Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони праці (на матеріалах підрозділів державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС України)

brief description

З М І С Т

Сторінки
Вступ 4
Розділ 1. Механізм адміністративно-правового регулювання
контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони
праці 17
1.1. Поняття та зміст контрольно-наглядової діяльності в
сфері охорони праці 17
1.2. Правові основи здійснення контрольно-наглядової
діяльності в сфері охорони праці в системі МВС
України 36
1.3. Акти реалізації адміністративно-правових норм у
сфері охорони праці в процесі контрольно-наглядової
діяльності 48
1.4. Адміністративно-правові відносини в сфері охорони
праці та особливості правового статусу суб’єктів,
уповноважених здійснювати контрольно-наглядову
діяльність у цій сфері 62
Розділ 2. Адміністративний примус у контрольно-наглядовій
діяльності в сфері охорони праці 101
2.1. Система та характеристика заходів адміністративного
примусу в сфері охорони праці 101
2.2. Юридична характеристика адміністративних правопору-
шень в сфері охорони праці 124
2.3. Провадження щодо накладення адміністративних
стягнень та застосування інших заходів адміністратив-
ного примусу в сфері охорони праці 157
Висновки 185
Список літератури 192

Додатки : 207
Додаток А. Довідка Головного штабу МВС України
від 24.10.2000р. 207 Додаток Б. Довідка Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України 208
Додаток В. Довідка Головного штабу МВС України від 27.03.1999р. 209
Додаток Д. Лист Відділу державного нагляду за охороною праці
Головного штабу МВС України 210
Додаток Е. Лист Комітету по нагляду за охороною праці України 211
Додаток Ж. Перелік чинних державних міжгалузевих і галузевих
нормативних актів про охорону праці, які застосову-
ються на підприємствах, в установах і організаціях
системи МВС України (станом на 1.12.2000р.). 212
Додаток З. Розрахунок чисельності Відділу державного нагляду
за охороною праці МВС України. 228
Додаток И. Анкета опитування співробітників інспекцій держав-
ного нагляду за охороною праці ГУВС та інженерів
служб охорони праці підприємств, установ, організацій
МВС України 238

Кожна людина має право на працю,
на вільний вибір роботи, на справедливі
і сприятливі умови праці.
( Загальна Декларація прав людини
10 грудня 1948 року )

В С Т У П
В сучасний момент в Україні здійснюються глибокі суспільно-політичні та соціально-економічні реформи. Наша країна переживає етап відмирання централізовано-розподільчих форм господарювання і народження економічних відносин в сфері праці, притаманних соціально-ринковій моделі державного управління. При цьому, природно, змінюються ролі і функції основних суб’єктів підприємницької діяльності, у тому числі держави, роботодавця і працівника. Цей процес неминуче охоплює і охорону праці - невід’ємну частину будь-якого виробництва.
