ЕВОЛЮЦІЯ БАГАТОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

УДК 327.7(47+57)

Ковтун Олена Юріївна

ЕВОЛЮЦІЯ БАГАТОСТОРОННЬОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ
23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
доктор історичних наук, професор
Матвієнко Віктор Михайлович

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………5
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ТА ІСТОРІОГРАФІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ……………………………………………14
1.1. Теоретико – методологічні аспекти формування та діяльності міжнародних регіональних організацій на пострадянському просторі......14
1.2. Стан наукової розробки та джерельна база............................................42
РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ТА ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ МЕХАНІЗМІВ БАГАТОСТОРОННЬОЇ СПІВПРАЦІ НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ....54
2.1. Внутрішньорегіональні фактори співробітництва пострадянських держав на багатосторонній основі………......................................................54
2.2. Проблема зовнішніх впливів на створення та діяльність регіональних структур.............................................................................................................87

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕГІОНАЛЬНОГО СПІРОБІТНИЦТВА ДЕРЖАВ ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ.................................................................114
З.1. Еволюція Співдружності Незалежних Держав та її вплив на розвиток механізмів багатостороннього співробітництва .......................................................114
3.2. Особливості співпраці пострадянських республік в економічній площині ..........................................................................................................134
3.3. Безпековий і політичний вимір співробітництва нових незалежних держав..............................................................................................................153
ВИСНОВКИ.........................................................................................................188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...........................................................195

ВСТУП

Актуальність дослідження багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі обумовлюється низкою тенденцій, що є характерними для сучасної системи міжнародних відносин.
Так, посилення взаємозалежності між державами внаслідок глобалізації, призводить до необхідності координації зусиль щодо врегулювання спільних проблем різного походження. Цим, в свою чергу, обумовлюється зростання ролі міждержавних об’єднань та міжнародних організацій регіонального рівня, діяльність яких в цьому контексті є більш ефективною порівняно з міждержавними організаціями глобального рівня, чи зусиллями кожної окремої держави.
Розпад біполярної системи міжнародних відносин призвів до появи значної кількості нових держав, у тому числі й незалежної України, які належать до категорії малих та середніх. Для реалізації власних національних інтересів на міжнародній арені вони змушені об’єднувати свої зусилля в рамках міжурядових організацій, прийняття рішень в яких здійснюється за принципом одна держава-один голос. До того ж процес розпаду СРСР (як і СФРЮ на Балканах) спричинив появу вакууму безпеки в таких стратегічно важливих регіонах, як Східна Європа, Центральна Азія та Кавказ. А як засвідчує практика сучасного глобалізованого світу загострення ситуації в якомусь регіоні здатне впливати як на прилеглі держави, так і на міжнародні відносини в цілому. Наявність на пострадянському просторі значної кількості ресурсів, що мають стратегічне значення, а також геополітичне розташування даного регіону викликає інтерес до нього та активну діяльність провідних акторів міжнародних відносин.
Україна залишається органічною складовою такого комплексу відносин і підпадає під дію тих самих тенденцій, що і більшість держав пострадянського простору, має тісні історичні, культурні і демографічні зв’язки з іншими новими незалежними державами. Національна безпека і стабільність нашої держави значною мірою залежить від тих процесів, що відбуваються у зазначеному регіоні. Розвиток державотворчих процесів та еволюція зовнішньої політики України призводить до необхідності перегляду як теоретичних засад співробітництва, так і механізмів, форм, методів та основних напрямків її відносин з новими незалежними державами з огляду на заявлені євроінтеграційні прагнення. У цьому зв’язку також потребує аналізу досвід багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору, виявлення причин неефективності такої співпраці, розробки на цій основі пропозицій щодо подальшого функціонування та підвищення ефективності цих структур.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер державної реєстрації 0197U015201) і наукової теми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Інтеграція України у європейські правові, політичні та економічні системи» (номер державної реєстрації 01БФ048-01.
Наукове завдання, яке вирішує автор, полягає у з’ясуванні факторів та виявленні особливостей становлення і розвитку багатосторонніх структур співробітництва пострадянських держав, впливу на нього зовнішніх та внутрішніх чинників, розкритті основних рис співробітництва в економічній та військово-політичній сферах, а також окресленні його перспектив.
Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням актуальності обраної теми та стану її дослідженості. Мета дослідження полягає у визначенні ролі та місця багатостороннього співробітництва пострадянських республік в постбіполярній системі міжнародних відносин, особливостей його еволюції та перспектив розвитку, висвітленні як напрямів та форм цієї співпраці під впливом сучасних тенденцій глобалізованого світу, так і впливу інституцій та проектів багатосторонньої співпраці держав пострадянського простору на міжнародні відносини світового та регіонального рівня.
Для досягнення поставленої мети автором було визначено такі завдання:
- висвітлити та оцінити вплив сучасних тенденцій міжнародних відносин на створення та інституціональне оформлення багатосторонніх механізмів співпраці нових незалежних держав;
- виявити взаємодію та розкрити співвідношення зовнішніх і внутрішніх чинників, у процесі формування пріоритетних напрямів та форм кооперації пострадянських держав;
- з’ясувати роль і місце окремих країн у процесах багатостороннього співробітництва та інтеграції на пострадянському просторі, та розкрити особливості позиції України щодо співпраці в цих регіональних інституціях;
- встановити та оцінити характер взаємозв’язку між процесами формування і розвитку окремих субрегіональних організацій пострадянських держав та еволюцією Співдружності Незалежних Держав;
- визначити особливості розвитку багатостороннього співпраці нових незалежних держав в економічній площині, розкрити напрямки та пріоритети їх безпекового, військового та політичного співробітництва;
- з’ясувати особливості прийняття рішень в рамках регіональних структур співробітництва на пострадянському просторі та оцінити їх ефективність щодо організації співпраці держав-учасниць;
- визначити та окреслити перспективи багатосторонньої співпраці пострадянських держав на сучасному етапі міжнародних відносин.
Об’єктом дослідження є міжнародні відносини на пострадянському просторі.
Предметом дослідження виступає багатостороннє співробітництво нових незалежних держав, його інституційні механізми, особливості, напрямки і пріоритети.
У дисертації термін “пострадянський регіон” охоплює дванадцять колишніх радянських республік. Держави Балтії в силу значної відмінності за більшістю критеріальних ознак від інших республік колишнього СРСР не включені автором до переліку досліджуваних. Категорії «пострадянські держави» та „нові незалежні держави” в контексті даного дослідження використовуються автором в тотожному значенні. Предмет дослідження вимагає акцентування уваги на особливостях формування і функціонування міжнародних регіональних організацій, як основного механізму взаємодії пострадянських держав, та проектів багатостороннього співробітництва, які перебувають на шляху інституціалізації, задля певного спрощення автор використовує для їх позначення категорії “міжнародна організація”, “угруповання” та “об’єднання”. Останні два визначення застосовуються автором по відношенню до міждержавних багатосторонніх проектів та форумів, які ще не зазнали чіткого організаційного оформлення, проте через свій зміст та роль в регіоні мають бути висвітленими в рамках дослідження.
