Формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері

brief description

Міністерство освіти і науки україни
ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
„Луганський національний університет
імені Тараса Шевченка”

На правах рукопису

Чеботарьов Єгор ВЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 339.137.2:631

Формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері

08.00.03 економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник
Ляшенко Вячеслав Іванович

Луганськ 2014

ЗМІСТ

Вступ.3
Розділ 1. Теоретико-методичні засади формування конкурентного
середовища в агропродовольчій сфері10
1.1. Науковий та нормативно-правовий базис формування
конкурентного середовища в агропродовольчій сфері..10
1.2. Соціально-економічні передумови формування конкурентних
позицій суб’єктів агропродовольчої сфери.27
1.3. Світовий досвід формування і регулювання конкурентного
середовища в агропродовольчій сфері46
Висновки до розділу 1...63
Розділ 2. Економічна оцінка стану та перспектив розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері України.66
2.1. Генезис становлення виробничих формувань у агропродовольчій
сфері України.66
2.2. Діагностика конкурентоспроможності агропродовольчих компаній...84
2.3. Оцінка тенденцій розвитку конкурентної позиції вітчизняних
агроформувань на світових ринках102
Висновки до розділу 2.115
Розділ 3. Удосконалення механізмів формування та регулювання конкурентного середовища в агропродовольчій сфері118
3.1. Ідентифікація чинників конкурентного середовища і прогнозування тенденцій розвитку агропродовольчих компаній.118
3.2. Формування маркетингової інноваційної товарної політики як основи забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів агропродовольчої сфери.135
3.3. Механізми підвищення конкурентоспроможності товаровиробників шляхом формування продовольчих кластерів......152
Висновки до розділу 3.172
Висновки...175
Список використаних джерел.179
Додатки..205

