ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З НАЗВАМИ ЛЮДЕЙ У ЛЕКСИЧНОМУ НАПОВНЕННІ

brief description

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. Г.С. СКОВОРОДИ

На правах рукопису

Щербакова Наталія Володимирівна
УДК 811. 161. 2' 373

ФРАЗЕОЛОГІЗМИ З НАЗВАМИ ЛЮДЕЙ
У ЛЕКСИЧНОМУ НАПОВНЕННІ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент П.О.Редін

Харків - 2002

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...4
ВСТУП.........................................................................................................5
РОЗДІЛ І.
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
З НАЗВАМИ ЛЮДИНИ У ЛЕКСИЧНОМУ НАПОВНЕННІ .11
1.1. Попередні зауваження..................................................................11
1.2. Проблема виділення фразеологізму та кваліфікація його релевантних ознак.............................15
1.3. Знаковий статус фразеологізму ......................24
1.4. Фразеологічне значення в семантичній системі мови..29
1.5. Вияви системності у фразеології.39
1.6. Резюме...45
РОЗДІЛ ІІ.
РОЛЬ КОМПОНЕНТА НАЗВИ ЛЮДИНИ
У ФОРМУВАННІ ВНУТРІШНЬОЇ ФОРМИ І ЦІЛІСНОГО
ЗНАЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМУ..47
2.1. Попередні зауваження.47
. 2.2. Антропоніми й патроніми у лексичному
наповненні фразеологізмів..50
2.3. Фразеологізми з компонентом назвою людини за статтю75
2.4. Фразеологізми з компонентами назвами людини за
характером міжперсональних стосунків...96
2.5. Фразеологізми з компонентами назвами людини за
спорідненістю й свояцтвом...101
2.6. Резюме.....133

РОЗДІЛ ІІІ.
ІДЕОГРАФІЧНИЙ ОПИС ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ
З НАЗВАМИ ЛЮДИНИ.136
3.1. Попередні зауваження...136
3.2. Ідеографічна ієрархія у фразеологічному корпусі......139
3.3. Фразеосемантичне поле "людина"...142
3.4. Фразеосемантичне поле "час"...160
3.5. Фразеосемантичне поле "простір"....163
3.6. Фразеосемантичне поле "кількість".....168
3.7. Резюме.172
ВИСНОВКИ ............................................................................................175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................179
ДОДАТОК196

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВП Вирган І.О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. Харків: Прапор, 2000. 864 с.
ВФ внутрішня форма
ККС концептуальна картина світу
ЛСГ лексико-семантична група
ЛСП лексико-семантичне поле
МКС мовна картина світу
СГр Грінченко Борис. Словарь української мови: В 4-х т. К.: Наук. думка, 1996.
ССНП Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. -Харків: Основа, 1993. 173 с.
СУМ Словник української мови: В 11-ти т. К., 1970-1980.
ФО фразеологічна одиниця
ФС Батюк Н.О. Фразеологічний словник. К,: Рад. шк., 1962. 234с.
ФСГ фразеосемантична група
ФСССГД Ужченко В.Д. Фразеологічний словник східнослобожанських і степових говірок Донбасу. Луганськ: Альма матер, 2000. 198 с.
ФСП фразеосемантичне поле
ФСР фразеосинонімічний ряд
ФСРЯ Фразеологический словарь русского языка /Под ред. А.И.Молоткова. М.: Рус. яз., 1986. 543 с.
ФСУМ Фразеологічний словник української мови: У 2-х кн. /Уклад.: В.М.Білоноженко та ін. К.: Наук. думка, 1993. 984 с.
ФСУМУ Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. У2-х т. К.: Вища шк., 1984.

ФСУ Ужченко В.Д., Ужченко Д.В. Фразеологічний словник української мови. К.: Освіта, 1998. 224 с.

ВСТУП
Сучасний стан розвитку мовознавчої науки особливо в останній період відзначається посиленим інтересом до проблем фразеології. Формування фразеологічного фонду, внутрішня форма й мотивованість фразеологічних одиниць (ФО), їх системні відношення, теоретичні засади фразеотворення ось далеко не повний перелік проблем, які знаходять висвітлення в роботах вітчизняних дослідників.
