ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІРОНІЇ РЕЦИПІЄНТОМ: КОГНІТИВНИЙ І КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ (на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

brief description

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ЛЕСІ УКРАЇНКИ

На правах рукопису

ЛЕСИК ІРИНА ВАЛЕРІЇВНА

УДК 811.111’42

ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ІРОНІЇ РЕЦИПІЄНТОМ: КОГНІТИВНИЙ І КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТИ
(на матеріалі англомовного художнього дискурсу)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
БУЛАТЕЦЬКА Людмила Іванівна
кандидат філологічних наук,
професор

Луцьк 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. ІНТЕРПРЕТАТИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ІРОНІЇ

12

1.1.

Онтологічні ознаки іронії

12

1.1.1.

Оцінність та емоційність іронії.....

13

1.1.2.

Ігровий характер іронії ......

17

1.1.3.

Аномальність іронії

26

1.1.4.

Парадоксальність іронії та контрастний ефект як вияв парадоксальності............

33

1.1.4.1.

Контраст між буквальним значенням та реальною ситуацією....

38

1.1.4.2.

Контраст між буквальним значенням та переносним смислом...

42

1.1.4.3.

Контраст між ідеалізованою ситуацією продуцента іронії та реальною ситуацією....

45

1.1.4.4.

Контраст між переносним смислом та ідеалізованою ситуацією реципієнта іронії

49

1.2.

Кроки інтерпретативної діяльності реципієнта іронії..

50

Висновки до першого розділу....................

57

РОЗДІЛ 2. КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІРОНІЇ РЕЦИПІЄНТОМ

61

2.1.

Концептуальна інтеграція ментальних просторів як лінгвокогнітивний процес інтерпретації іронії.

61

2.2.

Лінгвокогнітивні операції інтерпретації іронії.

64

2.2.1.

Операція аналогового мапування..

65

2.2.2.

Операція субститутивного мапування .

81

2.2.3.

Операція контрастивного мапування

90

2.2.4.

Операція наративного мапування.

99

Висновки до другого розділу.........

125

РОЗДІЛ 3. КОМУНІКАТИВНИЙ АСПЕКТ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ІРОНІЇ РЕЦИПІЄНТОМ.

128

3.1

Реакція реципієнта на іронію продуцента...................

128

3.1.1.

Реактивна стратегічна лінія на прийнятність іронії...

129

3.1.2.

Реактивна стратегічна лінія на неприйнятність іронії................................................................................

135

3.2.

Дистанція між комунікантами як фактор впливу на інтерпретацію іронії реципієнтом..............

144

3.2.1.

Інтелектуальна дистанція.....

144

3.2.2.

Психологічна дистанція....

161

Висновки до третього розділу..........

175

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ...

179

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

186

ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА

204

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ.

