Кобрусєва Євгенія Анатоліївна. Адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання

brief description

Кобрусєва Євгенія Анатоліївна. Адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.- Дисертація канд. юрид. наук: 12.00.07, Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2015.- 239 с.

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Кобрусєва Євгенія Анатоліївна
УДК 347.73

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
доктор юридичних наук, професор
Дніпропетровського національного
університету ім. Олеся Гончара
Соколенко Ольга Леонідівна

Запоріжжя – 2014

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………………………………4

ВСТУП………………………………………………………………………………..5

РОЗДІЛ 1 АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ В СИСТЕМІ ПРАВОВИХ ГАРАНТІЙ ДОТРИМАННЯ ПРАВ ТА СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА МИРНІ ЗІБРАННЯ……………………………………….14
1.1 Юридичні гарантії дотримання прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання………………………………………………………………………14
1.2 Поняття та зміст адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання………………………………………...31
1.3 Нормативно-правове регулювання адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання……………………….47
Висновки до розділу 1……………………………………………………………..70

РОЗДІЛ 2 СПОСОБИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН НА МИРНІ ЗІБРАННЯ……………………………..73
2.1 Поняття адміністративно-правових способів захисту прав громадянина під час мирних зібрань……………………………………………………………..73
2.2 Контроль як адміністративно-правова гарантія захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання………………………………………………………..92
2.3 Нагляд як спосіб захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання…………………………………………………………………………….111
Висновки до розділу 2…………………………………………………………….129

РОЗДІЛ 3ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАХИСТУ ПРАВ ТА СВОБОД ГРОМАДЯН НА МИРНІ ЗІБРАННЯ……….132
3.1 Шляхи удосконалення адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання ……………………………………………………...132
3.2 Відповідальність за порушення встановленого порядку організації або проведення мирних зібрань ……………………………………………………...152
Висновки до розділу 3…………………………………………………………….169

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...180

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЄС Європейський Союз
РФ Російська Федерація
США Сполучені Штати Америки
ГПК України Господарський процесуальний кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
КУпАП Кодекс України про адміністративні правопорушення
КАС України Кодекс адміністративного судочинстваУкраїни
ЦК України Цивільний кодекс України
ЦОВВ Центральні органи виконавчої влади

ВСТУП

Актуальність теми. Розбудова в Україні громадянського суспільства та розвиток демократичних інституцій ставлять перед наукою адміністративного права нові завдання щодо феномена мирних зібрань (зборів), права на зібрання та механізмів його реалізації. Це вимагає детального дослідження й удосконалення правового забезпечення реалізації права на мирні зібрання в Україні.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, протягом
2010–2014 рр. нараховано 1652 адміністративні справи зі спорів з приводу забезпечення прав на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій, які розглянуті в адміністративних судах щодо обмеження в реалізації права на мирні зібрання, з яких у 907 випадках позовні заяви органів влади було задоволено, а мирні зібрання обмежено. Найбільша кількість справ щодо обмеження мирних зібрань була розглянута судами у 2014 р. (362), найменша – у 2011 р. (203). Відсоток заборон у кожному році залишався стабільно високим, від 83% у 2013 р. до 89% у 2011 р. Реальна ж кількість подібних справ значно більша, адже до вказаного реєстру включають не всі судові рішення.
Сьогодні наука адміністративного права зіткнулася з необхідністю комплексного аналізу системи українських нормативних актів у сфері мирних зібрань. Очевидна недосконалість національних механізмів правового забезпечення реалізації права на зібрання ставить перед теорією завдання щодо моделювання ефективних правових конструкцій у цій сфері та пошуку негайних шляхів виходу з тієї складної ситуації, що зараз існує. Достатньо вказати, що більшість чинних сьогодні підзаконних актів у сфері мирних зборів не відповідає вимогам ст. 39 та 92 Конституції України, а законотворчий процес у сфері забезпечення мирних зборів зайшов у безвихідь. Водночас не можна не вказати, що питання правового забезпечення мирних зібрань останнім часом привертають до себе увагу вчених.
Науково-теоретичне підґрунтя дисертації становлять загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців у галузі теорії держави і права, теорії управління та адміністративного права: В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, О. М. Бандурки, Ю. П. Битяка, Ю. Ю. Басової, С. Г. Брателя, Д. М. Бахраха, А. С. Васильєва, І. О. Васильєва, В. А. Гуменюка, В. М. Гаращука, І. П. Голосніченка, Л.Є. Кисіль, С. В. Ківалова, Л. В. Коваля, В. К. Колпакова, О.В. Кузьменко, Д. М. Лук’янця, Р. С. Мельника, В. Я. Настюка, В. В. Новікова, В. В. Пахомова, О.Л. Соколенко, Ю. О. Тихомирова, В. С. Шестака, О. О. Яковенка та ін.
Втім, дослідження вказаних вітчизняних авторів, присвячені захисту прав та свобод громадян, не можна вважати достатніми для належного обґрунтування розвитку національного законодавства у сфері зборів та вдосконалення чинних правових механізмів.
Крім того, сьогодні відсутні наукові дослідження поточної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) й Організації з безпеки та співробітництва у Європі (ОБСЄ) щодо мирних зборів, аналіз української судової практики та відповідних нормативних актів місцевого самоврядування в цій сфері, критики законопроектів, що висувалися останніми роками для вирішення відповідної проблеми. Усе вищезазначене зумовило вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Пріоритетних напрямів розвитку правової науки на 2011–2015 рр., затверджених постановою загальних зборів Національної академії правових наук України від 24.09.2010 р. № 14-10 (зі змінами, внесеними постановою Загальних зборів від 05.03.2012 р. № 4-12), та у межах загальноуніверситетської наукової теми «Актуальні проблеми державотворення, правотворення та правозастосування» (державний реєстраційний номер 0112U003550), затвердженої 28.05.2012 р., відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми щодо запобігання і протидії корупції на 2011–2015 рр.» від 28.11.2011 р. № 1240, завдань державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та шляхів їх реалізації, затверджених Указом Президента «Про Стратегію державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні та першочергові заходи щодо її реалізації», а також Керівних принципів стосовно свободи мирних зібрань, підготовлених Радою експертів Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ.