Методи дослідження. Дослідження базується на використанні як загальнонаукових, так і політологічних методів. Так, використовуються загальноісторичний метод, метод порівняльного аналізу, нормативного аналізу, елементи структурно-функціонального та системного підходів.
Історичний метод дає змогу проаналізувати становлення системи міжнародних відносин у регіоні та її еволюцію під впливом основних тенденцій, що діяли у той чи інший період, розглянути проблему в динаміці - від її витоків до сьогодення. Елементи цього методу присутні в усіх розділах дослідження.
Системний підхід базується на сприйнятті багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору в якості системи та використовується серед іншого, при визначенні внутрішніх та зовнішніх чинників розвитку інтеграційних процесів у регіоні. Питання про пострадянський простір як окремий регіон міжнародних відносин є, на думку автора, дискусійним. Однак, автор виходить з того, що це регіональна система, із властивими їй тенденціями розвитку міжнародних відносин. Метод системного аналізу застосовується у всіх розділах дослідження. Структурно-функціональний метод є зручним при аналізі інституційної структури багатостороннього співробітництва і дозволяє виявити спільні риси в організаційній основі функціонування міждержавних утворень. Сутність методу полягає у розгляді об’єкта (в нашому випадку – системи багатостороннього співробітництва пострадянських держав) через складові, виявленні особливостей їх функціонування та визначенні зв’язків між ними.
Порівняльний аналіз застосовується при визначенні особливостей категоріального апарату, співставленні тенденцій у досліджуваному регіоні з подібними процесами в інших регіонах світу і в різний історичний період. На основі використання даного методу робляться висновки щодо загальних напрямків у розвитку міжнародних регіональних організацій пострадянського простору, а також особливостей функціонування того чи іншого об’єднання. Так само, елементи нормативного аналізу присутні у визначенні позицій третіх держав та держав регіону щодо співробітництва на багатосторонньому рівні при з’ясуванні основних цілей та напрямків діяльності міжнародних організацій у складі нових незалежних держав.
Наукова новизна дослідження полягає у спробі політологічного аналізу міжнародних відносин у регіоні нових незалежних держав на теренах колишнього СРСР через призму формування, розвитку та діяльності міжнародних регіональних структур. На сьогодні, не зважаючи на досить широкий спектр робіт вітчизняних і закордонних фахівців, присвячених різним аспектам міжнародних відносин на пострадянському просторі, проблема розвитку системи багатостороннього співробітництва з позицій її правового і структурного оформлення, особливостей та перспектив діяльності залишається недостатньо дослідженою. Наукова новизна отриманих результатів дослідження полягає у наступному:
- з’ясовано, що під впливом сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин пострадянський простір перебуває у динамічному розвитку, що відображається у процесах розмивання його меж та фрагментації, формуванні субрегіональних комплексів, які поступово набувають рис окремих систем і виступають в якості підсистем великих регіональних систем міжнародних відносин, а необхідність створення та функціонування багатосторонніх інститутів визначається необхідністю посилення ролі нових незалежних держав у світовій економіці та міжнародних відносинах;
- доведено, що внутрішні регіональні фактори впливають на розвиток багатостороннього співробітництва пострадянських республік більшою мірою, аніж діяльність позарегіональних чинників та світових лідерів. І внутрішні, і зовнішні чинники мають подвійний характер впливу, з одного боку сприяючи розвиткові співпраці, а з іншого - посилюючи диференціацію пострадянських країн стосовно більш широкого кола питань;
- з’ясовано, що ініціаторами інтеграційних проектів на пострадянському просторі є, насамперед, РФ та, значною мірою, Казахстан. Проте через значну різницю у рівні економічного розвитку між учасниками таких об’єднань, їхня ефективність залишається низькою;
- встановлено, що для України пріоритетним форматом залишається двостороннє співробітництво з державами регіону. Відмова брати участь в об’єднаннях з наднаціональними повноваженнями, по суті, означає обмеження участі в інтеграційних процесах, що виходять за межі створення зони вільної торгівлі на пострадянському просторі, проте це не звужує її можливостей щодо розвитку відносин та здобуття потенційного лідерства у структурах регіонального співробітництва, таких як ГУАМ або СДВ;
- визначено причинно-наслідковий характер зв’язку процесів еволюції Співдружності Незалежних Держав та створення окремих субрегіональних структур співробітництва, який полягає у тому, що неефективність діяльності СНД з більшості питань призвела до пошуку інших оптимальних форматів співпраці у вужчому колі учасників та чітко визначеними завданнями;
- співпраця в економічній сфері визнана новими незалежними державами пріоритетною ще на початку 90-х рр. через проекти створення зон вільної торгівлі, економічного союзу, єдиного економічного простору тощо. Проте при активній інституціональній розбудові проектів економічної співпраці, жоден з них так і не реалізований у повній мірі, через особливу позицію тих чи інших держав і різницю економічних потенціалів;
- аргументовано, що еволюція традиційного змісту категорії безпеки призвела до того, що цей напрям співпраці у тому чи іншому вигляді присутній в діяльності усіх об’єднань пострадянського простору, у тому числі економічного спрямування. Політичне співробітництво пострадянських держав розвивається, насамперед, у формі координації позицій держав на міжнародній арені;
- формування механізмів прийняття рішень в рамках багатосторонніх структур співробітництва пострадянських держав, насамперед, зумовлене процесами розбудови державності пострадянських республік, значною залежністю від політичних чинників, що призводить до гальмування інтеграційних проектів економічного спрямування;
- на пострадянському просторі поступово формується система багатостороннього співробітництва під проводом РФ, яка включає в себе ЄврАзЕС та ОДКБ, що означатиме поглиблення координації та розмежування функцій між цими двома структурами. СНД має тенденцію до перетворення на консультативний форум, а розвиток ГУАМ та СДВ не в останню чергу залежить від стану відносин між РФ, США, ЄС та державами - учасницями цих організацій.
Теоретичне та практичне значення отриманих результатів. Практична значимість результатів дослідження полягає у можливості їхнього використання при формуванні зовнішньополітичної стратегії і тактики, аналізі процесів, що відбуваються у зовнішній політиці України та міжнародних відносин у регіоні. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, а саме «Міжнародні організації», «Інтеграційні процеси та об’єднання на пострадянському просторі», «Актуальні проблеми міжнародних організацій», «Україна в регіональних та універсальних міжнародних організаціях», «Зовнішня політика України», «Країнознавство», „Світова політика” та ін.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження викладено у доповідях і виступах на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: "Транскордонне та регіональне співробітництво між Україною та країнами ЦСЄ, як важливий складник європейської стратегії України. Погляд молодих вчених" (Київ, 2004); "Етнокультура та дипломатія" (Київ, 2004); «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (Київ, 2004); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2005); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2006); Шевченківська весна. Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених (Київ, 2007), „Цвєтковські читання”. Міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів та молодих вчених (Київ, 2007).
