Гавриленко Катерина Миколаївна Професійна підготовка фа­хівців аграрної галузі в Україні (кінець XIX - початок XX ст.

brief description

Гавриленко Катерина Миколаївна, старший викладач кафе­дри англійської мови професійного спрямування № 2 Національ­ного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»: «Професійна підготовка фа­хівців аграрної галузі в Україні (кінець XIX - початок XX ст.») (13.00.04 - теорія і методика професійної освіти). Спецрада Д
в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ І ОСВІТИ ДОРОСЛИХ
На правах рукопису
ГАВРИЛЕНКО КАТЕРИНА МИКОЛАЇВНА
УДК: 377/378:63 (477) (-25″18″/10-″19″)
ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ
В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТОЛІТТЯ)
13.00.04 – теорія і методика професійної освіти
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук
Науковий керівник:
Волярська Олена Станіславівна,
доктор педагогічних наук, доцент
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………..….….4
РОЗДІЛ 1. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ
ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В КІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ЯК
НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА………........................................ 15
1.1. Науково-термінологічний апарат дослідження…………………......... 15
1.2. Проблема підготовки фахівців аграрної галузі в Україні кінця ХІХ –
початку ХХ ст. у теорії професійної освіти……………………………………… 31
1.3. Розвиток аграрної освіти в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст.….... 46
1.4. Нормативно-правове забезпечення підготовки фахівців аграрної
галузі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст..……………………………………..…... 57
Висновки до першого розділу…..……………………………………………….... 73
РОЗДІЛ 2. ЗМІСТ, ФОРМИ І МЕТОДИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ
ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК
ХХ СТ.)........................................................................................................ 75
2.1. Зміст професійної підготовки фахівців у сільськогосподарських
навчальних закладах в кінці ХІХ – на початку ХХ ст........................................... 75
2.2. Форми і методи організації навчально-виховної роботи з майбутніми
фахівцями аграрної галузі…………………………………………………………. 112
2.3. Підготовка педагогів для сільськогосподарських навчальних закладів
у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.……………………………………….. 126
Висновки до другого розділу….………………………………………................ 135
РОЗДІЛ 3. ПРОФЕСІЙНА ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ АГРАРНОЇ
ГАЛУЗІ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНОЇ ОСВІТИ………........ 138
3.1. Тенденції реформування аграрної освіти кінця ХІХ – початку ХХ ст. 138
3.2. Науково-методичні рекомендації з удосконалення професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні……….……………………...….. 155
Висновки до третього розділу……...………………………………………...…... 172
3
ВИСНОВКИ……………………………………………………..……………….... 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………..…... 180
ДОДАТКИ.................................................................................................... 240

