КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ В УКРАЇНІ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

БІДНЯЖЕВСЬКА АЛЛА ЮРІЇВНА

УДК 342.737

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ В УКРАЇНІ

12.00.02 – конституційне право; муніципальне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Олійник Анатолій Юхимович,
кандидат юридичних наук, професор

Київ - 2011

ЗМІСТ

1
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1 ДОКТРИНАЛЬНІ ТА НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ 14
1.1. Доктринальні джерела дослідження конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 14
1.2. Нормативні джерела дослідження конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 28
Висновок до розділу 1 43
РОЗДІЛ 2 ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ ТА ГАРАНТІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ 45
2.1. Поняття та ознаки конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 45
2.2. Зміст конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 70
2.3. Гарантії реалізації конституційного права на недоторканість житла людини і громадянина 88
Висновок до розділу 2 113
РОЗДІЛ 3 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА НА НЕДОТОРКАННІСТЬ ЖИТЛА ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ 117
3.1. Поняття і зміст забезпечення правоохоронними органами конституційного права на недоторканість житла людини і громадянина 117
3.2. Повноваження правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 139
3.3. Форми і методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина 170
Висновок до розділу 3 199
ВИСНОВКИ 204
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 212
ДОДАТКИ 230

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АРК Автономна Республіка Крим
ЖК України Житловий кодекс України
КВК України Кримінально-виконавчий кодекс України
КК України Кримінальний кодекс України
КАС України Кодекс адміністративного судочинства України
КПК України Кримінально-процесуальний кодекс України
КСУ Конституційний Суд України
КАП України Кодекс України про адміністративні
правопорушення
МВС України Міністерство внутрішніх справ України
МК України Митний кодекс України
Митна служба Державна митна служба України
ОВС України Органи внутрішніх справ України
Прикордонна служба Державна прикордонна служба України
СБУ Служба безпеки України
СК України Сімейний кодекс України
ЦК України Цивільний кодекс України
ЦПК України Цивільно-процесуальний кодекс України

ВСТУП

Актуальність теми. Конституційні права і свободи людини та громадянина, їх система і види постійно досліджуються наукою конституційного права. Важливим елементом системи конституційних прав є громадянські, вагоме місце серед яких належить праву на недоторканність житла. Назване право є органічно необхідним елементом конституційно-правового статусу особи та закріплене в міжнародних стандартах з прав людини і конституціях більшості розвинутих країн світу.
Конституція і закони України покладають на державу, її правоохоронні органи обов'язки забезпечення прав людини і громадянина, включаючи і право на недоторканність житла. Саме правоохоронним органам України, які постійно в своїй діяльності повинні створювати сприятливі умови для реалізації людиною своїх прав (включаючи і конституційне право на недоторканність житла), охороняти і захищати його від правопорушень та здійснювати всі, передбачені законодавством, заходи по його відтворенню належить обов’язок забезпечувати назване право. Дослідження повноважень, форм та методів діяльності правоохоронних органів по забезпеченню реалізації конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина допоможе зробити певні висновки і рекомендації, спрямовані на вдосконалення їх діяльності по забезпеченню названого конституційного права.
Охорона від незаконних проникнень до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи здійснення інших дій, що порушують недоторканність житла людини і громадянина, здійснюється кримінальним законом. Як свідчать статистичні дані Державного комітету статистики України за 2005-2010 роки, судами першої інстанції в Україні розглянуто чимало справ у порядку кримінального судочинства за статтею 162 КК України (порушення конституційного права недоторканності житла) наступним чином: 1. Залишок нерозглянутих справ на початок звітного періоду: а) 2005 – 18; б) 2006 – 54; в) 2007 – 135; г) 2008 – 182; д) 2009 – 318; е) 2010 – 141. 2. Надійшло справ у звітному періоді: а) 2005 – 363; б) 2006 – 1147; в) 2007 – 1437; г) 2008 – 2132; д) 2009 – 821; е) 2010 – 230. 3. Розглянуто справ (усього): а) 2005 – 331; б) 2006 – 1064; в) 2007 – 1387; г) 2008 – 1986; д) 2009 – 990; е) 2010 – 298. З них із постановленням вироку: а) 2005 – 256; б) 2006 – 898; в) 2007 – 1131; г) 2008 – 1718; д) 2009 – 775; е) 2010 – 245. Із закриттям провадження у справі за різними статтями Кримінально-процесуального кодексу України: а) 2005 – 60; б) 2006 – 125; в) 2007 – 219; г) 2008 – 218; д) 2009 – 185; е) 2010 – 37. Із направленням за підсудністю: а) 2005 – 2; б) 2006 – 5; в) 2007 – 9; г) 2008 – 11; д) 2009 – 11; е) 2010 – 8. 4. Залишок не розглянутих справ на кінець звітного періоду: а) 2005 – 50; б) 2006 – 137; в) 2007 – 185; г) 2008 – 328; д) 2009 – 149; е) 2010 – 73.
Наукову базу дослідження складають праці В.О. Боняк, В.В. Букача, О.Б. Горової, В.О. Демиденка, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, С.Л. Лисенкова, О.В. Марцеляка, М.І. Матузова, А.Ю. Олійника, П.М. Рабіновича, Л.П. Самофалова, В.Ф. Погорілко та ін. Однак питання забезпечення державою конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла належать до мало розроблених у вітчизняній науці та потребують подальшого наукового обґрунтування, оскільки спеціальних науково-монографічних чи дисертаційних досліджень, присвячених досліджуваній темі, в Україні ще не існує.
Отже, обрана тема дисертації є актуальною, її новизна обумовлюється постановкою проблеми, необхідністю прийняття окремих законів та внесення змін до чинних законів та інших нормативно-правових актів щодо реалізації людиною та громадянином конституційного права на недоторканність житла.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось відповідно до Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Закон України від 18.03.2004 р. № 1629-IV) та положення «Про Громадську гуманітарну раду» (Указ Президента України від 02.004.2010 р. № 469/2010); Переліку напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010-2014 рр. (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347). Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 4 від 25.03.2008 р.) і розглянута НАПрН України (реєстр. № 127, 2009 р.).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вивчення поняття, змісту, гарантій та забезпечення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла правоохоронними органами в Україні, а також опрацювання на основі цього конкретних пропозиції і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення чинного законодавства і практики забезпечення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла.
