ЕМОЦІЙНІСТЬ ТА ЕМОТИВНІСТЬ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ: СТРУКТУРНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ І ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ГНЕЗДІЛОВА Ярослава Володимирівна

УДК 811.111(367.3+37+42)'06

ЕМОЦІЙНІСТЬ ТА ЕМОТИВНІСТЬ СУЧАСНОГО АНГЛОМОВНОГО ДИСКУРСУ: СТРУКТУРНИЙ, СЕМАНТИЧНИЙ І ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Т.Д.ЧХЕТІАНІ

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ

1.

ЕМОЦІЙНИЙ ТА ЕМОТИВНИЙ ДИСКУРСИ ЯК ВИДИ МОВЛЕННЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ............................................

15

1.1.

Емоційність vs емотивність ...................

17

1.2.

Критерії диференціації емоційності та емотивності ...

20

1.3.

Дискурс як мовленнєва діяльність ........................................

24

1.4.

Загальна характеристика англомовних емоційного й емотивного дискурсів .............................................................

27

1.4.1. Інтерактивні риси емоційного дискурсу ....................

27

1.4.2. Риторичні риси емотивного дискурсу ........................

32

1.5.

Квазі-емоційний та квазі-емотивний дискурси ...................

36

1.6.

Методика зіставного аналізу англомовних емоційного та емотивного дискурсів ........................................................

42

Висновки до першого розділу ..........................................................................

50

РОЗДІЛ

2.

ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ ........................................

53

2.1.

Лексико-семантична диференціація англомовних емоційного й емотивного дискурсів ..................................

53

2.1.1. Лексика зниженого стилю в емоційному дискурсі

54

2.1.2. Лексика високого стилю в емотивному дискурсі ...

61

2.2.

Стилістична диференціація англомовних емоційного й емотивного дискурсів ..........................................................

64

2.2.1. Семантичні стилістичні засоби .................................

65

2.2.2. Синтаксичні стилістичні засоби ...............................

70

Висновки до другого розділу ............................................................................

84

РОЗДІЛ

3.

СТРУКТУРНО-КОМУНІКАТИВНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ .........................................................................

87

3.1.

Синтаксичні ознаки англомовних емоційного й емотивного дискурсів ..........................................................

87

3.2.

Комунікативні типи речень в англомовних емоційному й емотивному дискурсах .....................................................

91

3.2.1. Розповідні речення .....................................................

93

3.2.2. Питальні речення ..........

107

3.2.2.1. Комунікативні питання....................................

108

3.2.2.2. Метакомунікативні питання............................

116

3.2.3. Наказові речення ........................................................

125

3.2.4. Окличні речення .........................................................

131

Висновки до третього розділу ..........................................................................

139

РОЗДІЛ

4.

ПРАГМАЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНГЛОМОВНИХ ЕМОЦІЙНОГО Й ЕМОТИВНОГО ДИСКУРСІВ .........................................................................

142

4.1.

Фактор адресанта й адресата в англомовних емоційному й емотивному дискурсах .................................

142

4.1.1. Адресантно-зумовлена природа емоційного дискурсу .....................................................................

142

4.1.2. Адресатно-зумовлена природа емотивного дискурсу .....................................................................

151

4.2.

Прагматична зумовленість композиційної побудови англомовних емоційного й емотивного дискурсів ..

152

4.3.

Комунікативно-функціональне призначення англомовних емоційного й емотивного дискурсів .......

171

4.3.1. Катартична функція емоційного дискурсу .............

171

4.3.2. Фасцинативна функція емотивного дискурсу .........

172

4.4.

Комунікативно-прагматична типологія англомовних емоційного й емотивного дискурсів ..................................

176

4.4.1. Види емоційного дискурсу

176

4.4.2. Види емотивного дискурсу........................................

193

Висновки до четвертого розділу ......................................................................

198

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ....................................................................................

201

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................

206

СПИСОК ДОВІДКОВИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................

241

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ..............................

242

ДОДАТКИ ..........................................................................................................

247

Додаток А.

Фрагменти ілюстративного матеріалу до розділів 1, 2, 3 та 4 .....................................................

248

Додаток Б.

Дані зі статистичних підрахунків процентних показників для комунікативних типів речень емоційного й емотивного дискурсів ......................

265

Додаток В.

Приклади видів англомовного емоційного дискурсу ...............................................................