Публікації. Результати дослідження за темою дисертації опубліковані в наступних статтях у фахових виданнях, матеріалах і тезах наукових конференцій:
1. Ковтун О. Інтеграційні процеси в Чорноморському регіоні // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 49, ч. ІІ. - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2004. – С.68-71
2. Ковтун О. Співробітництво України з субрегіональними організаціями на пострадянському просторі // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 53 (ч. 1).– К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2005. – С.66 - 70
3. Ковтун О. Співробітництво нових незалежних держав у створенні єдиного економічного простору // Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип..67 (ч.І). - К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин, 2007. – С.123-130 - 70
4. Ковтун О. Передумови створення та перспективи функціонування міжнародних субрегіональних об’єднань пострадянських держав Чорноморсько-каспійського простору // „Гілея (науковий вісник)”. Вип..9. – К., 2007. С.132-142
5. Ковтун О. Особливості діяльності та трансформації Організації договору про колективну безпеку на початку ХХІ ст.. // Науковий вісник Одеського національного економічного університету. Вип.17(54). – Одеса, 2007. – С.143-153

bibliography

ВИСНОВКИ

Отже, відповідно до поставлених завдань автор дійшов наступних висновків.
Під впливом сучасних тенденцій розвитку міжнародних відносин відбувається розмивання пострадянського простору на окремі субрегіональні комплекси, які поступово набувають системних рис. Формування цих підсистем міжнародних відносин – східноєвропейської, центральноазійської та на південному Кавказі – визначає серед іншого і створення субрегіональних структур співробітництва. Розширення сфер дії цих структур за географічні межі регіонів і призводить до появи міжрегіонального (трансрегіонального) співробітництва. Глобалізація зумовлює необхідність для держав виступати в рамках великих угрупувань для захисту своїх інтересів, особливо у сфері економіки, спричиняє до зростання ролі багатосторонніх структур співробітництва у міжнародних відносинах. Ці ж процеси і впливають на створення багатосторонніх структур нових незалежних держав.
Багатостороннє співробітництво пострадянських держав має ті самі проблеми та недоліки, що і подібні структури в інших регіонах світу – надмірна бюрократизація, розмивання сфери дії та компетенції, дублювання та надмірна заплутаність напрямків та учасників цього співробітництва та зниження його ефективності. Разом з тим, для малих та середніх держав, до яких належить і більшість пострадянських держав, багатосторонні структури є реальною можливістю вплинути на процес прийняття рішень на міжнародній арені.
При аналізі впливу тенденцій глобалізації та регіоналізації на розвиток багатосторонньої співпраці нових незалежних держав, доречним є виокремлення категорій регіоналізації та регіоналізму, які детермінуються в залежності від ефективності інтеграційних процесів. На пострадянському просторі переважно відбувається процес регіоналізму, який є інституційно-правовим явищем, в основі якого лежать, в першу чергу, політичні мотиви.
Факторами внутрішнього характеру, які спонукали до розвитку багатостороннього співробітництва нових незалежних держав, є історичний, економічний, політичний, безпековий, етнічний та соціально-демографічний. Ці чинники створюють передумови та середовище для створення інституцій багатосторонньої співпраці. Деякі з цих чинників мають подвійний характер впливу. Значення окремих факторів співпраці еволюціонує (економічні, культурно – історичні чинники), проте їх сутнісні характеристики не змінюються. Значну роль у розвитку багатостороннього співробітництва відіграє політичний чинник: інтеграційні процеси вимагають політичної волі урядів, проте, в багатьох випадках, політична вмотивованість переважає економічні зиски від реальної економічної інтеграції. Окрім того, наявність конфліктів на території майже усіх учасників СНД визначає необхідність пошуків посередників для їх врегулювання, а також забезпечує можливість налагодження зв’язків між конфліктуючими сторонами.
До чинників зовнішнього характеру, що вплинули на створення регіональних структур в пострадянському регіоні можна віднести: комплекс проблем, пов’язаний із розпадом СРСР і попередньої системи міжнародних відносин, необхідність міжнародно-правового врегулювання відносин між новими незалежними державами; виникнення вакууму і пошук механізмів забезпечення стабільності і безпеки; діяльність провідних акторів міжнародних відносин глобального та регіонального рівня. Найбільший вплив серед цих держав мають США, пріоритетами яких у регіоні є питання ресурсів, безпеки та політичного співробітництва, а присутність в регіоні здійснюється різними способами: від інвестицій та створення спільних підприємств, розташування військових баз до підтримки окремих регіональних об’єднань, наприклад, ГУАМ. Проте США традиційно надає перевагу розбудові відносин на двосторонній основі, створюючи конкуренцію між новими незалежними державами. Європейський Союз розвиває співробітництво у економічній сфері, довкола питань ресурсів та безпеки у регіоні, при цьому останнім часом спостерігається певна дефрагментація його зовнішньополітичної стратегії відносно держав регіону. КНР, не зважаючи на територіальну близькість, не відіграє суттєвої ролі у розвитку багатостороннього співробітництва на пострадянському просторі, що зумовлюється традиціями її зовнішньої політики. Вплив Туреччини та Ірану в окремих субрегіонах пострадянського простору поступово витіснили США та Росія.
Саме внутрішньо регіональні чинники є визначальними для розвитку багатостороннього співробітництва пострадянських республік більшою мірою, аніж діяльність позарегіональних та світових лідерів.
Нові незалежні держави по різному сприймають необхідність співробітництва, віддаючи перевагу тим чи іншим моделям співробітництва – інтеграційній чи міжурядового співробітництва. Перша модель реалізується Росією та її союзниками, яка нагадує інтеграційну модель Європейського Союзу, проте без урахування історичного досвіду останнього. Значна кількість інтеграційних проектів з однаковим складом учасників та завданнями і спричинили тенденцію до інкорпорації деяких міждержавних утворень. Серед країн, що інтегруються, наявні країни з різним рівнем економічного розвитку, що ускладнює та перешкоджає ефективній взаємодії. Інтеграційні проекти реалізуються здебільшого у форматі економічного співробітництва, проте є проекти і політичного характеру – Союзна держава Росії та Білорусії, яка діє на двосторонній основі, проте має перспективи до розширення складу учасників.