ВСТУП

Актуальність теми. Ринкові перетворення вітчизняної економіки призвели до становлення різноманітних форм підприємництва, які згодом стали значною мірою визначати передумови, тенденції розвитку та наслідки функціонування нової соціально-економічної системи. В агропродовольчій сфері це знайшло відображення у формуванні потужних бізнесових структур, господарська діяльність яких в узагальнюючому вигляді охопила сфери виробництва сільськогосподарської сировини, її переробки та виробництва готових харчових продуктів.
Загострення глобальної продовольчої кризи на фоні різноспрямованих суспільних та несприятливих природно-кліматичних змін для вітчизняних агропродовольчих компаній спонукало появі низки внутрішніх і зовнішніх умов, що створюють виникнення як стимулюючих, так і стримуючих чинників розвитку. У сукупності це призвело до посилення нестабільності конкурентного середовища, яке в агропродовольчій сфері набуло ознак системності та постійно діючих проявів. Отже, постає складна соціально-економічна й виробничо-комерційна проблема обґрунтування відтворювального в часі та просторі механізму формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері та підвищення конкурентоспроможності українських виробників.
Проблема конкурентоспроможності для ринкової економіки є фундаментальною, оскільки детермінується самою сутністю даної системи господарювання. Основу аналізу її методологічних аспектів заклали М.Кондратьєв, Л. фон Мізес, А. Панарін, М. Портер. Інституціональні та організаційно-економічні питання конкурентоспроможності суб’єктів підприємницької діяльності в умовах трансформаційних ринкових перетворень досліджували Г. Азоєв, А. Воронкова, В. Геєць, В. Дикань, Ю. Іванов, В.Нємцов, В. Пономаренко, Є. Слуцький, Р. Фатхутдінов, О. Чернега, А.Юданов та ніші.
Однак, проблему конкурентоспроможності суб’єктів господарювання в агропродовольчій сфері, тим більше агропродовольчих компаній, в українській економічній науці аналізували лише декілька вчених: В. Андрійчук, О. Бородіна, О. Гуторов, А.Данкевич, М. Кісіль, М. Коденська, В. Ляшенко, М.Малік, Л. Мармуль, К.Онищенко, В. Топіха. Тому, вона отримала недостатньо системну розробку. Зокрема, більш поглибленого дослідження потребують аспекти аналізу операційної та фінансової діяльності провідних агрохолдингів на внутрішньому та зовнішньому ринках, а також розроблення прогнозів їхнього розвитку та обґрунтування конкретних організаційно-економічних заходів щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних агропродовольчих компаній. Вищевикладене за підсумком зумовило актуальність теми дисертаційного дослідження, постановку його мети і завдань та цільову спрямованість.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту економіки та бізнесу Луганського національного університету імені Тараса Шевченка за темами „Управління розвитком старопромислових регіонів України в умовах виходу з трансформаційної кризи” (номер державної реєстрації 0105U004477, з 2009 р. по теперішній час), в контексті якої проведено оцінку виробничо-комерційної діяльності агрохолдингових компаній й розроблено прогнози тенденцій їхнього розвитку та „Формування сприятливого соціально-еколого-економічного середовища в продовольчому підкомплексі промислово-орієнтованих регіонів” (з 2009 р. по теперішній час), що фінансується з фонду підтримки наукових розробок університету, в ході здійснення якої проведено маркетингові дослідження регіональних продовольчих ринків в контексті обґрунтування пропозицій щодо забезпечення конкурентоспроможності агропродовольчих підприємств Луганщини. В процесі реалізації спільного проекту Господарської палати Республіки Польща та Луганської обласної державної адміністрації „Агромісто” (2013 р.) опрацьовано затверджений інвестиційний проект щодо заохочення малого та середнього бізнесу до створення регіональних продовольчих кластерів на базі агропродовольчих компаній.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретико-методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері і підвищення конкурентоспроможності національних виробників.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку й необхідність розв’язання таких завдань:
- дослідити та розвинути теоретичні засади розвитку агропродовольчої сфери;
- розробити концепцію розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері;
- удосконалити методичний підхід до аналізу поточної комерційної діяльності суб’єктів агропродовольчої сфери на світових ринках;
- запропонувати інструментарій діагностування досягнутого стану операційної та фінансової діяльності формувань агропродовольчої сфери;
- розробити методичний підхід до обґрунтування маркетингової інноваційної товарної політики на ринку продовольчих товарів;
- обґрунтувати механізми реалізації економічних законів, які детермінують розвиток інтеграційних процесів в агропродовольчій сфері;
- розвинути механізми реалізації державної регуляторної політики щодо формування продовольчих кластерів на базі вертикально-інтегрованих агропродовольчих корпорацій;
- запропонувати інструментарій прогнозування розвитку суб’єктів агропродовольчої сфери на короткострокову перспективу.
Об’єктом дослідження є процеси формування та розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладні аспекти формування та розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання. Для вирішення окремо взятих завдань застосовувалися спеціальні методи: системний аналіз для визначення загальноекономічних передумов становлення й сутнісних рис суб’єктів агропродовольчої сфери та діагностування їх виробничо-комерційної діяльності; єдності індукції та дедукції з метою виявлення особливостей становлення й розвитку вітчизняних агропродовольчих формувань; методи порівняння та синтезу при узагальненні світового досвіду забезпечення конкурентоспроможності структур агробізнесу та обґрунтуванні пропозицій щодо формування маркетингової інноваційної товарної політики українських агропродовольчих компаній; метод експертних оцінок для аналізу поточної діяльності вітчизняних виробників продовольства; економіко-математичні методи (кластерний метод, метод таксономії та метод кореляційно-регресійного аналізу) використано для побудування прогнозів розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері.
