ЕРГОНІМІЯ м. ЛУГАНСЬКА: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

brief description

Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Лєсовець Неля Миколаївна

УДК 811.161.2’373.2

ЕРГОНІМІЯ м. ЛУГАНСЬКА:
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ І СОЦІАЛЬНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ АСПЕКТИ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор
Зеленько Анатолій Степанович

Луганськ 2007

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень 4

Вступ 6

Розділ 1. Місце ергоніміки в ономастиці 12
1.1. Стан вивчення ергоніміки 12
1.1.1. Проблема розмежування онімів та апелятивів у
лінгвістиці 12
1.1.2. Ергоніми в системі ономастичного простору 16
1.1.3. Основні поняття ергоніміки та визначення сутності
ергонімів 37
1.2. Методологія дослідження 43
Висновки до розділу 1 47

Розділ 2. Структурно-семантичні типи ергонімів м. Луганська 48
2.1. Структурні типи луганських ергонімів 48
2.2. Семантика ергоніма як сукупності лінгвістичної
та екстралінгвальної інформації 50
2.3. Мотиваційне поле ергонімії м. Луганська 61
2.4. Сучасна емпоронімія м. Луганська 84
2.5. Умовно нейтральні та конотовані ергоніми 95
2.5.1. Структурно-семантичні особливості умовно нейтральних
ергонімів 95
2.5.2. Структурно-семантичні особливості конотованих ергонімів 99
2.5.3. Конотовані ергоніми з національно-культурним
компонентом 113
2.6. Способи творення ергонімів м. Луганська 121
2.6.1. Ергоніми, утворені шляхом онімізації апелятивної лексики 122
2.6.2. Трансонімізація як спосіб творення ергонімів 129
2.6.3. Абревіація продуктивний спосіб творення міської ергонімії 133
Висновки до розділу 2 138

Розділ 3. Соціально-функціональна зумовленість ергонімікону
м. Луганська 140
3.1. Функції ергонімів як проміжної ланки акту комунікації 140
3.2. Засоби реалізації рекламної функції 144
3.3. Нормативно-правове регулювання номінації ергооб’єктів 151
3.4. Динаміка ергонімії м. Луганська 161
3.5. Психолінгвістичний експеримент як умова виявлення
найуживаніших ергонімів 165
Висновки до розділу 3 169

Висновки 171

Список використаної літератури 176

Список використаних джерел та їх умовних
скорочень 202

Додаток А. Таблиці та діаграми 205
Додаток Б. Покажчик ергонімів м. Луганська 207

