КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

МІРКОВЕЦЬ ДМИТРО МИХАЙЛОВИЧ

УДК 343.102+343.132

КЕРІВНИЦТВО ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ
У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Галаган Олександр Іванович,
кандидат юридичних наук,
старший науковий співробітник

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ……………………………...…………………4
ВСТУП ……………………………………………………………………………………5

РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ КЕРІВНИЦТВА ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ …........……………12
1.1. Керівництво досудовим слідством: історичний аспект ………………………… 12
1.2. Поняття керівництва досудовим слідством, його сутність та місце в системі кримінально-процесуальних функцій ………...………………..…………….…..……32
1.3. Засоби реалізації функції керівництва досудовим слідством …………………...48
Висновки до розділу 1 …………………………………………………………………80

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ТА ПРАВОВІ АСПЕКТИ ОПТИМІЗАЦІЇ ІНСТИТУТУ КЕРІВНИЦТВА ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ …………...………83
2.1. Перспективи організаційної побудови механізму керівництва досудовим слідством в умовах реформування кримінальної юстиції ……………………………83
2.2. Керівництво досудовим слідством та прокурорський нагляд: необхідність розмежування у вітчизняному судочинстві …………...……………………….….......98
2.3. Співвідношення інституту керівництва досудовим слідством із самостійністю та незалежністю слідчого …………………………………………..………………….....122
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………………..140

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО СТАТУСУ СУБ’ЄКТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ФУНКЦІЇ КЕРІВНИЦТВА ДОСУДОВИМ СЛІДСТВОМ ………………………………………………………...………..………142
3.1. Проблеми реалізації керівником слідчого підрозділу функцій по керівництву досудовим слідством та шляхи їх розв’язання ………………………………………142
3.2. Керівництво досудовим слідством при розслідуванні кримінальних справ у складі слідчої групи ……………………………………………………………………161
3.3. Особливості процесуального становища суб’єктів, які частково наділені функціями з керівництва досудовим слідством ……….…….………………………177
Висновки до розділу 3 ……………………………………………………..…………196

ВИСНОВКИ ………………………………………………………...…………………200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………..………………204
ДОДАТКИ ………………………………………………………………..……………234

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АПУ – Адміністрація Президента України
ГСУ МВС – Головне слідче управління МВС України
ГПУ – Генеральна прокуратура України
ГУМВС, УМВС Головне управління Міністерства внутрішніх справ, управління Міністерства внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях
ДТП – Дорожньо-транспортна пригода
КК – Кримінальний кодекс
КПК – Кримінально-процесуальний кодекс
НКЮ – Народний комісаріат юстиції
НКВС – Народний комісаріат внутрішніх справ
МРЛ-орган внутрішніх справ – Міський, районний, лінійний орган внутрішніх справ
МВС – Міністерство внутрішніх справ України
ІТТ – Ізолятор тимчасового тримання
ОВС – Органи внутрішніх справ України
ДПА – Державна податкова адміністрація України
СДС – Служба досудового слідства України
СВ – Слідчий відділ (відділення)
СБУ – Служба безпеки України
СНД – Союз Незалежних Держав
СКС – Статут кримінального судочинства 1864 р.
СІЗО – Слідчий ізолятор
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
УРСР (УСРР) – Українська Радянська Соціалістична Республіка (Українська Соціалістична Радянська Республіка)
ФРН – Федеративна Республіка Німеччина

ВСТУП

Актуальність теми. Успіх подальшого реформування органів кримінальної юстиції значною мірою залежить від чіткого розмежування їх функціонального призначення, компетенції та підпорядкування. Відтак, раніше запропоновані розробниками багатьох проектів КПК України ідеї щодо розширення повноважень прокурора з керівництва досудовим слідством шляхом обмеження процесуальної незалежності слідчого та “урізання” повноважень начальника слідчого відділу, в разі їх реалізації неминуче призведуть на практиці до зосередження у прокуратурі функцій нагляду та керівництва досудовим слідством з відведенням керівникові слідчого підрозділу ролі “посередника” між прокурором і слідчим, що не відповідає жодній з відомих концепцій кримінального процесу.
Неурегульованість процесуальних повноважень суб’єктів реалізації функції керівництва досудовим слідством (керівника слідчого підрозділу, керівника слідчої групи, слідчого-методиста) в одних випадках призводить до надмірного втручання у процесуальну діяльність слідчих їх прямих начальників, а з іншого – до бездіяльності безпосередніх керівників, на яких покладено обов’язки здійснювати контроль за своєчасністю дій слідчих щодо повного, всебічного та об’єктивного провадження у кримінальних справах.
Неналежний процесуальний контроль нерідко стає передумовою порушень слідчими законодавства, невиправданої тяганини у справах і неефективного розслідування злочинів. Якщо 2011 р. за незадовільне провадження досудового слідства до дисциплінарної відповідальності притягнуто 4,963 тис. слідчих (38,6 % від їх загальної кількості), то за відсутність належного контролю за роботою підлеглих –778 керівників слідчих підрозділів (54,2 %). Ситуацію об’єктивно ускладнює суттєве зниження рівня професіоналізму працівників слідчих підрозділів. На початок 2012 р. із фактичної чисельності слідчих ОВС (12,857 тис.) 19,8 % (2,546 тис.) мають стаж слідчої роботи до трьох років, 27,1 % (3,488 тис.) – менше одного року, а ще 13,4 % (1,725 тис.) – раніше працювали у ліквідованих 2011 р. штатних підрозділах дізнання й тому не мають необхідного досвіду провадження досудового слідства .
Наукові та практичні засади керівництва досудовим слідством розглядали у своїх працях Б. В. Асрієв, А. П. Ашитко, В. П. Божьєв, Д. О. Влезько, В. В. Кальницький, М. І. Кулагін, А. М. Ларін, М. В. Мешков, П. І. Мінюков, Є. О. Новіков, М. А. Погорецький, О. В. Пєтков, Р. Ю. Савонюк, С. А. Табаков, О. Ю. Татаров, В. М. Тертишник, Х. С. Таджиєв, В. І. Фаринник, В. М. Федченко, О. В. Хімічева, С. С. Чернявський, О. О. Чувільов, М. М. Черняков, Л. Д. Удалова та інші науковці.
