ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

На правах рукопису

РОГАЧ СВІТЛАНА МИХАЙЛІВНА

УДК 332.365 : 504.06

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

08.00.06 – економіка природокористування та
охорони навколишнього середовища

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант
Левковська Людмила Володимирівна,
доктор економічних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………………. 5

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОГО ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ……………………………………………… 20
1.1 Аграрне природокористування як система економічних відносин ….. 20
1.2 Інституціональний напрям досліджень та його роль у модернізації аграрної економіки 41
1.3 Інституціональне середовище аграрного природокористування: проблеми формування та збалансування ……. 62
1.4 Інституціоналізація форм власності на природні ресурси аграрної сфери ……………... 80
Висновки до розділу 1 ………………………………………………………. 100

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ………….. 103
2.1 Інституціональне забезпечення формування механізму регулювання використання природних ресурсів в аграрній сфері економіки 103
2.2 Методологічні підходи формування рентних відносин у сфері аграрного природокористування 123
2.3. Просторові особливості політики аграрного природокористування .. 139
2.4. Напрями трансформації інститутів аграрного природокористування 161
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………. 177

РОЗДІЛ 3
ОЦІНКА СТАНУ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ІНСТИТУЦІОНАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ …………

181
3.1 Оцінка сучасного стану аграрного природокористування в Україні 181
3.2 Форми підприємницької діяльності сфери аграрного природокористування ……………………………………………………… 209
3.3 Фактори підвищення ефективності аграрного природокористування 228
3.4 Важелі фіскального регулювання аграрного природокористування ... 249
3.5 Динаміка природно-ресурсних платежів до Зведеного бюджету України ……………………………………………………………………… 268
Висновки до розділу 3 ………………………………………………………. 282

РОЗДІЛ 4
МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ……………………………………………… 286
4.1 Інтеграційні зв’язки у глобальній системі еколого-економічних відносин ……………………………………………………………………… 286
4.2 Аграрне природокористування в контексті глобальних стратегій розвитку ……………………………………………………………………… 304
4.3 Зарубіжний досвід регулювання аграрного природокористування …. 321
4.4 Європейській вектор України в сфері аграрного природокористування ………………………………………………………. 341
Висновки до розділу 4 ……………………………………………………… 360

РОЗДІЛ 5
КОНЦЕПТУАЛЬНА МОДЕЛЬ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ АГРАРНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ …………………………………. 363
5.1 Інноваційні пріоритети політики аграрного природокористування … 363
5.2 Інституціональні домінанти екологізації аграрного природокористування ……………................................................................. 380
5.3 Фінансово-кредитне забезпечення аграрного природокористування та реалізації природоохоронних заходів ………………………………… 396
Висновки до розділу 5 ………………………………………………………. 413

ВИСНОВКИ …………………………………………………………………. 416

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………… 424
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………
475

