Федірчик, Тетяна Дмитрівна Теоретико-методичні засади розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи в процесі науково-педагогічної діяльності

brief description

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ФЕДІРЧИК ТЕТЯНА ДМИТРІВНА

УДК: 378.091.12 (075.8)

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ
РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
МОЛОДОГО ВИКЛАДАЧА ВИЩОЇ ШКОЛИ
В ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
Іванчук Марія Георгіївна
доктор психологічних наук, професор

Чернівці 2016

ЗМІСТ

ВСТУП.

5

Розділ 1.

Теоретико-методологічні основИ
РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНОГО ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ
викладачА вищоЇ ШКОЛИ..

24

1.1.

Ретроспективний аналіз проблеми педагогічного професіоналізму викладача вищої школи...

24

1.2.

Науковий феномен «педагогічний професіоналізм викладача вищої школи» та концепція його дослідження...

46

1.3.

Методологія розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи....

66

1.4.

Розвиток педагогічного професіоналізму викладача вищої школи в сучасній зарубіжній та вітчизняній освітній практиці..

89

Висновки до першого розділу...

110

Розділ 2.

РОЗВИТОК педагогічного ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ МОЛОДОГО ВИКЛАДАЧА В ПРОЦЕСІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА...

112

2.1.

Структура педагогічного професіоналізму
викладача вищої школи ..

112

2.1.1. Мотиваційно-цільовий компонент педагогічного професіоналізму викладача вищої школи..

114

2.1.2. Когнітивно-праксеологічний компонент педагогічного професіоналізму викладача вищої школи..

123

2.1.3. Професійно-ідентичний компонент педагогічного професіоналізму викладача вищої школи..

139

2.1.4. Рефлексивно-емоційний компонент педагогічного професіоналізму викладача вищої школи..

154

2.2.

Особливості науково-педагогічної діяльності молодого викладача вищої школи.

166

2.3.

Чинники розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача в сучасній вищій школі......

190

2.4.

Детермінанти розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи...

201

Висновки до другого розділу

222

РОЗДІЛ 3.

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА СИсТЕМА РОЗВИТКУ педагогічного професіоналізму
МОЛОДОГО викладачА вищої школи

224

3.1.

Теоретичне обґрунтування науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи..

224

3.2.

Функціональні складові науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи...

247

3.2.1. Багаторівнева науково-методична служба вищого навчального закладу як засіб управління розвитком педагогічного професіоналізму молодого викладача .

247

3.2.2. Моніторингові дослідження динаміки розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача .

260

3.2.3. Індивідуальна програма розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача ..

268

3.2.4. Науково-методичний супровід розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача ..

275

3.2.5. Професійно-особистісний саморозвиток молодого викладача..

283

3.3.

Етапи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи.....

291

3.4.

Організаційно-педагогічні умови забезпечення системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи...

301

Висновки до третього розділу

311

Розділ 4.

МОНІТОРИНГ стану розвитку педагогічного професіоналізму молодОГО викладача
в сучаснІЙ вищІЙ школі....

313

4.1.

Критерії та показники розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи....

313

4.2.

Рівні розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи та методики їх діагностування...

329

4.3.

Аналіз результатів вхідного моніторингу рівня педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи .

341

Висновки до четвертого розділу.

356

Розділ 5.

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ НАУКОВО-МЕТОДИЧНОЇ системи РОЗВИТКУ педагогічного професіоналізму
молодОГО викладачА ВИЩОЇ ШКОЛИ .

358

5.1.

Програма експериментального дослідження науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи....

358

5.2.

Динаміка розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи в умовах формувального експерименту..

373

5.3.

Прогнозування розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи в контексті євроінтеграційних процесів.

383

Висновки до п’ятого розділу.

394

висновки...

396

Список використаних джерел...

404

додатки (окремим томом)