Завдяки працям вітчизняних і зарубіжних вчених, в цілому, створено теоретичне підґрунтя для удосконалення кримінально-процесуального інституту керівництва досудовим слідством. Разом з тим, більшість досліджень мають постановочний характер або ж торкаються лише окремих аспектів проблеми. Отже, комплексний аналіз усіх питань керівництва досудовим слідством з урахуванням сучасної кримінально-процесуальної доктрини, зарубіжного досвіду, слідчої практики, зокрема за результатами експериментів щодо запровадження нових принципів підпорядкування слідчих підрозділів, раніше не проводився.
Наведені питання та необхідність їх розв’язання з формулюванням науково обґрунтованих пропозицій для впровадження на законодавчому рівні та у сфері правозастосування свідчать про актуальність теми дисертації, що й обумовило її обрання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження ґрунтується на положеннях Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008, відповідає Пріоритетним напрямам наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 рр., затвердженим наказом МВС України від 29 липня 2010 р. № 347 (п. 87, дод. 13), планам науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ на 2010–2011 рр. Тему дисертації включено до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України на 2011 р., затвердженого наказом МВС України від 10 лютого 2011 р. № 2318.
Мета і задачі дослідження. Метою роботи є комплексний аналіз інституту керівництва досудовим слідством, а також розроблення та обґрунтування на цій основі пропозицій, спрямованих на удосконалення кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування.
Відповідно до мети, було поставлено такі задачі:
– виокремити ключові етапи формування механізму керівництва досудовим слідством;
– розкрити поняття та сутність інституту керівництва досудовим слідством у кримінальному процесі України;
– охарактеризувати засоби реалізації функції керівництва досудовим слідством;
– визначити перспективи організаційної побудови інституту керівництва досудовим слідством в умовах реформування системи кримінальної юстиції;
– з’ясувати співвідношення функцій процесуального керівництва та прокурорського нагляду, а також межі реалізації функції керівництва досудовим слідством з огляду на принцип самостійності та незалежності слідчого;
– встановити повноваження керівника слідчого підрозділу, керівника слідчої групи та слідчого-методиста, а також особливості здійснення ними функції керівництва досудовим слідством;
– визначити доцільність запровадження найбільш ефективних зарубіжних моделей керівництва досудовим слідством у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство;
– обґрунтувати необхідність внесення змін до кримінально-процесуального законодавства й відомчих нормативно-правових актів з метою підвищення ефективності керівництва досудовим слідством.
Об’єкт дослідження – сукупність кримінально-процесуальних відносин, що виникають у сфері керівництва досудовим слідством, а також процесуальна діяльність суб’єктів, які його реалізують.
Предмет дослідження – керівництво досудовим слідством у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. Методи дослідження обрані, виходячи з поставлених у дослідженні мети та задач, з урахуванням його об’єкта та предмета. У процесі дослідження використано положення діалектико-матеріалістичної теорії про взаємозв’язок соціальних явищ і процесів та об’єктивні закономірності їх відображення й пізнання, а також загальнонаукові методи: історико-правовий – для розкриття історичних етапів розвитку механізмів керівництва досудовим слідством (підрозділи 1.1, 3.3); формально-логічний – при дослідженні матеріалів кримінальних справ, концепцій, літературних джерел, точок зору авторів з окремих питань, що входять до предмету дослідження (розділи 1–3); порівняльно-правовий – для проведення порівняльного аналізу положень вітчизняних та зарубіжних нормативно-правових актів з питань керівництва досудовим слідством (підрозділи 2.2, розділ 3); догматичний – при тлумаченні юридичних категорій, за його допомогою поглиблено й уточнено понятійно-категоріальний апарат (розділи 1–3); моделювання – для формулювання висновків до розділів і загальних висновків, а також пропозицій по удосконаленню кримінально-процесуального законодавства (підрозділи 1.3, 2.3, розділ 3); системно-структурний – шляхом використання статистичних даних, аналізу матеріалів слідчої та судової практики (розділи 1–3); соціологічні – для вивчення думки експертів з проблем дослідження (розділи 1–3).
Емпіричну базу дослідження становлять результати вивчення матеріалів 247 кримінальних справ, що перебували у провадженні слідчих органів внутрішніх справ України протягом 2009–2012 рр.; результати аналізу 190 висновків службових розслідувань, складених за фактами повернення прокурорами та судами кримінальних справ для проведення додаткового розслідування; зведені дані анкетування 1895 слідчих органів внутрішніх справ (365 керівників слідчих підрозділів) з усіх регіонів України; аналітичні матеріали Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України та Державної судової адміністрації України. У дослідженні використано результати безпосереднього ознайомлення автора з діяльністю органів досудового розслідування у Республіці Білорусь та Російській Федерації, а також власний досвід роботи у слідчих підрозділах.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним з перших в Україні комплексних досліджень, в якому на основі положень теорії кримінального процесу, узагальнення слідчої практики, історичного та зарубіжного досвіду запропоновано напрями удосконалення вітчизняного кримінально-процесуального законодавства, що регламентує процесуальну діяльність з керівництва досудовим слідством. Сформульовані автором наукові положення та висновки у сукупності розв’язують конкретне наукове завдання і мають значення для подальшого розвитку кримінального процесу, зокрема:
вперше:
– сформульовано авторську періодизацію історичного розвитку інституту керівництва досудовим слідством;
– враховуючи “двозначний” характер (контрольний та управлінський аспекти) керівництва досудовим слідством, запропоновано класифікацію процесуальних засобів його реалізації;
– запропоновано визначити у кримінально-процесуальному законодавстві України статус слідчого-методиста та керівника слідчої групи як самостійних суб’єктів реалізації функції керівництва досудовим слідством;
– сформульовано критерії обов’язковості вирішення питання про передачу справи від одного слідчого іншому;
– з огляду на практику деяких зарубіжних країн, обґрунтовано доцільність нормативного закріплення виключної компетенції керівника слідчої групи з прийняття ключових процесуальних рішень у кримінальній справі;
– підтверджено доцільність упровадження у вітчизняне кримінально-процесуальне законодавство практики “візування” керівником слідчого підрозділу ключових процесуальних рішень слідчого;
– визначено поняття “контрольно-наглядове провадження”, а також обов’язковий перелік документів, які повинні накопичуватися у таких провадженнях;
– аргументовано необхідність запровадження у кримінальне судочинство процесуального статусу керівника слідчого підрозділу органу прокуратури на рівні району;
удосконалено:
– поняття “керівництво досудовим слідством”;
– визначення меж керівництва досудовим слідством;
– систему принципів керівництва досудовим слідством;
– перелік типових слідчих помилок, на виявлення та усунення яких повинні в першу чергу звертати увагу керівники слідчих підрозділів при реалізації ними функції керівництва досудовим слідством;
– положення щодо недопустимості керівництва досудовим слідством за рахунок обмеження дії принципу самостійності та незалежності слідчого;
– процесуальний статус слідчого-криміналіста;
дістало подальший розвиток:
– положення про необхідність розширення процесуальних повноважень суб’єктів, які здійснюють керівництво досудовим слідством, та зміцнення процесуальної самостійності й незалежності слідчого;
– наукова концепція, відповідно до якої керівництво досудовим слідством є кримінально-процесуальною функцією;
– положення, що стосуються покращання правової регламентації надання вказівок у кримінальних справах, перевірки справ та їх передачі від одного слідчого іншому;
– наукові підходи, що стосуються раціоналізації повноважень з керівництва досудовим слідством і здійсненню нагляду за виконанням законів органами досудового слідства;
– напрями удосконалення механізму продовження процесуальних строків у кримінальних справах.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, висновки і пропозиції впроваджено та мають перспективу подальшого використання:
– у законотворчій діяльності – при внесенні змін і доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства, при доопрацюванні внесеного на розгляд Верховної Ради України проекту КПК України (довідка Інституту законодавства Верховної Ради України від 12 вересня 2011 р. № 22/482–1–4);
– у практичній діяльності органів досудового слідства – при розробленні та вдосконаленні відомчих нормативно-правових актів та методичних розробок з питань процесуального контролю за досудовим слідством (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 9 серпня 2011 р. № 13/12–1352);
– у навчальному процесі – при підготовці лекцій і методичних рекомендацій, при проведенні занять за відповідними темами з курсу дисципліни “Кримінальний процес” та “Досудове слідство” (акт впровадження Одеського державного університету внутрішніх справ від 14 серпня 2011 р.).