ВСТУП
Актуальність теми. Активізація подальших ринкових перетворень в аграрній сфері потребує, в першу чергу, опрацювання нової моделі господарювання. Втім, з постнеокласичних позицій, визначення головного напряму розвитку національного господарства пов’язується із нелінійними, еволюційними процесами економічних трансформацій, в яких головну роль починає відігравати саме інституціональний фактор. Особливо гостро проблема визначення сучасного інституціонального середовища постала у напрямах економічної діяльності пов’язаних із природокористуванням. Це обумовлено причинами, що торкаються як різноманітних об’єктивних обмежень щодо використання природних ресурсів, так і характеру відносин між суб’єктами природокористування. Дослідження сучасних масштабів та пропорцій господарського освоєння природних ресурсів привело до розуміння їх обмеженості, що в свою чергу загострило коло питань, пов’язаних із регулюванням та гармонізацією різноспрямованих суспільних, державних та індивідуальних інтересів. Особливої гостроти набула діяльність щодо впорядкування природоресурсних відносин у сфері аграрного природокористування.
Простір України відноситься до регіону з досить великою густотою населення, майже повністю освоєними територіями та значним господарським навантаженням з розрахунку на одиницю площі. Природне багатство, що задіяне в аграрній сфері діяльності характеризується якісними ґрунтовими, водними і лісовими ресурсами. Однак, складна диференціація території держави за їх комбінаціями, формує різнохарактерне середовище природоресурсних відносин. Таким чином, досягнення умов бажаної саморегуляції природних систем та зняття екологічних проблем, що виникають у результаті недосконалого використання природних ресурсів, потребує, в першу чергу, визначення диференційованого підходу щодо впорядкування відносин між суб’єктами використання природних ресурсів.
Відштовхуючись від твердження, що одним з важливіших чинників загострення еколого-економічних проблем природокористування в аграрній сфері є недостатньо розвинуте інституціональне середовище, робимо висновок про необхідність його суттєвого корегування у напрямі забезпечення збалансованості інституцій щодо адекватного впорядкування складних, диференційованих за просторовим фактором, природно-ресурсних відносин.
Теоретико-методологічне підґрунтя вирішення проблемних питань раціонального аграрного природокористування становлять праці відомих учених, яких умовно, за науковими орієнтирами, можна згрупувати за двома основними напрямами. До першого напряму наукових досліджень слід віднести вчених, праці яких присвячено проблемам визначення сутності і місця природних ресурсів в системі соціально-економічних відносин. До них відносяться: Алимов О., Бабміндра Д., Балацький О., Бистряков І., Борисова В., Веклич О., Герасимчук З., Голян В., Гринів Л., Гуменюк В., Даниленко А., Данилишин Б., Данилов-Данильян В., Дорогунцов С., Ібатуллін Ш., Іртищева І., Кашенко О., Коваль Я., Комаров М., Крисанов Д., Куценко В., Лисецький А., Левковська Л., Лук’янчиков М., Максимцов М., Медведєв В., Мельник Л., Міщенко В., Мордвінов О., Олійник Я., Попова О., Потравний І., Стадницький Ю., Степаненко А., Ступінь М., Трегобчук В., Туниця Ю., Федоров М., Фомичов О., Харічков С., Хачатуров Т., Хвесик М., Хлобистов Є., Шевчук В., Царенко О., Якушик І., Яремчук І. та інших. Суттєвим у працях названих учених є те, що природно-ресурсна складова розглядається як фактор соціально-економічного розвитку, що забезпечує розширене відтворення національного багатства. Крім того, обґрунтовуються можливі варіанти трансформації системи управління природокористуванням, упорядкування відносин власності на природні об’єкти як загальнодержавного, так місцевого значення, визначаються напрями удосконалення системи фіскального регулювання природокористування та імплементації у вітчизняну практику перспективних форм залучення природних ресурсів у господарський оборот.
До другого напряму відносяться вчені, праці яких присвячено теорії і методології інституціональних змін, фундаментальним основам інституціональної теорії, а також дослідженню методів формування інституціонального середовища, визначенню перспективних схем інституціонального проектування. До них відносяться: Абалкін Л., Базилевич В., Гайдай Т., Геєць В., Гриценко А., Ендрес А., Квернер І., Віскузі В., Колодко Г., Новицький В., Норт Д., Ольсевич Ю., Ослунд Е., Полтерович В., Пустовойт Р., Тамбовцев В., Ходжсон Дж., Чухно А., Шаванс Б., Шастітко А., Якубенко В., Ясін Є. та інших. Магістральною лінією більшості наукових розробок названих учених є обґрунтування необхідності створення інституціональних передумов упровадження перспективних форм підприємницької діяльності, фінансово-кредитного забезпечення, контрактних відносин, консолідації зусиль держави та бізнесових структур щодо реалізації сучасних соціально-орієнтованих та екологічно безпечних інвестиційно-інноваційних проектів.
Аналізуючи наявну наукову рефлексію стану природокористування в Україні, констатуємо неузгодженість окремих положень природо-ресурсного законодавства з базовими нормативно-правовими актами, які регулюють відтворювальні пропорції у сфері аграрного природокористування, а також з рівнем ефективності функціонування інституту власності. Надто уніфіковані інститути фіскального регулювання не повною мірою враховують особливості аграрної сфери природокористування і не дають можливості реалізувати, у потрібному обсязі, бюджетонаповнюючі функції. Повільна модернізація матеріально-технічної бази та природоохоронної інфраструктури аграрної сфери зумовлена відсутністю інституціональних передумов упровадження сучасних форм інвестиційного забезпечення перспективних природогосподарських та природоохоронних проектів, які апробовані у розвинутих країнах із соціально орієнтованою ринковою економікою.
Саме багатогранність та багатоаспектність еколого-економічних проблем аграрного природокористування обумовлює необхідність у формуванні такого збалансованого інституціонального середовища, що являтиме собою симбіоз ефективно діючих інститутів, які забезпечать результативне залучення природних ресурсів у систему товарно-грошових відносин, стимулюватимуть упровадження перспективних форм їх ощадливого використання з урахуванням вимог міжнародних стандартів та резолюцій. Цей фактор свідчить про те, що існуючі механізми трансформації аграрного сектору економіки не завжди можуть бути імплементовані в сучасну систему регулювання природокористування.
Незважаючи на те, що аграрна наука і практика вже тривалий час займаються вирішенням проблем аграрного природокористування, виникає потреба суттєвого поглиблення теоретико-методологічних засад формування збалансованого інституціонального середовища аграрного природокористування та практичних рекомендацій щодо їх реалізації на практиці. Зокрема, на фоні загострення галузевих еколого-економічних суперечностей в аграрній сфері та глобальних екологічних проблем, пріоритетними стають вимоги кардинальної зміни принципів та підходів залучення природних ресурсів у відтворювальний процес оновлених форм господарювання. Це і обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до плану тематики науково-дослідних робіт Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема тем: ІІІ-6-11(7) «Теоретико-методологічні та прикладні основи забезпечення техногенної і екологічної безпеки у вимірах сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0111U000330), ІІІ-4-11(5) «Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні» (номер державної реєстрації 0111U000328), де автором обґрунтовано методологічні та практичні положення щодо регулювання сфери аграрного природокористування з використанням системи інструментів та регуляторів організаційно-економічного механізму; Національного університету біоресурсів і природокористування України, а саме теми «Економічне обґрунтування ефективності застосування різних видів біоенергетики» (номер державної реєстрації 0110U003429), в рамках якої автором розроблено пропозиції щодо обсягів та можливостей використання природних ресурсів аграрної сфери для виробництва біопалива та вирішення важливих екологічних проблем в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад формування збалансованого, за сукупністю економічних, екологічних та організаційно-правових ознак, інституціонального середовища аграрного природокористування в сучасних глобалізаційних умовах модернізації економіки України та обґрунтування практичних рекомендацій щодо його впровадження. Для досягнення мети були поставлені та вирішувалися наступні завдання:
• розкрити теоретичну сутність поняття збалансоване інституціональне середовище аграрного природокористування;
• визначити передумови, складові, суперечності трансформацій формування інституціонального середовища у сфері аграрного природокористування;
• проаналізувати інституціональні колізії та правовий вимір реформування відносин власності на природні ресурси аграрної сфери;
• удосконалити методологічні підходи до формування інституціонального механізму регулювання використання природних ресурсів в агросфері економіки;
• обґрунтувати напрями трансформації базисних інститутів у сфері природокористування з позицій входження України до міжнародного економічного простору;