Інформаційну та емпіричну базу дослідження становлять законодавчі та нормативні акти України, дані Державної служби статистики України, фінансова звітність провідних вітчизняних агропродовольчих компаній, спеціальні наукові джерела. Розрахунковий аналіз здійснено за допомогою програмних пакетів Microsoft Excel, Statistica та Expert Choice.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері і підвищення конкурентоспроможності національних виробників.
Наукова новизна найважливіших результатів дослідження полягає у наступному:
вперше:
- розроблено концепцію розвитку конкурентного середовища в агропродовольчій сфері на засадах формування територіальних продовольчих кластерів на базі агропродовольчих компаній, відмінність якої полягає у визначенні інтегралу створення вертикально-інтегрованих формувань (з виділенням відповідних етапів) від забезпечення сировинної бази до реалізації готових харчових продуктів з високим рівнем доданої вартості;
удосконалено:
- методичний підхід до аналізу поточної комерційної діяльності суб’єктів агропродовольчої сфери на світових товарних та фінансових ринках, що на противагу наявним, завдяки розгляду відповідних абсолютних та відносних агрегатів дає можливість на системній основі визначити конкурентні переваги та недоліки вітчизняних бізнесових утворювань;
- інструментарій діагностування досягнутого стану операційної та фінансової діяльності формувань агропродовольчої сфери, який, на відміну від існуючих, містить комплексний аналіз їх виробничо-комерційного потенціалу в динаміці;
- методичний підхід до обґрунтування маркетингової інноваційної товарної політики, який містить визначення засад та інструментарію проведення маркетингових досліджень ринку продовольчих товарів й виступає вихідною основою розробки стратегії посилення конкурентоспроможності суб’єктів агропродовольчої сфери, яка має включати систему організаційно-економічних, виробничо-технічних, природоохоронних, фінансових та інституціональних заходів;
набули подальшого розвитку:
- теоретичні засади дослідження процесів розвитку агропродовольчої сфери у частині виокремлення генезису становлення й розвитку вітчизняних агропродовольчих компаній з визначенням його етапів, згідно до яких наведено сутнісні якісно відмінні риси етапів та відповідні ознаки розвитку конкурентного середовища галузі;
- механізми реалізації економічних законів, які детермінують розвиток інтеграційних процесів в агропродовольчій сфері й зумовлюють становлення вертикально-інтегрованих агропродовольчих формувань, сутнісними рисами яких є: міжгалузевий характер виробничо-комерційної діяльності; наявність структуроутворюючого інтегруючого елементу; охоплення значної кількості господарських підрозділів різних галузей агропродовольчої сфери; існування в межах компаній системи горизонтальних та вертикальних зв’язків; вибудовування виробничо-комерційних та інституціональних відносин поза межами компаній;
- механізми реалізації державної регуляторної політики щодо формування продовольчих кластерів на базі вертикально-інтегрованих агропродовольчих корпорацій, які передбачають використання системи методів прямого та непрямого впливу: інституціональне забезпечення, інвестиційне забезпечення, державна політика якості та безпеки харчових продуктів, державна політика охорони довкілля;
- інструментарій прогнозування розвитку суб’єктів агропродовольчої сфери на короткострокову перспективу, котрі містять блоки показників економічної ефективності, стану власного капіталу, платоспроможності та оборотності активів, що слугують базою опрацювання стратегій посилення їх конкурентоспроможності на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретико-методичних розробок та практичних рекомендацій щодо формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері і підвищення конкурентоспроможності національних виробників органами влади різних рівнів при розробці державних, галузевих і регіональних стратегічних програм соціально-економічного розвитку, у діяльності підприємств і організацій агропродовольчої сфери, у процесі підготовки фахівців.
Практичні розробки автора використано в практичній діяльності Департаменту агропромислового розвитку Луганської обласної державної адміністрації (довідка № 37-3/1-246/2 від 07.10.2013р.) в процесі реалізації спільного українсько-польського проекту „Агромісто” щодо заохочення підприємств малого та середнього бізнесу до створення регіональних продовольчих кластерів; Асоціації фермерів та приватних землевласників України (довідка № 25/2 від 15.02.2013р.); Луганської регіональної торгово-промислової палати (довідка №25.3-120 від 04.02.2014р.). Теоретичні результати дослідження застосовуються у навчальному процесі Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №1/5074 від 25.12.2013р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаним дослідженням. Результати, висновки та пропозиції, що становлять наукову новизну й представлені до захисту, отримано автором на підґрунті власних розробок.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертації та їхнє практичне застосування апробовано у виступах і доповідях на науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети” (м. Донецьк, 17 грудня 2010 р.), Международной научно-практической конференции „Современные проблемы социально-экономического развития России” (г. Белгород, 15 марта 2011 г.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Бізнес та інновації у сучасному світі” (м. Луганськ, 11-12 квітня 2011р.), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Розвиток аграрного підприємництва: тенденції та перспективи” (м. Київ, 2012р.), Международной научно-методической конференции „Финансовое образование и научные исследования в высшей школе Болгарии стратегия „Европа 2020” (г.Свиштов, Болгария, 9-10 ноября 2012 г.), II Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених та студентів „Наукові дослідження молоді вирішенню проблем європейської інтеграції” (Харків, 2013 р.).