267

ВСТУП

Дисертація присвячена розмежуванню категорій емоційності й емотивності та виділенню на їх основі двох типів англомовного дискурсу емоційного й емотивного. Дослідження виконано у рамках комунікативно-функціонального підходу до дослідження мови, що дозволяє повніше інтерпретувати емоційну мовленнєву поведінку людини [див. 23; 35; 46; 60; 79; 216; 241; 243; 309; 319; 345; 350] в аспекті спонтанності/підготовленості вияву емоцій [323, c. 134-135]. В основу такого підходу до вивчення дискурсу покладена ідея диференціації спонтанного та завчасно спланованого мовлення [320, c. 4, 6; 351, c. 53, 55].
Дослідження мовлення залежно від ступеня його підготовленості проводяться у межах емотіологічних студій порівнюється або протиставляється спонтанне і стратегічне, тобто навмисне, вираження емоцій [105, с. 10; 287, c.175-176; 368, c.14-16], емоційне мовлення без передбачуваного впливу на адресата й емоційне мовлення з цілеспрямованим впливом на адресата [62,c.247-248;65,с.11-12;184,с.159-170;265,c.26-27]. Вивчаються емоційно забарвлені лексичні одиниці, що вживаються переважно в усному діалогічному мовленні для позначення емоційних станів мовця або його емоційного ставлення до співрозмовника, предмету мовлення тощо і в письмовому підготовленому мовленні, де висловлення стає більш складним та детальним [60, с. 21]. Дискурсологами розглядаються спонтанні й завчасно сплановані [39; 176; 279; 283, c. 89; 305; 313, c. 235-237; 320; 329, c. 1-2; 344; 346; 351; 352], усні й письмові [59, c. 29-30; 112, c. 156; 119, c. 7-12; 133, c. 87; 195, c. 134-135, 202; 262, c. 106-108; 282, c. 47; 283, c. 180; 285, c. 180-181; 289, c. 2-3; 300, c. 115; 311, c. 47-51; 328, c. 6-7; 331, c. 9-10; 338; 347; 366 та інші], діалогічні й монологічні [13, с. 128; 86, с. 36, 39; 100, с. 109; 119, c. 14-15; 237, с. 99; 251, c. 34; 315 та інші], інституціональні й неінституціональні [133, c. 176] дискурси.
При цьому, дотепер не досліджувалися спонтанний і підготовлений дискурси в емотіологічному аспекті, хоча мовний матеріал свідчить про відмінності між ними саме в цьому аспекті й необхідність їх зіставлення, а тому питання про специфіку структури, семантики і прагматики таких дискурсів залишаються невизначеними. Актуальність роботи зумовлена загальною антропоцентричною й емотіологічною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень з дискурсу, орієнтованих на вивчення всього розмаїття діяльності людини, втіленої у мовно-мовленнєвих явищах, у тому числі у способах мовленнєвої поведінки мовців в емоційно забарвлених соціально-побутових ситуаціях різного ступеня спланованості. Виокремлення емоційного й емотивного дискурсів є важливим для уточнення змісту категорій емоційності та емотивності. Дисертаційна праця є також актуальною у зв’язку з необхідністю виявлення й аналізу мовних механізмів маніпуляції адресатами в емотивному дискурсі.
Гіпотеза роботи полягає в тому, що з позицій підготовленості/ непідготовленості емоційного мовлення доцільним є виділення емоційного дискурсу як емоційно спонтанного й емотивного дискурсу як емоційно підготовленого, в основі розмежування яких лежать як різна тональність, мотивованість, форма викладу, так і різні умови виникнення, цілі, функції та мовні (лексичні, стилістичні, синтаксичні, прагматичні) засоби створення емоційності.
Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Когнітивні дослідження тексту і дискурсу: поетика, стилістика, риторика” (тему затверджено на засіданні кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України №0106U002115 Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол №6 від 30 січня 2005 року).
Метою дослідження є виявлення подібних і відмінних ознак англомовних емоційного й емотивного типів дискурсу шляхом встановлення особливостей їхньої семантичної та структурної організації, а також прагматичної орієнтованості.
Мета роботи передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
─ з’ясувати зміст категорій емоційності й емотивності;
─ розробити критерії розмежування емоційного й емотивного дискурсів;
─ виявити лексико-семантичні та стилістичні ознаки англомовних емоційного й емотивного дискурсів;
─ визначити й описати композиційну будову зазначених дискурсів;
─ розкрити типи адресантно-адресатної спрямованості цих дискурсів;
─ встановити стратегії й тактики мовленнєвої поведінки комунікантів в англомовному емотивному дискурсі;
─ побудувати типологію англомовних соціально-побутових емоційного й емотивного дискурсів.
Об’єктом дослідження є англомовні емоційний й емотивний дискурси як різновиди мовленнєвої діяльності.
Предмет дослідження складають структурні, семантичні та прагматичні властивості емоційного й емотивного дискурсів.
Матеріалом дослідження слугували дискурсивні фрагменти на соціально-побутову тематику, вилучені з художніх творів сучасних англомовних письменників, ритуалізовані й етикетні промови з Інтернету та посібника К.Райта Better Speeches for All Occasions” (загальним обсягом близько 5500 сторінок). У результаті суцільної вибірки відібрано та проаналізовано 1121 фрагмент емоційного дискурсу і 1097 прикладів емотивного дискурсу.
Для створення рівнозначних умов для порівняльного аналізу матеріалу ми обмежилися соціально-побутовою сферою застосування емоційного й емотивного дискурсів. До соціально-побутової сфери ми відносимо усний розмовний дискурс (spoken, real-life discourse) [276; 353; 373], що охоплює повсякденну комунікацію спілкування людей вдома, на робочому місці, в установах та громадських місцях [231, с. 96], тобто такий, що відбувається між співрозмовниками у повсякденних життєвих ситуаціях, які оформилися згідно існуючих традицій певного народу та отримали перевірку досвідом [93, c.277]. Емоційний дискурс являє собою таку діалогічно-монологічну мовленнєву діяльність, яка відбувається в умовах непередбачуваних емоційно насичених соціально-побутових ситуацій. Емоційний дискурс у роботі розглядається на матеріалі художніх творів, які є відображенням реального спілкування комунікантів та конструктом (аналогом) живої комунікації. Емотивний дискурс представлений у роботі монологічними експресивними заздалегідь підготовленими промовами на соціально-побутову тематику.