Мета й задачі дослідження. Метою дослідження є формування цілісної концепції правового забезпечення реалізації права на мирні зібрання на основі комплексного та системного науково-теоретичного дослідження права на мирні зібрання.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– охарактеризувати сучасний стан наукових досліджень у системі юридичних гарантій дотримання прав людини та громадянина на мирні зібрання;
– сформулювати науково обґрунтоване визначення адміністративно-правового захисту права на мирні зібрання;
– проаналізувати зміст нормативно-правового забезпечення адміністративно-правового захисту прав та свобод людини на мирні зібрання в Україні й зробити висновки про доцільність ухвалення спеціального закону України про зібрання;
– визначити окремі елементи адміністративно-правових способів захисту прав громадян на мирні зібрання;
– дослідити адміністративний контроль і нагляд як адміністративно-правові гарантії прав та свобод громадян;
– проаналізувати українську судову практику щодо забезпечення та обмеження права на мирні збори в межах різних форм процесу (адміністративного, цивільного, про адміністративні порушення тощо); практику законотворчого процесу щодо регулювання мирних зібрань, зміст положень відповідних законопроектів та аргументів їх критики, відповідність їх європейським стандартам і прогресивному зарубіжному досвіду.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що виникають у сфері адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.
Предмет дослідження – адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність сучасних загальних та спеціальних методів і прийомів наукового пізнання. Їх застосування зумовлено системним підходом, що надає можливість досліджувати порушені питання в єдності їх соціального змісту та юридичної форми. Зокрема, у ході дослідження використано такі методи: логіко-семантичний – для аналізу й поглиблення понятійного апарату (розділи 1, 2); системно-структурний – для з’ясування особливостей адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 1.2); формально-логічний – для дослідження чинного законодавства України, яке регламентує адміністративно-правовий захист прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 1.3); класифікації, групування, системно-функціональний – для визначення способів захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання (підрозділ 2.1); статистичний, порівняльно-правовий, структурно-логічний та компаративний – для з’ясування сутності й аналізу адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок проведення мирних зібрань, особливостей провадження в справах про ці правопорушення (підрозділ 3.1); визначення напрямів удосконалення адміністративно-правового захисту прав та свобод громадян на мирні зібрання (підрозділ 3.2).
Теоретичне підґрунтя дослідження становлять наукові праці фахівців у галузі загальної теорії держави і права, теорії управління, конституційного та адміністративного права, інших галузевих правових наук.
Нормативною основою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти, інші закони, підзаконні нормативно-правові акти, а також положення зарубіжного законодавства, що визначають правові та організаційні засади діяльності органів державного управління у сфері адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні й аналітичні матеріали: результати соціологічного опитування громадян з вивчення громадської думки щодо оцінювання діяльності органів виконавчої влади України (опитано 232 особи); результатів соціологічного опитування практики діяльності працівників органів виконавчої влади щодо ефективності роботи та визначення оптимальних шляхів реформування (опитано 307 осіб), а також інформація на офіційних сайтах органів публічної адміністрації.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є вагомим комплексним дослідженням адміністративно-правового захисту прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання в Україні. Основні положення, що мають елементи новизни, полягають у такому:
вперше:
– сформульовано поняття адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання як комплексної системи заходів, що застосовують для забезпечення права громадян на проведення в місцях із необмеженим публічним доступом будь-яких не заборонених Конституцією та законами України заходів і дій, спрямованих на висловлення та оприлюднення власної колективної позиції щодо визначеного питання, запобігання, припинення порушення прав у сфері волевиявлення громадян на зібрання, а саме: організацію й проведення запобіжних дій щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів людини та громадянина під час різноманітних заходів; забезпечення умов для нормального функціонування органів державної влади, діяльності громадських об’єднань, підприємств, установ та організацій; притягнення до відповідальності осіб, що вчинили перешкоду проведенню мирних зібрань;
– доведено, що необхідними ознаками правового механізму реалізації права на мирні зібрання є короткий термін повідомлення про мирні зібрання; можливість проведення певних зібрань без попереднього дозволу; відсутність відомчих чи локальних актів, які б обмежували право на мирні зібрання; закріплення юридичної відповідальності за незаконне обмеження цього права;
– аргументовано необхідність упорядкування законодавчого регулювання права громадян на мирні зібрання шляхом закріплення в базовому Законі України «Про мирні зібрання» виключного переліку органів, які мають контрольні повноваження щодо процедури надання та спостереження за проведенням мирного зібрання, з визначенням відповідних сфер їх діяльності й вичерпного переліку вимог до організатора мирного зібрання;
удосконалено:
– доктринальні вимоги до обмеження кола суб’єктів щодо контролю з боку органів виконавчої влади на проведення громадянами мирного зібрання, форм та порядку реалізації зазначеного права, зокрема в контексті завчасного повідомлення про зібрання;
– критерії класифікації юридичних гарантій прав та свобод людини і громадянина на мирні зібрання: 1) за практичним спрямуванням: загальні (сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав та свобод людини, їх захист і поновлення в разі порушення) та спеціальні (система юридичних засобів, що сприяє процесу реалізації, захисту й поновлення прав і свобод громадян, їх змістом є надання загальнообов’язковості як правам особи, так і їх захисту); 2) за характером: норми та принципи матеріального й процесуального права, що в процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини; судовий захист порушених прав; контроль і відповідальність за порушення прав та свобод людини; 3) за ступенем поширеності: національні (закріплюються нормами національного законодавства), міжнародні (встановлюються міжнародними актами з прав людини й забезпечують можливість кожному звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ); 4) за суб’єктами; 5) за особливостями правового статусу;