Особистий внесок здобувача в опублікованих працях, у тому числі у співавторстві, є його власні теоретичні розроблення, що становлять наукову новизну одержаних результатів дослідження. У публікаціях, що підготовлені у співавторстві, участь дисертанта становить понад 50 %. Ідеї та висновки, що належать співавторам, у дисертації не використовувалися.
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження оприлюднено на одинадцяти регіональних, всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми діяльності слідчих органів внутрішніх справ України” (м. Київ, 2 квітня 2010 р.); “Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства і дізнання системи МВС” (м. Сімферополь, 14 травня 2010 р.); “Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення” (м. Харків, 22 жовтня 2010 р.); “Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства” (м. Луганськ, 25 березня 2011 р.); “Теорія та практика кримінального судочинства” (м. Харків, 20–21 травня 2011 р.); “Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення” (м. Одеса, 29–30 вересня 2011 р.); “Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України” (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.); “Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України” (м. Харків, 14 жовтня 2011 р.); “Теорія і практика правотворчої та правозастосовної діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів” (м. Харків, 29–30 жовтня 2011 р.); “Проблеми становлення і розвитку правової системи України” (м. Харків, 25–26 листопада 2011 р.); “Права людини: проблеми забезпечення, реалізації та захисту” (м. Запоріжжя, 24 лютого 2012 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 16 наукових праць, зокрема 5 статей – у фахових виданнях з юридичних наук, а також 11 статей – у збірниках тез доповідей науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає в проведенні комплексного аналізу інституту керівництва досудовим слідством у кримінальному процесі України й обґрунтуванні на цій основі пропозицій і рекомендацій до кримінально-процесуального законодавства та підзаконних нормативно-правових актів. Найсуттєвішими науковими і практичними результатами дослідження є такі:
1. На основі використання структурно-функціонального методу визначено сутність та значення інституту керівництва досудовим слідством у системі кримінально-процесуальної діяльності. Характер співвідношення функцій кримінального переслідування (обвинувачення) та керівництва досудовим слідством свідчить про їх неоднорідність. Водночас функцію керівництва досудовим слідством (як і розслідування злочинів) віднесено до головних у кримінальному судочинстві. Виокремлено основоположні засади реалізації функції керівництва досудовим слідством, до яких віднесено законність, своєчасність, наступальність, процесуальну самостійність і незалежність слідчого, розподіл процесуальної компетенції слідчого, керівника слідчого підрозділу та прокурора, здійснення керівництва досудовим слідством на основі внутрішнього переконання, обміну інформацією між слідчим і його керівником під час розслідування злочинів, узгодженого планування досудового слідства.
2. Визначено статус суб’єктів, наділених процесуальними повноваженнями з керівництва досудовим слідством. Ключове місце в цій системі належить начальникові слідчого відділу, для якого реалізація функції процесуального керівництва є основною у службовій діяльності. Статус начальника слідчого відділу у дослідженні тлумачиться ширше за законодавчо закріплений у чинному КПК України. Відтак запропоновано замінити термін “начальник слідчого відділу” на “керівник слідчого підрозділу”, що у повній мірі відповідатиме його статусу як суб’єкта кримінально-процесуальної діяльності. Враховуючи відсутність диференціації процесуальних повноважень керівників слідчих апаратів “вищої” та “нижчої” ланок, функція керівництва досудовим слідством має розповсюджуватись на керівників слідчих підрозділів усіх рівнів. До суб’єктів реалізації функції керівництва досудовим слідством належать також керівники (старші) слідчих груп і працівники організаційно-методичних підрозділів (слідчі-методисти).
3. За змістом функція керівництва досудовим слідством значно ширша за процесуальний контроль (адже охоплює як контрольний, так і управлінський аспекти діяльності суб’єктів досудового розслідування). І хоча в КПК України закріплено, що керівник слідчого підрозділу здійснює “контроль за своєчасністю дій слідчих”, доцільніше вести мову про керівництво досудовим слідством, у зв’язку з чим запропоновано доповнити ст. 114-1 КПК України положенням, що керівник слідчого підрозділу здійснює “керівництво кримінально-процесуальною діяльністю підлеглих слідчих”.
4. Визначено, що поняття “засоби реалізації функції керівництва досудовим слідством” охоплює специфічні форми впливу на процесуальну діяльність слідчого щодо створення оптимальних умов для повного, всебічного та об’єктивного провадження у кримінальних справах. Ці засоби реалізуються за допомогою повноважень керівника слідчого підрозділу, передбачених ст. 114-1, 216 КПК України, за виключенням особистого провадження ним досудового слідства, що є засобом реалізації функції розслідування злочину.
