ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ АКАДЕМІЧНОГО ЛІЦЕЮ У НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВОЛЬСЬКА НАТАЛЯ ГЕННАДІЇВНА

УДК 37.026 + 001.895

ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ АКАДЕМІЧНОГО ЛІЦЕЮ
У НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.09 - теорія навчання

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник Євдокимов Віктор Іванович, член-кореспондент АПН України, доктор педагогічних наук, професор

Херсон - 2004

Зміст

ВСТУП............................................................................................................ 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ У НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ 11
1.1. Стан дослідження проблеми організованості учнів у психолого-педагогічній теорії та практиці..................................................................................... 11
1.2. Особливості навчально-пізнавальної діяльності старшокласників академічного ліцею................................................................................. 27
1.3. Соціально-педагогічні умови формування організованості старшокласників академічного ліцею у процесі навчання............................................... 35
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО РОЗДІЛУ................................................... 46
РОЗДІЛ 2 ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ АКАДЕМІЧНОГО ЛІЦЕЮ У НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ............................................................... 49
2.1. Концептуальні вихідні положення педагогічної моделі формування організованості учнів.............................................................................. 49
2.2. Критерії та рівні сформованості організованості старшокласників у навчальній діяльності............................................................................. 51
2.3. Структурно-функціональна модель формування організованості ліцеїстів у навчально-пізнавальній діяльності...................................................... 66
2.4. Підготовка вчителів до роботи із формування організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності.................................................... 150
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО РОЗДІЛУ................................................... 154
РОЗДІЛ 3 ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНОЇ МОДЕЛІ ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ СТАРШОКЛАСНИКІВ АКАДЕМІЧНОГО ЛІЦЕЮ........................... 157
3.1. Зміни рівня сформованості організованості учнів у навчальній діяльності рецептивно-осмислювального типу.................................................... 159
3.2. Зміни рівня організованості учнів у творчій та проблемно-пошуковій діяльності................................................................................................ 160
3.3. Загальні зміни рівня організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності після проведення формуючого експерименту................. 160
3.4. Вплив організованості навчально-пізнавальній діяльності на організованість старшокласників у інших видах роботи............................................ 160
ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ................................................ 160
ВИСНОВКИ............................................................................................... 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 160
ДОДАТКИ.................................................................................................. 160

ВСТУП

Перехід до нової системи суспільних відносин висуває свої вимоги до громадян, у тому числі й до випускників загальноосвітніх шкіл. Зростання темпів інформатизації освітнього простору, інтенсивний розвиток виробничих і соціальних технологій вимагає від особистості наявності вмінь здобувати і осмислювати значний обсяг інформації, формування навичок логічно опрацьовувати її та використовувати в навчальній і практичній діяльності.
Сучасна освітня парадигма спрямована на розвиток у школярів потягу до самостійного пошуку, творчої самоорганізації пізнавальної діяльності, потреби в оновленні знань, на збереження індивідуальності учня, підвищення рівня його організованості.
Проблемі вдосконалення навчально-виховного процесу присвячено значну кількість досліджень. Загальні питання знайшли відображення в роботах Г.Абрамова, А.Алексюка, І.Андрєєва, В.Афанасьєва, В.Беспалька, В.Буряка, В.Давидова, Б.Коротяєва, І.Лернера, В.Онищука, М.Скаткіна, Н.Тализіної, І.Харламова, Е.Юдіна та ін.; шляхи оптимізації навчання відображено в публікаціях О.Аверьянова, Ю.Бабанського, О.Моісєєва, О.Патрушева, М.Поташника; формування пізнавальної діяльності учнів з детальним аналізом перш за все дій викладача як суб’єкта впливу на учнів описано у працях К.Альбуханової-Славської, Д.Богоявленського, О.Вербицького, В.Лозової, Ю.Наумової, В.Паламарчука.
Разом з тим у роботах багатьох науковців (І.Бех, А.Бойко, В.Бондар, І.Зязюн, В.Євдокимов, В.Кремень, О.Савченко та ін.) наголошується на необхідності більш глибокого дослідження навчального процесу з позицій учня як суб’єкта навчання. Оскільки за суб’єкт-суб’єктного навчання загальноприйняті положення набувають якісно нового змісту, постає потреба їх вивчення, теоретичного обґрунтування та переосмислення в контексті нових умов.