Для досягнення мети та вирішення поставлених завдань у роботі використано такі методи лінгвістичного аналізу: метод зіставного аналізу для виявлення подібних і відмінних ознак англомовних емоційного та емотивного дискурсів; метод лінгвостилістичного аналізу з метою встановлення особливостей вживання стилістичних лексичних, семантичних та синтаксичних засобів у зазначених дискурсах; метод актуального членування речень та аналіз за комунікативними типами речень, за допомогою якого описано синтаксичну будову англомовних емоційного й емотивного дискурсів з огляду на використання в них комунікативних типів речення та складності їх структур; метод прагматичного аналізу використовувався для дослідження функцій, стратегій і тактик мовленнєвої поведінки, адресантно-адресатних відношень в цих дискурсах; дискурсивний аналіз вжито з метою виявлення основних дискурсивних параметрів емоційного та емотивного дискурсів, таких як ступінь підготовленості, контрольованості й усвідомленості емоційного вияву, мотивованість, тональність, ситуативна зумовленість, форма й інформативна значущість мовлення, характер цілей, тип міжособистісних відношень; метод контекстуального аналізу надав змогу встановити вплив мовних та позамовних чинників на зміст і прагматичну зумовленість виникнення емоційного або емотивного дискурсу; за допомогою методу кількісного й елементів статистичного аналізу був здійснений кількісний опис та отримано статистичне підтвердження (за методом критерію Стьюдента для процентних показників) відмінностей емоційного й емотивного дискурсів.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у вітчизняній англістиці розглянуто проблему диференціації емоційної й емотивної комунікації. Вперше на матеріалі англомовних художніх творів виділено й зіставлено емоційний та емотивний типи дискурсу, проведено їхнє розмежування за лексичними, стилістичними, структурними і прагматичними ознаками. Новими є описані принципи прагматичної побудови та структура цих дискурсів. Вперше побудовано типологію соціально-побутових емоційного й емотивного дискурсів залежно від інтенцій мовців та тональності мовлення.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження зумовлене тим, що воно є внеском у вирішення проблем теорії мовленнєвої комунікації і дискурсу, пов’язаних із дослідженням мовленнєвої поведінки комунікантів та мовного впливу на співрозмовника індивідуального чи масового адресата; емотіології у плані вивчення мовного вираження емоцій людини у спонтанних і підготовлених мовленнєвих ситуаціях. Поглиблений аналіз лексичних, стилістичних, структурних та прагматичних особливостей емоційного й емотивного типів дискурсу сприяє подальшому дослідженню теоретичних питань з семантики слова, комунікативно-функціональних типів речень, жанрово-стильової та композиційної побудови дискурсу.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає у можливості використання його положень і результатів у теоретичних курсах лексикології англійської мови (розділ Лексичне значення слова”), теоретичної граматики англійської мови (розділ Синтаксис”), стилістики англійської мови (розділи Стилістична лексикологія”, Стилістичний синтаксис”, Стилістична семантика”); спецкурсах з прагматики, теорії мовленнєвої комунікації, дискурсу, емотіології; на практичних заняттях з лінгвокраїнознавства по формуванню міжкультурної компетенції студентів; при написанні наукових робіт з філології.
Положення, які виносяться на захист:
1. Емоційний та емотивний дискурси є різними видами мовленнєвої діяльності, що мають відмінну позалінгвальну зумовленість. Емоційний дискурс є спонтанним, непідготовленим мовленням, що ґрунтується на несвідомих базових (первинних фізіологічних і психічних), слабо контрольованих емоціях, які превалюють у мовця в момент комунікації. Емотивний дискурс створюється цілеспрямованими зусиллями мовця з метою викликати необхідні емоції у слухача/слухачів, є завчасно підготовленим і базується на свідомих вторинних (соціально зумовлених), цілком контрольованих емоціях.
2. В англомовному емоційному дискурсі основними мовними показниками напруженості мовленнєвої ситуації слугує лексика зниженого стилю та обмежений репертуар стилістичних засобів. Англомовний емотивний дискурс відзначається ретельним підбором лексики високого стилю та різнопланових стилістичних засобів, спрямованих на створення позитивної емоційної тональності спілкування та досягнення бажаного перлокутивного ефекту.
3. Зіставний аналіз експресивних синтаксичних засобів, що використовуються в англомовних емоційному й емотивному дискурсах, свідчить про наявність протилежних тенденцій у їх синтаксичній площині. В емоційному дискурсі має місце регулярне вживання всіх типів комунікативних речень та, одночасно, їхня синтаксична спрощеність. Емотивний дискурс формується переважно розповідними реченнями, на базі яких утворюється синтаксичне ускладнення поширення та розгортання дискурсу. Питальні, наказові та окличні речення в емотивному дискурсі виступають як додаткові експресивно-марковані засоби емоційного впливу на адресата повідомлення.
4. Відмінна позалінгвальна зумовленість англомовних емоційного й емотивного дискурсів позначається на їх структурно-композиційних розбіжностях. Емоційний дискурс є некогерентним, логічно непослідовним, розщепленим, рема-тематичним. Емотивний дискурс є композиційно когерентним, логічно послідовним з тема-рематичним викладом. В емотивному дискурсі виокремлюються три фази його розвитку: вступна, основна та завершальна. Кожній з цих фаз притаманні специфічні тактики, які є реалізацією комунікативної стратегії солідаризації.
5. У прагмалінгвістичному аспекті емоційний та емотивний дискурси різняться за такими параметрами: формою мовлення (переважно діалогічною vs монологічною), типом адресата (індивідуальним vs колективним), характером мотивації дії (Его”/адресантно-мотивованим vs адресатно-мотивованим), комунікативно-функціональним призначенням (катартичним vs фасцинативним), комунікативною тональністю дискурсу (позитивною/негативною vs позитивною).
6. Різновидами емоційного дискурсу є агресивний, який за змістом є висміюванням, наругою, прискіпуванням, залякуванням, ультиматумом, доганою, звинуваченням, опротестуванням, захистом, виправдовуванням, справдовуванням, сваркою; аксіологічний (коментарем/відгуком, скаргою, похвалою, х

