КАЛЬНИЙ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

brief description

КАЛЬНИЙ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ
На правах рукопису
КАЛЬНИЙ СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ
УДК 338.432:477
ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ
СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Науковий керівник:
кандидат економічних наук, доцент
Безус Павло Іванович
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
1.1. Сутність економічної безпеки сільського господарства
1.2. Особливості зміцнення економічної безпеки сільського
господарства в контексті економіки сталого розвитку
1.3. Методичні засади оцінювання економічної безпеки
сільського господарства
Висновки до розділу 1
РОЗДІЛ 2. СТАН ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГО
ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ
2.1. Стан господарської та екологічної складових економічної
безпеки сільського господарства
2.2. Оцінка взаємозв’язку показників господарської та
екологічної складових економічної безпеки сільського
господарства у розрізі регіонів
2.3. Стан соціальної складової економічної безпеки сільського
господарства
Висновки до розділу 2
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ
БЕЗПЕКИ У КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ В УКРАЇНІ СТАЛОГО
СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА
3.1. Визначення основних завдань розвитку сільського
господарства на основі розрахунку комплексного показника
економічної безпеки у розрізі регіонів
3.2. Заходи підвищення економічної безпеки у напрямі
узгодження цілей економічного розвитку та екологічної
стабілізації сільського господарства
с.
4
12
12
33
50
67
70
70
93
107
124
127
127
142
3
3.3. Удосконалення державної політики регулювання
сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських
територій як чинник зміцнення економічної безпеки сільського
господарства
Висновки до розділу 3
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
168
194
198
203
227
4
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Стійке та ефективне функціонування
сільського господарства відіграє ключову роль у сфері захисту національних
інтересів, оскільки воно є основою продовольчої безпеки держави, забезпечує
стабілізацію аграрних екосистем та розвиток сільських територій.
Наукові дослідження проблем формування економіки сталого розвитку
слугували посиленню вимог щодо забезпечення екологізації виробництва та
соціального розвитку як складових економічної безпеки національної
економіки та їхньому поширенню на різні сфери практичної діяльності,
зокрема, на сільське господарство. Це сприяло усвідомленню наявності тісного
взаємозв’язку передумов та процесів виникнення екологічних і соціальноекономічних проблем та необхідності системного застосування механізмів їх
вирішення. Йдеться про те, що продуктивність локальних екосистем, якість та
комфортність життєвого середовища, включаючи екологічне та економічне
благополуччя населення забезпечується лише тоді, коли завдання соціальноекономічного розвитку формуються у контексті можливостей природних
комплексів витримувати антропогенне навантаження.
Досліджувана проблема набуває особливої актуальності в контексті
реалізації пріоритетних завдань забезпечення економічної безпеки сільського
господарства України та переходу від традиційної моделі його розвитку, в якій
охорона навколишнього середовища вважається навантаженням на економічну
складову, до моделі, в якій раціональне використання природних ресурсів,
створення нових робочих місць, підвищення рівня та якості життя, а також
попередження подальшого руйнування екосистем є двигуном економічного
зростання.
Проблеми зміцнення економічної безпеки у контексті економіки сталого
розвитку, зокрема в сільському господарстві, перебувають у сфері особливої
уваги вітчизняних та зарубіжних науковців. Подальшого дослідження потребує
встановлення пріоритетності факторів економічної безпеки з урахуванням
галузевих особливостей та обґрунтування комплексного підходу до зміцнення
економічної безпеки сільського господарства, що зумовлює необхідність
пошуку оптимальної методики її оцінювання. Дані питання знаходяться у
5
площині наукового дослідження сучасних проблем теорії та методології
економічної безпеки сільського господарства як сфери національної економіки.
Серед наукових розробок, які стосуються даної проблематики, можна
виокремити публікації за такими напрямами:
- розробці принципів та пріоритетів економіки сталого розвитку присвячені
фундаментальні дослідження Г. Гандерсона, Х. Делі, Дж. Джекобса, Р. Карсона,
Д. Кортена, Р. Костанци, Л. Маргуліса, Д. Медоуза, Б. Фаллера, П. Хоукена,
Е.Ф. Шумахера та ін.;
- дослідження теоретичних засад сутності економічної безпеки, а також
методології її оцінювання та практичних аспектів її підвищення на всіх рівнях
управління знайшло відображення у працях Л.І. Абалкіна, В.Н. Амітана,
О.В. Баженової, В.А. Богомолова, З.С. Варналія, В.М. Гейця,
Б.М. Данилишина, Я.А. Жаліла, М.І. Камлика, В.І. Мунтіяна, А.М. Сундука,
О.І. Черняка та ін.
