ФЛОРОЛЕКСЕМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ: ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

brief description

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини

На правах рукопису

Коломієць Інна Іванівна
УДК 811.161.2’38

ФЛОРОЛЕКСЕМИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ
ІІ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ:
ФУНКЦІОНАЛЬНО-СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник кандидат філологічних наук,
доцент Торчинський М. М.

Умань 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................... 3
ВСТУП.................................................................................................................. 10
РОЗДІЛ 1. СТАТУС ФЛОРОЛЕКСЕМ У ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІЙ
СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ................................................................... 17
1.1. Проблематика вивчення флористичної лексики........................................... 17
1.2. Особливості лексикографічної фіксації образно-переносних значень флористичних одиниць................................................................................................................. 29
1.3. Якісно-кількісні характеристики флоролексем як одиниць поетичного мовлення 36
1.4. Закономірності функціонування флористичних одиниць у поетичному мовленні 49
РОЗДІЛ 2. ДЕНДРОЛЕКСЕМИ ЯК ПОЕТИЧНІ НОМІНАЦІЇ.......................... 64
2.1. Поетика назв дерев........................................................................................ 64
2.2. Стилістично-виражальні якості назв кущів та чагарників......................... 109
РОЗДІЛ 3. ПОЕТИКО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ПРИРОДА ФЛОРОЛЕКСЕМ.... 136
НА ОЗНАЧЕННЯ ТРАВ’ЯНИСТИХ РОСЛИН............................................... 136
3.1. Зображально-виражальні ресурси назв дикорослих трав........................ 136
3.2. Образно-естетичні потенції квіткових номінацій....................................... 146
3.3. Зображальні та стилістично-виражальні можливості найменувань сільськогосподарських культур......................................................................... 169
3.3.1. Назви зернових рослин............................................................................ 169
3.3.2. Назви городньо-овочевих та кормово-технічних культур..................... 176
3.4. Флористичні моделі як стилістичні засоби збагачення поетичного тексту 182
ВИСНОВКИ........................................................................................................ 195
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ..................................................... 201
ДОДАТКИ........................................................................................................... 225

bibliography

ВИСНОВКИ

Тематична група флористичної лексики становить значний шар загальновживаного словникового фонду з характерною тенденцією до активного використання у художньо-поетичній мовотворчості. Проведений аналіз лексикографічної фіксації образно вживаних флороназв з певною стилістичною настановою та подальшим збагаченням зображально-виражальних можливостей у межах мовно-поетичної системи ІІ половини ХХ століття дозволяє зробити ряд висновків.
1. Картотека, укладена на базі суцільної вибірки із Словника української мови, налічує 1 013 флороназв, засвідчених у текстах різностильової приналежності. Однак функціонально-стилістичний аспект дослідження, опорним пунктом якого виступає декодування переносно-фігуральних значень лексем, реєструє невелику кількість флороназв виразної етнічної закріпленості (барвінок, блават, верба, в’яз, дурман, жито, лоза, ломикамінь, рожа, рута, смерека, тополя, хміль, явір та ін.), які володіють потенційно образними задатками народнопоетичного, літературно-художнього характеру, та поодинокі випадки слів-образів загальномовної, універсальної характеристики (лавр, лілія, нарцис, полин, терен тощо).
2. Розширення семантичних меж флористичних одиниць загальнонародного вжитку відбувається шляхом включення у тропеїчні структури (переважно порівняльного та метафоричного типів), фразеологічно зв’язані єдності, а також внаслідок творення образно-смислових узагальнень художньо-мовного континууму, що зумовлює їхнє ідейно вмотивоване, естетично зорієнтоване призначення. Зокрема, функціонування з метою символізації явищ суспільного життя, показу мальовничості природи рідного краю, досягнення яскравого зображення зовнішності персонажа, відтворення його внутрішнього світу тощо. Закономірним постає той факт, що значний обсяг флоролексем із усталеним вторинним значенням багатогранного смислового нашарування, новосформованим індивідуально-авторським змістовим наповненням у художньому просторі залишається не експлікованим словником тлумачного типу.
