Герасимчук Наталія Вікторівна Функції міжнародних інституцій у підвищенні ефективності міжнародно-правового регулювання

brief description

Герасимчук Наталія Вікторівна, тимчасово не працює: «Функції міжнародних інституцій у підвищенні ефективності міжнародно-правового регулювання» (12.00.11 - міжна­родне право). Спецрада Д 26.001.10 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ГЕРАСИМЧУК Наталія Вікторівна
УДК 341.1:341.1.01/341.123/341.171
ФУНКЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ У ПІДВИЩЕННІ
ЕФЕКТИВНОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
Спеціальність: 12.00.11 – Міжнародне право
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
Хонін Валентин Миколайович
кандидат юридичних наук, доцент
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУЦІЇ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ МІЖНАРОДНОПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ 14
1.1. Міжнародні інституції: функції і межі владних прерогатив 14
1.2. Інституційні основи системи міжнародно-правового регулювання 51
1.3. Сфери дії міжнародних інституцій у процесі міжнародно-правового
регулювання 64
Висновки до Розділу 1 84
РОЗДІЛ 2. ОПТИМІЗАЦІЯ ФУНКЦІЙ МІЖНАРОДНИХ ІНСТИТУЦІЙ У
ПРОЦЕСІ ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 87
2.1. Предметно-функціональне розширення правотворчої діяльності
міжнародних інституцій 87
2.2. Напрями оптимізації функцій у процесі правотворчої діяльності
міжнародних інституцій 105
2.3. Функції міжнародних інституцій, орієнтовані на підвищення ефективності
застосування норм міжнародного права 121
Висновки до Розділу 2 134
РОЗДІЛ 3. МІЖНАРОДНІ ІНСТИТУЦІЇ У ПІДВИЩЕННІ ЕФЕКТИВНОСТІ
ПРОЦЕСУ ЗДІЙСНЕННЯ НОРМ МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 138
3.1. Функціональна роль міжнародних інституцій щодо підвищення
ефективності реалізації норм міжнародного права 138
3.2. Напрями функціональної діяльності міжнародних інституцій щодо
вдосконалення імплементації норм міжнародного права 156
3.3. Функціональна координація міжнародних інституцій як інструмент
підвищення ефективності міжнародно-правового регулювання 170
Висновки до Розділу 3 181
ВИСНОВКИ 184
3
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 187
4
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВОІВ Всесвітня організація інтелектуальної власності
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ЄАВТ Європейська асоціація вільної торгівлі
ЄБРР Європейський банк реконструкції і розвитку
ЄЕК ООН Європейська економічна комісія Організації Об’єднаних
Націй
ЄКА Європейське космічне агентство
ЄКМТ Європейська конференція міністрів транспорту
ЄС Європейський союз
ЄСПЛ Європейський суд з прав людини
ІКАО Міжнародна організація цивільної авіації
ЛАД Ліга арабських держав
МАГАТЕ Міжнародне агентство з атомної енергії
МАР Міжнародна асоціація розвитку
МВФ Міжнародний валютний фонд
МЕРКОСУР Об’єднаний ринок країн Південного конусу
МОК Міжурядова океанографічна комісія
МОМ Міжнародна організація з міграції
МОП Міжнародна організація праці
МСЕ Міжнародний союз електрозв’язку
МФА Міжнародна фіскальна асоціація
НАТО Організація північноатлантичного договору
НАФТА Північноамериканська зона вільної торгівлі
5
НБСЄ Нарада з безпеки і співробітництва в Європі
ОАД Організація американських держав
ОЕСР Організація економічного співробітництва і розвитку
ООН Організація Об’єднаних Націй
ПООЗ Панамериканська організація охорони здоров’я
ПРООН Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй
СНД Співдружність незалежних держав
СОТ Світова організація торгівлі
УВКБ ООН Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних
Націй у справах біженців
УНІДРУА Міжнародний інститут уніфікації приватного права
ФАО Продовольча і сільськогосподарська організація Організації
Об’єднаних Націй
ЮНЕЙДС Об’єднана програма Організації Об’єднаних Націй з
ВІЛ/СНІДу
ЮНЕСКО Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і
культури
ЮНІДО Організація Об’єднаних Націй із промислового розвитку
ЮНІСЕФ Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй
ЮНКТАД Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та
розвитку
АSЕАN Асоціація держав Південно-Східної Азії
DARIO Проект статей про відповідальність міжнародних організацій
ICANN Корпорація Інтернету з розподілу адрес і номерів
6
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Проблемі правових підстав діяльності
міжнародних інституцій загалом та їх участі у розвитку міжнародного права
зокрема завжди приділялася увага юридичної науки та практики власне
міжнародних інституцій. Зумовлене це тим, що останнє століття
характеризувалося кількісним зростанням і якісним розвитком міжнародних
організацій, установ, закладів, фондів, що помітно вплинуло на процеси
міжнародно-правового регулювання.
