Головань Вікторія Олегівна. Модерація категоричності в парламентському дискурсі (на матеріалі засідань Європарламенту)

brief description

Головань Вікторія Олегівна. Назва дисертаційної роботи: "Модерація категоричності в парламентському дискурсі (на матеріалі засідань Європарламенту)"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ГОЛОВАНЬ ВІКТОРІЯ ОЛЕГІВНА
УДК 811.11’42:328:061.1ЄС
МОДЕРАЦІЯ КАТЕГОРИЧНОСТІ
В ПАРЛАМЕНТСЬКОМУ ДИСКУРСІ
(на матеріалі засідань Європарламенту)
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Верба Лідія Георгіївна
кандидат філологічних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………...…………..……. 4
РОЗДІЛ 1
1.1
1.2
1.3
1.4
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ МОДЕРАЦІЇ
КАТЕГОРИЧНОСТІ В ПАРЛАМЕНТСЬКІЙ
КОМУНІКАЦІЇ……………………………..………….……..
Парламентська комунікація як об’єкт лінгвістичного
дослідження….............................................................................
1.1.1 Дискурсивні особливості політичної
комунікації...................................................................
1.1.2 Парламентські дебати як жанр інституційного
політичного дискурсу ………………...……….……..
Поняття модерації: визначення та підходи до
лінгвістичного аналізу................................................................
Категоричність/некатегоричність висловлювання як
прагматична категорія................................................................
Роль модерації категоричності в ефективному мовному
впливі............................................................................................
13
13
22
28
36
48
59
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ………………….....…..…......... 62
РОЗДІЛ 2
2.1
2.3
2.3
ОСОБЛИВОСТІ МОДЕРАЦІЇ КАТЕГОРИЧНОСТІ В
ДЕБАТАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ:
КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ АСПЕКТ…..…
Комунікативно-прагматичні особливості дебатів
Європейського парламенту........................................................
2.1.1 Інтерактивність парламентських дебатів…..…....….
2.1.2 Особливості мови парламентських дебатів ……..…
2.1.3 Інституційні ознаки парламентських дебатів…....…
Мультилінгвізм Європейського парламенту як передумова
модерації категоричності…………………………..…….……
Основні прийоми модерації категоричності в
65
65
73
78
80
87
3
2.4
2.5
парламентській комунікації………………………..……….…
Комунікативний конфлікт як складова дискурсу дебатів
Європейського парламенту………..…………………..………
Комунікативні стратегії модерації категоричності в дебатах
Європейського парламенту………………..……………..……
2.5.1 Стратегія створення двозначності (неоднозначності).
2.5.1 Стратегія створення навмисної невизначеності…...…
2.5.3 Стратегія евфемізаціі та застосування політично
коректної лексики…………………………….…..……
2.5.4 Стратегія псевдономінаціі………………………...…..
2.5.5 Стратегія зміни комунікативного фокусу………....…
2.5.6 Стратегії мовчання та замовчування ……………....…
2.5.7 Стратегія ухилення від відповіді ………………..……
96
101
111
113
116
119
121
122
126
129
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ ……………………...…..…..…. 131
РОЗДІЛ 3
3.1
3.2
3.3
3.4
МОВНІ ЗАСОБИ МОДЕРАЦІЇ КАТЕГОРИЧНОСТІ В
ДЕБАТАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ПАРЛАМЕНТУ…...……
Морфологічні засоби модерації категоричності……….….…
3.1.1 Модальні дієслова……………........................….……..
3.1.2 Пасивний стан………………………………….....…....
3.1.3 Умовний спосіб……………...……………...….....……
Синтаксичні засоби модерації категоричності…….……..….
Лексичні засоби модерації категоричності……………...……
Цілі модерації категоричності в дебатах Європейського
парламенту ……………………………………………………..
