ФРАЗЕОЛОГІЗМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З КОМПОНЕНТОМ “ДУША” /структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти/

brief description

Харківський державний педагогічний університет
ім. Г.С. Сковороди

На правах рукопису

Каракуця Ольга Миколаївна
УДК 808.3-312.1

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ З КОМПОНЕНТОМ ДУША”

/структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти/

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Лисиченко Лідія Андріївна

Харків-2002

ЗМІСТ
ВСТУП . 6
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ .. 13
1.1. Проблема категоріальності ознак фразеологізму як домінанта
фразеологічної теорії . 13
1.2. Методи аналізу та функціонуючі класифікації
фразеологічних одиниць 17
1.3. Особливості фразеологічного значення
та його семантична структура . 26
1.4. Мотивованість семантики фразеологізмів й її типи .. 32
1.5. Внутрішня форма як чинник мотивованості фразеологізмів 34
1.6. Ідеографічний аспект аналізу фразеологічних одиниць.... 37
ВИСНОВКИ ДО І РОЗДІЛУ ... 41
РОЗДІЛ ІІ. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ КОМПОНЕНТОМ ДУША 42
2.1. Семантика слова душа й її роль у процесі фразеологізації... 42
2.2. Фразеологізми тематичного поля інтерсуб’єктний
психічний світ” . 50
2.2.1. Фразеосемантична група зі значенням ‘відчувати’. 51
2.2.2. Фразеосемантичний ряд зі значенням ‘процес відчуття’ 52
2.2.3. Фразеосемантичний ряд зі значенням ‘приховані
почуття’.. 56
2.2.4. Фразеосемантичний ряд зі значенням
‘початок процесу відчуття’ 61
2.3. Фразеосемантична група на позначення емоційних станів . 65
2.3.1. Репрезентація емотивно-оцінного компонента в
семантиці номінантів психічних станів... 65
2.3.2. Фразеологічні одиниці з позитивною денотативною
спрямованістю позначуваного суб’єктивного емоційного стану... 67
2.3.3. Фразеосемантична група з негативною денотативною
спрямованістю позначуваного суб’єктивного стану... 77
2.4. Тематична група ФО на позначення емоційного впливу... 89
2.4.1. Фразеосемантичний ряд зі значенням ‘викликати емоції’... 90
2.4.2. Фразеосемантичний ряд зі значенням ‘викликати
позитивні емоції’ ... 93
2.4.3. Фразеосемантичний ряд зі значенням ‘викликати
негативні емоції’ ... 96
2.5. Тематична група фразеологізмів на позначення емоційного
відношення-ставлення . 102 2.6. Фразеосемантичний ряд на позначення емоцій, пов’язаних
із спілкуванням .. 104
2.7. Тематичне поле фразеологізмів на позначення
індивідуально-психічних властивостей людини . 105
ВИСНОВКИ ДО ІІ РОЗДІЛУ 107
РОЗДІЛ III. ІДЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ІЗ КОМПОНЕНТОМ ДУША ... 108
3.1. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення моральних якостей людини ... 108
3.2. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення соціально-моральних норм поведінки ... 109
3.3. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення фізичного стану людини . 110
3.4. Cемантична структура групи фразеологізмів на
позначення явищ, пов’язаних із кінцем біологічного
існування людини ... 111
3.5. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення процесу харчування ... 113
3.6. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення бідності 114
3.7. Семантична структура групи фразеологізмів на
позначення cуспільної діяльності індивіда 115
3.8. Семантична структура групи фразеологізмів
із прислівниковою семантикою .. 116
3.9. Семантичний аналіз фразеологічних одиниць,
що мають комбіновану мотивацію 118
ВИСНОВКИ ДО ІІІ РОЗДІЛУ 120
РОЗДІЛ ІV. ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ СТАНОВЛЕННЯ
ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
ІЗ КОМПОНЕНТОМ ДУША .. 123
4.1. Психологічні теорії міфа. Еволюція поглядів на міф як
специфічну форму мислення людини .... 127
4.2. Історія формування поняття і значення слова душа .. 129
4.3. Внутрішня форма як класифікатор космогонічних,
антропоморфних, зооморфних фразеологізмів
із компонентом душа . 130
4.4. Космогонічні уявлення в системі фразеологізмів
із компонентом душа . 131
4.4.1. Відображення у фразеологізмах космогонічних уявлень
про душу як вогонь 133
4.4.2. Відображення у фразеологізмах космогонічних уявлень
про локалізацію душі у водній стихії ... 142
4.4.3. Відображення у фразеологізмах міфологічних уявлень
про душу як повітря ... 146
4.4.4. Реалізовані у фразеологізмах уявлення про живу природу . 148
4.4.4.1. Зоолатрія уявлень про душу .. 148
4.4.4.2. Зоолатрія міфологічних уявлень про душу
у фразеологізмах .. 148
4.4.4.3. Міфологічні уявлення про душу як рослину
в системі фразеологізмів . 150
4.5. Антропоморфні уявлення про душу в системі фразеологізмів із компонентом душа .. 152
4.5.1. Історія погляду на сутність душі 152
4.5.2. Локалізація душі в тілі людини і відбиття цих
поглядів у фразеологізмах . 153
4.6. Фразеологізми з компонентом душа, які мають
екстралінгвальну мотивацію
(уявлення, повір’я, перекази, ритуали, літературні джерела) 162
ВИСНОВКИ ДО IV РОЗДІЛУ. 170
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ . 177
ЛЕКСИКОГРАФІЧНІ ДЖЕРЕЛА ... 197
ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ ДЖЕРЕЛА 198
ДОДАТОК . 199

ВСТУП

Фразеологія як предмет мовознавчої науки відзначається динамічними темпами розвитку: від спроби Ш.Баллі на початку XX ст. класифікувати фразеологічні одиниці (далі ФО) до виділення фразеології в окрему лінгвістичну дисципліну (Є.Д.Поливанов, Б.А.Ларін, В.В.Виноградов, Л.Г.Скрипник, В.Л.Архангельський, О.І.Білодід, М.А.Жовтобрюх, Н.М.Амосова, Л.Г.Авксентьєв, В.Д.Ужченко, М.Ф.Алефіренко, В.С.Калашник та ін.). Традиції вивчення фразеології були закладені ще в працях Ф.І.Буслаєва, О.О.Потебні, І.І.Срезневського, О.О.Шахматова, які акцентували увагу на специфічному вираженні думки надслівними утвореннями нерозкладними сполуками” (О.О.Шахматов).