• доповнити методологічні підходи щодо формування спектру важелів національної та регіональної природоресурсної політики;
• виявити еколого-економічні тенденції, здійснити оцінку стану і рівня використання природних ресурсів в аграрній сфері економіки України;
• розробити методичні положення комплексної еколого-економічної оцінки використання земельних ресурсів в аграрній сфері та визначити фактори, що її обумовлюють;
• обґрунтувати пріоритети інституціоналізації організаційно-правових форм підприємницької діяльності у сфері аграрного природокористування;
• конкретизувати інституціональну складову та рівень ефективності фіскального регулювання аграроприродокористування в сучасних умовах;
• аргументувати можливості імплементації у вітчизняну практику зарубіжного досвіду регулювання аграрного природокористування та активізації природоохоронної діяльності;
• запропонувати перспективні напрями формування інституціональних засад екологізації аграрного природокористування та ресурсозбереження в сучасних умовах;
• розробити рекомендації з удосконалення та впровадження сучасних форм фінансово-кредитного забезпечення, активізації інноваційної діяльності у сфері аграрного природокористування.
Об’єктом дослідження є процес інституціонального забезпечення раціонального використання природних ресурсів у сфері аграрної діяльності в глобалізаційних умовах модернізації економіки України.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні підходи, а також прикладні пропозиції щодо формування та впровадження збалансованого, за сукупністю економічних, екологічних та організаційно-правових ознак, інституціонального середовища аграрного природокористування.
Методи дослідження. Методологічну та теоретичну основу розробки дисертації становлять наукові положення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії, національної та аграрної економіки, теорії інституціоналізму, праці зарубіжних та вітчизняних учених різних галузей економічної науки, в яких відображені фундаментальні теорії формування інституціонального середовища та розвитку сфери природокористування в аграрному секторі економіки.
Методологічне забезпечення дослідження ґрунтується на принципі єдності теорії і практики та системно-синергетичному підході, що розглядає процес інституціонального забезпечення використання природних ресурсів у сфері аграрної діяльності у контексті сталого розвитку, з одночасним урахуванням тісного взаємозв’язку економіко-організаційних, екологічних та соціогуманітарних факторів і пріоритетів. За допомогою цього підходу ідентифіковано складові інституціонального середовища сфери аграрного природокористування, виявлено взаємозв’язки та передумови забезпечення компліментарності між традиційними та ринковими інститутами.
Зокрема в роботі використано: для обґрунтування категоріального апарату, виявлення сутності економічної субстанції природних ресурсів, їх ролі в системі суспільного відтворення застосовано методи наукового абстрагування, синтезу, аксіоматичний; дослідження генезису поняття аграрне природокористування – історичний та логічний методи; вивчення еволюції теорії інституціоналізму – метод ретроспективного аналізу, що дало змогу систематизувати різноманітні підходи та виявити їхній вплив на формування сучасної парадигми теорії; економічної діагностики - для визначення системних складових інституціонального середовища сфери аграрного природокористування; стану та тенденцій її розвитку – економіко-математичні методи, зокрема такі прийоми як графічний, групування, факторний і структурний аналіз; для обґрунтування методичної бази визначення природо ресурсних платежів – метод формалізації; визначення стратегії екологоорієнтованого розвитку – експертний метод; розроблення організаційної конструкції управління аграрним природокористуванням та обґрунтування пріоритетів інституціонального забезпечення – текстологічний метод.
Наочне відображення динаміки абсолютних та відносних показників рівня та ефективності використання природних ресурсів в аграрній сфері, надходжень природно-ресурсних платежів до Зведеного бюджету України, поточних витрат та інвестицій на природоохоронні заходи здійснювалось із використанням графічного та картографічного методів. Для здійснення комплексного аналізу, визначеного метою та завданням роботи, застосовувались методи комп’ютерної обробки, аналізу та відображення інформації за допомогою програм Microsoft Excel, Adobe Illustrator 10.0, Adobe Photoshop CS5.
Інформаційну базу дослідження становили закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти та концептуальні положення ДПА України, офіційні матеріали Міністерства аграрної політики та продовольства України та Державної служби статистики України, монографії, наукові праці, статті вітчизняних та зарубіжних учених.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю теоретико-методологічних положень, методичних підходів та практичних рекомендацій щодо формування інституціонального середовища аграрного природокористування України, збалансованого за сукупністю економічних, екологічних та організаційно-правових ознак.
Основні результати дисертаційного дослідження, які відзначаються науковою новизною, полягають у наступному:
вперше:
• обґрунтовано теоретичну сутність поняття «збалансоване інституціональне середовище аграрного природокористування», яке визначається в якості певного впорядкованого набору інститутів, що забезпечує процес урахування міжнародних, національних, регіональних та локальних інтересів, зорієнтованих на вирішення проблеми раціонального використання природних ресурсів в аграрній сфері;
• розроблено методологічні засади, включаючи принципи, методи та інструменти формування збалансованого за економічними, екологічними та організаційно-правовими ознаками інституціонального середовища, що в проектному режимі, за рахунок трансформації існуючих та імплементації нових інститутів у національну господарську систему, гармонізує соціально-економічні відносини в напрямі досягнення екологічних орієнтирів;
• запропоновано концептуальну модель інституціонального середовища аграрного природокористування, яка на засадах визначення комбінацій формальних та неформальних інститутів, забезпечує проходження інституціональних пасток на шляху досягнення цільових орієнтирів аграрного природокористування на національному, регіональному та локальному рівнях;
• визначено цільові орієнтири трансформації базисних інститутів у сфері аграрного природокористування на основі просторової ідентифікації проблем раціонального використання природних ресурсів, синхронізації стратегій розвитку аграрної сфери, структури власності на природні ресурси, наявного рівня багатоукладності підприємницької діяльності, резервів системи фіскального регулювання;
удосконалено:
• економічне трактування категорій інститут та інституції, де, на відміну від існуючих, акцент робиться на передумовах щодо подолання економічними агентами існуючих в економіці невизначеностей, на основі формування відповідних норм і правил, які упорядковують їх взаємовідносини. Тобто інституції розглядаються як правила, а інститути – як утворення, які структурують економічну систему. Таким чином інституції формують інститути, а інститути забезпечують дотримання відповідних інституцій;
• методологічні підходи щодо визначення системи регуляторів організаційно-економічного механізму аграрного природокористування та їх імплементації в практику господарювання. Визначено, що такий механізм має базуватись на збалансованому поєднанні засобів примусово-обмежувального адміністративного характеру; стимулюючо-компенсаційних регуляторів, а також технологічних методах забезпечення екологічно орієнтованого використання природних ресурсів;
• систему методів аналізу і комплексної оцінки економічних та екологічних проблем використання окремих видів природних ресурсів в аграрній сфері, в частині обґрунтування структури, адекватної економічному просторовому рівню господарювання, груп взаємопов’язаних економічних, соціальних та екологічних показників природно-ресурсного користування;
• методичні засади оцінки стану та якісних ознак використання природних ресурсів в аграрній сфері, що, на відміну від традиційних, базуються на аналітичному визначенні нелінійних, багаторівневих показниках ефективності використання природних ресурсів різного функціонального призначення, диференційованих за видами суб’єктів господарювання та особливостями антропогенного впливу на ландшафти. Обґрунтовано відповідний інтегральний показник, за яким виконано територіальну комплексну порівняльну оцінку умов використання природних ресурсів в аграрній сфері України;
• концептуальні положення визначення напрямів екологізації аграрного природокористування, що, на відміну від існуючих, базуються на вимогах, притаманних розвиненим європейським країнам. Зокрема, обґрунтовано систему правил і нормативних позицій для включення у Національний Кодекс сталого аграрного господарювання;
набули подальшого розвитку:
• методичні положення щодо визначення системи регуляторів формування ефективної природоресурсної політики держави, а також механізмів їх упровадження, зорієнтованих на підтримку екологічних функцій та завдань у сфері аграрного природокористування;
