Грищенко Ірина Василівна Фольклорні когнітивні патерни: міжетнічний полілог у народній прозі України

brief description

Грищенко Ірина Василівна, доцент кафедри української та класичних мов Національного університету біоресурсів і природокористування України: «Фольклорні когнітивні патер- ни: міжетнічний полілог у народній прозі України» (10.01.07 - фольклористика). Спецрада Д 26.001.15 у Київському націо­нальному університеті імені Тараса Шевченка

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
ГРИЩЕНКО ІРИНА ВАСИЛІВНА
УДК 801.81:82-3:572.9(=11/8):165.194(477)
ФОЛЬКЛОРНІ КОГНІТИВНІ ПАТЕРНИ:
МІЖЕТНІЧНИЙ ПОЛІЛОГ У НАРОДНІЙ ПРОЗІ УКРАЇНИ
10.01.07 – фольклористика
Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук
Науковий консультант
Івановська Олена Петрівна,
доктор філологічних наук,
професор
Київ – 2017
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ …………………………………….5
ВСТУП …………………………………………………………………………6
РОЗДІЛ 1. КОГНІТИВНИЙ ПІДХІД У ФОЛЬКЛОРИСТИЧНИХ
ДОСЛІДЖЕННЯХ …………………… ……………………………………..15
1.1. Етапи розвитку когнітивного напряму дослідження
у філології………...……………………………………………………………24
1.2. Дослідження когнітивного аспекту фольклору в
українській фольклористичній думці ………………………………………34
1.2.1. Термінологічна база дослідження когнітивного
аспекту фольклору ……………………………………………………………43
1.2.1.1. Дефініція поняття “когнітивний патерн” та “антипатерн” у
фольклористиці ………………………………………………………………55
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………74
РОЗДІЛ 2. ФОЛЬКЛОР ЯК КОГНІТИВНА СИСТЕМА ……………….78
2.1. Трансформаційні процеси у фольклорній системі в умовах
урбанізації та глобалізації …………………………………………………..82
2.2. Параметрування фольклорного тексту у когнітивістиці ……………...111
2.3. Етнофор як суб’єкт когнітивності фольклору ……………………….120
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………127
РОЗДІЛ 3. ФОЛЬКЛОРИСТИЧНЕ СТУДІЮВАННЯ
МІЖЕТНІЧНОГО ПОЛІЛОГУ В
НАРОДНІЙ ПРОЗІ УКРАЇНИ …..………………………………………132
3
3.1. Міжетнічний полілог як фольклорний когнітивний патерн ………..135
3.1.1 Міжетнічний полілог як форма фольклорної комунікації ………..142
3.2. Дослідження міжетнічного полілогу в українській
фольклористиці………………………………………………..…………….156
3.2.1. Дослідження сюжету української казки “Жидівська війна”
в науковому доробку Івана Франка ………………………………………178
3.3. Концепція етнічного “Інакшого” в дослідженні міжетнічного полілогу
в народній прозі України ………………………………………….…………189
3.3.1. Специфіка суб’єкт-суб’єктного моделювання етнічного Інакшого у
фольклорі …………………………………………………………………….198
3.3.2. Латеральне мислення трікстера у фольклорних текстах
про етнічного Інакшого …………………………………………………….202
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………….212
РОЗДІЛ 4. ЖАНРОВІ ДОМІНАНТИ ФОЛЬКЛОРНОЇ ПРОЗИ
УКРАЇНИ ПРО МІЖЕТНІЧНИЙ ПОЛІЛОГ ……………………........217
4.1. Етносоціумна група фольклорних творів ……………………………220
4.2. Особливості сучасного фольклорного
текстотворення……………………………..……………………………......245
4.2.1. Традиційні сюжети у сучасних новотворах ……………………….262
Висновки до розділу 4 ………………………………………………………..271
РОЗДІЛ 5. НАРОДНА ГЕРМЕНЕВТИКА ЯК СИСТЕМА
ДЕКОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ ………………………………………..275
5.1. Етнічні семи у народній прозі України: народна
герменевтика…………………………………………………………………285
5.2. Іноетнічна жінка в народній прозі: специфіка фольклорного
відображення …………………………………………….………………....288
5.3. Етноконфесійна когнітивна домінанта в
4
народній прозі України ……………………………………………………293
5.4. Мова як етномаркер у фольклорній прозі ………………………….311
5.5. Харчовий код у системі етноідентифікації …………………………..333
