Гаврись Микола Олександрович Організація обліку та аналізу основних засобів на підприємствах України

brief description

Гаврись Микола Олександрович, старший викладач кафедри економічного аналізу та обліку, Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут». Назва дисертації: «Організація обліку та аналізу основних засобів на підприємствах України». Шифр та назва спеціальності 08.00.09 бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності). Спецрада Д64.088.02 Харківського державного університету харчування та торгівлі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНІЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧУВАННЯ ТА ТОРГІВЛІ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ГАВРИСЬ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ
УДК 657.42:330.1(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ТА АНАЛІЗУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА
ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ
08.0. 09 - бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за видами економічної діяльності)
Економічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело

М.О. Гаврись
Науковий керівник - Манойленко Олександр Володимирович
доктор економічних наук, професор

ЗМІСТ
ВСТУП 16
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКОВО-
АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ
ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ 25
1.1. Понятійний апарат основних засобів та їх відтворення як ключові категорії обліково-аналітичного забезпечення їх стратегічного розвитку 25
1.2. Сучасний стан та ефективність використання основних засобів в умовах кризової економіки України 45
1.3. Концептуальні напрями формування джерел відтворення основних засобів та проблеми їх облікового забезпечення в Україні 63
РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОБЛІКУ ОСНОВНИХ
ЗАСОБІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ 84
2.1. Науково обґрунтована класифікація основних засобів як інформаційний інструментарій бухгалтерського обліку 84
2.2. Еволюція амортизаційної політики підприємств в Україні, її сучасна проблематика та напрями удосконалення 100
2.3. Бухгалтерський і податковий облік операцій, пов’язаних з надходженням, переоцінкою та відтворенням основних засобів в умовах інтеграції з міжнародними стандартами 119
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО ФОРМУВАННЯ ОБЛІКОВО-
АНАЛІТИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 147
3.1. Порівняльний аналіз нормативно-правового регулювання облікового забезпечення інноваційного розвитку основних засобів в Україні та зарубіжних країнах 147
3.2. Діюча практика використання інструментарію аналізу нарахування амортизації основних засобів на підприємствах та її удосконалення 158
3.3. Напрями комплексного аналізу основних засобів для обґрунтування стратегії їх розвитку на підприємстві 176
ВИСНОВКИ 191

14
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197
ДОДАТКИ 220
Додаток А Дані по вартості та зносу основних засобів в Україні за 2000-2018
роки 220
Додаток Б Дані по європейському та українському ринку лізингових послуг у
2010-2018 роках 234
Додаток В Класифікатор основних засобів у податковому обліку із зазначенням
мінімально допустимих строків корисного використання 241
Додаток Д Довідки про впровадження результатів дисертаційної роботи на
підприємствах України 276
Додаток Е Наукові праці, в яких опубліковано основні наукові результати дисертації, та які засвідчують апробацію матеріалів дисертації 285

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертації представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення важливого науково-практичного завдання, що стосується удосконалення обліку та аналізу операцій з надходження, переоцінки та оновлення основних засобів на підприємствах України, а також інтенсифікації процесів їх відтворення. За результатами дослідження сформовано наступні висновки:
1. На основі аналізу наукових джерел та нормативних актів уточнено зміст понять «основні засоби», «основний капітал», «відтворення основних засобів», «модернізація», «модернізація основних засобів», «стратегія розвитку основних засобів». Незважаючи на те, що у наукових та нормативних джерелах є багато варіантів визначень для основних засобів, до теперішнього часу простежується змішування їх з такими поняттями, як «основні фонди», «основний капітал», а термін «модернізація основних засобів» як окрема категорія досі не був конкретизованим, що значно ускладнює відображення процесів модернізації основних засобів в обліку. Уточнення змісту цих понять дозволяє визначити їх місце як об’єктів обліку та аналізу, створює умови для задоволення інформаційних потреб користувачів обліково-аналітичної інформації та розширює предметну область наукового дослідження за рахунок кращого розуміння його об’єктів.
2. Доведено, що розвиток основних засобів має бути синхронізований зі стратегією для конкретного напрямку діяльності, а також має базуватися на облікових та аналітичних даних про діяльність підприємства, стан та ефективність використання його основних засобів. Даних, які надає стандартна система обліку та аналізу вітчизняних підприємств, недостатньо для потреб розробки стратегії розвитку таких важливих активів, як основні засоби. Необхідна якісна інформаційна база, максимально точні, об’єктивні та вчасно отримані дані, а отже і спеціалізована, ефективна та якісна інформаційна система для їх отримання. Автором розроблено концепцію комплексного підходу до удосконалення обліково-аналітичного забезпечення стратегії розвитку основних засобів на підприємстві, під якою розуміється впорядкована система, яка