134
135
135
141
146
153
157
173
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ…….………………......….…… 185
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………...…………..…….....…..…... 188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………….……...…....…… 193
СПИСОК ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛ…………………...….…. 220
4
ВСТУП
“The European Union
expresses its deep concern…”
Практично у всіх сучасних демократичних суспільствах одним із
найважливіших політичних інститутів є парламент. Саме мова
парламентаріїв значною мірою відображає політичну культуру суспільства.
Тому, на наш погляд, парламентський дискурс є невід’ємною частиною
політичного дискурсу та предметом політичної семіотики. Мова є
найважливішим засобом взаємодії інститутів влади, який у сфері політики
являє собою суто практичний засіб внутрішньо- і
зовнішньоінституціональної комунікації. Мовною формою комунікації у
парламенті є дебати, в яких повною мірою відображаються комунікативні
стратегії мовної поведінки депутатів та різні мовні засоби, що
використовуються для досягнення цілей інтеракції.
В умовах демократичного суспільства, свободи слова та думок велику
роль відіграє вміння грамотно вести полеміку, аргументувати свою промову.
Відмінною рисою парламентської комунікації є наявність у позиції мовця
некатегоричних, завуальованих суджень та оцінок, що багато в чому спрощує
спілкування та сприяє дотриманню риторичних традицій.
Антропологічний аспект мови включає поняття толерантності як засіб
нейтралізації протиріч. Суперечності, як відомо, призводять до конфліктів.
Толерантний спосіб зняття конфліктів протистоїть силовому способу, або
агресивному. Для ефективності мовної взаємодії і мовець, і адресат повинні
мати загальні уявлення про мовну норму і про її можливі варіації.
Загалом, політичний та інституційний дискурс є сферою дослідження у
численних роботах вітчизняних і зарубіжних мовознавців, зокрема
присвячених культурі політичної дискусії (D. Grieswelle), специфіці
політичного дискурсу (В.З. Дем’янков, П.О. Миронова, О.Й. Шейгал,
5
С.Б. Верещагін), мові політики і політиків (Ж.В. Асєєва, Р. Водак, S. Elspass,
G. Klaus, G. Strauss), парламентським дебатам як мовній формі комунікації в
пленумі (С.І. Виноградов, А.М. Баранов, Е.Г. Казакевич, Л.К. Граудіна,
О.Л. Дмитрієва, A. Burkhardt, W. Dieckmann).
Актуальність вивчення модерації категоричності в парламентському
дискурсі визначається наступними факторами:
 парламентський дискурс є одним з найважливіших видів офіційного
спілкування, разом з тим багато його характеристик вивчено недостатньо;
 врахування особливостей категорії категоричності/некатегоричності
висловлювання є необхідною умовою організації ефективної взаємодії
комунікантів як у міжнаціональному спілкуванні, так і в комунікації
представників окремого інституту, зокрема Європейського парламенту;
 характеристики і способи вираження модифікації категоричності в
політичному дискурсі ще не були, за нашими даними, предметом
спеціального лінгвістичного аналізу;
 специфіка дискурсу дебатів Європейського парламенту вимагає
опису з огляду на різні характеристики мови, зокрема способи модерації
категоричності.
В основу цього дослідження покладено наступну гіпотезу:
висловлювання в парламентському дискурсі характеризуються різним
ступенем категоричності, модерація категоричності висловлювання
зумовлена відповідними цілями і виражається за допомогою адекватних
мовних засобів залежно від конкретної мовної ситуації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах наукової теми «Мови та літератури народів
світу: взаємодія та самобутність» (код № 11БФ044-01), затвердженої
Міністерством освіти і науки України, що розробляється в Інституті філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему
дисертації затверджено вченою радою Інституту філології Київського
6
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23
грудня 2011 року).