Загалом, Росія є системоутворюючою державою для багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору, виступаючи ініціатором і джерелом фінансування більшості проектів – ЄврАзЕС, ЄЕП, а також у системі військового співробітництва. У той же час, Азербайджан, Грузія, Молдова та Україна намагаються дистанціюватись від російського впливу, тому обережно ставляться до участі у діяльності міжнародних структур у складі нових незалежних держав. Щодо визначеності української політики в регіоні загалом помітним залишається її фрагментованість та акцентування на окремих аспектах і формах співробітництва. Україна має свою позицію щодо багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору. Від 1991 р. вона проголошує про небажання брати участь у структурах з наднаціональними повноваженнями, що зумовило обмеженість її участі в СНД та пріоритет розбудови двосторонніх відносин з новими незалежними державами. Реалізовуючи прагнення до регіонального лідерства, Україна активно долучилась до створення ГУАМ, де саме від її позиції більшою мірою, залежить рівень розвитку об’єднання. Балансування між основними зовнішньополітичними партнерами призводить до невизначеності перспектив співпраці нашої держави з міжнародними структурами, участь у яких може суперечити одна одній (ЄС з одного боку, ЄЕП – з іншого).
Співдружність незалежних держав стала історично першою структурою багатостороннього співробітництва держав пострадянського простору, основи її функціонування закладались у момент розбудови власної державності всіма пострадянськими державами та обґрунтовувалась необхідністю створення норм і принципів співіснування колишніх радянських республік. Намагаючись надати нового імпульсу цій структурі, країни-учасниці трансформували її цілі та призначення, визначили її інтеграційний характер. Невідповідність заявлених у статуті цілей реальним прагненням цих держав спричинили кризу в її діяльності. Різні держави по різному сприймають участь у процесах співробітництва, тому відбувається поступове розшарування, що відображається у концепції різношвидкісної інтеграції, яка заклала підґрунтя для створення інших міжнародних об’єднань. Отже, зв’язок між процесом еволюції СНД та створенням субрегіональних структур співробітництва має причинно-наслідковий характер. Спроби реформувати організацію не спричинили до підвищення її ефективності. Стагнація у розвитку співробітництва в рамках Співдружності призводить до втрати інтересу до неї з боку держав-учасниць, перетворення на формалізований консультативний форум.
Співпраця в економічній сфері визнана пріоритетною новими незалежними державами ще на початку 90-х рр. у статутних документах СНД та Договорі про створення економічного союзу. Згодом найпоширенішою формою розвитку такого співробітництва стало створення зони вільної торгівлі, що проголошено в усіх проектах регіональної кооперації. Зона вільної торгівлі є початковим етапом інтеграції, проте на відміну від наступних стадій, не передбачає створення наднаціональних регулюючих органів. Це приваблює усі пострадянські держави, що усвідомлюють переваги від розвитку економічного співробітництва. На практиці виявилось, що країни не здатні реалізувати всі ці домовленості у повному обсязі через позицію окремих сторін та прагнення захистити власні економічні інтереси. Поступово набула поширення ідея створення спільних економічних просторів (ОЦАС, ЄврАзЕС, ЄЕП тощо). Однакові цілі та склад учасників обумовили інкорпорацію ОЦАС до ЄврАзЕС. Митний союз, започаткований в СНД у середині 90-х рр.. так і не був створений. Співробітництво в рамках, створеного на його основі Євразійського економічного співтовариства на сучасному етапі планується здійснювати у сфері зовнішньої політики, прикордонної діяльності, виходячи за межі діяльності суто економічних об’єднань.
Еволюція категорії безпеки призвела до того, що цей напрям співпраці присутній у діяльності всіх без винятку багатосторонніх структур співробітництва пострадянських держав, що ускладнює спроби класифікації форм багатосторонньої співпраці нових незалежних держав. Так у регіоні наявні багатосторонні структури економічного співробітництва – ЄврАзЕС, ЄЕП, ОЦАС; політичного спрямування –насамперед, Союзна держава Росії та Білорусії; безпекового характеру – ОДКБ, а також організації змішаної компетенції – СНД, ОДЕР-ГУАМ. При цьому, через заплутаність системи відносин між учасниками цих організацій, одним з найслабших місць у їх функціонуванні є оперативна діяльність та реагування на різного роду загрози. До сфери безпеки належать також чисельні ініціативи по створенню антитерористичних центрів, що майже паралельно були запропоновані в СНД, ОЦАС, ЄврАзЕС і ГУАМ.
Співробітництво пострадянських держав у політичній площині на багатосторонньому рівні здійснюється на різних рівнях, формах і напрямах, насамперед, через координацію позицій держав на міжнародній арені, яка заявлена як одне із завдань співробітництва в установчих документах майже всіх організацій даного простру. Хоч на практиці, подібне співробітництво відбувається лише на субрегіональному рівні з окремих питань міжнародного розвитку. Новий напрямок політичного співробітництва пропонується в рамках Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ, а саме – підтримка процесів демократизації в країнах субрегіону, а також в межах Співдружності демократичного вибору, яка перебуває на етапі організаційного оформлення.
В основу прийняття рішень більшості структур багатостороннього співробітництва пострадянських держав покладено міжурядовий підхід. Це зумовлено становленням і розвитком державотворчих процесів у нових незалежних державах. Разом з тим, зацікавлення у ефективній реалізації інтеграційних проектів має призвести до посилення тих механізмів прийняття рішень, які ґрунтуються на наднаціональному підході чи врахуванні фінансових внесків тієї чи іншої держави. Створення наднаціональних структур має наслідком запровадження рішень з обов’язковим їх виконанням різнонаціональними сторонами, що викликає певну занепокоєність серед урядів нових незалежних держав. Узалежнення процедур прийняття рішень від фінансових внесків держав-учасниць призводять до легітимізації монопольного впливу найпотужніших держав об’єднання, де діє цей механізм прийняття рішень (наприклад, ЄврАзЕС). З іншого боку відсутність обов’язкового характеру рішень є однією з найбільших вад у функціонуванні організацій пострадянських держав, що зменшує рівень їх ефективності.
В цілому можна очікувати, що одним з найпоширеніших методів багатосторонньої дипломатії пострадянських держав залишатимуться саміти голів держав, як формальні, так і неформальні. Співдружність Незалежних Держав трансформується у консультативний форум, поступово зосереджуючись на питаннях гуманітарної, соціальної, культурної, правової та освітньої взаємодії. Євразійське економічне співтовариство і Організація договору про колективну безпеку становитимуть основу взаємодії РФ з її союзниками. Проект Єдиного економічного простору Росії, Білорусії, Казахстану та України нині не має перспектив для реалізації, проте періодично використовуватиметься тими чи іншими політичними силами всередині цих держав. Розвиток ОДЕР-ГУАМ значною мірою залежатиме від позицій її учасників, а також відносин по лінії США – Європа - Росія.
