ФРАЗЕМІКА В СИСТЕМІ ІДІОСТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА (НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА І ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В.Н.КАРАЗІНА

На правах рукопису
УДК 811.161.2’373.7’38

КОХАН ЮРІЙ ІВАНОВИЧ

ФРАЗЕМІКА В СИСТЕМІ ІДІОСТИЛЮ ПИСЬМЕННИКА
(НА МАТЕРІАЛІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ ОЛЕСЯ ГОНЧАРА І ПАВЛА ЗАГРЕБЕЛЬНОГО)

10.02.01 УКРАЇНСЬКА МОВА

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
КАЛАШНИК ВОЛОДИМИР СЕМЕНОВИЧ
доктор філологічних наук, професор

Харків 2003

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.. 3
ВСТУП... 4
РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ АВТОРСЬКОГО ДОБОРУ ФРАЗЕМ... 22
1.1. Загальні чинники добору фразеологічного матеріалу. 22
1.2. Вплив узусу та літературної традиції на добір письменником фразеологічних одиниць 26
1.3. Зумовленість добору фразеологічних одиниць тематикою твору. 38
1.4. Зв’язок світосприйняття письменника ідобору стійких словосполук. 55
1.5. Проблематика твору як чинник добору фразеологізмів. 57
1.6. Ідеологічні чинники добору фразеологічного матеріалу. 62
1.7. Фраземи-фаворити у тексті художнього твору. 69
Висновки. 75
РОЗДІЛ 2 ФУНКЦІОНУВАННЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЯК ВИЯВ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ ПИСЬМЕННИКА.. 78
2.1. Фразеологія авторської мови та мови персонажів. 78
2.2. Вираження творчої індивідуальності письменника через функціонально-стилістичне навантаження ФО.. 97
2.3. Текстотвірна функція фразеологічних одиниць. 102
2.4. Роль фразеології у створенні стилістичного забарвлення твору. 106
2.5. Формування провідної думки твору засобами фразеології 117
2.6. Образотвірна функція стійких словосполук. 120
2.7. Створення комічного засобами фразеології 150
Висновки. 157
РОЗДІЛ 3 ТРАНСФОРМАЦІЯ СТІЙКИХ СЛОВОСПОЛУЧЕНЬ ТА АВТОРСЬКЕ ФРАЗОТВОРЕННЯ В ІДІОСТИЛІ ПИСЬМЕННИКА.. 159
3. 1. Структурні та семантичні зміни фразеологізмів як вияв творчої індивідуальності письменника.. 159
3.2. Авторське фразотворення в ідіостилі письменника. 171
Висновки. 185
ВИСНОВКИ.. 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 209

ВСТУП
Мова художньої літератури є особливим різновидом літературної мови. Мовна тканина твору становить собою складну систему різнопланових ірізностильових одиниць лексичних, фразеологічних, синтаксичних. Добір цих одиниць іфункціонування їх у мові художньої літератури створює індивідуальну мовну манеру письменника. На думку В. Виногра­дова, смисловою одиницею індивідуального стилю може бути слово, сполучення слів інавіть більш крупні за обсягом іконструкцією словесні утворення” [24, с. 48]. Про вияв авторської індивідуальності через мовні засоби говорить В. Кухаренко: Словесна матерія художнього твору є єдиною реальною даністю, з якої треба буде зробити висновок про світосприйняття автора, характер зображуваної ним дійсності, адекватності ітиповості зображення” [58, c. 5].
Значне місце серед складників мовної тканини твору художньої літератури посідає фразеологія. Важливість функцій, виконуваних фразеологічними одиницями (ФО), зумовлена притаманними їм рисами метафоричністю, емоційною насиченістю, експресивністю. Крім того, використання ФО у мові художньої літератури надає її творам національного колориту. Не випадково Н. Москаленко зауважує: Уфразеології лінгвісти вбачали одну із специфічних рис кожної мови” [99, с.23]. Тож не дивно, що фразеологічний склад мови, у тому числі фразеологія словесної художньої творчості здавна привертає до себе постійну увагу науковців.