Надалі тривають зміни у структурі міжнародного середовища, де діють
міжнародні інституції, особливо в межах нових сфер життєдіяльності Людства,
що з’являються внаслідок глобалізаційних процесів та потребують
удосконалення інституційного механізму взаємодії народів.
Змін зазнає і функціональна складова діяльності міжнародних інституцій.
Зумовлена вона численними фактами невпорядкованих та недостатньо
злагоджених дій міжнародних інституцій, коли останні то вдаються до
вирішення тих питань, які не належать до їх компетенції, то, навпаки,
бюрократично відмежовуються від зобов’язань, передбачених статутом.
З огляду на це актуальним є визначення шляхів підвищення ефективності
міжнародних інституцій в процесі їх участі у міжнародно-правовому
регулюванні.
В Україні, де триває активний процес інтеграції в життя міжнародної
спільноти, таке дослідження наразі особливо значуще.
Теоретичну основу дисертаційного дослідження становлять наукові
розробки вітчизняних та зарубіжних учених. Так, проаналізовано пpацi
iнозeмних учeних, пpавознавцiв та мiжнаpодникiв, зокpeма Д. Аканде,
Дж. С. Баркіна, К. Бенедікта, Н. Блоккера, Я. Броунлі, Дж. Бутчеза,
Р. А. Весселя, Ю. Гіхаші, К. Даугірдас, І. Ф. Деккера, Я. Клабберса,
Дж. Кроуфорда, Н. Онуфа, Д. Саруші, Дж. Селя, Т. Франка, Р. Фрід де Врі,
7
Л. Хенкіна, Г. Дж. Шермерса та інших. Певні аспекти інституційної складової
міжнародно-правового регулювання, зокрема функції міжнародних інституцій,
досліджено в роботах представників Київської школи міжнародного права –
І. І. Лукашука, В. Г. Буткевича, А. С. Гавердовського, А. І. Дмитрієва,
О. В. Задорожнього, Д. І. Кулеби, В. В. Мицика, В. І. Муравйова, К. О. Савчука,
О. М. Шпакович; Одеської школи міжнародного права – Т. О. Анцупової,
О. К. Вишнякова, Т. Р. Короткого, Ю. В. Чайковського; Харківської школи
міжнародного права – М. В. Буроменського, О. В. Тарасова та інших.
У дисертаційній праці найвагомішим постає аналіз міжнародно-правових
документів, прийнятих міжнародними інституціями. Як база даних
міжнародних інституцій частково використовувалися матеріали «Щорічника
міжнародних організацій» Союзу міжнародних асоціацій (неурядова
організація, діяльність якої спрямована на дослідження, моніторинг та надання
інформації щодо міжнародних організацій; має консультативний статус при
ЕКОСОР та є асоційованим членом ЮНЕСКО).
