Гефтер Юлія Олександрівна. Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу та В-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт

brief description

Гефтер Юлія Олександрівна. Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину II першого типу та В-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт : дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2007. — 140арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 119-140.

Гефтер Ю.О. Клініко-діагностичне та патогенетичне значення поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ першого типу та В-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт.Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця, Київ, 2007.
Дисертацію присвячено вивченню ролі поліморфізму гена рецептора АТ ІІ першого типу, змін функції ендотелію судин та концентрації В-натрійуретичного пептиду у розвитку та перебігу гіпертонічної хвороби.
Виявлено, що наявність алелі С в генотипі рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу у мешканців м. Вінниці та Вінницької області асоціюється із захворюваністю на гіпертонічну хворобу у чоловіків.
Встановлено, що алель С корелює з вираженими патологічними змінами у стані серця та судинного ендотелію.
Плазмовий рівень В-натрійуретичного пептиду визначається діастолічною дисфункцією, вираженим ступенем та ексцентричним характером гіпертрофії ЛШ.

У дисертації проведено узагальнення вперше отриманих даних для вирішення завдання сучасної кардіології визначення місця поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу та рівня В-натрійуретичного пептиду у плазмі крові в механізмах формування структурно-функціональних змін серця та судин у чоловіків, які перенесли судинні ускладнення ГХ, такі, як інфаркт міокарда та мозковий інсульт.
1. Серед чоловіків віком від 40 до 60 років, мешканців м. Вінниці та Вінницької області хворих на гіпертонічну хворобу ІІ ст. частіше, ніж серед практично здорових, виявляється алель С гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу. Частота генотипу СС у хворих на ГХ в 4 рази переважає таку у практично здорових чоловіків (23 % проти 6 %), що дозволяє розглядати генотип СС як предиктор розвитку гіпертонічної хвороби. Характер розподілу генотипів АТ1Р у осіб, які перенесли інфаркт міокарда та мозковий інсульт, збігається з таким у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу.
2. При успадкуванні алелі С у чоловіків хворих на гіпертонічну хворобу, порівняно з генотипом АА, визначаються більші показники індексу маси міокарда лівого шлуночка. Виражена ступінь гіпертрофії та її ексцентричний характер встановлено лише у носіїв генотипів АС та СС.
3. У хворих на гіпертонічну хворобу більш часті порушення судинорухової функції ендотелію визначаються успадкуванням алелі С гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу. Найбільш несприятливим з точки зору ймовірності розвитку вазоконстрикторної реакції є носійство генотипу СС: у хворих з СС генотипом частота виявлення вазоконстрикторної реакції значно вища (54 %), ніж у осіб з генотипом АС (15 % ), ч2=24,39 (р<0,001).
4. Рівень плазмової концентрації В-натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу визначається діастолічною дисфункцією міокарда та ексцентричним характером вираженої гіпертрофії лівого шлуночка (іММЛШ170 г/м2). У хворих, які перенесли інфаркт міокарда, зменшення ФВ<50 % асоціюється із зростанням рівня ВНП у плазмі крові.
5. У хворих на ГХ з вазоконстрикторною реакцією судин у 77 % випадків виявлено виражений ступінь гіпертрофії ЛШ, що є суттєво більшим, ніж при її відсутності (16 %), ч2=33,10 (р<0,001).