ІНФРАСТРУКТУРА РЕЧЕНЬ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ

brief description

Криворізький державний педагогічний університет

На правах рукопису

Грицина Валентина Іванівна
УДК 808.3:800.86
ІНФРАСТРУКТУРА РЕЧЕНЬ
ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ
10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Арешенков Юрій Олександрович

Кривий Ріг 2002

ЗМІСТ

ВСТУП........................................................................................................ 3
РОЗДІЛ І. Інфраструктура речення та її компоненти...................... 9
1.1. Погляди на інфраструктуру речення в сучасній лінгвістиці.............. 9
1.2. Вивчення граматичних особливостей публіцистичного мовлення з позицій дворівневого синтаксису................................................................... 18
РОЗДІЛ ІІ. Одиниці інфраструктури речень публіцистичного стилю та їх структурні й семантичні особливості......................................... 25
2.1. Семантичні, морфологічні та структурні особливості звертання.... 25
2.2. Слова автора при прямій мові як складник інфраструктури речення 34
2.3. Вставні компоненти, їх значення, граматичне вираження, місце в реченні 43
2.4. Вставлені елементи, їх структура та семантика................................ 60
РОЗДІЛ ІІІ. Функціональний аспект одиниць інфраструктурного рівня в публіцистичних текстах................................................................................................ 87
3.1. Функція адресації мовлення............................................................... 89
3.2. Функція авторизації мовлення........................................................... 95
3.3.Функція розширення інформації...................................................... 104
3.4. Суб'єктивно-модальна функція........................................................ 112
3.5. Оцінна функція................................................................................. 118
З.6. Структурно-композиційна функція................................................. 131
3.7. Довідково-інформативна функція.................................................... 140
ВИСНОВКИ............................................................................................ 145
Список умовних позначень використаних джерел................................ 150
Список використаної літератури............................................................ 156

ВСТУП
Функціонування мовних одиниць у текстах певного комунікативного призначення привертає до себе пильну увагу сучасної мовознавчої науки. У руслі цього інтересу знаходиться і проблема вивчення структурно-семантичних та стилістико-прагматичних особливостей комунікативних одиниць у текстах публіцистичного стилю. Обслуговуючи політико-ідеологічну сферу суспільного життя, публіцистичний стиль спрямований на те, щоб передусім здійснювати ідеологічний вплив на адресата, формувати в нього суспільно-політичну свідомість. Публіцистичне мовлення покликане створювати громадську думку або певне ставлення суспільства до тих чи інших явищ і подій внутрішньополітичного та міжнародного життя. Поширенню публіцистичного мовлення сприяють засоби масової інформації та пропаганди. Вони тісно пов'язані з повсякденним життям суспільства й активно відображають усі характерні ознаки мовного процесу сучасності, багато в чому визначають напрям його розвитку.
Проблемам публіцистичного стилю приділяли достатню увагу чимало дослідників (Д.X.Баранник, Г.М.Ва­сильєва, М.А.Жовтобрюх, Г.М.Колeсник, В.Г.Костомаров, М.М.Пилин­ський, К.А.Рогова, Г.Я.Солганик, Н.М.Сологуб, Д.М.Шмельов, А.В.Швець та ін.). Складність вивчення публіцистики полягає, по-перше, в тому, що не завжди послідовно проводиться розмежування мовлення власне публіцистичного та інформаційного. Мова масово-політичної інформації вивчається як один структурно-функціональний стиль (В.Г.Костомаров, Г.Я.Солганик).
Українські мовознавці відмежовують публіцистичний стиль як стиль переконувального призначення від інформаційного стилю, що є стилем повідомлюваного призначення. "Стиль масової інформації не можна ототожнювати з публіцистичним стилем, із його основною агітаційно-пропагандистською функцією" [113,27]. Це розмежування ми знаходимо в працях українських лінгвістів Д.Х.Баранника, М.М.Пилин­ського та ін., у російському мовознавстві у роботах Г.М.Ва­сильєвої, Д.М.Шмельова. Публіцистичність складніший, місткіший спосіб відображення дійсності, бо в порівнянні з конкретним повідомленням чи діловим коментуванням дає читачеві додаткове знання авторське розуміння відображу­ваних подій і фактів, що виражається в різномасштабних зіставленнях та асоціаціях.