Але нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання були й залишаються величезною людською трагедією, є причиною найбільш серйозних економічних втрат. За деякими оцінками, щороку в світі внаслідок виробничого травматизму гине близько 100 тис. чоловік. У ряді найрозвинутіших у промисловому відношенні країн втрати робочого часу, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, в чотири-п'ять разів перевищують втрати часу від страйків та інших трудових конфліктів. Часом фінансові втрати внаслідок виробничих нещасних випадків за розмірами наближаються до державних витрат на потреби національної оборони. [1, с.16]
Об’єктивно оцінюючи охорону праці в Україні, на жаль, слід констатувати, що нинішній ії стан не може задовольнити потреби нашого суспільства. На це неоднаразово зверталась увага Президента України Л.Д. Кучми: “Тривожною лишається ситуація з охороною праці на підприємствах. За три місяці 2000 року загинуло 459 осіб. За цей час органами Держнаглядохоронпраці виявлено майже 695 тисяч порушень нормативних

актів з питань охорони праці.”[2] Ця ситуація лишається незмінною: щороку на підприємствах України травмується майже 100 тисяч працівників, 320 тисяч осіб внаслідок нещасних випадків та профзахворювань вже мають стійку втрату професійної працездатності, лише у 2000 році в Україні сталося 13,5 тисяч нещасних випадків на виробництві та було близько 70 тисяч потерпілих від побутового травматизму.[3]
Аналіз показує, що економічний стан більшості підприємств не дає змоги забезпечити належний рівень охорони праці, як це передбачено чинним законодавством. На безпеці праці негативно позначається катастрофічне старіння основних фондів, зростаюча кількість фізично застарілого обладнання, машин і механізмів. З іншого боку, відзначається масове ослаблення трудової та технологічної дисципліни, елементарне ігнорування вимог техніки безпеки як власниками підприємств, так і самими робітниками. На багатьох підприємствах скорочуються або повністю ліквідовуються служби охорони праці. Ослаб вплив на стан цієї роботи і з боку галузевих міністерств та інших органів виконавчої влади. Здебільшого через це в Україні практично через день виникають аварії з нещасними випадками. Кожні 5 годин гине один працівник, а кожні 10 хвилин одна людина отримує травму [4]. Щоденно на підприємствах країни зазнають травм у середньому 200 працівників, з яких 5 гине, 30 стають інвалідами, 22 уражаються профзахворюваннями[5]. За даними щорічного дослідження ООН Україна посідає 91-е місце серед 185 країн світу за індексом людського розвитку.[6]
Економічні втрати, яких зазнає суспільство через неналежне забезпечення умов охорони праці, виявляються не тільки у видатках на компенсаційні виплати. Вони включають також втрати внаслідок зниження обсягів продукції, що випускається, порушення виробничих календарних планів, пошкодження виробничого обладнання тощо. Великі ж аварії можуть мати і значно важчі соціальні наслідки. І нарешті, якими мірками оцінити людські втрати?
Актуальність теми. Проблема створення безпечних і нешкідливих
умов праці в Україні існувала постійно, про що свідчить статистика нещасних випадків: так, ще 10 років тому в країні на виробництві щорічно травмувалося 125 тис. працівників, з них гинуло майже 3 тис., - відповідно в 2 і 1,5 рази більше, ніж тепер. Проте, справжній стан охорони праці та рівень виробничого травматизму на той час замовчувались. Це не тільки породжувало благодушність та безвідповідальність керівників усіх рівнів щодо підвищення безпеки праці, але й шкодило формуванню свідомого ставлення людей до особистої безпеки та безпеки оточуючих.
З цих причин багато важливих невідкладних наукових і виробничих завдань з питань умов та безпеки праці зовсім не вирішувалось або вирішувалося частково, з великим запізненням. Наслідками такого становища стали: відставання вітчизняної науки від світових досягнень з питань охорони праці на 15-20 років; зростання в 5-8 разів рівня виробничого травматизму порівняно з такими ж показниками в інших промислово розвинутих країнах, перевищення майже у 2 рази в розрахунку на одного працюючого витрат на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах над витратами на профілактику нещасних випадків та професійних захворювань.
Незадовільний стан охорони праці важким тягарем лягає на економіку підприємств, організацій, всієї держави. Щорічно майже 17 тис. осіб стають інвалідами внаслідок травм і профзахворювань. Чисельність пенсіонерів в результаті трудового каліцтва щорічно перевищує 150 тис., а пенсіонерів у зв’язку з втратою годувальника внаслідок нещасних випадків - 50 тис. осіб [1, c.17]. В системі МВС України 92 % працівників, які досягли пенсійного віку, звільняються зі служби за станом здоров’я. Захворюваність серед особового складу на 42 % вища, ніж у чоловіків такого ж віку в цілому в Україні [7]. Загальна сума витрат на фінансування пільгових професійних пенсій і пенсій по трудовому каліцтву, відшкодування шкоди потерпілим на виробництві та інших витрат, пов’язаних з цим, сьогодні становить від 10 до 15 % фонду оплати праці в промисловості, а в окремих галузях і регіонах – від 15 до 30 % [1, с.18]. Особливо гостро ці проблеми відчуваються на підприємствах галузей з високим рівнем професійного ризику. Це підтверджується наведеними статистичними
даними на прикладі системи МВС України.