набуло подальшого розвитку:
– положення про те, що адміністративний нагляд у сфері реалізації прав людини на мирні зібрання можна розглядати за критеріями часових меж його реалізації: 1) нагляд під час організації чи обмеження в організації мирного зібрання – прокурорський, основний критерій якого – систематичність щодо відповідності нормам законодавства рішень і дій суб’єктів владних повноважень (місцевих адміністрацій, виконкомів та органів місцевого самоврядування); 2) нагляд під час проведення мирного зібрання – міліцейський, ознакою якого є постійність;
– критерії класифікації адміністративного контролю як адміністративно-правової гарантії прав та свобод громадян: а) залежно від належності суб’єкта до державних або громадських структур; б) залежно від адміністративно-правової компетенції суб’єкта, що здійснює контроль за відповідністю правомірності проведення мирних зібрань; в) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль за дотриманням прав громадян на мирні зібрання; г) залежно від спрямованості контролю; д) залежно від призначення контролю;
– етапи реалізації адміністративного нагляду міліції з метою захисту прав громадян у сфері реалізації права на мирні зібрання: 1) підготовчий – виставлення нарядів патрульно-постової служби, обмеження доступу на ділянку проведення зібрання, перевірка на наявність вибухонебезпечних предметів і вогнепальної зброї; 2) забезпечувальний – спостереження за громадським порядком, безпекою учасників масових заходів, у тому числі й організатора під час реалізації права на мирні зібрання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані у:
– правозастосовній діяльності – для підвищення ефективності діяльності органів державної влади й місцевого самоврядування щодо контролю та застосування заходів адміністративно-правового захисту прав громадян на мирні зібрання (акт впровадження в діяльність Управління Державної судової адміністрації в Дніпропетровській області від 15.01.2015 р. № 234);
– науково-дослідній роботі – для подальшого розроблення й вирішення проблем захисту прав громадян на мирні зібрання в контексті європейської інтеграції;
– навчальному процесі – для підготовки навчальних програм та методичних посібників для студентів і слухачів у навчальних закладах відповідного профілю, методичних матеріалів з дисциплін: «Адміністративне право», «Адміністративний процес» (акт впровадження Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара від 21.10.2014 р. № 1).
Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях: «Сучасні проблеми науки та освіти» (м. Харків, Ялта, 2011 р.), «Сучасний стан і перспективи розвитку держави і права» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), «Правоосвітницька діяльність юридичних клінік на базі вищих навчальних закладів» (м. Дніпропетровськ, 2011 р.), «Актуальні питання протидії корупції: стан, проблеми та перспективи на майбутнє» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.), «Актуальні проблеми охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки» (м. Дніпропетровськ, 2014 р.).
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 12 наукових працях, з них: 4 – статті в наукових фахових виданнях України, 1 – стаття в зарубіжному виданні, 7 – матеріали конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 239 сторінок, з яких: основний текст – 179 сторінок, список використаних джерел (211 найменувань) – 22 сторінки, додатки – 38 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації містяться узагальнення дослідницької роботи й отримані особисто автором нові науково обґрунтовані результати, які в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо розроблення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання суспільних відносин у сфері реалізації права на мирне зібрання в Україні.
На основі систематизації отриманих результатів сформульовано низку підсумкових узагальнень, які конкретизовано в таких висновках.
1. Сформульовано поняття юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина на мирні зібрання, як сукупність конкретних засобів, що носять юридичний, загальнообов’язковий характер, завдяки яким можливе всебічне забезпечення ефективного здійснення, охорони і захисту прав і свобод людини і громадянина на мирні зібрання; забезпечення повного, неухильного і безперешкодного здійснення кожним своїх прав і свобод, охорони прав і свобод від можливих протиправних посягань і їх захисту від будь-яких незаконних порушень.
2. Запропоновано удосконалити класифікацію юридичних гарантій прав і свобод людини і громадянина на мирні зібрання за наступними критеріями:
1) за змістом: загальні (що охоплюють всю сукупність об'єктивних та суб'єктивних факторів, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини, їх захист та поновлення у разі порушення) та спеціальні (які визначаються як система юридичних засобів, що сприяє процесу реалізації, захисту та поновленню прав і свобод громадян, їх змістом є надання державно-владної загальнообов'язковості як правам особи, так і їх захисту);
2) за засобами регулювання: матеріальні норми, процесуальні норми, принципи матеріального прав, принципи процесуального права, що у процесі реалізації забезпечують реальність прав та свобод людини; судовий захист порушених прав; контроль, нагляд та відповідальність за порушення прав та свобод людини;
3) за територіальнісю: міжнародні (що встановлюються міжнародними актами з прав людини та забезпечують можливість кожному звертатися за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ), загальноукраїнські (закріплюються нормами вітчизняного законодавства), регіональні;
4) за суб'єктами: гарантії Верховної Ради України; гарантії Президента України; гарантії органів виконавчої влади; судові гарантії;гарантії омбудсмана і т.д.;
5) за характером впливу на реалізацію права на мирні зібрання: галузеві, міжгалузеві і змішані.
Це сприятиме упорядкуванню існуючої системи теоретичних і практичних підходів щодо прав людини на мирні зібрання.
3. Встановлено, що способи захисту спрямовуються на:
а) гарантування саме судової форми захисту прав громадян (судовий захист є одним із найбільш широких механізмів захисту прав і свобод людини і громадянина, що може здійснюватися в рамках кримінального, цивільного, господарського та адміністративного судочинства);
б) захисту прав громадян Уповноваженим Верховною Радою України з прав людини;
в) реалізацію права громадян на звернення до органів публічної влади та їх посадових і службових осіб, що не тільки є одним із засобів участі громадян в управлінні суспільними та державними справами, але також покладається в основу адміністративно-правового захисту прав громадян за їхніми заявами, клопотаннями та скаргами.