Дослідження з фразеології, що з’явилися за час її існування як окремої лінгвістичної дисципліни, можна умовно поділити на дві групи. Першу складають праці, автори яких прагнуть визначити місце фразеології серед мовознавчих дисциплін, з’ясувати її завдання іпредмет вивчення, дати якомога точніше визначення ФО, дослідити властивості фразеологізмів, тобто відділити фразеологічні явища від нефразеологічних. До другої групи можуть бути віднесені праці, присвячені використанню іфункціонально-стилістичному навантаженню ФО у різних стилях, зокрема в художньому. Стильова різноманітність літератури, як вважає В.Тимченко, насамперед виявляється у виникненні індивідуальних стилів, осмислення яких є обов’язковим етапом при вивченні літературних течій, шкіл, потоків [139, с. 2].
У нашій роботі спираємося на визначення фразеологізму, поданого вакадемічній праці Сучасна українська літературна мова. Лексика іфразеологія” (за ред. І. Білодіда), за яким фразеологічну одиницею слід розуміти як лексико-граматичну єдність двох ібільше нарізно оформлених слів, організованих за моделлю словосполучення чи речення, цілісних за своїм значенням іздатних відтворюватись у мові в готовому вигляді [137, с. 336]. Таке визначення фразеологічної одиниці дає змогу включити доскладу фразеології як ідіоми та інші стійкі словосполучення, так іприслів’я, приказки, крилаті вислови та афоризми. При цьому ми погоджуємося з думкою Л. Авксентьєва, який зауважує, що стійкі словосполучення термінологічного характеру не є фразеологічними одиницями: Словосполуки-терміни виражають мовні термінологічні поняття, які за своєю суттю нічим не відрізняються від будь-якого однослівного терміна. У них спільна з усіма іншими термінами функція іспільне призначення в мові” [3, с. 32].
Незважаючи на велику кількість праць, у яких розглядається питання обсягу фразеології, спірним залишається віднесеність приказок іприслів’їв до об’єкта фразеологічних досліджень. Хоча окремі вчені не відносять доФО прислів’я, приказки, крилаті слова (В. Виноградов, С. Гаврін, Л.Авксентьєв, М. Коломієць та ін.), чимало дослідників уважають їх фразеологізмами. На віднесеність прислів’їв, приказок, крилатих слів, афоризмів до фразеології вказують О. Єфімов, М. Шанський, А. Коваль, В.Коптілов, Ф. Медведєв та ін. Так, О. Єфімов твердить, що дофразеологічних засобів мови належать не лише ідіоми, а й приказки, прислів’я, афоризми письменників, крилаті рядки віршів Практика ж деяких лінгвістів старої школи, які визнавали фразеологією лише ідіоматичні вирази, спричиняла те, що величезний фразеологічний матеріал залишався поза полем зору” [56, с. 279280]. Як іфразеологізми, приказки та прислів’я вживаються в певних ситуаціях. Більшості з них притаманна образність іметафоричність. Про необхідність вивчення прислів’їв у фразеології писав О. Кунін: Вони [прислів’я] вивчаються як одиниці фразеологічного складу мови, що мають своєрідні семантичні іструктурні особливості” [78, с. 207].
У мовознавстві існують також кілька термінів на позначення стійких словосполук. Це такі найменування, як ідіома, ідіоматичний вислів, стійке словосполучення, фразеологічне словосполучення, лексикалізоване словосполучення, автоматизована фраза тощо [137, с.334335]. У роботі, послуговуючись найменуваннями фразеологізм, стійке словосполучення, фразеологічна одиниця, використовуємо також термін фразема. Однак розуміємо його не як найменування висловів, співвідносних із словосполученнями [11, с. 144], а як назву всіх фразеологічних утворень. Погоджуємося з М. Алефіренком, який пише: Відповідно до існуючої мовознавчої термінології фразеологічна одиниця” служить видовою назвою різних елементів фразеологічної підсистеми, а фразема” найменуванням реальних фразеологічних утворень, у яких об’єктивуються ФО. Це сприятиме уніфікації етичних й емічних термінів: фонологічна одиниця (одиниця фонології) фонема, лексична одиниця лексема, а фразеологічна одиниця фразема” [8, с. 4].