Вступ

Актуальність теми. З 90-х років ХХ ст. у вітчизняному й зарубіжному мовознавстві стрімко розвивається ергоніміка наука про кількісно значний сегмент онімного простору: назви різноманітних об’єднань людей у політичній, науковій, культурній, виробничій, торговельній, банківсько-фінансовій та інших сферах, зокрема й найменування установ, організацій, закладів, підприємств, фірм тощо; тривалий час цей клас власних назв не був у полі уваги лінгвістів. Сучасний опис ергонімів здійснюють у лексико-семантичному, структурно-словотвірному, соціолінгвістичному, психолінгвістичному, функціональному аспектах. Вивченню ергонімів присвячені роботи А.В.Беспалової та Т.П.Романової (англійські та російські ергоніми), О.Г.Мікіної (французькі, англійські та російські ергоніми); прагматичний та лінгвокультурологічний аспекти російських ергонімів комерційної сфери відображено в дослідженні М.В.Шимкевича. Ергонімію різних ареалів української мови представлено в працях О.О.Белея (ергонімія Закарпаття), Н.В.Кутузи (ергонімікон м. Одеси), С.О.Шестакової (ергонімія Харківської та Сумської областей, частково м. Києва, Полтави, Львова), М.М.Цілини (ергонімія м. Києва).
Розвиток української ергоніміки стримує недостатність свідчень про сучасний стан і динаміку в часі ергонімної системи в різних регіонах України; вивчення складу, структурних особливостей, змін, тенденцій у називанні ергооб’єктів дало б змогу визначити загальні закономірності формування та функціонування ергонімів як мовних знаків. Тому поетапне вивчення складу, лексико-семантичних та структурних особливостей ергонімів, мотивів номінації ергооб’єктів у різних регіонах побутування української мови залишається одним з актуальних завдань українського мовознавства. Обрання об’єктом вивчення ергонімії м. Луганська зумовлене не лише статусом цього класу онімів у мові та мовленні, а й специфікою функціонування української мови в досліджуваному регіоні. Адже ергоніми це не лише результат інтенціональної діяльності суб’єкта, але й складова мови та мовлення, про що свідчить їх широка вживаність; водночас ергоніми є носіями екстралінгвальної інформації: суспільно-політичної, історичної, культурологічної тощо. Саме тому актуальним є розгляд сучасної ергонімії м. Луганська в структурно-семантичному та соціально-функціональному аспектах.
Важливу роль в умовах ринкової економіки відіграє конкуренція. Саме завдяки їй сучасні номінатори прагнуть привернути увагу клієнта до товарів і послуг, починають обирати такі найменування, які б могли позиціонувати підприємство на фоні інших закладів цієї категорії, легко запам’ятовувались й одночасно слугували б привабливою рекламою установі. Збільшення репертуару ергонімів супроводжується кількісними та якісними трансформаціями в цьому розряді власних назв, тому не завжди можна зрозуміти, що прагнув повідомити реципієнтові автор номінації. Отже, не випадково осмислення ергонімів, вияв мотивів номінації, внутрішньоформного значення, дослідження використаних способів та засобів їх творення, з’ясування динаміки їх розвитку в наш час є актуальним. Крім цього, вивчення особливостей ергонімії на сучасному етапі дає можливість змоделювати перспективи розвитку ергонімійної системи як складової частини ономастичного простору міста.
Незаперечним сьогодні є факт, що ергоніми цілеспрямовано здійснюють вплив на реципієнта. Загалом ергонімія має вивчатися передусім з психолінгвістичної точки зору. Реалізація рекламної функції ергонімів як проміжної ланки акту комунікації передбачає приваблення реципієнтів, що дозволяє констатувати свідоме використання цих мовних одиниць як засобу впливу. На актуальності психолінгвістичного аспекту дослідження ергонімів наголошують О.С.Кара-Мурза [90], Н.В.Кутуза [124], В.М.Лейчик [128], О.А.Трифонова [250] та інші вчені.
Фахівці в галузі ономастики покликані не тільки впорядкувати наявні назви, але й дати рекомендації щодо дотримання правописних, словотворчих і лексичних норм тих найменувань, що створюються сьогодні. Як відзначає О.В.Суперанська, з часом „суспільство пристане до будь-якого берега й усе стабілізується. Поки ж мовна практика нагадує „броунівський рух”, при якому кожна молекула переміщується сама собою без очевидної мети і яскраво виявленого напрямку” [237, с. 71]. Ця проблема в українській мовній ситуації набуває актуальності у зв’язку з тим, що сьогодні непослідовно виконується Закон „Про мови...”, немає рекомендацій для приватних підприємців щодо використання запозиченої лексики та оказіоналізмів у складі ергонімів. Привернути увагу до назви закладу, як уважає значна кількість власників приватних підприємств, можна за умови створення ергонімів без дотримання правил орфографії. У свою чергу, законодавством не передбачається дотримання правописних норм під час утворення нового ергоніма та його реєстрації. Вагомою постає й проблема використання іншомовної лексики. На думку номінаторів, створення позитивного впливу досягається саме за рахунок залучення іншомовних слів. Сучасним номінаторам варто звернути увагу на реалізацію не лише інформативної та рекламної функцій ергоніма, але й естетичної. Т.П.Романова вважає, що в кожній назві „конкурують два принципи: інформативність і декоративність. І там, де вони поєднуються, виходить справжній шедевр. Але це трапляється дуже рідко” [285]. Уміння гармонійно поєднувати ці два принципи, при цьому використовуючи лексеми з національно-культурним компонентом, украй необхідне для сучасної ергономінації. Назвемо кілька прикладів таких номінацій м. Луганська: магазин „Берегиня”, кафе-бар „Козацька слобода”, торговельно-виставковий центр „Кохана”, салон весільного вбрання „Наречена”, банк „Родовід” та ін.