206

ВСТУП

Інтерпретація іронії є міждисциплінарною сферою дослідження, проблематику якої розглядають у низці різноманітних галузей науки: психології, психолінгвістики, літературознавства, філософії, герменевтики, риторики, стилістики, прагматики, когнітології. Науковий синтез у тлумаченні інтерпретації є доцільним, оскільки під час тривалих та ретельних досліджень було доведено, що іронія один з найбільш важливих „способів мислення людини” [165, с. 365], невід’ємна частина її концептуальної системи, яка бере участь у формуванні картини світу, аксіологічних орієнтацій, культури та мови.
Проблему інтерпретації художніх текстів вивчають дослідники К.А. Долінін [45], А.І. Домашнєв [46], В.А. Кухаренко [67], окремі аспекти загальної проблеми інтерпретації, зокрема питання адресантно-адресатних кореляцій отримали відображення в наукових працях М.М. Бахтіна [8], О.П. Воробйової [26; 27], І.М. Колєгаєвої [58]. Антропологічна орієнтація сучасного лінгвістичного знання зумовила інтерес до вивчення людського фактора в мовленнєвій комунікації, і, відповідно, до фактора адресата, який є невід’ємним учасником дискурсу [6; 17; 24; 98; 99].
Для традиційного та структурного мовознавства природним є розуміння інтерпретації як універсальної категорії, незалежної від учасників ситуації спілкування, як такої, що визначається тільки значеннями мовних форм. З появою когнітивної парадигми лінгвістичних досліджень розв’язання проблеми інтерпретації вимагає моделювання когнітивних процесів, що лежать в основі розуміння мовленнєвих повідомлень. Перевага когнітивного підходу до інтерпретації іронії полягає в тому, що можна формально описувати процеси її сприйняття та розуміння, виходячи за межі власне мовного значення.
Іронія має давню та багатопланову традицію вивчення в лінгвістиці. Комплексність і багатофункціональність іронії дають змогу розглядати цей феномен у різних аспектах. У структурно-семантичних лінгвістичних дослідженнях особливу увагу приділяли мовній природі іронії, вияву її основних структурних ознак та лінгвістичних засобів вираження на матеріалі різних мов та типів мовлення, де іронію тлумачать як стилістичний прийом чи як реалізований мовними засобами елемент світосприйняття людини [5; 31; 73; 97; 107; 114; 126; 139; 181; 186; 197]. З позицій прагматики іронію розглядають на рівні висловлювання у безпосередньому співвідношенні з ситуацією спілкування [4; 21; 48; 101; 145; 173; 174; 178; 180; 209].
Втім, незважаючи на глибоке опрацювання проблем, пов’язаних з іронією, низка питань у її теорії залишається недостатньо дослідженою, неоднозначною, потребує більш системного аналізу з урахуванням новітніх розробок у галузі когнітивної та комунікативної лінгвістики. Це стосується насамперед встановлення лінгвокогнітивного механізму інтерпретації іронії, аналізу реагування реципієнта на іронію продуцента, виявлення комунікативних чинників, що впливають на процес інтерпретації іронії.
Дисертаційне дослідження присвячено розробці ефективної моделі інтерпретації іронії в межах когнітивно-комунікативної парадигми.
Актуальність обраної теми зумовлена загальною спрямованістю сучасних лінгвістичних досліджень на вивчення проблем розуміння дискурсу, його ефективної інтерпретації реципієнтом, необхідністю опрацювання нових принципів, методик та операційного інструментарію інтерпретації з когнітивних позицій. Вивчення інтерпретації іронії в когнітивно-комунікативному аспекті є актуальним і тому, що відкриває якісно новий рівень осмислення феномену іронії, дає змогу розглянути когнітивні сутності, які перебувають в основі її сприйняття, сприяє з’ясуванню взаємодії мисленнєвих та мовленнєвих чинників у процесі її інтерпретації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у межах наукової теми кафедри англійської філології Волинського національного університету імені Лесі Українки „Семантичні, соціолінгвістичні та прагматичні особливості мовних одиниць” (номер державної реєстрації 0197V004982). Тему дисертації затверджено Вченою радою ВНУ імені Лесі Українки (протокол № 7 від 25.01.2001 р.).
Мету дисертації становить побудова ефективної моделі інтерпретації іронії з урахуванням досягнень когнітивної лінгвістики, а також виявлення закономірностей функціонування механізму інтерпретації іронії в дискурсі. Досягнення поставленої мети вимагає розв’язання таких завдань:
· з’ясувати онтологічні ознаки іронії, які складають її інтерпретативний потенціал;
· розглянути основні етапи (кроки) інтерпретативної діяльності реципієнта іронії;
· описати лінгвокогнітивний механізм інтерпретації іронії, виокремивши основні лінгвокогнітивні процеси, операції та процедури інтерпретації;
· встановити закономірності зв’язку між мовним утіленням іронії та когнітивними моделями її інтерпретації;
· проаналізувати реакцію реципієнта на іронію продуцента;
· визначити вплив інтелектуальної та психологічної дистанції між комунікантами на успішність та результативність інтерпретації іронії реципієнтом.
Об’єктом дослідження є механізм інтерпретації іронії реципієнтом.
Предмет дослідження когнітивний та комунікативний аспекти функціонування механізму інтерпретації іронії.
