ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

brief description

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ В.О. СУХОМЛИНСЬКОГО

На правах рукопису

Стройко Тетяна Володимирівна

УДК 338.439.02:631.57

ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора економічних наук

Науковий консультант:
Іртищева Інна Олександрівна
доктор економічних наук, професор

МИКОЛАЇВ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………..... 5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ……... 18
1.1 Сутність, складові та функції інфраструктури агропродовольчої сфери …………………………………………………..................................... 18
1.2 Теоретичні підходи до аналізу системних характеристик інфраструктури агропродовольчої сфери ………………………………..... 42
1.3 Фактори формування інфраструктури в контексті сталого розвитку агропродовольчої сфери …………………………………………………..... 55
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………. 69

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ …………………... 72
2.1 Методологія формування інфраструктури агропродовольчої сфери на засадах сталого розвитку ………………………………………………... 72
2.2 Методичні підходи та еколого-економічний інструментарій дослідження інфраструктури …………………............................................. 89
2.3 Моніторинг інфраструктури агропродовольчої сфери в контексті національної стратегії сталого розвитку …………………………………... 109
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………. 121

РОЗДІЛ 3
ДІАГНОСТИКА ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ……………………………...

124
3.1 Сучасний стан, тенденції, закономірності та особливості виробничої інфраструктури ………………... 124
3.2 Основні тенденції функціонування ринкової інфраструктури агропродовольчої сфери …………………………………………………..... 139
3.3 Сучасний стан, проблеми та особливості соціальної інфраструктури агропродовольчої сфери ………………………………................................. 165
3.4 Тенденції та сучасні аспекти діяльності інституціональної інфраструктури агропродовольчої сфери ………………………………..... 180
Висновки до розділу 3 …………………………………………………….... 196

РОЗДІЛ 4
УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМНИХ СКЛАДОВИХ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ……………………………………... 199
4.1 Удосконалення виробничої інфраструктури агропродовольчої сфери з урахуванням інвестиційної домінанти …………………………............... 199
4.2 Закономірності розвитку ринкової інфраструктури агропродовольчої сфери як елементу гарантування продовольчої безпеки …………………. 229
4.3 Концептуальні основи санації та розвитку соціальної інфраструктури агропродовольчої сфери на засадах сталого розвитку … 253
4.4 Трансформація інституціональної інфраструктури в контексті забезпечення сталості агропродовольчої сфери …………………………... 283
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………. 296

РОЗДІЛ 5
СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ ФОРМУВАННЯ ІНФРАСТРУКТУРИ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ……………………………………...

300
5.1 Екологоорієнтовані пріоритети інфраструктури ……………………... 300
5.2 Інтелектуально-інноваційний розвиток як концепція консолідації економічної сталості агропродовольчої сфери національної економіки ... 321
5.3 Стратегічна орієнтація соціогуманітарного розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери ……………………………………………………. 352
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………. 371