Крім розробки теоретичних питань фразеології, українські мовознавці займалися аналізом фразеологічного складу мови окремих авторів. Широкі дослідження в цій галузі починаються з другої половини 50-х років ХХстоліття. Увагу лінгвістів привертає насамперед фразеологія українських прозаїків ХІХ початку ХХ століття. З’явилися праці М.Богдана про фразеологію творів М. Коцюбинського та І. Нечуя-Левицького, Б. Боднар про фраземіку прози І. Франка, Н.Крижанівської про фразеологічні звороти у Панаса Мирного та ін. [99].
Предметом аналізу стає іфразеологічний склад мови письменників ХХст., зокрема радянської доби. Серед таких праць робота І. Білодіда Ізспостережень над фразеологією української радянської прози післявоєнного періоду” [15]. Дослідженням фразеології у творчості М.Стельмаха займався Л. Авксентьєв. Зокрема можна назвати його дисертацію Фразеологія мови прозових творів Михайла Стельмаха” [2]. Аналізу фразеологізмів як одиниць поетичної мови (на матеріалі творів українських поетів радянського періоду) присвячено монографію В.Калашника Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду” [63].
Таким чином, у розвитку фразеології можна виділити два етапи. Перший етап (50 80 рр. ХХ ст.) позначено виробленням теоретичних основ фразеологічної науки, окресленням її обсягу створенням різноманітних класифікаційних схем ФО. Про два підходи до вивчення фразеологічних одиниць пише, зокрема, Л. Щербачук: У сучасній лінгвістиці можна виділити два основні аспекти дослідження структурний іфункціональний. Переважна більшість робіт виконана вструктурно-семантичному аспекті” [165, с. 1]. Саме у структурно-семантичному плані написано ряд дисертацій з питань фразеології у творах українських та зарубіжних письменників. Прикладом такої роботи може бути кандидатська дисертація В. Ужченка Фраземіка творів Остапа Вишні” [144]. Автор систематизує фразеологізми творів Остапа Вишні зпогляду їх семантики та співвіднесеності з частинами мови, визначає генетичні корені вишнівської фразеології. Також аналізується методика таприйоми використання письменником фразеологічного матеріалу. Хоча в цілому названа робота виконана в річищі структурно-семантичного аналізу, автор деякою мірою торкається питань, які відносяться дофразеостилістики. Наприклад, з’ясовуються стилістичні функції фразеологізмів різних генетичних груп. Крім того, говориться про надання письменником переваги дієслівним фразеологізмам, уживаним для характеристики внутрішнього стану людей, зовнішнього вияву їх емоцій, переживань, настр

bibliography

ВИСНОВКИ
Індивідуально-авторський стиль письменника є складним явищем, яке формується різноманітними чинниками, які є об’єктом дослідження як лінгвістів, так ілітературознавців. Лінгвістичний аналіз ідіостилю передбачає, зокрема, дослідження особливостей добору письменником мовного матеріалу, способів його організації, стилістичних ефектів, спричинених використанням мовних засобів. Такі аспекти дослідження стали основою аналізу особливостей ідіостилю письменника, які виявляються у площині фразеології.
Стійкі словосполуки є тим складником мови художнього твору, який органічно поєднує в собі як загальномовне, узуальне, так іоказіональне, індивідуально-авторське. Зважаючи на такі риси ФО, як стійкість форми ісемантики, традиційність у вживанні, доцільно здійснювати аналіз ролі фраземіки у формуванні індивідуально-авторського стилю письменника, зіставляючи фразеологію, використану в творах одного автора, зфразеологією, використаною в ідіостилі іншого. Використовуючи як основний матеріал фраземіку прози Олеся Гончара, для зіставлення ми зверталися до фразеологічного складу творів Павла Загребельного, оскільки ідіостилі названих прозаїків істотно відрізняються один від одного.
Основними аспектами дослідження місця фраземіки в ідіостилі письменника були:
особливості добору письменником наявного в мові фразеологічного матеріалу;
функціональне та стилістичне навантаження стійких словосполучень з погляду типовості тих чи тих функцій ідосягнутого стилістичного ефекту;
творче використання авторами ФО (структурні та семантичні трансформації);
індивідуально-авторське фразотворення.