Мета дослідження – охарактеризувати модерацію категоричності в
дискурсі дебатів Європейського парламенту. Досягнення поставленої мети
передбачає розв’язання таких завдання:
 охарактеризувати парламентські дебати як жанр, що реалізується в
рамках суспільного політичного інституту – парламенту;
 визначити поняття модерації категоричності та описати її роль у
досягненні ефективного мовного впливу;
 встановити функції модерації категоричності в парламентському
дискурсі;
 визначити і описати мовні та мовленнєві засоби модерації
категоричності в парламентському дискурсі;
 виявити лінгвокультурну специфіку модерації категоричності в
дискурсі дебатів Європейського парламенту.
Об’єктом дослідження є дискурс парламентських дебатів як один із
жанрів інституційного політичного дискурсу.
Предметом дослідження виступає модерація категоричності в дискурсі
дебатів Європейського парламенту.
Матеріалом дослідження є понад 3500 текстових фрагментів, які було
отримано методом суцільної вибірки із текстів стенограм дебатів
Європейського парламенту за 2011-2015 роки, що публікуються на
офіційному сайті http://www.europarl.europa.eu/, і які містять приклади
модерації категоричності. Загальний обсяг проаналізованого матеріалу
складає близько 8000 сторінок друкованого тексту.
Теоретичною і методологічною базою дослідження є основні роботи
вітчизняних і зарубіжних вчених у галузі лінгвістики тексту та теорії
дискурсу (А.Г. Баранов, Р. Водак, Е. Бенвеніст, Т.А. ван Дейк, В.І. Карасик,
В.В. Красних, О.С. Кубрякова, М.Л. Макаров, П. Серіо, М. Стаббс, М. Фуко,
7
М. Хеллідей, О.Й. Шейгал тощо); прагмалінгвістики (Л.В. Топка, R. Dirven,
S. Niemeier, J. Verschueren), соціолінгвістики (P. Блакар, Г.Г. Почепцов,
А.Д. Швейцер, Д. Болінджер), теорії міжкультурної комунікації (Ж.В. Асєєва,
Т.Н. Астафурова, А. Вежбицька, С.Г. Тер-Мінасова).
Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні
методи дослідження: описовий, який передбачає виокремлення мовних
одиниць та структур, властивих парламентській комунікації, з подальшим
лінгвопрагматичним, когнітивно-дискурсивним, інтерпретаційним аналізом
для виявлення лексико-стилістичних, структурних і функціональних
особливостей модерації категоричності; метод суцільної вибірки, що
допомагає окреслити матеріал дисертаційного дослідження і
проаналізувати весь масив текстового матеріалу, представленого
стенограмами дебатів Європейського парламенту; метод індуктивного та
дедуктивного аналізу й синтезу – для теоретичного узагальнення даних та
формулювання висновків щодо вживання модерації категоричності в
парламентському дискурсі; метод кількісного аналізу – для виокремлення
засобів модерації категоричності на морфологічному, лексичному та
синтаксичному мовних рівнях; дискурсивний та конверсаційний аналіз,
спрямований на вивчення лінгвопрагматичних особливостей дебатів
Європейського парламенту.
Наукова новизна роботи полягає у постановці раніше не вивченої
проблеми модерації категоричності у сфері парламентського дискурсу.
Розроблено концепцію модерації категоричності як складного лінгвістичного
феномена, а саме: визначено комунікативну сутність, функції, мовні засоби і
лінгвокультурну специфіку цього мовного явища. Вперше на матеріалі
англійської мови та на основі сучасних методів, що забезпечують новизну і
достовірність результатів, було проведено комплексний аналіз модерації
категоричності в парламентській комунікації.
8
Отримані результати можуть бути узагальнені у наступних
положеннях, що виносяться на захист:
1. Парламентський дискурс є інституційно організованим типом
дискурсу у сфері політичної комунікації. Парламентські дебати є окремим
жанром політичного інституційного дискурсу, що характеризується суворою
регламентованістю; індивідуально-колективним суб’єктом і адресатом
комунікації; формою «інтенціонального діалогу» – обміну думками з метою
прийняття рішення чи з’ясування істини; чітко визначеним хронотопом.