4. Розкрито зміст контрольної та наглядової діяльності з боку органів виконавчої влади, у тому числі міліції, органів місцевого самоврядування та прокуратури щодо реалізації права громадян на мирні зібрання, який підтвердив, що адміністративні контроль і нагляд за проведенням мирних зібрань є адміністративно-правовими гарантіями законності їх проведення, змістом яких є систематичне спостереження за діяльністю суб’єктів владних повноважень на предмет відповідності їх рішень нормам законодавства та учасників мирних зібрань з метою перевірки відповідності їх діяльності встановленому в законодавстві порядку з метою виявлення й попередження правопорушень у цій сфері.
5. Проведено класифікацію адміністративного контролю як адміністративно-правової гарантії прав та свобод громадян:
а) залежно від належності суб’єкта до державних або громадських структур: 1) державний контроль; 2) громадський контроль;
б) залежно від адміністративно-правової компетенції суб’єкта, що здійснює контроль за відповідністю правомірності проведення мирних зібрань виділяють: 1) загальний контроль (з боку суб’єктів, що мають повноваження на місцях щодо забезпечення права на мирні зібрання – місцеві ради); 2) відомчий контроль (з боку ОВС, Державна служба надзвичайних ситуацій, санітарно-епідеміологічна служба); 3) надвідомчий контроль (здійснюється стосовно об'єктів-відносин в сфері захисту прав на мирні зібрання, які організаційно не підпорядковані органу державної виконавчої влади (державні адміністрації в областях, районах областей, містах Києві));
в) залежно від управлінської стадії, на якій здійснюється контроль за дотриманням прав громадян на мирні зібрання, виділяють: 1) попереджувальний контроль (шляхом реалізації системи заходів органів місцевого самоврядування щодо протидії процесам детермінації порушень прав громадян на мирні зібрання); 2) поточний контроль (з боку ОВС – здійснюється безпосередньо в ході проведення мирного зібрання); 3) наступний контроль (здійснюється адміністративними комісіями, судами – за результатами порушень при проведенні мирних зібрань);
г) залежно від спрямованості контролю виділяють: 1) зовнішній контроль (здійснюється усіма суб’єктами, наділеними владними повноваженнями); 2) внутрішній контроль (здійснюється організатором мирного зібрання);
д) залежно від призначення контролю виділяють: 1) загальний, що охоплює всі сторони діяльності суб’єкта, що контролюється; 2) цільовий контроль окремого напряму (зібрання з вимогами виплати заробітної плати; зібрання з вимогами надання медичного забезпечення учасникам бойових дій в зоні АТО; зібрання з вимогами відставки уряду).
6. Визначено форми прокурорської участі в адміністративному судочинстві, яке полягає у: а) поданні в адміністративний суд позовної заяви чи подання як представник; б) участі у розгляді такої справи на будь-якому етапі розгляду з метою забезпечення законності рішень; в) ініціації перегляду судових рішень. Серед підстав представництва прокурору в суді слід визначити необхідність захисту: 1) інтересів громадянина – через його неспроможність самостійно захистити права або реалізувати процесуальні повноваження через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність; 2) інтересів держави – наявність або загрози порушень інтересів державив разі, якщо зібрання може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, зокрема, щодо її цілісності та існуючої форми правління.
7. Визначено етапи реалізації адміністративного нагляду міліції з метою захисту прав громадян у сфері реалізації права на мирні зібрання: 1) підготовчий – виставлення нарядів патрульно-постової служби, обмеження доступу на ділянку проведення зібрання, перевірка на наявність вибухонебезпечних предметів і вогнепальної зброї; 2) забезпечувальний – спостереження за громадським порядком, безпекою учасників масових заходів, у тому числі й організатора під час реалізації права на мирні зібрання; 3) реагування на порушення законодавства з боку учасників і сторонніх осіб, у тому числі й посадових, які вчиняють правопорушення стосовно учасників зібрання; 4) забезпечення адміністративного або кримінального провадження (вилучення у учасників зібрання заборонених в обігу речей, приладів і документів); 5) припинення масового заходу.
8. З’ясовано, що найвагомішою адміністративно-правовою гарантією права на мирне зібрання є можливість звернення в адміністративний суд за поновленням порушених прав шляхом подання позовної заяви окремої категорії адміністративних справ зі спорів з приводу забезпечення прав на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Водночас, спостерігається нечіткість у визначенні компетенції судів різних рівнів з приводу підвідомчості справ стосовно спорів про право на мирні зібрання, існування судів для «суб’єктів владних повноважень» і «організаторів мирного зібрання», що може негативно вплинути на принцип змагальності сторін. Виходячи із завдань, які вирішують у даному випадку суди, адміністративні справи щодо заборони чи обмеження мирних зборів або їх оскарження, пропонується закріпити за адміністративними спеціалізованими судами у зв’язку з тим, що один із учасників цього процесу є представником органу публічної влади.
9. Узагальнено судові рішення зі справ досліджуваної категорії, що дало можливість з’ясувати причини щодоперешкоджання проведенню мирних заходів: а) відсутність у законодавстві чіткого строку повідомлення про проведення мирних зборів, яке є обов’язковим, що спричиняє неодноманітне розуміння їх розумності та достатності; б) використання аналогії рішень першої інстанції під час перегляду справ в апеляційному чи касаційному порядку; в) недостатнє використання практики Європейського суду, що є обов’язковим у справах даної категорії; г) відсутність часу на перевірку доказів у зв’язку з процесуальною вимогою щодо скороченого терміну вирішення справи.