У залежності від об’єктивації ознак стійких сполук, вченими подається визначення фразеологізму. У роботі ми дотримувались розуміння ФО як відтворюваної нарізнооформленої відносно стійкої мовної одиниці з відносно цілісною семантикою, яка сформувалася в результаті різних семантичних операцій на базі вільносинтаксичного деривату, що характеризується незавершеністю.
Починаючи з В.Виноградова, в основу семантичних класифікацій лягає ступінь мотивованості семантики надслівного утворення значенням вільного прототипу або окремими його складовими. Будь-який знак є єдиноподільна цільність, будь-який знак і, отже, мовний знак і не поділений, і є розділеним відразу і одночасно” [129, 48], ця аксіома цільності, виведена О.Ф.Лосєвим, поширюється й на фразеологізм. Конституентом ФО є слово, яке, на думку більшості вчених (В.Л.Архангельський, О.І.Діброва, Є.О.Ножин, М.М.Шанський, О.Д.Райхштейн, В.М.Попов, Д.М.Шмельов, В.М.Мокієнко, А.І.Альохіна, С.Б.Берліоз, В.М.Білоноженко, І.С.Гнатюк та ін.), зберігає свій лексичний потенціал у складі фразеологізму. Думка про повну відсутність лексичного значення в компонентів ФО (В.П.Жуков, О.І.Молотков, Л.Г.Авксентьєв, В.М.Телія, І.І.Чернишова, О.С.Ахманова, Н.М.Амосова), поступово втрачає свою актуальність. Для номінації слова-компонента вживаються різні терміни: словоелемент ФО” (Л.І.Ройзензон), внутрішньоструктурний елемент” (В.Д.Ужченко), формально-граматичне слово” (М.Т.Тагієв), потенційне слово” (О.І.Смирницький), евентуальне слово”, можливе за певних умов у мовленні (І.В.Дубинський), лексема (О.В.Кунін), що втратила предметну співвіднесеність, деактуалізований елемент” (Л.Г.Авксентьєв), умовне слово” (В.М.Телія).
Розглянуті погляди становлять дві полюсні позиції в підході до питання про статус конституента ФО. Ми дотримуємось думки про різні ступені слівності” компонентів фразеологізму (О.Кунін [116, 28]), у термінології В.П.Жукова, Л.М.Пелепейченко семантичного поширення” (аналогічний підхід знаходимо в Ю.О.Гвоздарьова [64, 22], Л.М.Васильєва [53, 47] Д.В.Ужченка [203, 95] та ін.).
Теоретичні постулати щодо аналізу внутрішньої структури ФО, специфіки фразеологічної семантики в порівнянні з семантикою лексем та словосполучень, процесів фразеотвірної комбінаторики та перегрупування сем слів-етимонів під час фразеологізації, типів мотивації та компонентів ФО, формулюються з урахуванням висновків і узагальнень, зроблених на матеріалі окремих класів фразеологізмів, об’єктивованих за тією чи іншою системною ознакою. У наукових розвідках із фразеології синтезуються польовий (холістичний) і атомістичний (меристичний) підходи, але домінуючим, як правило, є один аспект дослідження. Польовий аспект розглядає мовні одиниці як гомоморфні елементи одного цілого, що перебувають у певних відношеннях між собою.
У цьому напрямку, який є одним з аспектів побудови ідеографічної класифікації фразеології мови, активно ведеться робота з дослідження груп-парадигм ФО із спільною семантикою. Учені-фразеологи зазначають, що більшість ФО позначають абстрактні поняття й належать до нематеріальної сфери об’єктивного світу, а саме до інтелектуально-емоційної площини діяльності людини. Фразеосемантичні групи, що маніфестують психічний стан особи, аналізувались у дослідженнях Е.М.Покровської Фразеологічні одиниці зі значенням психічного стану людини в російській мові (в зіставленні з українською)” [164], Ю.Ф.Прадіда Проблеми фразеологічної ідеографії” [170], фразеологізми-номінанти психічних станів фрагментарно розглядалися в роботі Н.С.Ляшенко Внутрішня форма фразеологічних одиниць: онтологічний і культурологічний аспекти” [132], на матеріалі російської мови І.В.Кашиної Фразеологізми зі значенням емоційного стану в сучасній російській мові” [96], А.Я.Багаутдинової Фразеологічне кодування психічних процесів і властивостей особистості”, у статті А.М.Емірової Структура і семантика фразеологічного поля емоцій”, на матеріалі англійської мови Н.М.Курикалової Фразеологічна номінація внутрішнього життя людини” [117].