- теоретичне дослідження особливостей економічної безпеки у сфері АПК,
у тому числі сільського господарства, а також питання оцінювання окремих
складових його економічної безпеки представлено у працях Л.М. Березіної,
О.В. Бігдана, В.О. Жмуденка, Ю.Я. Лузана, М.Й. Маліка, Л.В. Молдаван,
О.Л. Попової, П.Т. Саблука, Д.К. Семенди, А.Г. Свєтлакова, Л.А. Хромушиної,
О.В. Шабінського та ін.
Водночас, теоретичні дослідження сутності економічної безпеки
сільського господарства та визначення практичних рекомендацій щодо її
зміцнення в контексті сталого розвитку національної економіки на даний час не
досягли системної цілісності та глибини. Подальшого дослідження потребує
встановлення пріоритетності факторів економічної безпеки з урахуванням
галузевих особливостей та обґрунтування комплексного підходу до зміцнення
економічної безпеки сільського господарства, що зумовлює необхідність
удосконалення методики її оцінювання. Зазначена наукова проблема має
дискусійний характер, знаходиться на стадії розробки та потребує подальшого
вивчення. Саме цим обумовлені вибір теми, мета, завдання та зміст
дисертаційної роботи.
6
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи
Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного
управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації
0108U008164) та «Формування системи оцінювання стратегічного потенціалу
сталого розвитку регіонів України» (номер державної реєстрації 0111U008703);
особисто автором досліджено методичні аспекти оцінювання економічної
безпеки сільського господарства та розроблено методичний підхід до її
оцінювання на основі визначення факторів економічної безпеки шляхом
побудови моделі головних компонент (довідка № 01-52 від 16.02.2015 р.).
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове
обґрунтування та розробка теоретико-методичних положень і практичних
рекомендацій щодо вдосконалення оцінювання та зміцнення економічної
безпеки сільського господарства в Україні у контексті економіки сталого
розвитку.
Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення таких
завдань:
- узагальнити теоретичні підходи до дослідження економічної безпеки
сільського господарства;
- виявити ключові загрози сільськогосподарській діяльності;
- розкрити особливості зміцнення економічної безпеки сільського
господарства у контексті економіки сталого розвитку;
- оцінити взаємозв’язок показників господарської та екологічної
складових економічної безпеки сільського господарства;
- розробити теоретико-методичне забезпечення оцінювання економічної
безпеки сільського господарства на основі аналізу її ключових складових;
- оцінити стан економічної безпеки сільського господарства у розрізі
регіонів України;
- обґрунтувати заходи щодо зміцнення економічної безпеки України
шляхом узгодження цілей економічного розвитку та екологічної стабілізації
сільського господарства;
7
- надати пропозиції щодо удосконалення державної політики
регулювання сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських
територій як чинника зміцнення економічної безпеки сільського господарства.
Об’єктом дослідження є процес забезпечення розвитку сільського
господарства в структурі національної економіки на основі зміцнення його
економічної безпеки.
Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та
практичних аспектів зміцнення економічної безпеки сільського господарства в
Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є
використання загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання.
У процесі дослідження використано методи економічних досліджень:
абстрактно-логічний та аналітично-синтетичний (при узагальненні теоретикометодичних підходів до зміцнення економічної безпеки сільського
господарства – розділи 1 та 3, а також при розробці рекомендацій щодо
зміцнення економічної безпеки сільського господарства в Україні – розділ 3);
системного аналізу (при дослідженні рівня складових економічної безпеки
сільського господарства – розділ 2); економіко-статистичні методи, зокрема,
графічний та порівняння (для виявлення тенденцій змін параметрів складових
економічної безпеки сільського господарства та визначення причин змін –
розділ 2), кореляційно-регресійного аналізу (для встановлення зв’язків між
параметрами складових економічної безпеки сільського господарства – розділ
2), метод головних компонент (метод факторного аналізу – для визначення
ключових факторів зміцнення економічної безпеки сільського господарства –
розділ 3).