По-друге, публіцистику розглядають і вивчають не тільки як явище лінгвістики, а й як вид журналістської творчості. При такому розумінні "публіцистика не відділяється від журналістики, публіцистична творчість розглядається поруч з журналістською не відокремлено від неї, а як втілення власне журналістської творчості в особливого роду текстах публіцистичних" [179,66]. Проблемам публіцистичної творчості присвячено багато робіт, серед яких найбільш відомі праці В.М.Горохова, В.І.Здоровеги, Л.Г.Кайди, Д.М.Прилюка, Є.П.Прохорова, В.В.Ученової, В.В.Черепахова та ін.
Публіцистика є об’єктом дослідження для таких дисциплін, як теорія публіцистики, критика, літературознавство, що вивчають її призначення в житті суспільства, зміст, форму, метод пізнання і відображення дійсності та інші проблеми. Завдання названих дисциплін суттєво відрізняються від завдань лінгвістики, яка насамперед цікавиться мовною організацією публіцистичних текстів.
Мовностилістичні особливості публіцистичного стилю вже достатньо описані. Відображаючи актуальні проблеми сучасного суспільного життя (політичні, економічні, моральні, філософські, освітні, питання культури, побутового життя), публіцистичне мовлення формує суспільну думку, яка є, за твердженням Є.П.Прохорова, особливою сферою свідомості людей, що бере на себе орієнтацію в бурхливому морі подій, проблем, осіб, доль, процесів сучасності — усього різноманітного сучасного життя, яке являє собою сферу переходу з минулого в майбутнє [137, 55], і відзначається багатством мовних засобів, яскравою експресивністю, оцінним характером мови, рухомістю”, чутливістю”, ”проникністю” для нових явищ і є сферою існування активних мовних процесів. Дослідження специфічних рис лексики, фразеології, синтаксису публі­цистичного мовлення знаходимо в працях Г.М.Васильєвої, С.Я.Єрмоленко, М.А.Жовтобрюха, В.Г.Костомарова, К.А.Рого­вої, Д.Е.Розенталя, Г.Я.Солганика, А.В.Швець та ін.
Запропонована тема являє собою новий підхід до лінгвістичної характеристики цього стилю, оскільки зорієнтована на розгляд речення з позицій дворівневого синтаксису, теоретичні основи якого обґрунтовано в статті Д.Х.Баранника "Два рівні граматичної структури речення" [17,13]. Одиниці інфраструктури значною мірою пов’язані з умовами спілкування, з особливостями комунікативної специфіки ситуації мовлення, що є визначальним при стилістичній кваліфі­кації мовних явищ, тому їх вивчення дасть можливість установити певні стильові особливості публіцистичних текстів на синтаксичному рівні.
Актуальність дослідження визначається тим, що в умовах зростання інтересу сучасної лінгвістики до функціонального аспекту мовних одиниць, який передбачає врахування не лише їх структурно-семантичних, а й комунікативно-прагматичних властивостей, інфраструктура речень певного функціонального стилю ще не була предметом спеціального вивчення. Одиниці модифікаційно-супровідного рівня розглядалися розрізнено і, як правило, лише в аспекті конструктивного синтаксису. Звертання, вставні та вставлені одиниці, слова автора при прямій мові як компоненти речення, що забезпечують суб’єктивно-модальне та інформативне прирощення його змісту, мають значний функціонально-семантичний та стилістичний потенціал і потребують усебічного системного розгляду.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках комплексної наукової теми кафедри української мови Криворізького державного педа­гогічного університету "Функціонування мовних одиниць і граматичних категорій у різних стилях української мови".