Для досягнення поставленої мети визначено такі наукові задачі:
- дослідити ґенезис конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина;
- визначити поняття нормативно-правового регулювання права на недоторканність житла;
- сформулювати поняття та виявити характерні ознаки, критерії для класифікації конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина;
- розкрити зміст конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина та охарактеризувати його основні елементи;
- охарактеризувати гарантії конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина, сформулювати їх поняття та визначити ознаки, види;
- висвітлити повноваження правоохоронних органів щодо забезпечення конституційного права на недоторканність житла;
- визначити поняття та дослідити зміст забезпечення конституційного права на недоторканність житла правоохоронними органами;
- проаназілувати систему правоохоронних органів, діяльність яких спрямована на забезпечення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла;
- з’ясувати нормативне регламентування діяльності судових і правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина;
- окреслити визначення та виявити основні ознаки форм і методів діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина;
- надати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства і практики забезпечення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла.
Об’єктом дослідження є конституційні громадянські права та свободи людини і громадянина в Україні.
Предметом дослідження є конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла та його забезпечення правоохоронними органами в Україні.
Методи дослідження. Важливість і складність теми, що досліджується, зумовила застосування низки загальнонаукових і спеціальних принципів та методів пізнання. При аналізі стану науково-теоретичного опрацювання визначеного предмета дисертації застосовано філософські методи: у вигляді закону накопичення певної кількості і переростання її в іншу якість, що дозволило окреслити коло й кількість праць науковців, а відтак визначити наявні теоретико-правові проблеми, що є темою дослідження (підрозділ 1.1), також вказаний закон застосовувався при узагальненні роботи органів внутрішніх справ щодо забезпечення недоторканності житла (підрозділ 3.2). Використання загальнонаукового діалектичного методу сприяло вивченню соціально-правової сутності конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина, поняття та ознак, змісту названого конституційного права (підрозділи 1.2, 2.1, 2.2). За допомогою історичного методу було досліджено ґенезис конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина (підрозділ 1.1) та його забезпечення державними правоохоронними органами і суб’єктами громадянського суспільства (розділ 3). Методи аналізу, узагальнення, угрупування, формалізації стали методологічною основою для опрацювання проблем доктринальних досліджень і правової регламентації конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла в Україні (підрозділи 1.1, 1.2). Формально-догматичний та юридично-догматичний методи застосовувались при обґрунтуванні авторського розуміння поняття, змісту, ознак, гарантій забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3). При формулюванні визначень, аналізі позицій дослідників та змісту конституційного права на недоторканність житла використовувалися окремі прийоми формально-логічного методу наукового пізнання: опис, класифікація, аналіз та синтез, метод тлумачення правових норм, порівняльно-правовий метод (розділ 2). Системно-структурний метод застосовувався при комплексному аналізі конституційного права на недоторканність житла (підрозділи 2.1, 2.2) та діяльності правоохоронних органів щодо його забезпечення. На основі порівняльно-правового методу здійснено аналіз організації роботи щодо забезпечення права на недоторканність житла у зарубіжних державах (підрозділ 1.2) з метою виявлення їх позитивних рис та недоліків і врахування цього досвіду для вітчизняного законодавства щодо забезпечення названого конституційного права. Застосування статистичного методу дозволило порівняти статистичні дані про діяльність різних правоохоронних органів (державних і недержавних) щодо роботи по забезпеченню недоторканності житла (підрозділ 3.1).
Емпіричну базу дослідження склали матеріали соціологічного опитування, у процесі якого було проанкетовано 672 особи. Участь у опитуванні брали особи різного віку, серед яких за віком було осіб: до 20 р. – 7 (1,0 %), від 21 до 30 р. – 483 (71,9 %). У віці від 31 до 40 р. в опитуванні взяли участь 154 (22,9 %) особи. Віком від 41 до 50 р. було опитано 14 (2,1 %) респондентів, понад 50 р. – опитано 14 осіб (2,1 %). Такий підбір респондентів свідчить про те, що репрезентативність опитування є достатньо ефективною. Крім соціологічних досліджень в дисертації використані практичні дані діяльності судових і правоохоронних органів щодо забезпечення конституційного права на недоторканність житла.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним з перших у вітчизняній юридичній науці досліджень, присвячених комплексному дослідженню конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла та його забезпечення правоохоронними органами в Україні. Крім цього, новизна дослідження обумовлюється необхідністю прийняття окремих законів та внесення змін до чинних законів та інших нормативно-правових актів.