Інформаційною базою дослідження є нормативно-правові акти України,
програмні документи міжнародних організацій у сфері економіки сталого
розвитку та сільського господарства, офіційні дані Державної служби
статистики України, матеріали Міністерства аграрної політики та
продовольства України та Міністерства екології та природних ресурсів
України, періодичні видання, наукові праці вітчизняних та зарубіжних
8
фахівців, матеріали науково-практичних конференцій, інформаційні ресурси
світової комп’ютерної інформаційної мережі Internet.
Наукова новизна одержаних результатів визначається сукупністю
теоретичних і методичних положень та висновків щодо забезпечення розвитку
сільського господарства в структурі національної економіки на основі
зміцнення його економічної безпеки, зокрема:
вперше:
- розроблено теоретико-методичне забезпечення оцінювання економічної
безпеки сільського господарства на основі визначення показників, що
характеризують наступні складові: рівень економічної ефективності
виробництва, рівень екологічного навантаження на угіддя внаслідок
сільськогосподарської діяльності та рівень соціального розвитку сільських
територій. Виокремлення вказаних показників на основі застосування методу
головних компонент дозволяє забезпечити комплексність та об’єктивність
оцінювання економічної безпеки сільського господарства України;
удосконалено:
- тлумачення змісту поняття економічної безпеки сільського
господарства, яке, на відміну від існуючих, визначено в контексті концепції
сталого розвитку як такий стан економічної системи, за якого забезпечується
процес нормального відтворення, виконання селоутворюючої та
природоохоронної функцій сільського господарства шляхом досягнення
стабільності та гнучкості виробництва, а також створення ресурсного резерву
для подальшого розвитку;
- визначення ступеню взаємозв’язку господарської та екологічної
складових економічної безпеки сільського господарства з метою забезпечення
їхньої узгодженості, яке уможливило розробку практичних рекомендацій щодо
стабілізації аграрних екосистем у процесі сільськогосподарського виробництва;
- оцінювання рівня економічної безпеки сільського господарства у розрізі
регіонів на основі систематизації ключових факторів економічної безпеки, що
піддаються формалізації, та ранжування регіонів шляхом порівняння числових
значень показників використання ґрунтів, господарської діяльності підприємств
та соціального розвитку в зоні сільськогосподарського виробництва, що дало
9
можливість виявити загрози економічній безпеці сільського господарства
окремих регіонів України;
набули подальшого розвитку:
- групування ключових загроз економічній безпеці сільського
господарства, що визначаються як фактори зовнішнього та внутрішнього
впливу негативного характеру, результатом дії яких є погіршення виробничих
параметрів і динаміки економічних показників, фінансові втрати або зниження
якісних характеристик економічної системи, з числа котрих виключаються
об’єктивно негативні прояви господарської діяльності;
- теоретико-методичне забезпечення зміцнення економічної безпеки
сільського господарства у контексті економіки сталого розвитку з визначенням
концептуальних засад реформування сільського господарства України в частині
виокремлення економіко-екологічного та інноваційного компонентів, а також
встановлення певних вимог до суб’єктів економічних відносин у
сільськогосподарському секторі;
- обґрунтування пріоритетних напрямів державної політики щодо
зміцнення економічної безпеки сільського господарства шляхом формування
сталого сільського господарства, що забезпечує підвищення рівня індикаторів
прогресу (зміцнення продовольчої безпеки, захист навколишнього середовища,
економічний та соціальний розвиток України) і передбачає створення умов для
екологізації сільськогосподарського виробництва, реалізації
багатофункціонального сільського господарства, збереження агроландшафтів
та посилення ролі сільських громад у вирішенні питань розвитку сільських
територій;
- обґрунтування заходів державного регулювання щодо узгодження цілей
економічного розвитку та екологічної стабілізації у сільському господарстві, а
саме: врахування у витратах на виробництво вартості відновлення родючості
ґрунтів, застосування комплексного підходу до оцінювання ґрунтів з
урахуванням їх гетерогенності, економічної оптимізації використання
земельних ресурсів на базі заздалегідь визначеної екологічно-доцільної
структури.