Меристичний підхід у фразеології, зазначає М.Арапов, ставить питання: як із даних елементів зібрати ціле? Із якими іншими словами сполучається дане слово ” [15, 14], тобто досліджує внутрішньокомпонентні зв’язки й типи залежностей між елементами ФО. Семантичний аналіз ФО, в лексичному складі яких є спільний компонент, ставить аналогічні завдання: як дивергується смислова структура обраної лексеми при мотивації угрупувань ФО з різним значенням, які семи окремого значення слова беруть участь у формуванні цілісної фразеологічної семантики, загалом як співвідносяться форма й зміст мовної одиниці. Інтегруючим моментом може бути як окреме слово, так і конституенти однієї лексико-семантичної групи або цілого класу лексем, що вивчає мовознавча галузь.
Когерентності лексичного наповнення ФО та їх семантики присвячені роботи В.М.Бойко (ФО з анімалістичним компонентом) [39], І.В.Тимченко (ФО з компонентами-соматизмами) [193], Д.В.Ужченка (ФО з компонентами-зоонімами) [203], Н.М.Бобух (ФО з антонімічним компонентом) [37], у російській мові Я.Е.Левченко (ФО з компонентом погода”), у словацькій та українській мовах З.І.Унук (ФО з компонентами-назвами метрологічних і грошових одиниць), у польській мові А.М.Кравчук (ФО з ономастичним компонентом), О.О.Рогач (ФО з етнонімами), монографія Р.М.Попова, присвячена фразеологізмам російської мови з історизмами й лексичними архаїзмами, розвідки Н.В.Щербакової (ФО з антропонімічним компонентом).
Останнім часом, крім традиційних семасіологічного та ономасіологічного аспектів дослідження фразеологізму, застосовується підхід до вивчення фразеологічної одиниці як мовного знака, включаючи й експлікацію внутрішніх форм, із використанням лінгвокультурологічних, етнокультурологічних, психолінгвістичних методик. Про властивість внутрішньої форми (далі ВФ) нести культурологічну інформацію позамовного плану писав ще В.Виноградов: Внутрішня форма може прояснитися лише на фоні матеріальної та духовної культури тієї системи мови, в контексті якої виникло або трансформувалось дане слово або словосполучення” [56, 20]. Лінгвокультурний аспект фразеологічної семантики висвітлений у працях Л.Г.Скрипник, С.Я.Єрмоленко, В.Д.Ужченка, Б.М.Ажнюка, М.Ф.Алефіренка, В.І.Кононенка, дисертаційних роботах Н.С.Ляшенко, В.Л.Конобродської, Д.В.Ужченка, О.І.Скубашевської, Л.В.Мельник, О.В.Назаренко, у яких вчення про ВФ виступає інструментом у з’ясуванні взаємозв’язку мови і мислення, мови і культури (В.Русанівський).
Фразеологізми з компонентом душа як ілюстративний матеріал залучались у працях Л.Г.Скрипник, О.Г.Ломова, Ю.О.Гвоздарьова, Н.Д.Арутюнової, В.М.Телії, Ю.Д.Апресяна, О.В.Урисон та інших, але окремо об’єктом структурно-семантичного аналізу не були. Групування ФО за спільним компонентом дозволяє встановити фразеотвірний потенціал кожного лексико-семантичного варіанта (далі ЛСВ) обраного компонента, простежити закономірності розвитку й функціонування семантики окремого слова, його взаємодію з іншими знаками мови, виявити семантичні перетворення, що відбуваються в процесі становлення фразеологічного значення (типи мотивованості, ієрархічний перерозподіл сем компонентів у цілісному значенні ФО).
Комплексний аналіз фразеологізмів із компонентом душа сприяє поглибленню положень фразеологічної теорії, що зумовлює актуальність дослідження, яка пов’язана з посиленням у сучасному мовознавстві тенденції до вивчення мовної картини світу, опису окремих її фрагментів, зокрема фразеологічних осередків, як способу емоційно-експресивного осмислення дійсності й відбиття фактора суб’єктивності в мові. ”Вогнища” фразеологічності, як показують дослідження окремих груп, об’єднаних за особливостями лексичного наповнення, утворюються за участю елементів ядра лексики, до якого входить і слово душа, що концентрує поліфонічний обсяг культурологічної інформації філософського, міфологічного, релігійного, фольклорного характеру й є світоглядним концептом. Виявлення кореляцій ФО з компонентом душа з наведеними блоками культурологічної інформації сприяє розв’язанню проблем співвідношення мови і культури.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди і відповідає проблемі Лексико-семантична система української мови” планової теми кафедри Закономірності розвитку й функціонування мов”.
Мета роботи здійснити структурно-семантичний аналіз фразеологічного масиву, об’єднаного за наявністю спільного компонента душа, виявити різнорідні блоки культурологічної інформації, закладеної у внутрішній формі ФО, визначити місце даних ФО у формуванні образу світу.
Мета роботи передбачає вирішення завдань у такій послідовності:
1) виділити фразеосемантичні групи з компонентом душа в українській мові;
2) виявити семантичну структуру ФО з компонентом душа в кожній фразеосемантичній групі;
3) визначити домінуючі типи структурних моделей і їх зв’язок із семантикою фразеологічних парадигм;
4) дослідити особливості мотивації в кожній групі окремо, акцентуючи увагу на участі у фразеотворенні сем опорної назви фразеологічної серії;
5) простежити системні відношення в межах даної фразеологічної серії з побудовою ієрархічної структури ідеографічного опису об’єкта дослідження;
6) з’ясувати роль культурологічної інформації, закладеної у внутрішній формі ФО з компонентом душа, у формуванні фразеологічного значення.
