Харченко Людмила Леонідівна. Теоретико-методичні аспекти застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку

brief description

Харченко Людмила Леонідівна. Теоретико-методичні аспекти застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку : Дис... канд. наук з фіз. виховання і спорту: 24.00.02 / Львівський держ. ін- т фізичної культури. — Л., 2004. — 234арк. — Бібліогр.: арк. 166-184.

Харченко Л. Л. Теоретико-методичні аспекти застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.02 фізична культура, фізичне виховання різних груп населення. Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2004 р.
Дослідження присвячене вивченню проблеми застосування ігрового методу у процесі фізичного виховання з метою покращення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості.
Об’єкт дослідженняфізичне виховання розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку. Предмет дослідженняігровий метод фізичного виховання у розвитку психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку.
Мета дослідженнярозробка науково обґрунтованої програми з переважним застосуванням ігрового методу для покращення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості у процесі фізичного виховання.

1. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що питання оптимізації навчально-виховного процесу розумово відсталих дітей не втрачає актуальності.Незважаючи на значну кількість досліджень щодо ролі гри у житті дитини, виявлено, що вивченню впливу ігрового методу на покращення психомоторики розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку у процесі фізичного виховання приділяється недостатньо уваги. Встановлено неоднозначність тлумачення терміну ігровий метод” у теорії фізичного виховання. За результатами анкетування виявлено неодностайність учителів фізичної культури допоміжних шкіл у використанні програм з фізичного виховання, обмеженість у виборі методичних підходів і різновидів ігор.
2. Для визначення рівня розвитку психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості у процесі фізичного виховання необхідно застосовувати психологічні тести, спрямовані на виявлення показників психічних процесів учнів, що є вагомим чинником під час планування процесу фізичного виховання ігровим методом.
3. Експериментально доведено, що за відсутності спеціальних тестів для дослідження психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості доцільно застосувати систему оцінки психомоторики, яка складається з тестів на виявлення рівня розвитку статичної, динамічної рівноваги, здатності до маніпуляції дрібними предметами, тесту Десять вісімок” (координація рухів), тесту Схоплювання лінійки, що падає” (швидкість рухової реакції), Човникового бігу 4х9 м (виявлення здатності до оцінки просторово-часових та динамічних параметрів рухів); батареї тестів К. Зухори для визначення загального рівня розвитку рухових здібностей; тестів для виявлення рівня розвитку психічних процесів (мислення, пам’ять, увага, уява) та розумової працездатності(кільця Ландольта, 5-ти хвилинна проба).
4. Запропонована система тестів виявила значну перевагу хлопчиків 810 років із легкою формою розумової відсталості над дівчатками цього ж віку у показниках психомоторних здібностей. За сумарною оцінкою батареї тестів К. Зухори у 100% дітей 810 років з легкою формою розумової відсталості встановлено низький рівень розвитку психомоторики, а саме: 71,9% хлопчиків і 73,9% дівчаток мають дуже низький (нижчий за мінімальний) рівень розвитку психомоторики, в інших 28,1% хлопчиків і 26,1% дівчаток зафіксовано мінімальний рівень. Виявлено перевагу хлопчиків 810 років над дівчатками за показниками мислення (на 22,8%, на 21,1%, на 7,7%), пам’яті (на 22,1%, на 1,7%), уваги (на 9,3%, на 12,9%, на 28,3%, уяви (на 18,0%, 58,5%, на 38,0% і розумової працездатності. Виходячи з передбаченої системи оцінювання тестових завдань, запропонованої учням, можна констатувати значне відставання молодших школярів із легкою формою розумової відсталості від здорових дітей молодшого шкільного віку у психомоторному розвитку.
5. Розроблена програма з фізичного виховання для розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку із переважним застосуванням ігрового методу з урахуванням континґенту, даних літературних джерел, даних анкетування фахівців, які працюють із розумово відсталими дітьми, навчального матеріалу за основною програмою для молодших школярів допоміжних шкіл, розподілу навчального матеріалу з фізичної культури протягом навчального року (за індивідуальними планами роботи вчителів фізичної культури), результатів пілотажного педагогічного експерименту.
6. У результаті педагогічного експерименту в учнів експериментальних груп виявлено статистично вірогідне (р<0,05) покращення таких психомоторних здібностей, як статична рівновага (на 12,7% в ЕГ1 і на 7,0% в ЕГ2), динамічна рівновага (15,5% і 12,2%), дрібна моторика (на 10,2% і 13,2% за тестовим випробуванням Десять вісімок”, на 12,5% і 11,2% за тестовим випробуванням маніпуляція дрібними предметами”), швидкість рухової реакції (на 2,0% і 3,6%), показники човникового бігу (на 1,37 с (4,5%) і 0,72 с (2,4%)); показники теппінг-тесту (на 12,7% і 17,6%); статистично достовірне (р<0,05) покращення результатів у п’яти тестових випробуваннях батареї тестів К. Зухори із шести (окрім сили в ЕГ2 і гнучкості в ЕГ1 (р>0,05); значне покращення психомоторних здібностей з високим темпом приросту (75%) порівняно з контрольними групами (45%).
Зафіксовано позитивний вплив (р<0,05) переважного застосування ігрового методу у процесі фізичного виховання на розвиток психічного компоненту психомоторики учнів експериментальних груп: покращення пам’яті в ЕГ1 на 21,3%, в ЕГ2 на 8,6%; мислення на 10,3% і 15,8 %; уваги на 12,4% і 17,0%; уяви на 27,4% і 17,8% відповідно. А також виявлено незначне і статистично недостовірне (р>0,05) підвищення показників розумової працездатності учнів дослідницьких груп, що вказує на перевагу спеціально спрямованих завдань над методикою впливу на розвиток розумової сфери дитини з легкою формою розумової відсталості у невимушеній формі.
За результатами факторного аналізу підтверджено позитивний ефект переважного застосування ігрового методу фізичного виховання у розвитку складових психомоторики дітей молодшого шкільного віку з легкою формою розумової відсталості. Так, експериментальна програма найбільше вплинула на покращення рівня розвитку статичної (34,74%) і динамічної рівноваги (12,22%). На інші психомоторні здібності спостерігався дещо менший вплив: на координованість рухів 9,25%, на швидкість рухової реакції 8,45%, на дрібну моторику 6,91%, на здатність до оцінки просторово-часових та динамічних параметрів руху 5,41%, на витривалість 5,34%, на швидкісні здібності 4,32%, на силу 3,68%, гнучкість 1,53%, на психічні процеси 4,01%. Доведено, що експериментальна програма із переважним застосуванням ігрового методу всебічно впливає на психомоторику молодших школярів із легкою формою розумової відсталості.
7. Проведене дослідження актуалізує подальші перспективи наукових досліджень щодо інтеґрації ігрового методу у процес фізичного виховання дітей різного віку з різними формами розумової відсталості.