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 376

ДОДАТКИ …………………………………………………………………… 384

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………... 393

ВСТУП

Актуальність теми. Інфраструктура агропродовольчої сфери є складною системою, що містить значну кількість елементів та підсистем, які забезпечують процес її адаптації до змін зовнішнього середовища. В той же час вона функціонує як «жива» економічна система, результати діяльності якої залежать, насамперед, від процесів руйнування природних систем. Саме розуміння цього факту дає підстави зробити висновок, що найбільш прийнятним напрямом для національної агропродовольчої сфери є подальший сталий розвиток, що передбачає цивілізовані відносини між природою та суспільством.
Для забезпечення переходу галузей національної економіки на принципи сталого розвитку слід сформувати відповідне інституціональне середовище. В той же час інфраструктура створює об'єктивні умови для вирішення виробничих та соціальних проблем галузей, оптимізації внутрішніх та зовнішніх економічних зв’язків, комплексного підвищення ефективності виробництва та продуктивності праці. У контексті зазначеного необхідно розробити стратегічні засади та перспективні напрями розвитку інфраструктури для забезпечення трансформації стратегічного потенціалу агропродовольчої сфери в умовах реалізації національної парадигми сталого розвитку.
Актуальним проблемам розвитку агропродовольчої сфери в новітніх умовах та особливостям переходу на принципи сталого розвитку присвячені наукові розробки Алимова О., Андрійчука В., Бистрякова І., Білоруса О., Будкіна В., Варченко О., Власова В., Гайдуцького П., Геєця В., Дація О., Дейнеко Л., Драгана І., Зіновчука В., Іртищевої І., Кваші С., Коваля Я., Кропивка М., Куценко В., Левковської Л., Лукінова І., Лупенка Ю., Мармуль Л., Міщенка В., Могильного О., Непочатенко О., Саблука П., Сичевського М., Созінова О., Степаненка А., Топіхи В., Топіхи І., Ульянченка О., Харічкова С., Хвесика М., Хлобистова Є., Червена І., Шебаніна В., Шубравської О.
Науково-теоретичні основи діяльності інфраструктури, у тому числі агропродовольчої сфери, сформовані такими зарубіжними вченими, як: Зінгер Х., Йохимсен Р., Краснопольский Б., Красовський В., Крилатих Е., Кузнецова А., Носова С., Розенштейн-Родан Р., Юдін Ю., Янгсон А., та вітчизняними Бєлєньким П., Бородіною О., Бронштейном Т., Гладієм М., Данилишиним Б., Долішнім М., Єрмаковим О., Злупко С., Ібатулліним Ш., Лопатинським Ю., Маліком М., Мороз О., Мосіюком П., Осташко Т., Писаренком В., Хорунжим М., Чернюк Л., Чернявским І., Шпикуляком О.
У цих роботах закладене методологічне та методичне підґрунтя для дослідження проблем функціонування інфраструктури агропродовольчої сфери. Багатогранність і неоднозначність трансформацій, що відбуваються в сучасній інфраструктурі, складнощі в обґрунтуванні напрямів переходу до моделі сталого розвитку розкривають усе нові аспекти цієї проблеми та вимагають продовження наукових пошуків. Недостатньо розкритими є системні підходи до трансформації галузей економіки як базису для переходу національної економіки на засади сталого розвитку, зокрема обґрунтування напрямів формування інфраструктури як системного механізму стимулювання сталого розвитку агропродовольчої сфери.
Актуальність зазначених проблем зумовила вибір теми дисертаційного дослідження, визначила його мету, завдання, структуру і зміст.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а саме теми «Структурні трансформації економічних систем в контексті сталого розвитку національної економіки» (номер державної реєстрації 0112U005804); та Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема тем «Формування системи оцінювання потенціалу сталого розвитку України» (номер державної реєстрації 0111U010578), «Управління природними ресурсами: просторові аспекти, функції та механізми» (номер державної реєстрації 0111U000325).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних основ та методичних підходів до формування інфраструктури сталого розвитку агропродовольчої сфери національної економіки України. Для її досягнення поставлені та вирішувалися такі основні завдання:
• визначити сутність, складові та функції інфраструктури агропродовольчої сфери як об’єктивної передумови переходу економічних систем галузевого рівня на засади сталого розвитку;
• обґрунтувати теоретичні підходи до аналізу системних характеристик інфраструктури агропродовольчого сектору;
• розробити еколого-економічний інструментарій та основні індикатори моніторингу інфраструктури агропродовольчої сфери;
• обґрунтувати методологічні підходи та виявити ключові фактори формування інфраструктури агропродовольчої системи на основі концептуальних положень методології сталого розвитку;
• провести діагностику сучасних аспектів діяльності інфраструктури та визначити проблеми функціонування її виробничої складової з урахуванням інвестиційної домінанти;
• сформулювати закономірності та розробити практичні рекомендації щодо трансформування ринкової інфраструктури агропродовольчої системи з метою гарантування продовольчої безпеки держави;
• обґрунтувати концептуальні основи санації та розвитку соціальної інфраструктури галузі на засадах сталого розвитку;
• виявити та обґрунтувати напрями трансформації інституціональної інфраструктури в контексті забезпечення сталості агропродовольчої сфери;
• запропонувати стратегічні напрями екологоорієнтованого та соціогуманітарного розвитку інфраструктури агропродовольчого сектору національної економіки;
• обґрунтувати засади інтелектуально-інноваційного розвитку інфраструктури в контексті консолідації економічної сталості агропродовольчої системи національної економіки.
Об’єктом дослідження є процес формування інфраструктури сталого розвитку агропродовольчої сфери національної економіки.
Предметом дослідження є теоретичні-методологічні та практичні проблеми формування інфраструктури сталого розвитку агропродовольчої сфери України.
Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційної роботи є наукові положення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії, національної та аграрної економіки, теорії інфраструктури, праці вітчизняних і зарубіжних учених різних галузей економічної науки, в яких наведені фундаментальні теорії розвитку інфраструктури та агропродовольчої сфери.
Методологічне забезпечення дослідження ґрунтується на принципі єдності теорії і практики та системно-синергетичному підході, що розглядає розвиток інфраструктури агропродовольчої сфери в контексті сталого розвитку, з одночасним урахуванням тісного взаємозв’язку екологічних, соціогуманітарних та економіко-організаційних факторів і пріоритетів. За допомогою цього підходу ідентифіковано основні проблеми розвитку інфраструктури з позицій цілісності та нерозривності досліджуваного об’єкта і середовища, його функціонування. Методологія системного підходу дала змогу на певному рівні абстрагування виявити проблемні аспекти інфраструктури агропродовольчої сфери і на цій основі запропонувати теоретико-методологічні та прикладні напрями вирішення наукової проблеми її формування в контексті сталого розвитку.
Для обґрунтування категоріального апарату застосовано методи наукового абстрагування, синтезу, узагальнення і теорію інституціоналізму, дослідження генезису поняття інфраструктура – історичний і логічний методи, індукції й дедукції; вивчення еволюції теорії інфраструктури – метод ретроспективного аналізу, що дало змогу систематизувати різноманітні підходи та виявити їхній вплив на формування сучасної парадигми; економічної діагностики системних складових інфраструктури досліджуваної сфери і тенденцій розвитку – економіко-статистичний метод, зокрема такі прийоми, як графічний, групування, порівняння, факторний і структурний аналіз; визначення стратегічних орієнтирів екологоорієнтованого та соціогуманітарного розвитку – експертний метод; обґрунтування пріоритетів стратегічного розвитку інфраструктури – метод побудови дерева цілей з урахуванням напрямів розвитку всіх основних системних складових інфраструктури.
Наочне відображення динаміки показників розвитку об’єкта дослідження здійснювалось із використанням графічного та картографічного методів. Для проведення комплексного аналізу, визначеного метою та завданнями роботи, застосовувались методи комп’ютерної обробки, аналізу та відображення інформації за допомогою програм Microsoft Excel, Adobe Illustrator 10.0, Adobe Рhotoshop CS5.