Публікації. Теоретичні і практичні результати дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції автора відображені у 14 публікаціях, в т.ч. у 8 статтях в наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 4,58 умовн. друк. арк., з яких 4,33 умовн. друк. арк. належать особисто авторові.

bibliography

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення важливої наукової і практичної проблеми формування конкурентного середовища в агропродовольчій сфері і підвищення конкурентоспроможності національних виробників на внутрішньому та зовнішньому продовольчих ринках. Отримані наукові результати дають можливість зробити висновки теоретичного, методичного та прикладного характеру:
1. В результаті дослідження доведено, що визначальними чинниками конкурентного середовища у агропродовольчій сфері України, особливо в межах коротко- та середньострокового періоду, будуть такі: природно-кліматичні, енергетичні, невизначеність перспективи запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, ціноутворюючі чинники світових аграрних ринків та інституціональні. Дія сукупності ідентифікованих складових даних чинників буде мати різновекторну спрямованість. При цьому, особливо загрозливими є природно-кліматичні, енергетичні та цінові чинники міжнародних товарних ринків. Стосовно невизначеності держави у термінах і механізмах запровадження земельного ринку та несприятливого інституціонального середовища вітчизняні компанії, певною мірою, адаптовані.
2. Обґрунтовано, що забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів агропродовольчої сфери доцільно здійснювати з урахуванням їх типів, які виокремлено за сукупністю ознак: загальноекономічних; соціально-економічних; характеру та структури акціонерного капіталу; управління фінансовими потоками. Доведено, що загальноекономічною передумовою становлення й розвитку агропродовольчої сфери є аграрно-промислова інтеграція, яка визначає сутнісні риси підприємницьких формувань агропродовольчої сфери: міжгалузевий характер виробничо-комерційної діяльності; наявність фірми-інтегратора; охоплення значної кількості господарських підрозділів; існування горизонтально та вертикально-інтегрованих взаємозв’язків в межах таких структур; здійснення виробничо-комерційних та інституціональних відносин поза межами агропродовольчих формувань.
3. Опрацювання світового досвіду забезпечення конкурентоспроможності суб’єктів агропродовольчої сфери дало можливість виділити їх визначальні характеристики, які виступають конкуренто-переважаючими чинниками в системі міжнародного поділу праці: наявність окрім корпоративної також і кооперативної форми організації виробничо-комерційної діяльності; високий ступінь вертикальної інтегрованості господарювання; публічний прозорий характер операційної та фінансової діяльності.
4. У сучасних умовах вертикально-інтегровані агропродовольчі формування зайняли функціонально домінуюче положення у вітчизняному агропродовольчому комплексі як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях, оскільки визначають виробничо-технологічні й соціально-економічні передумови, процеси та наслідки виробничо-комерційної діяльності в ньому. Найбільшою мірою детермінуюче значення агрохолдингів проявляється у центральних та західних регіонах України, де вони сконцентрували 50 і більше відсотків головного чинника праці в агропродовольчій сфері землі.
5. Аналіз діяльності вітчизняних агропродовольчих компаній дає підстави зазначити, що лідери агробізнесу України почали процес диверсифікації своїх товарних постачань та збільшили питому вагу готових харчових продуктів в загальних обсягах продовольчої продукції й підвищили параметри її якості та безпеки. Аналіз операційної та фінансової діяльності провідних агропродовольчих компаній свідчить, що рівень ефективності їх господарювання в рослинництві, на відміну від тваринництва, в цілому дорівнює відповідним показникам найбільш розвинених країн світу і в 30-40 разів перевищує ефективність господарювання решти вітчизняних підприємств некорпоративного сектору. Встановлено, що розповсюдженою є практика неефективного використання агропродовольчими компаніями свого виробничо-ресурсного потенціалу (особливо - землі), що переважною мірою зумовлюється недосконалістю інституціонального середовища.
6. В результаті прогнозного дослідження встановлено, що більшість з провідних компаній в цілому збереже сталу зростаючу тенденцію розвитку. При цьому, передбачається, що особливо загрозливим буде 2014-2015 маркетинговий рік, що визначатиметься співпадінням низки несприятливих складових виокремлених чинників. Для найбільш потужних компаній першочерговими визначено диверсифікацію виробництва та освоєння замкнутої моделі господарювання зі збільшенням доданої вартості. Для решти навпаки: поглиблення спеціалізації (з обов’язковим вдосконаленням економічних, управлінських та організаційно-правових основ функціонування).
7. Обґрунтовано, що вихідною передумовою адаптації агропродовольчих формувань до змін ринкового середовища є системні маркетингові дослідження, проведення яких на ринку дає можливість формування маркетингової інноваційної товарної політики, визначальними чинниками якої є: стабілізація загальних обсягів виробництва продукції для внутрішніх потреб в межах, як мінімум, короткострокового майбутнього періоду (обґрунтованим буде збільшення виробництва лише харчових продуктів з наперед заданими властивостями та для дитячого харчування); збільшення вимог споживачів щодо параметрів якості й безпеки та екологічної чистоти харчових продуктів; посилення конкуренції на національному та світовому продовольчих ринках.
8. Підґрунтям реалізації маркетингової інноваційної товарної політики у сукупності виявлених складових є заснування на базі провідних вертикально-інтегрованих агропродовольчих корпорацій галузевих продовольчих кластерів на неформальній основі з замкнутим типом організації виробничо-комерційної діяльності від виробництва сільськогосподарської сировини до готових харчових продуктів, що за підсумком забезпечить підвищення конкурентоспроможності підприємницьких структур й вітчизняної агропродовольчої сфери загалом. Складовими пропонованої організаційно-функціональної моделі продовольчих кластерів є: фірма-інтегратор (визначається на підставі обґрунтованих класифікаційних ознак); сировинно-обслуговуюча інфраструктура; ринкова інфраструктура (у сукупності загальноекономічних та інститутів агропродовольчої сфери) і наукової інфраструктури.
9. Стратегія формування продовольчих кластерів на основі запропонованої організаційно-функціональної моделі має включати три етапи: теоретико-підготовчий, науково-практичний та господарсько-прогностичний. Здійснення сукупності взаємопов’язаних кроків даних етапів доцільно проводити в контексті концепції режимології на основі балансу стимулів та обмежень заходів державної регуляторної політики. В результаті дослідження запропоновано механізми реалізації державної регуляторної політики щодо формування продовольчих кластерів на базі вертикально-інтегрованих агропродовольчих корпорацій, що передбачає використання системи методів прямого та непрямого впливу: інституціональне забезпечення, інвестиційне забезпечення, державна політика якості та безпеки харчових продуктів, державна політика охорони довкілля.