Наукова новизна, як і сформульовані та обґрунтовані висновки, узагальнення, рекомендації, що виносяться на захист і відображають науковий доробок, конкретизуються в науково-теоретичних положеннях і пропозиціях, найважливішими з яких є:
вперше:
- сформульовано визначення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла. З об’єктивної сторони, це встановлені та гарантовані державою правові можливості кожної особи, яка законно проживає у житлі, щодо забезпечення режиму відносної недоторканності житла, особистого життя у житлі та свободи правомірної поведінки у ньому. З суб’єктивної сторони, це встановлене та гарантоване Конституцією України громадянське право кожного діяти у своєму житлі на власний розсуд, поважаючи при цьому права інших осіб, відхиляти будь-які намагання вторгнення у житло поза власною волею, окрім випадків, передбачених чинним законодавством, вимагати від держави охорони, захисту та поновлення порушеного права, що забезпечує можливість реалізації права на житло та на особисту недоторканність в житлі;
- для класифікації названого конституційного права запропоновано використати критерії залежно від: 1) суб’єктів (його можна поділити на конституційне право: людини; громадянина); 2) виду суб’єкта (його поділяють на конституційне право недоторканності житла: власника будинку (його частини), житлової квартири; наймача (орендаря) будинку чи квартири; члена житлово-будівельного кооперативу; членів сім’ї названих осіб, що проживають з ними разом, та інших осіб). За черговістю включення до конституцій право на недоторканність житла відноситься до прав першого покоління. За характером утворення право на недоторканність житла є конституційним правом. За ступенем його абсолютизації воно відноситься до прав, що підлягають обмеженню. Залежно від об’єкта недоторканності можна виділяти: недоторканність житла; недоторканність особи в житлі; недоторканність різноманітних таємниць в житлі (листів, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції). За часом реалізації право на недоторканність житла є правом, що постійно реалізується. За способом закріплення право на недоторканність житла прямо закріплене в Конституції України. Існують й інші критерії для класифікації названого права;
- поняття змісту конституційного права на недоторканність житла пропонується розглядати як об’єктивне вираження конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла: встановлені та гарантовані державою правові можливості кожної особи, яка законно проживає у житлі, забезпечити режим відносної недоторканності житла, особистого життя у житлі та свободи правомірної поведінки у ньому;
- до основних елементів змісту права на недоторканність житла належать можливості: визначеної поведінки самого носія конституційного права на недоторканність житла; вимагати здійснення певних дій з боку інших осіб, зобов’язаних створювати умови для реалізації, охороняти і захищати конституційне право на недоторканність житла; у необхідних випадках апелювати до відповідного державного апарату; користуватися соціальним благом недоторканності житла та іншого володіння, тобто реально відчувати правову можливість безпечного перебування у власному житлі, непорушності у ньому обстановки і т.ін., а також відчувати реальну можливість звернутись за захистом у відповідні органи держави або застосовувати усі законні засоби самозахисту;
- сформульовано поняття гарантій конституційного права на недоторканність житла – це закріплені міжнародними стандартами, Конституцією України і деталізовані у законах України сприятливі умови та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла. Ознаки гарантій названого конституційного права такі: це сприятливі умови та правові засоби; вони передбачені міжнародними стандартами, нормами Конституції і законів України; з їх допомогою забезпечується реалізація конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла. Розрізняють два основних види гарантій забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина: нормативні та організаційні;
- сформульовано поняття і елементи змісту забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла. Забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла – це діяльність судових органів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших щодо своєчасного реагування на порушення названого конституційного права, надання правової допомоги особам у процесі реалізації ними вищеназваного права, проведення профілактичної роботи щодо створення умов для реалізації права на недоторканність житла, дотримання режиму законності при здійсненні оглядів і обшуків в житлі та іншому володінні особи, охорона і захист названого права та його відновлення і відшкодування збитків;
- встановлено, що зміст забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла включає: створення умов для законного проведення оглядів і обшуків при наявності вмотивованого рішення суду і відповідно до норм Кримінально-процесуального кодексу України; охорону від незаконних проникнень до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла людини і громадян; захист кожного від незаконних проникнень в житло, обшуків і оглядів та інших порушень недоторканності житла особи, порушення та розслідування кримінальних справ про порушення недоторканності житла; здійснення передбачених законодавством дій щодо відновлення порушеного права на недоторканність житла та відшкодування спричинених збитків;
- визначено систему правоохоронних органів, які здійснюють діяльність по забезпеченню конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла: судові органи; органи прокуратури; органи дізнання і досудового слідства; інші правоохоронні органи;
удосконалено:
- форми і методи діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення ними конституційного права на недоторканність житла;
- види форм діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення ними конституційного права на недоторканність житла: правові, організаційні. Різновидами правових форм є: правоохорона, правододержання, правовикористання, правовиконання, правозастосування. До організаційних форм відносяться: регламентуюча; соціальна; економічна; виховна. Методами діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні є загальні і спеціальні засоби, прийоми і способи;
дістали подальшого розвитку:
- положення по вдосконаленню законодавства України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки, рекомендації та пропозиції, обґрунтовані у дослідженні, можуть бути основою для формування сучасного розуміння конституційного права на недоторканність житла людини та громадянина, гарантій його реалізації та забезпечення правоохоронними органами в Україні. Сформульовані у дисертації теоретичні та практичні положення, пропозиції і висновки знайшли своє відображення у:
- правотворчості – для вдосконалення норм чинного законодавства та при підготовці законопроектів – пропозиції автора направлені до Головного науково – експертного управління Апарату Верховної Ради України (довідка про впровадження № 16/3-668 від 16.06.2011 р.);
- правозастосовній роботі – як основа методичного забезпечення організації та діяльності державних органів по забезпеченню реалізації конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла та у правовиховній роботі серед населення країни та студентів юридичних навчальних закладів (довідка Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» про впровадження від 15.07.2011 р. № 1255/V-2);
- навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін та при підготовці програм, підручників, посібників з цих дисциплін, викладанні курсу «Конституційне право України», «Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні», «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні», «Адміністративне право» (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження Навчально-наукового інституту права та психології Національної академії внутрішніх справ від 06.04.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення дисертації, їх полемічна аргументація, рекомендації щодо вдосконалення законодавства і практики забезпечення конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла викладені автором на: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави» (м. Київ, 2008 р.); Відкритій конференції учасників науково-методологічного семінару науково-педагогічних працівників «Актуальні проблеми правової реформи в сучасній Україні» (м. Київ, 2008 р.); Міжвузівській науково-теоретичній конференції, присвяченій міжнародному дню прав людини «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні» (м. Київ, 2009 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дослідження містяться у семи публікаціях, у тому числі п’ять наукових статей, що надруковані у фахових юридичних виданнях України, та дві статті – тези виступів на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Конституція України (ст. 3) зазначає, що права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У зв'язку з посиленням у нашій країні ролі гарантій прав людини, нами були досліджені діюче законодавство, наукові і навчальні праці щодо конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина з метою удосконалення його реалізації. Працюючи над темою, ми дослідили: а) значний обсяг наукових і нормативних джерел в галузі правових наук; б) поняття, зміст та гарантії здійснення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина; в) поняття і зміст, повноваження, форми і методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина.
На цій основі нами сформульовані теоретичні узагальнення і практичні рекомендації щодо реалізації конституційного права на недоторканність житла та його забезпечення правоохоронними органами в Україні, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правозастосовної практики, зокрема:
1. В рабовласницький і феодальний періоди розвитку державності, в період Відродження та в Новий час ідеї свободи особи, недоторканності її житла були у центрі уваги дослідників (філософів та юристів). Нормативно-правове регулювання права на недоторканність житла – це діяльність міжнародних форумів та внутрішніх національних структур по створенню правових норм, які закріплюють можливості людини і громадянина на недоторканність житла, розміщення їх в міжнародних актах, Конституції та законах України, підзаконних нормативно-правових актах та гарантування недопущення незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, крім наявності вмотивованого рішення суду чи невідкладних випадків.
2. Нормативно-правове регулювання права на недоторканність житла – це діяльність міжнародних форумів та внутрішніх національних структур по створенню правових норм, які закріплюють можливості людини і громадянина на недоторканність житла, розміщення їх в міжнародних актах, Конституції та законах України, підзаконних нормативно-правових актах та гарантування недопущення незаконного проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку, крім наявності вмотивованого рішення суду чи невідкладних випадків.
3. Конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла можна визначити як встановлене та гарантоване Конституцією України громадянське право кожного діяти у своєму житлі на власний розсуд, поважаючи при цьому права інших осіб, відхиляти будь-які намагання вторгнення у житло поза власною волею, окрім випадків передбачених чинним законодавством, вимагати від держави охорони, захисту та поновлення порушеного права, що забезпечує можливість реалізації права на недоторканність житла та права на особисту недоторканність в житлі. Назване право характеризується загальними і спеціальними (власними) ознаками. До загальних ознак, якими наділені усі без винятку конституційні права людини і громадянина, належать: а) має самостійний зміст; б) закріплене окремою статтею Конституції України; в) норми якої володіють найвищою юридичною силою в державі; г) спрямоване на утвердження України як демократичної, соціальної, правової держави тощо. Спеціальними (власними) ознаками конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла є те, що воно: а) установлене Конституцією України (ст. 30); б) належить кожному (людині і громадянину); в) передбачає юридичну і фактичну можливість діяти у своєму житлі на власний розсуд; г) закріплює реальну можливість уповноваженої особи відхиляти будь-які намагання вторгнення у житло поза власною волею; д) дозволяє у визначених законом випадках уповноваженим на те органам та посадовим особам обмежувати його реалізацію громадянами; е) забезпечує його носієві правову можливість вимагати від держави та місцевого самоврядування його охорони, захисту і поновлення, у разі його порушення; є) забезпечує можливість реалізації права на житло та права на особисту недоторканність.
Конституційне право людини і громадянина на недоторканність житла можна групувати за різними критеріями. Залежно від: 1) суб’єктів його можна поділити на конституційне право: а) людини; б) громадянина; 2) виду суб’єкта його поділяють на конституційне право недоторканності житла: а) власника будинку (його частини), житлової квартири; б) наймача (орендаря) будинку чи квартири; в) члена житлово-будівельного кооперативу; г) членів сім’ї названих осіб, що проживають з ними разом та інших осіб. За черговістю їх включення до конституції право на недоторканність житла відноситься до права першого покоління. За характером утворення право на недоторканність житла є конституційним правом. За ступенем його абсолютизації воно відноситься до прав, що підлягають обмеженню. Залежно від об’єкта недоторканності можна виділяти: а) недоторканність житла; б) недоторканність особи в житлі; в) недоторканність різноманітних таємниць в житлі (листів, телефонних розмов, телеграфної кореспонденції тощо). За часом реалізації право на недоторканність житла є правом, що постійно реалізується. За способом закріплення право на недоторканність житла прямо закріплене у Конституції України. Існують й інші критерії для класифікації названого права.
4. Зміст конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла полягає у встановленій та гарантованій державою правовій можливості кожній особі, яка законно проживає у житлі, забезпечити режим відносної недоторканності особистого життя та свободи правомірної поведінки у житлі. До основних елементів змісту права на недоторканність житла належать можливості носія права: а) вільно, на власний розсуд поводитися у житлі, діяти так, як заманеться, лише з тим застереженням, щоб не порушувати чиїхось прав та вимог чинного законодавства; б) вимагати від усіх сторонніх осіб не порушувати недоторканність його житла і іншого володіння, тобто не заходити у нього, не оглядати, не обшукувати, не змінювати його і т.п.; в) скаржитися до відповідних органів державної влади чи посадових осіб у разі порушення будь-ким його права на недоторканність житла та вимагати від них припинення порушення, відшкодування завданих збитків та поновлення порушеного права; г) користуватися соціальним благом недоторканності свого житла та іншого володіння, тобто реально відчувати правову можливість безпечного перебування у власному житлі, непорушності у ньому обстановки і т.д., а також відчувати реальну можливість звернутись за захистом у відповідні органи держави у разі найменшого порушення вказаного права, або застосовувати усі законні засоби самозахисту.
5. Гарантії конституційного права на недоторканність житла – це закріплені міжнародними стандартами, Конституцією України і деталізовані у законах України сприятливі умови та правові засоби, за допомогою яких забезпечується реалізація конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла. Ознаками гарантій конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла є: а) це сприятливі умови та правові засоби; б) вони передбачені міжнародними стандартами, нормами Конституції і законів України; в) з їх допомогою забезпечується реалізація конституційних можливостей людини і громадянина на недоторканність житла. Розрізняти два основних види гарантій забезпечення конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина: а) нормативні; б) організаційні.
6. Забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла – це діяльність судових органів, органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та інших щодо своєчасного реагування на порушення названого конституційного права, надання правової допомоги особам в процесі реалізації ними вище названого права, проведення профілактичної роботи щодо створення сприятливих умов для реалізації права на недоторканність житла, дотримання режиму законності при здійснення оглядів і обшуків в житлі і іншому володінні особи, охорона і захист названого права та його відновлення і відшкодування збитків.
7. Зміст забезпечення правоохоронними органами конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла включається: а) створення умов для законного проведення оглядів і обшуків при наявності вмотивованого рішення суду і відповідно до норм КПК України; б) охорона від незаконних проникнень до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інших дій, що порушують недоторканність житла людини і громадян; в) захист кожного від незаконних проникнень в житло, обшуків і оглядів та інших порушень недоторканності житла особи, порушення та розслідування кримінальних справ про порушення недоторканності житла; г) здійснення передбачених законодавством дій щодо відновлення порушеного права на недоторканність житла та відшкодування спричинених збитків.
8. Систему правоохоронних органів, які здійснюють діяльність по забезпеченню конституційного права людини і громадянина на недоторканність житла складають: а) судові органи; б) органи прокуратури; в) органи дізнання і досудового слідства; г) інші правоохоронні організації тощо. Дізнання мають право проводити: 1) органи: а) міліції; б) податкової міліції; в) служби безпеки; г) митної служби; д) державного пожежного нагляду; е) прикордонної служби; 2) начальники: а) органів управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники; б) установ виконання покарань; в) слідчих ізоляторів; г) лікувально-трудових профілакторіїв; 3) командири кораблів; 4) капітани морських суден, що перебувають у далекому плаванні. Досудове слідство проводять слідчі: а) прокуратури; б) органів внутрішніх справ; в) податкової міліції; г) органів служби безпеки. До інших правоохоронних організацій слід віднести: а) органи, що проводять оперативно-розшукову діяльність; б) адвокатуру і адвокатів; в) нотаріальні контори і нотаріусів.