10
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
розроблені в дисертаційній роботі наукові підходи, висновки й практичні
рекомендації поглиблюють розуміння процесу забезпечення економічної
безпеки сільського господарства в контексті сталого розвитку національної
економіки, надають можливість її оцінювання в розрізі регіонів та можуть бути
використані в процесі формування державної політики регулювання
сільськогосподарського виробництва та розвитку сільських територій.
Викладені у дисертації науково-практичні рекомендації щодо
впровадження конкретних заходів державної політики зміцнення економічної
безпеки сільського господарства, пропозиції у сфері регулювання
сільськогосподарського виробництва, підтримки соціального розвитку села та
покращення екологічного стану природних виробничих ресурсів було
використано при розробці рекомендацій щодо вдосконалення законодавства в
галузі питань державної підтримки сільського господарства, захисту ґрунтів та
розвитку сільських територій. Окремі положення дисертаційної роботи, а саме:
результати оцінки взаємозв’язку показників економічної діяльності
сільськогосподарських підприємств та показників використання ґрунтів у
розрізі регіонів; пропозиції щодо оцінювання ґрунтів, оптимізації структури
земельних ресурсів та встановлення меж сівозмін; а також запропонований
комплекс заходів державної підтримки зміцнення економічної безпеки
сільського господарства були використані при підготовці аналітичних та
інформаційних матеріалів для проведення засідання Комітету Верховної Ради
України з питань аграрної політики та земельних відносин з приводу розгляду
окремих положень проекту Закону про збереження ґрунтів та охорону їх
родючості (довідка № 04-11/16-68 від 27.03.2015 р.)
Пропозиції щодо вдосконалення оцінювання економічної безпеки
сільського господарства та обґрунтування державної політики сприяння
формуванню сталого сільського господарства були використані в роботі
Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» у наукових
розробках та при підготовці аналітичних матеріалів щодо регулювання
економічних відносин в контексті сталого розвитку сільських територій
(довідка № 07/72 від 11.02.2015 р.).
11
Розроблені на основі наукових результатів дисертаційної роботи
методичні матеріали впроваджені в навчальний процес і використовувались
при розробці та проведенні лекційних і семінарських занять для студентів ВНЗ
«Академія муніципального управління» (довідка № 01-91 від 23.02.2015 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним
завершеним науковим дослідженням здобувача. Всі наукові положення, що
виносяться на захист, отримані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати
наукового дослідження доповідались на науково-практичних конференціях,
серед яких: Науково-практична конференція за міжнародною участю «Завдання
державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових
реалій національного розвитку» (6 квітня 2012 р., м. Київ); Міжнародна
науково-практична конференція «Інноваційні підходи та механізми державного
та муніципального управління» (12 квітня 2013 р., м. Київ); Науково-практична
конференція молодих учених «Актуальні питання розвитку суб’єктів
господарювання в умовах економічної нестабільності» (6 грудня 2013 р., м.
Київ); Міжнародна науково-практична конференція «Модернізаційні процеси
державного та муніципального управління» (4 квітня 2014 р., м. Київ).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у 13 одноосібних
наукових працях загальним обсягом 7,46 д.а., з них: 8 статей – у наукових
фахових виданнях, з яких 2 статті – у фахових виданнях України, включених до
міжнародних наукометричних баз даних; 1 стаття – в іноземному науковому
виданні; 4 публікації – за матеріалами конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг
дисертаційної роботи становить 274 сторінки. Основний зміст дисертації
викладено на 202 сторінках, що містить 10 таблиць та 27 рисунків. Робота має
13 додатків. Список використаних джерел налічує 237 найменувань.

bibliography

ВИСНОВКИ
Вивчення наукових джерел з проблеми оцінювання та забезпечення
економічної безпеки сільського господарства виявило, що сучасні наукові
інтереси переважно лежать у площині дослідження економічної безпеки
підприємств або АПК в цілому. Поряд з тим, прискорене виснаження
природних ресурсів, та відповідне посилення світових тенденцій до екологізації
виробництва і впровадження принципів економіки сталого розвитку, вимагає
докладного вивчення стану економічної безпеки сільського господарства як
тісно пов’язаної з природними ресурсами виробничої системи, властивості та
впливи якої виходять за межі окремих підприємств та суттєво відрізняються від
інших галузей АПК.