Фразеологія вивчає специфіку фразеологізмів як знаків вторинної номінації, їх значення, структуру, характер їх зовнішніх лексико-синтаксичних зв’язків, а також їх експресивно-стилістичні ознаки та системні зв’язки з іншими ФО і словами. Одним із важливих завдань лінгвістики є дослідження національно-мовної своєрідності фразеології, оскільки вона в кожній мові має неповторний план вираження і таким чином фіксує національний колорит мови. Отже, ФО є невід’ємною складовою будь-якої мовної картини світу, у тому числі української. У фразеології чи не найяскравіше відбивається досвід народу, своєрідність його світобачення, оскільки в ній найбільш чітко виявляються специфічні засоби відображення концептуальної картини світу. Як фактори, що тим чи іншим чином впливають на формування мовних уявлень про світ, ученими називаються своєрідність психології народів” (В.фонГумбольдт, О.О.Потебня), неоднотипність соціально зумовлених норм свідомості” (І.І.Мещанінов), специфіка мовних норм суспільства” і модулів людської поведінки” (Л.Вайсгербер, О.Сепір, Б.Уорф). Сучасні дослідники виділяють також взаємозв’язок особливості мовної особистості й національного характеру” (Ю.М.Караулов), відмінність національних культур” (Є.М.Верещагін, В.Г.Костомаров). Фразеологічні одиниці розглядаються як закодовані у відносно стійких за своєю структурою й семантикою мовних одиницях знання про світ і людину про цю субстанцію, яка мислить і пізнає світ. Саме тому фразеологія приваблює все більше дослідників. Започаткована ще в ХІХ ст. О.О.Потебнею як окрема лінгвістична дисципліна, вона виникла в 40-х роках ХХст. Її становлення пов’язане з ідеями французького мовознавця Ш.Баллі, а також з класичними дослідженнями В.В.Виноградова, Є.Д.Поливанова, Л.А.Булаховського. Вагомий внесок у розвиток сучасної фразеологічної науки зробили Л.Г.Авксентьєв, Н.Д.Бабич, О.М.Бабкін, Я.А.Баран, І.К.Білодід, В.М.Білоноженко, І.С.Гнатюк, М.А.Жовтобрюх, В.С.Калашник, Л.І.Коломієць, М.П.Коломієць, Б.О.Ларін, Ф.П.Медведєв, Л.М.Пелепейченко, Л.Г.Скрипник, В.Д.Ужченко та ін.
Оскільки однією з актуальних проблем сучасної лінгвістики є ідеографічний опис лексики й фразеології, тому не дивно, що ряд дослідників української мови зосередив свою увагу на вивченні окремих тематичних груп ФО. Зокрема цьому були присвячені роботи Ю.Ф.Прадіда, П.О.Редіна, І.В.Тимченко, Д.В.Ужченка та ін. Ідеографічний підхід до опису фразеології полягає у з’ясуванні зв’язків між поняттєвими потенціями фразеологізму, з одного боку, та актуальним концептом з другого. При цьому перед дослідником стоять два завдання диференціація поняттєвого континууму, який перекривається фразеологічними одиницями, а також інтегрування окремих одиниць мови в певні рубрики групування на підставі семантичної ознаки.
Гуманізація суспільства, утвердження пріоритету людини, очевидно, зумовили тенденцію до аналізу мовної картини світу через антропологічну призму. І це, напевне, тому, що людина найсуперечливіше науково-природне й соціальне поняття. Тому неабиякий інтерес для дослідження становлять фразеологічні одиниці з назвами людей, оскільки фразеологізм продукт лінгвокреативної діяльності людини.
Варто зазначити, що упродовж останніх років спостерігається активізація мовознавчої діяльності в цьому напрямку, про що свідчать дисертаційні дослідження А.М.Кравчук Польська фразеологія з ономастичним компонентом” (1999), Н.М.Пасік Власні назви в українській фразеології та термінології” (2000), О.А.Мороз "Фразеологічні одиниці з компонентом "власне ім'я" в сучасній українській мові: структурно-семантичний аспект" (2002). Подібні дослідження важливі як з мовознавчого боку, так і загальнокультурного, оскільки мовна картина світу, в тому числі ФО як її компонент, містить риси народу творця фразеології. Як слушно зауважує Л.А.Лисиченко, для мовної картини світу суттєвою є система значень і семантичне наповнення кожного мовного знака” [116, с.131]. Спроба першого у вітчизняному мовознавстві комплексного аналізу фразеологізмів з назвами людей сприяє поглибленню положень фразеологічної теорії, що зумовлює актуальність дослідження, яка пов’язана з вивченням фразеологічної семантики, тенденцією розгортання мовної картини світу, опису окремих її лакун. ФО з назвами людей є одиницями великої фразеологічної системи, однак вони ще й досі залишаються мало дослідженими.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної роботи кафедри української мови Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди й відповідає проблемі Лексико-семантична система української мови”, що входить до планової теми кафедри Закономірності розвитку й функціонування української мови”, яка координується Інститутом мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України (тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні бюро Наукової ради Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” 9 грудня 1999 року, протокол № 4).