192
дозволяє формувати достатню інформаційну базу для прийняття управлінських рішень зі стратегії розвитку основних засобів підприємства, що сприяє не тільки виявленню та аналізу проблемних питань обліково-аналітичного забезпечення, обґрунтуванню гострої необхідності стратегічного підходу до розвитку основних засобів, а й визначенню можливостей їх вирішення.
3. Досліджено сучасний стан основних засобів в Україні та з’ясовано, що основні засоби у більшості галузей економіки і регіонів України на сьогодні знаходяться у незадовільному стані, оскільки вони перевантажені зношеними об’єктами, і ступінь їхнього зносу продовжує зростати. Крім того, ситуація ускладнюється фактом, що коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів на вітчизняних підприємствах є досить низькими. Отже, стан основних засобів, які використовуються українськими підприємствами, досяг критичної межі, коли питання їхнього відтворення постають дуже гостро. Автором проаналізовано використання джерел фінансування відтворення основних засобів, зокрема, амортизаційних відрахувань, банківських кредитів, лізингу, інвестицій, а також отриманого підприємствами прибутку. Встановлено, що недосконалість законодавства та досить низька ефективність державного стимулювання інноваційних перетворень не дозволяють в повній мірі використовувати джерела відтворення основних засобів в Україні. Одним із факторів, здатних вплинути на процеси усунення старіння матеріально-технічної бази економіки, є підвищення якості, оперативності та повноти отримання обліково-аналітичної інформації.
4. Удосконалено методичні підходи до науково обґрунтованої класифікації основних засобів як інформаційного інструментарію бухгалтерського обліку. Доведено, що на сьогодні існує велике різноманіття об’єктів основних засобів, коло яких в умовах технологізації економіки розширюється з кожним роком. Більшість з них можуть бути чітко віднесені до однієї з груп, визначених Податковим кодексом України, але є і виключення. Не завжди є очевидною різниця між будівлями і спорудами, машинами та обладнанням тощо. Правильний вибір групи основних засобів, до якої долучається кожен з об’єктів основних засобів, є особливо важливим завданням в контексті встановлення мінімальних строків використання для кожного їх об’єкту, що впливає на норми

193
амортизації у податковому обліку, а останні визначають суми амортизаційних відрахувань і змінюють суми сплаченого податку на прибуток. Тому запропонована автором науково обґрунтована класифікація основних засобів дозволяє модернізувати існуючу облікову систему таким чином, щоб вона більш повно задовольняла потреби як бухгалтерського, так і податкового обліку. Крім того, на основі цієї класифікації розроблено комплексний класифікатор об’єктів основних засобів для застосування у практичній діяльності підприємств, що сприяє суттєвому скороченню витрат робочого часу та коштів на ведення податкового обліку, а також мінімізує імовірність допущення помилок у процесі введення об’єктів основних засобів в експлуатацію, нарахування амортизації, та накладання у зв’язку з цим штрафних санкцій на підприємство.
5. Досліджено розвиток амортизаційної політики в Україні та запропоновано напрями удосконалення застосування амортизації у якості джерела фінансування оновлення основних засобів. На основі вивчення досвіду використання підприємствами широкого кола об’єктів основних засобів з’ясовано, що мінімально допустимі строки експлуатації для деяких із них, встановлені Податковим кодексом України, не відповідають практиці їх використання. Тому автором було здійснено економічне обґрунтування необхідності зменшення мінімально допустимих строків корисного використання для окремих груп основних засобів у податковому обліку, що уможливлює проведення достовірного обліку об’єктів основних засобів, що експлуатуються інтенсивно, а також дозволяє підвищити темпи відтворення основних засобів за рахунок прискорення амортизаційних процесів.
6. Під час вивчення та аналізу шляхів надходження основних засобів на підприємства виявлено проблемні питання та особливості, пов’язані з відображенням в обліку певних операцій з основними засобами, які потребують вирішення. У зв’язку з цим, запропоновано удосконалити методичні підходи до відображення в бухгалтерському та податковому обліку операцій з обміну активів, зокрема, неподібних основних засобів. Це передбачає ряд рекомендацій щодо доповнення змісту П(С)БО №27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», Плану рахунків бухгалтерського обліку та