3. Численна група досліджуваних лексем (картотека фіксує 460 одиниць, із них 84 відсутні у Словнику української мови) включена в мовно-поетичний обіг ІІ половини ХХ століття. Статистичний аналіз флористичної лексики дозволяє визначити ядро (лексеми з високою і середньою частотністю уживань, що становить 18% від загальної кількості) та периферійну частину (лексеми з низьким рівнем продуктивності). Класифікаційна система флоризмів відбиває шкалу активізації відповідних лексико-семантичних груп у такому співвідношенні: назви дерев’янистих рослин складають 36% від сумарної кількості фіксованих флоролексем і становлять 56% випадків поетичних уживань (на загальному тлі 11 149 в. у.); назви трав’янистих (трав, дикорослих і декоративних квітів) відповідно 53% і 32%; назви сільськогосподарських культур 11% та 12%.
4. Вибір, різна частотність та неоднакова широта значень флористичних одиниць, засвідчених у текстах аналізованих поезій, зумовлені рядом впливових чинників власне мовного та екстралінгвального характеру, що розглядаються у комплексному поєднанні та взаємодії. Особливої значущості набувають давність походження лексем, глибина традицій їхніх художньо-образних засвоєнь, поширеність відповідних рослинних реалій у межах національного простору, етнічно-культурна закріпленість та практична корисність тощо. Тому не вся флористична лексика, використана у поетичних творах окресленого хронологічного періоду, перебуває в активній стилістичній позиції.
5. Значним ступенем образності і багатими стилістичними потенціями відзначаються флоролексеми, основу яких складають одиниці на позначення власне етнографічних реалій, що за рахунок функціонального фактора поетичної активності набувають особливого статусу художньо релевантних одиниць, наділених специфічними якостями підвищених естетичних та емоційно-оцінних задатків: акація, береза, бузок, бук, верба, вишня, волошка, горобина, гречка, дуб, жито, калина, ковила, льон, мак, мальва, овес, огірки, папороть, перекотиполе, півонія, подорожник, полин, пшениця, ромашка, ружа, рута, ряст, соняшник, сосна, спориш, терен, тополя, хміль, хризантема, чебрець, черешня, чорнобривці, шипшина, яблуня, явір та ін. Відносно новими поетизмами, не позначеними давністю традицій української поетичної мовотворчості у рамках системи віршових творів ІІ половини ХХ століття, засвідчуються рослинні назви, апробовані у ролі експресивно-стилістичного засобу, такі як абрикос, герань, гладіолус, канни, каштан, кульбаба, молочай, шовковиця тощо. Окремі одиниці складають образний ряд флористичних екзотизмів, які характеризуються незначним ступенем поетичної активності та вузьким колом асоціативно-смислових потенцій (кактус, кипарис, ліана, лотос, мигдаль, олива, пальма).
6. Ідейно-естетична спрямованість поетичних творів визначається специфікою контекстного оточення ключових флористичних компонентів з яскравим образним ефектом і значним ступенем експресії, яку формують: а) виражальні можливості, безпосередньо закладені в самій семантиці рослинних номінацій (безсмертник, жито, любисток, материнка, незабудка, сон-трава, чортополох); б) диференційні ознаки ряду флоролексем, породжувані смаковими, одоративними, зоровими, дотиковими та іншими властивостями об’єктів флори, що слугують орієнтиром для побудови асоціативних рядів образних уявлень (барвінок, калина, молочай, м’ята, осот, полин, троянда); в) закріпленість зони стилістичної маркованості канонізованих слів-поетизмів з огляду на виражальні можливості словотвору (демінутивні форми вербиченька, яблунька; народнопоетичні юкста-позити ромен-зілля, рута-м’ята); г) фонові знання мовців (ознайомлення з культурно-історичними набутками людства, заглибленість у власне етнічний світогляд, життєвий досвід автора верба, папороть, подорожник тощо).