Мета дослідження виявити закономірності та особливості структурно-семантичної та ідеографічної організації українських фразеологізмів з компонентами-назвами людини в їх лексичному наповненні.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати такі конкретні завдання:
1. Визначити корпус українських фразеологізмів з назвами людей.
2. Семантизувати ФО з компонентами-назвами людей в українській мові.
3. Дослідити вплив семантики компонента-назви людини на формування цілісного фразеологічного значення, вплив на розкриття внутрішньої форми ФО.
4. З’ясувати системні відношення в межах даного фрагмента фразеології української мови.
5. Виявити ідеографічні потенції ФО з назвами людини.
Об’єктом дослідження виступає структурно-семантична та ідеографічна організація українських фразеологізмів з назвами людини, стратифікаційні особливості покриття аналізованими одиницями мовного континууму, лінгвокультурологічна основа ФО.
Предметом дослідження є масив фразеологізмів з компонентом-назвою людини, їх структура, внутрішня форма ФО, внутрішньосистемні зв'язки в межах об'єкта дослідження, лінгвокультурологічна основа фразеологізмів.
Фактичним матеріалом дисертації є картотека автора, укладена шляхом наскрізної вибірки з репрезентативних лексикографічних джерел, текстів різностильової приналежності, а також діалектного матеріалу. До аналізу залучалися художні тексти різних етапів розвитку літературного процесу. У роботі розглядається близько 280 ФО, реалізованих більше ніж 2 тис. ексцерпцій.
Методи дослідження. Розв’язання поставлених завдань передбачає використання таких методів: описового, за допомогою якого здійснена класифікаційно-таксономічна характеристика масиву ФО з компонентами-назвами людини; прийомів семно-компонентного аналізу та синтезу семантичної ідентифікації та диференціації фразеологізмів; дефініційно-понятійного методу; методу дистрибутивного аналізу. У дослідженні застосовувалися елементи лінгвокультурологічного аналізу, що сприяло розкриттю внутрішньої форми досліджуваних ФО.
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснено комплексний монографічний аналіз ФО з компонентами-назвами людини. Застосування семантичного, структурного, лінгвокультурологічного аспектів у спостереженнях над окресленими ФО сприяло отриманню нових результатів щодо структурної та семантичної організації фразеологізмів з компонентами-назвами людини. Здійснення ідеографічного опису об'єкта дослідження уможливлює заповнення лакун щодо вивчення окремих фрагментів мовної картини світу.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що отримані результати дозволяють поглибити теорію системних зв'язків у сфері фразеології, внутрішньокомпонентних відношень, які виявляються в структурі ФО, конкретизують уявлення про роль стрижневих компонентів-назв людини в семантиці ФО і в розкритті їх внутрішньої форми.
Практичне значення роботи. Матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні фразеології, стилістики української мови, при підготовці спецкурсів та спецсемінарів з фразеології, семасіології та ідеографії. Опрацьований фактичний матеріал дослідження може стати корисним у лексикографічній практиці при укладанні ідеографічного словника або словника, що містить лінгвокультурологічну інформацію, при написанні курсових і дипломних робіт.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й висновки викладалися в доповідях і повідомленнях на підсумкових наукових конференціях викладачів Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (1997-2002 рр.), на науковій конференції, присвяченій 120-й річниці від дня народження Олександра Олеся (Суми, 1998), на Всеукраїнських Гнатюківських читаннях (Тернопіль, 1999), на Міжнародній науковій конференції з проблем зіставної семантики (Київ, 1999).
Основний зміст роботи відображено в 6 публікаціях, 3 з яких уміщено в провідних наукових фахових виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Здійснений у роботі аналіз фактичного матеріалу дозволив дійти таких висновків.
1.Фразеологічні одиниці з компонентами-назвами людини становлять в українській мові значний шар, складний як за кількістю (280 одиниць), так і за структурою та системою значень. Дослідження зазначеного фрагменту фразеологічного корпусу має вагоме теоретичне й практичне значення, оскільки дозволяє з'ясувати й систематизувати раніше не досліджувані функціонально-семантичні особливості ФО з компонентами-назвами людини, тоді як їх аналіз, по-перше, уможливлює заповнення лакун окремих фрагментів мовної картини світу, по-друге, сприяє виявленню специфіки знакового характеру ФО в семантичному й функціональному аспектах.