Функціонування сучасної ергонімії одне з ключових питань вивчення мови міста, що передбачає не лише збір фактичного матеріалу, а й розв’язання суперечливих питань теоретичного характеру. Проте в сучасній ономастиці на сьогодні немає розвідок, спрямованих на комплексне вивчення лексико-семантичних та структурних особливостей ергонімів м. Луганська. Потреба ґрунтовного, різнобічного вивчення сучасних ергонімів м. Луганська, дослідження мотивів номінації для їх творення сприятиме збагаченню ергоніміки новим емпіричним матеріалом та новими спостереженнями й узагальненнями.
Метою роботи є комплексний структурно-семантичний та соціально-функціональний аналіз ергонімії м. Луганська.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Уточнити статус ергоніма в системі ономастичного простору.
2. Дослідити сучасний склад, лексико-семантичну організацію ергонімів у контексті проблем регіональної ономастики (на прикладі м. Луганська), виявити специфіку номінації ергооб’єктів.
3. З’ясувати мотиви, покладені в основу ергонімів, визначити тенденції в їх розвитку, виявити загальні закономірності функціонування ергонімів м. Луганська.
4. З’ясувати взаємозв’язок інтра- й екстралінгвальних чинників у номінації ергооб’єктів м. Луганська.
5. Визначити місце й роль конотованих ергонімів м. Луганська в сучасній українській ергоніміці.
Предметом дослідження є закономірності функціонування й творення ергонімів.
Об’єкт дослідження понад 4000 ергонімів, що репрезентують сучасний ергонімікон м. Луганська (зафіксовано впродовж 2002 2006 років).
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складовою частиною позабюджетної теми кафедри української філології та загального мовознавства Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка „Власні назви промислових підприємств та організацій, установ соціально-культурного обслуговування м. Луганська (сучасний стан і перспективи)”, державний реєстраційний номер 0103V0036060000000 та кафедральної теми „Структурно-семантичне дослідження лексичних одиниць і граматичних категорій”.
Матеріалом для написання дисертаційного дослідження є зафіксовані шляхом опитування в м. Луганську ергоніми впродовж 2002 2006 рр., телефонні довідники м. Луганська (2002 2006 рр.), періодична преса; усього понад 4000 ергонімів.
Методи дослідження описовий; використано прийоми статистичного опрацювання матеріалу та психолінгвістичний експеримент.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше здійснено комплексне дослідження ергонімікону м. Луганська з увагою до мотивації назв та динаміки їхнього складу; у науковий обіг уведено новий онімний матеріал, вивчення якого поглиблює теорію ономатології, зокрема ергоніміку.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в дослідженні уточнено статус ергонімів у сучасному ономастичному просторі, визначено лексико-семантичні та структурні типи ергонімів одного з ареалів побутування української мови, окреслено роль конотації при створенні нового ергоніма, проаналізовано стан справ у сучасній ергоніміці.
Практичне значення дослідження. Уведений у науковий обіг реєстр ергонімів м. Луганська, висновки з його аналізу розширюють вивчення української ергонімії, закономірностей її формування та функціонування. Матеріали дисертації можуть бути використані: при укладанні конотативного словника українських онімів, у практиці державного управління, зокрема під час реєстрації нових ергооб’єктів, у лінгводидактиці при проведенні спецсемінарів та спецкурсів з ономастики, у зіставному вивченні ергонімії різних регіонів України.
Апробація дисертації. Результати дослідження апробовано на Міжнародній науковій конференції „Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2003), Міжнародній конференції з семантики (Луганськ, 2005), Міжнародній ономастичній конференції „Традиційне і нове у вивченні власних назв” (Донецьк Горлівка Святогірськ, 2005), Міжнародній науковій конференції „Східнослов’янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), ІІ, ІІІ, ІV, V Регіональній науково-практичній конференції „Образне слово Луганщини” (Луганськ, 2003, Луганськ, 2004, Луганськ, 2005, Луганськ, 2006), І, ІІ, ІІІ Регіональній науково-практичній конференції з ономастики (Луганськ, 2004, Луганськ, 2005, Луганськ, 2006), а також доповідались на науково-методичних семінарах лінгвістичних кафедр Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (2004 2006 рр.).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 8 статтях, з яких 6 надруковано у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, який нараховує 298 позицій, списку умовних скорочень, використаних джерел та їх умовних скорочень, додатків таблиць та діаграм і покажчика ергонімів м. Луганська. Загальний обсяг дисертаційного дослідження 295 сторінок, з них 175 сторінок основного тексту.