Зв'язок теми з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах наукової теми «Правові засади
співпраці України з міжнародними інтеграційними об’єднаннями: теорія і
практика», що є частиною планової теми Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Україна у
міжнародних інтеграційних процесах» № 11БФ048-01.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи – визначити
шляхи оптимізації функцій міжнародних інституцій задля підвищення
ефективності міжнародно-правового регулювання.
Завдання дослідження:
- проаналізувати історію становлення та розвитку міжнародних
інституцій з позиції лінійності розвитку суспільства;
- визначити роль міжнародних інституцій у формуванні норм
міжнародного права;
8
- запропонувати шляхи підвищення ефективності діяльності
міжнародних інституцій;
- встановити особливості застосування міжнародними інституціями
норм міжнародного права на сучасному етапі;
- визначити особливості реалізації міжнародними інституціями норм
міжнародного права;
- дослідити процеси імплементації міжнародними інституціями норм
міжнародного права;
- окреслити перспективи встановлення ієрархії в системі міжнародних
інституцій;
- проаналізувати комплекс владних прерогатив, якими наділяють
міжнародні інституції їх члени-засновники;
- розкрити зміни в обсягах владних прерогатив міжнародних інституцій
від заснування і протягом їхньої діяльності, зокрема і за власною
ініціативою;
- розглянути ідеї формування світового конституційного права.
Об’єктом дослідження є функціональна діяльність міжнародних
інституцій, спрямована на підвищення ефективності міжнародно-правового
регулювання в межах усіх функціональних галузевих комплексів.
Предметом дослідження є міжнародно-правове закріплення та
розширення функцій міжнародних інституцій, необхідних для ефективної
участі останніх у міжнародній нормотворчості, міжнародному
правозастосуванні, міжнародній правореалізації та імплементації норм
міжнародного права.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційного
дослідження становлять методи формально-юридичного, історичного та
системного аналізу, а також структурно-функціональний, логіко-семантичний,
прогностичний методи вивчення правової матерії і метод класифікації.
9
Метод формально-юридичного аналізу застосований для дослідження
нормативно-правових актів міжнародних організацій та визначення шляхів
закріплення процесу розширення функцій міжнародних організацій. Метод
історичного аналізу дав змогу з’ясувати історичне становлення та розвиток
інституційних механізмів міжнародно-правового регулювання; метод
системного аналізу і структурно-функціональний метод – встановити місце та
роль інституційної складової в системі міжнародно-правового регулювання;
логіко-семантичний метод – визначити понятійний апарат права міжнародних
організацій та основ міжнародно-правового регулювання, що застосовується у
дослідженні; прогностичний метод – окреслити перспективи розвитку
конституційного права міжнародного співтовариства; метод класифікації –
провести типологізацію міжнародних інституцій за функціональними блоками,
а також предметне групування нормотворчої діяльності міжнародних
інституцій.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
дисертаційна робота є комплексним дослідженням участі міжнародних
інституцій у підвищенні ефективності міжнародно-правового регулювання,
одним із завдань якого є запропонувати модель ієрархічної системи
міжнародних інституцій. Основні результати, які становлять наукову новизну,
відображають особистий внесок автора та виносяться на захист, такі:
Вперше:
1. Запропоновано методику моделювання системи міжнародних
інституцій на основі принципу-інструменту класифікаційної інвентаризації з
огляду на функціональну наповненість міжнародних інституцій.
2. Розроблено схему моделювання функцій міжнародних інституцій
шляхом застосування принципу-інструменту функціональної координації.
3. Досліджено кваліфікаційний розподіл інституційної структури
міжнародного співтовариства за допомогою принципу-інструменту зваженої
ієрархії.
10
4. Введено в активний обіг поняття «статутного права міжнародних
інституцій» із аналізом його основних нормативно-правових баз.
5. Проаналізовано контекст «повноважень на розширення
повноважень», а саме: повноваження на уточнення функцій міжнародної
інституції та повноваження на розширення засобів діяльності міжнародної
інституції у припустимих її функціями межах.