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Категорії емоційності й емотивності неодноразово ставали предметом розгляду в мовознавстві. Їхнє вивчення вирізняється широким спектром підходів, а їх визначення та взаємозв'язок неминуче приводить до розбіжностей у теоретичних настановах дослідників. Дане дисертаційне дослідження пропонує новий розгляд цієї проблематики в руслі комунікативно-прагматичного підходу на основі виділення, порівняння та розмежування двох типів дискурсу емоційного й емотивного.
Соціально-побутовий емоційний та емотивний дискурси виділяються нами на основі диференціації емоційної й емотивної комунікації. В емоційній комунікації на перший план виходить вираження емоційних станів співрозмовників, а в емотивній комунікації, навпаки, саме за рахунок мовних засобів викликається певний емоційний стан у слухачів. Відповідно, поняття емоційності та емотивності розглядаються в площині мови і відображають дзеркально протилежні процеси. Емоційність є спонтанною, непередбачуваною властивістю мовлення, а емотивність, навпаки, це передбачувана, усвідомлювана властивість мовлення, пов’язана з пошуком мовних засобів, які цілеспрямовано надають йому емоційності для впливу на адресата.
Виділення емоційного й емотивного дискурсів співвідноситься з однойменними видами комунікації на основі прямого зв’язку між комунікацією і дискурсом. Ми розглядаємо дискурс як мовленнєву комунікацію, мовленнєву діяльність, інформаційним наслідком якої є усний/письмовий текст як конструкт (аналог) живої комунікації.
Емоційний та емотивний дискурси виокремлюються нами за низкою критеріїв (мовних і позамовних), як такі, що презентують різні типи мовленнєвої діяльності в емоціогенних ситуаціях. Емоційний дискурс є таким непідготовленим видом мовленнєвої діяльності, який виникає в результаті спонтанного прояву емоцій в емоційно-детермінованій ситуації. Емоції, викликані певною ситуацією, через непродумані, спонтанно вибрані експресивні мовні одиниці створюють такий перлокутивний ефект, який призводить до втрати мовцем самоконтролю чи порушення його психічного балансу.
Емотивний дискурс як різновид публічного мовлення є мотивованою, заздалегідь спланованою експресивною мовленнєвою діяльністю, ретельно продуманою у плані вибору мовних засобів та мовленнєвих стратегій і тактик, які розраховані на емоційний вплив на адресата. Підготовленість дискурсу проявляється в чіткому формулюванні думок, їх логічному поєднанні, доступності сприйняття та в експресивній репрезентації завдяки використанню стилістично-маркованих мовних засобів.
Обидва дискурси пов’язані з емоційно забарвленим мовленням. Виходячи з того, що, з одного боку, воно може слугувати для відбиття й передачі емоційного стану мовця, з іншого для здійснення цілеспрямованого впливу на емоції адресата з метою маніпулювання ним або отримання бажаного мовцеві результату тощо, ми зробили висновок про те, що емоційний та емотивний дискурси спричинюються двома природно різними типами емоцій людини. Емоційний дискурс базується на первинних (базових, біологічних), несвідомих, слабо контрольованих і переважно негативно забарвлених емоціях. Емотивний дискурс опирається на соціально зумовлені (вищі), свідомі, контрольовані й позитивно забарвлені емоції.
Поряд з психологічними критеріями диференціації цих дискурсів (ступенем спланованності, усвідомленості й контрольованості, мотивованністю, тональністю), вони відрізняються за умовами протікання комунікації, їх лексичними і стилістичними (функціональнальним стилем, лексичним складом, різнохарактерністю стилістичних прийомів, роллю лексичних і стилістичних засобів у створенні емоційності й емотивності), синтаксичними (ступенем складності синтаксичних структур, маркованістю головних комуникативних типів речень) та прагматичними ознаками (формою мовлення, цілями, типом відношень, мовленнєвою поведінкою мовців, їх інтенціями, функціональністю, стратегічністю мовлення, пропозиціонально-значимою інформативністю мовлення).
У лексико-стилістичному аспекті англомовному емоційному дискурсу притаманні: а) тенденція до вживання простої за семантикою та морфемним складом лексики; б) наявність лексики (повнозначних та неповнозначних одиниць), що виражає емоції; в) вживання стилістичних засобів, які підкреслюють спонтанність дискурсу. Емоційне напруження в англомовному емоційному дискурсі передається експресивною лексикою переважно зниженого стилю, тоді як бажаний перлокутивний ефект в англомовному емотивному дискурсі створюється за рахунок лексичних одиниць пишномовного та переважно книжного характеру. Домінуюча роль у досягненні цілей емотивної комунікації належить стилістичним засобам, які за допомогою різних видів комбінувань надають мовленню експресивності.