7. З особливостей семантичного потенціалу флористичних одиниць, сформованого під дією різноманітних лінгвістичних та екстралінгвальних факторів, випливає адекватне з’ясування їхніх художньо-образних завдань. Здатність флористичних поетизмів до розвитку семантичної місткості, а звідси до виконання ними експресивно-стилістичних функцій, стає можливим за умови комплексних характеристик їхнього ситуативного вжитку, ретельного дослідження законів поєднання у межах локального словесного оточення чи на тлі широкого контекстуального простору. Активним способом реалізації образної перспективи флороназв виступає введення їх у систему тропів. Найбільш поширеним постає стилістичний прийом метафоризації, з виявом рис персоніфікацій та асоціативних уподібнень. Специфіку переносно-метафоричних трансформацій окремих флоролексем дозволяє простежити звернення до словесного масиву флоросимволіки, здатного вміщувати об’ємне коло ідей-образів, що актуалізує у текстах емоційно-оцінне навантаження. Образно-символічні утворення ґрунтуються на власне національних орієнтирах (введення флоролексем у структуру мовно-психологічного паралелізму; ремінісцентні побудови народнопісенного джерела чи класично-літературного походження) або загальновизнаних універсаліях (елементах давніх вірувань предків, біблійних мотивах) і підпорядковуються індивідуально-авторському осмисленню.
Частотними видаються стилістично виразні конструкції на базі антонімії: прийом поєднання контрастних, логічно несумісних за образним змістом слова понять, що призводить до появи стилістичних фігур (антитези, епітета-оксиморона). Дієвими з погляду стилістично-експресивних можливостей виявляються прийоми включення у єдиний поетичний ряд опорних слів, які перебувають між собою в омонімійних, паронімійних зв’язках. Посилення суб’єктивної оцінності, емоційної насиченості досягається шляхом введення флоризмів у структуру перифрастичних зворотів, фразеологічно зв’язаних єдностей, прикладок, вокативів, градаційних та парцельованих конструкцій, які характеризуються різною продуктивністю уживань. Внаслідок несподіваних смислових організацій, взаємодії стилістично різнорідних лексем фіксується поява експресивного ефекту як результат новизни асоціативного мислення.
8. Аналіз поетичного словника окресленого хронологічного періоду виявляє активну здатність флоролексем до використання з описово-зображальною метою. При введенні до пейзажних замальовок рослинні назви фіксуються як естетичні знаки художнього простору і прикметні ознаки національно-локалізованого колориту. У ролі портретної деталі ліричного героя, засобу високоопоетизованого змалювання його образу (за типовими для народної самобутності ознаками зовнішньої краси, внутрішньої гармонії, а також із застосуванням екзотичного вияву естетики інтимізації та еротизації) флористичні найменування яскраво передають авторське ставлення до зображуваного. Із супровідною двополярною шкалою емотивності флоростилістеми створюють переконливо психологічне тло відображення внутрішньо-почуттєвого стану персонажа, виступаючи у ролі експресивного відповідника його настрою, увиразника подій навколишнього світу.
Флоролексикон реалізує смислові узагальнення ідейно-наснаженої сили, які образно втілюють віковічну плинність буття, національно-історичні цінності, прояви людського життя, морально-етичного ідеали, що призводить до появи емоційно-оцінного компонента позитиву/пейоративу.
Флористичні назви виступають продуктивним засобом творення стилістичної експресії тексту і надають йому відтінку емоційної налаштованості, романтичної наснаженості, щиросердечного тону інтимізації, гумористично-іронічного чи сатиричного колориту, мінорного або мажорного звучання.