Виявлено, що найтиповішим зловживанням своїм правом органами публічної влади є подання до суду таких доказів, які в жодному випадку не можна вважати підставами для заборони чи обмеження мирних зібрань: а) посилання на морально і практично застарілий Указ Президії Верховної Ради СРСР "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР"; б) невідповідність нормативним актам місцевої влади; в) збіг часу та місця мирних зібрань (одночасні мирні зібрання або контрдемонстрації; г) неспроможність у короткі строки правоохоронних органів забезпечити громадський порядок; д) створення перешкод для руху транспорту чи пішоходів, благоустрою тощо.
10. Аналіз адміністративного законодавства свідчить, що, відповідно до ст. 39 Конституції України, у ньому встановлено відповідальність організаторів та учасників мирних зібрань, передбачених ст. 185-1, 185-2 КУпАП, проте відсутня відповідальність за перешкоджання у реалізації цих прав, що вказує на визнання високого ступеню суспільної небезпекиперешкоджання проведенню мирного зібрання з боку суб’єктів владних повноважень порівняно з порушенням порядку проведення таких заходів їх організаторами.
На основі аналізучинного законодавства на предмет відповідальності у сфері реалізації права на мирне зібрання, можливо виокремити такі групи складів правопорушень: 1) ті, що утворюють порушення порядку проведення масових заходів: а) безпосередньо – ст. 185-1 КУпАП; б) опосередковано (у тому числі як сприяння чи потурання порушенню порядку проведення мирних зборів) – ст. 185-2 КУпАП та ст. 114-1, ст. 171, ст. 293, ст. 294, ст. 295, ст. 258, ст. 258-1, ст. 258-5, ст. 260, ст. 263 КК України; 2) ті, що перешкоджають мирним зібранням, у тому числі, з боку посадових осіб ст.ст. 170, 180 та ст. 340 КК України.
Здійснено класифікацію суспільно-небезпечних форм перешкоджання мирним зібранням: 1) за способами вчинення: насильницьким шляхом (застосуванням фізичного насильства до організаторів чи учасників мирних заходів) та перевищення службових повноважень; 2) за суб’єктом: загальним із застосуванням фізичного насильства або спеціальним суб’єктом – посадовою чи службовою особою; 3) суб’єктивним ставленням: умисне невиконання закону або зловживання правом.
11. Розроблено науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення законодавства, яким регламентовано захист прав громадян на мирні зібрання:
1) необхідно прийняти Закон України «Про мирні зібрання», в якому чітко визначити вичерпний перелік вимог до організатора мирного зібрання (вік, дієздатність, наявність судимості та інше). Зокрема, пропонується визнати положення, згідно з яким організатором мирного зібрання, що має право подати позовну заяву у спорі з приводу публічно-правових відносин, у яких він, відповідно до законодавства, може самостійно брати участь, має бути фізичною особою, громадянином України, який досяг повноліття і не визнаний судом недієздатними;
2) визначити у спеціальному Законі мінімальний термін у 72 години, в який організатору мирного зібрання пропонується, відповідно до ст. 39 Конституції України, подати інформацію про його проведення, а також визначити порядок передбачених Конституцією видів масових заходів, які мають політичне забарвлення і потенціюють у собі небезпеку для державного ладу, громадського порядку та спокою громадян від порядку проведення інших видів масових заходів – спортивних, культурно-видовищних масових заходів, публічних богослужінь, релігійних обрядів, церемоній, процесій, презентацій, рекламних акцій, причому, з більш ліберальним ставленням до її учасників.
12. У зв’язку з необхідністю виконання ст. 11 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою її здійснення «не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб» доцільно звузити наглядові повноваження міліції за дотриманням проведення мирних зборів, а також передбачити спеціальну відповідальність суб’єктів владних повноважень за зловживання правом у сфері реалізації права на мирне зібрання шляхом внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення шляхом запровадження наступної новели:
«Стаття 185-3. Перешкоджання організації мирних зібрань
Утворення посадовими або службовими особами причин або умов, які унеможливлюють подальше проведення мирного зібрання (мітингів, вуличних походів, демонстрацій або інших масових заходів) тягне за собою накладення штрафу від ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку.
Під утворенням умов або причин, які унеможливлюють подальшу реалізацію прав на мітинг, вуличний похід, демонстрацію або інший вид масових заходів слід розуміти ухвалення органом виконавчої влади чи самоорганізації населення певного рішення, що не відповідає чинному законодавству чи прийняте з питань, не віднесених до його повноважень, або невиконання ними дій, які вони повинні були і могли вчинити у межах наданих законодавством їм повноважень всупереч інтересам громадянина чи за потреби допомоги в реалізації права на мирне зібрання».
Зокрема, запропоновано внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, доповнивши його ст. 185-4 такого змісту: «Адміністративні послуги, які надаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику», а до ст. 24 КУпАП –додаткове стягнення у вигляді відсторонення посадових або службових осіб від діяльності, пов’язаної з прийняттям рішень у даній сфері або на певний строк.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Административное право России: учебник – В 3-х ч. / под ред. А. П. Коренева. Ч. 2. – М.: МЮИ МВД России; Изд-во “Щит-М”, 1998. – 313 с.
2. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: підруч. для слухачів та курсантів вузів МВС України; / під ред. І. П. Голосніченка, Я. Ю. Кондратьєва. – К.: КМУЦА, 1999. – 178 с.
3. Адміністративне право України: підруч. для юрид. вузів і фак. / Битяк Ю. П., Богуцький В. В., Гаращук В. М. та ін.; за ред. Ю. П. Битяка. − Х. : Право, 2000. – 520 с.
4. Адміністративне право України. Академічний курс: підручник: у двох томах / ред. колегія: В. Б. Авер’янов. – Том 1. Загальна частина. – К: Юридична думка, 2004. – 584 с.