Інформаційну базу дослідження становлять закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Державної служби статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства інфраструктури України, науково-дослідних інститутів, наукові розробки вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів. Гіпотеза дисертаційного дослідження полягає в системному баченні інфраструктури національної агропродовольчої сфери як цілісного організму в її галузевому специфічному аспекті, що забезпечить синергетику всіх її складових і стане акселератором сталого розвитку. Найсуттєвішими результатами, які характеризують наукову новизну дослідження, є такі:
вперше:
• розроблено механізм трансформування агропродовольчої сфери на принципах випереджаючого розвитку інфраструктури, основу якого становить розробка інструментарію регулювання її пропорційності та структурних елементів виробничої системи, що забезпечить сталий розвиток галузі на перспективу;
• запропоновано концептуальні основи формування логістичної інфраструктури на принципах сталого розвитку через створення перспективної системи, в основі якої лежить екологічна безпека та нове розуміння механізмів ринку і логістики як стратегічного елемента реалізації і розвитку конкурентних можливостей підприємств;
• обґрунтовано засади інтелектуально-інноваційного розвитку інфраструктури в контексті консолідації сталості національної економіки через активізацію необмежених за своєю сутністю інтелектуально-інформаційних ресурсів та об’єктивної необхідності діалектичної взаємодії складових інфраструктури на всіх рівнях агропродовольчої сфери;
удосконалено:
• теоретико-методичні підходи до аналізу системних характеристик інфраструктури агропродовольчої сфери на основі узагальнення та структуризації існуючих класифікаційних підходів, унаслідок чого найбільш ефективною визначено класифікацію за функціональною ознакою, відповідно до якої виділено її виробничу, ринкову, соціальну та інституціональну складові;
• багаторівневу ієрархічну побудову інфраструктури агропродовольчої сфери з розподілом її, на відміну від існуючої, на мега-, макро-, мезо- та мікрорівні розвитку з метою забезпечення життєдіяльності світової агропродовольчої системи за рахунок адекватної взаємодії всіх елементів та рівнів інфраструктури;
• методику моніторингу інфраструктури національної агропродовольчої сфери в контексті сталого розвитку, зокрема розроблення системи індикаторів у розрізі трьох груп: економічного і соціального розвитку та екологізації інфраструктури, що дасть змогу своєчасно виявити існуючі диспропорції на національному та регіональному рівнях;
• механізм залучення інвестицій в інфраструктурні галузі через активізацію важелів державно-приватного партнерства шляхом надання проектам статусу державного пріоритету, що дасть змогу розробити комплекс заходів щодо трансформації і розвитку інфраструктури, забезпечивши інституціональний та організаційний альянс між державою та бізнесом для реалізації суспільно важливих проектів;
• концептуальні положення формування соціогуманітарного розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери, в якій життєдіяльність останньої забезпечується через активізацію діяльності сільських рад та формування дієвих сільських громад і громадських організацій, шляхом акумулюючої дії всіх складових з метою створення соціально активного та комфортного життєвого середовище на основі диверсифікації агропродовольчої сфери та соціогуманітарного розвитку її інфраструктури;
набули подальшого розвитку:
• категоріальний апарат, а саме визначення сутності понять агропродовольча сфера як сукупність елементів складної соціо-економіко-екологічної системи, в середовищі якої здійснюється виробництво матеріальних благ за умови випереджаючого розвитку інфраструктури, що обслуговує це виробництво та інфраструктура агропродовольчої сфери, котра трактується як сукупність елементів продуктивних сил, що надають цілісного характеру всьому національному господарству та його окремим складовим, функціональне призначення яких полягає у створенні загальних умов для ефективного та екологобезпечного виробництва, збереження та відтворення природних ресурсів, стабілізацію кількісних та якісних показників відтворення робочої сили;
• теоретичні підходи до систематизації факторів (соціальні, екологічні, економічні, організаційні, інвестиційні, інноваційні) формування інфраструктури агропродовольчої сфери в контексті сталого розвитку, що забезпечують її функцію основного інтегратора і в сукупності впливають на підвищення ефективності та конкурентоспроможності галузі загалом;
• методологічні підходи до дослідження агропродовольчої інфраструктури як складної економічної системи, що потребує побудови багаторівневої системи методології, до якої, на відміну від існуючих складових, введено авторські додаткові параметри формування інфраструктури з урахуванням концепції сталого розвитку – соціальні, екологічні, економічні;
• система показників, що характеризують ефективність діяльності інфраструктури агропродовольчої сфери в розрізі двох груп – загальних та специфічних, що розраховуються по окремих видах інфраструктури, ураховуючи не лише їх прямий, але й опосередкований ефект, які становлять сукупний результат інфраструктурного обслуговування галузі;
• механізм орендних відносин, зокрема підвищення контролю за культурою землекористування шляхом включення сільських рад у діючі договори оренди в статусі третьої особи, законодавчо закріпивши за ними право формувати раціональні земельні масиви, здійснювати контроль за якістю земельних ділянок, що забезпечить формування взаємозв’язків землевласників, місцевих державних органів влади, землекористувачів та відповідних об’єктів інфраструктури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування сформульованих висновків і рекомендацій для розвитку теорії та методології національної економіки, визначенні пріоритетів інфраструктурного забезпечення агропродовольчої сфери України в контексті сталого розвитку. Результати проведеного аналізу та визначення тенденцій розвитку інфраструктури агросфери вітчизняної економіки дають можливість сформувати національні стратегії та комплексні програми соціально-економічного розвитку. Розроблені концептуальні засади формування основних видів інфраструктури в контексті переходу до моделі сталого розвитку як базовий проект для трансформації інфраструктури агропродовольчої сфери на національному рівні.
Обґрунтовані пропозиції щодо формування механізму залучення інвестицій в інфраструктурні галузі агропродовольчої сфери через активізацію важелів державно-приватного партнерства враховані Департаментом економічного розвитку і аграрного ринку Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 37-11-1-13/24173 від 19.12. 2012 р.).
Окремі положення дисертаційної роботи застосовані в діяльності обласних державних адміністрацій у ході розроблення й реалізації комплексних програм і стратегій розвитку регіонів, а саме: Миколаївського (довідка № 2591/68-05-61/6.11 від 23.12.2011 р.) і Сумського (довідка № 01-19/553-1 від 24.02.2009 р), а також Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку України Національної академії наук України» (довідка № 01-11/327 від 28.12.2012 р.).
Результати дослідження впроваджені в господарську практику приватного акціонерного товариства «Оберіг» Арбузинського району Миколаївської області – при реалізації заходів щодо екологобезпечного природокористування (довідка № 119 від 15.11.2011 р.); приватного акціонерного товариства «Новоодеський райагрохім» (довідка № 51 від 23.05.2012 р.) – при розробленні інноваційно орієнтованої стратегії розвитку підприємства. Практичні рекомендації щодо активізації роботи сільських громад прийняті спілкою селян-землевласників «Семенівська годувальниця» Арбузинського району Миколаївської області (довідка № 12 від 27.03.2012 р.).
Основні результати дисертаційного дослідження знайшли застосування в методичному забезпеченні навчального процесу Миколаївського національного університету імені В. О. Сухомлинського Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (довідка № 29/1890 від 05.12.2012 р.), Сумського національного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 523 від 23.02.2009 р.), Дніпропетровського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 42-11-896 від 22.06.2012 р.).