Об’єктом дослідження виступає масив фразеологізмів як літературного, так і розмовного характеру (близько 400 одиниць) із спільним компонентом душа.
Предметом дослідження є аналіз смислової структури і структури значення окремих фразеологізмів із компонентом душа, внутрішньосистемних зв’язків у межах об’єкта дослідження, лінгвокультурологічної основи ФО.
Матеріал дослідження фразеологічні одиниці з компонентом душа, зафіксовані в академічному Фразеологічному словнику української мови” в 2-х томах [ФСУМ], Українсько-російському і російсько-українському фразеологічному тлумачному словнику” [УРФТС], Словнику стійких народних порівнянь” О.С. Юрченка, А.О.Івченка [CСНП], Фразеологічному словнику східнослобожанських і степових говірок Донбасу” В.Д.Ужченка та Д.В.Ужченка [ФСССГД], а також фразеологізми, виявлені автором у мові художніх творів та в усному мовленні.
Методи дослідження. Розв’язання поставлених завдань передбачає використання таких методів: описового, за допомогою якого здійснена таксонімічно-класифікаційна характеристика масиву ФО з компонентом душа, методів семно-компонентного аналізу, семантичної ідентифікації та диференціації фразеологізмів, що дозволили зіставити смислову структуру опорної назви з ідеографічною побудовою об’єкта дослідження. Співвідношення внутрішньої форми, як елемента фразеологічної семантики, з екстралінгвальними витоками формування ФО виявлено за допомогою методу лінгвокультурологічного аналізу. Наукова новизна зумовлюється комплексним підходом до системи ФО з компонентом душа в українській мові, що окремо не були предметом наукового аналізу, комплексне застосування семантичного, структурного, лінгвокультурологічного аспектів у вивченні фразеологізмів із компонентом душа дозволило одержати нові результати щодо сутності й структурної та семантичної організації цього шару ФО. Крім того, здійснений ідеографічний опис об’єкта дослідження вперше показує, як регулярна парадигма з опорною назвою пов’язана з мовним членуванням світу.
Теоретичне значення роботи: на прикладі аналізу великої групи фразеологічних одиниць (із компонентом душа) робляться висновки й узагальнення щодо зовнішньомовних, внутрішньосистемних зв’язків у сфері фразеології, внутрішньокомпонентних відношень, які виявляються в структурі ФО, поглиблюється вивчення культурологічного компонента в семантиці фразеологізмів та шарів культурологічної інформації, привнесених стрижневими компонентами в семантику ФО.
Практичне значення роботи полягає в тому, що узагальнення і висновки, сформульовані в роботі, можуть бути використані в наукових дослідженнях із фразеології, в навчальному процесі при викладанні курсу сучасної української мови у вищій школі, спецкурсах, спецсемінарах. Опрацьований фактичний матеріал дослідження може стати корисним у лексикографічній практиці при укладанні ідеографічного словника або словника, що містить лінгвокультурологічну інформацію.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися на семінарах аспірантів, засіданнях кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету та викладались на міжвузівській науковій конференції Актуальні проблеми тексту і його одиниць” (Харків, 2000), Міжнародній науковій конференції Традиції філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Наконечного” (Харків, 2000), X Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 2001), були подані на конференцію Актуальні проблеми слов’янської філології” (Бердянськ, 2001).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в 7 статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене нами дослідження фразеологічних одиниць із компонентом душа в українській мові дозволив зробити такі загальні висновки.
Фразеологічні одиниці з компонентом душа становлять в українській мові значний шар, складний як за кількістю (близько 400), так і за структурою та системою значень. Використовуючи методи ідентифікації та диференціації, ми здійснили семантичну класифікацію ФО шляхом співвіднесення фразеосемантичних парадигм із лексико-семантичними варіантами слова-компонента душа. Опорне слово душа має в українській мові розгалужену фразеопродуктивну смислову структуру як на рівні синхронії, так і діахронії, навколо конституентів якої утворюються розлогі фразеологічні серії.
Фразеологізми з компонентом душа системно організовані, що виявляється в семантичній градації внутрішньої будови. У цій системі виділяються макрогрупи із семантикою інтерсуб’єктного спрямування, міжсуб’єктної взаємодії, міжсуб’єктного ставлення.
У семантичній парадигмі кожної групи існує своє додаткове членування. Так, у тематичному полі інтерсуб’єктний психічний світ” виділяється фразеосемантична парадигма зі значенням ‘відчувати’, яка поділяється на ряди із семантикою ‘процес відчуття’, ‘приховані почуття’, ‘початок процесу відчуття’. У даній парадигмі пряме номінативне значення слова душа ‘внутрішній психічний світ людини, її настрої, почуття, переживання’ не зазнало відчутної трансформації і зберегло домінуючу функцію в семантичній структурі ФО.
Фразеосемантична група на позначення емоційних станів рубрикується за семантико-полюсною класифікацією на мікрогрупу з позитивним смисловим наповненням і на мікрогрупу з негативним смисловим наповненням. Розглянутий у цьому підрозділі матеріал доводить, що у ФО фразеосемантичної групи із суб’єктно-вказівною диференціальною семою кількісно переважає вираження негативних емоцій. Цій групі притаманні розгорнуті синонімічні зв’язки в межах фразеосемантичної парадигми, що підтримують внутрішню монолітність макрообразів.