Мета роботи схарактеризувати мовні ознаки публіцистичного стилю, що знаходять свій вияв у граматичних та функціональних особливостях компонентів модифікаційно-супровідного рівня речення.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) встановити семантичну та структурну специфіку звертань, слів автора при прямій мові, вставних та вставлених одиниць як елементів інфраструктури речення в публіцистичному стилі;
2) виявити особливості морфологічного вираження елементів інфраструктури речення;
3) визначити, які функції виконують складові інфраструктури речення в публіцистичному мовленні;
4) з’ясувати функціональну ідентичність інфра­структурних одиниць.
Об’єктом дослідження є граматична структура речення в текстах певного функціонального призначення.
Предмет дослідження — граматична будова та функціонально-семантичний потенціал компонентів інфраструктури речень публіцистичного стилю.
Методи дослідження. Для характеристики інфраструктури речень використовувався переважно описовий метод дослідження. Особливості граматичного вираження компонентів модифікаційно-супровідного рівня в текстах публіцистичного стилю встановлювалися шляхом застосування контекстно-ситуативного та стилістико-статистичного методу.
Джерелами дослідження стали статті, памфлети, публічні виступи відомих політиків та громадських діячів, опубліковані переважно в центральних виданнях та збірках публіцистичних творів за період 1990-2001 рр. Було проаналізовано близько 700 творів 670 авторів, робоча картотека налічує 8 тисяч конструкцій.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві комплексно досліджується інфраструктурний рівень речення, з'ясовуються його структурні, семантичні та стилістичні особливості, визначаються функції, які виконують одиниці інфраструктури речення в публіцистичному стилі.
Теоретичне значення дослідження. Матеріали дисертації доповнюють опис граматичної будови речення, розширюють уявлення про стилістичну та комунікативну роль елементів інфраструктурного рівня, уточнюють відомості про мовностилістичні особливості публіцистичного мовлення.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні узагальнення і фактичний матеріал дослідження можуть бути використані при викладанні вузівських курсів та написанні підручників і посібників з синтаксису та стилістики сучасної української мови, у спецкурсах при підготовці журналістів.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційної роботи викладено в доповідях та повідомленнях на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Передаймо нащадкам наш скарб— рідну мову" (Херсон, 1998), "Семантика мовних одиниць: теоретичний і прагматичний аспекти" (Херсон,2001), а також на звітних наукових конференціях викладачів Криворізького державного педагогічного університету (1997,1998) та Херсонського державного педагогічного університету (1999,2000). Окремі розділи й дисертація в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Криворізького державного педагогічного університету.
Публікації. З досліджуваної проблеми опубліковано 9 статей.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку умовних позначень використаних джерел та списку використаної літератури.

bibliography

ВИСНОВКИ
Мовностилістичний аналіз інфраструктури речень публіцистич­ного стилю з позицій системно-функціонального підходу дає підстави стверджувати, що її елементи є специфічними комунікативно значеннєвими компонентами. У публіцистичному стилі одиниці інфраструктури речення звертання, вставні і вставлені одиниці, слова автора при прямій мові - відзначаються певними структурними та семантичними особливостями, зумовленими комунікативною специфі­кою цього стилю.
1. Звертання в публіцистичних текстах є не лише основним засобом називання адресата мовлення, але й може вживатися для вираження суб’єктивно-оцінного ставлення до особи співрозмов­ника.
З морфологічного погляду в публіцистичному стилі переважають субстантивні форми звертання у множині, що представлені антропонімами та апелятивами, які являють собою соціально-рольові, соціально-марковані, десемантизовані та нормативно-ситуативні найменування адресата. З погляду будови найбільш уживаними є двослівні структури-звертання.