Особистий внесок дисертанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторський підхід до формування інфраструктури агропродовольчої сфери національної економіки в контексті сталого розвитку. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції, сформульовані особисто автором, які відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які належать особисто автору. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження апробовано на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: Міжнародних науково-практичних конференціях «Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть» (м. Тернопіль, 17 квітня 2007 р.), «Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах глобалізації» (м. Сімферополь, 20–22 квітня 2007 р.), «Україна – Сільське господарство – СОТ: теорія і практика» (м. Миколаїв, 26–28 вересня 2007 р.), «Проблеми розвитку АПК в контексті вступу України до СОТ» (м. Луганськ, 15–16 травня 2008 р.), «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможності підприємств АПК» (м. Полтава, 21–22 травня 2008 року); ІX Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми прогнозування та державного регулювання соціально-економічного розвитку» (м. Мінськ, 16–17 жовтня 2008 р.); «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегій інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 23–24 жовтня 2008 р.), «Молодь та наука: реальність та майбутнє» (м. Невинномиськ Ставропольського краю РФ, 3 березня 2009 р.); ХІ Міжнародній науково-практичної конференції молодих учених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 26–27 лютого 2009 р.); Всеукраїнській науковій конференції молодих учених (м. Умань, 19–20 лютого 2009 р.); других річних зборах Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників південного регіону України (м. Миколаїв, 22–23 січня 2009 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях «Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.), «Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України» (м. Полтава, 7–8 квітня 2009 р.), «Тенденції розвитку сучасних інформаційних технологій, моделей економічних, правових і управлінських систем» (м. Рязань РФ, 25 березня 2009 р.), «Стратегії інноваційного розвитку економіки та актуальні проблеми менеджмент-бізнес освіти» (м. Харків, 20–24 квітня 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Системний аналіз та прогнозування економіки» (м. Мінськ, 21–23 березня 2009 р.); «Аграрний форум – 2009» (м. Суми, 15–18 червня 2009 р.), «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 25–26 грудня 2009 р.); Інтернет-конференції Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова «Перспективи економічної науки та практики в умовах світових трансформацій» (м. Миколаїв, 25 травня – 11 червня 2009 р.); науково-методичній конференції «Аграрна економічна освіта в розбудові сільського господарства України» (м. Київ, 7–8 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів» (м. Миколаїв, 25 червня 2010 р.); Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції «Формування конкурентоспроможного середовища для досягнення світових параметрів факторіальних і результативних показників виробництва» (м. Тернопіль, 24–25 червня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Проблеми розвитку соціально-економічних систем у контексті глобалізаційних викликів» (м. Хмельницький, 22–25 вересня 2010 р.); других наукових читаннях, присвячених пам’яті академіка П. П. Борщевського (м. Київ, 9 липня 2010 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях «Проблеми формування нової економіки ХХІ століття» (м. Дніпропетровськ, 23–24 грудня 2010 р.), «Проблеми формування інноваційної економіки: вітчизняний і зарубіжний досвід» (м. Москва, 24 грудня 2010 р.); VIII Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 24–25 лютого 2011 р); Міжнародних науково-практичних конференцій «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (м. Львів, 4–5 березня 2011 р.), «Стратегія економічного розвитку країн в умовах глобалізації» (м. Дніпропетровськ, 25 березня 2011 р.); «Актуальні проблеми розвитку соціально-економічних систем» (м. Бердянськ, 18–19 квітня 2011 р.), «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, 19–20 травня 2011 р.), «Стратегія інноваційного розвитку економіки: бізнес, наука, освіта» (м. Харків, 6–9 квітня 2011 р.), «Науково-інноваційна діяльність в агропромисловому комплексі» (м. Мінськ, 21–22 квітня 2011 р.), «Проблеми сучасної економіки» (м. Новосибірськ, 17 травня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Наукові засади сталого розвитку економіки» (м. Тернопіль, 16–17 червня 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток менеджменту виробничої сфери в умовах глобалізації» (м. Миколаїв, 29–30 вересня 2011 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях» (м. Бахчисарай, 15–16 вересня 2011 р.); ІХ Міжнародній науково-теоретичній конференції молодих учених «Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (м. Тернопіль, 23–24 лютого 2012 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитний механізм в соціально-економічному розвитку країни» (м. Макіївка, 25–26 січня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегічні імперативи сучасного менеджменту» (м. Київ, 2–3 лютого 2012 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Кооперативний маркетинг в агробізнесі: проблеми і перспективи розвитку в Україні» (м. Житомир, 5–7 квітня 2012 р.); Міжнародному науково-практичному форумі «Наука і бізнес – основа розвитку економіки» (м. Дніпропетровськ, 11–12 жовтня 2012 року).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 77 наукових працях загальним обсягом 47,44 друк. арк., з яких особисто автору належить 45,85 друк. арк., у т.ч. 5 монографій (з них 2 одноосібні), 25 статей у наукових фахових виданнях, 4 – в інших виданнях, 43 – у матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 440 стор. комп’ютерного тексту, який містить 20 таблиць і 45 рисунків, з них 10 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 390 найменувань викладено на 47 стор., 8 додатків – на 8 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні здійснено теоретико-методологічне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової проблеми – визначити соціально-економічну сутність інфраструктури агропродовольчої сфери та розробити концептуальні засади її функціонування в контексті сталого розвитку. На основі зазначеного сформовано низку висновків теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру відповідно до поставленої мети, а саме:
1. Визначено сутність інфраструктури агропродовольчої сфери через доповнення змісту поняття агропродовольча сфера національної економіки та запропоновано авторське визначення інфраструктури агропродовольчої сфери як сукупності елементів продуктивних сил у вигляді галузей, виробництв і видів діяльності, котрі надають цілісного характеру всьому народному господарству та його окремим сферам і комплексам. Їх функціональне призначення полягає у створенні загальних умов, що забезпечують ефективне та екологобезпечне виробництво, збереженні та відтворенні природних ресурсів, стабілізації кількісних та якісних показників відтворення робочої сили. Доведено синонімічність понять агропродовольча сфера, система, сектор,
2. Виділено чотири основні функціональні складові (виробничу, ринкову, соціальну та інституціональну) інфраструктури агропродовольчого сектору, базуючись на твердженні, що всі вони взаємопов’язані між собою, рівень розвитку кожного елемента впливає як на ефективність виробничих підрозділів агросфери, так й інфраструктурні галузі. Визначено функції інфраструктури з урахуванням специфіки інфраструктурних галузей, зокрема сформовано систему загальних (інтеграції, розміщення, комунікації, диференціації, управління) та специфічних (функції виробничої ринкової, соціальної та інституціональної інфраструктури) функцій.
3. Обґрунтовано теоретичні підходи до аналізу системних характеристик інфраструктури агропродовольчої сфери, на основі чого запропоновано власну систему класифікаційних ознак та групування її елементів. В основу авторського дослідження покладено класифікацію інфраструктури за функціональною ознакою в розрізі виробничої, ринкової, соціальної та інституціональної.
Виявлено ключові фактори формування інфраструктури агропродовольчої системи в контексті сталого розвитку, до яких віднесено екологічні, економічні, соціальні, організаційні, інноваційні та інвестиційні. Запропоновано систему важелів (правових, економічних та адміністративного впливу), за допомогою яких можливо активізувати формування та розвиток інфраструктури на принципах сталості.
4. Обґрунтовано методологічні підходи до формування інфраструктури галузі у взаємозв’язку з концептуальними положеннями методології сталого розвитку шляхом розуміння її як складної економічної системи, дослідження котрої вимагає побудови багаторівневої систему методології. При цьому до складу методологічних інструментів введено авторські додаткові параметри з урахуванням концепції сталого розвитку – соціальні, екологічні, економічні.