• методичні підходи до оцінки динаміки надходжень плати за спеціальне використання природних ресурсів до бюджетів різного територіально-просторового рівня, на основі вдосконалення механізму визначення платежів та їх розподілу між центрами акумуляції фінансових ресурсів та суб’єктами природокористування;
• методи обґрунтування напрямів розвитку аграрного природокористування, інститутів державно-приватного партнерства, шляхом інституціоналізації різноманітних форм об’єднань природокористувачів на орендних та договірних засадах, що забезпечить консолідацію фінансових ресурсів держави, територіальних громад та бізнесу для реалізації природоохоронних інвестиційних проектів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування сформульованих висновків і рекомендацій для поглиблення теорії та методології розвитку національної економіки, визначенні пріоритетів інституціонального забезпечення сфери аграрного природокористування країни в контексті сталого розвитку.
Основні результати дисертаційного дослідження використані Державною установою «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України» при виконанні тем «Теоретико-методологічні та прикладні основи забезпечення техногенної і екологічної безпеки у вимірах сталого розвитку» та «Інституціоналізація відносин суб’єктів використання природних ресурсів в Україні» (довідка № 01-11/321 від 28.12.2012р.); Національним університетом біоресурсів та природокористування України Кабінету Міністрів України при викладанні навчальних дисциплін «Основи екології та економіка природокористування», «Економіка природокористування», «Екологічна економіка» (акт про впровадження результатів науково-дослідної роботи від 05.09.2012 р.). Основні положення, висновки та пропозиції щодо інституціонального забезпечення аграрного природокористування знайшли використання при підготовці бізнес-плану Товариства з обмеженою відповідальністю «Семенівський агросервіс» на 2013 рік (довідка № 214 від 10.10.2012 р.); ґрунтовний аналіз причин невідповідності між природним продуктивним потенціалом земель і рівнем їх використання – у спілці селян землевласників «Семенівська годувальниця» (довідка № 12 від 27.03.2012 р.); обґрунтування теоретичних та прикладних аспектів стратегічної важливості аграрного сектору як основної ланки матеріального виробництва – Миколаївською обласною державною адміністрацією (довідка № 270/0/08-5/0-13 від 13.02.2013 р.); пріоритетні напрями реалізації заходів екологобезпечного землекористування, яке базується на обґрунтованій автором територіально диференційованій системі правил і нормативних позицій відповідно до вимог національного Кодексу сталого аграрного господарювання – упроваджені у виробничу практику Приватного сільськогосподарського підприємства «Колос» при розробленні інноваційно орієнтованої стратегії розвитку підприємства (довідка № 37/1-41 від 16.01.2013 р.); способів аграрного природокористування з урахуванням змін відносин власності та необхідністю впровадження нових організаційно-правових форм підприємництва - у практику господарювання агроформувань Кременецьким управлінням агропромислового розвитку (довідка № 32/1-37 від 03.02.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, яка відзначається теоретичним та практичним значенням. В ній особисто дисертантом розроблено наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з формування збалансованого інституціонального середовища аграрного природокористування в умовах модернізації економіки. Усі відображені в дисертації висновки та положення, що виносяться на захист, одержані автором одноосібно.
Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані ті ідеї і положення, що є результатом особистих досліджень.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційної роботи апробовані на науково-практичних конференціях різного рівня, а саме: Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика управління економічним розвитком» (м.Київ, 22-24 листопада 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації розвитку земельних відносин: результати, наслідки, перспективи» (м. Київ, 10-11 жовтня 2012 р.), І-ій Міжнародній науково-практичній конференції «Екологічна безпека та збалансоване ресурсокористування» (м. Івано-Франківськ, 20-22 вересня 2012 р.), ІІ-му Міжнародному конгресі «Захист навколишнього середовища. Енергоощадливість. Збалансоване природокористування» (м. Львів, 19-20 вересня 2012 року), IV Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених (у заочній формі) «Розвиток аграрного підприємництва: тенденції і перспективи» (м. Київ, червень 2012 року), XV Міжнародній науково-практичній конференції «Інтеграційні процеси та пріоритетні орієнтири розвитку економіки України: економіка, фінанси, право» (м. Київ, 27 квітня 2012 р), ІІІ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, квітень 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 51-й річниці першого космічного польоту Ю.О. Гагаріна «Методологічні та практичні аспекти менеджменту в параметрах національної економічної моделі» (м. Черкаси, 12-13 квітня 2012 р), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка природокористування: стан, проблеми, перспективи» (м. Ірпінь, 5 квітня 2012 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених (у заочній формі) «Формування економічних умов розвитку сільських територій» (м. Київ, травень 2011 р.), Міжнародній науковій конференції «Охорона довкілля та проблеми збалансованого природокористування» (м. Кам’янець-Подільський 10-11 травня 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 60-річчю економічного факультету Національного університету біоресурсів і природокористування України «Економічний розвиток агропромислового виробництва та природоохоронної сфери в умовах глобалізації і регіональних викликів» (м. Київ, жовтень 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 15-річчю створення факультету землевпорядкування Національного університету біоресурсів та природокористування України «Земельні ресурси і земельні відносини: стан, проблеми реформування, перспективи оптимізації» (м. Київ, травень 2011 р.), Міжнародній науково-практичній конференції з нагоди святкування 50-річчя системи науково-дослідних та проектних інститутів землеустрою «Земельні ресурси України в контексті реформування земельних відносин: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 10 червня 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання» (м. Мінск, 21-22 квітня 2011 р.), ІХ Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми» (м. Тернопіль 20 березня 2011 р.), ХІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми сталого розвитку» (м. Дніпропетровськ 12 листопада 2010 р.), VІ Міжнародній науково-практичній конференції «Державне регулювання економіки і підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання» (м. Мінск, 22-23 травня 2010 р.), ІІ Пленумі Спілки економістів України та Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економічна політика в Україні: вихід з кризи та перехід на шлях інноваційного розвитку» (м. Київ, квітень 2010 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Освіта та наука в умовах глобальних викликів» (м. Сімферополь-Судак, 11-13 червня 2010 р), VІ Регіональній науково-практичній конференції «Теорія та практика сучасного підприємництва в контексті парадигми економічної безпеки» (м. Вінниця, 27-28 травня 2010 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, 20-21 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Зрівноважений розвиток регіонів в умовах глобалізації» (м. Житомир, 15 квітня 2010 р), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України в ХХІ столітті» (м. Кам’янець – Подільський, 15-16 квітня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток продуктивних сил України: від В.І.Вернадського до сьогодення» (м. Київ, 20 березня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні» (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 20 травня 2008 р.), круглому столі «Інноваційна та фіскальна політика держави у природоресурсних галузях. Процесуально-правове регулювання відносин, які виникають при вирішенні податкових спорів за участю органів ДПС. Використання моделей у процесі розподілу бюджетних призначень органами ДПС України» (м. Ірпінь, 16 квітня 2008 р.), круглому столі «Економіко-правове регулювання земельних відносин: світовий досвід та перспективи України. Сучасні тенденції та перспективи розвитку науки у ХХІ столітті. Інноваційна діяльність у галузях природокористування» (м. Ірпінь, 24 квітня 2007 р.), науково-методичній конференції «Економіка агробізнесу: суть та процес викладання у вищих навчальних закладах» (м. Київ 23-24 листопада 2005р.), Республіканській міжвузівській науково-практичній конференції “Кібернетика в сучасних економічних процесах” (м. Київ, 4 жовтня 2002 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 66 наукових працях загальним обсягом 80,5 друк. арк., з яких особисто автору належить 40,5 друк. арк., у тому числі одна монографія, 25 статей у наукових фахових виданнях, 34 – у матеріалах наукових конференцій, 6 статей – в інших виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 511 сторінки комп’ютерного тексту, у тому числі 27 таблиць та 75 рисунків – на 102 стор., з них – 17 займають повну сторінку, список використаних джерел із 485 найменувань – на 51 стор., 23 додатки – на 36 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні розкрито вагому наукову проблему формування збалансованого за сукупністю економічних, екологічних та організаційно-правових ознак інституціонального середовища аграрного природокористування, яке базується на фундаментальних положеннях інституціональної теорії, аналізі інституціональних трансформацій, виявленні деструктивних елементів інституціонального середовища та інституціональних пасток щодо забезпечення відтворювальних процесів у аграрній сфері економічної діяльності за рахунок раціонального використання природних ресурсів.