Іншою диференційною ознакою емоційного й емотивного дискурсів є їхня структура. Емоційному дискурсу властиве вживання простих речень, що пояснюється спонтанністю емоційного мовлення, оскільки відбір мовленнєвих форм мовцем відбувається не свідомо, а під впливом емоцій та ситуації спілкування. Як наслідок, мовленню людини притаманні еліптичні або незакінчені речення, порушення в граматичних структурах, паузація, повтори тощо. В емотивному дискурсі перевага надається використанню складних речень чи простих поширених, ускладнених зворотами, вставними конструкціями, однорідними членами речення тощо, що вказує на продуманість структури цього типу дискурсу. Крім того, не дивлячись на те, що емоційний та емотивний дискурси представлені однаковими комунікативними типами речень, процентний відсоток їх вживання значно відрізняється. Так, емоційному дискурсу властивим є функціонування всіх комунікативних типів речень, емотивному лише розповідних. Питальні, окличні та наказові речення в емотивному дискурсі через малу частотність уживання переходять з класу нормативних/типових у клас експресивно-маркованих засобів.
Емоційний дискурс є інтерактивним спонтанним інформаційно значущим рематичним мовленням, що розвивається за принципом ланцюжкової реакції, тобто формується шляхом асоціативного нанизування окремих висловлень в одне ціле. Такий принцип побудови цього дискурсу зумовлює розмитість/нечіткість і фрагментарність подачі інформації з нечітко вираженою когезією. Емотивний дискурс є ретельно спланованим монологічним мовленням, у якому думка розвивається послідовно-ступенево. На відміну від емоційного дискурсу, емотивний є тема-рематичним мовленням, зв’язність якого забезпечується за допомогою набору метакомунікативних одиниць. Продуманість емотивного дискурсу відображається в його чіткій логіко-композиційній будові, яка представлена трьома фазами: вступною, основною (викладу основної ідеї промови) та завершальною. Кожній з цих фаз дискурсу притаманні власні тактики мовленнєвої поведінки, а саме: привернення уваги у вступній фазі, інформування, переконання в основній фазі та заохочування й узагальнення у завершальній фазі, які є реалізацією комунікативної стратегії солідаризації.
У прагматичному аспекті емоційний дискурс є Его”-мотивованим, оскільки адресат дбає про себе і йому байдуже до почуттів співбесідника, що відображається на процесі емоційного мовлення і спричинює дезорганізацію останнього. Як наслідок, емоційний дискурс характеризується високим емоційним напруженням комунікантів, їх неврівноваженістю, здебільшого порушенням принципів комунікативного співробітництва та недотриманням максим увічливості. Відповідно, за тональністю спілкування емоційний дискурс є переважно мінорним, негативно забарвленим. Такими є агресивний, аксіологічний, блокувальний, з’ясувальний, сповідальний емоційні дискурси; позитивно забарвленим є лише фатичний емоційний дискурс.
Функціонально емотивний дискурс є фасцинативним, коли зусилля мовця спрямовані на створення піднесеного настрою та отримання позитивного емоційного відгуку і підтримки адресата; емпатичним, що проявляється в намаганні мовця досягти ефекту солідаризації з аудиторією, викликати співчуття, співпереживання та співучасть; маніпулятивним, у випадку, коли промовець здатен керувати аудиторією таким чином, що впливає на її погляди, емоції та максимально наближує їх до своїх власних цілей; естетичним, що реалізується через високий стиль мовлення, апеляцію до прекрасного та моральних цінностей суспільства. Перелічені функціональні різновиди підкреслюють адресатну спрямованість емотивного дискурсу. Емотивний дискурс має позитивну (мажорну) тональність спілкування. До нього належать такі узагальнювальні типи, як аргументативний, меморіальний, спонукальний та фатичний дискурси.
Здійснений у роботі аналіз емоційного й емотивного типів дискурсу відкриває перспективи подальших досліджень, які можуть бути пов’язані з виявленням диференційних особливостей зазначених дискурсів у когнітивному, психолінгвістичному, лінгвокультурологічному, гендерному аспектах з вивченням їх у різних мовленнєвих ситуаціях юридичних, соціально-політичних, публіцистичних та інших.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Александрова В.Г. Граматичні особливості простих емотивних речень // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2001. Вип. 7. С. 3-5.
2. Андриановна Е.К. Прагматическая направленность метакоммуника-тивных элементов дискурса // Прагматическая интерпретация и планирование дискурса. Пятигорск: Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1991. С. 15-16.