Аналіз фраземіки в індивідуально-авторських стилях Олеся Гончара іПавла Загребельного показав, що в доборі ФО названими авторами наявні риси, які значною мірою впливають на формування ідіостилю. Так, увикористанні загальновживаної фразеології О.Гончарем помітною є більша питома вага образних ФО з високим ступенем метафоризації. Упрозі П.Загребельного питома вага безобразних фразем є значно більшою. Основним чинником добору фраземіки обома авторами є особливості їх світогляду істильова домінанта. Стильовою домінантою Олеся Гончара є поєднання романтичного та реалістичного з пріоритетом романтичного. Цим пояснюється прагнення автора до використання ФО звиразним романтичним забарвленням. Оскільки названа риса ідіостилю Гончара простежується у більшості його творів незалежно від часу написання, вважаємо її стилетворчою. У прозі Павла Загребельного значну частину фраземіки складають вислови виразно повчального характеру або ФО з іронічним забарвленням. Такі фразеологізми є репрезентантами повчальності, насиченості різноманітною інформацією, іронічності авторської оповіді як характерних рис ідіостилю П.Загребельного.
Аналіз фразеологічного складу художніх творів засвідчує наявність уних ФО, використання яких зумовлено не тільки такими об’єктивними чинниками, як зображувана ситуація та стилістичні властивості висловів, ай суб’єктивними, насамперед симпатією автора до цих фразем. Такі словосполуки є помітними уже в межах одного твору, іще помітніші вони у всьому творчому доробку. Називаємо ці ФО фраземами-фаворитами івважаємо схильність письменника до використання подібних висловів одним із чинників добору фразеологічного матеріалу, а самі фраземи-фаворити розпізнавальними мітками індивідуально-авторського стилю.
Риси ідіостилю письменника виявляються й у функціонально-стилістичному навантаженні фразеологізмів. Будучи шаблонними мовними одиницями, ФО виконують одні й ті ж функції у творах різних авторів. Виявом авторської індивідуальності є надання переваги тим чи іншим функціям фразеологічних одиниць, а також створення певного емоційно-стилістичного забарвлення твору або його частин.
Однією з функцій фразеологізмів є функція текстотворення, яка полягає в тому, що ФО виступають смисловими центрами твору чи його частин або стають епіграфами. Аналіз фраземіки прози О.Гончара та П.Загребельного свідчить, що Гончар частіше звертається до фраземіки вролі смислових центрів твору або його частин. Нехарактерним для ідіостилю Олеся Гончара є використання фразеологізмів як заголовків частин твору. У прозі Павла Загребельного використання стійких словосполук у ролі заголовків розділів твору трапляється значно частіше.
Виразно виявляються відмінності між ідіостилями Олеся Гончара таПавла Загребельного при аналізі фраземіки їх творів з погляду стилістичних властивостей. Твори О.Гончара незалежно від часу написання загалом зберігають виразне лірико-романтичне забарвлення. Значною мірою це зумовлюється постійним використанням автором ФО звисокою емоційною наснаженістю та потужним струменем ліризму. Ця риса ідіостилю Гончара залишалася практично незмінною протягом усього його творчого шляху. Стилістичне забарвлення прози Павла Загребельного зазнавало змін. Фраземіка його ранніх творів є менш експресивною порівняно з фраземікою ранніх творів Олеся Гончара. У пізніших творах, особливо у романах, події яких хронологічно збігаються з часом їх написання, фраземіка набуває виразного жартівливого забарвлення. Вісторичних романах, особливо київського” циклу, у фраземіці стає помітним забарвлення іронії, а то й сарказму. Таким чином, зміни уфункціонально-стилістичному навантаженні фразеологізмів дають можливість простежити за змінами в ідіостилі письменника в цілому.