У педагогічних дослідженнях діагностика розвитку учня, як правило, обмежується переважно когнітивним аспектом його діяльності. Вивчення регулювальних чинників потреби в самоорганізації навчальної роботи, особливостей самооцінки, самоконтролю та самокорекції відбувається паралельно з дослідженням інших проблем педагогіки. У зв’язку з новими підходами ідея оптимальної організації діяльності суб’єкта навчання стає пріоритетною. Незважаючи на те, що аспект організації самостійної роботи учнів науковці розглядали побіжно з розв’язанням інших педагогічних проблем, важливим є вихід на новий рівень його дослідження, створення нових педагогічних моделей, які найбільш повно враховували б рівень їх організованості.
Формування організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності, зокрема старшокласників академічного ліцею, ще не було предметом спеціального вивчення. Окремі аспекти цього питання частково розглядалися в роботах К.Альбуханової-Славської, Б.Ананьєва, Д.Богоявленського, Л.Божович, О.Божович, Г.Вайзер, В.Давидова, Н.Прокіної, С.Якобсона. Ученими відзначається, що питання самоорганізації навчання є досить важливим, безпосередньо пов’язаним не тільки з глобальною проблемою розвитку школяра як суб΄єкта навчання, а й з вузькими аспектами - самодіагностики й самокорекції учнів. На сьогодні в науковій літературі наявне визначення поняття організованості стосовно дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, в той час як вікові та психофізіологічні особливості школярів старшого шкільного віку зумовлюють доцільність окремого визначення поняття організованості старшокласників, відповідно розробку показників визначення рівня її розвиненості. Процес формування організованості не аналізувався також у зв’язку з віковими особливостями учнів як умова суб΄єкт-суб΄єктної організації навчання, не обґрунтовано педагогічні умови, необхідні для формування цього особистісного утворення, зазначене зумовило вибір теми дисертаційного дослідження Формування організованості старшокласників академічного ліцею у навчально-пізнавальній діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету (державний реєстраційний номер 0100 U 004914) і державної програми Нові технології у вузівській і шкільній дидактиці”. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою ХДУ (протокол № 5 від 20 березня 2000 року) і узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 1 від 23 січня 2001 р.).
Об’єкт дослідження навчально-пізнавальна діяльність старшокласників академічного ліцею.
Предмет дослідження педагогічні умови формування організованості ліцеїстів у навчально-пізнавальній діяльності.
Мета дослідження - розробити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування організованості старшокласників академічного ліцею у навчально-пізнавальній діяльності.
Гіпотеза дослідження. Ефективність формування організованості старшокласників академічного ліцею в навчально-пізнавальній діяльності підвищиться за умов:
- організації навчально-виховної діяльності як цілісного процесу, що базується на принципах системності, комплексності, діяльнісного підходу до суб’єкт-суб’єктної взаємодії вчителя й учнів;
- забезпечення гнучкого управління формуванням організованості, що передбачає координацію когнітивних і регуляторних компонентів навчального процесу, структури навчання й видів діяльності старшокласників, а також наявність дієвого зворотного зв’язку;
- урахування комплексу внутрішніх і зовнішніх факторів впливу на організацію навчально-виховного процесу;
- раціонального поєднання індивідуальних, групових і колективних форм роботи та використання інтерактивних методів навчання;
- створення відповідного навчального середовища.
Мета та гіпотеза дослідження дозволили визначити такі основні його завдання:
1) проаналізувати сучасний стан проблеми у психолого-педагогічній і навчально-методичній літературі;
2) визначити сутність поняття організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності та окреслити критерії визначення рівнів її сформованості;
3) розробити та науково обґрунтувати педагогічну модель формування організованості учнів;
4) виявити педагогічні умови впровадження у практику роботи академічного ліцею моделі формування організованості старшокласників;
5) експериментально перевірити ефективність запропонованої педагогічної моделі.
Методологічною й теоретичною основою дослідження є положення сучасної філософії та психологічно-педагогічних наук про сутність процесу пізнання (Л.Виготський, В.Кремінь, О.Леонтьєв, О.Савченко); структуру й організацію навчально-пізнавальної діяльності (Д.Богоявленський, В.Бондар, П.Гальперін, Є.Ільєнков, Г.Костюк, Н.Менчинська, М.Скаткін, Г.І.Щукіна); активність суб’єкта й об’єкта у процесі трансформації знань (А.Брушлинський, Л.Христова, Л.Кондрашова, Т.Шаламова); системний підхід до дослідження процесів та явищ (Б.Гершунський, Т.Дмитренко, М.Качан, Е.Юдін); особистісно-діяльний підхід до навчання й виховання (В.Буряк, В.Лозова, С.Рубінштейн). Теоретичні основи розвитку педагогічних технологій, що розкрито в працях В.Євдокимова, І.Прокопенка, Г.Селевка, І.Смолюка. Основним документом, який регулює методологічну базу дослідження, є Національна доктрина розвитку освіти України у ХХ1 столітті.