5. Під “перевіркою кримінальної справи” як одним із засобів керівництва досудовим слідством, слід розуміти систематичний аналіз кримінальних справ уповноваженим суб’єктом шляхом безпосереднього ознайомлення з матеріалами справи, заслуховування доповіді слідчого, проведення нарад з метою одержання інформації, необхідної й достатньої для оцінки стану та результатів провадження, законності та обґрунтованості рішень слідчого, а також виявлення помилок, допущених у ході досудового слідства, з вжиттям необхідних заходів для їх усунення.
6. Запропоновано доповнити КПК України положеннями, що б закріплювали повноваження керівника слідчого підрозділу передавати справу від одного слідчого іншому (в разі надмірної завантаженості, недостатнього досвіду чи кваліфікації слідчого, зміни штатної чисельності чи структури слідчого підрозділу, для виконання вимог щодо спеціалізації) як його право, а в разі об’єднання справ в одне провадження, звільнення слідчого чи його переходу на іншу роботу, тривалого відрядження, відпустки чи хвороби слідчого, які перешкоджають своєчасному закінченню досудового слідства, підтвердження скарги учасника кримінального судочинства на необ’єктивність дій слідчого, наявності рішення прокурора про відсторонення слідчого від розслідування кримінальної справи, задоволення клопотання про його відвід чи самовідвід, відхилення прокурором заперечень слідчого на вказівки керівника слідчого підрозділу – як обов’язок.
7. Низка передбачених кримінально-процесуальним законодавством повноважень прокурора по керівництву досудовим слідством, зокрема щодо надання письмових вказівок у кримінальних справах, безпосередньої участі у провадженні досудового слідства, вилучення і передачі кримінальних справ, їх повернення для провадження додаткового розслідування, усунення слідчого від подальшого провадження досудового слідства, не узгоджуються з принципом процесуальної самостійності та незалежності слідчого, виходять за межі конституційних повноважень прокуратури як органу, уповноваженого здійснювати нагляд за законністю досудового провадження, і тому мають бути скасовані в КПК України. Надмірне ж розширення повноважень прокуратури (зокрема, як це запропоновано у проекті КПК України) щодо керівництва досудовим слідством неприпустиме і не сприятиме удосконаленню кримінального судочинства. Необхідним є закріплення положень, відповідно до яких керівники слідчих підрозділів мають здійснювати керівництво досудовим слідством, прокурор – нагляд за виконанням законів органами досудового слідства, а суд – правильне застосування норм права, охорону і захист прав учасників процесу. Визначено, що прокурорський нагляд повинен бути спрямований на перевірку законності та обґрунтованості вже виконаних дій і прийнятих рішень, а керівництво досудовим слідством – на перевірку дій і рішень, що виконуються (приймаються) або запланованих до реалізації.
8. Зроблено висновок, що належним чином викладені у законодавчих актах повноваження з керівництва досудовим слідством при правильному їх застосуванні не лише не обмежуватимуть, а, навпаки – суттєво підвищать процесуальну самостійність й незалежність слідчого, забезпечать належну якість, повноту й об’єктивність досудового слідства. У зв’язку з цим, запропоновано визначити у КПК України необхідність узгодження керівником слідчого підрозділу найважливіших рішень слідчого (обвинувального висновку, постанови про притягнення як обвинуваченого, клопотань про продовження процесуальних строків, постанов про відмову у порушенні справи, про закриття та зупинення справи).
9. Обґрунтовано необхідність внесення інших змін та доповнень до кримінально-процесуального законодавства України, зокрема щодо закріплення у кримінальному судочинстві статусу керівника слідчого підрозділу органів прокуратури (п. 6-а ст. 32 КПК України), здійснення контролю за дотриманням слідчими процесуальних строків (ч. 1 ст. 114-1 КПК України), оформлення вказівок у кримінальних справах у вигляді постанови (ч. 2 ст. 114-1 КПК України), оптимізації механізму визначення місця провадження досудового слідства (ст. 116 КПК України) та розв’язання спорів про підслідність (ст. 117 КПК України), врегулювання порядку зміни складу та припинення діяльності слідчої групи (ст. 119 КПК України), удосконалення процедури продовження строків досудового слідства, тримання під вартою (ст. 120, 165-3 КПК України) та обрання запобіжного заходу (ст. 165-2 КПК України).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абдумаджидов Г. Расследование преступлений (процессуально-правовое исследование) / Г. Абдумаджидов. – Ташкент : “Фан”, 1986. – 191 с.
2. Адміністративна реформа в Україні : [документи і матеріали] // Український правовий часопис. – 1999. – № 4. – С. 35–60.
3. Азаров В. А. Институт судебного контроля в истории российского уголовного процесса : [лекция] / В. А. Азаров, П. К. Мацак. – Омск : Юридический институт МВД России, 1999. – 78 с.
4. Аналіз стану дисципліни і законності в органах досудового слідства МВС України за 2010 р. – Документ МВС України.
5. Аналіз стану дотримання законності при затриманнях, арештах, обранні запобіжних заходів і притягненні громадян до кримінальної відповідальності слідчими органів внутрішніх справ України протягом 2011 року (від 30 січня 2012 р. № 13/7–118). – Документ МВС України.
6. Аналіз якості розслідування кримінальних справ слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України у 2011 році (від 30 січня 2012 р. № 13/7–116). – Документ МВС України.
7. Аналіз розгляду звернень громадян Головним слідчим управлінням МВС України протягом 2011 року (від 25 січня 2012 р. № 13/13–834). – Документ МВС України.
8. Антонюк О. Д. Процесуальне керівництво досудовим слідством як функція прокурора в кримінальному судочинстві / О. Д. Антонюк // Актуальні проблеми юридичної науки : збірник тез міжнар. наук. конф. “Восьмі осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 13-14 лист. 2009 р.) : У 4-х частинах. – Частина четверта. – Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права. – 2009. – С. 134–136.
9. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Б. В. Асриев. – М., 1974. – 185 с.
10. Асриев Б. В. Начальник следственного отдела: процессуальное положение и руководство следователями / Б. В. Асриев – М. : Изд-во МВШМ МВД СССР, 1986. – 56 c.
11. Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание и управление / В. Г. Афанасьев . – М. : Политиздат, 1981. – 212 с.
12. Ашитко В. П. Функция контроля начальника следственного управления в уголовном судопроизводстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Валерий Парфенович Ашитко. – М., 1996. – 266 c.
13. Барсуков М. В. За дальнейшее совершенствование организации и деятельности советской милиции / М. В. Барсуков // Советское государство и право. – 1957. – № 2 . – С. 41–43.