Матеріалом дослідження слугували 2100 прикладів контекстуального вживання іронічних висловлювань, виокремлених методом суцільної вибірки з діалогічного мовлення персонажів британської та американської художньої прози XX століття, загальним обсягом 6674 сторінок.
Методологічною основою дослідження є досягнення когнітивної лінгвістики, зокрема модель концептуальної інтеграції М. Тернера та Ж. Фоконьє, принципи метафоричного аналізу Дж. Лакоффа та М. Джонсона, засади теорії інтерпретації дискурсу В.З. Дем’янкова, наукова концепція фреймового моделювання С.А. Жаботинської, класифікація видів мапувань Л.І. Бєлєхової. Враховуються положення теорії мовленнєвої діяльності та теорії дискурсу, які знаходять своє відображення в моделі інтерпретації.
Методи дослідження, зумовлені метою та завданням роботи, містять: гіпотетико-дедуктивний метод, який передбачає доведення на практичному матеріалі висунутих гіпотез; методи концептуального аналізу дискурсу й елементи інтерпретації тексту для дослідження лінгвокогнітивного механізму інтерпретації іронії реципієнтом; метод контекстно-ситуативного аналізу, використаний для детального з’ясування позамовних чинників, що впливають на специфіку інтерпретації іронії; метод комунікативно-функціонального аналізу, за допомогою якого були виявлені функціональні особливості іронії в дискурсі та досліджено вплив іронії на реципієнта; метод структурно-семантичного аналізу, яким ми послуговувалися при описі онтологічних ознак іронії, розкритті сутності феномену іронії. В дослідженні також застосовано елементи лінгвостилістичного аналізу при встановленні закономірностей зв’язку між мовним утіленням іронії та когнітивними моделями її інтерпретації. Частотність результатів доведено результатами кількісного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше продемонстровано ефективність застосування принципів та методів когнітивної лінгвістики в процесі формування адекватної теорії інтерпретації іронії реципієнтом, запропоновано когнітивну модель інтерпретації іронії, що ґрунтується на теорії концептуальної інтеграції. Новими в цьому дослідженні є виявлення та опис функціонування таких онтологічних ознак іронії, як аномальність, парадоксальність, ігровий характер; дослідження контрасту як когнітивної основи інтерпретації іронії; осмислення іронії як феномену, в якому знаходять відображення як рівень мови, так і рівні абстрактних концептуальних структур.
Вперше описано лінгвокогнітивні операції аналогового, субститутивного, контрастивного та наративного мапування, які активізуються реципієнтом іронії та розкривають механізм її інтерпретації. Вперше розглянуто реакцію реципієнта на іронію продуцента, виявлено чинники, що регулюють психологічну й інтелектуальну дистанцію між комунікантами та впливають на розуміння іронії реципієнтом.
Особистий внесок дисертантки полягає в теоретичному обґрунтуванні поняття іронії, описі її онтологічних ознак, що розкриває когнітивну сутність цього феномену. Запропонований у роботі лінгвокогнітивний механізм інтерпретації іронії доповнює принципи, методику та операційний інструментарій тлумачення неоднозначних висловлювань. Аналіз стратегій і тактик комунікативного реагування реципієнта на іронію мовця, вивчення інтелектуальної та психологічної дистанцій між комунікантами як факторів впливу на інтерпретацію іронії розширюють сферу її комунікативно-прагматичних досліджень.
Теоретичне значення роботи зумовлено тим, що вона містить нову концептуальну модель інтерпретації іронії, сприяючи розв’язанню проблем сприйняття та розуміння дискурсу, особливостей виокремлення імпліцитного смислу та дослідження механізмів його впливу на реципієнта. Застосований когнітивний підхід до інтерпретації іронії дає змогу розглядати іронію у зв’язку з особливостями мисленнєвої та пізнавальної діяльності комунікантів. Розроблені положення сприяють поглибленню теорії іронії та розширенню існуючих уявлень про її роль у розумінні дискурсу.
Практична цінність роботи мотивована можливістю застосування її матеріалів і результатів при викладанні окремих розділів у курсах стилістики сучасної англійської мови, загального мовознавства, при підготовці методичних посібників із спецкурсів „Інтерпретація тексту”, „Когнітивна лінгвістика”, „Комунікативна лінгвістика”, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт з англійської філології, при проведенні практичних занять з англомовного писемного й усного мовлення.
Апробація роботи. Основні теоретичні положення і практичні результати праці викладено на п’яти наукових конференціях: міжнародній науковій конференції „Лінгвістика та лінгводидактика на зламі століть: питання теорії та практики” (Львів, 2004); науковій конференції „Мови, культури і переклад у добу глобалізації”, присвячену пам’яті професора Юрія Жлуктенка (Київ, 2005); II Всеукраїнській науковій конференції „Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк Світязь, 2008); III Всеукраїнській науково-практичній конференції (Чернігів, 2009); VI Міжнародній науковій конференції „Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2009); на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології Волинського національного університету імені Лесі Українки (Луцьк, 2000-2009).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження відбито в 7 публікаціях, з яких 5 статей надруковано у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України. Всі публікації виконано одноосібно.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (227 позицій) і списку джерел ілюстративного матеріалу (35 позицій). Дисертація містить 5 схем та 3 таблиці, що узагальнюють отримані дані. Загальний обсяг тексту роботи 208 сторінок, обсяг основного тексту 185 сторінок.