bibliography

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів проведеного теоретичного та експериментального дослідження підтвердило вірогідність провідних положень загальної та часткових гіпотез, засвідчило ефективність розв’язання поставлених завдань і дало підстави для формулювання таких висновків.
1.Якість вищої освіти, що є пріоритетом сучасної освітньої політики України в контексті євроінтеграції, забезпечується низкою чинників, серед яких визначальне місце посідає професіоналізм науково-педагогічних кадрів.
Обґрунтування теоретико-методологічних засад дослідження проблеми розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищої школи дало підстави констатувати, що професіоналізм це динамічна характеристика людини як суб’єкта професійної діяльності, що удосконалюється впродовж різних етапів професійного становлення та розвитку особистості. З’ясовано, що проблема розвитку особистості є основною детермінантою еволюції людини і фундаментальною ідеєю наукової методології дослідження особистості, яка вивчається різними науками.
На міждисциплінарному рівні, враховуючи різні підходи (діяльнісний, особистісно-орієнтований, аксіологічний, акмеологічний, синергетичний, системний), установлено, що розвиток професіоналізму викладача є його діалектичною сутністю, здатністю до самоактуалізації, активності, автономності, самостійності вибору змісту, форм, проектування індивідуальної програми професійно-особистісного розвитку. Загалом це система, яка перманентно розвивається як в інституційних формах, так і поза їх межами, має як заплановані, так і непередбачувані результати, що залежать від суб’єктивної готовності особистості педагога виконувати дії, спрямовані на їх вирішення.
У процесі ретроспективного аналізу доведено, що еволюція проблеми професіоналізму викладача розглядалася в єдності зі становленням і розвитком вищої освіти.
2.Порівняльно-дефініційний аналіз термінологічної сукупності визначень поняття «педагогічний професіоналізм» засвідчив, що в педагогічній науці і практиці його різні тлумачення є формалізованими, однак існують різні дефініції цього наукового феномену; в науці сформувалася низка підходів (психологічний, технологічний, комплексний) щодо визначення та використання поняття «професіоналізм педагога». Визначено, що найвищим ступенем узагальнення, який визначає певний рівень досягнення професійно-особистісного розвитку педагога, зокрема викладача вищої школи, характеризується поняття «педагогічний професіоналізм».
Педагогічний професіоналізм викладача вищої школи визначено як системну інтегральну характеристику особистості, що являє собою цілісний взаємозв’язок мотиваційно-цільового, когнітивно-праксеологічного, рефлексивно-емоційного та професійно-ідентичного компонентів, які детермінують неповторну індивідуальність кожного викладача-професіонала та забезпечують ефективність і оптимальність його науково-педагогічної діяльності. На основі системного підходу доведено, що складовими педагогічного професіоналізму викладача є професіоналізм діяльності та професіоналізм особистості, які знаходяться в діалектичній єдності.
Теоретично обґрунтовано структуру педагогічного професіоналізму викладача як сукупність його компонентів (мотиваційно-цільовий відображає професійно-педагогічну спрямованість і професійно-педагогічну позицію викладача; когнітивно-праксеологічний передбачає фахово-педагогічну компетентність і професійно-педагогічну майстерність; рефлексивно-емоційний характеризує емоційну стійкість і самопізнання викладача; професійно-ідентичний компонент включає професійно-значущі якості та індивідуальний імідж викладача), які, взаємодіючи, утворюють єдине ціле. Здійснено багатовимірний аналіз структурно-змістових компонентів педагогічного професіоналізму, що деталізують спектр їх функціонального значення для науково-педагогічної діяльності викладача та є орієнтиром його професійно-особистісного розвитку.
3.Вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду вищих навчальних закладів щодо розвитку педагогічного професіоналізму академічного персоналу дозволяє стверджувати, що в країнах Європи, США та в Україні єдиної цілісної системи професійно-особистісного розвитку науково-педагогічних кадрів у вищих навчальних закладах не існує.
Поряд з вищезазначеним констатуємо, що в діяльності вищих навчальних закладів зарубіжжя використовуються окремі ефективні форми і методи роботи з науково-педагогічним кадрами, які сприяють їхньому професійному зростанню, що є важливими для вітчизняної освітньої практики вищої школи та можуть ураховуватися при моделюванні науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача.
4.На основі теоретичних положень і проведених емпіричних досліджень виявлено особливості науково-педагогічної діяльності молодих викладачів та обґрунтовано детермінанти розвитку їхнього педагогічного професіоналізму.
Визначено, що молодий викладач вищої школи це педагог який, незалежно від віку працює на посаді науково-педагогічного працівника чотири-п’ять років у вищому навчальному закладі, де відбувається його професійний та особистісний розвиток. Як особлива науково-педагогічна категорія він потребує уваги та підтримки, оскільки соціально-економічні умови та пріоритети вищої освіти в контексті Болонського процесу зумовили підвищення вимог до професіоналізму викладачів уже на початкових етапах їх професійної діяльності.