Динаміка стану травматизму в системі МВС України за останні три роки виглядає таким чином: в 1998 р. сталося 15925 випадків виробничих та побутових травм, в 1999 р. – відповідно 15546 і в 2000 р. – 15115 таких випадків; із них у зв’язку з виробництвом (у тому числі при експлуатації об’єктів підвищеної небезпеки) в 1998 р. сталося близько 1330 випадків травматизму, в 1999 р. – 1113, в 2000 р. – відповідно 2173 таких випадки.
Частково це також підтверджується і кількістю осіб рядового та начальницького складу МВС України, визнаних непридатними до служби (тобто звільнених за хворобою), за останні роки: в 1998 р. такими визнано 7647 осіб; в 1999 р. – 4097 осіб; в 2000 – 4622 особи.
Одними з причин такого незадовільного стану охорони праці є, з одного боку, недосконалість чинного законодавства, з другого - недостатній рівень ефективності контрольно-наглядової діяльності уповноважених на те органів і їх посадових осіб та інше.
Покращити стан справ у сфері охорони праці, посилити контроль та нагляд у цій сфері постійно вимагає Президент країни Л.Д.Кучма: “Уряд має забезпечити належний контроль за створенням на підприємствах всіх форм власності безпечних і здорових умов праці.[8] З метою забезпечення кожному громадянину України права на належні, безпечні і здорові умови праці необхідно посилити державний нагляд за створенням безпечних умов праці.”[9]
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження перебуває в безпосередньому зв’язку з програмою наукових досліджень, яку виконує Національна академія внутрішніх справ України, а також з плановими темами кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України.
Пропонована дисертаційна робота виконана в рамках планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 3.1.4. і 4.10.5. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 1995-2000 рр.) і Національної академії внутрішніх справ України.
Урядом розроблена Національна програма поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2001 - 2005 рр.
Програма діяльності Кабінету Міністрів України передбачає посилення дієвості та ефективності саме контролю та нагляду в сфері дотримання законодавства про охорону праці. З цією метою урядом планується здійснити заходи, спрямовані на вирішення таких проблем :
- підвищення вимог до обєктів підвищеної небезпеки;
- удосконалення і оптимізація служб державного нагляду за охороною праці та у сфері праці, усунення дублювання в їх роботі;
- забезпечення безпеки робіт при виробництві та застосуванні вибухових матеріалів;
- забезпечення дій системи управління охороною праці на всіх рівнях (державному, галузевому, регіональному, виробничому);
- зниження рівня травматизму, тощо. [10]
Мета і завлання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в аналізі та узагальненні змісту і результатів контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці щодо експлуатації обладнання, власником якого є МВС України, у розробці пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення чинного законодавства з питань охорони праці у цій сфері, вироблення рекомендацій посилення профілактично-технічних та правових заходів щодо експлуатації різних видів обєктів підвищеної небезпеки, а також удосконалення системи заходів адміністративного примусу в цій сфері, підвищення ефективності форм та методів здійснення контрольно-наглядової діяльності повноважних органів та їх посадових осіб.
Як витікає із Концепції адміністративної реформи в Україні, інформаційно-аналітичний контроль, у першу чергу, має здійснюватись за управлінням економікою, фінансами та соціально-культурною сферою. [11] Тому для досягнення поставленої мети визначені наступні завдання:
• у світлі адміністративної реформи в Україні визначити місце та дати характеристику контрольно-наглядової діяльності у процесі управління в сфері охорони праці;
• проаналізувати правові основи здійснення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці в системі МВС України;
• дослідити особливості адміністративно-правових відносин у сфері охорони праці, актів реалізації адміністративно-правових норм у цій сфері, правового статусу суб’єктів, уповноважених здійснювати контрольно-наглядову діяльність у сфері охорони праці в системі МВС України;
• визначити та охарактеризувати систему заходів адміністративного примусу в сфері охорони праці;
• дати юридичну характеристику окремим складам адміністративних правопорушень у сфері охорони праці, найпоширенішим при експлуатації обладнання, власником якого є МВС України;
• визначити особливості провадження щодо накладення адміністративних стягнень та застосування інших заходів адміністративного примусу в сфері охорони праці;
• виявити прогалини у чинному законодавстві щодо здійснення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці та застосування заходів адміністративного примусу в цій сфері, внести пропозиції щодо усунення цих недоліків.
