Герасименко Тетяна Вікторівна. Особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції у Північно-Західному Причорномор'ї

brief description

Герасименко Тетяна Вікторівна. Особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції у Північно-Західному Причорномор'ї: дис... канд. мед. наук: 14.02.02 / АМН України; Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В.Громашевського. - К., 2004

Герасименко Т.В. Особливості епідемічного процесу ВІЛ-інфекції у Північно-Західному Причорномор’ї. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом 14.02.02 епідеміологія. Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України, м. Київ, 2004 р.
Дисертацію присвячено вивченню закономірностей поширення ВІЛ-інфекції у Північно-Західному Причорномор’ї (Одеська, Миколаївська, Херсонська області) та удосконаленню системи епідеміологічного нагляду за цією інфекцією.
Вивчено та виявлено основні епідеміологічні закономірності поширення ВІЛ-інфекції, встановлено етапи розвитку епідемічного процесу цієї інфекції в регіоні.
Уперше в Україні на моделі м. Одеси апробовано методологію дозорного епідеміологічного нагляду (ДЕН), що дозволило визначити поширеність ВІЛ-інфекції, тенденції розвитку епідемічного процесу в цільових групах (вагітні, хворі на туберкульоз та пневмонію), оцінити реальну епідемічну ситуацію, визначити стадію епідемії. Обґрунтовано епідеміологічну доцільність методології ДЕН. Встановлено основні поведінкові фактори, що сприяють поширенню ВІЛ-інфекції в цільових групах та серед молоді. Визначено серед цих груп питому вагу осіб з ризиковою поведінкою. Надано рекомендації відносно впровадження ДЕН в епідеміологічну практику роботи установ охорони здоров'я при проведенні епіднагляду за ВІЛ-інфекцією в Україні. Обґрунтовано необхідність включення групи хворих на туберкульоз та пневмонію у число осіб, що підлягають обстеженню на ВІЛ за умов отримання поінформованої згоди. Доведено необхідність розробки постійно діючих профілактичних та інформаційних програм для різних груп населення на підставі вивчення та аналізу моніторингових поведінкових досліджень.

Епідемія ВІЛ-інфекції у Північно-Західному Причорномор'ї (Регіон) продовжується без ознак до стабілізації. Визначено зростання всіх основних показників, що характеризують розвиток епідемії ВІЛ-інфекції в Регіоні за період з 1987 по 2002 рр. Поширеність ВІЛ-інфекції зросла з 0,08 до 246,64, захворюваність на ВІЛ-інфекцію з 0,10 до 40,67, захворюваність на СНІД з 0,00 до 9,17 та смертність від СНІДу з 0,00 до 5,77 на 100 тис. населення, що в 2 3 рази перевищувало аналогічні показники по Україні та визначало епідемічну ситуацію, як найбільш небезпечну в країні. Основною рушійною силою залишаються споживачі ін’єкційних наркотиків та їх сексуальні партнери. Зростає епідеміологічна значимість статевого та вертикального шляхів передачі збудника інфекції.
Виявлено відмінності у проявах епідемічного процесу ВІЛ-інфекції на різних адміністративних територіях Регіону, які залежали від шляхів передачі ВІЛ і відповідних груп ризику. Найбільш небезпечна епідемічна ситуація склалася в Одеській області, де епідемія розпочалась в 1987 р., а всі основні епідеміологічні показники були найбільш високими. Миколаївська область увійшла в епідемію значно пізніше (1995 р.), початок і поширення якої були пов’язані із розповсюдженням ВІЛ у середовищі ін'єкційних наркоманів та їх сексуальних партнерів. У Херсонській області епідемія розпочалася в 1996 р. і характеризувалася повільним розвитком за рахунок переважно статевого шляху передачі збудника інфекції.
Використання методології дозорного епідеміологічного нагляду в м. Одесі дозволило оцінити реальну епідемічну ситуацію, встановити тенденції поширення ВІЛ у цільових групах. Поширеність ВІЛ-інфекції серед вагітних складала 1,11 %, серед хворих на туберкульоз та пневмонію 15,30 % та 11,61 % відповідно. Високі рівні поширеності ВІЛ-інфекції у вивчених групах дозволили характеризувати епідемію в м. Одесі, як концентровану, згідно з критеріями ВООЗ.

Визначено поведінкові фактори, що сприяли поширенню ВІЛ у цільових групах: у групі вагітних сексуальні відносини поза шлюбом; хворих на туберкульоз і пневмонію вживання ін’єкційних наркотиків, безладні статеві зв’язки та незахищений секс. Питома вага осіб з ризиковою поведінкою серед вагітних складала 19,60 %, хворих на туберкульоз 55,01 %, хворих на пневмонію 39,90 %.
Поведінковими факторами, що сприяли поширенню ВІЛ серед молоді були безладні статеві зв'язки, незахищений секс та вживання наркотиків. Об'єктивно елементи ризикованої поведінки мали місце у 51,12 % молоді, тоді як суб'єктивно вважали свою поведінку ризикованою тільки 12,88 % осіб, що свідчило про неадекватну самооцінку. Інформованість молоді щодо проблем ВІЛ-інфекції виявилася низькою (27,16 %).
Показано значення методології дозорного епідеміологічного нагляду, її епідеміологічну обґрунтованість і доцільність для оцінки розвитку епідемічного процесу ВІЛ-інфекції в групах ризику та оцінки ефективності профілактичних програм. Це дозволяє рекомендувати ДЕН до впровадження в епідеміологічну практику охорони здоров'я України як невід’ємну ланку епідеміологічного нагляду за ВІЛ-інфекцією.