bibliography

ВИСНОВКИ
Систематизація та узагальнення результатів теоретичного аналізу
проблеми професійної підготовки фахівців аграрної галузі в Україні в кінці ХІХ
– на початку ХХ ст. дали можливість зробити такі висновки:
1. Загальнотеоретичне узагальнення досвіду професійної підготовки
фахівців аграрної галузі в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст., результати
системного аналізу цієї проблеми засвідчили, що порушена проблема частково
висвітлювалася у працях з філософії освіти, узагальнених дослідженнях
професійної підготовки майбутніх аграріїв, окремих аспектів професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні та інших країнах, історії
професійної аграрної освіти й діяльності наукових діячів, педагогів,
організаторів аграрної освіти, становлення регіональної мережі аграрних
навчальних закладів, підготовки фахівців для аграрної галузі.
З’ясовано, що в Україні з кінця ХІХ до початку ХХ ст. було створено
систему аграрної освіти, що охоплювала навчальні заклади різного типу і
основувалася на національних традиціях підготовки фахівців аграрної галузі.
Доведено, що така підготовка здійснювалася в межах окремої аграрної галузі й
відповідала широкому стандартизованому переліку напрямів і спеціальностей
за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями.
2. Розроблено періодизацію розвитку аграрної освіти в Україні кінця ХІХ
– початку ХХ ст., яка ґрунтується на нормативно-правовому, соціальноекономічному й структурно-змістовому критеріях. Виходячи з узагальнених
результатів вивчення джерел, які містять фактичні, аналітичні й статистичні
матеріали щодо нормативно-правового забезпечення діяльності аграрних
навчальних закладів, їх звітної документації обґрунтовано п’ять періодів
розвитку аграрної освіти: початковий (1825–1878), перехідний (1878–1883),
організаційний (1883–1898), регулятивний (1898–1904) та структурний (1904–
1912). Відповідно до хронологічних меж нашого дослідження детальніше було
проаналізовано організаційний, регулятивний і структурний періоди
176
професійної підготовки фахівців аграрної галузі в Україні кінця ХІХ – початку
ХХ ст.
Організаційний період (1883–1898) відзначався запровадженням
нормативних актів про сільськогосподарську освіту і сільські ремісничі
майстерні, які дали змогу вперше систематизувати роботу закладів нижчої
(початкової) і середньої сільськогосподарської освіти та визначити діяльність
сільських ремісничих майстерень. У сфері вищої аграрної освіти у цей період
важливим стало відкриття закладів політехнічної освіти, які розглядали
сільськогосподарську підготовку як частину загальної промислово-технічної
професійної підготовки. Упродовж організаційного періоду було започатковано
основні принципи, форми та методи навчання фахівців аграрної галузі.
Регулятивний період (1898–1904) характеризувався розширенням мережі
нижчих і середніх сільськогосподарських навчальних закладів, появою
сільськогосподарських навчальних закладів нових типів (наприклад, для жінок,
дорослого населення). Наголосимо, що в цей період виникають перші зразки
неформальної освіти дорослих, метою якої було поширення серед дорослого
сільського населення аграрних знань.
У структурному періоді (1904–1912) було здійснено регламентування всіх
елементів нижчої і середньої аграрної освіти від шкіл і училищ до навчальних
закладів, організованих як урядом, земствами так і приватними особами для
поширення спеціальних сільськогосподарських знань. Зазначимо, що у вищих
сільськогосподарських навчальних закладах цього періоду лекційна система
навчання поступово замінювалася на предметну.
3. Результати аналізу змісту професійної підготовки фахівців аграрної
галузі в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. показали, що ця підготовка була
багаторівневою, різноспрямованою (підготовка у нижчих
сільськогосподарських школах загального й спеціального типу;
сільськогосподарських відділеннях при загальноосвітніх навчальних закладах;
нижчих спеціальних сільськогосподарських училищах; середніх
сільськогосподарських училищах; на агрономічних кафедрах університетів;
177
вищих спеціалізованих навчальних закладах; у сільськогосподарському
відділенні Київського політехнічного інституту). Доведено, що мережа
навчальних закладів сільськогосподарського спрямування забезпечувала
неперервність професійної підготовки фахівців аграрної галузі.
Здійснений аналіз змісту і форм організації професійної підготовки
фахівців аграрної галузі в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. допоміг розкрити
своєрідність діяльності нижчих, середніх і вищих сільськогосподарських
навчальних закладів, яка полягала у: 1) визначенні змісту підготовки та
розробці нормативних документів щодо забезпечення навчального процесу; 2)
відборі і структуруванні навчальних програм із загальних і професійноспрямованих дисциплін та відповідних навчальних планів.
У контексті нашого дослідження було виокремлено сутність професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.,
яка здійснювалася під час: 1) теоретичного навчання за допомогою таких
методів, як бесіди, пояснення, демонстрація; шляхом поточного і підсумкового
контролю, іспитів; 2) практичного навчання методами показу прийомів
трудових дій (операцій); самостійних спостережень учнів; вправ; залучення
учнів до роботи у підсобних господарствах; 3) виховної роботи методами
стимулювання навчальної діяльності власним прикладом, поясненнями,
морально-етичними бесідами.
4. Здійснений аналіз наукової літератури, архівних, нормативно-правових
документів досліджуваного періоду дав змогу виявити такі тенденції
реформування аграрної освіти в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні:
зовнішні, зумовлені світовими тенденціями, промисловими й соціокультурними
процесами у розвитку аграрної галузі, становленням професійної аграрної
освіти; внутрішні, викликані роллю аграрної освіти в українському суспільстві,
роботою науково-дослідних аграрних установ у забезпеченні науковотехнічного і соціального прогресу, поступовим перетворенням аграрної освіти
на сферу послуг, діяльністю земських організацій, сільськогосподарських
178
товариств і приватних осіб, розширенням форм та змісту навчання майбутніх
фахівців аграрної галузі.
5. Результати здійсненого історико-педагогічного аналізу уможливили
розроблення науково-методичних рекомендацій для сучасної аграрної освіти на
правовому (удосконалення нормативно-правової бази професійної підготовки
фахівців аграрної галузі), економічному (розроблення цільової національної
програми розширення експорту освітніх послуг вищих аграрних навчальних
закладів на пріоритетних освітніх ринках на найближчу, середньо та
довгострокову перспективу), концептуальному (усвідомлення необхідності
комплексного оновлення професійної підготовки фахівців аграрної галузі,
пов’язаного з політичними, економічними, соціально-культурними чинниками
розвитку українського суспільства), навчально-методичному (забезпечення
умов для вдосконалення змісту професійної підготовки фахівців аграрної галузі
й застосування нових способів її модернізації) та соціальному (формування
позитивного суспільного ставлення; створення умов задля заохочення й
стимулювання меценатів та роботодавців до інвестування в розвиток
української аграрної освіти з метою підготовки фахівців аграрної галузі) рівнях
сучасної професійної підготовки, спрямованих на модернізацію аграрної освіти.
Використання ідей і досвіду професійної підготовки фахівців аграрної
галузі в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. можливе у сучасній професійній
підготовці фахівців аграрної галузі за такими напрямами: 1) вдосконалення
нормативно-правового забезпечення сучасної аграрної освіти; 2) поліпшення
організації практичної підготовки студентів і працевлаштування випускників;
3) створення відповідних соціально-економічних умов для піднесення
престижності аграрних професій; 4) удосконалення аграрної підготовки різних
категорій населення; 5) оновлення інтеграційних і міждисциплінарних процесів
у реформуванні професійної аграрної освіти; 6) реалізація концепції
неперервної й випереджувальної аграрної освіти, орієнтованої на цілісний
розвиток людини протягом усього життя, на підвищення можливостей її
трудової й соціальної адаптації.
179
Розроблено та впроваджено в практику діяльності вищих аграрних
навчальних закладів методичні рекомендації «Професійна підготовка фахівців
аграрної галузі в Україні (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)».
Здійснене дослідження не вичерпує всієї повноти проблеми професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні кінця ХІХ – початку ХХ ст. До
перспективних напрямів подальших досліджень проблеми професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні належать: порівняльнопедагогічний аналіз історико-педагогічного досвіду зарубіжних систем
професійної підготовки фахівців аграрної галузі; дидактичні засади професійної
підготовки фахівців аграрної галузі в Україні на різних історичних етапах;
взаємозв’язок і наступність змісту професійного навчання в аграрних закладах
різного рівня.