До особливостей професійної діяльності молодих викладачів віднесено: недостатньо високий рівень сформованості професійно значущих характеристик особистості (педагогічна спрямованість; урахування реакції студентської аудиторії, уміння зняти напругу і втому аудиторії, тактовність, об’єктивність, співпереживання тощо); часто неадекватну самооцінку; недостатність психолого-педагогічних і методичних знань, пов’язаних зі специфікою викладання у вищій школі і невміння використовувати теоретичні знання на практиці; відсутність уміння рефлексувати й аналізувати процес професійної діяльності та її результати; непослідовність вибору та використання методів, прийомів спілкування зі студентами.
Чинниками розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача в сучасних умовах, окрім особливостей їхньої професійної діяльності, визначено: важливість неперервної освіти впродовж життя, спрямованої на розвиток їх педагогічного професіоналізму; доцільність вивчення мотивації професійно-особистісного розвитку молодих викладачів; необхідність створення єдиного науково-методичного освітнього простору як відкритого розвивального освітнього середовища; актуальність реалізації особистісно-орієнтованого підходу, що враховує освітні запити і потреби викладачів, індивідуальний рівень розвитку їхнього педагогічного професіоналізму тощо.
Виявлено організаційно-педагогічні детермінанти розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача в системі діяльності вищого навчального закладу, які дозволяють сформувати єдине внутрішньоуніверситетське середовище, що забезпечує включення особистості в процеси взаємодії, і прямо чи опосередковано, визначати успішність її соціалізації та професійного розвитку; психолого-педагогічні детермінанти як сукупність актуалізуючих ситуацій, які є стимулами, зовнішніми спонуками до запуску механізмів розвитку професіоналізму педагога; соціально-педагогічні детермінанти як сукупність неузгоджень між рівнем науково-педагогічної діяльності та вимогами замовників (стейкхолдерів) вищої освіти (управлінських структур, студентів та їхніх батьків) до викладача та його професійної діяльності, що є мотивом розвитку, або зовнішнім «стимулом-вимогою».
5.Розроблено концептуальні засади науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи в процесі науково-педагогічної діяльності та обґрунтовано її як цілісне системне утворення, що має мету й завдання та являє собою сукупність функціональних складових, які поетапно реалізуються у процесі створення та дотримання у вищому навчальному закладі організаційно-педагогічних умов при дотриманні основних принципів (диверсифікації, відкритості та доступності; особистісно-орієнтованого підходу, оптимальності змісту, форм і методів) розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача. Презентована система дозволяє реалізувати функції управління процесом розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи управлінську, діагностичну, психолого-педагогічну, соціально-економічну, рефлексивну.
Визначено, що науково-методична система розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи передбачає наявність теоретико-методологічної підсистеми (мета, завдання, принципи, компоненти) та методично-діяльнісної підсистеми, яка містить функціональні складові, що впливають на цей процес, який відбувається поетапно з дотриманням організаційно-педагогічних умов.
Функціональні складові (організація діяльності багаторівневої науково-методичної служби вищого начального закладу; проведення моніторингових досліджень стану та динаміки розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи; розроблення та впровадження науково-методичного супроводу означеного процесу; формування та реалізація індивідуальних програм професійно-особистісного розвитку та саморозвитку молодих викладачів) мають найбільше значення у презентованій науково-методичній системі, оскільки дозволяють на практиці реалізувати професійно-особистісний розвиток молодого викладача та досягти підвищення рівня його педагогічного професіоналізму.
Визначено організаційно-педагогічні умови розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи: нормативно-правові; організаційно-управлінські; кадрові; мотиваційні; науково-методичні; інформаційні; матеріально-технічні; фінансово-економічні.
6.Розроблено науково-методичний інструментарій експериментального дослідження стану та динаміки розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищого навчального закладу (критерії, показники, рівні), які дозволили акумулювати основні сутнісні характеристики цього явища і комплексно оцінити як особистісні, так і діяльнісні сторони педагогічного професіоналізму викладача.
Критеріями мотиваційно-цільового компонента визначено: професійну спрямованість, професійні мотиви та мотивацію до успіху викладача; когнітивно-праксеологічного фахову, психолого-педагогічну та методичну компетентність, професійно-педагогічну майстерність та інформаційну культуру викладача; рефлексивно-емоційного емоційну стійкість, здатність до емпатії та самопізнання викладача; професійно-ідентичного професійно значущі якості, індивідуальний імідж і здатність до саморозвитку викладача. До кожного критерію розроблено систему показників.