14. Баулін О. В. Процесуальна незалежність і самостійність слідчого та їх правові гарантії / О. В. Баулін, Н. С. Карпов. – К. : НАВСУ, 2001. – 232 с.
15. Бахін В. П. Слідчий апарат / Міжнародна поліцейська енциклопедія: у 10 т. [відп. редактори: Є. М. Моісеєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко]. – К. : Атіка, 2009. – Т. V. “Кримінально-процесуальна та криміналістична діяльність поліцейських організацій”. – К. : Атіка, 2009. – 1008 с.
16. Быков В. М. Следователь-криминалист как новый участник уголовного процесса со стороны обвинения / В. М. Быков // Российская юстиция. – 2009. – № 7. – С. 43–45.
17. Белавин А. А. Процессуальные и организационные аспекты правового положения органов предварительного расследования России : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Александр Аркадьевич Белавин. – Красноярск, 2003. – 204 с.
18. Боботов С. В. Суд присяжных: история и современность / С. В. Боботов, Н.Ф. Чистяков – М. : Манускрипт, 1992.– 149 с.
19. Борьба с преступностью в Украинской ССР [в 2-х т.] / Авт. очерка и сост. сборника документов П. П. Михайленко. – К. : Министерство охраны общественного порядка УССР. Высш. школа, 1966 . – Том 1 (1917–1925 гг.). – 1966. – 831 с.
20. Бродский Д. Следователь – центральная фигура / Д. Бродский // Советская юстиция. – 1936. – № 15. – С. 9–10.
21. Бразоль Б. Л. Очерки по следственной части: История. Практика / Б. Л. Бразоль. – Петроград : Гос. Тип., 1916. – 215 c.
22. Васильев А. Вопросы прокурорского надзора за предварительным следствием и дознанием / А. Васильев // Социалистическая законность. – 1953. – № 9. – С. 21–24.
23. Великий тлумачний словник сучасної української мови: близько 170000 слів та словосполучень / [уклад. та голов. ред. В.Т. Бусел]. – Ірпінь : Перун, 2004. – 1440 с.
24. “Вільний словник” : вікісловник [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wiktionary.org/wiki/засіб.
25. Викторов Б. А. Общие условия предварительного расследования в советском уголовном процессе / Б. А. Викторов. – М. : ВШ МВД СССР, 1971. – 59 с.
26. Викторов Б. А. Следственный аппарат органов охраны общественного порядка / Б. А. Викторов // Социалистическая законность. – М. : Известия, 1968. – № 4. – С. 11–15.
27. Висновок щодо проекту Кримінального процесуального кодексу України, підготовлений Директоратом з питань правосуддя та захисту людської гідності, Генерального директорату І “Права людини і верховенство права”, на підставі експертизи Лорени Бахмайєр-Вінтер, Джеремі МакБрайда та Еріка Сванідзе. – Страсбург. – 2 листопада 2011 р. – DG-I (2011)16 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zib.com.ua/files/Ukrainian_translation_final_1.doc.
28. Висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України від 02.02.2012 р. на проект Кримінального процесуального кодексу України (№ 9700 від 13.01.2012 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=42312.
29. Влезько Д. А. Проблемы организационных функций начальника следственного отделения (отдела) в расследовании : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Дмитрий Александрович Влезько – Краснодар, 2002. – 166 c.
30. Вопросы Министерства внутренних дел Российской Федерации : указ Президента Российской Федерации от 1 марта 2011 г. № 248 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rg.ru/2011/03/01/mvd-site-dok.html.
31. Воронин Э. И. Процессуальное положение начальника следственного отдела органов внутренних дел : [учебное пособие] / Э. И. Воронин. – Хабаровск: Хабаровская высшая школа МВД СССР, 1984. – 56 с.
32. Гаврилов А. К. Организация работы начальника следственного отделения : [учебное пособие] / А. К. Гаврилов. – Волгоград : НИиРИО ВСШ МВД СССР, 1972. – 79 c.
33. Гаврилов А. К. Раскрытие преступлений на предварительном следствии: правовые и организационные вопросы / А. К. Гаврилов. – Волгоград, 1976. – 207 с.
34. Гаврилюк Л. В. Відповідальність слідчого: кримінально-процесуальні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність” / Л. В. Гаврилюк. – К., 2009. – 20 с.
35. Галкин Б. А. Функции прокурора в советском уголовном процессе / Б. А. Галкин // Советское государство и право. – 1957. – № 12. – С.25–35.
36. Геда Е. Виктор Ющенко строит полицейское государство: Президент взялся за реформирование правоохранительной систем / Е. Геда // Коммерсант. – № 12. – 29.01.2008. – С. 1–2.
37. Глобенко Г. І. Закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Геннадій Іванович Глобенко – Х., 2007. – 212 с.
38. Гловюк І. В. Процесуальний контроль у кримінальному процесі / І. В. Гловюк // Південноукраїнський правничий часопис. – 2008. – №1. – С.143–145.
39. Гончаров І. Д. Бригадний метод розслідування: теорія, практика, шляхи вдосконалення / І. Д. Гончаров // Право України. – 1999. – № 5–6. – С. 20–23.
40. Гончаров И. Д. Возникновение и развитие института предварительного следствия в советском уголовном процессе (на материалах Украинской ССР) : [учебное пособие] / И. Д. Гончаров ; [отв. ред. : Д.С. Сусло]. – Киев: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1980. – 48 c.
41. Горский Г. Ф. Научные основы организации и деятельности следственного аппарата в СССР / Г. Ф. Горский. – Воронеж, 1970. – 207 с.
42. Грицаєнко Л. Правова природа діяльності прокурора на досудовому слідстві: процесуальне керівництво чи прокурорський нагляд / Л. Грицаєнко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 11. – С. 68–76.
43. Гришин Ю. О. Про суб’єкти, які правомочні відновлювати досудове слідство у закритій справі / Ю. О. Гришин [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://corp-lguvd.lg.ua/dok306.html.
44. Громов Н. А. О соотношении прокурорского надзора и судебного контроля в стадии предварительного расследования. / Н. А. Громов, Ю. В. Франциферов // Следователь. – 2001. – № 3. – С. 11.
45. Громов Н. А. Виды, формы, методы и субъекты контроля в следственном аппарате / Н. А. Громов, Н. В. Овсянникова // Следователь. – 2001. – № 5. – С. 46–49.
46. Гурджі Ю. О. Правовий захист особи в кримінальному процесі України: теорія та методологія : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза” / Ю. О. Гурджі. – Одеса, 2007. – 40 с.