Об’єктом дослідження стали адміністративно-правові відносини, що встановлюються в процесі контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці на прикладі системи підприємств, закладів та організацій системи МВС України.
Предметом дослідження є контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці органів Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики, підрозділів державного нагляду за охороною праці МВС України, а також механізм її здійснення та система заходів адміністративного примусу в цій сфері.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи стали загальновизначені наукові критерії об’єктивності та дослідницькі методи, що на них грунтуються. Для дослідження еволюції понять “контроль” та “нагляд”, визначення їх місця в управлінській діяльності, дослідження їх функцій, форм та методів здійснення широко використовувалися такі методи наукового пізнання, як семантичний, аналогія та аналіз.
Для порівняння сучасного стану охорони праці з минулими роками, зокрема, стану адміністративної деліктності в цій сфері, стану охорони суспільних відносин у сфері охорони праці санкціями адміністративного та інших галузей права застосовувались аналітичний, формально-логічний, порівняльно-статистичний методи. Використовувались також методи спостереження, опитування, анкетування та інші, які були не лише основним інструментом відбору фактичного матеріалу, а й умовою досягнення поставленої автором мети.
Основним був формально-логічний метод, при цьому найчастіше дисертантом були використані такі прийоми цього методу, як описання та аналіз.
Дана праця підготовлена з урахуванням теоретичних досліджень, які виконали В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Д.М. Бахрах, Є.О. Безсмертний, Ю.П. Битяк, Д.В. Боброва, І.І. Веремеєнко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, В.М. Горшенев, Є.В. Додін, М.І. Єропкін, Л.В. Коваль, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, В.В. Копєйчиков, Є.О. Кочерін, В.М. Марчук, О.Є Луньов, Н.Р. Нижник, В.Ф. Опришко, І.М. Пахомов, В.І Прокопенко, Г.І. Петров, О.Д Русу, М.С. Студенікін, Ю.О. Тихомиров, І.П. Устінова, І.Б. Шахов, Е.Б. Шорина, В.С. Щербина та інші.
Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали МВС України, Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України, результати вивчення 274 справ про адміністративні правопорушення, які передбачені ст. 93 КпАП України за період 1999-2000рр., опитування інспекторського складу Відділу державного нагляду за охороною праці МВС України і анкетування 77 інженерів та осіб, відповідальних за охорону праці на підриємствах і в закладах МВС України у Київській, Черкаський, Рівненській областях, проведене в 1999 році.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження вбачається в тому, що в ньому вперше комплексно вивчається проблема удосконалення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці в сучасних умовах, її поняття та механізм правового здійснення, а також аналізується ефективність застосування, насамперед, заходів адміністративного примусу в порівнянні з іншими заходами державного примусу в цій сфері.
В роботі аналізуються і досліджуються управлінський та правовий аспекти організації контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці. Осмислення цієї проблеми крізь призму адміністративно-правових категорій дозволило сформувати і підтвердити висновки та пропозиції, які мають певну теоретичну і практичну цінність. Це стосується з’ясування сутності та співвідношення основних понять, що характеризують контроль і нагляд як види, функції, форми та стадії управлінської діяльності, аналізу системи заходів адміністративного примусу як одного з основних елементів контрольно-наглядової діяльності, кваліфікації окремих адміністративних проступків у сфері охорони праці та характеристики видів провадження щодо застосування окремих заходів адміністративного примусу в процесі здійснення контрольно-наглядових функцій.