Парламентські дебати поєднують в собі законотворчість і партійно-політичну
боротьбу, в основі якої лежить протистояння концепцій і політичних сил.
2. Категоричність/некатегоричність висловлювання є прагматичною
категорією, вираження якої в діалогічній мові обумовлено національнокультурними нормами мовної комунікації. Категорія
категоричності/некатегоричності висловлювання тісно пов’язана з базовими
принципами діалогічного спілкування (принципом кооперації, принципом
ввічливості і принципом толерантності), дотримання яких є особливо
важливим для досягнення комунікативних цілей на тлі збалансованих,
вільних від протиріч відносин комунікантів.
3. Модерація є частиною парадигми комунікативних відносин, що
являє собою інтенцію мовця, спрямовану на пом’якшення сили мовленнєвого
акту, з метою надати таким чином висловлюванню більш поміркованого і
менш самовпевненого, категоричного тону. Існують певні способи модерації
категоричності, які проявляються у виділенні суб’єктивного аспекту
висловлювання, співвіднесенні судження з дійсністю (процедура
верифікації), а також у деінтенсифікації категоричної ознаки висловлювання.
Ці прийоми модерації категоричності висловлювання реалізуються в мові за
допомогою спеціальних мовних засобів.
4. Вживання засобів модерації категоричності в дискурсі дебатів
Європейського парламенту спрямовано на досягнення таких цілей:
9
забезпечення сприятливих умов спілкування, підвищення значимості
власного політичного іміджу, зняття з себе відповідальності за негативні
явища.
5. Засоби модерації категоричності в дискурсі дебатів Європейського
парламенту представлено на таких мовних рівнях: морфологічному (форми
модальних дієслів, пасивного стану та умовного способу), синтаксичному
(риторичне питання та прохання у формі питання), лексичному
(найважливіші з них – прислівники-деінтенсифікатори та евфемізми).
6. Регулювання ситуації спілкування, яка характеризується
модерацією категоричності, слід розглядати як стратегічний процес. До
виявлених та описаних стратегій модерації категоричності належать:
стратегія створення двозначності (неоднозначності), стратегія створення
навмисної невизначеності, стратегія евфемізаціі та застосування політично
коректної лексики, стратегія псевдономінаціі, стратегія зміни
комунікативного фокусу, стратегія мовчання та замовчування, а також
стратегія ухилення від відповіді.
7. Модерація категоричності являє собою лінгвокультурну тенденцію
в дискурсі дебатів Європейського парламенту. Під час міжкультурної
взаємодії індивіди зазвичай прагнуть до взаєморозуміння та згоди шляхом
досягнення компромісу між власними культурними цінностями та
аналогічними цінностями індивіда. Мультикультурний характер спілкування
в рамках Європейського парламенту побудовано на принципах
толерантності, що репрезентує комунікативну стратегію кооперації і сприяє
модерації категоричності висловлювань під час спілкування.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить внесок у
вивчення сучасного англомовного парламентського дискурсу загалом, а
також у дослідження тих мовних явищ, що мають лінгвокультурну
специфіку. Зокрема, отримані результати можуть сприяти кращому
розумінню феномена модерації категоричності у мовленнєвій взаємодії.
10
Практичне значення роботи полягає в можливості використовувати
отримані дані у нормативних курсах з вивчення комунікативних стратегій та
комунікативних практик, а також у спецкурсах з теорії дискурсу, теорії
мовленнєвого впливу, теорії комунікації, прагматики, лінгвістики тексту та
теорії міжкультурної комунікації. Результати дослідження можуть бути
корисні також фахівцям у галузі зв’язків з громадськістю.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було
висвітлено у доповідях на міжнародній науковій конференції «Людина і
соціум у контексті проблем сучасної філологічної освіти» (Київ, КНУ ім.
Т. Шевченка, 5 квітня 2012 року); IX міжнародній заочній науковопрактичній конференції «Наукова дискусія: питання філології,
мистецтвознавства та культурології» (Москва, 5 березня 2013 року);
всеукраїнській науковій конференції «Мова, свідомість, художня творчість,
Інтернет у дзеркалі сучасних філологічних студій» (Київ, КНУ ім.
