Федорова Марія Володимирівна. Державне регулювання формування та використання соціальних фондів в Україні

brief description

Федорова Марія Володимирівна. Державне регулювання формування та використання соціальних фондів в Україні : Дис... канд. наук: 08.01.01 2006

Федорова М.В. Державне регулювання формування та використання соціальних фондів в Україні. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 Економічна теорія. Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Київ, 2006.
Дисертаційна робота присвячена комплексному дослідженню теоретичних, методологічних та практичних питань функціонування соціальних фондів, що здійснюють соціальний захист населення в Україні. Автором уточнено і доповнено визначення поняття «соціальний захист», «соціальне забезпечення», визначено їх місце в системі соціально-трудових та розподільних відносин. Запропоновано більш повну класифікацію основних форм соціального захисту населення, її методологічних принципів.
Визначено особливості державного регулювання формування та використання соціальних фондів в розвинутих країнах та в Україні. Проведено аналіз тенденцій розвитку національної системи соціального страхування, що базується на діяльності чотирьох позабюджетних соціальних фондів.
У роботі доведено, що система соціального захисту населення в Україні перебуває на стадії становлення і розвитку, продовжуються пошуки оптимальної структури, основних функцій, пріоритетних напрямків діяльності на різних рівнях. Розроблено конкретні пропозиції щодо подальшого реформування пенсійної системи та вдосконалення і подальшого розвитку діючої системи соціального страхування на основі підвищення ефективності функціонування соціальних фондів.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано нове розв’язання наукового завдання щодо вдосконалення теоретичних, методичних та організаційних засад функціонування соціальних фондів, що здійснюють соціальний захист населення. Це дало змогу сформулювати низку висновків теоретичного, методичного та науково-практичного характеру, що відображають розв’язання основних завдань відповідно до поставленої мети.
1. На основі вивчення багатьох вітчизняних і зарубіжних джерел науковій інформації в роботі здійснений аналіз існуючих понять «соціальна політика» і «соціальний захист» і дається їх визначення як системи соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, направлених на скорочення нерівності в розподілі доходів, на підтримку найбільш вразливих верств населення, реалізацію основних соціальних гарантій. Проведене дослідження дозволило констатувати, що соціальний захист багатопланове поняття, що відноситься до категорій як соціально-трудових, так і розподільних відносин.
2. Розкрито співвідношення між поняттями «соціальний захист населення» і «соціальне забезпечення». Визначені сучасні тенденції їх розвитку. Підкреслюється, що соціальний захист є особливою формою соціального забезпечення в умовах ринкової трансформації економіки. В умовах подолання економічної кризи, при обмежених ресурсах держави, забезпечити максимально можливе задоволення потреб суспільства може система загальнообов’язкового державного соціального страхування, що базується на соціальних фондах.
3. Визначена структура і зміст механізму соціального захисту населення, організаційно-правовими формами якого є: соціальне страхування, соціальна допомога, надання соціальних послуг окремим категоріям громадян. Національна система соціального захисту повинна базуватися на законодавчо встановлених соціальних гарантіях і стандартах, механізмі їх реалізації для зменшення міри соціальних ризиків. На основі аналітико-теоретичного аналізу уточнена класифікація основних форм соціального захисту населення, її методологічних принципів.
4. Доведено, що система соціального захисту населення в Україні перебуває на стадії становлення і розвитку, продовжуються пошуки оптимальної структури, основних функцій, пріоритетних напрямів діяльності на різних рівнях.
5. Доведено, що на сучасному етапі трансформації суспільства найбільшої важливості набуває розмежування джерел фінансування пенсійного забезпечення, перегляд і вдосконалення чинного законодавства для впорядкування системи надання пільг окремим категоріям громадян в пенсійному забезпеченні.
6. Для попередження дії негативних чинників у сфері зайнятості і безробіття в Україні, що ослабляють економічну і соціальну захищеність працездатного населення і його окремих категорій, необхідна реалізація наступних заходів: розробка ефективного механізму стимулювання створення нових робочих місць, зокрема для неконкурентоспроможних категорій громадян (інвалідів, жінок з дітьми, молоді до 28 років та ін.); проведення системи розрахунків середньорічної чисельності економічно активного населення, зокрема в працездатному віці, і чисельності населення, зайнятого у всіх сферах економічної діяльності, за адміністративно-територіальними одиницями України; проводити щорічний статистичний облік всіх об'єктів, що будуються і вводяться, і робочих місць; прискорити стандартизацію суміжних, інтегрованих, комплексних професій для збільшення самостійної зайнятості безробітних; встановити чіткий зв'язок між ринком освітніх послуг і ринком праці, через введення державного замовлення на підготовку фахівців необхідного профілю в учбових закладах різного рівня акредитації.
7. Обґрунтовано необхідність подальшого реформування пенсійної системи в Україні. Для введення накопичувальної пенсійної системи необхідно ліквідувати недоліки діючої солідарної пенсійної системи: невідповідність реальних пенсій науково обґрунтованим соціальним стандартам і нормативам; «зрівнялівка» при призначенні пенсій, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; значний розрив в розмірах пенсій, призначених по різних пенсійних законах. Для вирішення вказаних проблем пропонується змінити величину оцінки одного року страхового стажу, вживаного при розрахунку пенсії, від 1 до 2% для осіб учасників тільки солідарної системи, і від 0,8 до 1,6% - для учасників і солідарної і накопичувальної системи.
8. Обґрунтовано необхідність подальшого розвитку і вдосконалення діючої системи соціального страхування на основі підвищення ефективності функціонування соціальних фондів шляхом: комплексного реформування системи адміністрування фондів; створення єдиної персоніфікованої системи збору і обліку страхових внесків і застрахованих осіб; впровадження єдиного соціального внеску; зниження навантаження на фонд оплати праці за рахунок поетапного забезпечення паритетної участі роботодавців і найманих робітників в оплаті страхових внесків; вдосконалення механізму тристороннього управління фондами на паритетних основах представниками держави, роботодавців і застрахованих осіб; усунення існуючих недоліків у чинному законодавстві у сфері загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування; підвищення інформованості населення і суспільства про поточний стан системи соціального страхування, доходів і витрат соціальних фондів для більшої прозорості діяльності фондів, фінансового контролю, регулювання, попередження зловживань і корупції.
9. Доведена необхідність подальшого вдосконалення системи надання соціальної допомоги і пільг шляхом: створення єдиного Соціального Кодексу України - документа, регулюючого надання пільг громадянам країни; формування автоматизованого державного реєстру пільговиків за соціальною ознакою; створення механізму дієвого контролю за проходженням бюджетних коштів і ефективністю їх використання; поступового перекладу соціальних пільг в категорію адресних грошових і інших виплат у контексті прагнення України до загально-європейських соціальних стандартів.