У роботі використано комплекс методів дослідження, а саме:
- теоретичні - аналіз і узагальнення філософської, психолого-педагогічної, методичної літератури, застосування яких сприяло з’ясуванню теоретичних засад дослідження;
- емпіричні методи (спостереження, експертна оцінка, анкетування, самооцінка учнів) використовувалися для проведення констатуючого та контрольного зрізів; констатуючий і формуючий експерименти дозволили виявити педагогічні умови впровадження моделі та перевірити її ефективність;
- методи гіпотетичного передбачення і моделювання застосовувалися у процесі розробки педагогічної моделі;
- статистичні методи використовувалися для якісної і кількісної обробки результатів дослідження.
Організація дослідження виконувалась у три етапи:
На першому етапі (1999-2000 рр.). було вивчено стан розробки проблеми в науковій літературі; визначено понятійний апарат дослідження; проаналізовано умови, в яких здійснюється сучасний навчальний процес у ліцеях України. На основі аналізу педагогічних надбань і завдань сучасної освіти визначено зміст і завдання констатуючого експерименту.
На другому етапі (2000-2001 рр.) було розроблено модель формування організованості в умовах переходу на суб΄єкт-суб΄єктну систему освіти, а також створено програму формуючого експерименту.
Третій етап (2001-2003 рр.). було присвячено проведенню формуючого експерименту, результати якого проаналізовано з метою перевірки їх відповідності теоретичним припущенням і корекції запропонованої моделі, а також для практичного обгрунтування перевірки педагогічних умов формування організованості старшокласників, визначених на етапі теоретичних узагальнень.
Експериментальною базою дослідження були академічного ліцею при Херсонському державному університеті, загальноосвітня школа 1-Ш ступенів № 50 м. Херсона, загальноосвітня школа 1-Ш ступенів № 53 м. Миколаєва, гімназія м. Генічеська, Чаплинська спеціалізована школа № 1, загальноосвітня школа 1-Ш ступенів № 1 м. Скадовська Херсонської області.
Наукова новизна дослідження полягає у розробці педагогічної моделі формування організованості старшокласників академічного ліцею в навчально-пізнавальній діяльності; визначені критеріїв, показників та рівнів сформованості організованості старшокласників; уточнені сутності поняття організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності з урахуванням сучасних вимог; виявлені педагогічних умов, необхідних для формування організованості (широке залучення учнів до само експерименту, варіативність прийомів роботи, забезпечення мотиваційного компонента, наявність цілеспрямованої системи дидактичних вправ, обґрунтований вибір форм, методів та прийомів залежно від типу діяльності, гнучке керування навчально-виховним процесом)
.Практичне значення дослідження полягає в розробці, апробації та репрезентації комплексу методичного забезпечення формування організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності, підготовці та впровадженні в навчальний процес спецкурсу Формування організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності”. Запропоновані рекомендації можуть бути використані в практиці роботи ліцеїв, загальноосвітніх закладів різних типів.
Вірогідність і надійність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, урахуванням сучасних досягнень педагогічної, психологічної наук, використанням комплексу взаємодоповнювальних методів і прийомів, адекватних меті, завданням і логіці дослідження; репрезентативністю статистичної вибірки, тривалістю дослідження, експериментальним підтвердженням теоретичних положень.
Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення результати дослідження доповідались на науково-методичних семінарах та конференціях Від творчого вчителя до творчого учня” (Херсон, 1999), Становлення педагогічної думки в Україні: витоки, реалії, перспективи” (Херсон, 2000), Актуальні проблеми розвитку спеціальностей мистецтва у контексті ступеневої освіти” (Херсон, 2002), П Всеукраїнській науково-практичній конференції Стратегія управління закладами освіти в умовах формування інформаційного суспільства (Херсон, 2003), засіданнях кафедри педагогіки і психології Херсонського державного університету, харківського державного університету ім.. Г.Сковороди. Матеріали роботи використовувались під час розробки лекційних курсів із педагогіки, спецкурсу Формування організованості старшокласників у навчально-пізнавальній діяльності”.
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 7 праць, з них 6 у наукових фахових виданнях. Усі публікації одноосібні.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (217 найменувань) та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 188 сторінок. Основний зміст роботи викладено на 175 сторінках. Робота містить 17 таблиць, 3 рисунки, що обіймають 13 самостійних сторінок основного тексту. У списку використаних джерел 217 найменувань, поданих на 17 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Вивчення вітчизняних і зарубіжних психолого-педагогічних праць, аналіз шкільної практики дозволили розробити й теоретично обґрунтувати концепцію дослідження, яка визначає навчальний процес як суб’єкт-суб’єктну взаємодію учителя й учня, спрямовану на утвердження особистості учня як найвищої цінності. На цій основі запропонована авторська педагогічна модель, в розробку якої покладені результати проведеного наукового дослідження.