У контексті зовнішньої політики України актуальним залишається питання вдосконалення і модернізації її стратегії стосовно основних напрямків, форм та методів співробітництва з державами пострадянського простору із урахуванням курсу на інтеграцію до європейських та євроатлантичних структур.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрями зовнішньої політики України”/ Україна на міжнародній арені. Збірник документів і матеріалів (1991-1995 рр.) у 2 –х кн., кн.1. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С.37-52
2. Современные международные отношения / Под ред. А.В. Торкунова. – М.: РОССПЭН, 2000. – 584 с.
3. Соглашение о создании Содружества Независимых Государств, http://www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=176, 8 декабря 1991 г.
4. Міжурядові регіональні організації/ за ред. Б.І.Гуменюка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2001. – 199 с.
5. Циганкова Т.М., Гордєєва Т.Ф. Міжнародні організації. - Вид. 2-ге перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 201. –340 с.
6. Попов В.И. Современная дипломатия: теория и практика. Дипломатия – наука и искусство. – 2-е изд., доп. – М.: Междунар. Отношения, 2003. – 576 с.
7. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право: Новые тенденции в международно - правовом регулировании. – 2-е изд. – М.: Дело, 1999. – 272 с.
8. Reinton O. International Structure and International Integration: The Case of Latin America Reinton Journal of Peace Research.1967; 4: 334-364
9. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. - М.: Издательство «Консалтбанкир», 2002. – 624 с.
10. Etizioni, Amatai Political Unification Revisited: On Building Supranational Communities. – Lanham – Lexington Books, 2001.- xix
11. ГУУАМ як міжнародна організація: проект чи реальність?: матеріали Круглого столу (Київ, 27 лют. 2001 р.)/ Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки, Фонд Фрідріха Еберта. – К.:НІПМБ, 2001. – 80 с.
12. “ГУУАМ як регіональне об’єднання: підходи та оцінки (аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна безпека і оборона.- 2001. - №7. - С.3-46.
13. Парахонський Б. У ситуації „вакууму безпеки” // Політика і час. – 2004. - №9. – С.12-24.
14. Чалий В., Сушко О., Пашков М. Нова зовнішня політика для нової України // Національна безпека і оборона. – 2004. – №9. – С.2-11
15. Стрежнева М. Европейский Союз и СНГ: сравнительный анализ институтов /Московский общественный научный фонд, Центр конвертируемого образования. – М., МОНФ. - 1999. – 266 с.
16. Міжнародні інтеграційні процеси сучасності: Монографія /А.С.Філіпенко (кер. авт. кол.), В.С.Будкін, М.А.Дудченко та ін. – К.: Знання України, 2004.- 304 с.
17. Харше Р. Глобализация и процесс изменения границ в международных отношениях// Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.44-60.
18. Михеев В. Глобализация и интеграция. Место России, Индии и Китая в мировых процессах / Международная конференция «Россия – Китай – Индия и вызовы глобализации». – Москва. – 5-6 сентября 2001. – 156 с.
19. Воскресенский А. Предмет и задачи изучения региональных подсистем международных отношений // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.3 – 16.
20. Михеев В. Глобализация и азиатский регионализм: вызовы для России. – М., РАН: Ин-т Дальнего Востока. – 2001.- 204 с.
21. Рогожин А. Юго-Восточная Азия и интеграция // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.356-369.
22. Авенсова Г. Региональное развитие в условиях модернизации // Восток. - 1999. - №2. – С.41-56.
23. Цыганков П. Теория международных отношений. – М.: Гардарики, 2002.- 590 с.
24. J. Nye. Soft Power: The Means to Success in World Politics, 2004
25. Мальгин А. Новая ситуация на ближнем и Среднем Востоке // Международная жизнь. - 2000. - №10. – С.80-87.
26. Мальгин А. К обеспечению региональной стабильности в СНГ / Россия и международные режимы безопасности. - М., 1998. – 248 с.
27. Мальгин А. Средиземноморское измерение европейской безопасности // Власть. - 1999. - №7. – С.15-29.
28. Мальгин А. Европа и Средиземноморье: проблема единого пространства, безопасности и межрегионального взаимодействия // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.213-238
29. E.B. Haas, The Uniting of Europe / ww.persee.fr/articleAsPDF/ridc_0035-3337_1964_num_16_1_13905/article_ridc_0035-3337_1964_num_16_1_13905
30. Дергачев А, Вердомский Л. Регионоведение. – М., 2004. – 576 с.
31. Encyclopedia Britanica / www.britanica.com
32. Шмитт К. Планетарная напряженность между востоком и Западом. Противостояние Земли и Моря // Элементы. – 2000. - №8./ www.arcto.ru/modules.php?name=new&file=article&sid=524
33. Cohen S. Failed crusade. America and the tragedy of post-communist Russia, published by W.W. Norton, 2000
34. Хантингтон С. “Новий світовий порядок у ХХІ ст.: глобальні тенденції та їх здійснення для України” // Національна безпека і оборона. – 2000.- №7, с. 7-11
35. Huntington S. The clash of civilizations ? // Foreign Affairs, Vol. 72 No 3, Summer 1993.
36. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций / пер. с англ. Т. Велимеева, Ю.Новикова. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 603 с.
37. Spykman N. America’s Strategy in World Politics. The United States and the Balance of Power – NY. – 1942.
38. Galtung J. Western Civilizations: Anatomy and Pathology // Alternative. Vol. 7. No 2. Fab. 1981. – Р.145-170.
39. Яковлев А. От Трумэна до Рейгана. Доктрины и реальности ядерного века / http://lib.aldebaran.ru/author/yakovlev_aleksandr/yakovlev_aleksandr_ot_trumyena_do_reigana_doktriny_i_realnosti_yadernogo_veka/yakovlev_aleksandr_ot_trumyena_do_reigana_doktriny_i_realnosti_yadernogo_veka__15.html
40. Бажанов Е. Россия в современной мировой системе и региональных подсистемах международных отношений // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.81-104.
41. Сударев В. Генезис и эволюция межамериканской (панамериканской) системы во второй половине ХХ века // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.105-149.
42. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. “Європейський Союз: заснування і етапи становлення” – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
43. Устав Содружества Независимых Государств/ www.cis.minsk.by/main.aspx?uid=180
44. Договор о создании Союзного государства России и Белоруссии, 12 декабря 1999 г./ www.soyuz.by/second.aspx?document=1755&uid=101&page0=400
45. Фененко А. Американский фактор и кризис трансъевразийского пространства // Центральная Азия и Кавказ. - 2003.- №3.– С.16-27.
46. Стратегія національної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб.ст. за матер. міжнар.конф. – К.: Сатсанга, 2001. – 224с.
47. Украина и проблемы безопасности транспортных коридоров в Черноморско-Каспийском регионе: материалы І международной научно-практической конференции/ Национальный институт украинско-российских отношений, Фонд Фридриха Эберта; Редкол. С.И.Пирожков (гл. ред) и др. – К., 1999. – 230 с.