З теоретичних позицій, у дисертаційній роботі обґрунтовано концепцію формування збалансованого інституціонального середовища аграрного природокористування, яке визначається в якості певного впорядкованого набору інститутів, що забезпечує процес урахування міжнародних, національних, регіональних та локальних інтересів, зорієнтованих на вирішення проблеми раціонального використання природних ресурсів у відтворювальному процесі аграрної сфери.
З методологічних позицій, у дисертаційній роботі розроблено методологічні засади, включаючи сукупність принципів, методів та засобів формування збалансованого інституціонального середовища, що за рахунок трансформації існуючих та імплементації нових інститутів у національну господарську систему, гармонізує соціально-економічні відносини в напряму досягнення екологічних орієнтирів.
З прикладних позицій, у дисертаційній роботі, в сукупності, запропоновано концептуальну модель інституціонального середовища аграрного природокористування, яка на засадах визначення комбінацій формальних та неформальних інститутів, забезпечує проходження інституціональних пасток на шляху досягнення цільових орієнтирів аграрного природокористування на національному, регіональному та локальному рівнях, а також визначено цільові орієнтири та напрями трансформації базисних інститутів у сфері аграрного природокористування на основі ідентифікації, у просторовому вимірі, проблем раціонального використання природних ресурсів, синхронізації стратегій розвитку аграрної сфери, структури власності на природні ресурси, наявного рівня багатоукладності підприємницької діяльності, резервів системи фіскального регулювання;
Зокрема, у дисертаційному дослідженні отримано наступні результати:
1. Визначено концептуальне наукове положення щодо залежності якісних характеристик аграрного природокористування від технологічної ефективності виробництва, орієнтованого на вирішення екологічних проблем. Обгрунтовано, що центральною ланкою інституціональних перетворень у сфері аграрного природокористування є реформування економічних відносин, зокрема відносин власності. Для упорядкування складних природо-ресурсних відносин в аграрному природокористуванні запропонована загальна схема формування інституціонального середовища аграрного природокористування.
2. Сформовано концептуальний підхід визначення структурних елементів аграрного природокористування. Розроблено теоретичну модель структури сфери аграрного природокористування, в якій запропоновано цільові орієнтири стратегії її розвитку. Показано, що упорядкування інститутів власності на природні ресурси лежать у площині співвідношення традицій та інновацій, що охоплюють проблеми філософії, права, ментальності людини, домінуючих форм господарювання.
3. Розкрито зміст стратегічного напряму подальших інституціональних перетворень у сфері аграрного природокористування, що пов’язаний із забезпеченням умов адаптації національного інституціонального середовища з міжнародним його аналогом на засадах збалансованості. Розроблено концептуальну модель інституціонального впорядкування сфери аграрного природокористування на засадах збалансування національного інституціонального простору з міжнародними інститутами глобальних економічних відносин та корпоративних структур через європейський тип впорядкування аграрного природокористування.
4. Запропоновано авторське трактування категорії «збалансоване інституціональне середовище аграрного природокористування», яке визначається в якості певного впорядкованого набору інститутів, що забезпечує процес урахування міжнародних, національних, регіональних та локальних інтересів, зорієнтованих на вирішення проблеми раціонального використання природних ресурсів в аграрній сфері.
5. Рекомендовано оновлений механізм регулювання використання природних ресурсів в аграрній сфері та його інституціональне забезпечення, на засадах врахування трансформаційних змін у національній економіці, напрямів упорядкування міжбюджетних відносин, пропозицій щодо включення природних ресурсів у активний економічний оборот. В якості основних принципів інституціонального забезпечення визначено принцип оптимізації розвитку галузі, принцип погодження економічних інтересів, принцип комплексного просторово-галузевого обґрунтування напрямів вирішення проблемних еколого-економічних питань.
6. Розроблено систему регуляторів механізму аграрного природокористування, яка включає сукупність адміністративних, законодавчих, нормативних, методичних, організаційних та економічних інструментів, а також адміністративні, економічні, ринкові та інформаційні засоби. Показано шляхи їх імплементації в господарську практику на засадах збалансованого поєднання інструментів і засобів примусово-обмежувального адміністративного характеру із стимулюючо-компенсаційними і ринковими регуляторами, орієнтованих на раціональне природокористування і охорону навколишнього середовища.
7. Запропоновано систему показників щодо оцінки антропогенного навантаження, рівня використання та забруднення природних ресурсів в аграрній сфері, а також оцінки еколого-економічної ефективності природокористування в цілому. Приведено визначення інституціональної структури економічного механізму аграрного природокористування, як підсумкової методологічної основи регулювання використання природних ресурсів в аграрній сфері.
8. Доведено, що для забезпечення раціонального використання земельних ресурсів, необхідно дотримуватися оптимальних територіальних пропорцій землегосподарювання, при яких, по-перше, буде зменшений антропогенний тиск на природні ландшафти і збережена їх здатність протистояти такому тиску, а по-друге – створені умови для забезпечення земельними ресурсами національного господарства і розміщення економічно ефективних і екологічно безпечних господарюючих об’єктів та їх просторових комбінацій. З метою покращення аграрного землекористування обґрунтовано необхідність здійснення радикальних заходів щодо оптимізації структури посівних площ з урахуванням екологічних чинників і вимог екологічної безпеки господарювання в аграрній сфері.
9. Розкрито методологічні засади вдосконалення механізмів вилучення ренти та її перерозподілу і спрямування рентних доходів на забезпечення еколого-орієнтованного розвитку галузі. Обгрунтовано шляхи підвищення рентних надходжень за рахунок упорядкування відносин власності та урахування регіональної специфіки платежів за ресурси і на цій основі удосконалення податкової політики. Зосереджено увагу на необхідності подальшого розвитку місцевої бюджетної політики на засадах упровадження ефективних важелів наповнення бюджетів за рахунок рентних платежів.
10. Обґрунтовано напрями посилення фінансової самодостатності регіонів та підвищення фіскальної віддачі залучених у господарський оборот природних ресурсів аграрної сфери через формування ефективного інструментарію вилучення ренти та її справедливого перерозподілу між суб’єктами економічної діяльності і бюджетами всіх таксономічних рівнів. Зокрема запропоновано загальну схему генерації та капіталізації природноресурсної ренти у сільському господарстві.
11. Визначено інституціональні чинники формування та реалізації екологічної та природоресурсної політики в аграрній сфері. Встановлено, що в Україні, при формуванні інституціонального середовища реалізації екологічної та природоресурсної політики в аграрному секторі, необхідно зосередити увагу на усунення розпорошеності відповідальності за вирішення екологічних проблем серед державних органів управління, та підсилити рівень постійної координації їх дій щодо виконання ухвалених законів та урядових рішень.
12. Запропоновано сукупність принципів формування системи інструментів екологічної та природоресурсної політики, визначено пріоритетні завдання екологічної та природоресурсної політики в аграрній сфері Україні, розроблено структуру формування та реалізації просторової природоресурсної політики в аграрній сфері та визначено концептуальні положення щодо трансформації базисних інститутів регулювання аграрного природокористування в інституції нового типу.
13. Обгрунтовано принципи удосконалення екологічної та природоресурсної політики, до яких віднесено наступні: збалансування рівня витрат і прибутків у механізмі екологічного регулювання згідно з яким витрати не повинні перевищувати одержаних доходів; активізації процесу включення в екологічну політику основних ринкових механізмів; диверсифікації урядової відповідальності з посиленням ролі регіональних, місцевих органів у вирішенні екологічних проблем на підвідомчих їм територіях.