5.6. Фольклорний когнітивний патерн “Божа воля”
в народній прозі про долю народів ………………………………………340
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………356
ВИСНОВКИ …………………………………………………………………361
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………… 366
ДОДАТКИ …………………………………………………………………..420
5
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АТ – Thompson S. The Types of the Folktale: A Classification and
Bibliography. Anti Aarne's Verzeichnis der Märchentypen. Third printing. –
Helsinki, 1973;
ЗМІ – засоби масової інформації;
ППС – Порівняльний покажчик сюжетів = СУС (Сравнительный
указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / АН СССР. Институт
этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая; Сост. Л.Л. Бараг, И.П. Березовский
и др.; Отв. ред. К.В. Чистов. – Л., 1979. – 437 с.).
6
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Фольклор як відкрита
комунікативна система демонструє неперервність та статичність,
традиційність та динаміку і характеризується здатністю модифікуватися в
часі, прирощувати новітні смисли довкола традиційного смислового ядра,
що зумовлює побутування класичних і нових жанрів у синхронії.
Незважаючи на еволюцію вітчизняної фольклористичної науки
новітньої доби, все ж доводиться констатувати примарність уявлень про
довершеність вироблених та чітко встановлених підходів і методик
наукового дослідження фольклорних текстів. На сучасному етапі розвитку
теоретичної фольклористики варто розширювати спектр науковотеоретичних підходів та рамки емпіричного матеріалу шляхом залучення
методик споріднених галузей гуманітаристики. Когнітивний підхід у
фольклористиці уможливить міждисциплінарне дослідження пізнавального
аспекту фольклору за допомогою теоретико-інформаційних моделей,
піднімаючи на новий рівень здійснення едиційної практики фольклорного
матеріалу.
Осмислення міжетнічного полілогу, міжетнічної комунікації як
концептуального компонента народного світогляду належить до основних
проблем, які на сучасному етапі перебувають у полі зору фольклористів,
етнографів, літературознавців, культурологів, етнопсихологів та ін. Проте
комплексного дослідження міжетнічного полілогу у фольклорній прозі із
застосуванням когнітивного підходу ще не було проведено, чим і зумовлена
актуальність пропонованої праці. Дослідження феномену міжетнічного
полілогу в народній прозі України з залученням напрацювань когнітивної
науки сприятиме віднаходженню механізмів для налагодження міжетнічної
комунікації. Оскільки понятійний та методологічний апарат когнітивної
фольклористики перебуває на етапі становлення, вивірення, то існує
7
нагальна потреба в його поточненні, а подекуди і в розробці.
Сучасна наука про народну творчість недостатньо уваги приділяє
проблемам часових модифікацій фольклорного контенту, тому актуальною
залишається віднайдення адекватного дослідницького інструментарію, який
би дозволив уповні препарувати фольклорний текст та оприявив синтез
традиційних і нових форм та механізми прирощення новітніх смислів у
традиційних формах фольклорного текстотворення, а також модерні шляхи
трансмісії фольклорного продукту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Проблематика дисертації відповідає науковим програмам і навчальним
планам кафедри фольклористики Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, зокрема науководослідницькій темі «Мови та літератури народів світу: взаємодія та
самобутність» (державний реєстраційний номер 11БФ044-01, науковий
керівник – доктор філологічних наук, професор Г. Семенюк). Тему
дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол
№ 5 від 20 грудня 2010 року).