Конверсивна по відношенню до суб’єктно-вказівної фразеосемантичної групи позначуваного емоційного стану суб’єктно-об’єктна парадигма на позначення емоційного впливу розпадається на мікрогрупи нейтральної, позитивної та негативної семантики. У кожній із них простежується членування за синонімічними рядами або метафоричними концептами.
Одиниці макрогрупи із спільною смисловою ознакою ‘емоційне відношення-ставлення’ підпадають під процес семантичної дивергенції за: 1) знаковим вираженням (симпатія / антипатія); 2) індивідуально-емоційним освоєнням (симпатія / кохання).
Отже, конституенти ідеографічної групи психіка людини” відтворюють стійкі відношення позамовної дійсності міжсуб’єктну взаємодію емоційної сфери індивідів, яка в залежності від активної / пасивної позиції учасників логіко-семантичної ситуації репрезентована у фразеопсихічній картині фразеосемантичними рядами екзистенційної семантики ‘емоційний стан’ і процесуальної ’емоційний вплив’, ‘емоційне відношення-ставлення’ й дистинктована за знаковою характеристкою на ФО, що позначають позитивні емоції та ФО, які виражають негативні почуття.
Ідеографічний аналіз ФО із компонентом душа дозволяє виділити такі групи фразеологізмів: на позначення характеристики людини, соціально-моральних норм поведінки, фізичного стану людини, явищ, пов’язаних з кінцем біологічного існування людини, процесу харчування, бідності, адвербіальних ФО з розвиненою системою значень, ФО з комбінованою мотивацією. ФО-номінанти індивідуально-психічних властивостей людини мотивовані як семами прямого значення опорного компонента, так і похідною семемою ‘cукупність рис, якостей, властивих певній особі’, що відповідає одночасній реалізації двох або більше макро- або мікрокомпонентів смислу. Ця група виступає зв’язком між ФО із смисловим наповненням ‘емоційні стани та процеси’ і характеристикою людини.
Об’єктом номінації ФО з компонентом душа виступають емоції людей, на семантичному рівні потрактовані за допомогою мовного концепту відчувати [радість, втіху, ненависть]”, що позначає одночасно і процес, і стан. Тому ядром корпусу ФО з компонентом душа є дієслівна фразеологія. Периферійний статус займають ад’єктивні та адвербіальні ФО: ад’єктивні ФО позначають стан людини, що завдяки константності трансформується в перманентну властивість характеру індивіда, ФО адвербіальної семантики характеризують відношення між предметами, явищами, індивідуумами з погляду інтенсивності, способу дії.
Максимальний ступінь семантичного поширення лексеми душа спостерігається в групі ФО адвербіальної семантики, яка репрезентує зв’язки людини з Всесвітом. Адвербіальні ФО мають розвинену систему значень, їх специфічною ознакою виступає комбінована мотивація: структурний фактор, лексичне наповнення, спеціалізовані семантичні операції (тавтологія, плеоназм, антитеза).
Із двох аспектів мотивованості ФО цілісний образ і семантика слів-компонентів, у системі фразеологізмів із компонентом душа переважає мотивованість компонентним складом, оскільки стійкі сполуки з цим компонентом не мають омонімічних відповідників у лексичній системі внаслідок абстрактності значення цього слова. Дослідження показало, що семантичне поширення компонента зумовлює ієрархічну структуру об’єкта й іррадіювання його від ядра, співвідносного з прямим номінативним значенням, до периферії, мотивованої дистальними похідними значеннями або окремими мікроелементами смислу.
За допомогою методу семно-компонентного аналізу ми об’єктивували тип мотивації й участь слів-компонентів у формуванні цілісного фразеологічного значення. Виявлено такі особливості: чим більший ступінь поширення дієслів-компонентів ФО, тим дистальніша її позиція в складі синонімічного ряду чи фразеосемантичної групи; амплітуда коливань смислового обсягу номінативного значення компонента душа залежить від синтаксичної позиції в складі словосполучення і в цілому від типу структурної моделі.
Кожна фразеосемантична група знаходить свої форми вираження у певній структурній моделі. Так для суб’єктно-вказівних ФО домінуючою є предикативна структура, дистрибутивні зв’язки якої лексеми на позначення особи. Суб’єктно-об’єктні ФО репрезентовані дієслівно-іменниковими сполуками, де слово душа вживається в знахідному відмінку, втрачаючи сему персональності ‘людина’, опорний компонент у цих одиницях перетворюється із субституту носія емоції в уявний орган, втрачаючи категорію істоти. Двочленні предикативні конструкції, як правило, можуть трансформуватися в одночленну структуру безособового речення, де головний член виражений безособово-предикативним дієсловом або особовим дієсловом у безособовому значенні.
Діахронічний аналіз смислової структури слова душа виявив, що на початку лексема мала символічне значення безсмертя, уособлення життя в матеріальних формах. Із цим значенням корелятивна група ФО на позначення смерті і супровідних її реалій. За посередництвом складної системи уявлень сформувалося розуміння душі як духовної сутності, етичного ідеалу, з яким співвідносилися вчинки людини. Із появою релігійних форм свідомості, постало друге символічне значення лексеми душа (на семантичному рівні його розвиток відбитий ланцюжком ‘духовний бік’, ’моральні якості’, ’совість’), що збереглося лише в складі окремих стійких зворотів. У подальшому, вважаємо, відбулося розширення цього значення на весь внутрішній світ людини як цілісну субстанцію і слово-міфологема набула третього символічного значення ‘вмістилище почуттів’, актуального в побудові мовного образу людини. Якщо душа як символ безсмертя та морально-етичного ідеалу функціонуює в складі визначених мінімальних відрізків тексту і поза ними реципієнтом не усвідомлюється, то символічне значення осередку почуттів має широку сполучуваність і є мотивуючим фактором стійких сполук різних типів.