Розроблено еколого-економічний інструментарій, який представлений системою загальних та специфічних показників, що характеризують ефективність діяльності інфраструктури агропродовольчої сфери і розраховуються по окремих видах інфраструктури, враховуючи при цьому не лише їх прямий, але й опосередкований ефект та становлять сукупний результат інфраструктурного обслуговування галузі.
5. Запропоновано чотирьохрівневу ієрархічну систему інфраструктури агропродовольчої сфери, що включатиме мега-, макро-, мезо- та мікрорівні. У цілому вона повинна забезпечувати життєдіяльність світової агропродовольчої системи за рахунок взаємодії всіх елементів та рівнів інфраструктури.
Визначено основні індикатори моніторингу інфраструктури національної агропродовольчої сфери в контексті сталого розвитку, які дають змогу сформувати систему критеріїв, що характеризує сукупність отриманих результатів від трансформування інфраструктури. Розроблено набір індикаторів в розрізі трьох груп: рівня економічного і соціального розвитку та екологізації інфраструктури. Така система індикаторів може бути використана як інструмент комплексної оцінки отриманих результатів інвестицій у різні галузі інфраструктури агросфери.
6. Здійснено економічну діагностику функціонування інфраструктури агропродовольчої сфери, в результаті якої виявлено, що особливо низькими темпами відбувається оновлення матеріально-технічної бази основного виробництва та інфраструктурних галузей саме в сільському господарстві. Ефективність використання основних виробничих засобів за досліджуваний період значно зросла, зокрема показники фондозабезпеченості та фондоозброєності – у 1,2 та 1,6 раза відповідно, що зумовлено як збільшення вартості основних засобів сільськогосподарського призначення, так і зменшення площі ріллі та чисельності працюючих у використанні виробничих структур. Виявлено, що оновлення матеріально-технічної бази та введення в дію нових технологічних об’єктів значно відстає від рівнів 1995 року. Зокрема, 2011 року введено в дію складських приміщень для одночасного зберігання 16,3 тис. т овочів та фруктів, що становить 85,8% від рівня аналогічного показника 1995 року.
7. Основними напрямами підвищення ефективності функціонування ринкової інфраструктури визначено оптимізацію діючих інституцій інфраструктурного забезпечення, удосконалення нормативно-правової бази регулювання діяльності суб’єктів ринку та створення нових інституційних формувань, що відповідають сучасним перетворення. Станом на 01.01.2011 року в країні створено 934 продовольчі ринки, 686 – оптово-плодоовочевих та 509 – дрібнооптових ринків живої худоби і птиці. До початку реформування основна частка продукції реалізовувалась переробним підприємствам, а саме 1990 р. – 96%. У 1995 році вона скоротилась до 53%. Починаючи з 2005 року основним каналом збуту є реалізація за іншими напрямами (2005 р. – 54, 2011 р. – 74%). У більшості випадків це реалізація різноманітним комерційним структурам з метою подальшого перепродажу. Нестабільність цін за комерційними каналами має прямий вплив на фінансове становище товаровиробників. Не набув належного розвитку продаж продукції через біржі, агроторгові доми, аукціони.
8. Соціальна інфраструктура є невід’ємною складовою ефективного розвитку агропродовольчої сфери, основою її соціально-економічного відродження. Виявлено, що 2011 року в міських поселеннях дошкільними закладами було охоплено 67% дітей відповідного віку, у сільській місцевості – майже вдвічі менше – 36%. Кількість дошкільних навчальних закладів в сільській місцевості за період 1995–2011 років скоротилася на 14,7%, уведених в експлуатацію учнівських місць та лікарняних ліжок – відповідно на 62,2 та 92,8% проти рівня 1995 року. На селі введено в експлуатацію 2 445 тис. м² житла, що перевищує аналогічний показник 1995 року на 10%. Позитивною тенденцією є той факт, що за період 1995–2011 років частка житлової площі, котра має всі необхідні умови для комфортного поживання, зростає, станом на 01.01.2011 року частка житлової площі в сільській місцевості, обладнаної водопроводом та каналізацією, становила 29,0 та 25,1% відповідно, опаленням 38,6, газом – 84,3, гарячим водопостачанням – 13,3%.
9. Основним завданням розвитку інституціональної інфраструктури повинно стати вдосконалення державних та суспільних інституцій, котрі забезпечують оптимальну систему оподаткування, ефективне використання державних коштів, прискорений розвиток підприємництва. Інституціональні перетворення в інфраструктурних галузях слід спрямовувати підтримання агровиробників з метою забезпечення паритету цін та здійснення організаційно-структурної перебудови на засадах інтеграції і кооперації з метою формування цілісних агропродовольчих структур здатних створити передумови для сталого розвитку сільських територій.
10. Виконано комплексне дослідження функціонування виробничої інфраструктури із застосуванням статистичного групування та методу картографії, на основі якого виявлено, що за рівнем матеріально-технічного забезпечення до групи з високим рівнем ввійшло лише три області – Київська, Донецька та Івано-Франківська. Основним напрямом розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери України є формування ефективних механізмів залучення та використання інвестиційних ресурсів. За період 2001–2011 років обсяги інвестицій в основний капітал сільського господарства, мисливства, лісового господарства зросли у 7,6, харчової промисловості – у 3,8 раза.
Обґрунтовано напрями подальшого розвитку виробничої інфраструктури з урахуванням інвестиційної домінанти шляхом активізації механізмів державно-приватного партнерства. Насамперед інфраструктурному забезпеченню слід надати статусу державного пріоритету, що вимагає виконання комплексу нормативно-правових, економічних і організаційних робіт із трансформації і розвитку інфраструктури, законодавчого забезпечення розвитку ринку послуг, стимулювання участі банківської системи у формуванні ефективних інфраструктурних підприємств
11. Сформульовано закономірності розвитку ринкової інфраструктури на основі системного підходу. Запропоновано концептуальні основи формування логістичної інфраструктури на принципах сталого розвитку через створення перспективної системи, основу якої становить екологічна безпека та нове розуміння механізмів ринку і логістики як стратегічного елемента реалізації і розвитку конкурентних можливостей підприємств та сталого розвитку агропродовольчої сфери. Розроблено практичні рекомендації щодо трансформування ринкової інфраструктури агропродовольчої сфери шляхом підвищення ролі оптових продовольчих ринків з метою гарантування продовольчої безпеки держави. Рекомендовано створення мережі представництв оптових ринків у районних центрах, що дасть можливість скоротити необґрунтовану кількість посередників, забезпечити приблизно однакову дохідність сільськогосподарського виробництва, переробки та реалізації продукції. Такі регіональні представництва можуть діяти самостійно або в межах агроторгових домів у тих районах, де вони ефективно функціонують.
12. Обґрунтовано концептуальні основи санації соціальної інфраструктури агропродовольчої сфери через систематизацію проблем акумулювання коштів на відбудову та розвиток об’єктів соціокультурного призначення. При цьому основними напрямами фінансування соціальної інфраструктури є державний і місцевий бюджети, програми ЄС та інших міжнародних структур, спрямовані на підтримання якості життя в сільській місцевості та стимулювання соціальної відповідальності аграрних товаровиробників. З метою розвитку соціальної інфраструктури на принципах сталості, крім фінансових інвестицій, необхідно виявляти лідерів, здатних очолити та керувати соціально-економічними трансформаціями на рівні сільських громад.
13. Визначено напрями трансформації інституціональної інфраструктури в контексті забезпечення сталості агропродовольчої сфери, спрямовані на формування та підтримання динамічного розвитку підприємств аграрного сектору та харчової промисловості, забезпечення фінансової основи для розвитку соціальної інфраструктури. Її базовими складовими повинні стати фінансово-кредитна система, об’єкти інвестиційної та інноваційної інфраструктури, державне страхування, заклади науково-консультаційного забезпечення.
14. Запропоновано стратегічні напрями екологоорієнтованого формування інфраструктури агропродовольчої сфери національної економіки через розробку інструментарію регулювання пропорцій у розвитку інфраструктури і складових елементів виробничої системи галузі, що дає змогу кількісно визначати в кожному конкретному випадку оптимальні критерії випереджаючого розвитку інфраструктурних елементів, які потрібні для підтримання стабільного і стійкого динамічного розвитку кожної виробничої системи як на найближчу, так і довгострокову перспективу.