9. Значну стилістичну вагу мають відфлоролексемні похідні, широко залучені у структуру віршового твору, в якій сформувалася і отримала поширення розгорнена система їхніх переносно-характеристичних значень. Мовно-естетичну цінність складають флористичні утворення різних граматичних типів з усталеними ознаками словотвірної побудови, лексичної поєднуваності та стилістичного звучання одних поетичних дериватів та оригінальності інших, що відбиває необмежені потенції розвитку словесно-смислового багатства художньої мови. Основний масив лексико-семантичної підсистеми флористичних дериватів становлять атрибутивні моделі, особливо виразні у плані художньої описовості, образного стилетворення. Активізуються поетичні можливості адвербіальних похідних; порівняно рідше реалізують себе предикативні флористичні утворення.
10. Стилістичні функції флористичних дериватів проявляються в описовій типізації ліричного героя, із супровідним вираженням позитивної оцінності, та характерних ознаках відображення внутрішнього світу людських почувань переважно піднесено-натхненного, оптимістичного настрою, подекуди глибоко інтимізованого звучання. Основу формування образів громадсько-пафосного, високопатріотичного змісту складають флористичні утворення з прозорим національно-кодифікованим наповненням. Відфлоролексемні похідні з активізованою узвичаєно-просторовою та колористичною семантикою виявляють продуктивну здатність до побудови образно-зорових картин навколишнього світу.
Зважаючи на попередні узагальнення та з’ясовані передумови й закономірності функціонування лексем, які перебувають у колі наукового інтересу, можна стверджувати, що флоризми становлять значну групу повноцінних естетично значимих, поетично релевантних одиниць. Талановите використання сучасними поетами мовного флоропотенціалу, творче збагачення художньо-зображальних, експресивно-виражальних можливостей флоролексем та відфлоролексемних дериватів сприяють створенню яскравих оригінальних образів і поповнюють скарбницю поетичної мови різноманітними стилістичними засобами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Автамонов Я. Символика растений в великорусских песнях // Ж-л Министерства народного просвещения. 1902. Ч. 344. С. 5061.
2. Адаменко С.Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1999. 18 с.
3. Азнаурова Э.С. Очерки по стилистике слова. Ташкент: Фан, 1973. 405 с.
4. Азнаурова Э.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Фан, 1988. 121 с.
5. Азнаурова Э.С. Стилистический аспект номинации словом как единицей речи // Языковая номинация. Виды наименований. М.: Наука, 1977. С. 86128.
6. Аладьина О.И. Семантические свойства глаголов чувства в их узуальном и окказиональном употреблении // Узуальное и окказиональное в тексте художественного произведения: Межвуз. сб. научн. тр. Л.: ЛГПИ, 1986. С. 116124.
7. Александрова С.П. Фразеологізми в загальнонародній мові та в художньому тексті // Мовознавство. 1993. № 6. С. 7076.
8. Алексеев А.Я. Об имплицитной информации структурных единиц языка // Функциональная характеристика языковых единиц и категорий: Сб. научн. тр. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1988. С. 47.
9. Алексеев А.Я. Стилистическая информация языкового знака // Филологические науки. 1982. № 1. С. 5055.
10. Андрієнко Л.О. Генеза поетичної метафори бароко // Мовознавство. 1996. № 23. С. 3944.
11. Андрієнко Л.О. Генеза та особливості структури поетичної метафори бароко: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1997. 24 с.
12. Аникина А.Б. Образное слово в тексте: Учеб.-метод. пособие по спецкурсу для студентов-заочников фак. журналистики. М.: Изд-во МГУ, 1985. 76 с.
13. Арнольд И.В. Потенциальные и скрытые семы и их актуализация в английском художественном тексте // Иностранный язык в школе. 1979. № 5. С. 1014.
14. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (стилистика декодирования): Курс лекций. М.: Просвещение, 1990. 301 с.
15. Арнольд И.В. Тематические слова в художественном тексте // Иностранный язык в школе. 1971. № 2. С. 611.
16. Афанасьев А.Н. Поэтические воззрения славян на природу // Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. М., 1866 1869. Т. 13.
17. Ахманова О.С., Гюббенет И.В. Вертикальный контекст” как филологичесая проблема // Вопросы языкознания. 1977. № 3. С. 4754.
18. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1988. 508 с.