3. Анохіна Т.О. Квантитативні особливості сіленціального ефекту в художньому дискурсі // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №636. С. 41-44.
4. Арнольд И.В. Семантическая структура слова в современном английском языке и методике. Ленинград: Просвещение, 1966. 191 с.
5. Артеменко А.І. Функціонування питань-перепитів у мові // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КДЛУ. 2000. Вип. 1: Мова, освіта, культура: наукові парадигми і сучасний світ. Філологія. Педагогіка. Психологія. С. 114-117.
6. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1981. Т. 40, №4. С. 356-367.
7. Арутюнова Н.Д. Стратегии и тактики речегого поведения // Грамматические аспекты изучения предложения и текста. К.: Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1983. С. 4-12.
8. Арутюнова Н.Д. Диалогическая цитация (к проблеме чужой речи) // Вопросы языкознания. 1986. №1. С. 50-64.
9. Арутюнова Н.Д. О стыде и стуже // Вопросы языкознания. 1997. №2. С. 59-70.
10. Аспекты анализа простого предложения (неосложненного и осложненного) / Сост. Л.М. Новикова. Уфа: Башгоспедуниверситет, 2001. 18 с.
11. Бабенко Л.Г. Репрезентация эмоций в семантике слова и предложения // Славянская культура в современном мире: Тр. ІІІ Междунар. семинара. К.: Київськ. держ. лінгвістичний ун-т, 1994. С. 101-102.
12. Бао Хун. Экспрессивный синтаксис с точки зрения коммуникативной грамматики // Коммуникативно-смысловые параметры грамматики и текста. М.: Эдиториал УРСС, 2002. С. 268-274.
13. Безугла Л.Р. Перлокуція в дискурсі (на матеріалі німецького діалогічного дискурсу) // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен. Харків: Константа, 2005. С. 118-144.
14. Безуглая Л.Р. Имплицитные смыслы и модели коммуникации // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2006. №725 С. 51-54.
15. Бекетова О.В. Структура, семантика та функції фігур повтору в аргументативних текстах // Вісник Київськ. держ. лінгвістичного ун-ту. Дослідження молодих вчених. Серія Філологія. 1997. Вип. 4: Актуальні проблеми вивчення мови, мовлення і перекладу. С. 17-23.
16. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. К.: ИИЯ Астрея”, 1997. 311 с.
17. Белова А.Д. Дискурс тэтчеризма (на материале речей Маргарет Тетчер 1968-1996) // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна: Іноземна філологія на межі тисячоліть. 2000. №471. С. 22-29
18. Березенко В.М. Вірогідність як параметр конотативного висловлювання та засоби її вираження в сучасній англійській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. лінгвістичний ун-т. К., 2003. 18 с.
19. Бигунова Н.А. Просодические средства реализации значения протяженности в устном нарративном дискурсе // Мова. 2002. №7. С. 32-35.
20. Биценко Т.О. Історична динаміка експресивів негативної емоційності в англійському дискурсі XVI-XX століть: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Харківськ. нац. ун-т ім. В.Н. Каразіна. Харків, 2004. 20 с.
21. Блох М.Я. Неполное и вторично-полное предложение как строевые элементы разговорной речи // Теория и практика лингвистического описания разговорной речи. Горький: Горьк. гос. пед. ин-т им. М.Горького, 1987. С. 13-20.
22. Богданов В.В. Семантический и прагматический аспекты дискурса // Прагматическая интерпретация и планирование дискурса. Пятигорск: Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1991. С. 6-8.
23. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой вариативности (основы эмотивной стилистики). Ташкент: Фан” Узбекской ССР, 1981. 116 с.
24. Болотов В.И. Проблемы теории эмоционального воздействия текста: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Ин-т языкознания АН СССР. М., 1986. 36 с.
25. Бузаров В.В. Изучение диалогической коммуникации основная задача коммуникативной грамматики // Вестник Московск. ун-та. Серия 9. Филология. 2002. №1. С. 148-152.
26. Ваулина О.В. О некоторых языковых особенностях выражения эмоций в речи // Актуальні проблеми вивчення мови та мовлення. Харків: Харківськ. держ. ун-т, 1996. С. 33-34.
27. Веденина Л.Г. Функциональное направление в современном зарубежном языкознании // Вопросы языкознания. 1978. №6. С. 74-84.
28. Вежбицка А. Метатекст в тексте // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1978. Вып. ІX. Лингвистика текста. С. 402-421.
29. Вилюнас В.К. Основне проблемы психологической теории эмоций // Психология эмоций. Тексты. М.: Московск. ун-т, 1984. С. 5-28.
30. Войскунский А.Е. Я говорю, мы говорим... М.: Знание, 1982. 192 с.
31. Волкова Л.М. Семантика и прагматика частиц в современном английском языке (на материале частиц со значеним темпоральности): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз. К., 1987. 24 с.