В дисертаційному дослідженні на підставі критичного аналізу наукових поглядів вітчизняних і зарубіжних вчених не розмежовуються, а здебільшого ототожнюються поняття “контроль” та “нагляд”. В основу ж деякого їх розмежування покладається використання терміна “нагляд” у законодавчих та інших нормативних актах у тих випадках, коли суб’єкти управління (в дослідженні - органи Держнаглядохоронпраці та служби по охороні праці МВС України) в цілому не втручаються в оперативно-господарську, фінансову та інші види діяльності піднаглядового об’єкта, а лише виявляють, відзначають і вимагають усунення тих чи інших порушень закону або підзаконного акта в сфері охорони праці на цьому об’єкті. Дана позиція принципово співпадає з положенням Концепції адміністративної реформи в Україні, де нагляд визначається як форма контролю, котра спрямована переважно на оцінку стану справ у відповідній сфері.
В роботі також отримало подальший розвиток питання класифікації заходів адміністративного примусу в сфері охорони праці та окремі аспекти адміністративного провадження по їх застосуванню.
На основі проведеного дослідження сформульовано ряд понять, положень, висновків та пропозицій, до найбільш значуших з яких можна віднести:
• поглиблене дослідження еволюції понять “контроль” та “нагляд” у сфері охорони праці, їх співвідношення;
• визначення поняття та змісту контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці та механізму адміністративно-правового регулювання контрольно-наглядової діяльності у цій сфері;
• вдосконалення класифікації та аналіз заходів адміністративного примусу в процесі здійснення цієї діяльності в сфері охорони праці;
• обгрунтування юридичної характеристики окремих складів адміністративних правопорушень у сфері охорони праці;
• удосконалення основних положень провадження щодо накладення адміністративних стягнень та застосування інших заходів адміністративного примусу в сфері охорони праці;
• визначення специфіки здійснення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці органами Держнаглядохоронпраці та підрозділами державного нагляду за охороною праці Головного штабу МВС України в системі МВС України;
• удосконалення чинного законодавства в сфері охорони праці:
- внести зміни та доповнення в проект нової редакції Закону України “Про охорону праці” та законопроект “Про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці” щодо надання в повному обсязі повноважень державного нагляду в сфері охорони праці органам контролю та нагляду силових структур України;
- в КпАП України пропонується ввести нову статтю, котра б передбачала відповідальність за злісне невиконання законних вимог чи розпоряджень посадових осіб органів Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України;
- доповнити ст.15 КпАП України положенням про настання адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері охорони праці для військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів на загальних підставах; доцільність цього висновку обгрунтовується на основі співставлення кількості порушень, пов’язаних з охороною праці, з кількістю правопорушень в інших сферах народного господарства, а також на основі врахування стану захисту правовідносин у цій сфері іншими галузями права (зокрема кримінального);
- ст.93 КпАП України сконструювати з двох частин, а саме: частиною другою посилити адміністративну відповідальність за правопорушення, що спричинило створення аварійного становища на об’єктах, підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці;
- доповнити визначення системи доказів, передбачених ст.251 КпАП України положенням про те, що доказами в справах про адміністративні проступки є показники технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також інших вимірювальних приладів (необхідність доповнення підтверджується на прикладі обладнання, котре експлуатується в системі МВС України );
- доповнити відповідні відомчі інструкції Держнаглядохоронпраці або статтю 255 КпАП України вказівкою на коло посадових осіб Державного департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в сфері охороні праці; ця пропозиція грунтується на факті відсутності в чинному законодавстві формально визначеної вказівки на конкретних посадових осіб, уповноважених складати протоколи про окремі види адміністративних правопорушень у сфері охорони праці;
- збільшити термін відстрочки виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу шляхом внесення відповідних доповнень і змін у статті 301 та 307 КпАП України; обгунтування цієї пропозиції здійснюється на підставі порівняльного аналізу норм адміністративного, кримінального та цивільного права, котрі регламентують відстрочку виконання такого стягнення, як штраф, а також заміну покарання на більш м’яке;
- ввести в Правила будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, парових і водогрійних котлів нових норм, які посилюють контроль за експлуатацією цих обєктів підвищеної небезпеки, а також закріпити у відповідних нормативних документах такої міри забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері охороні праці, як вилучення посвідчення на право експлуатації обєктів підвищеної небезпеки (вантажопідіймальних кранів, ліфтів та ін.).
