Філіппов Валерій Леонідович. Організація педагогічної взаємодії з підлітками - студентами коледжу - як оптимальна умова їх соціального становлення

brief description

Філіппов Валерій Леонідович. Організація педагогічної взаємодії з підлітками - студентами коледжу - як оптимальна умова їх соціального становлення: дис... канд. пед. наук: 13.00.05 / Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова. - К., 2004

Філіппов В.Л.Організація педагогічної взаємодії з підлітками - студентами коледжу як оптимальна умова їх соціального становлення.-Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 - соціальна педагогіка. - Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2004.
Дисертація присвячена дослідженню сутності, ролі, інструментам та видам педагогічної взаємодії з підлітками - студентами коледжу культури і мистецтв.
У дисертаційній роботі представлено аналіз теоретико-методологічних підходів до вивчення проблеми педагогічної взаємодії у вітчизняній та зарубіжній педагогіці та психології. Розкрито роль та розроблено структурно-функціональну модель соціального становлення підлітка-студента в процесі педагогічної взаємодії, яка дозволяє зафіксувати основні компоненти соціально-педагогічного процесу; виявлено мотиви та розроблено критерії рівнів готовності підлітків-студентів і педагогів до взаємодії.
Обґрунтовано психолого-педагогічні умови, створено та апробовано спеціальний курс для педагогів „Особливості взаємодії з підлітками" та факультатив для студентів „Навчаємось спілкуватись" з формування навичок педагогічної взаємодії.

Узагальнення результатів формуючого експерименту, теоретичний аналіз проблеми і отримані результати науково-дослідної роботи дозволили зробити такі висновки:
1. Особливості розвитку особистості доцільно шукати у самій особистості з усіма її суперечностями, ваганнями, позитивними проявами. У сукупності засобів, які забезпечують успіх соціального становлення підлітка в умовах навчального закладу першого рівня акредитації, сьогодні досить помітну роль відіграєсоціально-організована педагогічно-спрямована суб'єкт-суб'єктна взаємодія.
Взаємодію педагога і підлітка, підлітка і ровесників, підлітка і середовища необхідно розглядати яквзаємовплив один на одного,в результаті чого відбувається процес особистісного вдосконалення, самокорекції і змін. Причому особистість виступає як соціальна цінність, яка має водночас і особистісно значущі якості.
2. Базовою характеристикою взаємодії підлітка з іншими суб'єктами в цілісному педагогічному процесі виступаєспілкування,яке включає внутрішню (взаємовідносини) і зовнішню (саме спілкування) підструктури.
Розглядаючи спілкування якосновний інструмент взаємодії,ми визначили логіку педагогічної взаємодії: педагогічне завдання — система методів педагогічних впливів - вибір системи комунікативних впливів - педагогічний вплив - взаємодія.
З метою організації соціалізуючого процесу і вироблення стилю взаємодії підлітків з різними суб'єкт-суб'єктами було розроблено рольову структуру особистості підлітка і окреслено зміст кожної з них.
Це дозволило визначити істотні ознаки ефективності дії соціалізуючого процесу: повнота і багатогранність знань, рівень самостійності у ході виконання соціальних ролей, усвідомлення себе як соціальної особистості у процесі взаємодії, обсяг і глибина соціальних інтересів, здатність до взаємодії та ін. Ці показники впливають на зміст і спрямованість соціального становлення, які характеризуються проявом нових соціальних якостей, нових позитивних поглядів і переконань, посиленням рівня самостійності, розширенням кількості суб'єктів взаємодії, включенням у нові види діяльності, збільшенням кількості вмотивованих позитивних вчинків.
3. Нами виявлено суттєву ознаку підлітка, як студента коледжу, яка проявляється у його відповідальності перед "колективом", "мікрогрупою", в орієнтації на цінності, якими володіє чи до яких прагне його найближче оточення. Функцію посередників виконують педагоги і батьки, орієнтуючи підлітка-студента в його життєдіяльності на самостійність, самоствердження, самоаналіз. Сприйняття педагогічної взаємодії у цій ситуації свідчить про становлення підлітка як соціальної особистості, про прояв вибірковості у дружніх стосунках, неформальний стиль взаємодії у неформальних об'єднаннях, мікрогрупах. Підліток, вступаючи на нову соціальну роль студента коледжу, попадає в академічну групу з достатньо розвиненим рівнем соціального розвитку і має змогу отримати новий позитивний потенціал для власного саморозвитку, включаючись у взаємодію на рівні суб'єкт-суб'єктних відносин.
4. Розробленатеоретична модель соціального становленняпідлітка дозволяє зафіксувати основні компоненти соціально-педагогічного процесу. Виявлено, що саме усвідомлена діяльність підлітка-студента сприяє найбільш активному його становленню, причому діяльність цямає бути організованою у різних сферах,її доцільність пояснюється тим, що кожен із вихованців може випробувати себе, реалізувати свої потенційні сили, самостверджуватися, розкриваючи свої можливості як суб'єкта взаємодії. Соціальне становлення особистості підлітка-студента, прояв його основного механізму взаємодії (спілкування) потребують спеціальнихпедагогічних чинників, відповідного педагогічного управління і наявності суб'єктів взаємодії.
5. На рівні формуючого експерименту було розробленоструктурно-функціональну модель соціального становленняпідлітка, реалізація якої на практиці вимагає активного прояву як підлітками, так і педагогами готовності вступати у взаємодію. Дана модель є комплексною і дозволяє визначити потреби, що виступають джерелом активності і діяльності підлітків. А педагогічна взаємодія стимулює саме соціальне-значущі потреби: у свободі, пізнавальній діяльності, у повазі, самовираженні, соціальному самовизначенні тощо.

Реалізація моделі потребувала адекватних умов для діяльності підлітків-студентів і педагогів: створення у коледжікоординаційного науково-методичного центрувиховання студентів; проведенняфакультативу " Навчаємось спілкуватись".Основним методом навчання підлітків-студентів було обрано тренінг у вигляді системи вправ, спрямованих на формування умінь вступати у взаємодію; голосо-мовленневий, пантомімічний, за розвитком уміння "читати" емоційний стан людини, проявляти експресію тощо.
Результати нашого дослідженнязасвідчують позитивну динамікурівнів сформованості навичок взаємодії: кількість респондентів піднялася до високого рівня знань майже у шість разів, а умінь - у чотири рази.

Виявлено, що спеціальна підготовка підлітків - студентів коледжу та педагогів до цілеспрямованої взаємодії формувала у них знання і вміння в тісному зв'язку з їхньою практичною діяльністю у різних мікросоціумах. Організовані тренінги, лабораторні, практичні, індивідуальні заняття роблять помітний внесок у практичну підготовку підлітків і педагогів до взаємодії за таких умов:наявність установки(позитивної мотивації)на формування відповідних умінь: практична спрямованість занять; використання активних форм і методів навчання; максимальне наближення занять до реальної професійно-творчої діяльності.
Проведене дослідження не вичерпує всього обсягу питань, пов'язаних з даною проблемою. Подальшої розробки вимагають, зокрема, вивчення змісту діяльності підлітків у різних сферах, прояву позитивно-емоційного і етичного та інтелектуального розвитку при взаємодії підлітків у різних мікрогрупах, формування мотивації позитивної взаємодії з людьми різного віку і статусу, вплив рівня комунікативних умінь суб'єктів на розвиток їх творчих здібностей, динаміка соціального становлення особистості у різних сферах діяльності.