1. Сільське господарство є провідною системоутворюючою сферою
національної економіки, що формує агропродовольчий ринок, а також трудовий
та поселенський потенціал сільських територій. Економічна безпека сільського
господарства – це такий стан економічної системи, за якого забезпечується
процес нормального відтворення, виконання селоутворюючої та
природоохоронної функцій сільського господарства шляхом досягнення
стабільності та гнучкості виробництва, а також створення ресурсного резерву
для подальшого розвитку.
2. Економічними загрозами можна вважати лише фактори впливу,
результатом дії яких є конкретний збиток у вигляді погіршення виробничих
параметрів і динаміки економічних показників, фінансових втрат або зниження
якісних характеристик економічної системи. Серед факторів, що справляють
суттєвий негативний вплив на рівень економічної безпеки сільського
господарства, важливо виділити наступні: руйнування екосистем, в рамках яких
провадиться сільськогосподарське виробництво; зниження родючості ґрунтів та
продуктивності інших природних ресурсів через ведення господарства без
урахування природного фактора; нераціональне використання земельних угідь;
втрата людського потенціалу через деградацію сільських територій; відплив
199
професійних кадрів із галузі; невідповідність сільськогосподарської продукції
стандартам якості; невідповідність технології вирощування рослин та
утримання сільськогосподарських тварин екологічним стандартам та вимогам.
3. За допомогою кореляційно-регресійного аналізу виявлено, що на
зростання продуктивності праці сільськогосподарських працівників у
грошовому виразі прямо впливає частка у виробництві високорентабельних
сільськогосподарських культур, ціна на які формується на світовому ринку,
частка виручки від реалізації продукції рослинництва, що вважається найбільш
небезпечною з точки зору погіршення стану ґрунтів, а також продукції
птахівництва, що характеризується високим рівнем забруднення
навколишнього середовища порівняно з іншими підгалузями тваринництва.
Така ситуація обумовлена відсутністю механізму адекватного відшкодування
сільськогосподарськими підприємствами вартості використаних природних
ресурсів, внаслідок чого вони можуть надмірно збільшувати доходи за рахунок
екологічно небезпечних напрямків. За допомогою кореляційно-регресійного
аналізу виявлено, що аграрні регіони України на даний час відзначаються
нижчим, порівняно з урбанізованими регіонами, рівнем матеріального
добробуту населення, незважаючи на вищі показники забезпеченості за рахунок
присадибних ділянок. Також гіршими є характеристики ринку праці, оскільки,
незважаючи на зростання зайнятості у сільському господарстві, в регіонах з
вищою питомою вагою сільського населення відносний показник кількості
вільних робочих місць є суттєво нижчим.
4. Складові економічної безпеки сільського господарства, виявлені на
основі побудови моделі головних компонент, характеризують, по-перше, рівень
екологічного навантаження на територію регіону внаслідок
сільськогосподарської діяльності, по-друге, рівень соціального розвитку в зоні
сільськогосподарського виробництва, та, по-третє, рівень економічної
ефективності сільськогосподарської діяльності.
5. Ранжування регіонів України на основі загальної оцінки за сумою
зважених факторів дозволило зробити висновки щодо економічної безпеки
200
сільського господарства регіонів. Вищий рівень економічної безпеки переважно
обумовлений незначною питомою вагою культур, що справляють руйнівний
вплив на ґрунти, у загальній виручці від реалізації сільськогосподарської
продукції, а також високою ефективністю сільськогосподарського виробництва.
Поряд з тим, покращення показників економічної діяльності підприємств є
швидше ознакою наявності потенціалу підвищення економічної безпеки, аніж
свідченням її реального зміцнення, особливо за екологічним та соціальним
напрямами.
6. Питання забезпечення на державному рівні розвитку сільського
господарства на сталій основі обумовлює потребу у зміні пріоритетів
внутрішнього управління у бік таких виробничих факторів, як природні
ресурси та сільське населення. Метою розбудови сталого сільського
господарства є збереження продуктивності та прибутковості без погіршення
стану ґрунтів, що має забезпечувати підвищення, у першу чергу, таких
індикаторів прогресу, як захист навколишнього середовища, соціальний
розвиток та охорона здоров’я. Гармонізація виробничої агроекосистеми
дозволить у подальшому забезпечити економічний ефект у межах таких
індикаторів прогресу, як зміцнення продовольчої безпеки та зростання
економічних можливостей.