47. Гусев Л. Н. Процессуальное положение следователя в советском уголовном процессе / Л. Н. Гусев // Вопросы судоустройства и судопроизводства в новом законодательстве Союза ССР. – Госюриздат, 1959. – С. 301–328.
48. Гуткин И. М. Начальник следственного отдела и его процессуальные полномочия / И. М. Гуткин // Советская милиция. – 1967. – № 4. – С. 68–69.
49. Гуценко К. Ф. Правосудие и прокурорский надзор в условиях формирования государства / К. Ф. Гуценко // Вестник МГУ (Серия 11 “Право”). – 1990. – № 4. – С. 15.
50. Даев В. Г. Основы теории прокурорского надзора / В. Г. Даев, М. П. Маршунов. – Л. : Изд-во Ленинградского ун-та, 1990. – 136 с.
51. Даневский В. П. Наше предварительное следствие: его недостатки и реформа / В. П. Даневский. – К. : Семенко Сергей, 2003. – 142 с.
52. Деришев Ю.В. Предварительное следствие: исследование или преследование / Ю.В. Деришев // Российская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 34–35 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.lawmix.ru/comm/4651/.
53. Декрет о суде от 22 ноября (5 декабря) 1917 г. // Декреты Советской власти. Т. 1. – М., 1957. – С. 125–126 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://constitution.garant.ru/history/act1600-1918/5312.
54. Директивное письмо Прокурора СССР от 13 августа 1934 г. “О качестве расследования” // Сборник приказов Прокуратуры СССР [Изд 2]. – М. : Юриздат НКЮ СССР, 1934. – С. 150–151.
55. Другий додатковий протокол до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах від 8 листопада 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_518&new=1.
56. Дубинский А. Я. Некоторые вопросы создания и работы группы следователей / А. Я. Дубинский // Труды Киевской школы МВД СССР. – Киев : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1972. – Вып. – №6. – С. 176–181.
57. Етимологічний словник української мови [у 2-х т.] / [укл. Ярослав Рудницький]. – Вінніпеґ-Оттава, 1962–82, Т.1. – 968 с.
58. Етимологічний словник української мови [в 7 т.] / [редкол. О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. ]. – АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; К. : Наук. думка, 1985.б – Т. 2 (Д – Копці) / [укл. Н. С. Родзевич та ін. ]. –1985. – 572 с.
59. Эйсман А. А. Проблема процессуальной регламентации деятельности следственных бригад / А. А. Эйсман. // Правоведение. –1991. – № 1. – С. 62–63.
60. Еремеев В. П. Полномочия начальника следственного отдела органов МВД / В. П. Еремеев // Вопросы совершенствования предварительного следствия. Сборник статей. – Ленинград, 1971. – С. 237–245.
61. Жогин Н. В. Прокурорский надзор за предварительным расследованием уголовных дел / Н. В. Жогин – М.: Юрид. лит., 1968. – 264 c.
62. Звіт про злочинність за січень–грудень 2011 р. (форма № 1). – Документ МВС України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/374130.
63. Землянский П. Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы Советской власти (на материалах УССР) / П. Т. Землянский. – К. : Ред.-изд. отд. Киев. науч.-исслед. лаб. ВНИИ МВД СССР, 1972. – 306 с.
64. Зозулинський О. Теорія і практика бригадного методу розслідування /
О. Зозулинський // Радянське право. – 1974. – №4. – С. 36–39.
65. Исмагилова Э. М. Обеспечение прав лиц, участвующих в стадии возбуждения уголовного дела : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Эльвира Мансуровна Исмагилова – М. – 2006. – 197 с.
66. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры, 1917–1954 гг. : [сборник документов] / Сост.: Л. Н. Гусев ; Под ред.: С. А. Голунский. – М. : Госюриздат, 1955. – 635 c.
67. Кальницкий В. В. Ведомственный процессуальный контроль за деятельностью следователей органов внутренних дел : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / В. В. Кальницкий. – М., 1982. – 24 c.
68. Каткова А. Г. Правові та організаційні аспекти управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 “Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / А. Г. Каткова. – Х. – 2003. – 260 с.
69. Карнеева Л. М. Расследование преступлений группой следователей / Л. М. Карнеева, И. С. Галкин. – М.: ВНИИП СССР, 1965. – 75 с.
70. Кирій Л. М. Відомчий, судовий контроль та прокурорський нагляд за відмовою в порушенні кримінальної справи : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність” / Л. М. Кирій. – Київ, 2008. – 20 с.
71. Кирій Л. М. Сутність, поняття і значення відомчого контролю при вирішенні питання про відмову в порушенні кримінальної справи / Л. М. Кирій // Право України. – 2005. – № 4. – С. 66–69.
72. Клочков В. К разработке концепции прокурорского надзора в уголовном процессе / В. Клочков // Социалистическая законность. – М. : Известия, 1989 . – № 11. – С. 29–32.
73. Кожевников М. В. История советского суда: 1917–1956 годы / М. В. Кожевников. – М. : Госюриздат, 1957. – 383 c.
74. Колоколов Н. А. Последние новеллы УПК РФ: баланс обвинительной власти стабилизируется / Н. А. Колоколов // Уголовное судопроизводство. – 2009. – № 2. – C. 25–32.
75. Когамов М. Ч. Государственный следственный комитет: версии, опыт, проблемы, решения / М. Ч. Когамов. – Алматы : Жети Жаргы, 1997. – 176 с.
76. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996 . – № 30. – Ст. 141.
77. Концепція реформування кримінальної юстиції України : указ Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 лютого 2008 року “Про хід реформування системи кримінальної юстиції та правоохоронних органів” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/ 7703.html.
78. Концепція подальшого реформування системи Міністерства внутрішніх справ України на період до 2006 року [проект] / МВС України. – Київ, 2002. – 20 с.
79. Концепція реформування системи Міністерства внутрішніх справ України [проект] / МВС України. – Київ, 2007. – 26 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://umdpl.info/files/docs/1225440330.doc.
80. Корецкий И. Разграничить надзор и руководство / И. Корецкий // Социалистическая законность. – 1979. – № 4. – С. 52–53.
81. Корнієнко М. В. Реформування органів внутрішніх справ як складової системи кримінальної юстиції України / М. В. Корнієнко // Право і суспільство. – 2010. – № 5. – С. 3–10.
82. Корниенко М. В. От прелюдии — к действию / М. В. Корниенко // Зеркало недели. – 2010. – № 35. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zn.ua/LAW/ot_prelyudii__k_deystviyu-61116.html.