9. Судові і правоохоронні органи здійснюють свої повноваження, форми і методи діяльності по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина у відповідності з: 1. Міжнародно-правовими документами: а) які закріплюють становлення та розвиток принципів прав і свобод людини; б) універсального і регіонального характеру; 2. Конституції України (ст.ст. 3, 30-32, 55, 56, 59-63); 3. Кримінального кодексу України (ст. 162, 163, 182, 185, 186, 187); 4. Кримінально-процесуального кодексу України (ст. ст. 14-1, 177-189, 190, 403); 5. Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 151), законів України «Про міліцію», «Про Службу безпеки України», «Про прокуратуру», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»; 6. Цивільного кодексу України (ст.311); 7. Житлового кодексу України (ст. ст. 92, 99, 109, 110, 112-117, 124, 132, 148, 157, 161, 165, 169).
10. Формами діяльності правоохоронних органів є передбачені нормативно-правовими актами правові та організаційні дії суду, прокуратури, органів дізнання і досудового слідства, інших правоохоронних органів по створенню сприятливих умов, охороні, захисту конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина та відшкодуванню спричиненої його порушенням шкоди. До ознак форм і методів діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина відносяться такі: а) закріплення форм і методів у Конституції України та їх деталізація у поточному законодавстві; б) конкретні види діяльності правоохоронних органів, їх засоби, способи і прийоми; в) застосовуються судовими, прокурорськими органами, органами дізнання і досудового слідства, іншими правоохоронними організаціями; в) з метою створення сприятливих умов для здійснення конституційного права на недоторканність житла, охорони і захисту його від правопорушень та участі у поновленні порушеного права і відшкодуванні збитків. Форми діяльності правоохоронних органів щодо забезпечення ними конституційного права на недоторканність житла є правові та організаційні. Різновидами правових форм є: правоохорона, правододержання, правовикористання, правовиконання, правозастосування. До організаційних форм відносяться: а) регламентуюча; б) соціальна; в) економічна; г) виховна.
Методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина, на нашу думку, можна визначити як закріплені нормативно-правовими актами способи, засоби і прийоми, що застосовуються судовими, прокурорськими органами, органами дізнання і досудового слідства, іншими правоохоронними організаціями при реалізації визначених форм з метою здійснення їх завдань і функцій по забезпеченню названого конституційного права в межах їх компетенції. б) вирішення названих заяв, скарг та пропозицій; в) виконання рішень з названих питань; г) оскарження та перегляд таких рішень.
Форми і методи діяльності правоохоронних органів по забезпеченню права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні – це закріплені у Конституції України і деталізовані у поточному законодавстві конкретні види їх діяльності, засоби, способи і прийоми, за допомогою яких вони створюють сприятливі умови для здійснення конституційного права на недоторканність житла, охороняють і захищають його від правопорушень та приймають участь у поновленні порушеного права і відшкодуванні збитків.
11. Подаються такі пропозиції по вдосконаленню законодавства України: 1) ч. 3 ст. 30 Конституції України викласти в наступній редакції: «У невідкладних випадках, передбачених законами...» і далі по тексту. Рекомендується ст. 30 Конституції України доповнити такою нормою: «Негайно, але не пізніше 24 годин, про невідкладний випадок проникнення у житло особи суб’єкти, що здійснили таке проникнення, письмово повідомляють прокурора, що здійснює нагляд на даній території»; 2) прийняти Закон України «Про недоторканність житла», де урегулювати поняття, види і елементи змісту конституційного права на недоторканність житла людини і громадянина в Україні; 3) прийняти Закон «Про правоохоронні органи України», де урегулювати поняття, систему правоохоронних органів, визначити коло їх повноважень; 4) внести зміни до ст. 162 Кримінального кодексу України, сформулювавши норму таким чином: «недоторканність житла людини і громадянина…»; 5) доповнити ст. 311 Цивільного кодексу України, вказавши, що «вселення особи в житло можливо лише на підставі закону»; 6) доповнити ст. 189 Житлового кодексу України такою нормою: «у порушенні законодавства про вселення в житло і виселення з житла»; 7) внести зміни до норм Кримінально-процесуального кодексу України, які б відповідали Конституції України, де замість терміна «постанова судді» (ст. ст. 177, 185, 187, 190 Кримінально-процесуального кодексу України) передбачити термін «за рішенням суду»; 8) у ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення закріпити норму про те, що «на рішення суду по розглянутих скаргах протягом десяти днів з дня його доведення до особи, що оскаржувала постанову про адміністративне стягнення, може бути подано апеляційну скаргу»; 9) доповнити ст. 4 Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. принципом «додержання прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина»; 10) доповнити ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. таким чином: «діяльність органів прокуратури, спрямовану на утвердження верховенства правового закону, зміцнення правопорядку і захист від неправомірних посягань з боку будь-кого гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними правовими актами громадянських, політичних, економічних, соціальних, культурних, особистих прав і свобод людини та громадянина»; 11) об’єднати усі досудові органи слідства і створити один слідчий комітет при Верховному Суді України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Терещенко Н. О. Роль органів внутрішніх справ у реалізації громадянами права на недоторканність житла / Н. О. Терещенко // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: Збірник наукових праць. – Донецьк, 2003. – Вип. 2. – 340 с.
2. Колодій А. М. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина в Україні : Підручник / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 350 с.
3. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Л. П. Буева. – М. : Мисль, 1978. – 216 с.
4. Цалін С. Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права / Цалін С. Д. – Х. : Основа, 1998. – 329 с.
5. Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. З. М. Черниловского. – М. : Юрид. лит., 1984. – 472 с.
6. Світова класична думка про державу і право : Навч. посібник / Є. Ф. Безродний (кер.), Г. К. Ковальчук, О. С. Масний. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
7. Международные акты о правах человека. Сборник документов. – М. : Изд-ая группа НОРМА-ИНФРА М, 1999. – 784 с.