2. Якщо звертання називає й оцінює адресата мовлення, то для характеристики адресанта використовуються слова автора при прямій мові. Цей складник інфраструктури речення може не лише називати автора чи джерело інформації, але й містити оцінку автора чи прямої мови. Важливу композиційно-комунікативну роль при цьому відіграють дієслова, які вводять чуже мовлення. Функціональними синонімами до слів автора при прямій мові виступають вставні одиниці, які вказують на джерело повідомлення.
3. У публіцистичних текстах вставні одиниці представлені всіма наявними в українській мові засобами: вставними словами, сполученнями слів, вставними реченнями. Формуючи суб’єк­тивно-модальний план висловлення, вони визначаються доволі широким колом значень: указують на джерело повідомлення інформації; на порядок висловлень, їх зв’язок; співвідношення загального і конкретного; виділяють найбільш значущі частини, висновки. У комунікативно-прагматичному аспекті вставні конструкції в реченнях публіцистичного стилю частіше виражають суб’єктивно-модальне значення вірогідності, достовірності того, про що говориться в реченні чи в його окремій частині, впевненість у правдивості наведених фактів. Така перевага саме цієї групи засобів передачі суб’єктивної модальності відповідає характеру комунікативної ситуації публіцистичного мовлення, коли автор, як правило, упевнений у змісті повідомленого. Значення невпевненості, недостовірності зустрічається рідше, коли в автора, в силу різних причин, немає впевненості в тому, про що сповіщається.
Вставні конструкції, звернені до співрозмовника, вживаються, щоб активізувати його увагу до повідомлюваного, викликати певне реагування з приводу висловленого.
Певна група вставних одиниць відображає ставлення мовця до способу оформлення думок, їх стилю й тону, виражає емоційне ставлення того, хто говорить, до змісту висловлення.
4. Вставлені компоненти досить активно функціонують у публіцистичних текстах, причому переважають контекстуально орієнтовані вставлені конструкції, які мають чітку смислову кореляцію з базовою частиною. Такі конструкції відзначаються семантичною багатоплановістю: переважно вони уточнюють, пояснюють, розширюють, коментують, доповнюють висловлене. До іншої групи можна віднести вставлені компоненти, які містять порівняння, ілюстрації, приклади, коментарі-роздуми автора, його емоційно-експресивні та модальні оцінки щодо висловле­ного в базовому реченні.
Структурно вставлені одиниці представлені дуже різнома­нітно. Крім звичайних, стилістично нейтральних варіантів, якими є окремі слова, словосполучення, різні типи простих та складних речень, зустрічаються сурядні ряди, конструкції з прямою мовою та словами автора, питальні та окличні розділові знаки або їх комбінації.
5. Як засоби модифікаційно-супровідного рівня елементи інфраструктури виконують у висловленні ряд комунікативно-інформативних функцій: адресації, авторизації, розширення інформації, суб’єктивно-модальну, оцінну, структурно-компози­ційну, довідково-інформативну.
6. Функція адресації мовлення реалізується звертанням та певними семантичними різновидами вставних слів. Для публіцистичних текстів найпоширенішим типом зверненості є узагальнена адресація. Найбільш типовою формою вираження загальної адресації є звертання в називному відмінку множини й кличному відмінку та вставні імперативні форми дієслова. Форми індивідуальної адресації використовуються з метою моделювання ситуації безпосереднього спілкування. Індивідуальна адресація виражається найчастіше іменниками однини кличного (рідше називного) відмінка у звертаннях та дієсловами другої особи у вставних конструкціях.
7. Слова автора при прямій мові, вставні та вставлені одиниці виконують функцію авторизації мовлення. Стосовно базової частини висловлення вони є авторизуючими конструк­ціями, які можуть містити назву суб'єкта мовлення або об'єкта сприйняття, вказувати на сферу його діяльності. Авторизуючі конструкції можуть не включати суб'єкт, коли автор і суб'єкт мовлення одна і та ж особа. Частина авторизуючих конструкцій вказує тільки на джерело вислову, не називаючи конкретної особи.