2. Вторинність фразеологічної номінації виявляється в превалюванні кваліфікативної функції при називанні фрагмента дійсності. Так, фразеологізм як Стецько не просто номінує особу чоловічої статі, й дає образну характеристику нерозумний, неохайний. В обов'язковості вияву суб'єктивно-модальної інтенції мовця: ФО битий жак називає кмітливу, спритну, хитру людину, яка набула досвід у різних життєвих обставинах, може вживатися як для номінації людини з позитивною оцінкою, так і навпаки, що, у свою чергу, мотивується сприйняттям мовця мовної ситуації. Натомість його лексичний синонім пройда має негативну конотацію. В образній основі номінації і в "прозорості" цих образів для лінгвокультурної спільності.Так, внутрішня форма ФО матері твоїй три ковіньки може бути незрозумілою й затемненою для тих, хто ніколи раніше не зустрічався із словом ковінька "палка із загнутим кінцем".
3.Семантичний аналіз ФО з компонентами-назвами людини, здійснений шляхом ідентифікації та диференціації, дозволив класифікувати ФО таким чином: фразеологізми з антропонімами й патронімами (105 ФО), фразеологізми з назвами людей за спорідненістю й свояцтвом (94 ФО), фразеологізми з компонентом-назвою людини за міжперсональними стосунками (13 ФО), фразеологізми з назвами людини за статтю (54 ФО). Кожна з цих груп має подальшу диференціацію, що зумовлено семантичною складністю слів-компонентів назв людини в структурі ФО.
4. Семно-компонентний аналіз дозволив виявити тип мотивації й участь слів-компонентів у формуванні цілісного фразеологічного значення. Слова-компоненти фразеологізму повністю не десемантизуються, внаслідок чого формування цілісного значення ФО відбувається з урахуванням семантики компонентів-назв людини, які є стрижневими словами досліджуваних одиниць. Вони становлять ядро образу, за допомогою якого розкривається внутрішня форма фразеологізму.
5. Дослідження семантики фразеологізмів з антропонімами й патронімами свідчить про те, що компоненти-власні назви, втрачаючи здатність виконувати видільну функцію, набувають іншої характерологічної і виступають при цьому образним стрижнем внутрішньої форми ФО. Наявність у лексичному наповненні того чи іншого антропонімічного компонента зумовлена найчастіше екстралінгвальними чинниками, через що в корпусі досліджуваних фразеологізмів не зафіксовані ФО з іншомовними власними назвами. Антропонімічний компонент фразеологізмів свідчить про соціальні умови виникнення ФО, тому не фіксуються в корпусі досліджуваних ФО такі, що мають власні назви правителів країни. Засвідчено розширення групи пейоративно забарвлених антропонімів у лексичному наповненні ФО. Внутрішня форма ФО є переосмисленням синтезу внутрішніх форм складників. Так, внутрішньою формою ФО баба, а не козак є образ чоловіка, що в певній ситуації не зміг проявити себе як справжній чоловік. Образні асоціації мотивуються виникненням умовного порівняння жіночих і чоловічих якостей, маніфестованих компонентами-назвами людини баба і чоловік.
6. Фразеологізми з компонентом-назвою людини за статтю характеризуються тим, що актуалізація сем вік” і стать” безпосередньо залежить від семантичної структури досліджуваного слова-компонента. Загальне превалювання жіночих” ФО для виділення негативного виявляється в значній кількості ФО з компонентом-назвою баба.
7. Аналіз фразеологічних одиниць з компонентом-назвою людини за міжперсональними стосунками продемонстрував асиметрію між кількістю слів відповідної лексико-сематичної групи й наявністю їх у лексичному наповненні ФО. Це виражається в тому, що досліджувалися лише ФО із словом-компонентом враг враг тебе бери, враг його душу зна (знає) тощо, яке маніфестує в цілісній структурі фразеологічного значення зовсім не "людську" сему. Інші назви людини за міжперсональними стосунками були виявлені в лексичному наповненні одиниць, які ми виносимо за межі фразеології.
8. Фразеологізми з компонентом-назвою людини за спорідненістю й свояцтвом зафіксовані у складі 10 фразеосемантичних груп. Найчисленнішими є ФСГ, що характеризують власне особу риси характеру”, соціальний стан”, стосунки”, емоції й почуття”. Причиною цього явища є особливості функціонування української сім’ї. Як правило, родини українців були великими й нараховували не одне покоління, а звідси й можливість бачити людину все життя й фіксувати найдрібніші зміни. Слова-компоненти батько, мати, син, дочка виявляють найбільші фразотворчі потенції, оскільки превалюють у лексичному наповненні фразеологізмів цієї групи й найчастіше демонструють наявність своїх словотворчих демінутивних варіантів, що можна пояснити специфікою національного виховання.