Визначено рівні розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи: інтуїтивно-виконавський, репродуктивний, системно-продуктивний, інтегративно-творчий. Обґрунтовано, що перехід від попереднього до наступного рівня професійно-особистісного розвитку молодого викладача вищої школи відбувається при виникненні змін у компонентах педагогічного професіоналізму.
За результатами вхідного моніторингу рівня розвитку педагогічного професіоналізму молодих викладачів, за обраними критеріями, установлено домінування в них інтуїтивно-виконавського (16,5%) та репродуктивного (74,5%) рівнів, що засвідчило про недостатній рівень розвитку педагогічного професіоналізму молодих викладачів та зумовило потребу у запровадженні цілісної науково-методичної системи їхнього професійно-особистісного розвитку.
7.Експериментально перевірено ефективність науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи та установлено, що після впровадження означеної системи з кожного компонента педагогічного професіоналізму (мотиваційно-цільового, когнітивно-праксеологічного, рефлексивно-емоційного та професійно-ідентичного) спостерігаються зміни в рівнях їхнього розвитку як у контрольних, так і в експериментальних групах. Однак порівняння результатів між групами, які на початку суттєво не відрізнялися, вказують на значні розбіжності в кількості молодих викладачів, які підвищили власний рівень розвитку під впливом апробованої експериментальної науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодих викладачів в експериментальних групах на відміну від контрольних.
Проведений аналіз результатів дозволяє стверджувати, що на інтуїтивно-виконавському рівні в ЕГ на 6,46% більше, ніж у КГ молодих викладачів перейшли з цього рівня на наступний (репродуктивний) під впливом апробованої науково-методичної системи. На репродуктивному рівні в ЕГ на 23,9% респондентів зменшилася порівняно з КГ, що вказує на ефективність проведених заходів, які сприяли переходу молодих викладачів на більш високі рівні в ЕГ. На системно-продуктивному рівні зміни в ЕГ відбулися на 25,53% ефективніші, ніж у КГ. На інтегративно-творчому рівні показники в ЕГ є вищими, ніж у КГ на 4,84%, однак вони незначні, що пояснюємо неможливістю масового переходу на інтегративно-творчий рівень за 2-3 роки апробації науково-методичної системи, оскільки такого рівня досягають досвідчені викладачі в процесі довготривалої освітньо-наукової практики. Вважаємо, що інтегративно-творчий рівень у контексті розвитку педагогічного професіоналізму викладача є своєрідною вершиною (акме), на яку зорієнтований означений процес. Порівняльний аналіз результатів діагностування викладачів експериментальних і контрольних груп щодо рівня розвитку педагогічного професіоналізму (до та після експериментальної роботи) дозволив дійти висновку, що в експериментальних групах розвиток відбувався ефективніше, ніж у контрольних.
8.З метою підвищення ефективності розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача розроблено і в ході формувального експерименту впроваджено науково-методичний супровід щодо створення й функціонування у вищому навчальному закладі науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача, до якого віднесено: нормативно-правове забезпечення (Положення про науково-методичну службу вищого навчального закладу, Концепція розвитку педагогічного професіоналізму науково-педагогічних кадрів, Програма розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача); засоби діагностики рівня розвитку педагогічного професіоналізму академічного персоналу; навчальну програму спецкурсу «Професійно-особистісне становлення викладача вищої школи»; навчально-методичні посібники «Педагогічний професіоналізм викладача вищої школи: теоретико-методологічний аспект» та «Викладач вищої школи: проблеми професійно-особистісного становлення»; програми семінарів і тренінгів професійно-особистісного зростання науково-педагогічних кадрів для розвитку у молодих викладачів фахово-педагогічної компетентності, професійно-педагогічної майстерності, професійно значущих якостей, підвищення професійної мотивації, формування індивідуального іміджу.
У процесі дослідницько-експериментальної роботи доведено ефективність науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача вищої школи та доцільність її застосування в системі роботи з науково-педагогічними кадрами на етапі їхнього професійного становлення та зростання.
Прогностичне обґрунтування механізмів створення та функціонування науково-методичної системи розвитку педагогічного професіоналізму молодого викладача було здійснено з урахуванням прогресивних ідей зарубіжного досвіду та експериментальної апробації означеної системи в освітній практиці.
Таким чином, у результаті виконаного дослідження стверджуємо, що мета досягнута, завдання виконані, а положення загальної та часткових гіпотез доведені.
Проведене дисертаційне дослідження не вичерпує усіх аспектів вирішення проблеми розвитку педагогічного професіоналізму викладача вищого навчального закладу. Перспективним вважаємо дослідження психолого-педагогічних умов перебудови системи підвищення кваліфікації викладача, спрямованої на професійно-особистісний розвиток науково-педагогічних кадрів; розроблення шляхів організації психолого-педагогічної підтримки професійно-особистісного розвитку академічного персоналу; підготовки управлінців до інформаційно-методичного забезпечення процесу розвитку педагогічного професіоналізму викладача тощо.