8. Судебный контроль и права человека / Под ред. В. М. Савицкого. – М., 1996. – 224 с.
9. Таранов П. С. Философская афористика: заповеди, притчи, наставления / Таранов П. С. – М. : Остожье, 1996. – 576 с.
10. Локк Дж. Соч. в 3 т. / Дж. Локк. – Т. 1. – М.: Мысль, 1985. – 622 с.
11. Вольтер. Философские сочинения / Вольтер. – М. : Наука, 1988. – 752 с.
12. Руссо Ж.-Ж. Трактати / Ж.-Ж. Руссо. – М. : Наука, 1969. – 703 с.
13. Монтескье Ш. О духе законов / Ш. Монтескье // О свободе. Антология западноевропейской классической либеральной мысли. (Серия «Общественная мысль: исследования и публикации»). – М. : Наука, 1995. – С. 73-97.
14. Права людини і громадянина в афоризмах та прислів’ях: Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України. Серія ІІ. Коментарі прав і законодавства. Вип. 2 / Редкол. : П. М. Рабинович та ін. – К. : Атака, 2001. – 112 с.
15. Кант И. Соч. в 6 т. / И. Кант. – М. : Мысль, 1964. – Т. 3. – 430 с.
16. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель : Пер. с нем. / Ред. и сост. Д. А. Керимов и В. С. Нерсесянц ; Авт. вступ. ст. и примеч. В. С. Нерсесянц. – М. : Мысль, 1990. – 528 с.
17. Буева Л. П. Человек: деятельность и общение / Л. П. Буева. – М. : Мысль, 1978. – 216 с.
18. Голубенко В. П. Необходимость и свобода / В. П. Голубенко. – М. : Наука, 1974. – 200 с.
19. Гуренко М. М. Зародження та становлення ідеї прав і свобод людини і громадянина у ліберальній теоретико-правовій думці : Монографія / М. М. Гуренко. – К. : НАВСУ, 2000. – 167 с.
20. Гуренко М. М. Теоретико-правові проблеми гарантій прав і свобод людини і громадянина : Монографія / М. М. Гуренко. – К. : НАВСУ, 2001. – 218 с.
21. Жоль К. К. Философия и социология права : Учеб. пособие / К. К. Жоль. – К. : Юринком Интер, 2000. – 480 с.
22. Тихомиров А. Д. Юридическая компаративистика: философские, теоретические и методологические проблемы / А. Д. Тихомиров. – К. : Знання, 2005. – 334 с.
23. Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ : Зб. наук. пр. – К. : Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 212 с.
24. Григорян Л. А. Неприкосновенность личности, жилища, тайна переписки и телефонных переговоров / Л. А. Григорян. – М. : Юрид. лит., 1980. – 125 с.
25. Гулиев В. Е. Социалистическая демократия и личные права / В. Е. Гулиев, Ф. М. Рудинский. – М. : Юрид. лит., 1984. – 190 с.
26. Козлова Е. И. Конституционное право России / Е. И. Козлова, О. Е. Кутафин. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М. : Юристъ, 2001. – 282 с.
27. Правознавство : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / [А. І. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та ін.]. – [2-е вид., доп.]. – К. : Правова єдність, 2009. – 792 с. – Авт. зазначено на звороті тит. арк. – Бібліогр.: с. 774-781.
28. Кравченко В. В. Конституційне право України : Навчальний посібник / В. В. Кравченко. – Вид. 3-є, виправл. та доп. – К. : Атіка, 2004. – 512 с.
29. Красавчикова Л. О. Личная жизнь граждан под охраной закона / Л. О. Красавчикова. – М. : Юрид. лит., 1983. – 160 с.
30. Права человека : Учебник для вузов / [Отв. ред. – член.-корр. РАН, доктор юридических наук Е. А. Лукашева]. – М. : Изд-ая группа НОРМА–ИНФРА М, 1999. – 573 с.
31. Малеин Н. С. Охрана прав личности советским законодательством / Н. С. Малеин. – М. : Наука, 1985. – 165 с.
32. Малеин Н. С. Гражданский закон и права личности в СССР / Н. С. Малеин. – М. : Юрид. лит., 1981. – 215 с.
33. Малеин Н. С. Неприкосновенность личности / Н. С. Малеин // Человек и закон. – 1980. – № 7. – С. 4-11.
34. Малеина М. Н. Защита личных неимущественных прав советских граждан : Пособие для слушателей народных университетов / Малеина М. Н. – М. : Знание, 1991. – 128 с.
35. Маляренко В. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засаду кримінального судочинства / Маляренко В. // Право України. – 2004. – № 7. – С. 3-14.
36. Матузов Н. И. Субъективные права граждан СССР / Матузов Н. И. – Саратов : Саратовский ун-т, 1966. – 190 с.
37. Матузов Н. И. Личность. Права. Демократия. Теоретические проблемы субъективного права / Н. И. Матузов. – Саратов : Изд-во Саратовского ун-та, 1972. – 292 с.
38. Матузов Н. И. Теория государства и права : Курс лекцій / Н. И. Матузов, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1997. – 671 с.
39. Марцеляк О. В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / О. В. Марцеляк. – Х., 1997. – 22 с.
40. Марцеляк О. В. Конституційно-правовий статус інституту омбуцмана: світовий досвід та українська модель: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.02 / О. В. Марцеляк. – О., 2004. – 35 с.
41. Марцеляк О. В. Інститут омбуцмана: теорія і практика / О. В. Марцеляк. – Х. : Національний ун-т внутрішніх справ, 2004. – 448 с.
42. Мяловицька Н. А. Громадянські права і свободи людини / Н. А. Мяловицька // Конституційне право України : Підручник / За ред. професора В. Ф. Погорілка. – К. : Наукова думка, 1999. – С. 268-275.
43. Негодченко О. В. Організаційно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ щодо забезпечення прав і свобод людини : Монографія / О. В. Негодченко. – Д. : Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 2003. – 448 с.
44. Негодченко О. В. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ України : Монографія / О. В. Негодченко. – Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 416 с.
45. Олейник А. Е. Совершенствование деятельности милиции по обеспечению конституционных прав неприкосновенности личности, жилища советских граждан и охраны их личной жизни : дисс. канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Олейник Анатолий Ефимович. – К., 1986. – 233 с.
46. Олійник А. Ю. Конституційно-правовий механізм забезпечення основних свобод людини і громадянина в Україні : Монографія / А. Ю. Олійник. – К. : Алерта, КНТ, Центр навчальної літератури, 2008. – 472 с.
47. Рабінович П. М. Права людини і громадянина : Навчальний посібник / П. М. Рабинович, М. І. Хавронюк. – К. : Атіка, 2004. – 464 с.
48. Рудинский Ф. М. Личность и социалистическая законность / Ф. М. Рудинский. – Волгоград : Изд-во ВВШ МВД СССР, 1976. – 159 с.
49. Рудинский Ф. М. Неприкосновенность жилища как правовой институт / Ф. М. Рудинский // Сов. государство и право. – 1976. – № 8. – С. 28-36.
50. Сивухін В. С. Конституційне право на невтручання до особистого і сімейного життя людини і громадянина та його забезпечення органами внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В. С. Сивухін. – К., 2007. – 16 с.
51. Седугин П. И. Право на жилище в СССР / Седугин П. И. – М. : Юрид. лит., 1983. – 224 с.
52. Конституційне право України : Підручник для студентів вищих навчальних закладів / [За ред. академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю. М. Тодики, доктора юридичних і політичних наук, професора В. С. Журавського]. – К. : Видавничій Дім «Ін Юре», 2002. – 544 с.
53. Фрицький О. Ф. Конституційне право України : Підручник / О. Ф. Фрицький. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.
54. Конституція України : Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; К. : Феміда, 2006. – 64 с.
55. Колодій А. М. Права людини і громадянина в Україні : Навч. посіб / А. М. Колодій, А. Ю. Олійник. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 336 с.
56. Олійник А. Ю. Історія розвитку Конституції України в механізмі забезпечення основних свобод людини і громадянина / А. Ю. Олійник // Держава і право : Зб. наук. пр. – Юридичні і політичні науки. Випуск 24. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 121-126.
57. Бернард Г. Сіган. Створення конституції для народу чи республіки, які здобули свободу / Бернард Г. Сіган / Перек. з англ. Петра Малахова та Сергія Драчука. – К. : Інститут демократії ім. П. Орлика, 1993. – 127 с.
58. Олійник А. Ю. Ліберальні та колективістські концепції свободи та недоторканості людини в Німеччині / А. Ю. Олійник, В. В. Свистунов // Держава і право : Зб. наук. пр. – Юридичні і політичні науки. Випуск 25. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. – С. 74-79.
59. Олійник А. Поняття та структура механізму забезпечення конституційної свободи особи на міжнародному та регіональному рівнях / Олійник А. // Право України. – 2004. – № 12. – С. 37 – 41.
60. Загальна декларація прав людини // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини : Випуск 21. – Київ, 1998. – С. 31-36.
61. Європейська конвенція з прав людини // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини : Випуск 21. – Київ, 1998. – С. 97-126.
62. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини в Україні. Інформаційно-аналітичний бюлетень Українсько-Американського Бюро захисту прав людини: Випуск 21. – Київ, 1998. – С. 37-58.
63. Міжнародні стандарти юридичного забезпечення прав і свобод людини// Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку. Документально-джерелознавчий довідник // Упоряд. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – С. 35–50.
64. Десять правозахисних стандартів правильної поведінки для правоохоронних органів // Міжнародно-правові стандарти поведінки працівників правоохоронних органів при підтриманні правопорядку. Документально-джерелознавчий довідник // Упоряд. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, І. Г. Кириченко. – К., 2002. – С. 51.
65. Маличок К. В. Поняття та ознаки конституційно-правового механізму реалізації прав і свобод людини та громадянина / К. В. Маличок // Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні : Тези доп. – К. : Нац. акад. внутр. страв України, 2005. – С. 41–43.
66. Погорілко В. Ф. Права та свободи людини і громадянина в Україні / Погорілко В. Ф., Головченко В. В., Сірий М. І. – К. : Ін Юре, 1997. – 52 с.
67. Демиденко В. О. Утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина : Посібник / В. О. Демиденко. – К. : Національна академія внутрішніх справ України, 2001. – 100 с.
68. Цивільний кодекс України : Закон України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
69. Кримінально-процесуальний кодекс України : Закон Української РСР від 28 грудня 1960 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15 ; Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. – № 1001-05.
70. Кримінальний кодекс України : Закон України від 5 квітня 2001 р. / поточна редакція від 16.11.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
71. Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя : Постанова пленуму Верховного Суду України від 1 лютого 1996 р. – 1996. – № 9.
72. Конституція України (офіційний текст). Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина : Навчальний посібник / Міністерство освіти і науки України. – Вид. 2-е перероб. і доп. – К. : Вид. А.С.К., 2003. – 383 с.
73. Аврамова О. Конституційне право на житло / Аврамова О. // Підприємництво, господарство і право. – К, 2003. – № 12.
74. Маркс К. Сочинения : 2-е изд. / Маркс К., Енгельс Ф. – М. : Государственное издательство политической литературы, 1961. – Т. 19.
75. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / [За ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка]. – К. : Каннон, А.С.К., 2002. – 1104 с.
76. Богословська Л. М. Поняття конституційного права людини і громадянина на житло в Україні / Л. М. Богословська // Науковий вісник ДДУВС. – 2009. – № 1.
77. Житловий кодекс Української РСР : Закон Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – № 28 (додаток). – Ст. 573.
78. Материалы судебной практики Верховного Суда Украинской ССР // Информационный бюллетень. – 1983. – № 47. – С. 58.
79. Шевчук С. Судовий захист прав людини: Практика Європейського суду з прав людини у контексті західної правової традиції / С. Шевчук. – Вид. 2-е, виправл., доп. – К. : Реферат, 2007. – 848 с.
80. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российськой Федерации. – М. : НОРМА, 2002.
81. Маляренко В. Про недоторканність житла та іншого володіння особи як засади кримінального судочинства / В. Маляренко // Юридична Україна. – 2004. – № 10. – С. 4-18.
82. Олійник А. Ю. Конституційне право людини на недоторканість житла / А. Ю. Олійник, О. В. Бивалін // Науковий вісник НАВСУ. – 2002. – № 1. – С. 151-156.
83. Бюллетень Верховного Суда СССР. – 1984. – № 3. – С. 22.
84. Про міліцію : Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
85. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. Док. ООН/PES/217 А.
86. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнято 16 грудня 1966 року Генеральною Асамблеєю ООН. Док. ООН А/RES/2200 А (XXI).