2. Встановлено, що важливим чинником, який помітно впливає на успіх у навчанні, є організованість учня. Нерідко не дуже підготовлений, але більш організований учень долає труднощі і тому вже добре навчається, а учень здібний, але неорганізований починає відставати й поступово потрапляє в групу з нижчим рівнем підготовки. Потрібні педагогічні моделі, які б гарантували формування організованості, але досліджень такого типу немає.
3. Показано, що розроблена педагогічна модель стимулює появу і задоволення потреби самостійно працювати, використовувати одержані знання, мати необхідний рівень підготовки, успішно взаємодіяти і спілкуватися з іншими людьми.
4. Обгрунтовано визначення поняття організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності: здатність до вибору оптимального варіанту розв’язання навчальних завдань, котрі забезпечують максимальний ефект процесу навчання, а також уміння регулювати свою діяльність відповідно до поставленої мети.
5. Розроблено авторський варіант педагогічної моделі формування організованості учнів, яка передбачає:
5.1. Розподіл учнів на групи на основі аналізу їхньої організованості;
5.2. Розробку й обґрунтування використання завдань, розрахованих на можливості учнів окремих груп;
5.3. Реалізацію принципів комплексності й системності в різних аспектах діяльності: змістовному, діяльнісному особистісному;
5.4. Врахування типу навчально-пізнавальної діяльності (рецептивно-осмислювальна, самостійна робота з джерелами інформації, проблемно-пошукова, творча) та обґрунтований вибір форм, методів та прийомів роботи у залежності від типу діяльності.
6. Виявлено і обґрунтовано педагогічні умови формування організованості старшокласників академічного ліцею у навчально-пізнавальній діяльності. Для кожної з них розроблена система дидактичних вправ, які забезпечують формування визначених умінь.
7. Доведено, що високу ефективність роботи за моделлю, що пропонується, забезпечують такі умови: гнучкий тип керування навчанням учнів; широке залучення учнів до самоексперименту з хронометричними вимірами або без них; надання учням можливості вибору і варіювання прийомів роботи; поетапне формування відповідних умінь; забезпечення мотиваційного компоненту роботи.
8. Теоретично обгрунтовані й експериментально перевірені ефективні прийоми роботи по формування організованості учнів: моделювання дій; розмежування основного і другорядного, відомого й нового; виділення ключових слів теми та встановлення логічних і асоціативних зв’язків; розгорнення думки за схемою "сутність явища - причина - наслідок".
9. Показано, що умовою інтенсифікації роботи по формуванню організованості є факультатив відповідної тематики. Доведено необхідність підготовки вчителів до роботи по формуванню організованості учнів у навчально-пізнавальній діяльності.
10. Експериментальне дослідження з упровадження нової педагогічної моделі переконливо розкрило нові внутрішні резерви підвищення ефективності навчання, підтвердило наукову спроможність висунутої гіпотези.
11. Виявлено перспективи дослідження проблеми організованості у навчально-пізнавальній діяльності: специфіка роботи по формуванню організованості учнів різного віку, зв’язок суб’єктивного досвіду й організованості, розробка дидактичних завдань, спрямованих на формування організованості в альтернативних варіантах навчання тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамова Г.С. Индивидуальные особенности формирования учебной деятельности // Формирование учебной деятельности школьников. М.: Высшая школа, 1982. - С. 26-38.
2. Алексеев М.Н. Дедукция и индукция в учебном процессе //Советская педагогика. 1969. - № 1. С. 97 108.
3. Алексеев М.Н. Учебное и научное познание // Результаты новых исследований в педагогике. М.: Высшая школа, 1977. С. 19 26.
4. Алексеев Н.А. Осознание логической структуры теоретического знания и мышления как условие их эффективного формирования у студентов: Автореф. дис. канд. псих. наук: 19.00.07 / Моск. гос.ун-т. М., 1982. - 24 с.
5. Алексюк А.Н. Методи навчання і методи учіння. К.: Знання, 1980. 48 с.
6. Алексюк А.Н., Кашин С.О. Удосконалення навчального процесу у середній школі. Київ: Вища школа, 1986. 56 с.
7. Альбуханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности. М.: Высшая школа, 1975. 260 с.
8. Альбуханова-Славская К.А. Активность и сознание личности как субъекта деятельности // Психология личности в социалистическом обществе. Активность и развитие личности. М.: Наука, 1989. С. 110-134.
9. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
10. Альбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. - 275 с.