83. Кримінально-процесуальне право України : [підручник] / За загальною редакцією Ю. П. Аленіна. – Х. : ТОВ “Одіссей”, 2009. – 816 с.
84. Крюков О. О. Проектом нового КПК пропонуються... фальсифікації, або ще раз до проекту нового Кримінально-процесуального кодексу України / О. О. Крюков // Тижневик МВС України “Іменем Закону” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.archive.imzak.org.ua/index.php/home/m1194706360? type=print
85. Кулагин Н. И. Управление следственными аппаратами органов внутренних дел (функционально-структурный анализ) : дис. … докт. юрид. наук : 12.00.09 / Николай Иванович Кулагин. – Волгоград, 1989. – 605 с.
86. Кулагин Н. И. Планирование расследования сложных, многоэпизодных дел : [учебное пособие] / Н. И. Кулагин. – Волгоград: Изд-во ВСШ МВД СССР, 1976. – 63 c.
87. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация / А. М. Ларин. – М. : Юрид. лит., 1970. – 224 с.
88. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу: процессуальные функции / А. М. Ларин. – М., 1986. – 160 с.
89. Ларин А. М. Уголовный процесс России : [лекции-очерки] / А. М. Ларин, Э. Б. Мельников, В. М. Савицкий; под ред. В. М. Савицкого. – М. : БЕК, 1997. – 314 с.
90. Лавдаренко Л. И. Функция следователя в российском уголовном процессе (проблемы реализации, перспективы развития) : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / Л. И. Лавдаренко. – Владивосток, 2001. – 22 с.
91. Леоненко М. І. Процесуальне керівництво досудовим слідством: межі відповідальності / М. І. Леоненко // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах : матеріали всеукр. наук.-практ. конф. Ч. 1 – Запоріжжя, 2010. – С. 61–64.
92. Лемента П. В. Ведомственный процессуальный контроль за предварительным следствием в органах внутренних дел: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / П. В. Лемента. – Волгоград, 1999. – 26 c.
93. Лимарченко С. Л. Основные этапы развития органов предварительного расследования Украинской ССР : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / С. Л. Лимарченко. – Киев, 1972. – 24 c.
94. Ломакін А. О. Щодо функції процесуального керівництва прокурором району досудовим розслідуванням / А. О. Ломакін // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2010. – № 1. – С. 263–270.
95. Люблинский П. И. Следователь, как судебный орган / П. И. Люблинский // Судебное обозрение. – 1905. – 4 декабря. – № 49. – С.1325–1328.
96. Люблинский П. И. Гарантии прав подозреваемого при производстве дознания / П. И. Люблинский // Вестник советской юстиции. – 1924. – №15. – С. 57–61.
97. Мамка Г. М. Начальник слідчого відділу як суб’єкт кримінально-процесуального доказування : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза, оперативно-розшукова діяльність” / Г. М. Мамка. – К., 2012. – 16 с.
98. Мамошина Р. Н. Правовые и организационные аспекты положения следователя органов внутренних дел по новому уголовно-процессуальному законодательству : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Раиса Никитовна Мамошина. – Хабаровск, 2003. – 210 с.
99. Маршунов М. Н. Еще раз о функции прокурора / М. Н. Маршунов // Правоведение. – 1985. – № 5. – C. 56–58 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID=185748.
100. Меглицкий Г. Н. Совершенствование системы контроля в следственном аппарате органов внутренних дел : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Георгий Николаевич Меглицкий – М., 1984. – 230 с.
101. Мешков М. В. Процессуальное положение начальника следственного отдела в советском уголовном процессе : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Михаил Викторович Мешков – М., 1991. – 310 c.
102. Мінюков П. І. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу (відділення) органів внутрішніх справ і проблеми керівництва досудовим слідством : [навчальний посібник] / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков. – К.: Кондор, 2008. – 214 с.
103. Минюков П. И. Процессуальные полномочия начальника следственного отдела (отделения) органов внутренних дел и проблемы руководства расследованием : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / П. И. Минюков. – М, 1982. – 23 с.
104. Мінюков П. І. Співвідношення прокурорського нагляду і відомчого контролю при розслідуванні кримінальних справ слідчими / П. І. Мінюков, А. П. Мінюков // Право України. – 1999. – №1. – С.111–115.
105. Мірковець Д. М. Керівництво досудовим слідством за проектом Кримінально-процесуального кодексу України: перспективи реформування інституту / Д. М. Мірковець // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 4 (77) . – С. 210–218.
106. Мірковець Д. М. Процесуальні повноваження начальника слідчого відділу з надання вказівок у кримінальних справах: проблеми та шляхи їх розв’язання / Д. М. Мірковець // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – 2011. – № 5 (78). – С. 189–199.
107. Мірковець Д. М. Деякі теоретичні та практичні аспекти реалізації начальником слідчого відділу функції керівництва досудовим слідством / Д. М. Мірковець // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична – 2012. – № 1. – С. 410–421.
108. Мірковець Д. М. Деякі аспекти співвідношення інституту керівництва досудовим слідством із самостійністю та незалежністю слідчого / Д. М. Мірковець // Забезпечення законності в діяльності органів дізнання та досудового слідства : матеріали І наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 25 березня 2011 р.) / [редкол.: Л. В. Черечукіна, О. Г. Русанова] ; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е. О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – С. 31–35.
109. Мірковець Д. М. Деякі шляхи оптимізації та вдосконалення досудового слідства у сучасних умовах / Д. М. Мірковець // Дізнання та досудове слідство в органах внутрішніх справ: сучасний стан та шляхи удосконалення : матеріали наук.-практ. конф. (м. Харків, 22 жовтня 2010 р.) / М-во внутр. справ України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – [2-ге видання]. – Х. : Вид-во Харк. нац. ун-ту внутр. справ, 2010. – С. 265–268.
110. Мірковець Д. М. Інститут керівництва досудовим слідством за проектом Кримінального процесуального кодексу України / Д. М. Мірковець // Проблеми реформування кримінально-процесуального та кримінального законодавства України : матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (м. Харків, 14 жовтня 2011 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ ; Кримінологічна асоціація України. – Х. : ХНУВС, 2011. – С. 152-156.
111. Мірковець Д. М. Передача справ від одного слідчого до іншого як засіб реалізації функції керівництва досудовим слідством / Д. М. Мірковець // Реформування національного та міжнародного права: перспективи та сьогодення : матеріали міжнародн. наук.-практ. конф. (м. Одеса, 29-30 вересня 2011 р.). – Одеса : ГО “Причорноморська фундація права”, 2011. – ч. 2. – С. 98–10.