Виявом авторської індивідуальності є творче використання фразеологічного матеріалу. Ознаками ідіостилю можуть бути такі риси, як надання переваги тим чи іншим прийомам трансформації, частота їх використання, характер досягнутих стилістичних ефектів, зв’язок з ідейно-художнім задумом та зображуваними реаліями. Аналіз фраземіки прози Олеся Гончара та Павла Загребельного показує, що обидва автори послуговуються одними й тими ж прийомами трансформації ФО, тому сам факт наявності у їх творах видозмінених фразеологізмів не є ознакою стилю. Особливості ідіостилів названих авторів виявляються у статистич­них характеристиках трансформованих фразеологізмів. Так, у прозі Олеся Гончара близько половини ФО видозмінені шляхом уведення до їх складу конкретизуючих, уточнюючих означень. Типовим прийомом є також заміна компонентів фраземи словами, які мають зв’язок із зображуваними реаліями. У фраземіці Павла Загребельного помітним є такий прийом, як подвійна актуалізація фразеологізмів, тобто обігрування прямого значення складників вислову. Близьким до цього прийому є введення до складу ФО компонентів, які дають можливість сприймати фразему іяк вільне словосполучення, іяк нерозкладне. Такий прийом трансформації також є типовою рисою ідіостилю П.Загребельного.
Індивідуально-авторське фразотворення також є репрезентантом рис індивідуально-авторського стилю. Аналіз оказіональних фразеологічних утворень доводить, що авторські фразеологізми несуть на собі відбиток творчої особистості письменника. Значна частина оказіональних фразеологізмів (як афоризмів, так івисловів-ідіом) у прозі Олеся Гончара позначена лірико-романтичним забарвленням. Павло Загребельний творить авторські ФО виразно повчального або іронічного характеру. Письменник не лише добирає, а й створює фразеологізми згідно з особи­востями свого світобачення.
Таким чином, аналіз фраземіки у названих вище аспектах (особливості добору, функціонально-стилістичне навантаження, структурно-семантичні трансформації та індивідуально-авторське фразотворення) свідчить, що фразеологія художнього твору є одним із важливих чинників формування індивідуально-авторського стилю.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологизмов и отношении к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии: Исследования и материалы. М.: Наука, 1964. С. 213218.
2. Авксентьєв Л.Г. Фразеология языка прозаических произведений Михаила Стельмаха: Автореф. дис канд. філолог. наук/ Харківськ. держ. ун-т. Харків, 1969. 26 с.
3. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. Харків: Вища школа, 1983. 137 с.
4. Авксентьєв Л.Г., Калашник В.С., Ужченко В.Д. Фразеологія сучасної української мови: Учбовий посібник. Харків: Вид-во ХДУ, 1977. 61с.
5. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Індивідуально-авторські видозміни усфері фразеології // Українське мовознавство, 1979. №7. С.55 63.
6. Авксентьєв Л.Г., Філон М.І. Розвиток лексико-фразеологічних засобів гумору й сатири в новій українській літературі // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської науково-теоретичної конференції. Харків, 1996. С.7173.
7. Акбердина Э.Р. Интерпретация теории комического средствами семного и семемного анализа фразеосочетаний // Лексикология ифразеология: новый взгляд. Раздел Фразеология”: Тезисы 2-й межвузовской конференции. М.: МГЗПИ, 1990. С. 3 6.
8. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 135 с.
9. Алефиренко Н.Ф. Поэтическая энергия слова: Синергетика языка, сознания и культуры. М.: Academia, 2002. 391 с.
10. Аничков И.Е. Идиоматика идиом и идиоматика идиоматизмов. (Кучению о словосочетаниях) // Проблемы фразеологии: Материалы и исследования / Под ред. А.М. Бабкина. М. Л.: Наука, 1964. С.3756.
11. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов н / Д: Изд-во Рост. ун-та, 1964. 315с.
12. Афоризмы / Сост. Т. Г. Нечипорович. Минск: Современ. литератор, 1999. 832 с.
13. Бабич Н.Д. Багатство фразеології як ознака народності мови творів Олеся Гончара // Літературний процес ітворча індивідуальність письменника: Тези доповідей обл. конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С. 131132.
14. Бабишкін О. Олесь Гончар: Творчий шлях. К.: Дніпро, 1968. 321 с.
15. Білодід І.К. Із спостережень над фразеологією української радянської прози післявоєнного періоду // Мовознавство. 1953. №12. С. 1750.
16. Білодід І.К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози (переважно післявоєнного періоду, 19451950 рр). К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 327 с.
17. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 154 с.
18. Білоус Д. Реальна людина за кожним героєм // Прапороносці” Олеся Гончара ізображення людини на війні: М-ли творчої конференції / Упорядник М.К. Наєнко. К.: Дніпро. С. 3335.