5. Адміністративне право України: підручник / за заг. ред. д.ю.н., проф. Т. О. Коломоєць. – К.: Істина, 2008. – 219 с.
6. Адміністративно-правові спори (удосконалення порядку вирішення): монографія / Н. Б. Писаренко, В. А. Сьоміна. – Х.:Право, 2011. – 136 с.
7. Академічний тлумачний словник української мови: [Електронний ресурс].  Режим доступу: http://sum.in.ua/s/ghlasnyj.
8. Алексеев С. С. Общая теория права: Акад. курс в 2 т. / С. С. Алексеев. – Т. 1. – М.: Юрид. лит., 1981. – 360 с.
9. Андрійко О. Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: дис. … доктора юрид. наук: 12.00.07 / Андрійко Ольга Федорівна. – К., 1999. – 390 с.
10. Антонович М. Україна в міжнародній системі захисту прав людини: монографія / М. Антонович. – К.: «KM ACADEMIA», 2000. – 262 с.
11. Апеляційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2013 р. у справі № 826/19020/13-a: [Електронний ресурс].  Режим доступу: docs.google.com/document/d.
12. Арунян А. Симферопольцы отсудили право на протест: [Електронний ресурс].  Режим доступу: http://www.sobytiya.info/public.
13. Бандурка О. М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата юрид. наук: спец. 12.00.07 «Теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право» / О. М. Бандурка. – Х., 1994. – 16 с.
14. Басін К.В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.01 – К, 2006
15. Бахрах Д. Н. Управленческий цикл. // Правоведение. – 1976. – № 2. – С. 46-53.
16. БерезанВ. М. Адміністративно-правове забезпечення охорони громадського порядку та громадської безпеки під час проведення масових заходів: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / В. М. Березан – МАУП. – К., 2014. – 21 с.]
17. Бержель Ж.-Л. Общая теория права / Ж.-Л. Бержель; пер. с фр. – М.: Изд. дом NOTA BENE, 2000. – 576 с.
18. Берестовський І. В. Захист прав людини і громадянина як функція української держави / І. В. Берестовський // Науковий вісник НАВС. – 2011. – № 4. – С. 124-131.
19. Битяк Ю. П. Административное право Украины (Общая часть): учеб. пособие / Битяк Ю. П., Зуй В. В. – Х.: ООО “Одиссей”, 1999. – 224 с.
20. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав і законних інтересів громадян / І. Л. Бородін // Проблеми законності. – 2000. – № 44. – С. 113-116.
21. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / І. Л. Бородін; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 38 с.
22. Бородін І. Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: монографія / І. Л. Бородін. – Херсон: Вид-во «Олді – плюс», 2003. – 218 с.
23. Бородін І.Л. Адміністративно-правові способи захисту прав та свобод людини і громадянина: дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Бородін Іван Лук’янович; Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2004. – 405 с.
24. Брагинский М. И. Договорное право. Книга первая: Общие положения / М. И. Брагинский, В. В. Витрянский. – М.: Статут, 2001. – 842 с.
25. Бутнев В. В. К понятию механизма защиты субъективных прав / В. В. Бутнев // Субъективное право: Проблемы осуществления и защиты. – Владивосток: ДВГУ, 1989. – С. 9-17.
26. Ващук О. М. Конституційно-правовий статус громадських організацій України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 / О. М. Ващук. – К., 2004. – 17 с.
27. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун» – 2005. – 1728 с.
28. Вершинин А. П. Меры защиты субъективных прав по гражданскому законодательству / А. П. Вершинин // Проблемы совершенствования законодательства о защите субъективных гражданских прав. Сборник научных трудов. – Ярославль: Изд-во Яросл. ун-та, 1988. – С. 54-59.
29. Веприцький Р.С. Правове регулювання захисту соціально–економічних прав людини: дис.наздобуттянаук.ступ. канд.юридичнихнаук: спеціальність 12.00.05 – Х, 2008
30. Вищий адміністративний суд України. Офіційний сайт: [Електронний ресурс].  Режим доступу. //www.vasu.gov.ua.
31. Возник М.В. Організаційно-правові засади управління органами внутрішніх справ при забезпеченні масових заходів: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 21.07.05 – К, 2010.
32. Воронов І. О. Правова держава як предмет політологічного аналізу / І. О. Воронов. – К.: Віра ІНСАЙТ. – 2000. – 375 с.
33. Ганьба Б. П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ганьба Борис Павлович, Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2001. – 185 с.
34. Ганьба Б. П. Системний підхід та його застосування в дослідженні України як демократичної, соціальної, правової держави: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Б. П. Ганьба, Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2001. – 19 с.
35. Гетьманцева Н. Д. Засіб, спосіб і форма захисту трудових прав / Н. Д. Гетьманцева, І. Г. Козуб // Адвокат. – 2009. – № 11 (110). – С. 37-42.
36. Головащенко О. С. Соціальна та правова держава: питання співвідношення: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Головащенко Ольга Сергіївна, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2008. – 20 с.
37. Головащенко О. С. Соціальна та правова держава: питання співвідношення: дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Головащенко Ольга Сергіївна, Акад. прав. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування. – Х., 2008. – 204 с.
38. Голосніченко І. П. Адміністративне право України: основні поняття: навч. посіб. / І. П. Голосніченко, М. Ф. Стахурський, H. І. Золотарьова; за заг. ред. І. П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2005. – 232 с.
39. Гошовський В. М. Функція захисту в адміністративно – деліктному процесі України: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12..00.07 – К, 2010.
40. Гринюк Р. Ф. Ідея правової держави: теоретико-правова модель і практична реалізація / Р. Ф. Гринюк. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – 388 с.
41. Гринюк Р. Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в сучасних умовах: дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Гринюк Роман Федорович, Національний ун-т «Острозька академія». – Острог, 2006. – 445 с.