9. Фразеологізми з назвами людей у лексичному наповненні не лише становлять значний шар у корпусі номінативних одиниць української мови, а й відбивають у своїй семантиці різні аспекти сприйняття об'єктивного світу. Така різноплановість реалізувалась у фразеосемантичних полях "людина" (245 ФО), "простір" (10 ФО), "час" (8 ФО), "кількість" (13 ФО), складних за своєю будовою й численних за кількістю фразеологізмів-конституентів.
Ідеографічний опис ФО дозволив виявити такі ієрархічні ланки, як фразеосинонімічний ряд, фразеосемантична група, фразеосемантичне поле. Складниками першої й найнижчої ланки ідеографічної організації (ФСР) стали ФО, які ми називаємо синонімами за денотатом.
Організація фразеологізмів у більші об'єднання фразеосемантичні групи (10 ФСГ) передбачала врахування системних відношень, які виникають між значеннями ФО - синонімічних, антонімічних, гіпер- і гіпонімічних.
Вищою ідеографічною ланкою в ієрархії фразеологізмів досліджуваного шару мови є фразеосемантичне поле, головними рисами якого є врахування внутрішньомовних відмінностей між значеннями ФО і наявність загальної інтегральної семи. Спираючись на ці критерії, аналізований матеріал був розподілений на фразеосемантичні поля "людина", "час", "простір", "кількість".

Ідеографічний аналіз фразеологізмів з назвами людей показав, що найбільш складним у кількісному і якісному плані виявилося фразеосемантичне поле людина”. Такий результат є цілком закономірним, оскільки в семантиці наведених ФО представлена інформація, яка відображає місце людини в картині світу народу, характеризує її з різних точок зору, демонструє національний підхід до виділення найбільш яскравих фрагментів, названих фразеологізмом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авксентьєв Л.Г. Особливості семантики ФО сучасної української мови // Українська мова і література в школі. 1986. № 3. С.29-32.
2. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. - 2-е вид., доп. і перероб. Харків: Вища шк., 1988. 134 с.
3. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Становлення фразеологічних одиниць: семантичний і структурний аспекти // Українська мова і література в школі. 1978. №12. С.39-46.
4. Агеева Р.А., Бахнян К.В. Социолингвистический аспект имени собственного: (К XV Международному конгрессу по ономастике, 13-17 августа 1984 г., Лейпциг). Научно-аналитический обзор. М., 1984. 60 с.
5. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наук. думка, 1989. 136 с.
6. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища шк. Вид-во при Харк. ун-ті, 1987. 134 с.
7. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л., 1963. 208 с.
8. Апресян Ю.Д. К построению языка для описания синтаксических свойств слов // Проблемы структурной лингвистики. М., 1973. С.279-325.
9. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367с.
10. Апресян Ю.Д. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. - 1995. - № 1. - С.37-67.
11. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. Л., 1973. 303 с.
12. Арутюнова Н.Д. К проблеме функциональных типов лексического значе-ния // Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С.156-249.
13. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону, 1964. 315 с.
14. Ахманова О.С. Основы компонентного анализа. М., 1969. 98 с.
15. Ахманова О.С. Некоторые вопросы семантического анализа слова // Вестник МГУ: Историко-филологическая серия. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1955. С.63-73.
16. Бабич Н.Д. Антонімія у фразеології східнослов'янських мов // Укр. мовознавство. - Вип. 12. 1984. С.25-32.
17. Бабич Н.Д. Етичні норми засобами фразеології // Культура слова. - Вип.43. - 1992. С.68 72.
18. Бабкин А.М. Идиоматика (фразеология) в языке и в словаре // Современная русская лексикография. Л.: Наука, 1981. С.5-43.
19. Бабкин А.М. Русская фразеология, её развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 263 с.
20. Багдасарян В.Х. Пробема имплицитного: Логико-методологический анализ. Ереван: Изд-во АН Арм. ССР, 1983. 138 с.
21. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.15. К., 1999. 50 с.
22. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Структуры знаний и их языковая онтологизация в значении идиомы // Учен. зап. Тартусского ун-та. - Вып.903. Исследования по когнитивным аспектам языка. Тарту, 1990. С.20-36.
23. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Свит, 1997. 392 с.
24. Білоноженко В.М. Питання тлумачення фо // Культура слова. - Вип. 26. 1983. - С.90-93.
25. Білоноженко В.М. Про особливості фразеологічного значення // Культура слова. Вип. 21. 1981. С.55-60.
26. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 154 с.
27. Брутян Г.А. Язык и картина мира // Философские науки. - 1973. - №1. - С.108-111.
28. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові. Поняття "рідна мати" // Лексикографічний бюлетень. - Вип.V. К., 1955. С.47-65.
29. Бурячок А.А. Назви спорідненості і свояцтва в українській мові.—К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 150 с.
30. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц // Принципы и методы семантических исследований. - М.: Наука, 1976. - С.233-244.
31. Ващенко Г.С. Виховний ідеал. Полтава: Полтавський вісник, 1994. 192с.
32. Введенская Л.А., Колесников Н.П. От собственных имен к нарицательным. М.: Просвещение, 1981. 144с.
33. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. М.: Русские словари, 1997. 416с.
34. Вейнрейх У. О семантической структуре языка // Новое в лингвистике. - Вып.5. - М., 1979. - С.163-250.
35. Верещагин Е.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Рус. язык, 1980. 320 с.
36. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // Избр. тр. : Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.140-161.
37. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Избр. тр. : Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С.118-139.
38. Виноградов В.В. Русский язык / Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
39. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. М.: Высш. шк., 1986. 416 с.
40. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336с.
41. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.: Наука, 1985. 228с.
42. Гайдукевич Т. Коли сформувались українські прізвища // Жовтень. 1987. № 6. С.92-95.
43. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология (на материале французского и русского языков). М.: Междунар. отношения, 1977. 264 с.
44. Гачев Г. Национальные образы мира. М. : Сов. писатель, 1988. 448с.
45. Гвоздарев Ю.А. Основы русского фразообразования. - Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1977. - 184с.
46. Гетьман І.М. Теоретична і практична ідеографія: Принципи побудови тезаурусів: Навч. посібник. К., 1993. 119 с.
47. Гнатюк І.С. Явище подвійної актуалізації фразеологізмів // Мовознавство. 1981. № 1. С.75-78.
48. Городецкий Б.Ю. К проблеме семантической типологии. М.: Изд-во Москов. ун-та, 1969.—564с.
49. Гумбольдт В. фон. О различии строения человеческих языков и его влиянии на духовное развитие человечества // В. фон Гумбольдт. Избранные труды по языкознанию. - М.: Прогресс, 1984. - С.37-298.
50. Демський М.Т. Українські фраземи й особливості їх творення. Львів-Краків-Париж: Просвіта, 1994. 62с.
51. Денисенко С.Н. Мотиваційна база фразеологічної деривації // Мовознавство. - 1995. № 5. С. 49-55.
52. Диброва Е.И. Объект и аспекты фразеологии // Лексикология и фразеология: Новый взгляд. М., 1990. С.12-14.
53. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии (I) // Вопросы языкознания. - 1997. № 6. С.37-48.
54. Добровольский Д.О. Национально-культурная специфика во фразеологии (I) // Вопросы языкознания. - 1998. № 6. С.48 -57.
55. Дорошевский В. Элементы лексикологии и семиотики. М.: Прогресс, 1973. 284с.
56. Ельмслев Л. Пролегомены в теории языка // Новое в лингвистике. Вып.1. - М., 1960. - С.264-389.
57. Ермакова О.П., Земская Е.А. Сопоставительное изучение словообразования и внутренняя форма слова // Изв. АН СССР. Сер. лит. и яз. 1985. Т. 44. № 6. С.518-525.
58. Есперсен О. Философия грамматики. - М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 404с.
59. Єрмоленко С.Я. Фольклор і літературна мова. К.: Наук. думка, 1987. 274с.
60. Жабицька Н.Л. Семантичні способи утворення темпоральних найменувань // Іноземна філологія. Вип. 31. Львів, 1973. С.24-28.
61. Жоржолиани Д.А. Фразеологическая номинация и её характерные черты. Сообщ. АН ГССР, 1982. - Т.107. № 1. С.181 184.
62. Жуков В.П. О семантической целостности фразеологизма // Вопросы семантики фразеологических единиц. Новгород, 1971. С.28-34.
63. Жуков В.П. Русская фразеология. М.: Высш. шк., 1986. 310с.
64. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов. М.: Просвещение, 1978. 160с.
65. З історії української лексикології. - К.: Наук. думка, 1980. - 264с.
66. Загребельна Л.С. Гіперсинонімічні та антонімо-синонімічні блоки як одна з особливостей структури синонімічних рядів з експресивно-синонімічним значенням // Лінгвістичні дослідження. Зб. наук. праць. - Вип. 2. - Харків: ХДПУ, 1992. - С.36-40.