ФО з компонентом душа є мінімальними відрізками тексту, що базуються на оптимально розгорнутій культурологічній ситуації, зберігають у своєму значенні завдяки стійкості та константності вживання певні мікрокомпоненти, як правило, конотативного характеру, співідносні із світоглядними, міфологічними, релігійними, фольклорними уявленнями про душу. Інструментом у вираженні зв’язку мови і культури виступає існування реальної першооснови факту, явища, процесу об’єктивної дійсності. Враховуючи паралелі реконструкцій міфологічного коріння вербалізованого традиційного поняття душі, проведені в інших дослідженнях, ми спиралися на власні узагальнення, продуковані як проведенням аналогій з відомими уявленнями, зафіксованими в етнографічних збірниках, так і припущеннями, що базуються на дослідженнях генезису міфів, розумового механізму первісних суспільств у психології (В.Вундт, К.Юнґ, Л.Леві-Брюль, К.Леві-Строс). У результаті дослідження концептуальна мережа тлумачень іпостасей душі постала у вигляді системних блоків зі своїм внутрішнім членуванням: вірування в перебування душі в довкіллі розпадаються на уявлення про душу як вогонь, воду, повітря, атмосферні явища та об’єкти живої природи; антропоморфні образи душі, пов’язані з віруваннями про перебування душі в частинах тіла людини, відбивають фізіологічні та анатомічні властивості, що приписуються душі. Походження екстралінгвального компонента в семантиці ФО різнорідне, спроба систематизації позамовної інформації ускладнена розмаїттям буття в усіх його проявах, тому групування підоснови ФО умовне. Деякі одиниці мають унікальну, специфічну тільки для них екстралінгвальну мотивацію, зумовлену типом вірувань (ФО з демонологічною підосновою), породжену літературним середовищем, індивідуально-образним вживанням.
Таким чином, у результаті проведеного дослідження фразеологізмів української мови з компонентом душа була здійснена їх семантична класифікація, виділені фразеосемантичні групи і з’ясована мотивуюча база ЛСВ обраної лексеми кожної групи окремо, проаналізована семантична структура фразеосемантичних парадигм, визначені домінуючі типи структурних моделей ФО й їх зв’язок із семантикою ФСГ, встановлені системні відношення в межах корпусу ФО з компонентом душа і побудована ідеографічна його схема, виявлене місце об’єкта дослідження в побудові цілісного мовного образу світу, а також з’ясована роль культурологічної інформації, закладеної у внутрішній формі ФО.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авиалиани Ю.Ю., Эмирова А.И. К семантической структуре фразеологических единиц // Вопросы фразеологии. Труды Самаркандского ун-та. Новая серия. Вып. 217. 1971. С. 29-34.
2. Авксентьєв Л.Г., Філон М.І. Вербальні символи української мови: спроба типологічного опису // А.А.Потебня исследователь славянских взаимосвязей: Тезисы Всесоюзной научной конференции. Харьков: ХГУ, 1991. Ч.1. С. 148-150.
3. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура української мови та особливості її формування // Мовознавство. 1987. №1. С. 43-46.
4. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія: Навч. посібник. Харків: Вища школа, Вид-во при Харківському університеті, 1983. 132 с.
5. Аксамитов А.С. Структура идеологического словаря белорусской фразеологии // Вопросы фразеологии. Ташкент: Наука, 1965. С. 5-15.
6. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, Вид-во при Харківському університеті, 1987. 135 с.
7. Алефіренко М.Ф. Лінгвокреативні процеси формування фразеологічної семантики // Мовознавство. 1988. №5. С. 35-41.
8. Алефіренко М.Ф. Міфічні джерела слов’янської ідіоматики // А.А.Потебня исследователь славянских взаимосвязей: Тезисы Всесоюзной научной конференции. Харьков: ХГУ. 1991. Ч.1.
С. 121-123.
9. Алефіренко М.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема // Мовознавство. 1992. №1. С. 21-26.
10. Алехина А.И. О семантических категориях во фразеологии // Вестник Белорусского университета. Серия IV. 1977. №2. С. 55-59.
11. Алехина А.И. Фразеологическая единица и слово: К исследованию фразеологической системы. Минск.: Изд-во БГУ, 1979. 152 с.
12. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1963. 208 с.
13. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 366 с.
14. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. 1995. №1. С. 37-68.
15. Арапов М.В. О содержании понятия фразеология” // Семиотика и информатика. 1976. №7. С. 7-27.
16. Архангельский В.П. Устойчивые фразы в современном русском языке. Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на Дону: Изд-во ун-та, 1964. 316 с.
17. Арутюнова Н.Д. Функциональные типы языковой метафоры // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1978. Т. 37, №4. С. 333-343.
18. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147-172.
19. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. С. 72-235.
20. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры. М.: Наука. 1990. С. 5-32.
21. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
22. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка / Сост.
Д.О. Добровольский, Ю.Н. Караулов. М.: Пановский и партнеры,
1994. 116 с.
23. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. Чернівці: Вид-во ун-ту.