Т. Шевченка, 11 квітня 2013 року); міжнародній науковій конференції «Мова
і культура» імені Сергія Бураго (Київ, 24-27 червня 2013 року); VI
міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та
молодих науковців «Сучасні лінгвістичні та літературознавчі дослідження та
навчання іноземної мови в контексті міжкультурної комунікації» (Житомир,
Навчально-науковий інститут філології ЖДУ ім. І. Франка, 21 березня 2014
року); міжнародній науково-практичній конференції «Філологічні науки в
умовах сучасних трансформаційних процесів» (Львів, 26-27 вересня 2014
року). Положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри
англійської філології та міжкультурної комунікації Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено
у 11 одноосібних публікаціях, у т.ч. у 6 статтях, опублікованих у фахових
виданнях, затверджених ВАК України, та 2 міжнародних публікаціях.
11
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу,
трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, переліку
джерел використаної наукової та довідкової літератури, що нараховує 282
найменування українською, російською, англійською мовами, списку
лексикографічних джерел (18 позицій). Робота містить 2 схеми і 3 таблиці у
тексті дисертації. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, у т.ч.
192 сторінки основного тексту.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність,
визначено об’єкт та предмет аналізу, окреслено мету і завдання роботи,
розкрито її наукову новизну, теоретичну та практичну цінність, визначено
методи дослідження, сформульовано основні положення, що виносяться на
захист, наведено відомості про апробацію результатів дослідження.
У першому розділі «Теоретичні засади вивчення модерації
категоричності в парламентській комунікації» аналізуються теоретичні
підходи до дослідження інституційної та політичної комунікації з позицій
політичної лінгвістики, риторики, теорії комунікації, розглядаються
принципи організації та порядок ведення парламентських дебатів як жанру
інституційного політичного дискурсу, розглядається категорія
категоричності/некатегоричності висловлювання, підходи до вивчення
модерації категоричності, її роль в ефективному мовному впливі на адресата.
У другому розділі «Особливості модерації категоричності в дебатах
Європейського парламенту: комунікативно-прагматичний аспект»
розглядаються основні комунікативно-прагматичні особливості дебатів
Європейського парламенту, аналізуються лінгвокультурні передумови
модерації категоричності в дебатах Європейського парламенту,
окреслюються основні способи модерації категоричності, вивчається
комунікативний конфлікт як складова парламентських дебатів, а також
дається класифікація основних комунікативних стратегій модерації
категоричності в парламентському дискурсі.
12
У третьому розділі «Мовні засоби модерації категоричності в
дебатах Європейського парламенту» дається класифікація засобів
модерації категоричності за способом їхньої репрезентації в дискурсі
парламентських дебатів, визначаються цілі модерації категоричності, яка
характеризується як лінгвокультурно-поведінкова тенденція.
У висновках узагальнюються теоретичні та практичні результати
дисертаційної роботи, формулюються основні висновки та окреслюються
перспективи подальших досліджень з обраної проблематики.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Процес формування різних інститутів, у тому числі й політичних,
утворює основу будь-якої держави і суспільства. У зв’язку з цим, цілком
закономірним є інтерес мовознавців до існування та функціонування
дискурсу в рамках даних суспільних інститутів.
Політика як особлива форма соціального життя, пов’язана з феноменом
влади, поширюється на всі сфери і рівні соціальної взаємодії. Дебати в
парламенті є відображенням політичної культури суспільства, що робить
мовлення парламентаріїв привабливим з точки зору лінгвістичного аналізу.
За результатами проведеного дослідження встановлено, що
парламентські дебати можуть вважатися одним із жанрів інституційного
політичного дискурсу, тому його характеристики відповідають наступним
параметрам структурування жанрового простору політичного дискурсу:
інституційність, наявність суб’єктно-адресних відносин, підпорядкування
змісту і форми професійній меті, соціокультурна диференціація і
диференціація за подієвою локалізацією. При цьому дискурс парламентських
дебатів має свою специфіку.