8. Функцію розширення інформації виконують вставлені елементи та вставні слова. Завдяки тому, що вставлені одиниці містять у собі додаткову інформацію, вони можуть розширювати повідомлення, яке несе в собі базова частина. Вставлені одиниці уточнюють, конкретизують, ілюструють, доповнюють зміст або всієї структури, або окремих її елементів. На противагу цьому, інші елементи інфраструктури речення вставні слова та словосполучення служать для введення в повідомлення додаткової інформації, яка, на думку автора, необхідна для кращого розуміння висловлення адресатом. Самі вставні слова та словосполучення не містять у собі додаткових відомостей, вони лише сигналізують про те, що далі в контексті міститься конкретизація, ілюстрація, доповнення чи узагальнення сказаного.
9. Характерною рисою публіцистичного мовлення є його відкрита оцінність, одними із засобів вираження якої є вставні та вставлені одиниці, слова автора при прямій мові та звертання. Об’єктами оцінки в реченнях з інфраструктурою може бути зміст базової частини, її мовне оформлення, адресат мовлення, автор прямої мови. Вставлені одиниці можуть передавати різні типи оцінок: інтелектуальну, емоційну, етичну, мовну тощо. Оцінка може виражатися прямо або опосередковано. Вставні одиниці переважно виражають емоційні оцінки фактів і подій у базовому реченні за критерієм добре-погано”. Певна частина вставних і вставлених одиниць виражають естетичну оцінку мовлення.
Якщо оцінка адресата міститься у звертанні, то оцінну семантику передають в основному якісні прикметники. На відміну від розмовного мовлення стилістично забарвлені субстантиви в оцінній функції практично не використовуються.
Слова автора при прямій мові можуть містити її оцінку, давати характеристику діючій особі, виражати ставлення до неї автора.
10. Структурно-композиційна функція є характерною для вставних елементів. Ці одиниці відіграють значну роль у структуруванні як окремих висловлень, так і тексту в цілому. Частіше за все вони вказують на хід думки автора, на її послідовність, на протиставлення одних думок іншим, на взаємозалежність між двома сусідніми висновками. Крім того, вставні конструкції можуть сигналізувати про введення коментування, ілюстрації і т.ін. до раніше сказаного. Вносячи додаткові відтінки в повідомлення, вони увиразнюють логіко-смислові зв’язки між його частинами і тим сприяють кращому розумінню тексту.
11. Довідково-інформативну функцію виконують вставні та вставлені одиниці, вони можуть містити інформацію про джерело повідомлення, різноманітні цифрові дані, одиниці вимірів, пояснення до графічних позначень та технічні зауваження. Частіше в цій функції виступають вставлені одиниці. Така допоміжна додаткова інформація сприяє кращому розумінню тексту.
12.Одиниці інфраструктури речення, формуючи кому­нікативне спрямування вислову в публіцистичному стилі, взаємодіють на основі виконуваних функцій — виступають функціональними синонімами. Зокрема, це:
а) слова автора при прямій мові й деякі групи вставних утворень з семантикою авторства повідомлюваної думки, а також вставлені одиниці;
б) звертання й імперативно-спонукальні вставні структури, що виражають заклик з боку мовця до адресата з метою встановлення контакту, активізації уваги співрозмовника;
в) вставлені конструкції, що вносять додаткові відтінки у зміст речення або певним чином орієнтують його, та вставні елементи.

Список використаної літератури
Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка.-М.: Высш.шк.,1990.-168с.
Алексієнко Л.А. Семантика і засоби мовної категорії модальності// Українське мовознавство. Випуск 15. -К.: Вища шк., 1988. -С.98-104.
Амосова В.В. Из наблюдений над функционированием вводных слов со значением степени достоверности в составе сложноподчиненных предложений // Вопросы теории и методики русского языка. -Ульяновск: Ульян. пед.ин-т., 1969.- С.230-236.
Аникин А.И. Основные грамматические и семантические свойства вводных слов и словосочетаний // Русский язык в школе. -1956. -№4. -С.22-27.