48. ГУУАМ: проблемы и перспективы развития транспортно -коммуникационных коридоров: материалы ІІ международной научно-практической конференции/ Национальный институт украинско-российских отношений, Фонд Фридриха Эберта; Редкол. С.И.Пирожков (гл. ред) и др. – К.,2000. –328 с.
49. Розширена Європа та виклики безпеці в Чорноморсько-Каспійському регіоні: збірка статей на основі матеріалів міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 2003 / Національний інститут проблем міжнародної безпеки, Фонд Фрідріха Еберта, гол. ред. Б.Парахонський. – К., 2003. – 196 с.
50. Гуцал А. Украина и Россия в зеркале Европы // Зеркало недели. – 1998. - 17 января. – С.5.
51. Горбулін В. Архітектура системи європейської безпеки: вплив на стратегію національної безпеки України і наступні кроки у подальшій інтеграції // Стратегічна панорама. – 2001. - №3-4. - С.29-42.
52. Парахонський Б. “Місце і роль України у сучасному геополітичному просторі” // Стратегічна панорама. – 1998. -№1-2. - С. 35-42.
53. Парахонський Б. З оглядками на Москву. Україна – Європа – Росія: формування нових геополітичних парадигм // Політика і час. –2000. -№9-10. - С.26-30
54. Рогов С. Контуры новой российской стратегии (Тезисы доклада Института США и Канады РАН) // НГ- сценарии. - 1998. - № 3.
55. Печенев В. Российская внешняя политика по отношению к странам СНГ и Балтии // Независимая газета. - 1996. - 20 ноября.
56. Нурша А. “Прикаспийский регион: стратегическое значение пространства и нефти” // Центральная Азия и Кавказ. -№2 (14), 2001. – С.71-80
57. Макиндер Х. Географическая ось истории // Элементы. Евразийское обозрение. – 1996.- № 7./ auditorium.ru/books/244/r7.pdf
58. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и ее геостратегические императивы. – М.: Междунар. отношения, 1998. – 256 с.
59. Дарбади П. Каспийский регион в современной геополитике // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27). – С.76-83.
60. Толипов Ф. Некоторые аспекты центральноазиатской геополитики// Центральная Азия и Кавказ. - 2003.- №3 (27).– С.139-152.
61. Лановенко Н. Участь України в інтеграційних процесах Чорноморського регіону: Транзитні послуги. // Зовнішня торгівля. – 2000. - №1. – С.106-108.
62. Парахонский Б. ГУУАМ: путь к стратегической стабильности на Кавказе. // Центральная Азия и Кавказ. - 2000. - №6 (12).– С.39-47.
63. Валевський О., Гончар М. Структура геополітичних інтересів України. – К.: НІСД, 1995. – 94 с.
64. Парахонський Б. Південно-східний вектор // Політика і час. – 1998. - №3. – С.3-6.
65. Buzan B., Little R. International systems in world history: remaking the study of international relations. – Oxford: Oxford University Press, 2000. – 452 p.
66. Левандовський В. Україна в геополітичних концепціях першої третини ХХ століття // Політична думка. — 1994. — № 2. — С. 67—75.
67. Левандовський В. Україна в геополітичних концепціях першої третини ХХ століття // Політична думка. — 1994. — № 3. — С. 58—67.
68. Несук М., Репринцев В., Камінський Є. Україна у зарубіжних доктринах та стратегіях ХХ століття // Політична думка. — 1995. — № 2—3. — С. 50—69.
69. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. –М.: Арктоген, 1997.- 608 с.
70. Митрофанов А. Шаги новой геополитики. - М.: ЛДПР, 1997. - 286 с.
71. Киссинджер Г. Дипломатия // Пер. с англ. В.В. Львова. - М.: Ладомир, 1997. - 848 с.
72. Киссинджер Г. Нужна ли Америке внешняя политика?. - М.: Ладомир, 2002. – 352 с.
73. Mearzsheimer Bach to the Future Instability in Europe After the Cold War // International Security vol.15 #1(Summer 1990). – P.5-56
74. Layne C. The Unipolar Illusion // International Security. Vol. 17.– № 4 (Spring 1993).
75. Геополітичні пріоритети основних світових потуг і Україна / www.niss.gov.ua
76. Сорос Дж. Западня для сверхдержавы // Независимая газета . – 1999. – 11 июня.
77. Huntington S. The lonely Super state / Foreign Affairs. – March-April.1999
78. Виноградова О. Ресурсы «большого Каспия» (ожидания и возможности в цифрах) / Pro et contra. – 2000. - №3. - С.103-107.
79. Романюк О. Участь України в регіональній економічній інтеграції – Чорноморському економічному співробітництві / Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2002. – Вип. 32 (ч. ІІ). – С.164-169.
80. Боришполец К. Центральная Азия как региональная подсистема международных отношений // Восток/Запад: Региональные подсистемы и региональные проблемы международных отношений / под ред. А.Воскресенского. – М.: Московский государственный институт международных отношений; РОССПЭН, 2002. – С.184 – 212.
81. Кириченко В., Рибаков О., Чекуров В. Пути формирования новой системы экономических отношений государств СНГ. – М., 1995. – 115 с.
82. Коппель О., Пархомчук О. Міжнародні системи. Світова політика. –К.:ФАДА, ЛТД, 2001.- 224 с.
83. Будкін В., Хахлюк А. Зона вільної торгівлі: проблеми та перспективи // Політика і час. – 2000. - №12. - С.19-25.
84. Бураковский И. Интеграционные процессы на постсоветском пространстве в контексте расширения ЕС (экономический аспект) / Актуальні проблеми міжнародних відносин. – Вип. 40 (ч.І). – С.9-15.
85. Бураковський І. Дорога в майбутнє – дорога в Європу. Європейська інтеграція України. – К., 2000. – 224 с.
86. Содружество Независимых Государств: десять лет спустя. – Минск, 2001. – 621 с.
87. Мхитрян Н. ГУАМ, Європа і світ. Чорноморсько-Каспійський вимір глобальних викликів та національні інтереси / Політика і час. –2002. - №12. – С.58-64.
88. Ніколенко О. ГУАМ та інтереси національної безпеки України / Людина і політика. – 2002. - №6. – С.21-25
89. Джангужин Р. Новые независимые государства Центральной Азии в системе международных отношений. – К., 2005. – 580 с.
90. Тощенко Ж. Постсоветское пространство: суверенизация и интеграция. – М., Рос. гос. гум. ун – т. – 1997. – 214 с.
91. Кіш Є. Європа у пошуках нової ідентичності. Інституалізація процесів інтеграції країн ЦСЄ // Нова політика. – 1998. - №3. – С.2-8.
92. Хачатрян А. «Проблемы энергетической безопасности стран Южного Кавказа» // Центральная Азия и Кавказ. -№2 (14), 2001. – С.40-46.
93. Перепелиця Г. Внутрішні чинники формування зовнішньої політики України // Політика і час. – 2004. - №11. – С.32-45.