11. Амонашвили Ш.А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса. Минск: Университетское, 1990. 559 с.
12. Амонашвили Ш.А. Психологические основы педагогики сотрудничества. К.: Освіта, 1991. 111 с.
13. Ананьев Б.Г. Психология педагогической оценки //Избранные психологические труды. В 2-х т. М., 1980. Т. 2. С. 128 267.
14. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. Л.: Наука, 1968. - 219 с.
15. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности. Казань, 1988. 238 с.
16. Андреев В.И. Эвристическое программирование учебно-исследовательской деятельности: Мет. пос. М.: Высшая школа, 1981. 240 с.
17. Аристова Л.П. Воспитание познавательной самостоятельности школьников в процессе обучения основам наук. Казань: Таткнигоиздат, 1963. 54 с.
18. Артемьева Г.И. Взаимосвязь потенциального и актуального развития личности // Психология формирования и развития личности. М.: Высшая школа, 1981. С. 67-87.
19. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. М.: Политиздат, 1981. 432 с.
20. Бабанский Ю.К. Оптимизация процесса обучения (общедидактический аспект). М.: Педагогика, 1977. 254 с.
21. Бабанский Ю.К. Рациональная организация учебной деятельности. М.: Знание, 1981. 96 с.
22. Баєв Б.Ф. Психологічне вивчення учнів. К.:Рад. школа, 1977. 108 с.
23. Белкин А.С.. Ситуация успеха. Как её создать. М.: Просвещение, 1991. 176 с.
24. Беспалько В.П. Особенности умственной деятельности учащихся в ситуации выбора // Советская педагогика. 1966. - № 3. С. 80-87.
25. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. М.: Педагогика, 1989. 192 с.
26. Беспалько В.П. Элементы теории управления процессом обучения: В 2-х ч. Ч. 2. М.: Знание, 1971. 71 с.
27. Беспалько В.П.Дидактика. М.: Высшая школа, 1970 .- 198 с.
28. Бєляєв О.М. Українська мова: підручник для 9 класу. К.: Освіта, 2002. 205 с.
29. Блонский П.П. Избранные педагогические и психологические сочинения в двух томах. Т. 2. М.: Наука, 1979. 312 с.
30. Богоявленский Д.Н. Формирование приемов умственной работы как путь развития мышления и активизации учащихся // Вопросы психологии. 1965. - № 4. С. 74-82.
31. Богоявленский Д.Н. Приёмы умственной деятельности и их формирование у школьников // Вопросы психологии. 1969. - № 2. С. 25-38.
32. Бодалев А.А. Психология личности. М.: МГУ, 1988. 188 с.
33. Божович Е.Д., Вайзер В.А., Голышева З.В., Пускаева Т.Д., Раевская Т.Г., Юдина О.Н. Психолого-педагогические проблемы развития школьника как субъекта учения / Под ред. Е.Д.Божович. Москва-Воронеж, 2000. 190 с.
34. Божович Л.И. Проблемы формирования личности: Избр. психол. труды. - Воронеж: НПО "МОДЭК", 1995. - 349 с.
35. Божович Л.И. Личность и её формирование в детском возрасте. М.: Просвещение, 1968. 464 с.
36. Бондар В.І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів. К.: Вересень, 1996. 129 с.
37. Бочкарёв В.Н. Сравнительная еффективность вариантов рецептивного и репродуктивного методов обучения: Авиореф. дис. канд. пед. наук.: 13.00.01/ Мос. гос. пед. ин-т. М., 1985. 24 с.
38. Брунер Дж. Психология познания. М.: Наука, 1977. - 381 с.
39. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование. М.: Наука, 1979. 216 с.
40. Буряк В.К. Самостоятельная работа учащихся: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1984. 64 с.
41. Буряк В.К. Теория и практика самостоятельной учебной работы школьников: Автореф. дис. докт. пед. наук: 13.00.01 / Тбил. пед. ин-т Тбилиси, 1986. 35 с.
42. Вайзер Г.А. Диагностика становления способов учебной работы школьников в условиях стандартизации образования // Стандартизация образования в современной средней и высшей школе. М.: Наука, 1997. Т.1. С. 120-121.
43. Вайзер Г.А. Формирование у школьников способов самостоятельной работы над задачей: (В помощь учителю физики). М.: Наука, 1998. 112 с.
44. Вербицкий А.А. Человек в контексте речи: формирование и методы активного учения. М.: Высшая школа, 1990. 64 с.
45. Вилькеев Д.В. Противоречия познавания в школьном обучении // Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. - № 2 . Ч. 1. Казань, 1969. С. 3-17.