У вступі обґрунтовано актуальність проведеного дослідження, сформульовано мету, завдання, визначено об’єкт і предмет дослідження, описано фактичний матеріал і методи дослідження, окреслено наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи.
У першому розділі „Інтерпретативний потенціал іронії” розглянуто онтологічні ознаки іронії, які виявляються в її структурі та семантиці і визначають особливості інтерпретації іронії реципієнтом; проаналізовано певні типи контрастів, які складають основу сприйняття і розуміння іронії; розкрито основні кроки інтерпретативної діяльності реципієнта іронії.
У другому розділі „Когнітивний аспект інтерпретації іронії реципієнтом” досліджено лінгвокогнітивну специфіку інтерпретації іронії, а саме: описано лінгвокогнітивний процес концептуальної інтеграції як ефективний інструмент інтерпретації іронії, розглянуто лінгвокогнітивні операції аналогового, субститутивного, контрастивного й наративного мапування, визначені характером взаємодії між когнітивними моделями іронії та їх мовним втіленням.
У третьому розділі „Комунікативний аспект інтерпретації іронії реципієнтом” встановлено комунікативні стратегії та тактики реагування реципієнта на іронію продуцента, виявлено залежність інтерпретації іронії від таких факторів комунікативної ситуації, як інтелектуальна та психологічна дистанція між комунікантами. Зважаючи на вплив, який іронія справляє на слухачів, виділено прагматичні функції іронії, що корелюють з базовими дискурсивними макростратегіями солідаризації та дистанціювання.
У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати проведеного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових розробок у галузі досліджуваної проблематики.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Розробка та побудова ефективної моделі інтерпретації іронії в рамках когнітивно-комунікативної парадигми пов’язана з прагненням дослідити одну з найактуальніших проблем сучасної лінгвістики взаємодію мисленнєвих та мовленнєвих чинників у процесі інтерпретації дискурсу. Складність дослідження згаданої проблеми пояснюється насамперед неможливістю прямого спостереження цього процесу. Лише аналіз мовленнєвих результатів (текстів та їх фрагментів) дає змогу висловити припущення стосовно механізмів процесу інтерпретації.
Когнітивно-дискурсна парадигма дає підстави тлумачити іронію як явище когнітивного порядку, що використовується в мовленнєвій діяльності. Вивчення й опис іронії з позицій інтегративного розуміння її природи і функцій є провідним принципом нашого досдідження. Чітка антропологічна орієнтація сучасного лінгвістичного знання, концентрація уваги на людині з її системою уявлень, знань і цінностей визначає підхід до іронії як вираження мовцем емоційно-оцінного ставлення до певного об’єкта за допомогою пропозиції, у якій буквальне значення протилежне переносному по оцінній інтерпретації з метою створення ефекту глузування.
Онтологічні ознаки іронії, такі як оцінність, емоційність, аномальність, парадоксальність та ігровий характер, розкриваючи глибинну природу іронії, слугують підґрунтям для її адекватної інтерпретації.
Ігровий характер іронії, зумовлений ігровим способом відображення та означування реальності, вимагає від реципієнта при її сприйнятті відриву від дійсності, постановки себе в умовну ситуацію, прийняття ролі, переживання іншого світосприйняття, здатності змінювати свій емоційний стан. Отже, метафрейм гри є базовою когнітивною структурою, яка створює „ігрову настанову” у реципієнта в момент сприйняття ним іронії. Фіксація установки на гру відбувається в результаті багаторазового суміщення фрейму гри з іронічною ситуацією, що змодельоване нами у вигляді акціонального фрейму.
Особливості сприйняття та розуміння іронії визначені специфікою гри, в яку вона включається. При введенні іронії до естетичної гри, тобто при накладанні фрейму іронічної ситуації та метафрейму естетичної гри, реципієнт отримує естетичне задоволення від самого процесу сприйняття іронічної оцінки, яка спрямована виключно на створення іронічного ефекту глузування. При накладанні фрейму іронічної ситуації на фрейм прагматичної гри йдеться про іронічну підступність, коли здійснюється програмування інтерпретативної діяльності реципієнта іронії у напрямку, вигідному для продуцента. Іронічний мовець, приховуючи свій іронічний намір, переслідує інші прагматичні цілі, зокрема, такі як уникання конфліктів, ухиляння від небажаної дії, погроза тощо.