67. Зобов Р.А., Мостепаненко А.М. О типологии пространственно-временных отношений в сфере искусства // Ритм, пространство и время в литературе и искусстве. Л.: Наука, 1974. С.11-25.
68. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія. Л.: Вища шк., 1983. 175с.
69. Зубець Н.О. Мінімальні ідіоми в українській мові.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Дніпропетровськ, 1997. 20с.
70. Ивин А.А. Основания логики оценок. М.: Изд-во Московского ун-та, 1970. 230с.
71. Имя нарицательное и имя собственное: Сб. ст. /АН СССР, Ин-т языкознания / Отв. ред. А.В.Суперанская. М.: Наука, 1978. 207с.
72. Іващенко В.Л. Конотативна семантика назв осіб у синтагматичній зумовленості їх вибору // Мовознавство. 1996. № 4/5. С.57-62.
73. Івченко А.О. Історія та етимологія української фразеології. Харків: ХІФТ, 1998. 159с.
74. Івченко А.О. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Харків: Око, 1996. 160с.
75. Калашник В.С., Колоїз Ж.В. Словник фразеологічних антонімів української мови. К.: Довіра, 2001. 284с.
76. Караулов Ю.Н. Общая и русская идеография. М.: Наука, 1976. 355с.
77. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность /Отв. ред. Д.Н.Шмелёв: АН СССР. Отд-ние лит. и яз. М.: Наука, 1987. 261с.
78. Карпенко Ю.О. Творення загальних назв від власних // Українська мова і література в школі. 1973. № 10. С.23-30.
79. Керницький І.М. Лексика на позначення населення за соціальним складом, суспільно-економічним становищем, майново-правовими відносинами // З історії української лексикології. К.: Наук. думка, 1980. С.6-69.
80. Кияк Т.Р. Мотивированность лексических единиц (количественные и качественные характеристики). Львов: Вища шк., 1988. 164 с.
81. Кодухов В.И. Лексико-семантические группы слов. - Л., 1955. 230 с.
82. Колесниченко С.А. Декодирование стилистических приёмов. Игра слов в английском языке // Филологические науки. - 1973. № 3. С.107-110.
83. Коломієць Л.І. О.О.Потебня дослідник української фразеології // Творча спадщина О.О.Потебні й сучасні філологічні науки: Тези респ. Наук. конф. Х., 1985. С.76-77.
84. Коломієць М.П. Фразеологічні синоніми. Дніпропетровськ, 1989. 67с.
85. Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке /Отв. ред. А.М.Шахнарович: АН СССР. Ин-т языкознания. М.: Наука, 1990. 130с.
86. Комлев Н.Г. О культурном компоненте логического значения. // Весник Моск. ун-та. Филология. - 1996. - №5. - С.46-54.
87. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник /Отв. ред Д.П.Горский. - М.: Наука, 1975. 720 с.
88. Кондратьева Т.Н. Метаморфозы собственного имени: Опыт словаря. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1983. 110 с.
89. Кондратьева Т.Н. Собственные имена в русском эпосе. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1967. 247 с.
90. Копыленко М.М., Попова З.Д. Очерки по общей фразеологии: Проблемы, методы, опыты. Воронеж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 1978. 143с.
91. Коралова А.Л. Характер информативности фразеологических единиц // Сб. научн. тр. / МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1980.—Вып. 168. С.120-134.
92. Косериу Э. Лексические солидарности //Вопросы учебной лексикографии. М., 1969. С. 93-104.
93. Костів К. Словник-довідник біблійних осіб, племен і народів.—К.: Україна, 1995. 429с.
94. Кочерган М.П. Загальне мовознавство: Підручник. - К.: Академія, 1999. - 288с.
95. Кравчук А.М. Польська фразеологія з ономастичним компонентом: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1999. 19с.
96. Крепель В.І. Роль внутрішньої форми в процесі утворення ФО з анімалістичним компонентом // Мовознавство. - 1989. № 3. С.43-50.
97. Критенко А.П. До теорії власних назв. // Ономастика. К., 1966. С.16-28.
98. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности / Отв. ред. Б.А. Серебряников: АН СССР, Ин-т языкознания. М.: Наука, 1986. 158с.
99. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
100. Кудіна О.Ф. Ізоморфні та аломорфні риси фразеологічних одиниць з компонентом "власна назва" : (На матеріалі німецької та української мов) // Мовознавство. 1981. № 5. С.70-74.
101. Кудрявцева В.А. Соотношение явных и скрытых значений в семантике производного слова: На материале наименований лиц в рус. яз. Алма-Ата: Гылым, 1991. 148с.