42. Гринюк Р. Ф. Теоретична модель правової держави і проблеми її реалізації в сучасних умовах: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Р. Ф. Гринюк; Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2007. – 39 с.
43. Громадський сектор і політика: взаємодія, нейтралітет чи боротьба? – загальнонаціональне та експертне опитування: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dif.org.ua/ua/polls/2013-year/gromadskii.
44. Гурик А. Ю. Зміст пенсійних правовідносин державних службовців: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Гурик Артем Юрійович; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – Київ, 2014. – 19 с.]
45. Денисова М. М. Правове забезпечення реалізації конституційного права на мирні зібрання в Україні: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: спец. 12.00.02 – конституційне право; муніципальне право. – Харків – 2010. – Харківський національний університет внутрішніх справ. – 215 с.
46. Денисюк М.В. Теоретико – правові засади взаємодії держави та інститутів громадянського суспільства: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Денисюк Максим Володимирович; НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – Київ, 2014. - 20 с.
47. Дерець В. А. Управлінські відносини в системі органів виконавчої влади та їх правове регулювання: дис... на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / В. А. Дерець, Ін-т держави і права імені В. М. Корецького НАН України. – К., 2006. – 190 с.
48. Державне управління в Україні: навч. посіб. / за заг. ред. д.ю.н., проф. В. Б. Авер’янова. − К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 1999 − 265 с.
49. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / заг. ред. В. Б. Авер’янова, НАН України, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького. – К.: Факт, 2003. – 384 с.
50. Державне управління: теорія і практика / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
51. Довгань В. С. Нормативно-правове регулювання реалізації права на мирні зібрання // Порівняльно-аналітичне право. – 2013. – № 4. – С. 182-183.
52. Долежан В. Проблеми правового регулювання організації і проведення масових публічних акцій / В. Долежан // Право України. – 2003. – № 7. – С. 84-90.
53. Драган О. В. Державно-правове регулювання діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – К, 2011
54. Еропкин М. И. Управление в области охраны общественного порядка / Еропкин М. И. – М.: Юр. лит., 1965. – 215 с.
55. Єрьоменко Г. В. Цивільно-правові засоби захисту прав осіб від неправомірних актів органів влади і управління: автореф. дис...канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Єрьоменко Галина Вікторівна, Українська юридична академія. – Х., 1994. – 24 с.
56. Загальна декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948 року // Голос України. – 2008. – № 236.
57. Загальна теорія держави і права: підручник [для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. В. Авраменко та ін.; за ред. М. В. Цвіка, О. В. Петришина. – Х.: Право, 2009. – 584 с.
58. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації: дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Заєць Анатолій Павлович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – К., 1999. – 447 с.
59. Зайчук О. В., Оніщенко Н. М. Теорія держави і права: Академічний курс – Київ, Юрінком Інтер, – 2006.
60. Збирак Т. В. Адміністративно-правове забезпечення права на свободу слова в Україні та досвід Європейського Союзу: 12.00.07: автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Збирак Тетяна Вікторівна; ДНДІ МВС України. – Київ, 2014. – 21 с.
61. Зозуля О. І. Правові засади та практика захисту прав людини від порушень з боку Президента України та апарату глави держави / О. І. Зозуля // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 166-176.
62. Закон України «Про міліцію»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
63. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні: [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua.
64. Информация о постановлении ЕСПЧ от 14.02.2006 по делу «Христианско-демократической народной партии Молдавии (christian democratic people's party) против Молдавии» (жалоба n 28793/02): [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.lawmix.ru/vas/124452.
65. Іваненко Г. В. Конституційна модель правової держави: шляхи її удосконалення і реалізації: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.13 «Правові проблеми політичних інститутів і процесів» / Г. В. Іваненко, Одес. нац. юрид. акад. – О., 2002.
66. Кавун С. М. Адміністративно-правові засади діяльності кримінальної міліції: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – Суми, 2014
67. Київський окружний адміністративний суд 15 грудня 2011 року № 2а-6055/11/1070: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://reyestr.court.gov.ua/Review/20563579.
68. Кириченко С. О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст / С. О. Кириченко. – К.: Логос, 1999. – 47 с.
69. Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Кириченко Сергій Олександрович, Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2001. – 266 с.
70. Кириченко С. О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / С. О. Кириченко, Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
71. Кириченко С. О. Шляхи формування громадянського суспільства і правової держави / С. О. Кириченко. – К.: Логос, 2000. – 85 с.
72. Кириленко Є.В. Правова кваліфікація адміністративного делікту:сучасний стан і перспективи розвитку інститут законодавства верховної ради україни. Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. дис. на здобуття наукового ступеня к. ю. н. Київ – 2013. – Рукопис.
73. Клименко О. І. Конституційне право громадян на мирні зібрання та його забезпечення в Україні: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.02 – К, 2014
74. Кодекс адміністративного судочинства України: від 06.07.2005 № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 37. – Ст. 446.
75. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X (станом на 17.08.2014 ) // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
76. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підруч. /Колпаков В. К., Кузьменко О. В. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
77. Колпаков В. К. Адміністративне право України: підручник / В. К. Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
78. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. // Голос України. – 10 січня 2001. – № 3.
79. Конституция Турецкой Республики от 7 ноября 1982 г. // Зарубежные конституции [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm.
80. Конституция Японии от 3 мая 1947 г. // Зарубежные конституции: [Електронний ресурс] – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_4000.htm.
81. Конституція України зі змінами від 01 січня 2005 року // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996 – 1996 р., № 30. – Ст. 141.
82. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива / М. Й. Коржанський. – К.: Атіка, 2001. – 430 с.
83. Кравченко Ю. Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Кравченко Юрій Федорович, Національний ун-т внутрішніх справ. – Х., 2003. – 412 с.
84. Кравченко Ю. Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: автореф. дис... д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / Ю. Ф. Кравченко, Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2003. – 35 с.