Мета дисертаційної роботи – дослідити прозовий фольклор України
(традиційний і сучасний) як когнітивну систему; виявити когнітивні
патерни і специфіку текстуального втілення у творах фольклорної прози;
з’ясування з позицій когнітивної фольклористики специфіку міжетнічної
комунікації, фольклорного патерну «міжетнічний полілог» і шляхи його
втілення у текстах казкової і неказкової прози.
Поставлена мета потребує вирішення таких завдань:
– з’ясувати ступінь вивчення проблеми вітчизняною та світовою
гуманітаристикою та виявити чинники когнітивного напряму у
фольклористичних дослідженнях;
8
– обґрунтувати доцільність використання когнітивного напряму
дослідження у фольклористиці;
– детермінувати поняття «когнітивний патерн» у фольклористиці;
– окреслити та обґрунтувати дефініцію понять «Свій», «Чужий»
та «Інакший» у фольклористичних дослідженнях міжетнічного полілогу;
– виявити моделі фольклорної комунікації у межах діади
«Свій / Чужий» та тріади «Свій / Інакший / Чужий»;
– означити жанрові домінанти фольклорної прози України про
міжетнічний полілог;
– охарактеризувати жанрову специфіку фольклорної прози, в якій
представлено міжетнічну фольклорну комунікацію, окреслити сферу її
побутування як жанрового різновиду етносоціумного спілкування;
– здійснити аналіз фольклорного когнітивного патерну «Божа
воля» в народній прозі про міжетнічний полілог;
– визначити основні категорії маркування у системі
етноідентифікації у фольклорних прозових текстах про міжетнічний
полілог.
Об’єктом дослідження є фольклорна проза у записах В. Гнатюка,
Я. Головацького, Б. Грінченка, М. Дикарєва, М. Драгоманова, П. Іванова,
П. Ковалко, М. Костомарова, Є. Луньо, І. Манжури, О. Потебні, І. Рудченко,
І. Франка, П. Чубинського, О. Шимченка, Ю. Яворського, М. Янчука та
сучасні новотвори, матеріали архіву Центру фольклору та етнографії
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка та польові фольклорні записи автора дисертації.
Предмет дослідження – фольклорні патерни народної прози України
як когнітивний конструкт, що відображає соціумний аспект, специфіку
міжетнічної фольклорної комунікації та світоглядну концептосферу творця
фольклорного продукту.
9
Теоретико-методологічну основу дослідження складають наукові
праці вітчизняних і зарубіжних дослідників традиційного і сучасного
фольклору (Р. Бенедикт, І. Беньковський, Я. Гарасим, В. Гнатюк, А. Дандес,
М. Драгоманов, Л. Дунаєвська, Ю. Крістева, О. Івановська, В.
Жирмунський, Л. Копаниця, Дж. Копліен, М. Костомаров, О. Лабащук,
М. Мід, О. Наумовська, С. Пилипчук, І. Франко, Р. Френк, К. Чистов,
П. Чубинський, Н. Ярмоленко та ін.), досягнень когнітивної лінгвістики
(Н.Арутюнова, А.Вежбицький, В.Демьянков, Ю.Степанов, В.Телія,
Є.Кубрякова, В.Маслова, Є.Рахіліна та ін.), когнітивної антропології
(У. Гуденаф, Р. Кассон, С. Лурьє, Л. Леві-Брюль та ін.), напрацювання
етнолінгвістів та лінгвофольклористів (А. Хроленко, Ю. Емер та ін.),
наукові студії культурологів та мистецтвознавців (М. Бахтін, М. Еліаде,
С. Сегеда, В. Топоров та ін.).