Важливою проблемою є неефективний контроль за якістю наданих в оренду земельних паїв. Діючий сьогодні механізм орендних відносин необхідно доповнити елементом контролю за якісним станом земель і культурою землекористування та спрямувати частину прибутків, отримуваних землевласниками і землекористувачами, на розвиток сільської громади. Ураховуючи сучасний стан агропродовольчої сфери, на першому етапі доцільно включити сільські ради в уже діючі договори оренди в статусі третьої особи, законодавчо закріпивши за ними право формувати раціональні земельні масиви, здійснювати контроль за якістю земельних ділянок, переданих в оренду та суборенду. Для укладення договорів оренди кожен суб’єкт господарювання повинен розробляти проект екологобезпечного використання орендованої землі.
15. Обґрунтовано концептуальні основи інтелектуально-інноваційного розвитку інфраструктури в контексті консолідації економічної сталості агропродовольчої сфери національної економіки через активізацію необмежених за своєю сутністю інтелектуально-інформаційних ресурсів. Розширення діяльності, підвищення конкурентоспроможності агропродовольчої сфери та перехід її на засади сталого розвитку потребують удосконалення та оптимізації інфраструктури, підвищення рівня забезпеченості основного виробництва допоміжними та обслуговуючими підрозділами відповідно до змін технологічного процесу. На сучасному етапі розвитку економічної системи необхідно виокремити діалектичну взаємодію галузей інфраструктури на всіх рівнях. Процес формування інфраструктури агропродовольчої сфери повинен базуватися на системному підході в контексті національної стратегії сталого розвитку.
16. Розроблено стратегічні напрями соціогуманітарного розвитку інфраструктури агропродовольчої сфери, основою яких є повноцінне залучення сільського населення до подолання існуючих диспропорцій. Обґрунтовано концептуальні засади її формування. Життєдіяльність агропродовольчої системи забезпечується через активізацію діяльності сільських рад, формування дієвих сільських громад і громадських організацій. Саме завдяки громадській позиції сільського соціуму можливо створити середовище, комфортне для життя та виробничої діяльності, шляхом акумулюючої дії всіх складових на основі диверсифікації агропродовольчої сфери.
Соціокультурне спрямування трансформації агропродовольчої сфери та її інфраструктури забезпечить еволюційні передумови переходу до концепції сталого розвитку. У перспективі моделлю сталого розвитку можна вважати громаду, де забезпечено рівний доступ до якісних соціальних послуг, ефективну комунікацію, інституційну спроможність реалізації проектів, енергетичну та ресурсну стабільність, збереження і відновлення природних ресурсів для задоволення соціальних потреб наступних поколінь.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аграрна економіка [Електронний ресурс] / за заг. ред. Д. К. Семенди. – Режим доступу:
http://udau.edu.ua/library.php?pid=2055.
2. Аграрная экономическая наука на рубеже веков: методология, традиции, пер¬спективы развития. – М.: Энциклопедия российских деревень, 1999. – 326 с.
3. Аграрный кластер на 20 миллиардов [Электронный ресурс]. – Режим доступа:
http://svynarstvo.in.ua/news/svit/1305-agrarnyj-klaster-na-20-milliardov.
4. Агрегированный индекс эффективный измеритель инфляции / [Березовская М., Райская Н., Френкель А., Горячева И.] // Вопросы статистики. – 1996. – № 12. – С. 22–25.
5. Актуальні проблеми аграрної реформи в Україні в умовах системної кризи світової економіки / за ред. І. Г. Кириленка. – К.: Програма Розвитку ООН, 2009. – 137 с.
6. Амбросов В. Ефективність використання факторів розширеного відтворення в аграрному секторі / В. Амбросов // Економіка України. – 2009. – № 1. – С. 67–73.
7. Аналітична довідка про стан виконання програми підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та покращення житлово-побутових умов сільського населення “Власний дім” (січень-вересень 2011) [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www. minregion.gov.ua/index.php.
8. Антонюк Л. Л. Міжнародна конкурентоспроможність країн: регіональний аспект [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kneu.kiev.ua/journal/ukr/article/2005_1_Antoniuk_ukr.pdf.
9. Анфиногенова А. Стратегия развития АПК с учетом инновационных факторов / А. Анфиногенова, Э. Крылатых // АПК: экономика, управление. – 2005. – № 10. – С. 4–11.
10. Апопій В. В. Інфраструктура оптового ринку агропродовольчих ресурсів України: проблеми розвитку / В. В. Апопій, О. І. Шалева, І. О. Лопащук // Регіональна економіка. – 2010. – № 2. – С. 191–198.
11. Бакаєв О. О. Теоретичні засади логістики: підручник / Бакаєв О. О., Кутах О. П., Пономаренко Л. А.
Т. 1. – К.: Київ. ун-т економіки і технологій транспорту, 2003. – 430 с.
12. Безуглий М. Д. Сучасний стан реформування аграрно-промислового комплексу України / М. Д. Безуглий, М. В. Присяжнюк. – К.: Аграр. наука, 2012. – 48 с.
13. Беренштейн Б. Л. Перспективи розвитку українського біржового аграрного ринку / Б. Л. Беренштейн, О. М. Третяк // Економіка АПК. – 2010. – № 1. – С. 50–56.
14. Беренштейн Б. Л. Формування аграрного ринку / Б. Л. Бернштейн, О. П. Комарницька // Економіка АПК. – 2006. – № 7. – С. 98–103.
15. Бессонова Н. Экономическая диагностика инфраструктуры продовольственного рынка / Н. Бессонова // АПК: экономика, управление. – 2007. – № 7. – С. 42–44.
16. Бєлєнький П. Механізми розвитку ринкової інфраструктури в Україні [Електронний ресурс] / П.Бєлєнький // Вісник національної академії наук України. – 2002. – № 4. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/all/herald/2002-04/index.htm.
17. Бєлявцев М. І. Інфраструктура товарного ринку [Електронний ресурс] / М. І. Бєлявцев, Л. В. Шестопалова. – Режим доступу:
http://pidruchniki.com.ua/marketing/sut_zmist_infrastrukturi_tovarnogo_rinku.
18. Білявський І. Основи екології [Електронний ресурс] / І. Білявський. – Режим доступу:
http://www.readbookz.com/book/212/8073.html.
19. Богиня Д. Українське село вимирає: національна небезпека / Д. Богиня, К. Якуба // Економіка України. – 2011. – № 4. – С. 56–66.
20. Большая советская энциклопедия / глав. ред А. М. Прохоров]. – М.: Советская энциклопедия, 1972.
Т. 10. – 1972. – 1062 с.
21. Бондар С. І. Розвиток соціальної інфраструктури села в ринкових умовах: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.02 «Економіка сільського господарства і АПК» / Бондар Світлана Іванівна. – Х., 2005. – 19 с.
22. Бондаренко В. М. Розвиток ефективного виробництва молока та його промислової переробки в Україні / В. М. Бондаренко // Економіка АПК. – 2008. – №5. – С. 60–64.
23. Бородіна О. М. Системний підхід у сучасних агроекономічних дослідженнях / О. М. Бородіна // Економіка і прогнозування. – 2004. – № 04. – С. 39–48.
24. Бородіна О. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення / О. Бородіна, І. Прокопа // Економіка України. – 2009. – № 5. – С. 59–67.
25. Бородіна О. Соціальні інновації в системі сільського розвитку: концептуальні підходи / О. Бородіна // Економіка України. – 2010. – № 10. – С. 68–77.
26. Бородіна О. Чи зможе Україна стати світовим аграрним лідером? [Електронний ресурс] / О.Бородіна // Дзеркало тижня. – 2011. – № 33. – Режим доступу:
http://dt.ua/ECONOMICS/chi_zmozhe_ukrayina_stati_svitovim_agrarnim_liderom-87975.html.
27. Бородюк В. Методологічні принципи нової парадигми благоустрою населених пунктів / В. Бородюк, Г. Фролова // Економіка України. – 2011. – № 10. – С. 66–71.
28. Бралатан В. П. Формування регіональної інфраструктури аграрного ринку: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством» / В. П. Бралатан. – К., 2008. – 20 с.
29. Булавка О. Г. Паспортизація сіл: підіб’ємо підсумки [Електронний ресурс] / Булавка О. Г. – Режим доступу:
http://www.minagro.kiev.ua/page/?12500.
30. Бутко М. П. Методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій в регіональних господарських системах / М. П. Бутко, О. Ю. Акименко // Регіональна економіка. – 2010. – № 1. – С. 39–47.
31. Вантух В. П. Методика дослідження ресурсного потенціалу в АПК / В. П. Вантух // Економіка АПК. – 2006. – № 4. – С. 55–58.
32. Варнавський В. Г. Процессы институциональной адаптации частно-государственного партнерства к реальной экономике очень сложны [Электронный ресурс] / В. Г. Варнавський. – Режим доступу:
http://www.concession.ru.
33. Варченко О. М. Обґрунтування необхідності поєднання ринкового та державного регулювання ринку аграрної продукції [Електронний ресурс] / О. М. Варченко // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. – 2010. – Вип. 151, ч. 1. – С. 57–67.