85. Крестьянинов А. А. Место таможенных режимов в системе административно-правовых режимов / А. А. Крестьянинов // Проблеми законності: Респуб. міжвідомч. наук. зб.; відп. ред. В. Я. Тацій. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 1999. – Вип. 37. – С. 90-96.
86. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р.: станом на 1 травня 2009 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України: [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту : http://zakon.rada.gov.ua.
87. Лагутіна І. В. Форми захисту трудових прав працівників: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Лагутіна Ірина Вікторівна, Одеська національна юридична академія. – О., 2007. – 20 с.
88. Лагутіна І. В. Форми захисту трудових прав працівників: дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / Лагутіна Ірина Вікторівна, Одеська національна юридична академія. – О., 2007. – 206 с.
89. Лазур Я. В. Сутність та поняття прав і свобод громадян, які реалізуються у сфері публічного управління / Я. В. Лазур // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 4. – С. 38-41.
90. Лазур Я. В. Форми адміністративно-правового захисту прав і свобод громадян у сфері державного управління / Я. В. Лазур // Форум права. – 2010. – № 2. – С. 249-253.
91. Лазур Я. В.Забезпечення прав і свобод громадян в сфері публічного управління : автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Я.В. Лазур; Ін-т законодавства ВР України. – К ., 2011. – 40 с.
92. Марченко М. Н. Проблемы теории государства и права / М. Н. Марченко. – М.: «Проспект», 2001. – 756 с.
93. Мельник О. Сфера правового регулювання: поняття, ознаки, види / О. Мельник // Право України. – 2010. – № 9. – С. 132-138.
94. Мельничук О. Ф. Правові засоби та способи захисту суб’єктивного права на освіту / О. Ф. Мельничук // Адвокат. – 2011. – № 4 (127). – С. 23-27.
95. Міщенко С. М. Стаття 39 Конституції України: проблемні питання застосування / С. М. Міщенко, С. А. Солоткий // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 1 (29). – С. 12-18.
96. Мотиль І. І. Основні внутрішні функції Української держави: монографія / Мотиль І. І. – К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2008. – 250 с.
97. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року [за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К.: Каннон, А.С.К., 2002. – 1005 с.
98. Оборотов Ю. Дослідження цінності держави як актуальний напрямок сучасного правознавства / Ю. Оборотов // Право України. – 2010. – № 1. – С. 45-51.
99. Овсянко Д. М. Административное право: учеб. пособие / Овсянко Д. М.: под ред. проф. Г. А. Туманова. – М.: Юристъ, 1997. – 448 с.
100. Огаренко Є.А. Адміністративно-правове регулювання діяльності вищих навчальних закладів в Україні: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – З, 2010
101. Олійник О. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні: монографія / Олійник О. Ю. – К.: Алеута, 2008. – 472 с.
102. Опацький Р.М. Адміністративно-правові засади діяльності міліції щодо забезпечення громадського порядку під час виборів народних депутатів та Президента України: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – Дніпропетровськ, 2008
103. Осадчий В. Об’єкт і система злочинів, передбачених розділом XV КК України / В. Осадчий: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.pravoznavec.
104. Офіційний сайт Європейського суду: [Електронний ресурс] – Режим доступу: hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.
105. Офіційний сайт Новопетрівської сільської ради: [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.novipetrivtsi-rada.gov.ua/media/upload/news.
106. Паліюк В. П. Деякі аспекти тлумачення норм права (цивільно-правовий аспект) / В. П. Паліюк // Судова апеляція. – 2005. – № 1. – С. 34-39.
107. Пашковська Л. І. Адміністративно-правове регулювання діяльності суднових постачальників: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – О, 2008
108. Пашук Т. І. Право людини на ефективний державний захист її прав та свобод / Т. І. Пашук. – Львів: Світ, 2007. – 220 с.
109. Пилипишин В. П. Поняття та основні риси державного управління / Пилипишин В. П. // Юридична наука і практика. – 2011. – № 2. – С. 10-14.
110. Письменна О. П. Правовідносини, що виникають у зв’язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / О. П. Письменна, Одес. нац. юрид. акад. – О., 2006. – 19 с.
111. Пишна А. Г. Адміністративно-правовий захист права на об’єкти інтелектуальної власності в Україні: дис. на здобуття наук. ступ. канд. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – О, 2013
112. Підлубна Т. М. Право на захист цивільних прав та інтересів: автореф. дис... канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 «Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право» / Т. М. Підлубна, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН УКраїни. – К., 2009. – 20 с.
113. Плугатар Т. Деякі аспекти адміністративно-правового статусу прав і свобод громадян / Тетяна Плугатар // Вісник Академії управління МВС. – 2010. – № 2 (14). – С. 100-108.
114. Подоляка А. М. Адміністративно-правове регулювання охорони громадського порядку в Україні: дис. на здобуття наук. ступ. докт. юридичних наук: спеціальність 12.00.07 – К, 2009
115. Погорилко В. Ф. Функции советского общенародного государства / Погорилко В. Ф. – К.: Знания, 1986. – 284 с.
116. Порядок організації та проведення в Києві недержавних масових громадських заходів політичного, релігійного, культурно-просвітницького, спортивного, видовищного та іншого характеру», затверджена рішенням Київської міської ради від 24 червня 1999 року № 317/418: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://godp.org.ua/docs/pm.doc.
117. Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 20 червня 2012 року № 2а/0370/1890/12: [Електронний ресурс] – Режим доступу: reyestr.court.gov.ua.
118. Постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року № 2а/0470/10228/11: [Електронний ресурс] – Режим доступу: reyestr.court.gov.ua.
119. Постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 р. № 31284280: [Електронний ресурс] – Режим доступу: reyestr.court.gov.ua.
120. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2009 року № 2а-5918/09/1370: [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua.
121. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 21 сер