Газуда Михайло Васильович. Регіональні особливості розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій

brief description

Газуда Михайло Васильович. Регіональні особливості розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій : Дис... канд. наук: 08.00.05 2007

Газуда М.В. Регіональні особливості розвитку агропромислового комплексу в умовах ринкових трансформацій. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. Ужгородський національний університет. Ужгород, 2007.
В дисертації досліджені теоретичні основи розвитку агропромислового комплексу регіону в перехідній економіці. Обґрунтовано об’єктивний характер ринкових трансформацій в аграрному секторі економіки в умовах становлення різних альтернативних форм земельної власності, а також особливості відтворю-вальних процесів у провідних сферах АПК за видами економічної діяльності.
Здійснено аналіз соціально-економічних і природних передумов розвитку агропромислового комплексу регіону за трьохсферною моделлю, на основі якої визначена частка аграрного сектора та провідна роль особистих селянських господарств населення у виробництві валової продукції та ВДВ. Зроблено аналіз виробництва харчових продуктів, напоїв 3-ї сфери АПК за підкласами КВЕД (від 15.11.0 до 15.98.0) у розрізі природноекономічних зон області.
В дисертаційній роботі на основі стратегічних цілей і орієнтирів розроблені прогнозні сценарії та факторна модель забезпечення сталого розвитку агропромислового комплексу регіону (із застосуванням КВЕД).

Основним науковим результатом дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних та методичних засад докорінної трансформації економічної системи, яка передбачає послаблення одних типів і форм власності й посилення інших. Особливості соціально-економічної та організаційної структури аграрного сектора АПК викликали необхідність здійснення приватизаційних процесів і відповідних змін у його організаційній структурі. На основі проведених досліджень можна сформулювати наступні висновки:

Реформування земельних відносин здійснювалося з появою різних форм земельної власності, що не означає виняткової монополії жодної з них. Становлення різноманітних форм земельної власності в Україні та її регіонах розпочалося з прийняття низки законодавчо-правових документів, проте вони не змогли відобразити всієї складності процесів земельних перетворень і тому мали обмежений характер, багато в чому спотворювали реальні ринкові процеси. Оскільки земля є фундаментальним каркасом ринку нерухомості, відсутність ринку землі руйнує всю його структуру. Водночас ринок землі взаємопов’язаний з іншими ринками, а тому його становлення забезпечить можливість реалізації низки важливих соціально-економічних завдань і процесів, передусім у сільській місцевості, серед яких важливе значення має створення різноманітних альтернативних форм земельної власності, адекватних господарсько-виробничим умовам і соціально-психологічним потребам людей.
Від розширеного відтворення сільськогосподарського виробництва залежить розширене відтворення галузей харчової і легкої промисловості, які взаємопов’язані з аграрним сектором АПК. На можливості ефективного використання ресурсного потенціалу агропромислового комплексу роблять вплив ряд регіональних особливостей, а саме: природноекономічна специфіка регіону; вигідне географічне і геостратегічне положення; низька землезабезпеченість; наявність значних площ полонинських, лісових угідь та їх природно-ресурсної бази; особливості соціально-економічних передумов та екологічний феномен регіону, який належить до екологічно чистих територій України. У всіх областях Карпат України територія поділяється на три природноекономічні зони: низинну, передгірну і гірську. У відтворювальних процесах в системі агропромислового виробництва важливу роль відіграє господарський механізм, особливістю розширеного відтворення якого є процеси посилення взаємопроникнення державних і ринкових важелів, планомірності й ринку.
Дослідженнями формування і використання ресурсного потенціалу та динаміки розвитку АПК за трьохсферною моделлю в Закарпатській області доведено, що друга сфера агропромислового комплексу (власне сільське господарство) займає значну частку у валовій доданій вартості області. Основним товаровиробником у виробництві валової продукції та валової доданої вартості у Закарпатській області є особисті селянські господарства населення.
У відповідності до класифікації видів економічної діяльності подано авторське визначення категорії „Агропромисловий комплекс” та досліджено виробництво харчових продуктів, напоїв 3-ї сфери АПК за підкласами КВЕД (від 15.11.0 до 15.98.0), а також у розрізі природноекономічних зон області. Узагальнено дані щодо виробництва тракторів, сільськогосподарських машин для 2-ї сфери та технологічного устаткування для харчової промисловості 3-ї сфери АПК, а також структуру, оновлення та зношеність промислово-виробничих основних засобів у харчовій промисловості Закарпаття.
На основі стратегічних цілей та орієнтирів у дисертаційній роботі розроблені прогнозні сценарії економічного зростання основних видів сільськогосподарської продукції для Закарпатської області на коротко-, середньо- і довготривалий періоди, реалізація яких забезпечить нарощування обсягів виробництва харчових продуктів, напоїв до науково рекомендованих норм споживання, а також факторна модель забезпечення сталого розвитку АПК регіону (із застосуванням КВЕД). Визначено основні напрями виробництва харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів (підсекція DA) агропромислового комплексу Закарпатської області до 2016-2020 рр., якими передбачено освоєння нових конкурентоздатних видів продукції, які мають пріоритетне значення у відповідних видах економічної діяльності.
Еколого-економічна реструктуризація й інтенсифікація агропромислового виробництва, розширення масштабів екологозрівноваженої сільськогосподарської та несільськогосподарської діяльності на селі розглядаються як найважливіші чинники сталого розвитку АПК, що є надзвичайно важливим для регіону в умовах переходу на модель сталого, самовідтворюваного й екологобезпечного розвитку, в тому числі і для виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції.