Кондаурова Христина Вадимівна Латинськомовний законодавчий документ: від папської булли до гетьманського універса­лу

brief description

Кондаурова Христина Вадимівна, викладач кафедри латинської мови Національного медичного університету імені О. О. Богомольця: «Латинськомовний законодавчий документ: від папської булли до гетьманського універса­лу» (10.02.14 - класичні мови. Окремі індоєвропейські мови). Спецрада Д 26.001.19 у Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КОНДАУРОВА ХРИСТИНА ВАДИМІВНА
УДК 811.124.04
ДИСЕРТАЦІЯ
ЛАТИНСЬКОМОВНИЙ ЗАКОНОДАВЧИЙ ДОКУМЕНТ: ВІД
ПАПСЬКОЇ БУЛЛИ ДО ГЕТЬМАНСЬКОГО УНІВЕРСАЛУ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
______________Х. В. Кондаурова
Науковий керівник – Миронова Валентина Миколаївна, кандидат
філологічних наук, доцент
Київ –2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………..12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ЛАТИНСЬКОМОВНОГО ЗАКОНОДАВЧОГО ДОКУМЕНТА……………..19
1.1. Законодавчий документ як знакова система…………………………....19
1.2. Знак як спосіб передачі інформації……………………………………...30
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………..67
РОЗДІЛ 2. ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ ЯК ЕЛЕМЕНТИ ЗАКОНОТВОРЧОСТІ
ЄВРОПИ VIII – XVII СТОЛІТТЯ………………………………………………70
2.1. Характеристика законодавчого акта як історичного акта……………...70
2.2. Класифікація законодавчих актів………………………………………..85
2.3. Різновиди та структура законодавчих актів у процесі їх історичного
розвитку…………………………………………………………………………103
2.3.1. Папська булла як одна з основ документообігу Європи.............106
2.3.2. Капітулярії як ключовий документ Франкського
королівства……………………………………………………………………..111
11
2.3.3. Хартія як засіб забезпечення прав баронства в середньовічній
Європі…………………………………………………………………………..114
2.3.4. Едикт як наслідування традицій римського класичного
права…………………………………………………………………………….122
2.3.5. Декрет – законодавчий акт правителів Європи…………………124
2.3.6. Універсал у якості ключового документа гетьманської
канцелярії.............................................................................................................127
2.3.7. Привілей як особлива форма визнання шляхетських прав.........130
Висновки до Розділу 2…………………………………………………………135
РОЗДІЛ 3. МОВА ПРАВА ТА МОВА ЗАКОНУ…………………………….138
3.1. Мова права як окремий стильовий жанр……………………………….138
3.2. Прагматика мови права………………………………………….............149
3
3.3. Мова закону як засіб фіксування норм права………………………….155
3.3.1.Мовно-стильові характеристики папських булл…………....158
3.3.2. Граматичні та мовно-стилістичні особливості капітуляріїв…...162
3.3.3. Cпецифіка граматичних особливостей законодавчих документів:
хартії, едикту, декрету, універсалу та
привілею…………………………...................................................166
Висновки до Розділу 3…………………………………………………………177
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….179
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….183
ДОДАТОК А. Апробація результатів дисертації…………………………….194

bibliography

ВИСНОВКИ
Латинськомовний законодавчий документ − це складна
багатогранна структура, яка характеризується багатьма лінгвістичними,
історіографічними та юридичними поняттями.
Перш за все законодавчий документ − це текст, який є складною
семіотичною системою. Розглядаючи законодавчий документ як такий,
що складається з лінгвістичних та нелінгвістичних семіотичних систем,
було здійснено аналіз його основних семіотичних характеристик. і таким
чином виявлено, що текст законодавчого документа:
– умовний (символічний) – оскільки сам текст подібний до свого
значення;
– прямий – такий, що посилається на предмет або явище, а саме
текст та печатка на ньому служать засобом аутентифікації;
– асинтагматичний – текст несе повідомлення про автентичність
документа, який закріплений печаткою з написом;
– тематичний – використовується для передання певної
інформації.
– аситуативний – у якому не відбувається зміни значення, тобто
графічно текст може змінюватися, але первинне значення підтвердження
достовірності залишається.
Синтагаматичні зв’язки, які існують між внутрішніми
компонентами (вербальними та невербальними або паралінгвістичними)
забезпечують функціонування тексту як системи знаків, що задіяні в
комунікації і відносять його до креолізованого тексту, фактура якого
складається з негомогенних частин, домінанту поля яких створююьть
паралінгвальні засоби, що відносяться до іконічних (зображувальних
засобів).
180
Сукупність таких неоднорідних характеристик тексту дає
можливість говорити про латинськомовні законодавчі документи як
сукупність мозаїчних, неоднорідних структур, які розглядаються згідно з
поняттями гіпертексту, що постає з’єднанням смислової структури,
структури внутрішніх зв’язків якогось змісту та технічного середовища і,
зберігаючи мереживий характер, переходить у форму впорядкованої за
змістом послідовності висловлювань.
Латинськомовний законодавчий документ бере свій початок від
існування Римської імперії, яка зі своїм розпадом залишила юридичній
науці неоціненні зразки законотворчості.
Основні характеристики та параметри функціонування
законодавчого документа того часу були збереженні Східною Римською
імперією, а саме Візантійською імперією. Саме з Візантійської імперії
беруть свої витоки перші документи тогочасного європейсього світу −
папські булли. Поняття «булла» досить довгий період часу було
притамане лише вислій печатці,що використовувалася папською
канцелярією, але семантичний зв’язок між документом та печаткою, що
його автентифікувала, став настільки міцним, що взаємодія тексту
папської булли та вислої печатки на ньому призводить до переходу
значення булли-печатки у буллу як законодавчий документ, що
використовувся в межах папської канцелярії.
Законодавчий документ − не лише текст, який може бути
проаналізований відповідно до різних лінгвістичних та юридичних
параметрів, але і цінний матеріал дослідження таких дисциплін як
джерелознавство та історіографія, оскільки цілком докладно та повно
може охарактеризувати історичні, суспільні та культурні зрушення, що
відбували в періоди видання чи затвердження даного законодавчого
документа.
181
З історичним відходом від так званих «темних часів» юридична
наука починає набирати нових обертів і тому саме в кінці IX на початку X
століття був створений цілком новий вид законодавчого документа −
капітулярій (одне із нововведень так званого Каролінгзького
відродження), який і вінчає розквіт західноєвропейської юридичної
думки.
Документообіг Західної та Східної Європи VIIІ-XVII cтоліть в
основному відрізнявся ареальним фенкціонуванням: так, для Західної
Європи було притаманне використання: папських булл, капітуляріїв,
хартій, едиктів.Східній − універсалів та привілеїв.
Структуру тексту законодавчих актів прийнято називати
формуляром. Існують різні види формулярів. Їх харекткристики залежить
від самого документа і мають наступні структурні елементи:
– Папська булла складається з: інтитуляції, інскрипції,
салютації , наррації, диспозиції, кораборації, датуму.
– Капітулярій: інтитуляції, салютації, інвокації, диспозиції,
датуму.
– Хартія: інтитуляції, салютації, інвокації, диспозиції, датуму.
– Едикт: інтитуляції, наррації, інскрипції.
– Декрет: інтитуляції, наррації, кораборації, датуму.
– Універсал: інскрипції, інтитуляції, наррації та датуму.
– Привілей: інтитуляції, інскрипціїї, наррації, коррабораціїб
датуму.
Законодавчий документ, використовуючи лише певні лексичні,
граматичні та стилістичні особливості властиві правовому
висловлюванню, послуговується засобами відносно нової лінгвістичної
категорії − мови права.
182
Дане поняття виникло відносно недавно і разом у сукупності із
рештою лінгвістичних характеристик (лексичних, стилістичних та
гараматичних) утворило нову галузь дослідження лінгвістики як правова
лінгвістика.
Законодавчий текст на відміну від художнього зорієнтований на
логічне, а не на емоційне сприйняття. Він лаконічний, стандартизований,
позбавлений не тільки художньої виразності, а й авторської
індивідуальності. Стилістичні особливості мови права, які були виділені
С.Е. Зархіною, цілком повно можуть застосовуватися до латинськомовних
законодавчих документів, проте, звісно, з іншими граматичними та
лексичним особливостями. Так, на основі класифікації стильових
особливостей мови права законодавчого документа, розробленої для
україномовних законодавчих актів, нами була розроблена та заснована
власна:
– Використання 2-ої особи множини в дієслівних формах;
– Застосування віддієслівних іменникових та прикметникових
форм Gerundium та Gerundivum;
– Вживання синтаксичних конструкцій Accusativus cum
Infinitivo та Nominativus cum Infinitivo;
– Використання підрядно-умовних речень з «si», для
вираження накладання певної заборони та покарання у випадку її
невиконання;
– Для вираження знеособленості речення замість 3-ої особи
одними використовується 1 особа множини;