112. Мірковець Д. М. Новий проект КПК України: наближення до європейських стандартів чи “знущання” над процесуальною самостійністю слідчого? / Д.М. Мірковець // Становлення системи негласного розслідування у кримінально-процесуальному законодавстві України : матеріали кр. столу (м. Київ, 7 жовтня 2011 р.),. – К.: ФОП Ліпкан О.С., 2011. – С. 148–150.
113. Мірковець Д. М. Деякі аспекти забезпечення ефективного керівництва досудовим слідством та гарантій процесуальної діяльності слідчого / Д. М. Мірковець // Теорія і практика правотворчої та правозастосовної діяльності у контексті сучасних реформаційних процесів: матеріали міжнародн. наук.-практ. конф. (м. Харків, 29-30 жовтня 2011 р.). – Х. : ГО “Асоціація аспірантів-юристів”, 2011. – Т.2. – С. 82–85.
114. Мірковець Д. М. Повноваження працівників організаційно-методичних підрозділів по керівництву досудовим слідством / Д. М. Мірковець // Проблеми становлення і розвитку правової системи України : матеріали міжнародн. наук.-практ. конф. (м. Харків, 25-26 листопада 2011 року).– Х. : ГО “Асоціація аспірантів-юристів”, 2011. – Т.2. – С. 74–76.
115. Мірковець Д. М. Повернення справи на додаткове розслідування: міжнародний досвід / Д. М. Мірковець, А. В. Шевчишен // Теорія та практика кримінального судочинства : матеріали міжнар. наук.-практ. конференції (Харків, 20-21 травня 2011 р.) / МВС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х. : ТИТУЛ, 2011. – С. 130–134.
116. Михайленко П. П. Історія міліції України у документах і матеріалах : [у 3-х т.] / П. П. Михайленко, Я. Ю. Кондратьєв – К. : Генеза, 1997. – Т. 1: 1917–1925 рр. – К. : Генеза, 1997. – 504 с.
117. Михайленко О. Р. Проблеми розвитку й удосконалення правового регулювання організації та діяльності прокуратури України / О. Р. Михайленко // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів. – 2003. – С. 526–528.
118. Михайленко А. Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан : [научно-практическое издание] / А. Р. Михайленко. – К : Юринком–Интер, 1999. – 448 с.
119. Михайлов В. А. Прокурорский надзор за прекращением уголовного дела на предварительном следствии в советском уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / В. А. Михайлов. – Воронеж, 1968. – 18 с.
120. Інструкція з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними службами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів : наказ МВС України від 07.09.2005 р. № 777 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними службами органів внутрішніх справ України в розкритті і розслідуванні вчинених злочинів”. – Документ МВС України.
121. Інструкція з організація взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки : наказ МВС України від 08.09.2005 р. № 760 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ України у виявленні, документуванні та розслідуванні злочинів у сфері економіки”. – Документ МВС України.
122. Інструкція з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні, розкритті та розслідуванні злочинів, учинених проти життя та здоров’я особи : наказ МВС України від 27.03.2009 р. № 137 “Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів і підрозділів внутрішніх справ України при документуванні, розкритті та розслідуванні злочинів, учинених проти життя та здоров’я особи”. – Документ МВС України.
123. Інструкція з організації роботи органів внутрішніх справ України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів : наказ МВС України від 18.08.2004 р. № 962 “Про затвердження Інструкції з організації роботи органів внутрішніх справ України щодо протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів ”. – Документ МВС України.
124. Інструкція з організації обліку та руху кримінальних справ у слідчих підрозділах і підрозділах дізнання органів внутрішніх справ України : наказ МВС України від 26.05.2010 р. № 204 “Про затвердження Інструкції з організації обліку та руху кримінальних справ у слідчих підрозділах і підрозділах дізнання органів внутрішніх справ України”. – Документ МВС України.
125. Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України : наказ МВС України від 06.12. 1991 № 522. – Документ МВС України.
126. Насонова И. А. Роль руководителя следственного органа при осуществлении функции руководства процессуальной деятельностью следователя при расследовании преступлений / И. А. Насонова, Н. А. Моругина // Вестник Воронежского института МВД России. – 2008. – №3 – С. 18–20.
127. На службі народу: становлення та розвиток слідчого апарату органів внутрішніх справ України : [книга друга] / За загальною редакцією П. В. Коляди. – К., 2009. – 144 с.
128. Настольная книга прокурора / [Коллектив авторов] ; под редакцией С. И. Герасимова. – М., 2002. – 840 с.
129. Научно-практический комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации [2-е изд., перераб. и доп] / Под общ. ред. В. М. Лебедева; Научн. ред. В. П. Божьев. – Москва. – 2004. – 1151 с.
130. Новиков В. Проблемы реформирования следственного аппарата / В. Новиков // Известия. – 1989. – № 96. – С. 2–4.
131. Новиков Е. А. Руководитель следственного органа в российском уголовном судопроизводстве: процессуальные и организационные аспекты : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза” / Е. А. Новиков. – М., 2009. – 24 с.
132. Об утверждении инструкции о порядке контроля за осуществлением в органах внутренних дел Республики Беларусь предварительного следствия и дознания : постановление Министерства внутренних дел Республики Беларусь от 11 февраля 2008 г. № 53 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravoby.info.
133. Об образовании Следственного комитета Республики Беларусь : указ Президента Республики Беларусь от 12 сентября 2011 г. № 409 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://pravo.by/main.aspx?guid=3871&p0=P31100409 &p2={NRPA}.
134. О проведении эксперимента по перестройке системы следственного аппарата органов внутренних дел : приказ МВД СССР от 14 августа 1987 г. №163. – Документ Министерства внутренних дел СССР.
135. Олисов Р. Ю. Соотношение процессуальной самостоятельности следователя и прокурорского надзора в отечественном досудебном производстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Роман Юрьевич Олисов. – Нижний Новгород, 2006. – 172 c.
136. Оніщук М. Новий КПК - база для основних реформ у кримінальному процесі України / М. Оніщук // Вісник Державної судової адміністрації України. – 2009. – № 1. – С. 13–17 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.minjust.gov.ua/0/18102.
137. Пєтков О. В. Процесуальні основи діяльності начальника слідчого відділу у кримінальному судочинстві : автореф. дис. на зд