Отже, здійснення економічної діяльності у сфері сільського господарства
в контексті економіки сталого розвитку має враховувати біологічні особливості
агросфери та потреби соціального розвитку сільських територій. Концепція
реформування сільського господарства має включати економіко-екологічний та
інноваційний компоненти та вирішувати такі головні завдання: підтримка
родючості та поліпшення якості малопродуктивних ґрунтів з найменшими
витратами, поширення технологій раціонального використання ґрунтів,
ефективне використання існуючого природного генетичного потенціалу,
збереження екологічної рівноваги, забезпечення нормального кругообігу
речовин і максимальне використання залишків виробництва, вдосконалення та
поширення традиційних форм організації сільськогосподарського виробництва
201
з участю сільського населення, удосконалення освіти та професійної підготовки
з метою поширення сучасних агротехнологій та принципів сталого
землекористування.
7. Концепція сталого розвитку висуває нові вимоги до суб’єктів
економічних відносин у сільськогосподарському секторі в контексті
підвищення рівня економічної безпеки сільського господарства, а саме: з боку
органів державного управління – політичне сприяння формуванню сталого
сільського господарства, підтримка регіональних та місцевих ініціатив,
забезпечення привабливих умов для інвестицій у екологічні агротехнології та
проекти, що забезпечують захист агроландшафтів; у діяльності
сільськогосподарських підприємств – адаптація виробництва до регіональних
потреб розвитку з врахуванням специфіки місцевих агроекосистем, поєднання
комерційних та соціальних цінностей; з боку фінансових інститутів та
інвесторів – посилення роботи у регіонах, запровадження гнучких систем
фінансування та мікрокредитування, підтримка перспективних програм
фінансування з об’єктивно обумовленим відстроченим економічним ефектом; з
боку населення сільських територій – підтримка ініціатив місцевих виробників,
що сприяють розвитку сільських територій, врахування екологічної складової у
власному виробництві, створення інститутів громадянського суспільства.
8. Узгодження цілей економічного розвитку та екологічної стабілізації у
сільському господарстві вимагає врахування у витратах на виробництво
вартості заходів з відновлення родючості ґрунтів. У зв’язку із потребою у
розширенні нормативно-правової бази для захисту ґрунтів важливе місце
займають пропозиції щодо способів їх оцінювання. Редукціоністский підхід,
доступний завдяки існуванню практичних засобів оцінювання стану ґрунту, має
доповнюватись моделюванням системи взаємодії управлінських заходів та змін
властивостей ґрунту, що свідчитиме про функціонування рослинництва в якості
інтегрованої підсистеми агроекосистеми. Таким чином буде визнано
можливість виникнення нових властивостей у результаті взаємодії між різними
процесами у ґрунті та його властивостями. При цьому обов’язковою є вимога
202
пріоритетності екологічної оптимізації структури земельних угідь, наслідком
якої має бути консервація земель із деградованими та малородючими ґрунтами
та орних земель, інтенсивне сільськогосподарське використання яких є
екологічно небезпечним.
9. Зміцнення економічної безпеки сільського господарства має
забезпечуватись державною політикою регулювання сільськогосподарського
виробництва та розвитку сільських територій. Цілями державного регулювання
у сільському господарстві мають бути: створення умов для реалізації
багатофункціональності сільського господарства, удосконалення системи
ціноутворення, поліпшення та розширення сфери застосування системи
оцінювання природних ресурсів у грошовому виразі, досягнення пріоритетності
природоохоронного фактора у розрахунку податків та штрафів, спрямування
державних інвестицій у природний капітал на його відновлення, переорієнтація
політики державних закупівель з метою сприяння виробництву екологічної
продукції та використання методів господарювання, які відповідають
принципам сталого розвитку. Цілями державної політики розвитку сільських
територій мають бути: посилення ролі сільських громад у плануванні та
запровадженні заходів розвитку цих територій, захист навколишнього
середовища та збереження ландшафту, диверсифікація економіки сільських
територій, розвиток соціальної інфраструктури.