102. Кузь Г.Т. Вигукові фразеологізми української мови: Етнолінгвістичний та функціональний аспекти: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 Донецьк, 2001. 18 с.
103. Культура і побут населення України: Навч. посібник / В.І.Наулко, Л.Ф.Артюх, В.Ф.Горленко. - К.: Либідь, 1993. - 288с.
104. Кунин А.В. Внутренняя форма фразеологических единиц // Слово в грамматике и словаре. М., 1984. С.183-188.
105. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка. М.: Высш. шк., 1996. 381с.
106. Куцик О.А. Слова-символи як образно-смисловий центр формування фразеологізмів (на матеріалі укр. та рос. мов): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01; 10.02.02 Дрогобич, 1997. 19с.
107. Ларин Б.А. Об эвфемизмах // История русского языка и общее языкознание. М.: Высш. шк., 1977. С. 101-144.
108. Ларін Б.О. Про народну фразеологію // Українська мова і література в школі. 1959. № 5. С.33-37.
109. Левченко О.П. Безеквівалентна російська і українська фразеологія: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01, 10.02.02. К., 1995. 23с.
110. Лейчик В.М. Люди и слова. М.: Наука, 1982. 177с.
111. Лексикология и фразеология: Новый взгляд. Раздел "Фразеология": Тез. 2-й межвуз. конф. / Моск. гос. заочн. пед. ин-т. М., 1990. 92с.
112. Лисиченко Л.А. До питання про місце фразеологічних одиниць комунікативного типу в фразеологічній системі // Питання фразеології східнослов'янських мов. К.: Наук. думка, 1972. С.44-45.
113. Лисиченко Л.А. Концептуальная и языковая картины мира и их взаимодействие // Семантика и прагматика языковых единиц: Сб. научн. трудов. Харьков, 1991. С.4-6.
114. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української мови: Семантична структура слова. Харків, 1977. 114с.
115. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків, 1997. 129с.
116. Лисиченко Л.А. Мовна картина світу та її рівні. // Вісник ХІФТ. Харків, 1998. - № 6. С.129-144.
117. Лисиченко Л.А. Художній простір у мовній картині світу поетичного твору // Лінгвістичні дослідження. Зб. наук. праць. Вип.3. Харків: ХДПУ, 1997. С.3-6.
118. Ляшенко Н.С. Внутренняя форма фразеологических единиц: онтологический и культурологический аспекты: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02, 10.02.01. К., 1997. 19с.
119. Майборода О.А. Українська фразеологія як джерело народознавства: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Харків, 2002. 21с.
120. Манакін В.М. Зміст та принципи контрастивної лексикології близькоспоріднених мов.: Автореф. дис. докт. філол. наук: 10.02.01; 10.02.02. К., 1994. 48с.
121. Манакін В.М. Когнітивні аспекти контрастивної семантики // Проблеми зіставної семантики. К., 1999. С.3-6.
122. Медникова Э.М. Значение слова и методы его описания. М., 1974. 202с.
123. Мелерович А.М. Проблема семантического анализа фразеологических единиц современного русского языка. Ярославль: Ярославл. пед. ин-т, 1979. - 79с.
124. Мельник Л.В. Культурно-національна конотація українських фразеологізмів: Автореф. дис. кан. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 2001. 18с.
125. Мороз О.А. Фразеологічні одиниці з компонентом "власне ім'я" в сучасній українській мові: структурно-семантичний аспект: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Донецьк, 2002. 19с.
126. Мокиенко В.М. Славянская фразеология: Учеб. пособие для вузов по спец. Рус. яз. и лит.”. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Высш. шк., 1989. - 287с.
127. Молотков А.И. Фразеологизмы русского языка и принципы их лексикографического описания // Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А.И.Молоткова. - М.: Рус. язык, 1986. - С.7-21.
128. Москаленко А.А. Фразеологізми з антропонімами в українській мові // Питання сучасної ономастики. - К., 1976. - С.166-170.
129. Никитина Т.Г. Проблемы изучения этнокультурной специфики фразеологии. Псков, 1998.
130. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наук. думка, 1992. 416с.
131. Новиков В.А. Имя и общество. М.: Наука, 1974. 174с.
132. Номинативные средства языковых единиц: Межвуз. сб. / Сарат. гос. пед. ин-т им. К.А.Федина. — Саратов: Пед. ин-т, 1990. 152с.
133. Номинация в ономастике: Сб. науч. тр. Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1991. 171с.
134. Овсянико-Куликовський Д.Н. Психология национальности. ПГ., 1922.
135.&nbs