завдань забезпечується використанням даних економіко-екологічної оцінки лісових ресурсів як важливої складової кадастру природно-ресурсного потенціалу.
11. Основним завданням лісового господарства, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості є забезпечення, перш за все, поступового нарощування виробництва. Розвиток їх в перспективі повинен спрямовуватися в напрямку підвищення ефективності виробництва на основі удосконалення його структури, інтенсифікації і зростання виробничого потенціалу, комплексного раціонального лісокористування. Особливе значення має підвищення якості продукції, її конкурентоспроможності, нарощування імпортозамінюючих виробів і зміцнення експортного потенціалу.
12. Проблема фінансування лісоресурсної сфери тісно пов'язана з її специфічними особливостями довготривалим періодом лісовирощування та поєднанням у процесі лісовирощування сил природи і праці. Лісовирощування і лісокористування не збігаються в часі і просторі, в цьому процесі немає прямого зв'язку між витратами на виробництво лісопродукції і виручкою від її реалізації, як це властиво іншим галузям економіки з коротким періодом ротації.
13. На сьогодні в лісоресурсній сфері склалася така ситуація: командно-адміністративні структури ще досить живучі, демократичні перетворення йдуть важко (інколи гальмуються). Реформування відносин власності на ліси і лісові ресурси зволікається, економічні важелі в процесі господарювання недостатньо реалізуються. Формування ринково-орієнтованої системи організації і управління в галузі сприймається неоднозначно. Це складна і суперечлива акція, з якою необхідно рахуватися.
14. Система управління, що створена в період адміністративнокомандної системи, проявляє дуже значну інерцію і не дивлячись на корінні економічні реформи останнього десятиріччя ситуація у сфері лісокористування ще не зазнала якісних змін. Структура державних органів і їх функції ще не перебудовані так, щоб держава могла реально здійснювати весь комплекс правомочностей власника. Ліси і лісові ресурси в основному (за винятком окремих лісоземельних ділянок) не ідентифіковані в якості об’єктів власності.