Ч. 1-2. 1970-1971.
24. Бабкин А.М. Лексикографическая разработка русской фразеологии. М.-Л.: Наука [Ленинградское отделение], 1964. 76 с.
25. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука [Ленинградское отделение], 1970. 263 с.
26. Балли Ш. Французская стилистика: Пер. с фр. М.: Изд-во иностранной литературы, 1961. 394 с.
27. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови: Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.01 / Ін-т укр. мови НАН України. К., 1999. 32 с.
28. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Идиоматичость и идиомы // Вопросы языкознания. 1996. №5. С. 51-63.
29. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Внутренняя форма идиом и проблема толкования // Изв. РАН. Сер. лит. и яз. 1998. Т.57, №1. С. 36-44.
30. Баранов О.С. Идеографический словарь русского языка: 4166 статей. М.: ЭТС, 1995. 820 с.
31. Баскаков Н.А. Душа в древних верованиях тюрков Алтая // Советская этнография. 1973. №5. С. 108-112.
32. Бенвенист Э. Общая лингвистика: Пер. с фр. М.: Прогресс, 1974. 442с.
33. Білоноженко В.М. Про особливості фразеологічного значення // Культура слова. 1981. Вип. 21. С. 55-60.
34. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 153с.
35. Бирих А.К. К диахроническому анализу фразеосемантических полей // Вопросы языкознания. 1995. №.4. С. 14-24.
36. Блумфильд Л. Язык: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1968. 607 с.
37. Бобух Н.Н. Структурно-семантический анализ фразеологических единиц с антонимическими компонентами (На материале укр. яз.): Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01 / Харьк. гос. ун-т
им. М. Горького. Харьков, 1988. 24 с.
38. Богданова А.Ф. О грамматической категории переходности-непереходности глагольных фразеологизмов ( на материале русского языка) // Лексика и фразеология русских говоров Сибири. Новосибирск: Наука. 1982. С. 133-141.
39. Бойко В.Н. Фразеологические единицы с анималистическим компонентом в современном украинском языке: Автореф. дисс. канд. филол. наук: 10.02.01 / Киев. гос. пед. ин-т им. А.М. Горького. К, 1989. 22 с.
40. Болинджер Д. Атомизация значения // Новое в зарубежной лингвистике: Сборник статей. Переводы. М.: Прогресс. Вып. 10. Лингвистическая семантика. 1981. С. 200-234.
41. Бондаренко А., Бондаренко Ю. А в серці, насподі, в осерді душі” (поетизми душа і серце у віршових творах В.Стуса) // Культура слова. 1996. Вип. 48-49. С. 82-90.
42. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
43. Бородина М.А., Гак В.Г. К типологии и методике историко-семантических исследований. Л.: Наука, 1979. 232 с.
44. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1959. 307 с.
45. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні народні погляди та вірування. К.: Фірма Довіра”, 1992 414 с.
46. Булыгина Т.В., Шмелев А.Д. Символические действия и их отражение в языке // Языковая концептуализация мира (на материале русской грамматики). М.: Школа Языки русской культуры”, 1997. С. 515-522.
47. Буслаев Ф.И. О вліяніи христіянства на славянский языкъ. М.: Въ университетской типографии, 1848. 211 с.
48. Буслаев Ф.И. О преподавании отечественного языка. Л.: Учпедгиз, 1941. С. 100-185.
49. Буянова Л.Ю. О концепте душа” в лингвистической традиции // Филология. Philologia. Краснодар. 1998. №13. С. 12-15.
50. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука. 1976. С. 233-244.
51. Василенко Л.И. Магия: старое зло или новое благо? // Вопросы философии. 1994. №4. С. 25-35.
52. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи // Очерки по семантике русского глагола. Ученые записки Башкирского университета. 1971. Вып.43. Сер. филол. науки. №16(20). С.38-310.
53. Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика. М.: Высшая школа, 1990. 175 с.
54. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание: Пер. с англ. М.: Русские словари, 1996. С. 291-406.
55. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л.: Гослитиздат, 1940. 648с.
56. Виноградов В.В. Русский язык. (Грамматическое учение о слове): Учебное пособие для филол. специальностей ун-тов. М.: Высшая школа, 1972. 606 с.
57. Вольф Е.М. Состояния и признаки. Оценки состояний // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 320-335.
58. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228 с.
59. Вопросы семантики фразеологических единиц. На материале русского языка. Тезисы докл. и сообщ. Новгород, 1971. Ч.1. 377 с.
60. Вундт В. Миф и религия. С-Пб.: Изданіе Брокгаузъ-Ефронъ”, б.г. 409 с.
61. Гаврин С.Г. Фразеология современного русского языка в аспекте теории отражения. Пермь: Изд-во ПГПИ, 1974. 256 с.
62. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 264 с.
63. Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высшая школа, 1974. 175с.
64. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразобразования. Ростов на Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1977. 184 с.
65. Голосовкер Я.Э. Логика мифа. М.: Наука, 1987. 218 с.
66. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Коломия: Вік, 1997. 179 с.
67. Грица Т.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Харківський державний університет. Харків, 1996. 182 с.
68. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. О компонентном анализе значимых единиц языка // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука. 1976. С. 291-314.
69. Гусейнов Ф.Г. Русская фразеология: Учеб. пособие. Баку: Изд-е АГУ, 1977. 120 с.
70. Гуторов В.А. Мифологема черт” в экспрессивно-сниженном узусе украинского, русского, польского и английского языков: Дисс. канд. филол. наук: 10.02.15 / Харьковский государственный университет. Харьков, 1996. 192 с.