14. Проведено аналітичне дослідження рівня та ефективності використання земельних ресурсів різного функціонального призначення в основних формах господарювання і визначено рівень його антропогенного впливу на ландшафти. Встановлено, що найбільш ефективними господарюючими суб’єктами, серед недержавних підприємств, є приватні фермерські господарства, а також сільськогосподарські підприємства. З метою детального дослідження впливу основних факторів на ефективність використання земельних угідь здійснено групування сільськогосподарських підприємств та визначено еколого-економічні параметри їх діяльності, виявлено вплив розмірів земельних угідь та їх якісного стану на ефективність діяльності та зроблено відповідні висновки.
15. Аналіз надходжень та розподілу природно-ресурсних платежів до Зведеного бюджету України засвідчив позитивну динаміку щодо їх зростання за період з 2006р. по 2011р. більше як у три рази. Відбулися певні зміни і в розподілі платежів між бюджетами різного рівня. Так, спостерігається зниження питомої частки надходжень до Державного бюджету із 32,2% у 2006р. до 12,9% у 2011 році. Пропорційно відбувалося зростання частки платежів до місцевого бюджету, що є позитивним явищем, оскільки саме місцеві бюджети є основним джерелом виділення коштів щодо фінансування здійснення природоохоронних заходів.
16. Встановлено, що плата за використання земель у системі зборів і платежів за спеціальне використання природних ресурсів є однією з найвищих і має тенденцію щодо подальшого зростання. Основним фактором, що зумовив високий рівень надходжень ФСП у ряді областей була родючість ґрунтів. Підкреслено, що продуктивні якості природних ресурсів формують як результати господарської діяльності, так і величину фіскальних надходжень, що потребує посилення рентної складової при інституціоналізації системи фіскального регулювання.
17. Встановлено, що процес інституційних змін проявляється як тенденція до зосередження зростаючих обсягів виробництва у меншій кількості підприємств. Виявлено залежності темпів скорочення землеволодінь у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах. Показано, що для забезпечення позитивного характеру тенденцій необхідно впорядковати інституціональне середовище у напрямі його адаптації до ринкових умов з урахуванням екологічних вимог щодо раціонального використання агровиробничих ресурсів.
18. Розроблено інтегральний показник еколого-економічної оцінки використання сільськогосподарських земель, за яким проведено ранжування регіонів України та побудовано матрицю позиціонування областей за визначеними блоками показників. За розрахованими інтегральними показниками для областей України встановлено характерні відповідні рівні: високий - Івано-Франківська, Київська та Львівська; середній рівень – Полтавська, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Кіровоградська, Рівненська, Хмельницька; низький – Миколаївська, Одеська, Сумська, Луганська, Запорізька, Житомирська. Враховуючи результати проведеного дослідження та з метою оптимізації сільськогосподарського землекористування обґрунтовано перспективні заходи, які сприятимуть підвищенню еколого-економічної ефективності аграрного землекористування.
19. Визначено, що позабюджетне фінансування має становити домінуючу частину ви¬трат при здійсненні природоохоронної політики. Для цього запропоновано платежі за забруднення навколишнього природного середо¬вища та за спеціальне використання природних ресурсів, надходжень від штрафів та компенсації шкоди, завданої внаслідок порушення природоохоронного законодавства, кон-центратувати в Національному екологічному фонді, який діятиме на правах юридичної особи на загальнодержавному та регіональ¬ному рівнях.
20. З метою мобілізації фінансових ресурсів для здійснення модернізації, реконструкції і технічного переоснащення природно-ресурсних об’єктів аграрної сфери, запропоновано впровадження перспективних схем підприємницької діяльності, які дадуть змогу залучити приватний капітал для розбудови низьколіквідних та недостатньо інвестиційно привабливих об’єктів природоохоронної інфраструктури. Найбільш прийнятною формою взаємодоповнення регулюючих механізмів держави й бізнесу в сфері аграрного природокористування визначено державно-приватне партнерство.
21. Встановлено, що глобалізаційні процеси на сучасному етапі розвитку світової економіки характеризуються високим динамізмом торговельних, фінансових, інформаційно-технологічних потоків і багатогранністю форм прояву економічної активності, які утворюють складну ієрархію зв’язків і залежностей, загострюючи наявні та породжуючи нові суперечності. У цьому аспекті визначено, що Україна має певні конкурентні переваги у світогосподарській системі. Це стосується, зокрема, її унікального у світі природно-ресурсного потенціалу, який може відігравати важливу роль у розвитку світової економіки як її природна база. Обґрунтовано, що для збереження нинішніх конкурентних переваг, необхідно забезпечити вигоду від глобалізації, перетворити глобальну ринкову силу в продуктивну для національної економіки, комплексно використовуючи комбінацію глобалізації з регіональною самодостатністю і забезпеченням національних інтересів.
22. Розроблено стратегічні напрями розвитку інституціонального середовища сфери аграрного природокористування на засадах гармонізації з міжнародним інституціональним простором та європейськими досвідом забезпечення сталого розвитку господарських систем.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Стратегический ответ России на вызовы нового века: [монография] / Л.И.Абалкин и др. // Под общ. ред. академика Л.И.Абалкина – М.: Экзамен, 2004. – 605 с.
2. Авраменко Н.Л. Роль оподаткування у формуванні водноекологічної безпеки України / Н.Л.Авраменко // Збірник наукових праць «Економіка. Екологія. Управління.» - Ірпінь: Національний університет ДПС України, 2012. – 464с.
3. Аграрная экономика: учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. / [под ред. Н.М.Малыша]. – С.Пб.: Лань, 2002. – 688с.
4. Аграрний сектор економіки України (стан і перспективи розвитку) / [Присяжнюк М.В., Зубець М.В., Саблук П.Т. та ін.]; за ред. М.В.Присяжнюка, М.В.Зубця, П.Т.Саблука, В.Я.Месель-Веселяка, М.М.Федорова. – К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 1008 с.
5. Александров І.О. Економіко-екологічна безпека територіальних утворень та виробничих систем / І.О.Александров, Г.О.Черніченко, О.В.Половян // Регіональна економіка. – 2004. - № 1. – С. 133-142.
6. Алексеев М.М. Собственность и социализм / М.М.Алексеев // Русская философия собственности. - С.Пб.: Таиза, 1993. – 417 с.
7. Амбросов В.Я. Великотоварні підприємства як основа впровадження інновацій/ В.Я. Амбросов, Т.В. Маренич // Економіка АПК. – 2007. - №6. – С.16- 22.
8. Америка и устойчивое развитие: новая концепция охраны окружающей среды во имя сегодняшнего процветания страны и сохранения ресурсов и возможностей для будущих поколений: Пер. с англ. //Экос. – 1996. - №1-2. – С.1-154.
9. Андреева Н. Государственное регулирование сельського хозяйства в развитых странах / Н.Андреева // Проблемы теории и практики управления. – 1993. - №3. – С. 40-45.
10. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств: Підручник. / [під ред. В.Г.Андрійчука]. – К.: ІЗМН, 1996. – 512с.
11. Андрощук І.В. Аналіз міжнародного досвіду застосування економічних важелів для здійснення екологічної політики в Україні/ І.В. Андрощук // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія: Наук. збірник / Відп. редактор В.К.Хільчевський. – Київ – Луцьк: РВВ Луцького ДТУ, 2002. – Том 4. – С. 13-17
12. Арзуманова Н.И. Разработка концессионно-франчайзинговых форм проектного управления в развитии системы частно-государственного партнерства: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук: спец. 05.13.10 «Управление в социальных и экономических системах (экономические науки)» / Н.И. Арзуманова . – Рн/Дону, 2008. – 20 с.
13. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки/ Р.Арон // [Пер. з фр.]. К.: «Юніверс», - 2004, с.360
14. Барть П. Философия истории как социология/ П.Барть// [Пер. с нем. ]. С.-Петербург, -1902, с.412
15. Безгодов С.А. Формирование экономических механизмов в системе государственно-частного партнерства: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хазяйством (макроэкономика)» / С.А. Безгодов. – СПб., 2007. – 20 с.
16. Беленький П.Ф., Лойко П.В. Многоукладное землепользование в России: концепция земельных преобразований и управления земельными ресурсами: Учебное пособие. – Москва: «Былина». – 2001.-С.34
17. Бергер П.Л. Що таке інституція? [Электронный ресурс]:/ П.Л.Бергер// [Пер. Ю Яременко].- Режим доступа: http:// www.ji.lviv.ua/n35text/berger. htm
18. Бетелл Т. Собственность и процветание / Том Бетелл // [Пер. с анг. Б.Пинскера]. – М.: ИРИСЭН, 2008. – 480 с.
19. Блехцин И.Я., Минеев В.А. Производительные силы СССР и окружающая среда (проблемы и опыт исследования)./ И.Я.Блехцин, В.А.Минеев// – М.: Мысль, 1981. – 214с.
20. Бобух І.М. Економічна оцінка природних багатств в контексті теорії ренти / І.М.Бобух // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. , 17 травня 2007р., Київ: у 3 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – Ч.2. – С. 151-159.
21. Боднар І. І. Міжнародна інформація / І.Боднар // Вид. 2-ге, стереотипне. – Львів.: «Новий світ - 2000», 2006. – 216 с.
22. Бодюк А. Бюджетні принципи прогнозування фіскальних платежів за використання природних ресурсів у суспільному виробництві / А.Бодюк // Вісник податкової служби України. – 2005. - № 28. – С.50-51.