Методи дослідження. Роботу виконано із залученням сукупності
методів дослідження з урахуванням специфіки теми та відповідно до
характерних рис конкретного досліджуваного фольклорного явища. Для
реалізації поставлених завдань у дисертації використовувалися
текстуальний, типологічний, реконструктивний (декодування архаїчних
смислів) методи. Застосовано системний підхід, зокрема поєднання
історико-генетичного, порівняльно-типологічного методів, та описовий
метод сучасної фольклористики. Для надання характеристики міжетнічного
полілогу у соціокультурному житті використано структуральний підхід,
який дозволяє виконати аналіз стратифікації суспільного простору. Для
дослідження сутності міжетнічного полілогу у народній прозі використано
герменевтичний підхід.
Наукова новизна дослідження зумовлена вибором об’єкту та
матеріалами дослідження, основними науковими результатами, отриманими
у процесі проведення дослідження.
Уперше у вітчизняній фольклористиці проаналізовано народну прозу
10
України із застосуванням когнітивістських теорій.
Обґрунтовано доцільність уведення в науковий обіг фольклористики
поняття «фольклорний когнітивний патерн» (базова репрезентація, образ,
світоглядна модель пізнання, система правил і критеріїв світосприйняття,
які сформовані протягом тривалого періоду й зафіксовані у ментальності
етнофора та визначають специфічне бачення фольклорної дійсності).
Запроваджено модель міжетнічної фольклорної комунікації у межах
етнічної тріади «Свій-Інакший-Чужий».
Доведено доцільність застосування у фольклористиці дефініцій
«Інший» та «Інакший», які означують не синонімічні смисли, а маркують
різні прояви етносуб’єктності у фольклорній комунікації.
Визначено та обґрунтовано фольклористичну категорію «етнічна
Інакшість» як засіб та аналітичний «інструмент» налагодження міжетнічної
фольклорної комунікації, засвоєння «інакшої» культурної картини світу у
параметрах власної ідентичності.
Досліджено жанрову специфіку фольклорної прози, в якій
представлено міжетнічну фольклорну комунікацію, окреслено сферу її
побутування як жанрового різновиду етносоціумного спілкування.
Запропоновано розширити тематичну стратифікацію фольклорного
матеріалу шляхом уведення тематичної страти «етносоціумна група
фольклорної прози», критерієм формування контенту якої є проблематика
міжетнічної комунікації.
Основні положення новизни та особистий внесок автора, здійснений
при їх розробленні, дозволяють сформулювати та обґрунтувати
концептуальні положення, які виносяться на захист дисертації.
Теоретичне значення і практична цінність роботи. Матеріали
дисертаційної роботи сприяють вирішенню важливої наукової проблеми,
яка полягає в осмисленні міжетнічного полілогу у народній прозі України
різних періодів фіксації; обґрунтування категорії «когнітивний
11
фольклорний патерн» як світоглядної моделі пізнання та освоєння
фольклорної дійсності. Результати дисертації можна використовувати у
процесі викладання навчальних дисциплін із фольклористики, етнології,
культурології, зокрема запроваджених кафедрою фольклористики Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка –
«Фольклор і масова культура» та «Фольклор медіапростору та соціальних
мереж»; аналітичний та фактологічний матеріал дисертації можуть бути
використані як хрестоматійний матеріал для слухачів освітніх програм із
психології, педагогіки та ін. на філологічних факультетах класичних та
педагогічних університетів; при написанні досліджень із філологічних,
культурологічних, журналістських, педагогічних, психологічних
проблематик (кваліфікаційних робіт різних освітніх рівнів); при укладанні
підручників і навчально-методичних посібників із народнопоетичної
творчості, етнопсихології тощо. Також висновки дисертаційної праці можна
використовувати при розробці програми інформаційної безпеки в інтернетпросторі.
Особистий внесок дисертанта. Оригінальні ідеї автора, вміщені у
монографії, розділі в колективній монографії, передмові до упорядкованого
фольклорного збірника, наукових статтях та доповідях на конференціях, є
результатом самостійних дослідницьких пошуків. Будь-які наукові
висновки та думки інших науковців підтверджені посиланнями, які
відображені у списку використаних джерел. Усі друковані праці виконані
одноосібно.