Список використаних джерел

1. Аграрно-промышленные комплексы: социально-экономические аспекты формирования и развития / А.Ф. Тарасов, В.Н. Овчинников, Н.Д. Колесов / Под. ред. А.Ф. Тарасова. М.: Мысль, 1973. 247 с.
2. Азоев Г.Л. Конкурентные преимущества фирмы / Г.Л. Азоев, А.Л. Челенков. М. : Новости, 2000. 256 с.
3. Амбросов В.Я. Чинники та умови забезпечення конкурентної діяльності підприємств / В.Я. Амбросов // Економіка АПК. 2004. - № 9. С. 126-130.
4. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: ідентифікація і мотиви здійснення / В.Г. Андрійчук // Економіка АПК. 2006. - №1. С. 40-54.
5. Андрійчук В.Г. Капіталізація сільського господарства: стан та економічне регулювання розвитку: монографія / В.Г. Андрійчук. Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. 216 с.
6. Андрійчук В.Г. Умови економічної конкуренції в Україні / В.Г. Андрійчук // Економіка України. 2004. - № 10. С. 4-10.
7. Ахметов Р.Г. О совершенствовании экономического механизма управления интегрированными формированиями / Р.Г. Ахметов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 2002. - № 11. С. 46-47.
8. Барабаш М.Б. Вплив зміни клімату на сільськогосподарське виробництво / М.Б. Барабаш, Н.П. Гребенюк, О.Г. Татарчук, Т.В. Корж // Економіка АПК. 2012. - № 10. С. 33-38.
9. Барабаш М.Б. Особливості режиму опадів на території України в умовах сучасного клімату. Фізична географія та геоморфологія / М.Б. Барабаш, О.Г. Татарчук, Н.П. Гребенюк, Т.В. Корж. К: Обрії, 2010. Вип. 3 (60). 254 с.
10. Барабаш Р. Стан і перспективи законодавчого регулювання консолідації земель в Україні / Р. Барабаш // Підприємництво, господарство і право. 2011. - № 6. С. 98-101.
11. Белоусов В.Л. Анализ конкурентоспособности фирмы / В.Л. Белоусов // Маркетинг в России и за рубежом. 2001. - № 5. С. 56-59.
12. Березін О.В. Чинники та умови забезпечення конкурентної діяльності підприємств / О.В. Березін // Економіка АПК. 2004. - № 9. С. 126-130.
13. Бест М. Новая конкуренция. Институты промышленного развития / М. Бест. М. : ТЕИС, 2002. 356 с.
14. Бидик А.Г. Повышение конкурентоспособности аграрных предприятий / А.Г. Бидик // Экономика АПК. 2007. - № 6. С. 115-121.
15. Біленький О.Ю. Виробництво та експорт продукції тваринництва в світі / О.Ю. Біленький // Економіка АПК. 2012. - № 6. С. 110-113.
16. Біленький О.Ю. Сільське господарство країн Закавказзя / О.Ю. Біленький // Економіка АПК. 2010. - № 7. - С. 156-159.
17. Білоусова С.В. Теоретичні аспекти економіко-математичного моделювання інтеграційних процесів в агропромислових формуваннях / С.В. Білоусова // Економіка АПК. 2010. - № 5. С. 98-102.
18. Борисова Л.Н. Перспективы развития холдинговых формирований в АПК Белгородской области / Л.Н. Борисова // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 2008. - № 11. - С. 63-65.
19. Бородіна О.М. Агрохолдинги як база формування корпоративного аграрного устрою в Україні / О.М. Бородіна, А.О. Гуторов // Економіка АПК. 2012. - № 11. - С. 21-28.
20. Борщ А.Г. Структура фінансового капіталу та ефективність його використання агропромисловими підприємствами / А.Г. Борщ, О.Г. Борщ // Економіка АПК. 2011. - № 3. С. 51-56.
21. Буздалов И.Н. Сельское хозяйство под прессом структурных деформаций в экономике / И.Н. Буздалов // Экономика сельскохозяйственных и перерабатывающих предприятий. 2010. - №№ 4-5.
22. Буркинский А.В. Конкурентоспособность продукции и предприятия / А.В. Буркинский, Е.В. Лазарева, И.Н. Агеева. Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. 2002. 132 с.
23. Вернадский В.И. Автотрофность человечества. Електронний ресурс: http://vernadsky.lsb.ru/e-texts/archive/Vernadsky_V.I._Avtotrofnost_ Chelovechestva.html.