32. Волкогон Н.Л. Іспаномовний рекламний дискурс і його відтворення українською мовою: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.16 / Київськ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. К., 2002. 19 с.
33. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Едиториал УРСС, 2002. 280 с.
34. Воробьева О.П. Текстовые категории и фактор адресата. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
35. Воробьeва О.П. Эмотивность художественного текста // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 240-246.
36. Воробйова О.П. Когнітивна поетика: здобутки і перспективи // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №635. С. 18-22.
37. Воробйова О.П. Ідея РЕЗОНАНСУ в лінгвістичних дослідженнях // Мова. Людина. Світ: До 70-річчя проф. М.Кочергана. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2006. С. 72-86.
38. Восканян Г.Р., Богомолова И.Ю. Междометные императивы как одно из средств выражения директивных речевых актов // Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте. К.: Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1989. С. 22-27.
39. Галяшина Е.И. Проблемы дифференциации сонтанной и подготовленной речи. Available from: < http://www.cjes.ru/lib/content.php? content_id=3894&category_id=3 [Cited 2004, 7 July].
40. Гамзюк М.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивності англомовного художнього тексту // Вісник Київськ. лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. 1999. Т. 2, №1. С. 104-115.
41. Гамзюк М.В. Емотивне ототожнення як засіб утворення фразеологізмів (на матеріалі німецької мови) // Вісник Київськ. лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. 2000. Т. 3, №1. С. 34-44.
42. Гедз С.Ф. Комунікативно-прагматичні особливості висловлювань з інтерогативним значенням у сучасній англійській мові: Дис. канд. філол. наук: 10.02.04. К., 1998. 159 с.
43. Гладуш Н.Ф. Прагматичні аспекти висловлення і дискурсу. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2005. 200 с.
44. Гладьо С.В. Сигнали емотивності художнього тексту (на матеріалі сучасних англомовних оповідань) // Вісник Київськ. держ. лінгвістичного ун-ту. Дослідження молодих вчених. Серія. Філологія. 1998. Вип. 6: Проблеми лексичної семантики та семантики тексту. С. 144-152.
45. Гладьо С.В. Семантико-когнітивний аспект показників емотивності англомовного художнього тексту // Вісник Київськ. лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. 1999. Т. 2, №1. С. 104-115.
46. Гладьо С.В. Эмотивность художественного текста: семантико-когнитивный аспект (на материале современной англоязычной прозы): Дис канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2000. 223 с.
47. Гнезділова Я.В. Інтерогативні речення в емоційному та емотивному дискурсах: прагматичний аспект // Актуальні дослідження іноземних мов і літератур: Матеріали міжвуз. наук. конф. молодих вчених. Донецьк: Донецьк. нац. ун-т., 2003. С. 69-71.
48. Гнезділова Я.В. Функціональний аспект емоційного та емотивного дискурсів: зіставний аналіз // Філологічні науки. Суми: Сумськ. держ. пед. ун-т ім. А.С.Макаренка, 2003. С. 113-120.
49. Гнезділова Я.В. Реалізація емотивної функції в публічних промовах політичних діячів США та Великобританії // Мова і культура. К.: Видавн. Дім Дмитра Бураго., 2003. Вип. 6., Т. 2: Психологія мови і культури. Мова і засоби масової комунікації. С. 358-363.
50. Гнезділова Я.В. Синтаксична структура як статистичний параметр диференціації емоційного та емотивного дискурсів // Вісник Київськ. нац. лінгвістичного ун-ту. Серія. Філологія. 2004. Т. 7, №1. С. 119-127.
51. Гнезділова Я.В. Стилістичні синтаксичні засоби в емотивному дискурсі // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н.Каразіна. 2004. №636. С. 61-65.
52. Гнезділова Я.В. Лексико-стилістичні особливості емоційного та емотивного дискурсів // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2005. Вип. 13. С. 110-117.
53. Гнезділова Я.В. Квазі-емоційні та квазі-емотивні типи дискурсу // Проблеми семантики слова, речення та тексту. К.: Київськ. нац. лінгвістичний ун-т, 2005. Вип. 15. С. 54-60.
54. Гнезділова Я.В. Прагматика емоційного та емотивного дискурсів // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. К.: Київськ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, 2005. Вип. 7. С. 58-63.
55. Гнезділова Я.В. Емоційний та емотивний дискурс як різні види мовленнєвої діяльності // Іноземномовна комунікація: здобутки та перспективи: Матеріали міжнар. наук. конф. Тернопіль: Еліком, 2006. С. 22-23.
56. Гніздечко О.М. Авторизація наукового дискурсу: комунікативно-прагматичний аспект (на матеріалі англомовних статей сучасних європейських та американських лінгвістів): Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04. К., 2005. 203 с.