71. Гюльмамедов А.Г. Об одной классификации фразеологических единиц // Труды Самаркандского университета. 1975. Вып.288. С. 266-270.
72. Диброва Е.И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов на Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1979. 192 с.
73. Демський М.Т. Деривація фразем на базі існуючих // Українське мовознавство. 1984. №12. С. 90-98.
74. Демський М.Т. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів: Просвіта, 1994. 62 с.
75. Дмитриева Н.С. Об установлении семантической структуры многозначных фразеологических единиц (на материале глагольной фразеологии) // Ученые записки Башкирского университета. 1971. Вып.43. Сер. филол. науки. №16(20). С. 12-26.
76. Дмитренко М., Іванникова Л. Українські символи. К.: Редакція часопису Народознавство”, 1994. 140 с.
77. Добровольский Д.О. Структурно-типологический анализ фразеологических систем // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1990. №2. С. 136-147.
78. Добровольский Д.О. Образная составляющая в семантике идиом // Вопросы языкознания. 1996. №1. С.71-93.
79. Душа // Энциклопедический словарь Ф.И.Брокгауза и И.А.Ефрона. С-Пб., 1893. Т.XI. С. 277-278.
80. Дьяконов И.М. Архаические мифы Востока и Запада. М.: Наука, 1990. С. 191.
81. Дятчук В.В., Пустовіт Л.О. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови. К.: Наукова думка, 1983. 156с.
82. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. 255 с.
83. Жуков В.П. Роль образности (метафоричности) в формировании целостного значения фразеологизма // Проблемы фразеологии и задачи ее изучения в высшей и средней школе. Вологда: Сев.-Зап. кн. изд., 1967. С. 103-112.
84. Жуков В.П. О знаковости компонентов фразеологизма // Вопросы языкознания. 1975. №6. С. 36-45.
85. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов: Учеб. пособие. М.: Просвещение, 1978. 159 с.
86. Жуков В.П. Русская фразеология: Учеб. пособие. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
87. Залевская А.А. Психолингвистические проблемы семантики слова. Калинин: Изд-во ун-та, 1982. 80 с.
88. Зеленин Д.К. Очерки русской мифологіи. Вып.I: Умершіе неестественной смертью и русалки. Петроград: Типография А.В.Орлова, 1916. 312 с.
89. Иванникова Е.А. Об основном признаке фразеологических единиц // Проблемы фразеологии. М.-Л.: Наука. 1964. С. 70-83.
90. Иванов П. Народные представления, относящиеся к внешнему миру // Харьковский сборник. Харьков: Тип. губерн. правления. 1888. Вып.2. С. 81-100.
91. Иванов П.В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии // Сборник Харьковского историко-филологического общества. 1907. Т.XVII. С. 10-100.
92. Изард К. Э. Психология эмоций. СПб.: Изд-во Питер”, 1999. 464 с.
93. Калашник В.С. Фразотворення в українській поетичній мові радянсього періоду: (Семантико-типологічний аспект). Харків: Вища школа, Вид-во при ХДУ. 1985. 172 с.
94. Каракуця О.М. Космогонічні уявлення в системі ФО з компонентом душа // Вісник Харків. нац. ун-ту. Серія філологія. Традиції Харківської філологічної школи. До 100-річчя від дня народження М.Ф.Наконечного. № 419. 2000. С. 655-658.
95. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355 с.
96. Кашина И.В. Фразеологизмы со значением эмоционального состояния лица в современном русского языке (структурно-семантическая характеристика): Автореф. диссканд. филол. наук: 10.02.01. М., 1981. 24 с.
97. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Львов.: Вища школа, 1988. 161 с.
98. Кириллова Н.Н. О денотате фразеологической семантики // Вопросы языкознания. 1986. №1. С. 82-90.
99. Кириллова Н.Н. К вопросу о разграничении лексического и фразеологического значения // Лексическая, категориальная и функциональная семантика. Л.: ЛГПИ. 1990. С. 450-500.
100.Кирсанова Н.А. О некоторых семантических признаках фразеологических единиц (к вопросу о многозначности и синонимике в сфере фразеологии) // Проблемы фразеологии. М.-Л.: Наука, 1964. С. 84-102.
101.Киселевский А.И. Об определениях в энциклопедических и толковых словарях // Вопросы языкознания. 1979. №2. С. 91-100.
102.Кистяковский А. К истории верования о продаже души черту (Дела Генерального Малороссийского войскового суда) // Киевская Старина. 1882. Т.3. №7. С. 180-188.
103.Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми: Навч. посібник. Дніпропетровськ: ДДУ, 1989. 67с.
104.Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука, 1990. 103 с.
105.Комлев Н.Г. Компоненты содержательной структуры слова. М.: Изд-во МГУ, 1969. 191 с.
106.Конобродська В.Л. Вербальний компонент традиційного поховального обряду в поліських говорах: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 1999. 20 с.
107.Кононенко В.І. Словесні символи в семантичній структурі фраземи // Мовознавство. 1991. №6. С. 30-36.
108.Копыленко М.М., Попова З.Д. К исследованию семантической природы компонентов фразеосочетаний // Вопросы фразеологии. Труды Самаркандского университета. Новая серия. Вып. 288. 1975. С. 99-103.
109.Копыленко М.М., Попова З.Д. Очерки по общей фразеологии: Учеб. пособие. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1978. 143 с.
110.Костомаров М.М. Нескольк