Таким чином, автором дисертаційного дослідження пропонуються насамперед певні доповнення та зміни до деяких норм КпАП України, які передбачають посилення адміністративної відповідальності за окремі правопорушення в сфері охорони праці. Враховуючи високий відсоток виконання постанов про накладення штрафних санкцій за даний вид правопорушень (практично, до 90% по провідних Державних інспекціях по нагляду за охороною праці), це може істотно підвищити рівень ефективності контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці на об’єктах, підконтрольних Державному департаменту з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України. Запропоновані дисертантом додаткові норми до Правил будови та безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, парових і водогрійних котлів заповнюють істотні прогалини в цих нормативних документах. До того ж, їх введення в дію не потребує ні матеріальних затрат, ні додаткових трудових ресурсів, забезпечуючи, водночас, посилення контролю за експлуатацією даного виду обладнання.
Практичне значення одержаних результатів. З теоретичними положеннями дисертаційного дослідження тісно пов’язане його практичне значення для науки адміністративного права, а також для практичної діяльності органів державного нагляду за охороною праці.
Результати дисертаційного дослідження використані в пропозиціях МВС України до проекту нової редакції Закону України “Про охорону праці” та законопроекту “Про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці” (направлені в Міністерство праці та соціальної політики України 1 грудня 1999р. № 1/12-3459); при підготовці Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України (Довідка Держнаглядохоронпраці № 8/3492 від 25.09.2000р.); в проектах нормативних актів МВС України з питань удосконалення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці, таких як Положення про служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України, Положення про навчання з питань охорони праці в підрозділах системи МВС України, Положення про порядок видачі дозволів службами державного нагляду за охороною праці системи МВС України, Положення про розслідування та облік аварій, випадків поранень, травматизму і професійних захворювань, що сталися з військовослужбовцями внутрішніх військ, а також особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України; у тлумаченні застосування положень Правил будови та безпечної експлуатації котлонаглядового обладнання. (Лист МВС України від 27.03.1999р.)
Висновки і практичні рекомендації, які містяться в дисертації можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства, що регламентує застосування заходів адміністративного примусу в процесі здійснення контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці. (Відзив Держнаглядохоронпраці № 03-19/287 від 2.02.2000р.)
Пропозиції стосовно розрахунку чисельності Відділу державного нагляду за охороною праці МВС України і розподілу функцій всередині нього можуть бути використані в процесі реформування цього підрозділу Головного Штабу МВС України.
Апробація результатів дослідження. Результати і висновки дисертації обговорені на засіданні кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України і отримали позитивний відгук. Окремі матеріали дослідження висвітлені у виступі на науково-практичній конференції в Національній академії внутрішніх справ України (Київ, 27.03.1996р.), а також у відповідних публікаціях.
Окремі матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Національної академії внутрішніх справ України в ході проведення лекційних, семінарських, практичних занять з курсу “Адміністративне право України”, спецкурсів “Адміністративна відповідальність”, “Адміністративний процес”, “Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про колективні трудові спори (конфлікти)” та “Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров’я населення”.
Публікації. Основні результати дослідження опубліковані в п’яти статтях фахових наукових видань.