94. Перпелиця Г. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. – К.: Стилос – ПЦ “Фоліант”, 2003. – 256 с.
95. Егорова И. Возможные последствия войны с терроризмом для ситуации на Среднем Востоке и в Центральной Азии // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27). – С.7-19.
96. Ушакова Н. Центральноазиатское сотрудничество: направления трансформации // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. – №3 (27).- С.142-151.
97. Брудный А., Сыдыкбекова А. Цивилизационные тенденции начала ХХІ века и Центральная Азия // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27).– С.72-76.
98. Ултанбаев Р. Евразийское экономическое сообщество: тернистый путь развития // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. – №3 (27). - С.151-164.
99. Константинов В. Регіоналізація на схід від ЄС: системні чинники та динаміка // Актуальні проблеми міжнародних відносин. - 2005. – Вип.. 55 (ч.1). – С.35-39.
100. Перепелиця Г. Суверенітет обмежений російськими інтересами. // Політика і час. - 2005. - № 4. – С.17-32.
101. Гаджиев К. “Геополитика”. - М.: Междунар. отношения, 1997. – 384 с.
102. Жириновский В. Идеология для России. - М., 1997. - 37 с.
103. Жириновский В. Русский вопрос: пути решения. - М., 1997. - 32 с
104. Шнирков О., Копійка В., Муравйов В. Україна – Європейський Союз: економіка, політика, право: Монографія – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2006. – 268 с.
105. Буриан А. Международные конференции и дипломатия ad hoc: понятия, структура, правовой режим // http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=485&Itemid=53
106. Снапковский В. Международные организации в системе международных отношений // http://evolutio.info/index.php?option=com_content&task=view&id=374&Itemid=51
107. Стратегия для России - 2. Тезисы Совета по внешней и оборонной политике // Независимая газета. - 1994. - 27 мая.
108. Возродится ли Союз? Будущее постсоветского пространства. Тезисы Совета по внешней и оборонной политике // НГ- сценарии. - 1995. - 23 мая.
109. Стратегия России в XXI веке: анализ ситуации и некоторые предложения (Стратегия-3). Тезисы Совета по внешней и оборонной политике // Независимая газета. - 1998. - 19 июля.
110. Российская внешнеполитическая мысль: в поисках национальной стратегии. Сер. "Научные доклады". Московский общественный научный фонд. - М., 1997. - 40 с.
111. Примаков Е. На горизонте - многополярный мир. Международные отношения накануне XXI века: проблемы и перспективы // Независимая газета. - 1996. - 22 октября.
112. Рыбкин И. Безопасный мир для России (Совет безопасности РФ). - М., 1997. - 21 с.
113. Внешняя политика России: возможная и желаемая. Материалы круглого стола. Горбачев-Фонд. Исследовательский проект "Проблемы безопасности России в контексте глобальной безопасности". - М., 1997. - 18 с.
114. Евстафьев Д. Переоценка ценностей. Большая геополитика и европейская безопасность. - М., 1996. - 230 с.
115. Кривохижа В. Россия в новом мире: время решений (дис. в виде многогра-фии д-ра полит. наук). - РИСИ, 1997. - 450 с
116. Мигранян А. Россия в поисках идентичности (1985-1995). - М., 1997. - 90 с.
117. Поздняков Э. Геополитический коллапс и Россия. - М., 1997. - 25 с.
118. Россия-СНГ: нуждается ли в коррекции позиция Запада? Доклад Службы внешней разведки Российской Федерации. - М., 1994.
119. СНГ: начало или конец истории? // Независимая газета. - 1998. - 26 марта.
120. Майоров Л., Афиногенов Д. Важнейшее направление интеграции (Совет безопасности РФ) // Независимая газета. - 1998. - 3 февраля.
121. Концепция внешней политики Российской Федерации от 21 апреля 2000 / http://www.nationalsecurity.ru/library/00002/index.htm
122. Концепция национальной безопасности Российской Федерации (утверждена Указом Президента РФ от 17 декабря 1997 г. № 1300 в редакции Указа Президента РФ от 10 января 2000 г. № 24) http://www.iss.niiit.ru/doktrins/doktr01.htm
123. Парахонський Б. Стратегія мирної взаємодії України в Чорноморському Економічному співробітництві // Вісник АН України. –1998.- №5-6. - С.53-63.
124. Парахонский Б. «Страсти вокруг ГУУАМа» // Зеркало недели. –1999. – 31 июля. - С. 6.
125. Чекаленко Л. Зовнішня політика і безпека України. Людина – Суспільство – Держава – Міжнародні структури: Монографія / Рада нац. безпеки і оборони України. Нац. ін-т пробл. міжнар. безпеки; за заг. ред. С.І.Пирожкова. – К.:НІПМБ, 2004. – 352 с.
126. Чекаленко Л. Регіональне об’єднання ГУУАМ: пошук самоідентифікації // Актуальні проблеми міжнародних відносин. –2002.-вип. 34 (част.1). - С. 82-87.
127. Моисеев Е. Международно-правовые основы сотрудничества стран СНГ. – М., 1997. – 272 с.
128. Исинтарин Н. Десять лет СНГ. Проблемы, поиски, решение. – СПб., 2001. – 225 с.
129. Пашков М., Чалий В. Реалії та перспективи стратегічного партнерства // Дзеркало тижня. – 2000.- 2 грудня. - С.5.
130. Пашков М., Чалый В. Украинско-российские отношения: взгляд из Украины // Полития. – 2001.-№1. - С.10-32.
131. Пашков М., Чалий В. Напередодні самміту, який так і не відбувся // Дзеркало тижня.- 2001.- 3 березня. - С.6.
132. Офіційний сайт Державного департаменту США // http://www.state.gov
133. http://www.ancents.ru/portal/article499.html
134. Сушко О. Вплив помаранчевої революції на міжнародні відносини // Центр миру, конверсії та зовнішньої політики – www.foreignpolicy.org.ua
135. Новые независимые государства: вступая во второе десятилетие. Стенограмма семинара. 3 декабря 2001 года. Московский Центр Карнеги. // http://www.carnegie.ru/russian/Projects/Reports/Security/dec01/03-12-01htm.
136. Паламарчук В., Литвиненко О. Взаємодія напівдемократій та усталених демократій — можливе майбутнє Європи // Віче.— 2003.— №4. – С.32 – 35.
137. Міжнародні організації / За ред. О.Кучика. – К.: Знання, 2005. – 497 с.
138. Bremer J. The Politics of Ethnicity Russian in the New Ukraine // Europe-Asia Studies.— 1994. — Vol. 46‚ № 2. — Р. 261–283.
139. Національний склад населення України та його мовні ознаки: За даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року.— К.: Держкомстат, 2003.— С. 7–8.
140. Чепурин А. Тенденции политического развития стран Закавказья в свете антитеррористической операции // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27). - С.62-72.