bibliography

Висновки

1. Аналіз зафіксованих у м. Луганську ергонімів дозволяє констатувати, що вони належать до одиниць ономастичного простору, яким притаманні всі ознаки власних назв; вони називають різноманітні об’єднання людей у виробничій, науковій, культурній, політичній, торговельній, спортивній, банківсько-фінансовій та інших сферах діяльності.
2. Ергоніми виконують ідентифікаційно-диференціюючу та номінативну функції, що характерні для різних класів власних назв. Онімам цього класу властиві також інформативна, комунікативна, рекламна функції як основні й меморативна, емотивна, атрактивна, указівна як факультативні.
3. Ергонімний простір м. Луганська це система власних назв, що перебуває в постійній динаміці: з’являються найменування нових ергооб’єктів, деякі назви зникають разом із зникненням чи перейменуванням об’єкта.
На формуванні ергонімії м. Луганська, крім мовних чинників, позначається низка екстралінгвальних: ергоніми акумулюють у собі духовні цінності певного історичного періоду, віддзеркалюють соціально-політичні прагнення соціуму, уподобання номінаторів тощо.
4. Поширеними мотиваційними ознаками при номінації ергооб’єктів є: належність підприємства власникові, указівка на вид діяльності підприємства чи сферу надання послуг, спеціалізація закладу, об’єкт продажу, особливості роботи закладу, місцерозташування ергооб’єкта, особливості інтер’єру, уподобання власників, якийсь випадок, факт, історична подія, пов’язані з ергооб’єктом. Прагнення номінаторів створити назву, яка б ідеально виконувала рекламну чи культурологічну функції, нерідко є причиною пошуку особливих мотиваційних ознак ергоніма.
Джерелом творення нових ергонімів постають апелятиви (73% від загальної кількості) та оніми (27%).
5. Визначальним компонентом семантичної структури ергоніма є його внутрішня форма. Дослідження внутрішньої форми та семантичної структури ергонімів дало змогу виокремити дві великі групи ергонімів: умовно нейтральні (25%) та конотовані (75%). Умовно нейтральні, виконуючи інформативну функцію, указують на вид діяльності підприємства, об’єкт продажу, сферу надання послуг тощо. Конотовані передають додаткові значення, пов’язані з характеристикою ергооб’єкта чи видом діяльності підприємства / організації.
6. Конотовані ергоніми м. Луганська, репрезентовані двома різновидами відапелятивним та відонімним (відповідно 71% і 29%), виконують рекламну функцію завдяки використанню конотативного значення, що збережено від доергонімної семантики лексеми-етимона. Тому серед апелятивів основою для творення ергонімів стають: вигуки, що виражають схвалення, захоплення, заохочення; звуконаслідувальні слова; демінутиви; лексеми, що є знаками української культури; слова іншомовного походження тощо. Відантропонімний тип конотованих ергонімів представлений номенами, що містять у своєму складі імена, прізвища відомих історичних осіб, культурних і громадських діячів, літературних персонажів. Мотиваційні зв’язки похідного слова з твірним переважно зрозумілі без пояснень, проте внутрішня форма значної кількості ергонімів стає прозорою тільки після безпосереднього опитування номінатора.
7. Аналіз процесу утворення емпоронімів дає можливість краще вивчити мотиваційні ознаки, покладені в основу назви. Так, із зафіксованих 348 найменувань торговельних закладів м. Луганська 43% складають назви, утворені шляхом онімізації предметної та предметно-оцінної лексики („Меблі”, „Продукти”, „Одяг”, „Хліб”, „Сувеніри”, „Золото”); 14% емпороніми, утворені шляхом трансонімізації (використовуються імена власників, їх близьких та рідних, імена казкових персонажів та ін.), 12% емпороніми, в основу яких покладені назви відомих зарубіжних фірм чи будь-які іншомовні слова, транслітеровані українською та російською графікою або написані латинськими літерами; 8% назви, що містять лексеми з семантикою престижності й позитивної оцінки; 6% найменування, в основу яких покладені зооніми, флороніми, назви пір року та ін.
Аналіз мотивів номінації торговельних закладів засвідчує, що внаслідок політичних та соціально-економічних процесів відбувається значне зростання кількості мотивованих емпоронімів. Однотипні назви, які точно передавали спеціалізацію закладу, нерідко замінюються новими, такими, що привертають увагу, хоча й не інформують про об’єкт продажу. Найбільш невдалими є назви із затемненою мотивацією умовно мотивовані („Орхідея” взуттєвий магазин, „Ліра” книжковий магазин), які не виконують інформативної функції.