34. Василенко В. Методологія економічної діагностики регіонів / В. Василенко // Економіка України. – 2008. – № 9. – С. 4–17.
35. Васильев А. Поддержка малого бизнеса: стратегии развития / А. Васильев, В. Коган; Институт стратегического анализа и развития предпринимательства. – М: Предпринимательство в России, 1996. – Вып. 6, № 3. – 39 с.
36. Васильев П. Фінансування агросектору: прогнози та реалії [Електронний ресурс] / П. Васильев // Агробізнес сьогодні. – 2011. – № 24 (223). – Режим доступу:
http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/17-2010-06-11-12-52-32/809-2012-01-03-11-00-58.html.
37. Васильєв В. П. Туризм сільський зелений [Електронний ресурс] / В. П. Васильєв. – 2007. – № 4. – Режим доступу:
http://www.greentour.com.ua/ukrainian/progress/arch.
38. Веклич О. Сектору екологічних товарів і послуг в Україні – спеціальний державний патронат / О. Веклич // Економіка України. – 2010. – № 3. – С. 27–35.
39. Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б. Й., Шубравська О. В., Молдаван Л. В. та ін.]; за ред. акад. УААН Б. Й. Пасхавера. – К.: НАН України; Ін-т екон. та прогнозув, 2009. – 432 с.
40. Виконання Україною зобов’язань щодо членства в СОТ та Європейської політики добросусідства в аграрному секторі [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.swap-rural.org.ua/ua/market_infrastructure/index.html.
41. Виробнича інфраструктура АПК України: стан та перспективи розвитку [Л. Г. Чернюк, Л. С. Антоньєва, І. М. Щедрова та ін.]. – К., 2000. – 85 с.
42. Вісник Семенівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області – 2012. – № 1 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://agroin.org/gazeta.html.
43. Волошин В. І. Формування інституціонального середовища забезпечення економічної безпеки регіону [Електронний ресурс] / В. І. Волошин, А. М. Гуменюк. – Режим доступу:
http://niss.lviv.ua/analytics/74.htm.
44. Гага В.А. Некоторые вопросы теории и практики регулирования экономики на основе инструментов инфраструктуры [В.А. Гага, М.О. Котовская, М.В. Малаховская]. – Томск: Изд-во Том. ун-та, 2008. – 150 с.
45. Галушка З. І. Соціосинергетичний підхід як метод аналізу сучасних економічних систем [Електронний ресурс] / З. І. Галушка, В. П. Якобчук // Збірник наукових праць Уманського НУС. – Режим доступу:
http://udau.edu.ua/library.php?pid=252.
46. Гантимуров Н. Формирование и регулирование регионального продовольственного рынка / Н. Гантимуров // АПК: экономика, управление. – 2007. – № 4. – С. 47–49.
47. Гатаулин А. М. О системном подходе к оценке экономической эффективности в АПК / А. М. Гатаулин // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2006. – № 8. – С. 8–11.
48. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Харків: Константа, 2006. – 272 с.
49. Глазьев С.Ю. Стратегия опережающего развития России в условиях глобального кризиса / С.Ю. Глазьев [Електронний ресурс]. Режим доступу:
www.glazev.ru/upload/.../e1a2d6989eece928b95efe9a49c22a05.pdf
50. Гольц Г.А. Инфраструктура и общество: принципы стратегии опережающего развития России / Г.А.Гольц // Экономическая наука современной России. – 2000. - №2. – с.5-21
51. Голян В. А. Рентні відносини у сфері природокористування: сучасна практика та перспективи / В. А. Голян, В. М. Бардась // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях: матеріали ІІІ всеукр. наук.-практ. конф., (м. Бахчисарай, 15–16 верес. 2011 р.) / НДІ сталого розвитку та природокористування, ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана». – Сімф.: ПП «Підприємство Фєнікс», 2011. – 332 с.
52. Горда О. С. Подходы к мониторингу устойчивого развития региона / О. С. Горда // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях: матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., (23–24 верес. 2010 р., Бахчисарай) / НДІ сталого розвитку та природокористування, РВПС України НАН України, Кримський економічний інститут ДВНЗ «КНЕУ ім. Вадима Гетьмана». – Сімф.: ПП «Підприємство Фєнікс», 2010. – 492 с.
53. Горфинкель В. Я. Экономика организаций (предприятий): учебник для вузов / В. Я. Горфинкель, В. А. Швандар. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. – 608 с.
54. Горьовий В. П. Розвиток виробничо-технічного обслуговування підприємств АПК / В. П. Горьовий // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 11. – С. 59–64.
55. Гранберг А. Г. Основы региональной экономики: учебник для ВУЗов / А. Г. Гранберг. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 495 с.
56. Гриценко М. П. Фонди розвитку сільських територіальних громад: проблеми, практика, перспективи розвитку Вісник інституту сільського розвитку / М. П. Гриценко, В. В. Карпенко // Аспекти сільського розвитку. – 2005. – № 3 (4). – С. 27–32.
57. Грицишин М. І. Концептуальні питання відтворення матеріально-технічної бази аграрного сектору економіки України / М. І. Грицишин, В. В. Адамчук// Вісник аграрної науки. – 2007. – № 4 – С. 49–53.
58. Данилишин Б. Ефект декаплінгу як фактор взаємозв’язку між економічним зростанням і тиском на довкілля / Б. Данилишин, О. Веклич // Вісник Національної академії наук України. – 2008. – № 5. – С. 12–18.
59. Данилишин Б. Формування цілісної національної господарської системи: соціолого-економічні аспекти / Б. Данилишин, В. Пилипів // Вісник НАН України. – 2008. – № 7. – С. 3–11.
60. Данилишин Б. М. Наукові нариси з економіки природокористування / Б. М. Данилишин. – К.: РВПС України НАН України, 2008. – 280 с.
61. Дебабов С. А. Место экономической инфраструктуры в науке о регионах / С. А. Дебабов // Теоретические проблемы региональной экономики: материалы научной конференции. – М., 1973. – С. 137–138.
62. Дейнеко Л. В. Методичні підходи до обґрунтування оцінки техніко-економічного стану об’єктів інфраструктури продовольчого комплексу / Л. В. Дейнеко, Е. І. Шелудько // Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. пр. – К.: РВРС України НАН України, 2009. – С. 185–193.
63. Дейнеко Л. В. Екологізація розвитку харчової промисловості та формування ринку екологоорієнтованих продовольчих товарів / Л. В. Дейнеко, Е. І. Шелудько // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства: теорія, методологія, практика: у 2 т.; за наук. ред. д.е.н., проф. Хлобистова Є. В. / ДУ «ІЕПСР НАН України», ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, НДІ СРП. – Сімф.: ВД «АРІАЛ», 2011.
Т. 2.– 2011. – 340 с.
64. Дем’яненко С. І. Аграрні ринки: основи аналізу та моделювання / С. І. Дем’яненко, О. В. Нів’євський // Економіка АПК. – 2008. – № 8. – С. 81–89.
65. Демченко А. Агротехническая сфера региона: механизмы и факторы развития / А. Демченко, Е. Яковлева, Т. Савченко // АПК: экономика, управление. – 2007. – № 6. – С. 21–24.
66. Державна підтримка агросфери: еволюція, проблеми / [Бородіна О. М., Киризюк С. В., Попова О. Л. та ін.]; за ред. д.е.н. О. М. Бородіної. – К.: Ін-т екон. та прогнозув. НАН України, 2008. – 264 с.
67. Державна цільова економічна програма «Створення в Україні інноваційної інфраструктури на 2008–2012 роки» [Електронний ресурс]. Режим доступу:
http://www.in.gov.ua/index.php?lang=ua&get=55&law_id.
68. Доклад о переходом процессе за 2011 год [Электронный ресурс] / Европейский банк реконструкции развития. – Режим доступу:
http://www.ebrd.com/pages/research/publications/flagships/transition.shtml
69. Долгошей Г. А. Экономика сельского хозяйства: словарь-справочник / Г. А. Долгошей, М. М. Макеенко. – М.: Колос, 1981. – 396 с.
70. Дусановський С. Л. Економічні основи розвитку АПК в ринкових умовах / С. Л. Дусановський, Є. М. Білан. – Т.: Економічна думка: Астон, 2003. – 199 с.
71. Економіка підприємства: підручник / [Грещак М. Г., Колот В. М., Наливайко А. П. та ін.]; за заг. ред. С. Ф. Покропивного; [вид. 2-ге, перероб. та доп.]. – К.: КНЕУ, 2001. – 528 с.
72. Економічна енциклопедія: у 3 т. / [Б. Д. Гаврилишин, О. А. Устенко, О. І. Амоша та ін.]; відп. ред. С. В. Мочерний. – К.: Академія, 2002.
Т. 1.– 2002. – 370 с.
73. Економічний енциклопедичний словник: у 2 т. / [С. В. Мочерний, Я. С. Ларіна, О. А. Устенко, С. І. Юрій]; за ред. С. В. Мочерного. – Л.: Світ, 2005.
Т. 1. – 2005. – 616 с.
74. Експрес випуск «Про діяльність бірж України за 9 місяців 2011 року» [Електронний ресурс] / Держ. ком. статистики України; ред. О. Г. Осауленко. – Режим доступу:
http://www.ukrstat.gov.ua.
75. Єрмаков О. Ю. Соціальна інфраструктура у розвитку сільських поселень/ О. Ю. Єрмаков, А. М. Круковський // Економіка АПК. – 2006. – № 1. – С. 129–133.
76. Єфименко Т. Інституційне регулювання економічного розвитку / Т. Єфименко // Економіка України. – 2011. – № 1. – С. 6–27.