141. Мусульманские страны у границ СНГ (Афганистан, Пакистан, Иран и Турция – современное состояние, история и перспективы). – М.: Институт востоковедения РАН, издательство “Крафт+”, 2001. – 336 с.
142. Коэн А. Причина для беспокойства: последние тенденции российской политики на Южном Кавказе // Центральная Азия и Кавказ. - 2001. -№2 (14). – С. 7 – 12.
143. Сушко О. Розморожування Смирнова – київська версія // Дзеркало тижня. – 2005. - 28 травня. – С.5.
144. Нуриев Э. Ни мира, ни войны: геополитическая игра на Кавказу продолжается // Центральная Азия и Кавказ. - 2000. – №6 (12). - С. 7-20.
145. Шахназарян Д. Проблема Нагорного Карабаха // Центральная Азия и Кавказ». - 2000. - №6 (12). - С.137-143.
146. Акаба Н. Грузино - абхазкий конфликт: исторические корни и перспективы решения // Центральная Азия и Кавказ. - 2000. - №6 (12). – С.132-137.
147. Крылов А. Проблемы этногенеза и грузино-абхазкий конфликт // Центральная Азия и Кавказ.- 2001. - №2. – С.122 – 129.
148. Oazu Nantoi. The Plan for the Transnistrian Conflict Settlement Proposed by Ukraine-pros and cons // Institute for Public Policy. - Comments http://www.ipp.md/comentarii1.php?l=en&id=38
149. Дин С. О политике США в Центральной Азии // Компас. – 2002. -27 июня. - С.13-17.
150. Миселюк А. Украинский маятник качнулся прочь от России // Независимая газета. – 2002. - 8 мая.
151. Кравченко О. Україна – Росія - СНД у контексті сучасної європейської безпеки / Актуальна проблеми міжнародних відносин. – вип.32 (ч.І.) – С.162-166.
152. Барбасов М. Интеграция государств евразийского экономического сообщества и ВТО // Центральная Азия и Кавказ. -2001. -№2 (14). – С. 31-40.
153. Валамат-заде Т. Водные ресурсы Таджикистана в стратегии национальной и региональной политики // Центральная Азия и Кавказ. - 2001. –№2. - С.182- 187.
154. Асадов Ф. Нефтяные караваны ХХІ века на великом шёлковом пути: перспективы Азербайджана и Казахстана // Центральная Азия и Кавказ. - 2000. –№6 (12). – С.205-213.
155. Некоторые особенности рассмотрения хозяйственных споров с участием иностранных юридических лиц // http//:www.valex.net/articles/podsudnost3.htm
156. О Межпарламентской Ассамблее СНГ // http://www.iacis.ru/html/?id=20
157. Корнеев А., Гардаш С. Каспийская нефть и интересы США: каспийский узел пересечения глобальных интересов // США: экономика, политика, идеология. – 2002.-№12. - С.20-42.
158. International Energy Outlook 2004 Report. — Energy Information Administration. — 2004. — April.
159. Указ Президента Российской Федерации от 14 сентября 1995 “Об утверждении стратегического курса Российской Федерации с государствами – участниками Содружества Независимых государств” // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. -№38. – С.3667
160. Стратегический курс Российской Федерации с государствами – участниками Содружества Независимых Государств от 14 сентября 1995 г. Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. -№38. – С.3667
161. Лісничук О., Сушко О. ЄврАзЕС: економічний сир у політичній мишоловці. Вступ до ЄврАзЕС означатиме політичну капітуляцію України як європейської держави. / http://www.zn.kiev.ua/ie/show/414/36411/
162. Послание Президента Российской Федерации к Федеральному Собранию. О положениив стране и основных направлениях внутренней и внешней политики государства // офіційний сайт Президента РФ / www.kremlin.ru - 2004 - 25 апреля.
163. Прейгер Д. Розвиток міжнародної системи транспортування вуглеводнів в умовах глобального та регіонального перерозподілу контролю за їх видобуванням та постачанням. // http://www.nisp.gov.ua/vydanna/panorama/issuephp?s=epolit&issue=2004_1
164. Ebel R. Russian Reserves and oil Potential. — Presented to the Center for Global Energy Studies «Russian Oil and OPEC’s Policies», London. — 2004. — March 15.
165. Гончаренко О. Національні інтереси України та альтернативи стратегії безпеки // Глобальні трансформації та стратегії розвитку. — К., 1998. — С. 144-159.
166. Chudowsky V. The Limits of Realism: Ukrainian Policy toward the CIS // Kuzio T., Molchanov M., Moroney J.D.P. (eds). Ukrainian foreign and security policy: theoretical and comparative perspectives. - Westport: Praeger, 2002. – P.11-35.
167. Рудик О. Перспективи національної безпеки України / Дзеркало тижня. – 2006. - 23 травня. – С.6
168. Кунэ Ф. НАТО и страны Южного Кавказа: много шума из ничего? // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27). - С.7-16.
169. Арунова М. Россия и государства Центральной Азии: сотрудничество в сфере безопасности // Центральная Азия и Кавказ. - 2001. -№2 (14). – С.46 –55.
170. Боронин О. К вопросу о приоритетах российской политики в постсоветской Центральной Азии / /Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - №3 (27). – С.6-106.
171. Эйвазов Д. НАТО и военно-политические аспекты безопасности Азербайджана // Центральная Азия и Кавказ. - 2001. -№2 (14).– С.12-23.
172. Коротченя И. Содружество независимых государств. – Минск, 1996. – 368 с.
173. Foreign policy priorities of the Republic of Azerbaijan // http://www.azembassy.com/azerbaijan/prior.html
174. http://www.eurasianet.org/russian/departments/insight/articles/eav042805.shtml
175. http://www.kazembassy.by.8100/03.01.html
176. Об’єднання ГУУАМ (інформаційна довідка) // http://www.mfa.gov.ua/cooperation/?org/trade/guuam1.html
177. Заявление Президентов Азербайджанской Республики, Грузии, Республики Молдова, Украины и Республики Узбекистан от 24 апреля 1999, г. Вашингтон
178. ГУУАМ теряет две буквы // http:://uzland.uz/2002/november/01/01.htm
179. Дегоев В. ГУУАМ как пост - советская реальность: к вопросу о целях сообщества // Національна безпека і оборона. – 2001.- №7. С.76-78.
180. http://www.analitika.org/topic=uz_multiliteral
181. Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./ Редкол.: Л. Губерський (голова) та ін. – К.: Знання, 2004. – т.1. – 760 с., т.2. – 812 с.
182. http://www.niyazov.sitecity.ru/p_ident=ltext_0608085523p_2105100642
183. Гушер А. Острые грани каспийских проблем // Азия и Африка сегодня. – 2002.- №1. – С. 42-48.
184. Гушер А. Острые грани каспийск