Апробацію результатів дисертації здійснено шляхом оприлюднення
у формі доповідей на 58 наукових і науково-практичних конференціях.
Зокрема: Міжнародна наукова конференція «Етнокультура українськоросійського порубіжжя» (Суми, 2007), І Міжнародна науково-практична
конференція «Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному
середовищі» (Мелітополь, 2007), Вторая Международная научная
12
конференция «Теоретические проблемы этнической и кросс-культурной
психологии» (Смоленск, 2010 г.), ІІ Міжнародна науково-практична
конференція «Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному
середовищі» (Мелітополь, 2010), Всеукраїнська наукова конференція за
участю молодих учених «Діалог культур: лінгвістичний і літературознавчий
виміри» (Київ, 2008), VІІІ Всеукраїнська наукова конференція «Національна
ідея українства: формування, утвердження, виклики часу», присвячена 172
річниці від дня народження Павла Чубинського (Бориспіль, 2011), ІХ
Всеукраїнська наукова конференція «Слобожанщина: літературний вимір»
(Луганськ, 2011), Всеукраїнська наукова конференція, присвячена 197-й
річниці від дня народження Тараса Шевченка (Київ, 2011), Міжнародний
науковий семінар «Концептуальні проблеми функціонування мови в
полікультурному просторі» (Мелітополь – Сєверодвінськ, 2011),
Міжнародна наукова конференція «Проблеми культурної ідентичності:
співвідношення традиційного і модерного аспектів ідентифікації» (Острог,
2011), ІХ Всеукраїнська наукова конференція молодих філологів «Vivat
academia»: Українська філологія – історія, теорія, методологія», присвячену
науковій діяльності Омеляна Огоновського (Львів, 2011), Всеукраїнська
наукова конференція (за участю молодих учених) «Концепти та константи в
мові, літературі, культурі» (Київ, 2011), П’яті всеукраїнські наукові
фольклористичні читання, присвячені професору Лідії Дунаєвській (Київ,
2011), Наукова конференція «Родина Колессів – спадкоємність науковомистецьких традицій (до 140-річчя з дня народження Філарета Колесси)»
(Львів, 2011), Міжнародна наукова конференція «Мова – Література –
Культура в контексті національних взаємозв’язків» (Бердянськ, 2011),
Всеукраїнська наукова конференція «Тарас Шевченко в естетиці,
культурології та націософії вісниківства» (Львів, травня 2011), I
Международной научно-практической конференции «Филология и
лингвистика: современные тренды и перспективы исследования»
13
(Краснодар, 2011), ХХV наукова конференція «Іван Франко та Львівський
університет» (Львів, 2011), Всеукраїнській науковій конференції
«Літературно-мистецька генерація кін. ХІХ – поч. ХХ ст. Родина
Рильських» (Київ, 2011), Х Всеукраїнська наукова конференція
«Слобожанщина: літературний вимір», присвячена 10-річчю Східного
філіалу Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України (Луганськ,
2012), І Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні проблеми
функціонування мови і літератури в сучасному поліетнічному суспільстві»
(Мелітополь – Мозир – Калуга, 2012), Международная научно-практическая
интернет-конференция, посвященной 200-летию со дня рождения академика
Измаила Ивановича Срезневского (Ярославль, 2012), Всеукраїнська наукова
конференція «Людина і соціум у контексті сучасної філологічної науки»
(Київ, 2012), Единадесети национални славистични четения. 19-22 април
2012 г. «Време и история в славянските езици, литератури и култури»
(София, 2012), Міжнародна наукова конференція «Проблеми культурної
ідентичності в ситуації сучасного діалогу культур» (Острог, 2012), Шості
всеукраїнські наукові фольклористичні читання (Київ, 2012), Третья
международная научная конференция «Теоретические проблемы