77. Жамин В. А. Инфраструктура при социализме / В. А. Жамин // Вопросы экономики. – 1997. – № 2. – С. 14–23.
78. Журавлева Г. П. Экономическая теория и политика рыночной системы хозяйствования / Г. П. Журавлева, В. В. Смагина // Вольное экономическое общество России. Тамбовское региональное отделение. – М.: Финансы и статистика, 2008. – 640 с.
79. Журавлева Н. А. Финансово-экономическая безопасность инфраструктуры: вопросы теории и методологии: автореф. дисс. на соискание уч. степени док. экон. наук: спец. 08.00.05 – «Экономика и управление народным хозяйством (экономическая безопасность)» / Журавлева Наталья Александровна. – Санкт-Петербург, 2010 – 42 с.
80. Журавлева Н. А. Развитие концепции инфраструктуры в экономической науке [Электронный ресурс] / Н. А. Журавлева // Проблемы современной экономики. – 2009. – № 4(32). – Режим доступа:
http://www.nbuv.gov.ua/Portal/all/herald/2001-10/3.htm.
81. Закон України «Про державно-приватне партнерство» від 01.07.2010 №2404-VI. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://portal.rada.gov.ua/
82. Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 р» № 2982-IV від 18.10.2005 [Електронний ресурс] // ВВР. – Режим доступу:
http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/2982-15.
83. Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» № 400-XII від 17.10.1990 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/400-12.
84. Запатріна І. В. Розвиток державної підтримки публічно-приватного партнерства в Україні / І. В. Запатріна // Економіка і прогнозування. – 2011. – № 3. – С. 9–24.
85. Збарський В. К. Стійкому розвитку села – наукову основу / В. К. Збарський // Науковий вісник НАУ. – 2005. – Вип. 63. – С. 52–56.
86. Згуровський М. Україна у глобальних вимірах сталого розвитку [Електронний ресурс] / М. Згуровський // Дзеркало тижня. – 2006. – № 19 (598). – 20–26 трав. – Режим доступу:
http://www.dt.ua/3000/3100/53397.
87. Згуровський М.З. Сталий розвиток у глобальному і регіональному вимірах: Аналіз за даними 2005 р./ М.З. Згуровський – К.: НТУУ «КПІ», 2006. – 84 с.
88. Зинченко А. П. Статистические методы в управлении сельскохозяйственным производством / А. П. Зинченко, A. M. Гатаулин, JI. B. Григорович; под ред. проф. С.С. Сергеева. – М.: Колос, 1971. – 260 с.
89. Зіновчук В. В. Сільськогосподарська кооперація в Україні: QUO VADIS? / В. В. Зіновчук // Кооперативний маркетинг в агробізнесі: проблеми і перспективи розвитку в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої Міжнародному року кооперативів (м. Житомир, 5–7 квіт. 2012 р.). – Житомир: ЖНАЕУ, 2012. – С. 17–26.
90. Зіновчук Н. В. Деякі аспекти державного регулювання виробництва екологічно чистої с.-г. продукції в Україні / Н. В. Зіновчук // Науковий вісник НАУ. – 2002. – № 2. – С. 51–56.
91. Зубець М. В. Економічні аспекти реформування аграрно-промислового комплексу України / М. В. Зубець, М. Д. Безуглий // Агроінком. – 2011. – № 4–6. – С. 4–13.
92. Ильин В. В. Онтологические и гносеологические функции категорий «качество» и «количество» / В. В. Ильин. – М.: Высшая школа, 1972. – 96 с.
93. Іванова Н. В. Функціональний підхід у ідентифікації виробничої інфраструктури [Електронний ресурс] / Н. В. Іванова. – Режим доступу:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vcndtu/2011_52/6.htm.
94. Інвестиції в основний капітал у галузі соціальної інфраструктури села [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://minagro.gov.ua/page/?6759.
95. Інвестиційний клімат в Україні: яким його бачить бізнес / Консультативна програма з покращення інвестиційного клімату в регіоні Європи та Центральної Азії. – К.: Проект IFC «Інвестиційний клімат в Україні», 2011. – 124 с.
96. Інноваційна стратегія українських реформ / [Гальчинський А. С., Геєць В. М., Кінах А. К., Семиноженко В. П.]. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
97. Інституційні засади формування економічної системи України: теорія і практика / [З. Ватаманюк, С. Панчишин, О. Дорош та ін.]; за ред. З. Ватаманюка. – Л.: «Новий Світ-2000», 2005. – 648 с.
98. Іртищева І. О. Формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорноморського регіону: автореф. дис. на здобуття вч. ступеня док. екон. наук: спец. 08.00.05 – «Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка» / Іртищева Інна Олександрівна. – Київ, 2010 – 43 с.
99. Іртищева І. О. Інноваційне оновлення агропродовольчої сфери Причорноморського регіону: проблеми теорії та практики: [монографія] / І. О. Іртищева. – Миколаїв: Дизайн та поліграфія, 2010. – 412 с.
100. Іртищева І. О. Сталий розвиток – гармонія природи та суспільства / І. О. Іртищева, О. М. Потапенко // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства: теорія, методологія, практика: у 2 т.; за наук. ред. д.е.н., проф. Хлобистова Є.В. / ДУ «ІЕПСР НАН України», ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, НДІ СРП. – Сімф.: ВД «АРІАЛ», 2011.
Т. 1.– 2011. – 340 с.
101. Каган М. С. Системность и целостность [Электронный ресурс] / М. С. Каган. – Режим доступа:
http://ru.philosophy.kiev.ua/library/kagan/kagan.html.
102. Казанська О. О. Аналіз розвитку інфраструктурного забезпечення національної економіки [Електронний ресурс] / О. О. Казанська, А. С. Геращенков. – Режим доступу:
www.nbuv.gov.ua…/2010_33/Files/3316.pdf.
103. Казахстанский центр государственно-частного партнерства [Электронный ресурс] / Официальный сайт. – Режим доступу:
http://www.ppp-center.kz/rus/GCHP.
104. Казначеев В. П. Институт человека или человечества? / В. П. Казначеев // Вестник МИКА. – 1996. – Вып. 3. – С. 12–13.
105. Какутич Е. Ю. Устойчивое развитие как концептуальная основа трансформации мировой экономики / Е. Ю. Какутич // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 1. – С. 62–74.
106. Калетнік Г. М. Роль інфраструктури аграрного ринку в ціноутворенні на сільськогосподарську продукцію / Г. М. Калетнік, Г. О. Пчелянська // Економіка АПК. – 2010. – № 3. – С. 21–25.
107. Калетнік Г.М. Інститути інфраструктури та ціноутворення у розвитку аграрного ринку: регіональний аспект / Г.М. Калетнік, О.Г. Шпикуляк, Г.О. Пчелянська: монографія. – Вінниця: ТОВ «Фірма «Планер», 2012. – 324 с.
108. Калетнік Г.М. Інституціональні засади функціональності інфраструктури та ціноутворення у розвитку аграрного ринку і теоретичний аспект / Г.М. Калетнік, О.Г. Шпикуляк, Г.О. Пчелянська // Економіка АПК. – 2012. – № 7. – С. 132-139.
109. Карп І. М. Використання логістичних систем в управлінні підприємством: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08. 06. 01 «Економіка, організація та управління підприємствами» / І. М. Карп. – Т., 2006. – 22 с.
110. Кириленко І. Г. Інституційні проблеми формування інфраструктури внутрішнього агропродовольчого ринку / І. Г. Кириленко, Р. М. Шмідт // Економіка АПК. – 2008. – № 8. – С. 3–11.
111. Кислий В. Розвиток транспортно-логістичних кластерів в Україні / В. Кислий, Т. Жарик // Економіка України. – 2010. – № 12. – С. 28–37.
112. Кластеризація – шлях до підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
www.zoda.gov.ua.
113. Клейнер Г. Б. Эволюция институциональных систем / Г. Б. Клейнер. – М.: Наука, 2004. – 240 с.
114. Клинова М. Глобализация и инфраструктура: новые тенденции во взаимоотношениях государства и бизнеса / М. Клинова // Вопросы экономики. – 2008. – № 8. – С. 78–90.
115. Кокорев В. Институциональная реформа в сфере инфраструктуры / В. Кокорев // Вопросы экономики. – 1998. – № 4. – С. 116.
116. Коландер Д. Эволюционное значение теории сложности и будущее экономической науки [Электронный ресурс] / Д. Коландер. – Режим доступа:
http://institutiones.com/theories/1164-znachenie-teorii.htm.
117. Коляденко С. В. Кластери як один із інтегрованих формувань в АПК / С. В. Коляденко // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Вип. 22: у 2 ч. – Черкаси: ЧДТУ, 2009. – Ч. ІІ. – С. 256–260. – (Серія «Економічні науки»).
118. Кондратьев В. Б. Инфраструктура как фактор экономического роста [Электронный ресурс] / В. Б. Кондратьев. – Режим доступу:
http://www.perspektivy.info/rus/ekob/infrastruktura_kak_faktor_ekonomicheskogo_rosta_2010-11-10.htm.
119. Копитець Н. Г. Сутність і значення інфраструктури аграрного ринку / Н. Г. Копитець// Економіка АПК. – 2008. – № 12. – С. 121–122.
120. Кормаков Л. Ф. Рынок сельскохозяйственной техники: методологическая концепция оптимизации / Л. Ф. Кормаков // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. – 2007. – № 2. – С. 55–57.
121. Корнійчук Л. Теоретичні основи реалізації концепції сталого розвитку / Л. Корнійчук // Економіка України. – 2010. – № 2. – С. 72–83.
122. Коробейников М. Ро