Аникин А.И. Вводные единицы в речи//Русская речь.-1970.-№2.-С.60-62.
Аникин А.И. Соотношение вводных и вставных конструкций в современном русском языке // Русский язык. Сборник трудов МГПИ им.В.И.Ленина. -М., 1975.-С.19-33.
Анисимова Л.В. О некоторых дополнительных функциях вводно-модальных слов в составе предложения // Синтаксис русского предложения. -Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985.-С.65-73.
Арешенков Ю. Функціонально-стильова ідентифікація мовлення як проблема лінгводидактики // Проблеми вдосконалення навчального процесу у вищій та середній школі. - Кривий Ріг, 1993.-С.75-81.
Арешенков Ю.О. Класифікація функціональних стилів і вивчення стилістики у вищій та середній школі// Укр.мова і літ. в шк.-1993.-№1.-С.43-44.
Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка. 3-е изд. - М.: Просвещение, 1990.-300 с.
Артеменко Е.П., Гостева С.А. Вставные конструкции в структурном и коммуникативном аспектах // Синтаксис русского предложения. -Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985.-С.38-48.
Арутюнова Н. Д. Аксиология в механизмах жизни и языка// Проблемы структурной лингвистики. 1982. -М.: Наука, 1984.-С.5-12.
Арутюнова Н.Д. Фактор адресата // Изв. АН СССР. СРЯ, 1981.-Т.40. -№4. -С.356-367.
Бабайцева В.В., Максимов Л.Ю. Современный русский язык. Синтаксис. Пунктуация.-2-е изд., перераб. -М.: Просвещение, 1987.-256 с.
Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. -М.: Изд-во иностр. лит., 1955.-416 с.
Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство.-1983.-№6. С.13-17.
Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення // Мовознавство. -1993.-№6. С.13-19.
Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. -424 с.
Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія. -К.: Либідь, 1993.-336с.
Богова М.Г. Структурно-семантические и прагматические особенности конструкций с чужой речью// Прагматические и семантические аспекты синтаксиса. -Калинин, 1985. -С.121-128.
Бондарко А.В. К вопросу о функциях в грамматике // Изв. АН. Серия лит. и яз. -1992. -Т.51.-№4.-С.14-26.
Бондарко А.В. Функциональная грамматика. -Л.: Наука, -1984. -136с.
Будько М.В. Проблема простого ускладненого речення у вітчизняному мовознавстві // Мовознавство. -1991.-№3.-С.63-68.
Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка.-М.:Учпедгиз,1959. -624 с.
Бухарин В.И. Вводные слова в аспекте актуального членения // Вопр. яз. -1984.-№1.-С.101-105.
Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. -М.: Высш.шк., 1978.-181 с.
Валгина Н.С. Синтаксис современного русского языка. -М.: Высш.шк., 1978.-440с.
Василенко Л.И. Модальные слова как средство авторизации текста// Филол.науки. -1984.-№4.-С.76-79.
Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи. -М.: Рус.язык, 1982.-200с.
Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. -М.: Рус.язык, 1976.-240с.
Васильева А.Н. О целостном комплексе стилеопределяющих факторов на уровне макростилей // Функциональная стилистика: теория стилей и их языковая реализация: Межвуз. сборник научных трудов. -Пермь.: Перм. ун-т, 1986.-С.3-12.
Ващенко В.С. Стилістика речення в українській мові. -Дніпропетровськ, 1968.-158с.
Вежбицка А. Метатекст в тексте// Новое в зарубежной лингвистике, выпуск VІІІ. -М.: Прогресс, 1978. -С.402-421.
Величко А.В., Туманова Ю.А., Чагина О.В. Простое предложение. Опыт семантического описания. -М.: Изд-во МГУ, 1986.-120с.
Величко Л.И. Работа над текстом при изучении вводных слов // Рус.яз. в шк. -1980. -№6.-С.31-34.
Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестник Мос. ун-та, серия Филология. №1.-1992.-С.21-30.
Взаємодія художнього і публіцистичного стилів української мови.-К.:Наук.думка,1990.-216 с.
Виноградов В.В. Исследования по русской грамматике. -М.: Наука, 1975.-560 с.
Винокур Т.Г. Закономерности стилистического использования языковых единиц. -М.: Наука, 1980.-238с.
Винокур Т.Г. Об изучении функциональных стилей русского языка советской эпохи (к постановке вопроса) // Развитие функциональных стилей современного русского языка. -М.: Наука, 1968.-С.3-11.
Вихованець І. Р. та ін. Граматика української мови. -К.: Рад. школа, 1982.-208с.
Вихованець І. Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 224 с.
Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис.-К.:Либідь,1993.-368 с.
Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. -М.: Наука, 1985.-226с.
Вольф Е.М. Оценочное значение и соотношение признаков "хорошо/плохо"// Вопр.яз.-1986.-№5.-С.98-106.
Вопросы стилистики. -М.: Изд-во МГУ, 1966.-266с.
Гак В.Г. К типологии функциональных подходов к изучению языка// Проблемы функциональной грамматики. -М.: Наука, 1985.-С.5-15.
ГакВ.Г. Прагматика, узус и грамматика речи// Иностр. языки в школе. -1982.-№5. -С.11-17.
Галена Н.П. Семантико-синтаксическая структура предложений гипотетической модальности в современном украинском языке: Автореф. дис канд. филол. наук. -К., 1990.-16с.
ГальперинИ.Р. Текст как объект лингвистического исследования. -М.: Наука, 1981. -139 с.
Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. -К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985.-360с.
Гвоздев А.Н. Современный русский литературный язык. Ч.2. Синтаксис. 4 изд. -М.: Просвещение. -1973.-350с.
Голуб И.Б. Грамматическая стилистика современного русского языка. -М.: Высш. шк., 1989.-208с.
Горохов В. М. Закономерности публицистического творчества. -М.: Мысль, 1975.-187с.
Грамматика русского языка. Синтаксис.Т.2, ч.2. -М.: Изд-во АН СССР, 1954.-440 с.
Григораш Д.С. Журналістика у термінах і виразах. -Львів: Вища шк., Вид-во при Львів. ун-ті, 1974. -295с.
Дацюк І. Мовний розвиток учнів під час вивчення теми "Речення із вставними словами (словосполученнями, реченнями)" у 8 класі // Укр. мова і літ. в шк. -1993. -№4.-С.22-26.
Дмитриева Л. К. Функционирование вводного компонента в тексте// Функционирование синтаксических категорий в тексте. Межвуз. сборн. научн. трудов. -Л.: ЛГПИ им.Герцена, 1981.-С.68-81.
ДраздаускенеМ. Л.А. Контактоустанавливающая функция речи (на материале английского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. -М.: Изд-во МГУ, 1970.-10 с.
Дудик П.С. Звертання речення в сучасній українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1971.№5.С.3743.
Дудик П.С. Синтаксис сучасного українського розмовного літературного мовлення. -К.: Наук. думка, 1973.-288 с.
Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика.-К.: Наук. думка, 1982.-212 с.
Єрмоленко С.Я. Стилістика сучасної української літературної мови в контексті слов’янських стилістик // Мовознавство. -1998. - №2-3. - С.25-36.
Ефимов А.И. Стилистика русского языка. -М.: Просвещение. -1969.-264с.
Жайворонок В.В. Вставлені речення та розділові знаки при них // Укр. мова і літ. в шк. -1980. -№6. -С.16-19.
Жиляева Т.Г. К вопросу об употреблении вводных слов в сложносочиненном предложении // Вопросы синтаксиса русского языка. Сборник статей. - Ростов-на-Дону, 1978. -С.113-119.
Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). -К.: Наук. думка, 1970. -304с.