24. Вінник О.М. Проблеми правового регулювання корпоративних і партнерських відносин / О.М. Вінник. К., 2010. 165 с.
25. Воронкова А.Э. Поддержка конкурентоспособного потенциала предприятия / А.Э. Воронкова, В.П. Пономарёв, Г.И. Дибнис. К. : Техника, 2000. 152 с.
26. Воронкова А.Э. Стратегическое управление конкурентоспособным потенциалом предприятия: диагностика и организация. Монография / А.Э. Воронкова. 2-е изд., стереотип. Луганск: Восточноукр. нац. ун-т им. В. Даля, 2004. 320 с.
27. Всемирная торговая организация. Украина [Электронный ресурс]/ URL http://www.wto.org/english/thewto_e/countries_e/ukraine_e.htm.
28. Гаврилюк О.В. Інвестування в агросектор: ідентифікація та напрями усунення перешкод / О.В. Гаврилюк, Ю.О. Лупенко // Економіка АПК. 2009. № 6. С. 63-68.
29. Геєць В.М. Нестабільність і економічне зростання / В.М. Геєць. К. : Ін-т економ. Прогнозування НАН України, 2000. 342 с.
30. Гельвановский М. Конкурентоспособность в микро-, мезо- и макроуровневом измерениях / М. Гельвановский, В. Жукова, Н. Трофимова // Российский экономический журнал. 1998. № 3. С. 67.
31. Герасименко О.М. Побудова карти ризиків як метод управління ризиками в компанії / О.М. Герасименко // Формування ринкових відносин в Україні. 2013. - № 6. С. 191-198.
32. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процессы: Пер. с англ. / Дж. Л. Гибсон, Д.М. Иванцевич, Д. Х.-мл. Донелли. М.: ИНФРА-М, 2000. 662 с.
33. Гилка М.Д. Конкурентоспроможність сільськогосподарських підприємств та їх державна підтримка / М.Д. Гилка, Л.В. Прокопець // Економіка АПК. 2012. - № 3. С. 78-84.
34. Голышев М. Агропромышленная интеграция в условиях многоукладной экономики / М. Голышев // АПК: экономика, управление. 2000. - № 11. С. 51-56.
35. Господарський кодекс України № 436-IV від 16.01.2003 р. // Відом. Верховної Ради України. 2003. № 18, № 19-20, № 21-22, ст. 144.
36. Грановська Л.М. Раціональне природокористування в зоні еколого-економічного ризику / Л.М. Грановська. Херсон: ХДУ, 2007. 372 с.
37. Гребенюк Н.П. Нове про зміни глобального та регіонального клімату в Україні на початку ХХІ століття / Н.П. Гребенюк, Т.В. Корж, О.О. Яценко // Водне господарство України. 2002. - №№ 5-6. С. 34-38.
38. Григорук В.В. Казахстан на продовольственном рынке ЕврАзЭС / В.В. Григорук // Економіка АПК. 2010. № 12. С. 16-21.
39. Гришова І.Ю. Кластери в агропромисловому комплексі: проблеми та перспективи розвитку / І.Ю. Гришова, А.Ю. Присяжнюк // Економіка АПК. 2011. № 4. С. 142-146.
40. Грищенко Г.М. Объективные условия, определяющие сущность и направления формирования кластеров в российской экономике // Г.М. Грищенко / Интеграция и дезинтеграция в агропромышленном секторе экономики: традиционный и инновационный подходы. М., 2009. С. 569-576.
41. Грэхем Бенджамин, Мередит Спенсер Б. Анализ финансовой отчётности компаний: Пер. с англ. М.: Вильямс, 2009. 144 с.
42. Губин Е.П. Пути формирования аграрно-промышленных объединений / Е.П. Губин. М. : Экономика, 1966. 167 с.
43. Гуторов А.О. Агрохолдинги як ефективна форма концентрації сільськогосподарського виробництва / А.О. Гуторов // Економіка АПК. 2011. №3. С. 102-107.
44. Гэлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Дж. К.Гэлбрейт; пер. с англ. М. : Прогресс, 1979. 412 с.
45. Данкевич А.Є. Організаційно-економічні засади розвитку агрохолдингів / А.Є. Данкевич // Економіка АПК. 2012. - № 1. С. 69-73.
46. Данкевич А.Є. Розвиток інтегрованих структур у сільському господарстві : монографія / А.Є. Данкевич. К.: ННЦ ІАЕ, 2011. 350 с.
47. Данько Ю.І. Кооперація в системі забезпечення конкурентоспроможності підприємств виробників свинини / Ю.І. Данько, І.В. Лозинська // Економіка АПК. 2012. - № 4. С. 93-98.