19. Богданова А.Ю. Приемы использования фразеологических единиц в романе М.Шолохова Поднятая целина” // Функционирование фразеологических единиц в художественном и публицистическом тексте: Межвузовский сборник научных трудов.Челябинск, 1984. С. 11 20.
20. Будагов Р.А. Писатели о языке и язык писателей. М.: Изд-во Московского ун-та, 1984. 280 с.
21. Булаховський Л.А. Курс сучасної української літературної мови: У2 т. К.: Радянська школа, 1951. Т. 1. 519 с.
22. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства 2-е вид., випр. та доповн. К.: Радянська школа, 1959. 307 с.
23. Бурмако В.Н. Контекст как средство функционирования значений слов и фразеологизмов // Функционирование фразеологических единиц в художественном и публицистическом тексте: Межвузовский сб. научн. трудов: Челябинск, 1984. С. 11 20.
24. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Труды юбилейной научной сессии Ленинградского университета. Л.: Изд-во ЛГУ, 1946. С. 45 69.
25. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
26. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
27. Виноградов В.В. О задачах истории русского литературного языка, преимущественно XVIIIXIX вв. // Известия АН СССР. Отдел литературы и языка. Т. V. Вып. 3, 1946. С. 223238.
28. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 239 с.
29. Високоліття: Олесю Гончару 75: Збірник матеріалів / Редактор-упорядник В.Я. П’янов. К.: Український письменник, 1993. 214с.
30. Волинський К. Знайомство з Петром Карналем //Дніпро. 1976. №10. С.147 155.
31. Волкотруб Г.Й. Статистична характеристика функціонування фразеологізмів у художньому іпубліцистичному мовленні // Дослідження з філології: Зб. наук. праць / За ред. М.І. Дубини. К.: НМК ВО. 1992. С. 96104.
32. Галич О., Нестерук С. Символіка прози Павла Загребельного 90-х років // Вітчизна. 1999. № 5 6. С. 130 134.
33. Гальперин И.Р. Об анализе языка и стиля писателя в литературно-критическом анализе // Язык и стиль писателя в литературно-критическом анализе художественного произведения: Сб. статей. Кишинев: Штиинца, 1977. С. 1324.
34. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 139 с.
35. Гвоздарев Ю.А. Фразеологические сочетания современного русского языка. Ростов н/Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1973. 103 с.
36. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразообразования. Ростов н/Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1977. 184 с.
37. Гнатюк І.С. Явище подвійної актуалізації фразеологізму // Мовознавство. 1981. №1. С. 7578.
38. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Українська мова ілітература в школі, 1981. № 9. С. 62 64.
39. Гончар О. Письменницькі роздуми: Літературно-критичні статті. К.: Дніпро. 314 с.
40. Гончар О.І. Художній стиль української прози Г.Ф. Квітки-Основ’яненка // Індивідуальні стилі українських письменників XIX початку XX ст.: Зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С. 72129.
41. Гончаренко В.Г. Архітектонічні функції крилатих висловів ухудожньому творі // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської науково-теоретичної конференції. Харків, 1996. С.7476.
42. Горпинич В.О. Українська словотвірна деривація. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189 с.
43. Григорьев В.П. Грамматика идиостиля: В.Хлебников. М.: Наука, 1983. 224 с.
44. Григорьев В.П. Некоторые вопросы теории и истории поэтического языка // Структурно-семантический и стилистическмй анализ художественного текста: Сб. научн. трудов. Харьков: ХГПИ, 1989. С. 35.
45. Григораш А. М. Фразеология и стиль. К.: Вища школа, 1981. 139с.
46. Григораш А. Засоби індивідуально-авторської інтерпретації фразеологічних одиниць без зміни їх семантики (на матеріалі сучасної преси України) // Рідний край. 2002.№ 6. С. 34 39.
47. Гуменний М.Х. Поетика О.Гончара прозаїка // Филологический анализ. Теория, методика, практика: Сб. научн. статей. Херсон: ХГПИ, 1993. Вып. 3. С. 2228.
48. Демський М.Т. Деривація фразем на базі існуючих // Українське мовознавство. К., 1984. Вип. 12. С. 90 98.