8. За структурою умовно нейтральні та конотовані ергоніми поділяються на однокомпонентні (50%), двокомпонентні (20,9%) та багатокомпонентні (29%) одиниці. Прийменниково-іменникові словосполучення складають 0,1%. Пріоритетність однокомпонентних ергонімів зумовлена прагматичними чинниками: номінатори прагнуть створити таку назву, яка б легко запам’ятовувалася, була б зручною у використанні. Короткі і влучні найменування, як засвідчують наслідки психолінгвістичного експерименту, є найбільш уживаними; вони не скорочуються в неофіційному мовленні, як це нерідко буває з ергооб’єктними багатослівними назвами.
9. Комплексне дослідження ергонімії м. Луганська дало змогу визначити тенденції формування ергонімікону, зокрема:
побутування значної частини ергонімів м. Луганська відапелятивного походження, які подають конкретну інформацію про вид діяльності підприємства; його місцезнаходження; зовнішній вигляд, внутрішню будову підприємства, закладу; уподобання власників. Ергоніми, утворені на основі рекламної мотивації, сприяють створенню позитивної оцінки підприємства;
широке вживання антропонімів, зокрема імен, прізвищ власників при утворенні назв ергооб’єктів. Ця тенденція відзначається й іншими дослідниками сучасної ергонімії та репрезентує поновлення типу номінації, характерного для початку ХХ ст., що засвідчував репутацію підприємства, гарантію високої якості товару / послуги. Однак цей тип називання видозмінився, оскільки в сучасній ергонімії м. Луганська зафіксовано велику кількість абревіатурних утворень відантропонімного походження, значення яких не завжди зрозуміле реципієнтам і які номінатори не завжди пояснюють. Це небажання розкрити для широкого загалу таємницю прізвища чи імені, імовірно, пов’язане з політичною й соціально-економічною нестабільністю в країні та все ще негативним ставленням до підприємництва;
зростання репертуару ергонімів, утворених від жіночих імен. Подібні найменування не містять відомостей про об’єкт продажу / послуги. Вони доречні лише для салонів краси чи магазинів для жінок (так, залишається незрозумілим, наприклад, асортимент продукції магазину „Оксана” продуктовий магазин чи магазин меблів тощо). З іншого боку, такі ергоніми зумовлюють позитивні асоціації, на відміну від незрозумілих назв на зразок „Ліб” (утворено від імені, по батькові та прізвища власниці Людмили Іванівни Бондаренко);
вплив західних культурних стереотипів як позамовного чинника на систему власних назв. Мода на все західне, а також нестабільність в Україні, особливо в її східному регіоні, віддзеркалюється й в ергонімії. Особливістю іншомовного впливу на ергонімію м. Луганська є її російська та англійська форми реалізації на вивісках та біґбордах; підприємці реєструють найменування українською мовою, а на вивісках українськомовні ергоніми вживаються несистематично (у контексті з російськими та англійськими), що пояснюється впливом російської мови на спілкування мешканців регіону;
уживання у складі ергонімів ретронайменувань лавка, двір, дворик;
відхилення від нормативного словотворення та орфографічних правил, що пов’язано з ігноруванням усталених норм орфографії, виникненням оказіональних ергонімів;
орієнтація на національний менталітет і культурні традиції, про що свідчить помітне зростання кількості українськомовних ергонімів зі своєрідним культурно-національним компонентом;
прагнення створити оригінальну назву, що привертала б увагу споживача / клієнта до ергооб’єкта завдяки неординарній зовнішній та внутрішній формі. Ця тенденція відзначена й дослідниками ергонімії інших регіонів України.
10. Залишається актуальною необхідність законодавчого та лінгвістичного врегулювання творення та використання назв ергооб’єктів; вибір ергоніма повинен бути усвідомленим, оскільки ергонім є елементом комунікації між номінатором (власником підприємства, фірми тощо) та реципієнтом (споживачем / клієнтом). Тому доцільно сформулювати рекомендації для номінаторів при утворенні нових найменувань для ергооб’єктів:
а) ергоніми це складова частина сучасного міського інформаційно-рекламного простору: вони повинні містити значну за обсягом і точну інформацію, залишаючись лаконічними й виразними. Ергоніми повинні називати хоча б одну з ознак: вид діяльності підприємства чи сферу надання послуг, місцезнаходження, адресність асортименту, умови роботи закладу, особливості зовнішнього вигляду чи інтер’єру тощо;