46. Вилькеев Д.В., Половникова Н.А. Воспитание познавательной активности и самостоятельности учащихся. Казань, 1970. 68 с.
47. Волков И.П. Развитие самостоятельности и творчества у школьников // Советская педагогика. 1969. - № 12. С. 54-60.
48. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. К.: Педаг. Думка, 1998. 160 с.
49. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования: Мышление и речь: Проблемы психологического развития ребёнка. М.: АПН РСФСР. 1956.
50. Всесвітня історія. Нові часи. Частина друга (Кінець XVIII початок XX ст.) / В.С.Білоножко, І.М.Бірюльов, О.Р.Давлетов, Л.О.Нестеренко, Ф.Г.Турченко/ Підручник для 9 кл. Серед. Шк.. К.: Генеза, 1999. 240 с.
51. Гальперин П.Я. О методе поэтапного формирования умственных действий // Хрестоматия по возрастной психологии / Под ред. И.И.Ильясова, В.Я.Ляудис. Ч.2. М.: МГУ, 1981. С 97-101.
52. Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Зависимость обучения от типа ориентировочной деятельности. М.: Педагогика, 1988. - 273 с.
53. Ганелин Ш.Н. Дидактический принцип сознательности. М.: АПН РСФСР, 1961. 223 с.
54. Гебос А.И. Психология познавательной активности учащихся. Кишенёв, 1975. 103 с.
55. Герасименко Л.В. Організація дидактичного вибору в навчально-пізнавальній діяльності студентів вищих педагогічних закладів: Автореф. дис канд. пед. наук: 13.00.01 / Харк. пед. ін-т Харків, 1998. 17 с.
56. Геращенко И.Г. Роль принципов диалектики в дидактике. Ростов-на Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1992. 229 с.
57. Гершунский Б.С. Философия образования для ХХ1 века. - М.: Высшая школа, 1998. 605 с.
58. Голант Е.Я. К вопросу о видах учебно-логических заданий в работе над книгой // Вопросы воспитания мышления в процессе обучения /Под ред. П.Н.Груздева и Ш.И.Ганелина. - М.-Л.: АПН РСФСР, 1949. - С.232.
59. Голиков В.Д. Использование алгоритма в процессе воспроизводящей и творческой деятельности учащихся: Дис канд. пед. наук: 13.00.01. МГПИ, 1983. 185 с.
60. Головатый Н.Ф. Учись учиться. К: МАУП, 2000. 75 с.
61. Гончаренко С.І. Український педагогічний словник. К.: Лебідь, 1997. 376с.
62. Границкая А.С. Научить думать и действовать: Адаптированная система обучения в школе: Книга для учителя. М.: Просвещение, 1991. 172 с.
63. Гуманітарні технології: Конспект лекцій. К.: Вид. Дім КМ Academia@, 1994. 59 с.
64. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М.: Наука, 1986. - 286 с.
65. Давыдов В.В. Усвоение. Учение. Учебная деятельность // Психологический словарь. М.: Наука, 1983. 320 с.
66. Давыдов В.В. Содержание и структура учебной деятельности школьников // Формирование учебной деятельности школьников. М.:Наука, 1982. - С. 17-29.
67. Давыдов В.В. Концепция учебной деятельности школьников // Вопросы психологии. 1981. - № 6. С. 32-49.
68. Давыдов В.В. Виды обобщения в обучении: Логико-психологические проблемы учебных предметов. М.: Педагогика, 1972. 423 с.
69. Давыдов В.В. Варданян А.У. Учебная деятельность и моделирование. Ереван, 1981. - 273 с.
70. Давня українська література: Хрестоматія / Упоряд. М.М.Сулима. К.: Освіта, 1996. 656 с.
71. Данилов М.А. Процесс обучения: Дидактика средней школы / Под ред. М.А.Данилова, М.Н.Скаткина. М.: Просвещение, 1975. 317 с.
72. Движущие силы учебно-воспитательного процесса. Тюмень, 1978. 186 с.
73. Диалектика процесса познания / Под ред. М.А.Алексеева, А.М.Корсунова. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1985. 148 с.
74. Дистервег В.А. Руководство к образованию немецких учителей // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. М.: Высшая школа, 1981. 112 с.
75. Дмитренко Т.А. Обучение как процесс управления (дидактические основы-). Харьков: ХИПИ, 1993. 61 с.
76. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб: Питер Ком, 1999. 368 с.
77. Євдокимов В.І. Альтернативні можливості вузівського навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи. - Харків: ХДПУ, 1998. - С.3 -6.
78. Єсипов Б.И. Самостоятельная работа учащихся на уроках. М.: Учпедиздат. 1961. - № 2. - №5. - с. 23-35.
79. Жиславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. - М.: Педагогика, 1991. - 158 с.
80. Занков Л.В. Избранные педагогические труды. М.: Наука, 1990. С. 288-298.
81. Зарубіжна література: Пробний підручник хрестоматія для 9 класу загально освіт. шк. / Л.В.Горелік, В.М.Грачова, Т.Б.Недайнова, В.П.Царьова; За ред. Т.Б.Недайнової. К.: Вежа, 1997. 352 с.
82. Заславська С.О., Чоботар О.В. На шляху до нової технології навчання // Рідна школа. 1994. - № 5. С. 69-70.
83. Зацепин В.В. Особенности взаимодействия субъектов образовательного пространства: Автореф. канд пед. наук.: 13.00.01 / Моск. гос. пед. ин-т М., 1996.
84. Зорина Л.Я. Дидактические основы формирования системности знания. М.: Педагогика, 1987. 126 с.
85. Ильясов И.И. Структура процесса учения. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. - 198 с.
86. Ингельхайм Карлхайц. Педагогическая диагностика: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 240 с.
87. Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование приёмов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. М.: Правда, 1968. - 317 с.
88. Каган М.С. Человеческая деятельность. М.: Правда, 1974. 328 с.
89. Календарне планування. Рідна мова, 5 11 кл. / Укладачі Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова. К.: КІМО, РУТА, 2001. 80 с.
90. Калошина И.П. Структура и механизмы творческой деятельности. М.: Правда, 1983. - 273 с.
91. Каптерев П.Ф. Избранные педагогические соч. - М.: Педагогика, 1982. - 704с.
92. Квач В.В. Необходимость ориентированности педагогической системы на развитие познавательных возможностей каждого ученика при организации учебно-воспитательного процесса // Начальная школа. 1992. - № 11-12. С. 9 11.
93. Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе. М.: Знание, 1989. 75 с.
94. Кларин М.В. Инновационные модели обучения в зарубежных педагогических поисках. М.: высшая школа, 1994. - 174 с.
95. Клепко С.Ф. Інтегративна освіта і поліморфізм знання. - К., Полт., Харк., 1998. - 360 с.
96. Ковалёва А.И. Кризис системы обучения // Социологические исследования. 1994. - № 3. С. 79 85.
97. Кожин В.М. Філософські проблеми дидактики. К.: Наука, 1977. 48 с.
98. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. М.: Высшая школа, 1955. 312 с.
99. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М.: Высшая школа, 1980. - 217 с.
100. Конопкин О.А., Осницкий А.К., Сипачев Н.О., Жуйков Ю.С. Недостаточность сформированности навыков саморегуляции как одна из трудностей профессионального самоопределения учащихся. Ярославль: Волга, 1988. - 183 с.
101. Копнин П.В. Логические основы науки. К.: Наукова думка, 1969. 230 с.
102. Коротяев Б.И. Педагогика в вопросах, ответах и прогностических ожиданиях: Уч. пос. - Донецк: "Лебедь", 2000. - 164 с.
103. Коротяев Б.И. Учение процесс творческий. М.: Педагогика, 1989. 159с.
104. Коротяева Е.Б. Уровни познавательной активности // Народное образование. 1995. - № 10. С. 156-159.
105. Кошелев А.Л. Навчання студентів процедурам і операціям творчої пізнавальної діяльності: Автореф. дис. канд. пед. наук.: 13.00.01 / Луг. держ. пед. ун-т. Луганськ, 1996.. 26 с.
106. Кравцов М.К. Системный подход к анализу и организации учебного процесса. К.: УМК ВО, 1992. 94 с.
107. Кремень В.Г. Особистісно-розвивальне навчання як науковий пріоритет // Рідна школа. 1998. - № 11. С. 53-57.
108. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений . М.: Правда, 1970.
109. Кулыгина Л.С. Активизация учения: сущность и содержание // Педагогика. 1994. - № 1 . С. 7-11.
110. Курінський В.О. Самоосвітні роздуми. К.: Знання”, 1991. 47 с.
111. Кушнир А. Вперёд к Выготскому? : Проблемы развивающего обучения // Народное образование. 1997. - № 7. С 28-38.
112. Леонтьев А.А. Психология восприятия и восприятие речи // Иностр. яз. в школе. 1975. - № 1. - С. 11 - 27.
113. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учебн. для вузов по спец. "Психология". - М: Смысл, 1999. - 287 с.
114. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Наука, 1977. 304 с.
115. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения. М.: Высшая школа, 1983. Т. 1-2. 228 с.
116. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. М.: Педагогика, 1981. 186 с.
117. Лернер И.Я. Зачем учителю дидактика // Народное образование. 1990. - № 12. С. 74-83.