Домінантними онтологічними ознаками іронії при її сприйнятті реципієнтом є аномальність та парадоксальність, які ми розглядаємо як дві диференційні відмінні характеристики. Аномальність іронії виявляється в порушенні нею різноманітних норм мовних, мовленнєвих, логічних, лінгвоетологічних, онтологічних. Парадоксальність іронії зумовлена, по-перше, навмисною неузгодженістю, суперечливим співвідношенням між формою та змістом іронічного висловлювання, по-друге, контекстуальною недоречністю іронії, оскільки іронічне висловлювання суперечить за своєю формою контекстуальному очікуванню, є несподіваним, нелогічним у певному контекстуальному оточенні. Отже, аномальність і парадоксальність іронії, порушуючи цілісне сприйняття дискурсу, виступають опорними сигналами при її сприйнятті реципієнтом. Вони перешкоджають буквальному розумінню іронії, маркуючи тим самим намір продуцента іронії висловити одну точку зору під маскою іншої.
Когнітивною основою інтерпретації іронії є контрастний ефект як прояв її парадоксальності. У процесі інтерпретації іронії реципієнт сприймає та усвідомлює контрасти: 1) між буквальним значенням та реальною ситуацією; 2) між буквальним значенням та прихованим смислом; 3) між ідеалізованою, очікуваною ситуацією продуцента та реальною ситуацією; 4) між прихованим смислом та ідеалізованою, очікуваною ситуацією реципієнта. Кожний із зазначених типів контрастів за характером своєї інтенсивності поділяється на: 1) максимальний; 2) середній; 3) мінімальний. Сприйняття та розуміння іронії реципієнтом залежить від ступеня контрасту: чим більший ступінь контрасту, тим краще розуміння іронії.
В інтерпретативній діяльності реципієнта були виокремлені основні кроки, які є умовними метафоричними позначеннями її складності, а саме: 1) поверхове сприйняття іронічного висловлювання; 2) глибинне розуміння іронії, розуміння її прихованого, переносного смислу; 3) реконструкція наміру та мотиву мовця, розуміння іронічного смислу; 4) інтелектуально-емоційне сприйняття іронії, реакція реципієнта на іронію мовця.
Вищезазначені кроки інтерпретативної діяльності реципієнта співвіднесено з різними типами контрастів, що виникають під час сприйняття та розуміння іронії. При поверховому сприйнятті іронічного висловлювання, реципієнт усвідомлює контраст між буквальним значенням та реальною ситуацією. На цьому етапі реципієнт ідентифікує іронію на основі мовної компетенції, виявляє факт порушення нею мовних та немовних норм, сприймає очевидну недоречність іронії в даному контексті, що сприяє виникненню емоційної напруги і прояву емоції здивування.
Глибинне розуміння іронії, розуміння її прихованого, переносного значення ґрунтується на контрасті між буквальним значенням та переносним, які перебувають у відношеннях контрарності, контрадикторності чи комплементарності залежно від сили контрасту та наміру мовця. Встановивши небуквальне значення іронічного висловлювання, реципієнт реконструює намір та мотив продуцента іронії, що здійснюється при зіставленні його образів реальної та ідеалізованої ситуацій і усвідомленні контрасту між ними, тобто в термінах когнітивної лінгвістики відбувається реконструкція „внутрішнього світу” автора іронії. Результатом такої реконструкції є розуміння іронічного смислу як невербалізованого компонента іронічного висловлювання, що містить емоційно-оцінне ставлення до об’єкта іронії та приховану насмішку.
При інтелектуально-емоційному сприйнятті іронії реципієнт визначає ступінь контрасту між прихованим смислом та його образом ідеалізованої ситуації, тобто відбувається встановлення „поля напруги” між модельним та внутрішнім світами. Узгодженість внутрішнього та модельного світів у свідомості реципієнта не спричиняє „поля напруги” при інтелектуально-емоційному сприйнятті іронії та призводить до сприйняття іронічної оцінки як справедливої. Неузгодженість при зіставленні таких світів мотивує виникнення „поля напруги” при інтелектуально-емоційному сприйнятті іронії та призводить до сприйняття іронічної оцінки як несправедливої. Згідно з цим ми виокремили дві реактивні стратегічні лінії реципієнта іронії: 1) стратегічна лінія на прийнятність іронії; 2) стратегічна лінія на неприйнятність іронії.
Реалізація реактивної стратегічної лінії на прийнятність іронії, яка представлена комунікативними тактиками та діями, слугує засобом підтримання доброзичливих стосунків між комунікантами, призводить до гармонізації їх стосунків, надає можливості дискурсу функціонувати в рамках дружньої розмови. Реактивна стратегічна лінія на неприйнятність іронії характеризується умовами вираженого комунікативного протистояння, призводить до дисгармонізації стосунків та зумовлює функціонування розмови в площині суперечки.
При розробці когнітивної моделі інтерпретації іронії враховано лінгвокогнітивні процеси, операції та процедури інтерпретації. З’ясування закономірностей інтерпретації іронії через розмежування лінгвокогнітивних процесів, операцій та процедур дало змогу визначити характер взаємодії між когнітивними моделями іронії та їх мовним втіленням, тобто сприяло виявленню особливостей інтерпретації іронії, реалізованої різними мовностилістичними засобами. Лінгвокогнітивний процес концептуальної інтеграції ментальних просторів, що містить лінгвокогнітивні операції та процедури, є ефективним інструментом інтерпретації іронії. Згідно з теорією концептуальної інтеграції реконструкція іронічного смислу відбувається в міру розгортання ментальних просторів та встановлення звязків між ними через інтеграцію, тобто носить динамічний характер. Залежно від складності іронії, зумовленої її концептуальною й семантико-стилістичною структурою, інтерпретація іронії вимагає залучення лінгвокогнітивних операцій аналогового, субститутивного, контрастивного й наративного мапування.