19. Ашиток Н.И. Псковско-Прикарпатские фитонимические параллели: Автореф. дис канд. филол. наук. К., 1988. 22 с.
20. Ашиток Н.І. Псковсько-Прикарпатські фітонімічні паралелі жито, волошка і багно // Мовознавство. 1987. № 1. С. 6771.
21. Бабій І.М. Семантика, структура та стилістичні функції назв кольорів у сучасній українській мові (на матеріалі малої прози В. Стефаника, М. Коцюбинського, М. Хвильового): Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1997. 21 с.
22. Бакина М.А., Некрасова Е.А. Эволюция поэтической речи ХІХ ХХ вв.: Перифраза. Сравнение. М.: Наука, 1986. 191 с.
23. Балли Ш. Французкая стилистика / Пер. К.А. Долинина. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 394 с.
24. Бахмутова Н.И. О некоторых основных понятиях процесса метафоризации // Вопросы стилистики. 1972. № 4. С. 95104.
25. Березникова Р.Е. Место номенов в лексической системе языка // Имя нарицательное и собственное. М.: Наука, 1978. С. 4258.
26. Березникова Р.Е. Подача номенов в словарях различных типов // Проблематика определений терминов в словарях разных типов. Л.: Наука, ЛО, 1976. С. 8391.
27. Берест Т.М. Семантика художнього слова в поезії 8090 років ХХ століття (на матеріалі творів молодих українських авторів). Автореф. дис канд. філол. наук. Х., 2000. 20 с.
28. Беценко Т.П. Структура і поетичні функції атрибутивних словосполучень у поезіях шістдесятників: Автореф. дис канд. філол. наук. К., 1999. 20 с.
29. Бибик С., Єрмоленко С., Пустовіт Л., Словник епітетів української мови. К.: Довіра”, 1998. 431 с.
30. Боброва Т.А. Из истории кодификации русских фитонимов // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 207231.
31. Боброва Т.А. Названия растений на -ин (а)”, -ик (а)”, -иц (а)” в русском языке // Русский язык в школе. 1976. № 3. С. 7381.
32. Боброва Т.А. Фитонимы на -ик (а), -иц (а) в русском литературном языке: Автореф. дисс канд. филол. наук. М., 1976. 24 с.
33. Богуцкая А.И. Наименования фауны в лексико-фразеологических единицах украинского языка: (название птиц): Автореф. дисс канд. филол. наук, Ужгород, 1985. 25 с.
34. Болотнова Н.С. Слово в образной перспективе художественного произведения // Вопросы стилистики. Стилистика художественной речи. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1988. Вып. 22. С. 3646.
35. Бондаренко В. Дерева символи України: Дуб / Український ліс. 1993. № 3. С. 4046.
36. Борисова З.У. Лексико-семантическая и словообразовательная характеристика наименований грибов в русском языке: Автореф. дисс канд. филол. наук. К., 1989. 23 с.
37. Булашев Г.О. Український народ в своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні українські народні погляди та вірування: Пер. з рос. К.: Фірма Довіра”, 1992. 414 с.
38. Бурбан О.Ф. Сукупність та функції національно-культурних компонентів лексичного значення реалій // Мовознавство. 1986. № 4. С. 5657.
39. Вакуров В.М. Образ калини в народній пісенності східних слов’ян // Народна творчість та етнографія. 1987. № 6 (208). С. 4043.
40. Вандриес Ж. Язык. Лингвистическое введение в историю (перевод с фр.) Под ред. и с предисловием Р.О. Шор. М.: Гос. социально-экономическое изд-во, 1937. 410 с.
41. Варич Н.І. Структура метафори в поезії Б.-І. Антонича: Автореф. дис канд. філол. наук. Х., 1998. 17 с.
42. Ващенко В.С. Мова Тараса Шевченка. Х.: Вид-во Харківського ун-ту, 1963. 252 с.