Удосконалено:
6. Понятійний апарат права міжнародних інституцій – проведено
кваліфікацію понять «функції», «повноваження», «компетенція». У науці
міжнародного права немає єдності щодо узагальненого використання та чіткого
розмежування наведених понять, це призводить до їх взаємозаміни.
7. Предметна класифікація нормотворчої діяльності міжнародних
інституцій. З огляду на сучасні тенденції інституціоналізації правового порядку
та з урахуванням досліджень О. М. Шпакович та В. І. Муравйова
класифіковано напрями предметного та функціонального розширення
нормотворчої діяльності міжнародних інституцій.
8. Шляхи оптимізації функцій міжнародних інституцій у процесі
формування міжнародного права. Продовжуючи дослідження І. Ф. Деккера та
Д. Саруші, визначено, що процеси внутрішньої та зовнішньої оптимізації
функцій міжнародних інституцій ведуть до деталізації повноважень та
розширення, обмеження й уточнення компетенції міжнародних інституцій.
Наслідком цього є заповнення прогалин міжнародно-правового регулювання
сфер діяльності міжнародного співтовариства.
Дістали подальшого розвитку:
9. Періодизація історії становлення та розвитку міжнародних
інституцій. З огляду на речитативність історії міжнародних інституцій,
спираючись на досвід дослідників історії міжнародних інституцій Р. Кольба,
М. А. Тадес, А. Томпсона, визначено кількісні та якісні історичні етапи
зростання міжнародних інституцій. На підставі історичних передумов та низки
11
чинників, зокрема нарощення системної множинності спеціалізованих
інституцій, спрогнозовано наступний етап.
10. Питання позитивної інтервенції міжнародними інституціями у
сферу їх компетенції. Підхід А. Прічел використано та розвинуто для
обґрунтування зростання компетенції міжнародних інституцій на сучасному
етапі.
11. Концепція конституційного права міжнародного співтовариства.
Зважаючи на ідеї М. Доула, М. Ф. Чудакова і Д. Шнайдермана, запропоновано
розвивати глобальне конституційне право шляхом удосконалення інституційної
складової глобального управління.
12. Процеси неформальної нормотворчості та участі міжнародних
неурядових організацій у формуванні та розвитку міжнародного права. У
відповідності з концепціями Р. А. Весселя, Й. Повеліна та Д. Рютера визначено
напрями участі міжнародних неурядових інституцій у процесі формування
норм міжнародного права, із наведенням практичних виявів у межах
функціональних блоків. Доведено, що міжнародні неурядові організації
підвищують ефективність міжнародно-правового регулювання через механізм
встановлення регуляторних стандартів.
13. Процеси застосування, реалізації та імплементації міжнародними
інституціями норм міжнародного права. Продовжуючи напрямок досліджень,
розвинутих школою І. І. Лукашука, проведено комплексний аналіз
функціональної ролі міжнародних інституцій у процесах застосування,
реалізації та імплементації норм міжнародного права в межах виділених
функціональних блоків.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретичне
значення результатів дослідження полягає у тому, що основний зміст роботи та
висновки сприятимуть подальшому розвитку науки міжнародного права.
Проаналізовані в роботі нормативно-правові акти міжнародних інституцій
12
можуть бути використані в інших дослідженнях інституційної складової
міжнародно-правового регулювання.
Теоретичні та практичні положення дисертаційного дослідження стануть
в нагоді у розробці навчальних посібників, підручників та методичних
рекомендацій, а також у викладанні нормативних дисциплін («Міжнародне
публічне право», «Право міжнародних організацій», «Основи міжнародноправового регулювання»).
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в
ефективному їх використанні в роботі юристів-міжнародників у міжнародних
інституціях, а також у діяльності органів державної влади з метою кращого
розуміння специфіки роботи інституційного механізму міжнародно-правового
регулювання.