Операція аналогового мапування, сутність якої складає механізм концептуальної метафори, пояснює специфіку інтерпретації іронічної метафори. Когнітивною основою такої інтерпретації є взаємодія між фреймовими структурами двох вхідних ментальних просторів, які викликають у свідомості реципієнта ментальні опозиції: „реальне нереальне”, „нормальне ненормальне”, „специфічне неспецифічне”, „високе низьке” та її різновиди „людина тварина”, „високий статус низький статус”, „живе неживе”, „небесне земне” тощо. При накладанні ментальних просторів у свідомості реципієнта іронії виникає максимальний ступінь парадоксальності, несподіваності, зближується несумісне і на цьому суміщенні ґрунтується інтерпретація іронії.
Операція субститутивного мапування, яка полягає в ідентифікації імплікативних зв’язків між елементами однієї когнітивної моделі (фрейму, сценарію тощо) шляхом лінгвокогнітивної процедури заміщення, слугує розкриттю механізму інтерпретації іронії, актуалізованої метонімією, перифразом, евфемізмом.
Лінгвокогнітивна операція контрастивного мапування, яка передбачає проектування онтологічних властивостей однієї сутності на протилежні онтологічні властивості іншої сутності шляхом лінгвокогнітивної процедури зіштовхування та витиснення, є когнітивним підґрунтям інтерпретації іронічного оксиморона, антитези, зевгми, каламбуру, антитези, парадоксу. Поєднання протилежних, несумісних фактів призводить до утворення контрасту, протиставлення при їх сприйнятті реципієнтом.
Наративне мапування як лінгвогогнітивна операція проектування попередніх текстових чи культорологічних елементів у новий текст здійснюється шляхом лінгвокогнітивної процедури інтертекстуалізації, в ході якої об’єкт іронічної оцінки співвідноситься реципієнтом з прецедентним феноменом. Сприйняття іронії реципієнтом у процесі наративного мапування відбувається на основі контрасту чи невідповідності між об’єктом іронічної оцінки та попереднім текстовим чи культурологічним елементом.
У процесі інтерактивної взаємодії між продуцентом та реципієнтом іронії як носіями індивідуальних когнітивних світів існує інтелектуальна дистанція, що становить важливий фактор впливу на інтерпретацію іронії. Зосередження на проблемі нерозуміння або неправильного розуміння іронії дало змогу виявити когнітивний, аксіологічний, конвенційний, епістемічний, контекстуальний, екстралігвістичний та лінгістичний чинники, які формують інтелектуальну дистанцію між продуцентом й реципієнтом іронії та перешкоджають адекватній інтерпретації іронії.
Особливої значущості в інтерпретації іронії набуває психологічний аспект мовленнєвої діяльності. Параметри міжособистісних стосунків та ступінь їх психологічної близкості позначають різний рівень психологічної дистанції між ними, що значною мірою впливає на інтерпретацію іронії реципієнтом. Психологічна дистанція визначає прагматичну функцію іронії та дискурсивну стратегію іронічного мовця. Враховуючи вплив, який справляє іронія, виокремлено такі її прагматичні функції: агональна, гармонізуюча, волюнтативна. Зазначені прагматичні функції співвіднесено з дискурсивними макростратегіями солідаризації та дистанціювання. Мінімальна психологічна дистанція між іронічним мовцем та реципієнтом, зумовлюючи гармонізуючу функцію іронії й стратегію солідаризації, слугує інтимізації відносин між комунікантами, встановленню та зміцненню дружніх стосунків між ними, що, у свою чергу, сприяє інтерпретації іронії та викликає прийнятність з боку реципієнта. Максимальна психологічна дистанція визначає агональну функцію іронії, реалізацію стратегії дистанціювання, що позначається на створенні напруженої тональності іронічного спілкування, провокуванні конфлікту. Це перешкоджає адекватній інтерпретації іронії, спричиняє неприйнятність з боку реципієнта. Волюнтативна функція іронії, визначеної як вплив на погляди, поведінку, емоції тощо реципієнта, корелює з реалізацією як дискурсивної макростратегії солідаризації, так і дистанціювання, що залежить від ступеня психологічної відстані між комунікантами.
Здійснений у роботі аналіз механізму інтерпретації іронії в рамках когнітивно-дискурсної парадигми відкриває перспективи подальших напрямів досліджень, що полягають у вияві гендерних, соціальних та етнокультурних особливостей інтерпретації іронії.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеев В.С. Психологическое исследование социальных стереотипов / В.С. Агеев // Вопросы психологии. 1986. № 1. С. 95101.
2. Азарова Е.А. Проблема гендерных стереотипов в моральном сознании: дис. ... канд. филос. наук: 09.00.05 / Азарова Екатерина Александровна. Спб., 2000. 153 с.
3. Андрієнко Т.П. Мовленнєвий акт іронії в англ. мові (на матеріалі художньої літератури XVI та XXст.): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.04 „Германські мови” / Т.П. Андрієнко. Харьків, 2002. 18 с.
4. Андриенко Т.П. Речевой акт иронии в английском языке (на материале художественной литературы XVI и ХХ веков): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Андриенко Татьяна Петровна Харьков, 2002. 208 с.
5. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка / Арнольд И.В. М.: Высш. шк., 1990. 330 с.
6. Арутюнова Н.Д. Фактор адресата / Н.Д. Арутюнова // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1981. Т.40, № 4. С. 356367.
7. Арутюнова Н.Д. Аномалии и язык (к проблеме языковой «картины мира») / Н.Д. Арутюнова // Вопросы языкознания. 1987. № 3 С. 319.
8. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики / Бахтин М.М. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
9. Бахтин М.М. О феномене жизненной идеологии и его отражении в тексте / М.М. Бахтин // Лингвистика: сб. науч. тр. Пермь, 1990. С. 98102.
10. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підруч. / Бацевич Ф.С. К.: Видавничий центр «Академія», 2004. 344 с.
11. Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации / Белова А.Д. К.: КНУ, 1997. 300 с.
12. Бєлова А.Д. Комунікативні стратегії і тактики: проблеми систематики / А.Д. Бєлова // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. праць. К., 2004. Вип. 10. С. 1116.
13. Берлянд И. Игра как феномен сознания / Берлянд И. Кемерово: АЛЕФ, 1992. 96 с.
14. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Берн Э.; [пер. с англ.]. Минск: Прамеб, 1992. 383 с.
15. Бєлєхова Л.І. Образний простір американської поезії: лінгвокогнітивний аспект: дис. ... доктора філол. наук: 10.02.04 / Бєлєхова Лариса Іванівна. К., 2002. 476 с.
16. Бєссонова О.Л. Оцінний тезаурус англійської мови: когнітивно-гендерні аспекти / Бєссонова О.Л. Донецьк: Дон. НУ, 2002. 363 с.
17. Богданов В.В. Речевое общение. Прагматические и семантические аспекты / Богданов В.В. Л.: Наука, 1990. 175 с.
18. Борев Ю.Б. Эстетика: в 2-х т. / Ю.Б. Борев. Смоленск: Русич, 1997. Т. 1. 576 с.
19. Булыгина Т.В. О границах и содержании прагматики / Т.В. Булыгина // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. М., 1981. Т. 40, № 4. С. 333342.
20. Булыгина Т.В. Аномалии в тексте: проблемы интерпретации / Т.В. Булыгина, А.Д. Шмелев // Логический анализ языка. Противоречивость и аномальность текста . М.: Наука, 1990. С. 94106.
21. Варзонин Ю.Н. Коммуникативные акты с установкой на иронию: дис. канд. филол. наук: 10.02.19 / Варзонин Юрий Николаевич. Тверь, 1994. 150 с.
22. Верещагин Е.М. Коммуникативные тактики как поле взаимодействия языка и культуры / Е.М. Верещагин // Русский язык и современность. Проблемы и перспективы развития русистики: докл. всесоюз. науч. конф., 20-23 мая 1991г. М, 1991. Ч. 1. С. 3243.
23. Ветров А.А. Диалектико-материальное учение о суждении / А.А. Ветров // Диалектика научного познания. М.: Наука, 1978. С. 383400.
24. Винокур Т.Г. Говорящий и слушающий: Варианты речевого поведения / Винокур Т.Г. М.: Наука. 1993. 171 с.
25. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки / Вольф Е.М. [2-е изд., доп.]. М.: Эдиториал УРСС, 2002. 280с. (Серия „Лингвистическое наследие XX века”).
26. Воробьёва О.П. К вопросу о таксономии адресата художественного текста / О.П. Воробьёва // Текст и его категориальные признаки: сб. науч. трудов К.: Изд-во КГПИИЯ, 1989. С. 3946.
27. Воробьёва О.П. Текстовые категории и фактор адресата / Воробьёва О.П. К.: Вища школа, 1993. 200 с.
28. Воронцова Н.Г. Комунікативно-когнітивні особливості вербальної інтеракції зі стороннім реципієнтом: дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 / Воронцова Наталія Георгіївна. К., 2005. 244 с.
29. Выготский Л.С. Мышление и речь / Выготский Л.С. [5 изд., испр.]. М.: Издательство „Лабиринт”, 1999. 352 с.
30. Галактионова И.В. Средства выражения согласия/несогласия в русском языке: дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Галактионова Ирина Владимировна. М., 1995. 242 с.
31. Гальперин И.Р. Стилистика английского языка / Гальперин И.Р. М.: Высш. шк., 1977. 332 с.
32. Гаспаров Б. Язык. Память. Образ. Лингвистика языкового существования / Гаспаров Б. М.: Наука, 1996. 347 с.
33. Гетманова А.Д. Логика: [учеб. пособие для пед. учеб. заведений] / Гетманова А.Д. М.: Новая школа, 1995. 415 с.
34. Гойхман О.Я. Речевая коммуникация / О.Я. Гойхман, Т.М. Надеина. М.: ИНФРА-М, 2001. 272 с.
35. Грайс Г.П. Логика и речевое общение / Г.П. Грайс // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16: Лингвистическая прагматика. С. 217238.
36. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии / Гуссерль Э.; [пер. с нем.] М.: Дом интеллектуальной книги, 1999. Т. 1. 336 с.
37. Дейк Т.А. Ван Стратегии понимания связного текста / Т.А. ван Дейк, В. Кинч // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс. 1988. С. 153211.
38. Дементьев В.В. Непрямая коммуникация / Дементьев В.В. М.: Гнозис, 2006. 376 с.
39. Демьянков В.З. Понимание как интерпретирующая деятельность / В.З. Демьянков // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 5867.
40. Демьянков В.З. Намерение в интерпретации и интерпретация намерений в речи / В.З. Демьянков // Текст: Структура и анализ. М.: Институт языкознания АН СССР, 1989. С. 4146.
41. Демьянков В.З. Интерпретация как инструмент и как объект лингвистики / В.З. Демьянков // Вопросы филологии. 1999. № 2. С. 513.
42. Демьянков В.З. Когниция и понимание текста / В.З. Демьянков // Вопросы когнитивной лингвистики. 2005. № 3. С. 510.
43. Дземидок Б. О комическом / Дземидок Б. М.: Прогресс, 1974. 223 с.