Жученко Д.І. Про інтонаційну організацію вставлених конструкцій у розповідному реченні // Мовознавство.-1973.-№1. -С.59-63.
Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). К.: ІЗМН, 1996. Ч. І. -202 с.; Ч.ІІ. -240с.
Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Синтаксис. Монографія. Донецьк: ДонНУ, 2001. 662с.
Здоровега В.И. Слово тоже есть дело. Некоторые вопросы теории публицистики. -М.: Мысль, 1979.-174с.
Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. -М.: Наука, 1982.-368 с.
Золотова Г.А. О перспективах синтаксических исследований // Известия АН СССР, серия лит. и яз. 1986. Т.45. №6.- С.500-514.
Золотова Г. А. Очерк функционального синтаксиса русского язы­ка. - М.: Наука, 1973.-352 с.
Зубрилина Л.Н., Мейеров В.Ф. Предложения с обращениями. - Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1989.-120 с.
Иванова Г.Н. Многоступенчатые конструкции авторизации// Теория и методы исследования текста и предложения. -Л.:ЛГПИ им.А.И.Герцена, 1981.-С.39-43.
Ивин А.А. Основания логики оценок. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970.-230 с.
Иконников С.Н. Стилистический анализ текста. -К.: Рад.школа, 1982. -192с.
Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. -К.: Вища шк. Головне вид-во, 1985.-126с .
Кадомцева Л.О. Ускладнення речень у світлі сучасної синтаксичної теорії// Українське мовознавство. -К., 1989. Вип.16. -С.60-65.
Кайда Л.Г. Эффективность публицистического текста. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1989.-183 с.
Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мо­ви. -К.: Либідь, 1995.-312 с.
Карпов А.Н. Сочетание знаков препинания в современной русской пунктуации. Тула, 1984. -88 с.
Кирвалидзе Н.Г. Прагматический аспект дейктических средств языка// Филологические науки. 1988. -№6. -С.58-64.
Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературної мови. -К.: Вид-во Київського ун-ту, 1970.-307 с.
Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. -К.: Вища шк., 1987. -352 с.
Ковтунова И.И. Поэтический синтаксис. -М.: Наука, 1986. -210 с.
Кодухов В.И. Прямая и косвенная речь в современном русском языке. -Л.: Учпедгиз, 1957.-88 с.
Кожин А.Н., Крылова О.А., Одинцов В.В. Функциональные типы русской речи. -М.: Высш. шк., 1982.-223 с.
Кожина М.Н. Стилистика русского языка. -М.: Просвещение, 1983.-223с.
Козловський В.В. До питання дефініції мовної модальності // Мовознавство. -1990. -№3. -С.48-53.
Колосов П.И. Стилистическая роль обращения // Рус.яз. в шк. -1938. -№1. -С.88-92.
Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. -М.: Наука, 1984.-176 с.
Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. -М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971.-268 с.
Краус И. К общим вопросам речевых стилей и жанрово- стилистических классификаций // Функциональная стилистика: теория стилей и их языковая реализация. -Пермь, 1986.-С.42-49.
Кротевич Е.В. Члены предложения в современном русском язы­ке. -Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1954.-87 с.
Кругликова Г.Г. К семантике количественной оценки// Языковые единицы в речевой коммуникации. -Л.: Изд-во Ленин. ун-та, 1991. -С.80-94.
Кулаков Л.К. Из наблюдений над синтаксическими условиями употребления вводных слов в простом предложении// Вопросы теории и методики русского языка. - Ульяновск: Ульян.пед.ин-т., 1969.-С.223-229.
Кулаков Л.К. Об отличиях вводно-модальных слов от вводных слов других функциональных групп// Вопросы структуры предложения. Сборник науч. трудов. Ульяновск, 1983. -С.77-80.
Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч.ІІ К.: Рад. школа, 1965.-284с.
Кучеренко І.К. Зміст поняття "пряма мова" з погляду синтаксису// Укр. мова і літ. в шк. -1964. -№7. -С.24-28.
Лазаренко С.И.