Івасишин Ольга Іванівна. Оцінка і прогнозування ефективності використання оборотного капіталу підприємства

brief description

Івасишин Ольга Іванівна. Оцінка і прогнозування ефективності використання оборотного капіталу підприємства : Дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / Прикарпатський національний ун- т ім. Василя Стефаника. — Івано-Франківськ, 2006. — 182 арк. : табл., рис.+ дод. — Бібліогр.: арк. 169-182

Івасишин О.І. Оцінка і прогнозування ефективності використання оборотного капіталу підприємства. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 економіка, організація та управління підприємствами. Хмельницький національний університет. Міністерство освіти і науки України. Хмельницький, 2005.
Дисертація містить результати дослідження теоретичних та науково-методичних засад і інструментарію для оцінки ефективності використання та прогнозування оборотного капіталу.
Проведення аналізу міждисциплінарних підходів до управління оборотним капіталом дозволило розробити систему критеріїв оцінки оптимального розміщення оборотних активів, що сприяє оптимізації відповідних розмірів і структури оборотного капіталу, а також підтримувати оптимальні співвідношення між власним та позичковим капіталом.
Доведено, що належне фінансове забезпечення сталих темпів соціально-економічного розвитку підприємства є неможливим без пошуків джерел формування та ефективного використання оборотного капіталу кожним суб’єктом підприємницької діяльності, передумовою якого є аналіз показників стану та ефективності використання оборотного капіталу при авансуванні активів підприємства.
Результати аналізу поточної ситуації та розрахунки, проведені на основі розроблених економіко-математичних моделей підтвердили гіпотезу про те, що однією з важливих умов стабілізації фінансового стану на підприємствах легкої промисловості є розробка і реалізація дієвих механізмів, які сприятимуть прискоренню оборотності оборотного капіталу та оптимізації співвідношень між його структурними елементами.
Розроблені економіко-математичні моделі стали основою створення СППР для конкретного підприємства з дрібносерійним типом виробництва, економічна інтерпретація та апробація якої підтвердила ефективність розробки.

Для української економіки, у якій фінансові інструменти використовуються на недостатньому рівні, значення проблем, зв'язаних з удосконаленням управління оборотним капіталом, ще більше зростає. Тому, у дисертації наводиться нове вирішення проблем ефективного управління оборотним капіталом. Результати проведеного наукового дослідження дозволяють зробити наступні висновки:
1. Доведено, що основне призначення оборотного капіталу підприємства полягає в забезпеченні безперервності і ритмічності процесу виробництва і обороту. При цьому чинники кризового стану української економіки впливають на зміну ефективності використання оборотного капіталу і сповільнення його оборотності. Разом з тим, встановлено, що підприємства мають внутрішні резерви підвищення ефективності використання оборотного капіталу, на які воно може активно впливати. До них відносяться не тільки раціональна організація виробничих запасів, зменшення перебування оборотного капіталу у незавершеному виробництві (впровадження новітніх технологій, відновлення виробничого апарату, тощо), але і визначення оптимальних розмірів його формування, структура якого спрямована на ефективність виробничої програми підприємства.
2. За результатами аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду дослідження даної проблеми, на наш погляд, головними недоліками наявних методик є деякі припущення відносно ідеальних умов, існування яких, внаслідок недоступності вхідних даних для проведення точних розрахунків є суперечливими в реальних ринкових умовах. Отримані результати дають змогу зробити висновок про можливість використання наявних методик для визначення ефективності використання оборотного капіталу, а також адаптації їх зарубіжного досвіду до сучасних умов підвищення розвитку вітчизняного виробництва.
3. Доведено, що необхідною умовою для підвищення ефективності використання оборотного капіталу є продумане економічне визначення потреби в ньому, тобто визначення такого його оптимального розміру, який би при мінімальному запасі забезпечив безперервне виробництво. Встановлено, що нормування оборотного капіталу повинно розглядатись не тільки як економічний метод обчислення необхідного розміру оборотного капіталу, а як спосіб виявлення і мобілізації на кожному підприємстві внутрішніх резервів підвищення ефективності виробництва.
4. Структуризація оборотного капіталу дозволяє методично більш точно оцінити величину оборотного капіталу, як по усій виробничій програмі, так іпо номенклатурі продукції, що випускається. Оцінка розміру оборотного капіталу, диференційованого на власний і позичковий, багато в чому визначає основні показники виробничо-господарської діяльності, включаючи фінансову стійкість, що служать орієнтиром при кредитуванні підприємства.
5. Єдино можливим способом проведення такої оцінки є економіко-математичне моделювання, базу якого складає системний підхід, що відображає взаємодію таких елементів, як оборотний капітал і виробнича програма. Існуючі економіко-математичні методи дозволяють автономно розглядати задачі, що визначають обсяг випуску продукції, формування ціни в ринкових умовах з урахуванням механізму витрат і тимчасової концепції грошей. З'єднання цих елементів у єдину систему дозволяє сформувати комплекс економіко-математичних моделей для визначення розмірів оборотного капіталу.
6. Формування розмірів оборотного капіталу в диференційованому вигляді в повній мірі відображає індивідуальний характер формалізованої постановки задачі, розв’язок якої одержуємо за допомогою її зведення до процедур параметричного лінійного програмування. Створений критеріальний простір системно узгоджується, як формалізовано, так і економічно, наступними характеристиками: питомою фондомісткістю продукції по оборотному капіталу і чистому прибутку. Варто підкреслити, що при оптимізації за першим критерієм має місце мінімізація, а по другому максимізація. Область допустимих рішень визначається: обмеженістю можливого випуску продукції, використаними ресурсами, значеннями техніко-економічних показників, що задаються або як верхня, або як нижня границя.
7. Зведення задачі, що узгоджує мінімальний обсяг оборотного капіталу, що відповідає максимальному чистому прибутку, до квазідинамічних процедур параметричного лінійного програмування дало змогу визначити доказове вирішення з однієї сторони математичних питань про сумісність обмежень і інтервалів параметричного ряду для проведення варіантних розрахунків, а з іншого боку оцінку таких економічних показників, як розмір мінімально необхідного власного оборотного капіталу для функціонування підприємства в межах нижніх границь, заданих техніко-економічними показниками, так і максимум можливих розмірів оборотного капіталу.