44. Дискурс іноземномовної комунікації: [колективна монографія / наук. ред. Кусько К.] Львів: Видавництво Львів. нац. ун-ту ім. Івана Франка, 2001. 495 с.
45. Долинин К.А. Имплицитное содержание высказывания / К.А. Долинин // Вопросы языкознания. 1983. № 6. С. 3747.
46. Домашнев А.И. Интерпретация художественного текста / Домашнев А.И., Шишкина И.П., Гончарова Е.А. [2-е изд., перераб.] М.: Просвещение, 1989. 205 с.
47. Жаботинская С.А. Концептуальный анализ: типы фреймов / С.А. Жаботинская // Вісник Черкаського університету. Серія «Філологічні науки». Черкаси, 1999. Вип. 11. С. 1225.
48. Жаров В.Е. Прагматический аспект стилистических средств выражения иронии в синтагматике (на мат-ле франкоязычных авторов 80-90 гг. XX в.): автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филол. наук: спец. 10.02.05 „Романские языки” / В.Е. Жаров. М., 1997. 15 с.
49. Жельвис В.И. Эмотивный аспект речи: Психолингвистическая интерпретация речевого воздействия: учебное пособие / Жельвис В.И. Ярославль: ЯрГУ, 1990. 81с.
50. Жинкин Н.И. Речь как проводник информации / Жинкин Н.И. М.: Наука, 1982. 160 с.
51. Зарецкая Е.Н. Риторика. Теория и практика речевой коммуникации / Зарецкая Е.Н. М.: Дело, 1998. 480 с.
52. Ирисханова О.К. О теории концептуальной интеграции / О.К. Ирисханова // Известия РАН. Серия литературы и языка. 2001. Т. 60, № 3. С. 4449.
53. Калентьева Т.Л. Языковое сознание и когнитивное сознание в контексте деятельностного похода / Калентьева Т.Л. Иркутск: Изд-во Иркутск. ун-та, 1998. 176 с.
54. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность / Караулов Ю.Н. М.: Наука, 1987. 261 с.
55. Киршбаум Э.М. Ирония как защитный механизм [Электронный ресурс] / Э.М. Киршбаум // Элитариум — Центр дистанционного образования Режим доступа: http://www.elitarium.ru/2005/12/09/ironija_kak_zashhitnyjj_mekhanizm.html
56. Клюев Е.В. Речевая коммуникация: [учебное пособие для университетов и институтов] / Клюев Е.В. М.: Рипол Классик, 2002. 320 с.
57. Кобрина Н.П. Комуникативная разноплановость и глубина в предложении и тексте / Н.П. Кобрина // Семантико-стилистические исследования текста и предложения: межвуз. сб. науч. трудов. Л., 1980. С. 7687.
58. Колегаева И.М. Текст как единица научной и художественной коммуникации / Колегаева И.М. Одесса: Редакционно-издательский отдел областного управления по печати, 1991. 121 с.
59. Колшанский Г.В. Контекстная семантика / Колшанский Г.В. М.: Наука, 1980. 150 с.
60. Красных В.В. Когнитивная база и прецедентные феномены в системе других единиц и в коммуникации / В.В. Красных, Д.Б. Гудков, И.В. Захаренко, Д.В. Багаева // Вестник МГУ. Серия 9. Филология. М., 1997. № 3. С. 6275.
61. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: [курс лекций] / Красных В.В. М.: ИТДГК «Гнозис», 2001 270 с.
62. Красных В.В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология / Красных В.В. М.: ИТДГК «Гнозис», 2002. 283 с.
63. Крестинский С.В. Интерпретация актов молчания в дискурсе / С.В. Крестинский // Язык, дискурс и личность: межвуз. сб. науч. трудов. Тверь: Изд-во ТГУ, 1990. С. 3845.
64. Кубрякова Е.С. Особенности речевой деятельности и проблемы внутреннего лексикона / Е.С. Кубрякова // Человеческий фактор в языке. Язык и порождение речи. М.: Наука, 1991. С. 82140.
65. Кубрякова Е.С. Начальные этапы становлення когнитивизма: лингвистика психология когнитивная наука / Е.С. Кубрякова // Вопросы языкознания. 1994. № 4. С. 3447.
66. Кузнец М.Д. Стилистика английского языка / М.Д. Кузнец, Ю.М. Скребнев. Л.: Наука, 1960. 173 с.
67. Кухаренко В.А. Интерпретация текста: [учебное пособие для студентов пед. институтов по спец. № 1103 „Иностранные языки”] / Кухаренко В.А. [2-е изд., перераб.]. М.: Просвещение, 1988. 192 с.
68. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику / Лайонз Дж.; пер. с англ. М.: Прогресс, 1978. 543 с.
69. Лакофф Дж. Прагматика в естественной логике / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 16: Лингвистическая прагматика. М.: Прогресс, 1985. С. 439470.
70. Лакофф Дж. Мышление в зеркале классификаторов / Дж. Лакофф // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. 23: Когнитивные аспекты языка. М.: Прогресс, 1988. С. 1251.
71. Лакофф Дж. Метафоры, которыми мы живем / Дж. Лакофф, М. Джонсон; пер. с англ. // Теория метафоры. М.: Прогресс, 1990. С. 387416.
72. Ланчуковская Н.В. Прагматический аспект интонации в реализации иронии в англоязычном художественном тексте (эксперементально-фонетическое исследование): дис. ... канд. филол. наук: 10.02.04 / Ланчуковская Надежда Владимировна. Одесса, 2002. 213 с.
73. Лаптева О.А. Стилистические приемы создания языковой иронии в современном газетном тексте / О.А. Лаптева // Поэтика, стилистика, язык и культура. М.: Наука, 1996. С. 150157.
74. Лесик І.В. Аномальність іронії / І.В. Лесик // Науковий вісник Волинського державного університету. Філологічні науки. Луцьк, 2004. № 3 С. 58.
75. Лесик І.В. Протиставлення як основа сприйняття іронічної метафори / І.В. Лесик // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. Донецьк, 2006. Т. 3., № 1(7). С. 3951.
76. Лесик І.В. Вплив інтелектуальної дистанції на інтерпретацію іронії адресатом / І.В. Лесик // Мовні і концептуальні картини світу. К., 2006. Вип. 17. С. 235247.
77. Лесик І.В. Психологічна дистанція та