23. Бодюк А. Методика оцінного аналізу виконання планово-бюджетних показників за використання природних ресурсів / А.Бодюк // Вісник податкової служби України. – 2005. - № 41. – С.56-57.
24. Бодюк А. Новації у системі справляння водно-ресурсних платежів до бюджету / А.Бодюк // Водне господарство України. – 2006. - №6. – С. 34-39.
25. Бодюк А.В. Фіскальні аспекти економічного природокористування: [монографія] / А.В.Бодюк. – Ірпінь: Національна академія ДПС України. – 2004. – 507 с.
26. Бойко Л.М. Регулювання земельних відносин у сільському господарстві: [монографія] / Л.М.Бойко // - К.: ННЦ ІАЕ, 2011. – 316 с.
27. Борисова В.А. Відтворення природного ресурсного потенціалу АПК: економічні аспекти: [монографія] / В.А. Борисова // - Суми: Довкілля, 2003. – 373 с.
28. Бриндзя З.Ф. Еколого-економічне обґрунтування ефективного використання природних сільськогосподарських ресурсів/ З.Ф.Бриндзя // Наукові записки Тернопільського національного економічного університету. Серія „Економіка”. Випуск 23. – Тернопіль, 2006. – С. 32-38.
29. Бриндзя З.Ф. Реформування аграрних відносин і системи новітніх підходів до їх вирішення/ З.Ф.Бриндзя // Наукові записки ТНЕУ, Економічна думка, 2007. – С. 29-35.
30. Брюховецька Н.Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія і практика / Н.Ю. Брюховецька // - Донецьк: ІЕП НАН України, 1999. – 275 с.
31. Будзяк В.М., Будзяк О.С. Проблеми раціонального використання водних ресурсів в галузях економіки України/ В.М.Будзяк, О.С.Будзяк // Збірник наукових праць. – Національний університет водного господарства та природокористування. – Випуск 3(51). – 2010р. – С.28-35.
32. Буркинський Б., Галушкіна Т. Глобалізація економіки та національна екологічна доктрина // Б Буркинський., Т.Галушкіна // Економіст. – 2002. – №9. – С.20-23.
33. Быстряков И.К. Рента как инструмент управления экономическим пространством / И.К. Быстряков // Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. , 17 травня 2007р., Київ: у 3 ч. / РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2007. – Ч.2. – С. 5-10.
34. Валлерстайн И. Конец знакомого мира: Социология ХХІ века / И.Валлерстайн //[Пер. с англ. под ред. В.Л.Иноземцева]. – М.: Логос, 2003.- 345 с.
35. Ванберг В. «Теория порядка» и неоинституциональная экономика.[Электронный ресурс]:/ В.Ванберг // Вопросы экономики. – 1995. – №12. – Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
36. Вареніченко Л.Л. Науково-методичні основи розробки системи державного регулювання економікою України: Дис. канд. екон. наук: спец. 08.02.03. / Л.Л.Вареніченко – К., 1996. – 183с.
37. Васильева Е.Э. Институционализм как альтернатива неоклассической и марксистской экономической теории [Электронный ресурс]:/ Е.Васильева. – Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
38. Ватаманюк З., Панчишин С., Реверчук С. та ін. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка / З. Ватаманюк, С.Панчишин, С.Реверчук – К.: Альтернативи, 2003. – 606с.
39. Введение в институциональную экономику: учебное пособ / [под ред. Д.С.Львова]. – М.: Экономика, 2005. – 639с.
40. Веблен Т. Теория праздного класса / Т.Веблен //[пер. с англ.; вступ. ст. С.Г. Сорокиной].- М.: Прогресс, -1984. – 367с.
41. Веклич О. Удосконалення економічних інструментів екологічного управління в Україні / О.Веклич // Економіка України. – 1998. -№9. - С. 65-74
42. Веклич О.О. Економічний механізм природокористування: аналіз дієвості / О.О.Веклич // Вісник НАН України. – 2001. - №8.- С.35-41.
43. Веклич О.О. Сучасний стан та ефективність економічного механізму екологічного регулювання / О.О.Веклич // Економіка України. – 2003. - № 10. – С.62-70
44. Вільямсон Олівер Е. Економічні інституції капіталізму: фірми, маркетинг, укладання контрактів / Вільямсон Олівер Е.– К.: Арт.Ек, -2001. – 472с.
45. Владимиров В.В. Урбоэкология/ В.В.Владимиров. – М.: Изд-во МНЭПУ. – 1999. – 204с.
46. Водний кодекс України. – К.: Преса України. – 1995. – 15 с.
47. Водні ресурси на рубежі ХХІ ст.: проблеми раціонального використання, охорони та відтворення: [монографія] / За ред. акад. УЕАН, д.е.н., професора М.А.Хвесика. – К.: РВПС України НАН України, 2005. – 564 с.
48. Вольчик В.В. Институционализм: вторичность нового мифа? (Возможности и пределы институциональной экономики) [Электронный ресурс]: / В.В.Вольчик // Экономический вестник Ростов. госуд. ун-та. – 2004. – Т.2.- №2. – С. 55-68. - Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
49. Вольчик В.В. Эволюция институтов постиндустриальной экономики в контексте дихотомии Веблена [Электронный ресурс]. / В.В.Вольчик // Экономический вестник Ростов. госуд. ун-та. – 2008. – Т.6. - №2. – С. 53-65. - Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
50. Гаврилюк О.В., Гузенко І.Ю. Конкурентні та інтегровані стратегії у глобальному розвитку / О.В. Гаврилюк, І.Ю.Гузенко // Економіка промисловості. – 2003. – № 3 (21). – С. 5-9
51. Гайдай Т.В. Вплив сучасної інституціональної теорії на розвиток економічної науки / Т.В.Гайдай // «Економічна теорія» №2, - 2004, с.93.
52. Гайдай Т.В. Теоретико-методологические основы исследования экономической ментальности: институциональный аспект [Электронный ресурс]: / Т.В.Гайдай// Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
53. Галиця І. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів / І.Галиця // Вісник НАН України. – 2004. - №3. – С.10-23.
54. Галунько В. Власність як юридична та економічна категорія, об’єкт протиправного посягання // http://personal.in.ua/article.php/ida=369.
55. Галушкіна Т.П., Гордійчук Є.Г., Костецька Н.О. Загальноєвропейські вектори розвитку в галузі охорони довкілля та природокористування в Україні/ Т.П.Галушкіна та ін.// Вісник Національного університету водного господарства та природокористування. Збірник наукових праць. Економіка. Частина 2. Випуск 4(36).- Рівне, РВЦ НУВГП. – 2006. – С.10-15.
56. Гамильтон У.Х. Институциональный поход к экономической теории [Электронный ресурс]. / У.Х. Гамильтон // Экономический вестник Ростов. госуд. ун-та. – 2007. – Т.5. №2. – С. 110-117. - Режим доступа: http://www.ecsocman.edu.ru.
57. Геєць В.М. Нестабільність та економічне зростання. / В.М.Геєць. – К.: Інститут економічного прогнозування, 2000. – 344 с.
58. Геєць В.М. Українське економічне «диво»: реальність чи очікування? / В.М.Геєць // Політика і час. – 2004. - №6. – С. 3-7.
59. Герасимчук В.Г. Розвиток підприємництва: діагностика, стратегія, ефективність / В.Г.Герасимчук. – К.: Вища школа, 1995. – 265с.
60. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації / З.В.Герасимчук. - Луцьк: «Надстир’я», 2001. – 528с.
61. Герасимчук З.В., Вахович І.М., Голян В.А., Олексюк А.О. Трансформація інституціонального механізму природокористування в умовах глобалізації: екологічні імперативи та системні суперечності : [монографія] / З.В.Герасимчук та ін. - Луцьк: Надстир’я, 2006. – 228с.
62. Герасимчук З.В., Мольчак Я.О., Хвесик М.А. Еколого-економічні основи водокористування в Україні: Навчальний посібник. / З.В.Герасимчук та ін. – Луцьк: Надстир’я. – 2001. – 528 с.
63. Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования: Учебник для ВУЗов. / Э.В. Гирусов – М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1998. – 455 с.
64. Глобальная экологическая проблема / Р.А.Новиков, А.К.Жирицкий, В.И.Маркушина, Р.А.Перелет/ [Под ред. Р.А.Новикова]. – М.: Мысль, 1988. – 204 с.
65. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природных ресурсов: Учебное пособие для вузов / А.А.Голуб, Е.Б.Струкова. - М.: Аспект-Пресс, 1999. – 319с.
66. Голуб А.А., Струкова Е.Б. Экономика природопользования: Учебник/ А.А.Голуб, Е.Б.Струкова. – М.: Аспект Пресс, 1995. – 188с.
67. Голян В.А. Аналіз основних тенденцій використання водних ресурсів та шляхів їх економії /В.Голян// Статистика України. – 2008. - №4(43). – С. 30-35
68. Голян В.А. Природокористування як сфера економічних відносин: суперечності та пріоритети / В.А.Голян // Економіка та держава. – 2007. - №6. –С. 20-22.
69. Голян В.А. Соціогуманітарні та екологічні аспекти трансформації організаційно-економічного механізму природокористування / В.А.Голян // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. – Вип. – 1-2./ [Голов. ред. О.П.Степанов]. –К.: НАУ, 2004. – С. 493-504.
70. Горбачев М.С., Данилов-Данильян В. Грани глобализации: трудные вопросы современного развития / М.С.Горбачев и др. - М.: Альпине Паблишер, 2003. – 592 с.
71. Гофман К.Г. Экономическая оценка природных ресурсов в условиях социалистической экономики/ К.Г.Гофман. – М.: Наука, 1977. – 234с.
72. Гражевська Н.І. Економічні аспекти глобальних змін / Н.І.Гражевська. - К.: Знання, 2008. – 413 с.
73. Гринів Л. С. Розвиток фізичної економії: нові проблеми та моделі/ Л. С. Гринів // Фізична економія: методологія дослідження та глобальна місія України. Збірник наукових праць. – К.: КНЕУ, 2009. – С. 178-187.
74. Грищенко В.Ф. Экологизиция международных отношений в условиях глобализации / В.Ф.Грищенко // Вісник СумДу. Серія «Економіка». – 2005. - №2(74). – С.36-43.
75. Губері Ю., Сватош М. Основні засади і тенденції розвитку спільної аграрної політики країн ЄС / Ю.Губері, М.Сватош // Економіка України. – 1996. - № 9. – С. 79-84.
76. Гудзь В.П., Примак І.Д., Рибак М.Ф. та ін. Адаптивні системи землеробства: Навчальний посібник / В.П.Гудзь та ін. – К.: Центр учбової літератури, 2007.- 336 с.