Значущість дисертації зростає внаслідок активного залучення України до
міжнародних інтеграційних процесів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою
роботою з урахуванням фундаментальних досягнень науки міжнародного
права. Усі сформульовані в ній положення та висновки, які характеризуються
науковою новизною, отримані та обґрунтовані автором самостійно. У
співавторстві опубліковано сім статей. У кожній такій статті автору належить
більшість наукових напрацювань, нормативний і науково-практичний аналіз та
висновки.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на
засіданні кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Основні
положення дисертаційної роботи оприлюднені у виступах і публікаціях на
8 (восьми) науково-практичних конференціях: міжнародно-правові читання
«Система міжнародно-правового регулювання. Досвід перспективного
планування – Порядок денний 2035 року» (м. Київ, 26 березня 2012 р.),
установча конференція «Прийдешній порядок світу. Діалог поколінь» (м. Київ,
13
25 травня 2012 р.), V Международная конференция «Зимние юридические
чтения» (м. Санкт-Петербург, 15 лютого 2014 р.) (тези опубліковано),
Шевченківська весна: міжнародна науково-практична конференція студентів,
аспірантів і молодих вчених (м. Київ, 2014 р.) (тези опубліковано),
«Міжнародна інституційна система XXI століття: роль права в розвитку»
(м. Київ, 2014 р.), Актуальні проблеми міжнародних відносин: науковопрактична конференція (м. Київ, 2014 р.) (тези опубліковано), Актуальні
проблеми міжнародних відносин: науково-практична конференція (м. Київ,
2015 р.) (тези опубліковано), Шевченківська весна: міжнародна науковопрактична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених (м. Київ,
2016 р.) (тези опубліковано).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження
висвітлені у дванадцяти наукових статтях у фахових виданнях, перелік яких
затверджено МОН України, трьох статтях в іноземних фахових виданнях,
шести статтях в інших виданнях, а також у шести матеріалах науковопрактичних конференцій та семінарів.
Структура дисертації зумовлена предметом, метою, завданнями та
логікою дослідження і складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох
розділів, що об’єднують дев’ять підрозділів, висновків, списку використаних
джерел (353 найменування). Обсяг авторського тексту дисертації становить 185
сторінок, бібліографія викладена на 42 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Ґенеза міжнародних інституцій складається із дванадцяти етапів,
кожен наступний з яких, рухаючись за «кроком спіралі» та знаменуючи собою
ділянки між позитивною реакцією на соціальний виклик суспільству і появою
об’єктивних та суб’єктивних обставин, які провокують чергову зміну епіцентру
розвитку, характеризується наділенням інституцій більшою кількістю функцій
для цілей міжнародно-правового регулювання. Дванадцятий етап символізує
побудову у ще невизначеному майбутньому ієрархічної системи міжнародних
інституцій, можливо, у форматі Конфедерації Об’єднаних Націй.
2. Функціональна природа міжнародних інституцій як систем органів
порядку, що встановлюють та підтримують відносини взаємозв’язку та
комплементарності між членами міжнародного співтовариства, виявляється в
наділенні міжнародних інституцій функціями (які вони мають виконувати
постійно та які випливають із цілей та мети їх створення), повноваженнями (як
мірою дозволеної поведінки задля реалізації функцій) та компетенцією (як
комплексом методів, ресурсів та форматів діяльності з виконання функцій із
окресленою сферою потенційного залучення міжнародної інституції до справ
міжнародного співтовариства).
3. Спостерігаються процеси оптимізації функцій міжнародних
інституцій, які своєю динамікою підтверджують: що більше рекурсивних
функцій отримує міжнародна інституція, то якісніше вона може здійснювати
міжнародно-правове регулювання відносин міжнародного співтовариства.
Оптимізація функцій супроводжується деталізацією повноважень, зокрема за
допомоги механізму наділення міжнародних інституцій повноваженнями на
розширення повноважень за їх власною ініціативою, та ситуаціями позитивної
інтервенції міжнародними інституціями у сферу їх компетенції, наслідками
чого є процеси розширення, обмеження та уточнення компетенції.