Парламентські дебати поєднують в собі законотворчість і партійнополітичну боротьбу; в її основі лежить протистояння концепцій і політичних
сил. Конкурентність думок дозволяє уникнути абсолютизації однієї ідеї і
сприяє досягненню основної мети – прийняттю найбільш правильного
рішення. Вторинною, імпліцитною метою є створення особистого
політичного іміджу, здійснення впливу на громадськість, а часто і
нав’язування їй певних думок і позицій. Таким чином, парламентські дебати
характеризуються подвійною адресованістю комунікації, а також
спеціальною фіксацією тем, що підлягають обговоренню. Виклад змісту є
позачасовим – зачіпає події сьогодення, апелює до подій минулого і
окреслює майбутні перспективи. Дебати у парламенті поєднують в собі
189
директивні і дискурсивні характеристики. Це мовна взаємодія, де мовлення
має характер вказівок, зауважень, керівництва до дії, а також обговорюються
цінності і норми, визнані в даному суспільстві. Ступінь підготовленості
ораторів може варіюватися від спеціально підготовленої доповіді до виступу
із поверхневою підготовкою.
Тенденція до стриманості у прояві емоцій, збереження комфортних
умов спілкування, побоювання образити співрозмовника сприяють модерації
категоричності висловлювання, в той же час традиції парламентаризму та
особливості офіційного спілкування вимагають дотримання норм мовного
етикету, що, в свою чергу, також визначає вибір мовних засобів.
З огляду на постулювання сучасною комунікативно-функціональною
лінгвістикою важливості виокремлення та вивчення категорій, що
відбивають системність мовленнєвої діяльності та дискурсу, модерація
розглядається як комунікативно-прагматична категорія, категорійний зміст
якої становить комунікативна інтенція стриманості (тобто помірності,
коректності й такту у висловленні думок, оцінок, емоцій тощо), що
притаманна представникам англомовних спільнот як етно-соціо-культурно
обумовлена особливість їхньої мовленнєвої поведінки.
У роботі встановлено, що існує зв’язок між основними положеннями
лінгвістичної прагматики і категорією категоричності/некатегоричності. На
нашу думку, категорія категоричності/некатегоричності висловлювання є
похідним явищем застосування принципів кооперації та ввічливості. Крім
зазначених принципів, у спілкуванні необхідно дотримуватися принципів
толерантності. У нашій роботі представлено визначення складових
компонентів досліджуваної категорії з прагматичної точки зору. Так,
категоричність означає «догматичність», «безапеляційність», «надмірну
впевненість у власних знаннях»; під некатегоричністю мається на увазі
«обережність», «передбачливість», «турбота про інтереси співрозмовника»,
«прагнення до згоди».
190
Говорячи про категоричність/некатегоричність висловлювання як
засоби досягнення гармонійного компонента діалогу, не можна обійтися без
знання таких явищ, як культура мови, мовний етикет і мовна поведінка.
Кожна культура виробляє власні норми мовної взаємодії. Для культури мови
діалогічне спілкування є суттєвим об’єктом, оскільки саме в діалозі найбільш
органічно і природно втілюється комунікативна функція мови. Уподобання у
вживанні певних стратегій комунікації і відповідних їм мовних засобів
можна пояснити лінгвокультурними особливостями мовної поведінки. Під
лінгвокультурною специфікою мови розуміється сукупність особливостей
мовних засобів однієї мови (порівняно з іншими мовами), які обумовлені
своєрідним соціально-історичним буттям певного лінгвокультурного
мовного співтовариства.