77. Гужеля Л.М. Екологічний аспект суспільного розвитку: постановка проблеми / Л.М.Гужеля // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. – Вип. 3-4 / [Голов. ред. О.П.Степанов]. – К.: НАУ. 2004. – С.738-740.
78. Гужеля Л.М. Екологічний чинник економічного розвитку в контексті економічної теорії / Л.М.Гужеля // Стратегія розвитку України (економіка, соціологія, право): Наук. журнал. – Вип. 1-2 / [Голов. ред. О.П.Степанов]. – К.: НАУ. 2004. – С.486-493.
79. Гумеров Р.Р. Аграрная политика: от диктата либералистских догм к экономическому прагматизму / Р.Р.Гумеров // Российский экономический журнал. – 2003. – №2. – С.41-59.
80. Гуревичев М.М. Государственное регулирование в условиях рыночной экономики (исследование эволюции) / М.М.Гуревичев. – Харьков: «Основа», 1993. – 240с.
81. Гуторов О.І. Проблеми становлення екологічно збалансованого аграрного виробництва / О.І.Гуторов // Перспективи екологізації аграрного виробництва в Україні: Зб. наук. праць/ [за заг. ред. Ю.О.Лупенка, О.В.Ходаківської]. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 182с.
82. Данилишин Б. Державний сектор економіки: перезавантаження / Б.М. Данилишин // Урядовий кур’єр. – 2008. - №48. – С.6.
83. Данилишин Б., Міщенко В. Реформування відносин власності на природні ресурси / Б.Данилишин, В.Міщенко //Економіка України. – 2003.-№9.- С.34-42.
84. Данилишин Б.М. Рентна політика в Україні: [монографія] / Б.М.Данилишин, В.С.Міщенко. – К.: ЗАТ «Нічлава», 2004. – 68 с.
85. Данилишин Б.М., Хвесик М.А., Голян В.А. Економіка природокористування: Підручник / Б.М. Данилишин та ін. – К.: «Кондор», 2009. – 465 с.
86. Дані Державного Департаменту тракторного і сільськогосподарського машинобудування Міністерства аграрної політики та продовольства України, 2009р.
87. Данько М.С. Роль інституційних трансформацій в забезпеченні інноваційного розвитку / М.С. Данько // Актуальні проблеми економіки. – 2004. - №11 (41). – С.97-109.
88. Дацій О.І. Теорія формування та розподілу ренти / О.І. Дацій //Актуальні проблеми формування рентної політики в сучасних умовах: Матеріали між нар. Наук.-практ. Конф., м.Київ, 17 травня 2007р.: У трьох частинах/РВПС України НАН України. – К.: РВПС України НАН України, 2007.- Ч.1. – с.87-95
89. Дейнека А.М. Лісове господарство: еколого–економічні засади розвитку: [монографія] / Анатолій Дейнека. – К.: Знання, 2009. – 350 с.
90. Державна служба статистики України / [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
91. Дерябина М. Государственно-частное партнерство: теория и практика / М.Дерябина // Вопросы экономики. – 2008. - №8.- С.61-77.
92. Деякі інституціональні аспекти земельних відносин в Україні: стан та напрямки вдосконалення. Наук. видання/ І.К.Бистряков, О.С. Новоторов, Т.С.Ніколаєнко, О.О.Кучер, В.М.Будзяк. – Київ, 2002. – 134 с.
93. Добровольные руководящие принципы ответственного управления владением и пользованием земельными, рыбными и лесными угодьями. Первый вариант [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.fao.org/fileadmin/user_upload/nr/land_tenure/pdf/First_Draft_VG_ Russian_Final.pdf
94. Добряк Д.С. Земельна реформа і формування ринку землі в Україні / Д.С. Добряк // Економічний часопис.- 1999.-№6.-С.31-34.
95. Добряк Д.С., Канаш О.П., Бабміндра Б.І., Розумний І.А. Класифікація сільськогосподарських земель як наукова передумова їх екологобезпечного використання/ Д.С. Добряк та ін. – К.: Урожай, 2007. –212с.
96. Долішній М., Садова У., Семів Л. Глобалізація та її регіональні виміри / М.Долішній та ін. // Регіональна економіка. – 2002. - №3. – С. 7-24.
97. Дорогунцов С.І., Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення управління природокористуванням в АПК/ С.І.Дорогунцов та ін. – К.: Урожай, 1992. – 128с.
98. Дорогунцов С.І., Ральчук О.М. Управління техногенно-екологічною безпекою у парадигмі сталого розвитку: концепція системно-динамічного вирішення / С.І. Дорогунцов, О.М. Ральчук. - К.: Наукова думка, 2001. – 172 с.
99. Дубас Р.Г. Економіка природокористування: Навчальний посібник/ Р.Г. Дубас// - (2-ге вид., стереотип.). – К.: КНТ, 2009. – 448 с.
100. Дудюк В.С., Синякевич І.М. Концепція національної цінової політики в лісовому господарстві / Лісова політика: теорія і практика: [монографія]. – Львів: ЛА «Піраміда», 2008. – С. 59-64.
101. Екологія і закон: Екологічне законодавство. У2 кн./[Під ред. В.І.Анрейцева].-К.: Юрінком Інтер, 1998. –Кн.1.-704с.
102. Екологічна Конституція Землі. Методологічні засади. / [За ред. акад. НАН України, д-ра екон. наук, проф. Ю.Ю. Туниці]. – Львів: РВВ НЛТУ України, 2011. – 440 с.
103. Економіка України: Національна стратегія розвитку: [монографія] // [За ред. д. е. н, проф. Гринів Л. С.].– Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 444 с.
104. Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1./ [Редкол.: С.В.Мочерний та ін.].-К.: Видавничий центр «Академія», 2002.-952 с.
105. Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення: [монографія] / [О.М.Алимов, А.І.Даниленко, В.М.Трегобчук та ін.]. – К.: Об’єднаний інститут економіки НАН України, 2005. – 540 с.
106. Eлгер Е., Норт Д. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки / Е.Eлгер, Д. Норт.//[Пер.з англ. І.Дзюб].- К.: Основи, 2000. –167с.
107. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/
108. Електронний ресурс: – Режим доступу: - http:// slovari. yandex.ru/dict/ economic/ article/ses.2321. htm
109. Ермошенко Н.Н. Основные тенденции предпринимательства в странах с развитой рыночной экономикой / Н.Н.Ермошенко, Э.И.Борсученко. – К.: УкрИНТЭИ, 1992. – 56с.
110. Жамс Э. История экономической мысли ХХ века. (Пер. с фр.) . / Э. Жамс// [Под общей редакцией И.Г.Блюмина].-М.: Изд-во иностранной литературы, -1959. – с.91.
111. Жарун О.В. Інвестиційна діяльність у сільськогосподарських підприємствах регіону / О.В.Жарун // «Економіка АПК» №4. -2010.- с.83-87.
112. Забезпечення конкурентоспроможності аграрних підприємств заходами менеджменту: [монографія] / [За заг. ред. М.В.Зось-Кіора, О.В.Кочеткова]. – Луганськ: Елтон-2, 2009. – 140с.
113. Загорий Е.В. Реализация природоохранной инвестиционной инициативы с помощью специализированных финансово-кредитных учреждений / Е.В.Загорий // Вісник Одеського державного екологічного університету. – 2006. - № 2. – С. 35-39.
114. Зайцев Н.Л. Краткий словарь экономиста: 3-е изд. дораб./ Н.Л. Зайцев. -М.: ИНФРА-М, 2006.-160 с.
115. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991р.//Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№41.-546с.
116. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» №433-ІV від 16.01.2003 р., ст..8.5.
117. Закон України про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю» // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 45. –С. 650-658.
118. Закон України «Про плату за землю» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 38. –С.1259 - 1265.
119. Земельний кодекс України: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/
120. Земельний кодекс Української РСР // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. - № 10. – С. 238-273
121. Зіновчук Н.В. Інституціональне середовище екологічної політики в аграрному секторі України / Н.В.Зіновчук // Економіст. – 2010. - №8. – С.10-13.
122. Зоря С. Сільське господарство та збалансованість рахунку поточних операцій в Україні // Політика та розвиток сільського господарства в Україні / [За ред Ш. фон Крамона-Таубаделя, С. Зорі, Л. Штріве]. - К.: Альфа-Принт, 2001. - С. 35-58.
123. Зотов В.В. Инстуциональные проблемы и преобразования экономики Росси [Электронный ресурс] / В.В. Зотов, В.Ф. Пресняков, В.О.Розенталь // Экономическая наука современной России. – 1999. - №1. – Режим доступа: http:// www.ecsocman.edu.ru.
124. Иншаков О.В. Экономические институты и институции: к вопросу о типологии и классификации [Электронный ресурс] / О.В. Иншаков. - Режим доступа: http:// www.ecsocman.edu.ru.
125. Исаченко А.Г. Методы прикладных ландшафтных исследований/ А.Г.Исаченко. – Л.: Наука, 1980. – 264с.
126. Исаченко А.Г. Физико-географические основы оптимизации природной среды/ А.Г.Исаченко// Человек и окружающая середа. Тезисы докладов 2-й конференции. – Л.: Географическое общество СССР. – 1977. –С.5-6.
127. Ібатуллін Ш.І. Методика оцінки економічного потенціалу територій України для цілей землекористування / Ш.І. Ібатуллін // Вісник аграрної науки. – 2007. – № 12. – С. 68–73.
128. Іванух Р., Данилишин Б. Природно-ресурсний потенціал України і шляхи підвищення ефективності його використання/ Р.Іванух, Б.Данилишин //Економіка України. – 1995.-№11.-с.52-64.
129. Івашина О.Ф. Інституціоналізація економічного розвитку: [монографія] / О.Ф. Івашина // - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2009. – 283 с.
130. Ігнатюк І.З. Основні економіко-методичні підходи до прогнозування раціонального водокористування водно-ресурсного потенціалу регіону/ І.З. Ігнатюк // Офіційний сайт Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського. - [Електронний ресурс]. – Режим. дост. www.nbuv.gov.ua.
131. Інвестиційна діяльність в Україні//Департамент інвестиційної та інноваційної діяльності Міністерства економіки України. – Інформаційно-аналітичні матеріали, -2010.
132. Інструмент Європейського сусідства і партнерства – нові можливості для Укра