87. Конвенція про захист прав людини і основних свобод від 4 листопада 1950 р. (текст змінений протоколом № 3, що вступив в силу 21 вересня 1970 р.) // Европейський Суд по правам человека. Избранные решения : В 2-х т. Т. 2 / Председатель редакционной колегии – доктор юридических наук, професор В. А. Туманов. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 808 с.
88. Европейський Суд по правам человека. Избранные решения: В 2-х т. Т. 1 / Председатель редакционной колегии – доктор юридических наук, професор В. А. Туманов. – М. : Изд-во НОРМА, 2001. – 856 с.
89. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу : Закон України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. –2004. – № 29. – Ст. 367.
90. Толкачев К. В. Органы внутренних дел в механизме обеспечения личных конституционных прав и свобод граждан : Монография / К. В. Толкачев, А. Г. Хабибуллин. – Уфа : Уфимская высшая школа, 1991. – 168 с.
91. Бідняжевська А. Ю. Обмеження права недоторканності житла в Україні / Бідняжевська А. Ю. / Матер. міжвуз. наук.-теорет. конф. «Права людини та механізм їх забезпечення в Україні», 4 груд. 2009 р. [Текст]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2009. – Ч. 1. – С. 108-110.
92. Летнянчин Л. І. Конституційні обов'язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / Летнянчин Л. І. / Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого. – Х., 2002. – 20 с.
93. Философский словарь / Под ред. И. Т. Фролова. – 6-е изд. перераб. и доп. – М. : Политиздат. – 1991. – 560 с.
94. Домбровська О. Зміст конституційного права на життя людини і громадянина / Домбровська О. // Право України. – 2002. – № 5. – С. 37-41.
95. Олійник В.С. Конституційне право людини і громадянина на особисту недоторканність і його забезпечення органами внутрішніх справ України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / В.С. Олійник. – К., 2006. – 18 с.
96. Івершенко Л. А. Конституційне право людини і громадянина на приватну власність в Україні та забезпечення його реалізації органами внутрішніх справ : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 / Л. А. Івершенко. – К., 2006. – 20 с.
97. Фарбер И. Е. Конституционное право на неприкосновенность личности советских граждан / И. Е. Фарбер // Правоведение. – 1973. – № 3. – С. 13-20.
98. Лисенков С. Л. Развитие прав и свобод в советском обществе / С. Л. Лисенков. – К.: Вища школа, 1985. – 64 с.
99. Воеводин Л. Д. Конституционные права и обязанности советских граждан / Л. Д. Воеводин. – М. : Изд-во МГУ, 1972. – 300 с.
100. Породько В. Співвідношення права власності на житло та інших майнових житлових прав із правом на недоторканність житла / В. Породько // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матер. XII регіон. наук.-практ. конф., 9–10 лютого 2006 р. – Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2006. – 512 с.
101. Кримінально-процесуальний кодекс України. Цивільний процесуальний кодекс України / Верховний Суд України ; [відп. ред. В. Т. Маляренко]. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
102. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
103. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
104. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду : Закон України від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
105. Про прокуратуру : Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
106. Про Конституційний Суд України : Закон України від 16 жовтня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.
107. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 7 липня 2010 р. – 2010. – № 2453-VI.
108. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. – Ст. 358.
109. Демеденко В. О. Теоретико-правове розуміння конституційно-правової відповідальності / В. О. Демиденко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. Науково-теоретичний журнал. – 2004. –№ 6. – С. 354-362.
110. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Закон України від 7 грудня 1984 р. / поточна редакція від 7.07.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.
111. Кодекс законів про працю : Закон України від 10 грудня 1971 р. / поточна редакція 22.05.2008 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1971. – № 50 (додаток). – Ст. 375.
112. Коментар до Конституції України / Інститут законодавства Верховної Ради України. – К., 1996. – 384 с.
113. Горова О. Б. Конституційні громадянські права людини в Україні і їх забезпечення міліцією (роль міжнародно-правових норм в цьому процесі) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : 12.00.02 / О. Б. Горова. – К., 2000. – 16 с.
114. Гуренко М. М. Розвиток філософсько-правової думки про гарантії прав і свобод людини та громадянина : дис. д-ра юрид. наук : 12.00.12 / Гуренко Марина Миколаївна. – К., 2004. – 416 с.
115. Негодченко О. Гарантії захисту прав і свобод людини / О. І. Негодченко // Міжнародна поліцейська енциклопедія : У 10 т. / Відп. ред. Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, В. Я. Тацій, Ю. С. Шемшученко. – К. : Концерн «Видавничій Дім «Ін Юре», 2005. – Т. ІІ. Права людини у контексті поліцейської діяльності – С. 66-68.
116. Олійник А. Ю. Гарантії забезпечення конституційних свобод / А. Ю. Олійник // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 1. – С. 14-29.
117. Олійник А. Ю. Поняття і класифікація конституційних свобод людини та громадянина в Україні / А. Ю. Олійник // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2009. – № 2. – С. 52-60.
118. Погорілко В. Ф. Конституційне право України : Підручник / В. Ф. Погорілко, В. Л. Федоренко; [за заг. ред. В. Ф. Погорілко]. – К. : Наукова дума; Прецедент, 2007. – 344 с.
119. Пушкіна О. В. Основні особисті права та свободи людини і громадянина з точки зору їх забезпечення чинним законодавством України / О. В. Пукшкіна // Науковий вісник Юридичної академії Міністерства внутрішніх справ. – 2005. – № 1. – С. 126-135.
120. Совгиря О. В. Конституційне право України : Навч. Посібник / О. В. Совгиря, Н. Г. Шукліна. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 632 с.
121. Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. – 2-е доопрацьоване видання. – К. : Наукова думка, 2000. – 734 с.
122. Горшенев А. П. Теоретические вопросы личных конституционных прав советских граждан / Горшенев А. П. – Саратов, 1972. – 22 с.
123. Вологина Э. А. Конституционные вопросы неприкосновенности жилища в деятельности следователя : Лекция / Э. А. Вологина ; [под ред. Ю. П. Еременко]. – Волгоград : Высш. следственная школа МВД СССР, 1976. – 32 с.
124. Добровольская Т. Н. Принципы советского уголовного процесса (вопросы теории и практики). – М. : Юрид. лит., 1971.
125. Чангули Г. И.