У західноєвропейській ідеології значна увага приділяється проблемам
окремої особистості, її інтересам. Так, в європейських традиціях мовного
етикету і мовної поведінки виділяються стратегії збереження обличчя
співрозмовника, що виражається у пом’якшенні комунікативного наміру та
модерації категоричності висловлювання. Комунікація в рамках
європейських інститутів проявляється у стриманості й обережності суджень,
у бажанні уникнути суперечностей у спілкуванні. З огляду на вказані
лінгвокультурні особливості, в дискурсі парламентських слухань
спостерігається переважання засобів модерації категоричності.
Існують певні прийоми (способи) модерації категоричності, які
проявляються у виділенні суб’єктивного аспекту висловлювання,
співвіднесенні судження з дійсністю (процедура верифікації) і
деінтенсифікаціі категоричної ознаки висловлювання. Дані прийоми
модерації категоричності висловлювання реалізуються в мові за допомогою
спеціальних мовних засобів.
Аналіз стенограм дебатів Європейського парламенту показав, що
останнім часом дискурс дебатів стає все гострішим і більш напруженим.
191
Парламентська комунікація з її боротьбою за владу, а також за схвалення і
підтримку громадськості, із зіткненням інтересів окремих політиків,
маніпуляцією фактами все частіше приймає форму конфліктної ситуації. У
ситуації конфлікту опоненти дотримуються різних комунікативних стратегій
як специфічних способів мовної поведінки, але у більшості випадків
переважає кооперативний підхід з метою направити сформовану конфліктну
ситуацію у сприятливе русло.
До розглянутих стратегій модерації висловлювання слід віднести:
стратегію створення двозначності (неоднозначності), стратегію створення
навмисної невизначеності, стратегію евфемізаціі та застосування політично
коректної лексики, стратегію псевдономінаціі, стратегію зміни
комунікативного фокусу, стратегію мовчання та замовчування, стратегію
ухилення від відповіді.
Стратегія, яка обирається і використовується мовцем для модерації
категоричності, обумовлюється відповідними аспектами комунікації.
Потенціал кооперативності перерахованих вище стратегій зменшується від
першої до останньої. Стратегію з найбільшим потенціалом кооперативності –
стратегію зміни комунікативного фокусу – слід віднести до найбільш
«інституціональних» засобів модерації категоричності в дискурсі дебатів
Європейського парламенту. Її використання є нормою кооперативної
вербальної поведінки.
Модерацію категоричності було встановлено на кількох мовних рівнях:
морфологічному, синтаксичному та лексичному. Серед морфологічних
засобів зниження категоричності висловлювання слід зазначити модальні
дієслова, форми умовного способу і форми пасивного стану. До
синтаксичних засобів належать риторичні питання та ввічливі прохання у
формі питання. Група лексичних засобів виявилася найбільш численною:
прислівники і прикметники-даунтонери, невизначені займенники, іменники,
евфемізми і політично коректна лексика.
192
Політики, які використовують у своїх виступах засоби модерації
категоричності, керуються наступними цілями: відхід від прямої оцінки
подій і пом’якшення неприємних фактів, приховування скоєних неправових
дій та аморальних вчинків, порятунок репутації політика чи політичної
організації, перерозподіл відповідальності, дотримання мовного етикету,
створення іміджу «гнучкого політика», завоювання підтримки виборців.
Отже, дослідження показало, що модерація категоричності має низку
характерних семантичних і прагматичних характеристик, використовується з
метою здійснення певного впливу на аудиторію, обумовлена
лінгвокультурною специфікою і представлена на морфологічному,
синтаксичному та лексичному мовних рівнях.
У рамках одного дисертаційного дослідження неможливо здійснити
докладний аналіз усіх питань, пов’язаних з вираженням модерації
категоричності в політичному дискурсі. У зв’язку з цим, перспективним є
проведення подальшого дослідження функціонування засобів модерації
категоричності в інших жанрах політичного дискурсу, що може сприяти
з’ясуванню того, чи є модерація категоричності універсальною
характеристикою політичного дискурсу чи окремою особливістю дискурсу
дебатів Європейського парламенту.