этнической и кросскультурной психологии» (Смоленск, 2012), I
Международной научно-практической конференции «Филология и
лингвистика: современные тренды и перспективы исследования»
(Краснодар, 2011), Шості всеукраїнські наукові фольклористичні читання
(К., 12 травня 2012 р.), Міжнародна наукова конференція «Сучасна
філологія: парадигми, напрямки, проблеми» (Київ, 2014), Міжнародна
наукова конференція Культурно-інтелектуальна складова цивілізаційного
поступу українства (Київ, 2014); ІV Міждисциплінарний науковопрактичний семінар «Концептуальні проблеми функціонування мови в
полікультурному просторі» (Мелітополь, 2015); Науково-практична
конференція «Восьмі всеукраїнські наукові фольклористичні читання,
14
присвячені професору Лідії Дунаєвській» (Київ, 2015); Міжнародна наукова
конференція «Українство в контексті світових цивілізаційних процесів»
(Київ, 2015); ХХІХ щорічна наукова франківська конференція «Націософія
Івана Франка» (Львів, 2015); ІІ Міжнародна науково-практична конференція
«Розвиток сучасної освіти: теорія, практика, інновації» (Київ, 2016);
V Міжнародний науковий семінар концептуальні проблеми функціонування
мови в полікультурному просторі (Мелітополь, 2016 ); Всеукраїнські
читання за участю молодих учених «Мова і література в глобальному і
локальному медіапросторі» (Київ, 2016); Всеукраїнська науково-практична
конференція «Комунікативний дискурс: наукова рецепція і стратегії
дослідження» (Київ, 2016); Міжнародна науково-практична конференція
«Дев’яті всеукраїнські наукові фольклористичні читання, присвячені
професору Лідії Дунаєвській» (Київ, 2016); Міжнародна наукова
конференція «Художні модуси хронотопу в культурно-мистецькому
дискурсі» (Мелітополь, 2016).
Публікації. Основні наукові результати дисертації відображено в
одноосібній монографії (15,69 друк. арк.), у розділі колективної монографії
та упорядкованому фольклорному збірнику, а також у 43 наукових
публікаціях, з яких 23 вміщені у наукових фахових виданнях України, 5 – у
наукових періодичних виданнях інших держав та у виданнях, внесених до
міжнародних науковометричних баз, 13 – додаткові публікації.
Структура роботи та обсяг роботи. Робота складається зі вступу,
п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (508 позиції) та
додатків (30 одиниць). Загальний обсяг дисертації – 447 сторінок, із яких
365 – основного тексту.

bibliography

ВИСНОВКИ
У Висновках підсумовано основні результати дослідження.
Дослідження творів народної словесності із залученням
когнітивістики дало можливість розширити методологічну базу
фольклористики й дослідити глибинні механізми творення, збереження й
передачі когнітивних структур, які зафіксовані у фольклорі. Залучення
когнітивного підходу в дослідження фольклорного тексту збільшить
можливості фольклористики щодо вивчення процесів акумуляції, конверсії,
ретрансляції і продукування фольклорних знань у всіх його виявах.
Вивчення фольклору з позицій когнітивістики дає підстави визначити
фольклорний текст як специфічний вид ментальної діяльності, аналіз якого
уможливив репрезентацію народного знання та особливості обробки
інформації.
Окреслено основні характеристики патерну: 1) він є продуктом
когнітивної діяльності; 2) містить певну інформацію; 3) практично не
підлягає трансформуванню; 3) має специфічні якості, притаманні лише
цьому патерну; 4) відіграє роль регулятора когнітивної діяльності людини;
4) слугує пізнавальною моделлю. Отже, фольклорний когнітивний патерн
можна визначити як базову незмінну (або майже незмінну) репрезентацію,
формотворчий елемент, зафіксований у ментальності етнофора, що
зумовлює специфічне бачення фольклорної дійсності.