194
Інструкції з його застосування. Крім того, у процесі експлуатації та обліку основних засобів часто виникає необхідність проведення їхнього технічного обслуговування, ремонту, модернізації або переоцінки. Проте, облік цих операцій згідно з чинним законодавством принципово відрізняється: видатки на обслуговування і ремонт списуються на витрати звітного періоду, у той час як витрати на модернізацію збільшують первісну вартість об’єктів основних засобів. Автором приведено у відповідність до запропонованих у даній роботі визначень модернізації та ремонту основних засобів методичні підходи до обліку таких операцій, що сприяє визначенню критеріїв, на основі яких відбувається розподіл відповідних витрат, а також уникненню неоднозначних трактувань та більш повному формулюванню економічної сутності відповідних господарських операцій, дозволить підвищити їх наочність і зрозумілість, а також теоретично обґрунтувати підходи до обліку операцій з ремонту, модернізації об’єктів основних засобів та їх переоцінки. Застосування цих пропозицій дозволить не тільки регламентувати облік відповідних операцій у національних стандартах, але й привести його у відповідність до норм МСФЗ та МСБО, зокрема МСФЗ .№5 «Непоточні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» та МСБО №16 «Основні засоби».
7. З’ясовано, що ефективність процесів розвитку основних засобів у багатьох зарубіжних країнах є більш високою, ніж в Україні. Саме це значною мірою обумовлює відставання нашої держави як за абсолютними показниками, так і за темпами розвитку економіки. Тому очевидною є доцільність застосування досвіду цих країн в реаліях вітчизняної економіки. Автором визначено особливості нормативно-правового регулювання облікового забезпечення інноваційного розвитку основних засобів в Україні на прикладах основних характеристик амортизаційної політики, а також підходів до формування інноваційної політики в Україні та деяких зарубіжних країнах, і запропоновано його удосконалення шляхом надання визначених законодавством пільг, планування у бюджетах всіх рівнів спеціальних резервів для державної підтримки інноваційних проектів підприємств пріоритетних галузей розвитку, з можливістю доступу до них і представників інших галузей за умови виконання

195
ними критеріїв інноваційності, використання механізмів податкового стимулювання інновацій.
8. Доведено, що удосконалення обліково-аналітичного забезпечення розвитку основних засобів доцільно здійснювати за двома основними напрямами - шляхом підвищення ефективності державної амортизаційної політики, що дозволяє стимулювати зацікавленість підприємств у формуванні цільових ресурсів для оновлення основних засобів, зокрема, за рахунок підвищення ролі амортизації у процесах їх відтворення і повернення амортизації статусу основного джерела коштів на ці потреби, а також шляхом розвитку методичного забезпечення формування внутрішньої організаційної амортизаційної політики, яка б враховувала стратегічні інтереси підприємства на різних стадіях його розвитку. Таке методичне забезпечення підприємств можна удосконалити як за рахунок оптимальнішого використання наявних інструментів, таких як різні методи нарахування амортизаційних відрахувань, так і за рахунок інтеграції у нього нових інструментів, наприклад, запропонованих аналітичних показників. Тому, в роботі досліджено практику застосування методів нарахування амортизації та визначено їх вплив на формування стратегічних завдань з розвитку основних засобів на підприємстві. Це дозволило узагальнити основні стратегічні завдання, які менеджмент ставить для формування фінансових результатів за різними комбінаціями інструментів амортизаційної політики та визначити її вплив на формування стратегічних завдань з розвитку основних засобів на підприємстві з використанням різних методів нарахування амортизації, а також врахувати їх переваги та недоліки у вигляді моделі, використання якої дозволить підвищити ефективність роботи облікового персоналу у виборі методів амортизації та обліку операцій з її нарахування для нових або існуючих об’єктів основних засобів з метою інтенсифікації процесів їх відтворення або максимізації прибутку.
9. Незважаючи на те, що активне застосування економічного аналізу є невід’ємною частиною функціонування будь-якого сучасного підприємства, аналіз стану основних засобів, ефективності їх використання, забезпеченості підприємства основними засобами, необхідності їхнього ремонту, модернізації,