б) особлива роль ергонімів з-поміж власних назв будь-якого міста зумовлена як типом позначуваних об’єктів, так і тісним зв’язком з культурою та національною самосвідомістю мешканців міста. Назви з виразною національною конотацією не лише виступають своєрідними знаками української культури, а й ефективніше виконують рекламну, емотивну, атрактивну та вказівну функції;
в) обґрунтоване вживання іншомовних найменувань, їх доречність для створення позитивного образу не викликає заперечення, однак ергонім не повинен суперечити мовним нормам.
11. Ергонімія це динамічна, відкрита система ономастичного простору, яка зазнає постійних якісних та кількісних змін у зв’язку з впливом екстралінгвальних чинників, зокрема соціально-економічних та політичних.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальні питання антропоніміки: Зб. матеріалів наук. читань пам’яті Юліана Костянтиновича Редька. К., 2005. 272 с.
2. Актуальные проблемы лексикологии и лексикографии: Материалы ІХ зон. конф. каф. рус. яз. вузов Урала / Перм. ун-т им. А.М.тГорького, Урал. регион. науч.-метод. совет. Пермь, 1972. 517 с.
3. Алиева Г.Н. Аббревиатуры должны быть краткими и благозвучными // Рус. речь. 2004. № 1. С. 54 56.
4. Антонюк Е.В. Имя корабля как объект ономастики // Актуальные вопросы русской ономастики: Сб. науч. тр. К.: УМК ВО, 1988. С. 97 101.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 368 с.
6. Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. 358 с.
7. Багнюк А. Про вічне і земне. Символи українства. Тернопіль: Принтер-інформ, 2000. 256 с.
8. Белей Л.О. Словотворче варіювання власного імені людини // Семасіологія і словотвір: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1989. С. 56 59.
9. Белей О.О. Принципи номінації недержавних підприємств м. Ужгорода // Питання сучасної ономастики. VІІ Всеукр. ономаст. конф. 1 3 жовт. 1997 р.: Ст. та тези за матеріалами конф. Д., 1997. С. 16.
10. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород: УжДУ, 1999. 111 с.
11. Беленькая В.Д. Наблюдения в области топонимической омонимии // Питання сучасної ономастики. К.: Наук. думка, 1976. С. 41 48.
12. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). К.: Наук. думка, 1972. 123 с.
13. Белицкая Е.Н. Особенности окказиональных и узуальных коннотативных онимов (на материале русского, украинского, английского языков) // Восточноукр. лингвист. сб.: Сб. науч. тр. Вып. 5 / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 1999. С. 74 81.
14. Белицкая Е.Н. Собственное имя: рефлексы мифологического и узуального в восприятии и функционировании // Восточноукр. лингвист. сб.: Сб. науч. тр. Вып. 9 / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 2004. С. 423 433.
15. Бенуас Люк. Знаки, символы и мифы / Л.Бенуас, пер. с фр. А.Калантарова. М.: ООО „Изд-во Астрель”: ООО „Изд-во АСТ”, 2004. 160 с.
16. Березникова Р.Е. Место номенов в лексической системе языка // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С. 42 57.
17. Березович Е.Л. Теория коннотации в современной лингвистической семантике и ономастика // Ономастика в кругу гуманитарных наук: Материалы междунар. науч. конф., Екатеринбург, 20 23 сент. 2005 г. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2005. С. 10 13.
18. Беспалова А.В. Принципы и способы номинации в английской эргонимии (на материале названий фирм и компаний) // Вопр. ономастики. Вып. 19. Свердловск, 1991. С. 158 167.
19. Беспалова А.В. Структурно-семантические модели эргонимов и их употребление в современном английском языке (на материале названий компаний): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Одес. гос. ун-т имени И.И.Мечникова. Одесса, 1989. 16 с.
20. Бєліцька Є.М. Синтаксичні та номінативні моделі конотативних онімів // Восточноукр. лингвист. сб.: Сб. науч. тр. Вып. 8 / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 2002. С. 103 112.
21. Білецький А.О. Основи етимологічних досліджень ономастичного матеріалу // Ономастика. К., 1966. С. 3 16.
22. Блягоз З.У. Роль иноязычной ономастической лексики в условиях двуязычия // Очерки по лексике и фразеологии. Ростов-н/Д., 1974. С. 141 146.