Запропоновано визначення міжетнічного полілогу у культурі як
процесу соціокультурної взаємодії, учасники якої отримують і сприймають
іноетнічний фольклор, елементи матеріальні і духовні та ретранслюють їх
уже з позицій своєї традиції з обов’язковим збереженням власної етнічної
компоненти.
Фольклорні твори репрезентують народне бачення і трактування як
буденних явищ, так і глобальних філософських проблем буття людини, тип
362
мислення та світосприйняття, результати пізнання світу, досвід попередніх
поколінь тощо. Сприймаючи фольклор як реальний суспільний процес,
важливо розглядати його в режимі реального соціального життя.
Враховуючи новітні шляхи поширення й популяризації фольклору,
необхідно залучати до процесу його дослідження й сучасні новотвори.
При аналізі патернальної моделі «Свій / Чужий» у фольклорній прозі
дисертант використовує термін етнічний «Інакший», детермінуючи його
посутню відмінність від уживаного у літературознавчому тезаурусі, де він
постає синонімом концепту «Чужий», або ж «Інший»: у дисертаційній
фольклористичній праці «Інакший» постулюється як «не_Свій», проте й
«не_Чужий».
Параметрування концепту етнічного «Інакшого» є принциповим для
дослідження міжетнічної комунікації у фольклорі. Усвідомлення етнічної
«Інакшості» дає змогу змінити характер, зміст і сутність міжетнічних
стосунків, встановити їх значення для налагодження міжетнічного полілогу
в умовах сьогодення. Так, персонаж народної прози, який наділений
колективною субꞌєктністю ознаками «Свій» (локус, віра, мова, харчовий
код) на потребу сюжетної програми може змінити патернальну структуру
(відмовившись хоча б від одного з маркерів ідентичності – мови, віри чи
батьківщини) та набути характеристики «Інакший». Водночас, «Інакшість»
може мати й позитивні конотації, коли йдеться про «Чужого», який
продуктивно засвоює іноетнічну культуру, не відмовившись від власної.
Отже, цей процес не має статичного, незворотнього характеру: сприйняття
етнічної «Інакшості» у фольклорній свідомості характеризується
динамізмом, ґрунтується на реальному процесі побудові міжетнічного
полілогу.
Моделювання образу етнічного «Інакшого» у фольклорній прозі
базується на сприйнятті відмінностей у духовному, культурному,
матеріальному аспектах життєдіяльності представників іншого етносу, на
363
усвідомленні відсутності загрози або дискомфорту у спілкуванні та
співіснуванні.
Дослідження міжетнічного полілогу в народній прозі України
продемонструвало трансформацію традиційної фольклорної опозиційної
діади «Свій / Чужий» у тріаду – «Свій / Інакший / Чужий», оскільки
фольклорна художня система відрізняється від літературної своєю
відкритістю та динамізмом, тож патерни можуть змінюватися і породжувати
нові у процесі текстової трансляції.
Уявлення про етнічного «Чужого» простежується в міфологічному
контексті фольклорної прози. У цьому образі найчастіше постають
представники чужинці, а також представники свого етносу, які за певних
обставин маркуються спільнотою як «Чужі» (неучасть в обрядодії, незнання
сакральної інформації тощо). У традиційних етнокультурах наявна
своєрідна ієрархізація «Чужих»: деякі інородці та іновірці виявляються
менш «Чужими,» ніж інші, тобто етнічно «Інакшими» (відіграє роль
близькість або віддаленість культур, традицій, історичної долі народів,
конфесійний аспект тощо).
У дисертації простежено тенденцію сучасного фольклорного
текстотворення до продукування коротких прозових форм. Класичні прозові
жанри, фіксації ХІХ-ХХ ст., змістилися на маргінес фольклорного
репертуару (переказ, легенда), казка транслюється здебільшого через
посередника (книжка, ЗМІ), а зміна способу трансмісії частково
змодифікувала її функцію (її адресатом стала дитяча аудиторія). Зꞌясовано,
що розгорнуті наративи поступово відходять із практики усної комунікації,
цілісні оповіді поступаються місцем фрагментованим наративним кліше,
текстам-сигналам, які не так передають інформацію, як указують на неї та її
джерело.