43. Введенская Л.А. Ассоциативный параллелизм средство экспрессии // Проблемы экспрессивной стилистики. Ростов н/Д: Изд-во Ростовского ун-та, 1987. С. 106110.
44. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / А.Д.Шмелёв (пер. с англ.). М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
45. Веселовский А.Н. Из поэтики розы // Избранные статьи / Под общ. ред. М.П.Жирмунского и др. Л.: Художественная литература, 1959. С. 132139.
46. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 404 с.
47. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слов // Вопросы языкознания. 1953. № 5. С. 329.
48. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. шк., 1981. 320 с.
49. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН ССР, 1963. 255 с.
50. Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. М.: Наука, 1980. 238 с.
51. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования. М., Л.: Гос. социально-экономическое изд-во, 1934. 324 с.
52. Вовк О.Б. Семантична структура образної номінації // Мовознавство. 1985. № 5. С. 6468.
53. Волошина Т.І. До етимології українських дендронімів тополя та іва // Мовознавство. 1976. № 3. С. 6771.
54. Гаврилюк Е.Є. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту: Автореф. дис канд. філол. наук. К, 1999. 18 с.
55. Галайчук В. Рослинна символіка в народних піснях: на польових матеріалах з Київського Полісся // Народознавчі зошити. 1996. № 2. С.125129.
56. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360 с.
57. Гей Н.К. Художественный образ как категория поэтики // Контекст 1982. Лит.-теорет. исследования. М.: Наука, 1983. С. 6898.
58. Герд А.С. Формирование терминологической структуры русского биологического текста. Л.: Изд-во ЛГУ, 1981. 112 с.
59. Гинзбург Л.Я. Значение слова и методика компонентного анализа // Иностранный язык в школе. 1978. № 5. С. 2126.
60. Гинзбург Л.Я. О лирике. М.: Интрада, 1977. 407 с.
61. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М.: Высшая школа, 1988. 320 с.
62. Головин Б.Н. Термин и слово // Термин и слово: Межвуз. сб. Горький: Изд-во Горьковского ун-та, 1980. С. 312.
63. Голоюх Л. В. Порівняння як структурно-стилістичний компонент художнього тексту (на матеріалі сучасної української історичної прози): Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 1996. 20 с.
64. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Коломия: Вік; Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178 с.
65. Горбань А.Д. Слово в контексте // Функциональная характеристика языковых единиц и категорий: Сб. научн. тр. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1988. С. 3338.
66. Гордієнко Г. Червона калина: Етноботанічна студія. Торонто: Хортиця”, 1973. 94 с.
67. Гриб В.В. Проблема взаимосвязи образа и знака: (На материалах языкознания). Минск: Наука и техника, 1978. 166 с.
68. Григорьев В.П. Поэтика слова: На материале русской советской поэзии. М.: Наука, 1979. 343 с.
69. Гурин І. Образне слово. Постійні народні порівняння. К.: Дніпро, 1974. 238 с.
70. Гусев С.С. Наука и метафора. Л.: Изд-во ЛГУ, 1984. 152 с.
71. Гутман Е.А., Черемисина М.И. Образные значения зоонимов в словарях // Актуальные проблемы лексикологии и словообразования. Новосибирск: НГУ, 1976. Вып. V. С. 2142.
72. Гучинская Н.О. Семантическое преобразование языковых единиц в художественном тексте: Проблемы языка и поэтических тропов // Семантика и прагматика единиц языка в тексте: Межвуз. сб. научн. тр. Л.: ЛГПИ, 1988. С. 310.
73. Данилов В. Символика птиц и растений в украинских похоронных причитаниях. К.: Типографія Т-ва Просвъещеніе”, 1907. 18 с.
74. Данилюк Н.А. Развитие семантической структуры народнопесенного слова в языке украинской советской поэзии: Автореф. дисс канд. филол. наук. К., 1984. 23 с.
75. Данилюк Н.О. Дівчина як намальована // Культура слова. 1984. Вип. 26. С. 3237.