23. Божко А.А. Словообразовательный аспект многокомпонентных терминологических наименований (на материале гос. учреждений, организаций, предприятий, институтов) // Рус. языкознание. К., 1991. Вып. 22. С. 120 123.
24. Болотов В.И. К вопросу о значении имен собственных // Восточнославянская ономастика. М.: Наука, 1972. С. 333 345.
25. Болотов В.И. Множественное число имени собственного и апеллятива // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С. 93 106.
26. Бондалетов В.Д. Русский именник, его состав, статистическая структура и особенности изменения (мужские и женские имена) // Ономастика и норма. М.: Наука, 1976. С. 12 46.
27. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
28. Бондарук Г.П. Прикладная селеномика // Теория и практика топонимических исследований. М.: Наука, 1975. С. 37 40.
29. Брозович Д. Славянские стандартные языки и сравнительный метод // Вопр. языкознания. 1967. № 1. С. 3 33.
30. Бублейник Л.В. Про значення способу номінації в міжмовних лексико-семантичних співвідношеннях // Мовознавство. 1992. № 2. С. 29 33.
31. Бузинова З.И. Из истории развития русской эргонимии 20 30-х гг. (на материале названий промышленных предприятий) // Восточноукр. лингвист. сб.: Сб. науч. тр. Вып. 5 / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 1999. С. 60 73.
32. Бузинова З.И. Описательные конструкции в русской эргонимии дооктябрьского периода // Шоста респ. ономаст. конф. 4 6 груд. 1990 р.: Тези доп. і повідомл. Одеса, 1990. Ч. ІІ. С. 18 19.
33. Бузинова З.И. Трансонимизационные процессы типа „эргоним → ойконим” в топонимии Донбасса // Східнослов’янська філологія. 2004. Вип. 5. С. 55 63.
34. Букчина Б.З., Золотова Г.А. Слово на вывеске // Рус. речь. 1968. № 3. С. 36 42.
35. Бучко Д.Г. Зв’язок типу географічного об’єкта з принципом і способом його номінації // Ономастика східних слов’ян: Тези доп. наук. семінару. К.: Лексикон, 1996. С. 12 13.
36. Бучко Д.Г. Принципи номінації в топонімії України // Укр. мовознавство. К., 1991. Вип. 18. С. 66 73.
37. Бучко Д.І. Принципи номінації в українській ойконімії // Шоста респ. ономаст. конф. 4 6 груд. 1990 р.: Тези доп. і повідомл. Одеса, 1990. Ч. І. С. 6 8.
38. Буштян Л.М. К проблеме фонетической коннотации собственных имен в поэзии // Русская ономастика. Одесса: ОГУ, 1984. С. 118 124.
39. Вартаньян Э.А. В честь и по поводу: (Ономастика). М.: Сов. Россия, 1987. 143 с.
40. Веркман К.Дж. Товарные знаки: создание, психология восприятия: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. 518 с.
41. Войтович В. Українська міфологія. Вид. 2-е, стер. К.: Либідь, 2005. 664 с.
42. Воробьёва И.А. К вопросу о лексическом значении имён собственных // Актуальные проблемы лексикологии: Докл. лингвист. конф. Томск: Изд-во ТГУ, 1971. Ч. 1. С. 5 12.
43. Воробьева И.А. О некоторых социальных факторах, определяющих возникновение и функционирование современной топонимии // Питання сучасної ономастики. К.: Наук. думка, 1976. С. 33 37.
44. Гаврилова Т. Конотоніми у сфері мікротопонімії // Актуальні проблеми менталінгвістики. Зб. ст. за матеріалами ІІІ міжнар. наук. конф.: У 2 ч. Ч. 1. Черкаси: БРАМА, 2003. С. 167 173.
45. Гак В.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация (Общие вопросы). М.: Наука, 1977. С. 230 293.
46. Гак В.Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафора в языке и тексте. М.: Наука, 1988. С. 11 26.
47. Галич В.М. Антропонімія Олеся Гончара: природа, еволюція, стилістика. Луганськ: Знання, 2002. 212 с.
48. Галич В.М. Естетична значущість фонетичної оболонки антропоніма // Мовознавство. 2001. № 4. С. 61 65.
49. Галич В.М. Перехід апелятивної лексики у власну як засіб естетизації у творчості О.Гончара // Шоста респ. ономаст. конф. 4 6 груд. 1990 р.: Тези доп. і повідомл. Одеса, 1990. Ч. І. С. 109 110.
50. Галич В.М. Структурно-морфологічні й лексико-семантичні особливості ойконімів у легендах і переказах про походження назв сіл Міловського району Луганської області // Восточноукр. лингвист. сб.: Сб. науч. тр. Вып. 7 / Редкол.: Е.С.Отин (отв. ред.) и др. Донецк: Донеччина, 2001. С. 89 103.
51. Гвишиани Н.Б. Язык научного общения. Вопросы методологии. М.: Высш. шк., 1986. 280 с.
52. Говердовский В.И. История понятия коннотации [в лингвистике] // Филол. науки. 1979. № 2. С. 83 86.
53. Голев Н.Д. Заметки об условно-символической номинации в русском языке // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования: Науч. тр. Новосиб. гос. ун-та. Новосибирск: НГУ, 1980. Вып. 9. С. 47 58.
54. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
55. Горбаневский М.В. Русская городская топонимия. М.: ОЛРС, 1996. 302 с.
56. Городское просторечие: Проблемы изучения: (Сб. ст.) / АН СССР, Отв. ред. Е.А.Земская, Д.Н.Шмелев. М.: Наука, 1984. 189 с.
57. Горпинич В.А. Важнейшие современные проблемы словообразования восточнославянских языков // Питання словотвору. К.: Вища шк., 1979. С. 8 20.
58. Горпинич В.А. Відтопонімні прикметники в українській мові. К.: Вища шк., 1976. 142 с.
59. Горпинич В.О. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя. К.: Наук. думка, 1979. 192 с.
60. Горпинич В.О. Конотативні власні імена як джерело вивчення історичної морфеміки української мови // Питання історичної ономастики України. К., 1994. С. 214 225.
61. Горпинич В.О. Українсько-давньогрецькі діахронічні паралелі в антропонімах // Мовознавство. 2006. № 2 / 3. С. 36 44.
62. Гридина Т.А. Интерпретационное поле ономастической игры // Ономастика в кругу гуманитарных наук: Материалы междунар. науч. конф., Екатеринбург, 20 23 сент. 2005 г. Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, 2005. С. 37 40.
63. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 272 с.
64. Грушевська Ю.А. Власні назви в російському рекламному тексті: лінгвістичний і функціональний аспекти: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 / Дніпропетр. нац. ун-т. Д., 2005 . 19 с.
65. Грушевская Ю.А. Трансонимизация антропонимов в рекламном тексте: социокультурный аспект // Наук. зап. Луган. нац. пед. ун-ту. Вип. 4. Т. 1. Серія „Філол. науки”: Зб. наук. пр. [Структура представлення знань про світ, суспільство, людину: у пошуках нових змістів] / Луган. нац. пед. ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ: Альма-матер, 2003. С. 62 72.
66. Денисенко В.Н. Функциональная структура семантического поля (наименования изменения в русском языке) // Филол. науки. 1999. № 1. С. 3 12.
67. Дзюбишина Н.Я. Ініціальні абревіатури // Укр. мова і л-ра в шк. 1985. № 10. С. 57 58.
68. Дружин Г.В. О языковых преференциях именования субъектов рынка (на материале города Луганска) // Науч. зап. Луган. гос. пед. ун-та. Серия „Филол. науки”. Сб. науч. тр. [Структура и содержание связей с общественностью в современном мире] / Луган. гос. пед. ун-т им. Тараса Шевченко. Луганск: Альма-матер, 2002. С. 287 292.
69. Дука Л.И. Нумеративный компонент в современных русских онимах // Вісн. Запоріз. держ. ун-ту. Філол. науки. 1999. № 1. С. 37 39.
70. Дука Л.И. Прагматический потенциал онимов и способы его актуализации в тексте: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02 / Запорож. нац. ун-т Запорожье, 2002. 232 с.
71. Дука Л.И. Типы и виды языковой информации онимов (сигнификативное, коннотативное и эмпирическое значения) // Ономастика і апелятиви. Вип. 6. Д.: ДДУ, 1999. С. 110 120.
72. Евсюкова Т.В. Об ономастических источниках шотландских товарных знаков // Шоста респ. ономаст. конф. 4 6 груд. 1990 р.: Тези доп. і повідомл. Ч. 1. Одеса, 1990. С. 40 41.
73. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. Пасика В.В. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404 с.
74. Жайворонок В.В. Етнолінгвістика в колі суміжних наук // Мовознавство. 2004. № 5 6. С. 23 35.
75. Желєзняк І.М. Семантичні параметри слов’янських антропонімних етимонів // Слов’янська ономастика. Ужгород, 1998. С. 95 105.
76. Журавлев А.П. Звук и смысл. М.: Просвещение, 1981. 160 с.
77. Залевская А.А. Психолингвистический подход к анализу языковых явлений // Вопр. языкознания. 1999. № 6. С. 31 42.
78. Зеленько А.С. Проблеми семасіології у філософсько-психологічному осмисленні: Монографія. Вид. 2-е, перероб. і доп. Луганськ: Альма-матер, 2004. 228 с.
79. Зеленько А.С. Про становлення семасіології у філософсько-психологічному осмисленні: стан і перспективи: Монографія. Луганськ: Альма-матер, 2005. 199 с.
80. Зеленько А.С. Семантика власних назв під кутом зору лінгвістичного детермінізму // Наук. зап. Серія: Мовознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. Вип. І. С. 22 24.
81. Зеленько А.С. Українська енциклопедія юного філолога (мовознавця). Луганськ: Шлях, 2000 . 123 с.
82. Зеленько А.С., Лєсовець Н.М. Ергоніми і конотація // Образне слово Луганщини: Тези ІІ регіон. наук.-практ. конф. з укр. мови / Луган. нац. пед. ун-т імені Та