Отже, у дисертації запропоновано здійснювати едицію фольклорного
матеріалу за таким принципом: 1) класичні фольклорні жанри; 2) новотвори
364
з традиційним смисловим ядром. Так, фольклорна проза, в якій знайшов
відображення міжетнічний полілог, представлена традиційними жанрами
(соціально-побутова казка, анекдот) та формами (меморат, фабулат, фікт,
чутки-плітки, хронікат), а також сучасними новотворами мережевого
фольклору (меми, мотиватори, демотиватори, смс та ммс повідомлення,
комікси, графіті тощо).
Когнітивність є важливою ознакою фольклору, що поєднує в собі
принципи, методи кодування, декодування, трансмісії традиційних ідей за
історичною вертикаллю та горизонталлю з доповненням новими
елементами етноважливої інформації. Фольклорне текстотворення
відбувається довкола традиційного смислового ядра. Отже, сучасні модерні
форми колективної активності (мурали, графіті, меми, флеш-моби тощо)
демонструють всього лише зміни формальних ознак, зберігаючи традиційну
функцію – маркування людиною освоєного простору; віртуальне життя у
світі інтернет-мережі є своєрідною формою масової комунікації, яке можна
порівняти з усенародним карнавальним життям. Тексти ж, які містять в
основі фрагменти патернальних смислоструктур й ідентифікуються як
«Свої», мають ознаки фольклорних.
Міжетнічна комунікація у фольклорній прозі представлена суб’єктсуб’єктною моделлю відносин: етнофори як рівноправні суб’єкти
обмінюються значущою в культурному аспекті інформацією, інтерпретуючи
її в контексті своєї традиції; відбувається уведення власного етносу до
комунікативного простору в позитивному або ж негативному ракурсі.
У контексті дослідження міжетнічної комунікації у фольклорних
текстах акцент на суб’єкт-суб’єктному зв’язку важливий, тому що саме в
цих категоріях можливий відхід від етнічної Чужинності та моделювання
етнічного Інакшого, що є свідченням інтолерантності.
У дисертаційній праці запропоновано дефініції: 1) народна
герменевтика (спосіб тлумачення природних, фізичних, буттєвих явищ і
365
процесів); 2) фольклорна герменевтика (метод декодування семантики
фольклорного тексту та пізнання прагматики його функціонального
призначення).
Народна герменевтика у фольклорній прозі міжетнічної тематики
оприявлюється в інтерпретації етнічних сем – своєрідній системі кодування
рис національного характеру та уявлень етносу про світ і про себе, яка, з
одного боку, є способом самопізнання, самоідентифікації та репрезентації
себе світові, з іншого – слугує барꞌєром від проникнення у свій культурний
простір чужинця (представника іншого етносу).
Доведено, що до основних компонентів семіосфери «іноетнічного» у
прозі належать: релігійні (конфесійна приналежність); побутові (харчовий
етикет, сімейний устрій, доля народу тощо).
На сучасному етапі розвитку людства існує безліч джерел інформації
про міжнаціональні взаємини та шляхи покращення міжетнічного полілогу,
та все ж, на наш погляд, фольклору в цьому процесі належить одне з
чільних місць.
Вивчення патернальних структур фольклорної прози із залученням
методик когнітивістики допомагає збагнути зміст світобачення народутворця різних епох. Тому перспективним бачимо порівняльне дослідження
когнітивних патернів народного епосу й обрядового фольклору, що дасть
більш повне уявлення про концептуальну картину світу українства.
Проведене дослідження не вичерпує усієї глибини та багатоаспектності
порушеної проблеми міжетнічного полілогу в українському фольклорі,
однак окреслює перспективу подальшого фольклористичного і загалом
гуманітарного її вивчення.