48. Дем’яненко С. Агрохолдинги в Україні: добре чи погано? Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Німецько-український аграрний діалог, AgPP 21, 2008. 22 c.
49. Дем’яненко С. Агрохолдинги в Україні: процес становлення та розвитку / С. Дем’яненко // Економіка України 2009. № 12. С.50-61.
50. Демьяненко В.Н. Экономическая эффективность и организация производства продовольствия в США / В.Н. Демьяненко. М.: МГУ, 1968. 180 с.
51. Дикань В.Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятий: Монография / В.Л. Дикань. Харьков: Основа, 1995. 160 с.
52. Дієсперов В.С. Наслідки утворення підприємств великих землеволодільців / В.С. Дієсперов // Економіка АПК. 2011. № 3. С. 83-89.
53. Дієсперов В.С. Сільськогосподарські підприємства зі столичними власниками / В.С. Дієсперов // Економіка АПК. 2011. № 6. С. 94-99.
54. Дубровин И.А. Маркетинг продовольственных товаров / И.А. Дубровин. М. : КолосС, 2008. 408 с.
55. Дудар Т.Г. Оцінка потенціалу і ринкових позицій аграрних холдингів / Т.Г. Дудар, В.В. Галущак // Економіка АПК. 2011. - № 6. С. 84-90.
56. Емельянов С.В. США: международная конкурентоспособность национальной промышленности. 90-е годы ХХ века: монография / С.В. Емельянов. М. : Междунар. отношения, 2001. 408 с.
57. Євчук Л.А. Конкурентні позиції суб’єктів молокопродуктового підкомплексу: сучасні тенденції та перспективи / Л.А. Євчук // Економіка АПК. 2012. - № 8. С. 11-16.
58. Жаліло Я.А., Базилюк Я.Б. Конкурентоспроможність економіки України в умовах глобалізації / конкурентоспроможність: країна, регіон, підприємство / Рада конкурентоспроможності України; За ред. Ю.В. Полунєєва. К.: ЛАТ&К, 2006. 176 с.
59. Закон Союзу Радянських соціалістичних республік „Про власність в СРСР” від 06.03.90 №1305-1 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/Z901305.html.
60. Закон Союзу Радянських соціалістичних республік „Про державне підприємство (об'єднання) ” вiд 30.06.1987 № 7284-XI // Відом. Верховної Ради СРСР. 1987. - № 26. - Ст. 385.
61. Закон Союзу Радянських соціалістичних республік „Про кооперацію в СРСР” від 26.05.88 № 8998-11 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v8998400-88.
62. Закон СССР „Об индивидуальной трудовой деятельности” от 19.11.1986 № 6050-X1 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.economics.kiev.ua/download/ZakonySSSR/data02/tex12184.htm.
63. Закон України „Про акціонерні товариства”// Офіц. вісн. України. 2011. №16 від 11.03.2011. Ст. 649.
64. Закон України „Про господарські товариства (об’єднання)” від 19 вересня 1991 року №1576-XII // Відом. Верховної Ради. 1991. № 49. Ст. 682.
65. Закон України „Про захист від недобросовісної конкуренції” [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/go/236/96-BP.
66. Закон України „Про захист економічної конкуренції” [Електронний ресурс]. Режим доступу : http: //zakon.rada.gov.ua/go/2210-14.
67. Закон України „Про інвестиційну діяльність” // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 10 від 06.08.1992. Ст. 138.
68. Закон України „Про інноваційну діяльність” // Відом. Верховної Ради України. 2002. №36 від 06.08.2002. Ст.266.
69. Закону України „Про колективне сільськогосподарське підприємство” від 14.02.1992 №2114-XII // Відом. Верховної Ради України. 1992. № 20. Ст. 272.
70. Закону України „Про селянське (фермерське) господарство” від 20.12.1991 № 2009-XII // Відом. Верховної Ради України. 1992. - № 14. Ст. 186 .
71. Закон України „Про фіксований сільськогосподарський податок” від 17.12.1998 № 320-XIV // Відом. Верховної Ради України. 1999. № 5-6. Ст. 39.
72. Закон України „Про холдингові компанії в Україні” від 15.03.2006 № 3528-ІV. Ст. 291 [Електронний ресурс]. Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