57. Голубева И.В. Опыт создания коллективного речевого портрета (на материале экспрессивного синтаксиса мемуарной прозы). Таганрог: Таганрогск. гос. пед. ун-т, 2001. 265 с.
58. Голубенко Л.М., Діденко М. Деякі міркування щодо політичної комунікації в сучасній Україні (на матеріалі президентських новорічних звернень у порівнянні зі зверненнями канцлерів ФРН) // Записки з романо-германської філології. Одеса: Латстар, 1998. Вип. 3. С. 101-116.
59. Гончарова Н.В. Аксіологічна структура англомовного діалогічного дискурсу (на матеріалі художньої прози): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К, 2002. 182 с.
60. Городникова М.Д. Эмотивные явления в речевой коммуникации. М.: Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза, 1985. 70 с.
61. Горошко Е.И. Языковое сознание: гендерная парадигма. М., Харьков: ИД ИНЖЕК, 2003. 440 с.
62. Гранько Н.К. Емоції у психології та лінгвістиці // Вісник Харківськ. нац. ун-ту ім. В.Н. Каразіна. 2002. №567. С. 243-250.
63. Граудина Л.К., Миськевич Г.И. Теория и практика русского красноречия. М.: Наука, 1989. 256 с.
64. Григорьев В.А. Семантико-прагматические функции риторических вопросов во французском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.05 / Минский гос. пед. ин-т иностр. яз. Минск, 1987. 24 с.
65. Гридин В.Н. Психолингвистические функции эмоционально-окрашенной лексики: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1976. 21 с.
66. Гузеева К.А. Неполные предложения в современном английском языке: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ленингр. гос. пед. ин-т им. А.И.Герцена. Л., 1966. 22 с.
67. Гуляр Т.В. Коммуникативные оценочные действия в иллокутивных и перлокутивных актах // Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте. К.: Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1989. С. 30-34.
68. Гуляр Т.В. Пострение побудительного дискурса // Прагматическая интерпретация и планирование дискурса. Пятигорск: Пятигорск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1991. С. 26-28.
69. Гурвич С.С., Погорелко В.Ф., Герман М.А. Основы риторики. К.: Выща школа, 1988. 248с.
70. Данилюк С.С. Структурні та функціональні особливості англомовних електронних текстів (на матеріалі персональних веб-сторінок лінгвістів): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. К., 2006. 262 с.
71. Даштамирова З.Г. Некоторые синтаксические средства реализации эмоциональности в языке газетной публицистики (на материале передовых статей современных английских газет): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Московск. гос. пед. ин-т иностр. яз. им. М. Тореза. М., 1973. 24 с.
72. Девкин В.Д. Диалог. Немецкая разговорная речь в сопоставлении с русской. М.: Высш. школа, 1981. 160 с.
73. Дейк ван Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
74. Дементьев В.В. Фатические речевые жанры // Вопросы языкознания. 1999. №1. С. 37-55.
75. Дискурс іноземномовної комунікації: колективна монографія / Під. ред. проф. К.Кусько. Львів: Львівськ. нац. ун-т ім. І.Франка, 2002. 495 с.
76. Добрунова О.В. Влияние эмоций на синтаксический строй разговорной речи (на материале немецкого языка): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04. М., 1989. 186 с.
77. Додонов Б.И. В мире эмоций. К.: Политиздат Украины, 1987. 139 с.
78. Дудучава Р.Е. Структура неполносоставных предложений английской диалогической речи: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Тбилисск. гос. ун-т. Тбилиси, 1966. 26 с.
79. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи. Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия. Ярославль: Ярославск. гос. пед. ин-т им. К.Д. Ушинского, 1990. 81 с.
80. Жельвис В.И. Некоторые емоциогенные особенности инвективного общения // Язык и эмоции. Волгоград: Перемена, 1995. С. 24-32.
81. Засєкін С.В. Дискурсивні маркери когерентності англомовного діалогічного тексту: когнітивний та прагматичний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київськ. нац. лінгвістичний ун-т. К., 2001. 20 с.
82. Звегинцев В. Функционально-структурные основы лингвистического описания // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1963. Вып. 3. С. 347-354.
83. Зернецкий П.В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса // Личностные аспекты языкового общения. Калинин: Калининск. гос. ун-т, 1989. С. 75-81.
84. Зернецкий П.В. Синтактико-, семантико- и прагматико-дискурсивные аспекты создания машинного/книжного фонда обеспечения речевых взаимодействий // Высказывание и дискурс в прагмалингвистическом аспекте. К.: Киевск. гос. пед. ин-т иностр. яз., 1989. С. 47-52.
85. Зернецкий П.В. Четырехмерное пространство речевой деятельности // Язы