118. Лернер И.Я. Развивающее обучение с дидактических позиций // Педагогика. 1996. - № 2. С. 7-11.
119. Лингарт И. Процесс и структура человеческого учения. М.: Правда, 1970. - 308 с.
120. Лингарт И., Перлаки И. Модель активного социального учения // Вопросы психологии. 1982. - № 4. С. 18-35.
121. Липкина А.И., Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. М.: Правда, 1968. - 187 с.
122. Лозова В.І. Пізнавальна активність школярів. Харків: Основа, 1990. 88 с.
123. Лошкарева Н.А. Программа развития общих учебных умений и навыков школьников . М.: Правда, 1982. - 213 с.
124. Лужай В.С. Філософія сучасної освіти: Навч. пос. К: Вища школа, 1996. 255 с.
125. Львовский В.А. Психологические требования к контролю и оценке знаний школьников // Проблемы психодиагностики, обучения и развития школьников / Под ред. А.М.Матюшкина. М.: Правда, 1985. С. 12 21.
126. Ляудис В.Я. Структура продуктивного учебного взаимодействия: Психолого-педагогические проблемы взаимодействия учителя и учащихся. М.: Педагогика, 1980. 240 с.
127. Ляшова Н.Д. Формування творчості молодших школярів на основі логічної підготовки (На матеріалі вивчення математики): Автореф. дис. канд пед наук. Харків, 1993. 21 с.
128. Мабайкович В. Управление качеством обучения в учебном процессе // Прогрессивные технологии и системы машиностроения. Донецк: Шахтер, 2000. С. 261 273.
129. Мальская О.Е. Анализ структуры и формирования деятельности учения: Автореф. дис. канд псих. наук.: 19.00.09. / Моск. итн-т междунар. отношений М., 1974. 24 с.
130. Мальская О.Е., Ильясов И.И. Зависимость эффективности усвоения знаний и действий от способа отработки в процессе формирования // Вестник Моск. ун-та. Серия 14. Психология. - 1980. - № 3. - 23 - 41.
131. Матвеева Н.И., Репкин В.В., Скотаренко Р.В. Условия овладения самостоятельными формами учебной деятельности в школе // Психологические проблемы учебной деятельности школьника. М.: Высшая школа, 1977. - С. 76 - 89.
132. Матюша І.К. Творча спрямованість навчального процесу в школі / Педагогіка і психологія. 1996. - № 3. С. 70-75.
133. Менчинская Н.А. Проблемы учения и умственного развития школьника. М.: Педагогика, 1989. 220 с.
134. Мирошниченко М.В. Формирование приёмов учебно-познавательной деятельности у учащихся общеобразовательной школы: Автореф. дис. канд пед наук.: 13.00.01. / Київ. держ. ун-т К, 1975. 22 с.
135. Москаленко П.Г. Структурная модель науки как дидактическое основание формирования системных знаний школьников // Новые исследования в педагогических науках. М.: Наука, 1991. С 30-33.
136. Наумов Ю.К. Активность субъекта в познании. М.: Мысль, 1969. - 88 с.
137. Нетрадиционные способы оценки качества знаний школьников / Под ред. Е.Д.Божович. М.: Высшая школа, 1995.- 192 с.
138. Николов Л. Структура человеческой деятельности: Пер. с болг. / Под общей ред. Л.П.Буевой. М.: Прогресс, 1984. 176 с.
139. Новий тлумачний словник української мови. Т. 3. / Укл. В.Яременко, О.Сліпушко/. К.: Аконіт, 2000. С. 130.
140. Новый взгляд на старые проблемы: Сб. научн. и методич. Работ и материалов/ Под общ. ред Сиднева Л.Н. Запорожье: Контакт, 1996. - 125 с.
141. Об условиях и путях совершенствования учебного процесса. Хабаровск: Ока, 1977. 130 с.
142. Обучение как проблема активизации человеческого фактора: Межвуз. сб. научн. тр. М.: МГПИ, 1986. 183 с.
143. Оконь В. Введение в общую дидактику. М.: Высшая школа, 1990. 384 с.
144. Олейник Р.В. Развитие познавательной самостоятельности учащихся: Дис. . канд. пед. наук.: 13.00.01 Славянск, 1991. 273 с.
145. Олійник О.С. Українська мова: підручник для 10 11 класу. К.: Вікторія, 1998. 459 с.
146. Орлов В.И. Методологические основы обучения. М. „Маркетинг”, 2000. 71 с.
147. Осницкий А.К. Диагностика самостоятельности учащихся в школе СПТУ: Методические рекомендации для практических психологов. Иваново: Рос