73. Закон України „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини” // Відом. Верховної ради. 1998. № 19 від 23.12.97. Ст. 98.
74. Запольский М.И. Производственная кооперация как фактор повышения продовольственной безопасности Беларуси / М.И. Запольский // Економіка АПК.- 2011. № 2. С. 129-135.
75. Звягінцева О.Б. Ринкова стратегія підприємств харчової промисловості: моногр. / О.Б. Звягінцева. Миколаїв : Квіт, 2012. 494 с.
76. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия в условиях формирования рыночных отношений / Ю.Б. Иванов. Харьков: ХГЭУ, 1997. 264 с.
77. Иванов Ю.Б. Конкурентоспособность предприятия: оценка, диагностика, стратегия. Научное издание / Ю.Б. Иванов и др. Харьков: ХНЭУ, 2004. 256 с.
78. Ібатуллін Ш.І. Експертна грошова оцінка земельних ресурсів із використанням нейромережевого моделювання / Ш.І. Ібатуллін, О.В. Степенко, О.С. Дорош // Економіка АПК. 2013. - № 3. С. 25-35.
79. Калиев Г.А. Меры по преодолению кризиса в агропромышленном комплексе Казахстана (научный доклад) / Г.А. Калиев // Економіка АПК. 2011. - № 2. - С. 112-125.
80. Кац А.М. Прогнозирование конкурентоспособности предприятия / А.М. Кац // Маркетинг в России и за рубежом. 2006. № 4. С. 76-78.
81. Качалина Л.Н. Конкурентоспособный менеджмент / Л.Н. Качалина. М.: Эксмо, 2006. 464 с.
82. Кизим М.О. Оцінка і діагностика фінансової стійкості підприємства: Монографія / М.О. Кизим, В.А. Забродський, В.А. Зінченко, Ю.С. Кончак. Харьков: ІНЖЕК, 2003. 144 с.
83. Кирцнер И.М. Конкуренция и предпринимательство: Пер. с англ. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. 239 с.
84. Кісіль М.І. Інвестиційний розвиток аграрної сфери Київської області / М.І.Кісіль, М.Ю. Кожем`якіна // Економіка АПК. 2012. - № 3. С. 17-22.
85. Кісіль М.І. Стратегічні напрями інвестиційного забезпечення розвитку сільського господарства / М.І. Кісіль // Економіка АПК. 2012. - № 9. С. 36-39.
86. Кластерні системи у підвищенні конкурентоспроможності, інноваційної та соціальної спрямованості агропромислового виробництва (засідання „круглого столу”) ННЦ ІАЕ, 3 січня 2013 р. // Економіка АПК. 2013. - № 2. С. 117-118.
87. Клейнер Г.В. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратегии, безопасность / Г.В.Клейнер, В.Д. Тамбовцев, Р.М.Качалов; Под общ. Ред. С.А. Панова. М. : Экономика, 1997. 288 с.
88. Князєва О.П. Оцінка ступеня ризикогенності сільськогосподарських угідь / О.П. Князєва // Економіка АПК. 2013. - № 6. С. 91-96.
89. Ковальски Анджей. Польский агробизнес в период глобализации и европейской интеграции / Анджей Ковальски // Економіка АПК. 2010. № 11. С. 167-178.
90. Ковтун О.І. Конкурентоспроможність підприємства: стратегічний контекст: монографія / О.І. Ковтун. Львів : Львівська комерційна академія, 2009. 276 с.
91. Коденська М.Ю. Агропромислові підприємства і агрофірми в умовах переходу до ринку / М.Ю. Коденська, В.О. Кисельов. К. : УСГА, 1993. 184 с.
92. Коденська М.Ю. Державна підтримка розвитку аграрного сектору економіки / М.Ю. Коденська, А.В. Єрємєєва // Економіка АПК. 2013. - № 6. С. 14-21.
93. Коденська М.Ю. Інтеграція як фактор активізації інвестиційної діяльності / М.Ю. Коденська // Економіка АПК. 2006. № 6. - С. 24-31.
94. Козак Л.В. Ринкові позиції вітчизняних сільськогосподарських виробників у контексті членства України в СОТ / Л.В. Козак // Економіка АПК. 2013. № 1. С. 55-60.
95. Козаченко А.В. Управление крупным предприятием: Монография / А.В. Козаченко, А.Н. Ляшенко, И.Ю. Ладыко и др. К. : Либра, 2006. 384 с.
96. Компанія Укрлендфарминг. Електронний ресурс. [Режим доступу] : http://latifundist.com/kompanii/28012-ukrlandfarming.
97.