185
4. Результатом підвищення ефективності міжнародної правотворчості
може стати розширення напрямів правотворчої діяльності міжнародних
інституцій без потреби запиту волі їх засновників та членів, активна участь
міжнародних інституцій у формуванні міжнародного права. Це виявляється у
зростанні кількості активних міжнародних інституцій, розширенні предметних
горизонтів діяльності міжнародних інституцій, наданні особливого значення
міжнародних неурядових організацій. Предметне розширення нормотворчої
діяльності міжнародних інституцій було проведене шляхом заздалегідь
запропонованого ранжуванням системи міжнародних інституцій за
функціональними блоками.
5. Процес правозастосування міжнародними інституціями
спрямований на забезпечення наявності у нормотворчому акті усіх положень
необхідних для подальшої реалізації та імплементації рішень міжнародної
інституції, а також на забезпечення всіх істотних супровідних умов для цього,
наприклад, регламентування меж свободи дій членів міжнародного
співтовариства, визначення оптимальних варіантів, методу та стратегії
реалізації рішення міжнародних інституцій. Для підвищення ефективності
міжнародно-правового регулювання міжнародні інституції вже надають
допомогу державам у розробці їх національного законодавства шляхом
вироблення конкретних пропозицій чи рекомендацій.
6. Процес реалізації міжнародними інституціями норм міжнародного
права виявляється в участі міжнародних інституцій у нагляді за механізмами
міжнародно-правової відповідальності і санкційного забезпечення. Міжнародні
неурядові організації, окрім моральної сторони відповідальності та аспекту
звітності за свою діяльність, можуть підпадати під загальні правила
міжнародно-правової відповідальності. Дедалі частіше міжнародні інституції є
суб’єктами висунення міжнародних претензій.
7. Імплементаційна діяльність міжнародних інституцій постає у
множинності її напрямків, що у функціональному плані можна поділити на такі
186
групи: методи оптимізації взаємодії міжнародного права і національних
правових систем, методи удосконалення системи міжнародного права, а також
тлумачення норм міжнародного права.
8. Ідеї конституційного права міжнародного співтовариства не нові
для науки міжнародного права, але можуть набути нового та не менш
актуального значення для сьогодення. Статут ООН, що традиційно розглядають
як угоду, може стати конституційною моделлю, адже це засадничий документ
єдиної міжнародної організації загальної компетенції, що виявляє квазіуніверсальність співтовариства держав. Задля його модернізації розглянуто
функції міжнародних інституцій, що реалізують свою діяльність у межах
функціональних блоків та можуть посприяти ефективності світового
конституційного права. Особливої уваги заслуговує Конституція для Європи.
9. Однією із передумов підвищення ефективності міжнародноправового регулювання за участі міжнародних інституцій має стати побудова
ієрархічної системи міжнародних інституцій, у методологічній основі якої має
лежати розумна субординація та чітке прописування функцій, повноважень та
компетенції. Це уможливлює застосування чотирьох принципів-інструментів:
інвентаризації, функціональної координації, зваженої ієрархії як
внутрішньоінституційної координації та цілісної ієрархії як міжінституційної
координації. У завершеному вигляді вона могла би складатися із інституцій, що
виконували б законодавчі, виконавчі, судові функції та в цілому формували б
єдину інституційну структуру міжнародного співтовариства, якою
прогнозовано у ще невизначеному майбутньому могла би стати для прикладу
Конфедерація Об’єднаних Націй.
Моделювання подібної ієрархічної системи міжнародних інституцій у
майбутньому як передумова підвищення ефективності міжнародно-правового
регулювання становитиме бажаний результат проведеного теоретичного
дослідження системи міжнародних інституцій та статутного права міжнародних
інституцій з особливим акцентом на аналізі їх функцій.