49. Демський М.Т. Деривація фразем на базі слів та вільних синтаксичних конструкцій // Мовознавство. 1988. №1. С. 37 45
50. Демський М.Т., Демська О.М. Фраземіка в романі О.Гончара Тронка” // Літературний процес ітворча індивідуальність письменника: Тези доповідей обл. конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С. 141143.
51. Дзюба І. Українська повість сьогодні // Обличчям до вікна. Повісті. К.: Радянський письменник, 1989. С. 549583.
52. Дончик В. Істина особистість (Проза Павла Загребельного): Літературно-критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1984.247с.
53. Эльсберг Я.Е. Индивидуальные стили и вопросы их историко-теоретического изучения // Теория литературы: В 3 кн. / АН СССР. Ин-т мировой л-ры им. А.М. Горького. М., 1965. Кн. 3. 504 с.
54. Ермоленко Г.В. Анонимные произведения и их авторы: Наматериале русских текстов второй половины ХIХ начала ХХв. Минск: Издательство Университетское”, 1988. 118 с.
55. Єрмоленко С.Я. Нариси з української словесності (стилістика та культура мови). К.: Довіра, 1999. 431с.
56. Ефимов А.И. Стилистика художественной речи 2-е изд., доп. иперераб. М.: Изд-во МГУ, 1961. 519 с
57. Ільєнко В.В. Склад іфункції російських мовних елементів ухудожніх творах Олеся Гончара // Проблеми творчості О.Гончара: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської наук. конференції. Дніпропетровськ, 1964. С. 65 69.
58. Индивидуально-художественный стиль и его исследование / Кухаренко В.А., Горшкова К.А., Емельянова Л.А. и др. К., Одесса: Вища школа, 1980. 168 с.
59. Історія української літератури: В 2 т. К.: Наукова думка, 1987. Т.2. 742 с.
60. Історія української літератури XX століття: У 2 кн. Кн 2. Ч.2: 19601990-ті роки: Навч. посібник / За ред. В.Г.Дончика. К.: Либідь, 1995. 512 с.
61. Їжакевич Г.П. Стилістична класифікація фразеологізмів // Українська мова ілітература в школі. 1971. № 10. С. 1321.
62. Калашник В.С. Осбливості слововживання в поетичній мові: Навч. посібник. Харків: ХДУ, 1985. 68 с.
63. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянського періоду. (Семантико-типологічний аспект). Харків: Вид-во ХДУ, 1985. 172 с.
64. Калашник В.С. Українська поетична фразеологія іафористика поетичної мови пожовтневого періоду. (Семантико-типологічний аспект): Автореф. дисд-ра філол. наук: 10. 02. 02. /Дніпропетр. держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1992. 40 с.
65. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 262 с.
66. Кенігсберг-Челак М.І. Про характер романтики в творах Олеся Гончара // Питання літературознавства імовознавства. Наукова конференція викладачів філологічного факультету: Тези іавтореферати доповідей. Харків: Вид-во ХДУ, 1965. С. 1316.
67. Килимник О.В. Олесь Гончар (Літературний портрет). К.: Дніпро, 1966. 159 с.
68. Кирсанова Н.А. Значение и структура фразеологической единицы. Саратов: Изд-во Саратовского гос. ун-та, 1979. 64 с.
69. Коваленко Л. Планета Комишанка іволя Порфира Кульбаки // Гончар О.Т. Бригантина: Повість. К.: Радянський письменник, 1980. С. 511.
70. Ковальова Т.В. Колір як засіб вираження індивідуального стилю письменника // Тенденції розвитку української літератури та літературної критики нових часів: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської науково-теоретичної конференції. Харків: ХДУ, 1996. С. 7173.
71. Кодухов В.И. Контекст как лингвистическое понятие // Языковые единицы и контекст: Сб. научн. трудов. Л., 1973 . С. 332.
72. Коломієць М.П. Спостереження над фразеологічними синонімами мови творів Олеся Гончара // Літературний процес ітворча індивідуальність письменника: Тези доповідей обл. конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С.152154.
73. Конопленко Е.Г. Художньо-зображувальні особливості фразеології у творах О.Гончара // Літературний процес ітворча індивідуальність письменника: Тези доповідей обл. конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С. 155156.