76. Данилюк Н.О. Розвиток семантики народнопісенного слова в сучасній українській поезії // УМЛШ. 1983. № 8. С. 3642.
77. Данилюк Н.О. Традиційне і новаторське у мовній структурі сучасної метафори // Мовознавство. 1984.- № 4. С.6467.
78. Данилюк Н.О. Я обізвався серцем в світ” (Народнопісенне слово в поезії М. Вінграновського) // Культура слова. 1987. Вип. 33. С. 1720.
79. Дей О.І. Поетика української народної пісні. К.: Наукова думка, 1978. 252 с.
80. Дей О.І. Спілкування митців з народною поезією. К.: Наукова думка, 1981. 334 с.
81. Дима Г.М. Народнопоетична символіка та її використання у творчості письменників // УМЛШ. 1973. № 5. С. 2029.
82. Джанджакова Е.В. О поэтике заглавий // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 207214.
83. Дубовик А.Ю. Образы флористики в художественном тексте (на материале американских поэтических произведений ХХ в.): Автореф. дисс канд. филол. наук. Одесса, 1997. 16 с.
84. Дяченко Н.М. Фольклорна символіка як засіб відображення національного світобачення // Мовознавство. 1997. № 23. С. 6772.
85. Елисеева А.Н. Предметный символ в поэтике И. Анненского (на материале лексико-семантической группы цветы”. Лилия) // Филологические науки. 2000. № 6. С. 5666.
86. Етимологічний словник української мови: В 7т. / АН УРСР Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні; ред. кол.: О.С. Мельничук та ін. К.: Наукова думка, 1983. Т.1; 1985. Т.2; 1989. Т.3.
87. Ефимов А.И. О языке художественных произведений. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1954. 288 с.
88. Єлін Є.Я., Оляніцька Л.Г., Івченко С.І. Шкільний визначник рослин: Довідник. 2-ге вид., доп. К.: Рад. шк., 1988. 368 с.
89. Єрмоленко С.Я. Мак чи світанкова зоря? // Культура слова. 1988. Вип. 35. С. 3942.
90. Єрмоленко С.Я. Народнопісенний паралелізм і слова-символи // УМЛШ. 1983. № 11. С. 4148.
91. Єрмоленко С. Я., Пустовіт Л. О. У дзеркалі поетового слова // Мовознавство. 1985. № 5. С. 3743.
92. Єрмоленко С.Я. Синтаксис віршової мови (На матеріалі української радянської поезії). К.: Наук. думка, 1969. 94 с.
93. Єрмоленко С. Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наукова думка, 1982. 210 с.
94. Єрмоленко С. Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наукова думка, 1987. 245 с.
95. Єщенко Т.А. Метафора в українській поезії 90-х років ХХ століття: Автореф. дис канд. філол. наук. Запоріжжя, 2001. 18 с.
96. Жайворонок В.В. Лексична підсистема і значення мовних одиниць // Мовознавство. 1999. № 6. С.4041.
97. Жаримбетов А. Тюркизмы в русских названиях растений: Автореф. дисс канд. филол. наук. М, 1976. 23 с.
98. Забинкова Н.М. Термины и номенклатурные слова в ботанических словарях // Проблематика определения терминов в словарях разных типов. Л: Наука, ЛО, 1976. С. 91100.
99. Загоровская О.В. Образный компонент в значении слова // Лексические и грамматические компоненты в семантике слова. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1983. С. 1620.
100. Загоровская О.В. Семантическая специфика слова в художественном тексте // Аспекты лексического значения. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1982. С. 1823.
101. Закревська Я.В. Українські народні назви рослин як основа сучасної нормативної ботанічної номенклатури // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів: Тези доп. і повід. К., 1972. С. 4547.
102. Закревська Я.В. Шляхи дослідження народних назв рослин // Праці ХІІ республіканської діалектологічної наради. К.: Наукова думка, 1971. С. 318325.
103. Зеленин Д.К. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах европейских народов. М.- Л.: Изд-во АН СССР, 1937. 80 с.
104.