74. Копусь О.А. Перифрази в творах О.Гончара: структурно-семантичний та функціонально-стилістичний аспекти: Автореф. дис канд. філолог. наук: 10. 02. 01./ Національна Акад. наук. К., 2001.19 с.
75. Кравцов С.М. Функциональный аспект исследования фразеологии (на материале научно-популярных текстов) // Лексикология и фразеология: новый взгляд. Раздел Фразеология”: Тезисы 2й межвузовской конференции. М.: МЗГПИ, 1990. С. 5051.
76. Кузь Г.Т. Вигукові фразеологізми української мови: етнолінгвістичний та функціональний аспекти: Автореф. дисканд. філолог. наук: 10. 02. 01./ Івано-Франківськ: Прикарпатський університет ім. В. Стефаника, 2000. 19 с.
77. Культура української мови: Довідник / Єрмоленко С.Я., Дзюбишина-Мельник Н.Я., Ленець К.В. та ін./ За ред. В.М.Русанівського. К.: Либідь, 1990. 304 с.
78. Кунин А.В. Английская фразеология. М.: Высшая школа, 1970. 343 с.
79. Кунин А.В. Фразеологизация и источники фразеологических единиц // Словообразование и фразообразование: Тезисы докладов научн. конф. М.: МГПИЯ, 1979. С. 146149.
80. Куприна Е.Я. Проблемы стиля в советском литературоведении последнего десятилетия // Идейное единство и художественное многообразие советской прозы. М.: Мысль, 1974. С. 306335.
81. Курилович Е. Очерки по лингвистике: Сб. статей. М.: Издательство иностранной литературы, 1962. 456 с.
82. Кухар-Онишко О.С. Індивідуальний стиль письменника: Генезис, структура, типологія. К.: Вища школа, 1985. 172 с.
83. Ларин Б.А. Очерки по фразеологии (О систематизации и методах исследования фразеологических материалов) // Очерки по лексикологии, фразеологии и стилистике. Л.: Изд-во Ленинградск. ун-та, 1956. С. 200 224.
84. Ларін Б.О. Про народну фразеологію // Українська мова в школі. 1959. №5. С. 30 36.
85. Левун Н.В. Фразеологія у романі О.Гончара Таврія” // Літературний процес ітворча індивідуальність письменника: Тези доповідей обл. конференції. Дніпропетровськ: ДДУ, 1988. С.157159.
86. Левченко Е.П., Мартинек С.В. Национальная психология и ее отражение во фразеологических системах близкородственных языков // Язык, слово, действительность: Тезисы докладов международной научн. конференции. Минск, 1997. С. 179182.
87. Лексико-фразеологические исследования русского языка: Сб. научн. трудов. Фрунзе, КГУ, 1981. 112 с.
88. Лисовицкая Л.Е. Функции начального предложения в композиции художественного текста // Язык и композиция художественного текста: Межвузовский сб. научн. трудов. М., 1983. С. 78 87.
89. Ломов А.Г. Проблемы фразеологической стилистики русского языка: Ч. 2. Самарканд: Сам.ГУ, 1982. 58 с.
90. Лопатин В.В. Рождение слова: Неологизмы и окказиональные образования. М.: Наука, 1973. 152 с.
91. Мальцева Г.Ф. Некоторые количественные приемы описания индивидуального авторского стиля // Статистика текста: Лингвостатистические исследования. Минск: Изд-во БГУ, 1969. Т.1. С. 206 248.
92. Медведєв Ф.П. Українська фразеологія: Чому ми так говоримо?. Харків: Вища школа, 1977. 232 с.
93. Мелерович А.М. Окказиональная фразеологическая деривация втексте литературных произведений // Языковые и речевые единицы в лексике и фразеологии русского языка: Межвузовский сб. научн. трудов. Курск: Курский пединститут, 1986. С. 122132.
94. Мишуренко П.Є. Народні прислів’я в творах О.Гончара // Проблеми творчості О.Гончара: Тези доповідей та повідомлень міжвузівської наук. конференції. Дніпропетровськ, 1964. С.64 65.
95. Міщук Р. До характеристики індивідуального стилю І.Нечуя-Левицького // Індивідуальні стилі українських письменників XIXпочатку XX ст.: Зб. наук. праць. К.: Наукова думка, 1987. С. 140168.