bibliography

В И С Н О В К И

Підбиваючи підсумки дослідження, слід зробити загальний висновок про те, що розвиток ринкових відносин, впровадження в різні галузі народного господарcтва нової техніки та технологій, а також використання традиційних технологічних процесів та обладнання, що є джерелом підвищеної небезпеки, обумовлює зростання значення контролю та нагляду в сфері охорони праці. Контрольно-наглядова діяльність повинна стати одним з найголовніших засобів державного впливу на стан охорони праці у будь-якій галузі народного господарства. Від стану контрольно-наглядової діяльності залежить і виконання багатьох перспективних завдань та починань. Обєктивно необхідне підвищення ролі контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці водночас вимагає удосконалення, поліпшення її організації. За підсумками дослідження ми спробуємо на прикладі системи МВС України висловити рекомендації щодо шляхів удосконалення законодавчих та інших нормативних актів, котрі регламентують організацію контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці, а також підвищення її ефективності.
Перед цим дисертант вважає за необхідне акцентувати увагу на наступних теоретичних положеннях даної роботи:
- контрольно–наглядова діяльність у сфері охорони праці - категорія багатоаспектна, і визначення її суті залежить від тієї точки зору, відносно якої розглядається поняття та суть цієї діяльності; контрольно–наглядова діяльність є і формою, і методом, і самостійною функцією та стадією управління взагалі та охорони праці зокрема;
- у найбільш загальному вигляді сутність контрольно–наглядової діяльності в сфері охорони праці характеризується її цільовою спрямованістю, яка полягає в утриманні піднаглядних об`єктів в існуючому правову режимі; саме цим забезпечується готовність об`єктів до наступного управлінського впливу на них; з цих позицій адміністративний нагляд у сфері охорони праці, в процесі якого здійснюється спостереження за станом об`єкта, постає як найбільш юридизований вид контролю, але водночас вузько спеціалізований за сферами спрямованості;
- головне призначення органів адміністративного нагляду в сфері охорони праці свідчить, що зміст їх діяльності певною мірою вужчий у порівнянні з надвідомчим контролем органів державного управління і "вкладається" в поняття охоронної діяльності, яка своїм обов`язковим атрибутом має повноваження, пов`язані з застосуванням заходів адміністративного примусу;
- контрольно–наглядова діяльність характеризується правоздатністю суб`єктів, котрі її здійснюють; органи, що здійснюють адміністративний нагляд у сфері охорони праці, не вникають в зміст функціонування піднаглядних об`єктів, а лише впливають на їх стан за допомогою приписів, які вимагають привести стан об’єкта нагляду у відповідність з існуючим правовим режимом.
Таким чином, контрольно-наглядова діяльність у сфері охорони праці - це особливий вид управлінської діяльності спеціальних об’єднаних в ієрархічну структуру суб’єктів (органів Держнаглядохоронпраці, центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівників, відповідальних працівників підприємств, організацій та установ), спрямований на забезпечення належного стану піднаглядових об’єктів для досягнення найбільш ефективним і безпечним способом поставлених цілей управління в цій сфері шляхом реалізації відповідних завдань і функцій контролю та нагляду.
В діяльності компетентних державних органів, що здійснюють контроль і нагляд в сфері охорони праці можна розрізнити три підвиди контрольно-наглядової діяльності:
1. надвідомча діяльність органів Держнаглядохоронпраці, що є функцією, частиною безпосередньо управлінської діяльності;
2. надвідомча діяльність як міжгалузеве інспектування чи нагляд органів Держнаглядохоронпраці з комплексом правоохоронних (переважно адміністративно-правоохоронних) повноважень;
3. внутрівідомча контрольно-наглядова діяльність у конкретній сфері, галузі, на конкретній території.
Відповідно, механізм адміністративно-правового регулювання в сфері охорони праці являє собою систему спеціфічних адміністративно–правових засобів (елементів), за допомогою яких здійснюється правове регулювання (упорядкування) суспільних відносин у цій сфері.
До структури механізму адміністративно–правового регулювання в сфері охорони праці слід віднести такі елементи:
1.правові основи здійснення контрольно-наглядової діяльністі в цій сфері, тобто ті норми адміністративного права, за допомогою яких справляється вплив на суспільні відносини в сфері охорони праці у процесі здійснення контрольно-наглядової діяльністі;
cуттєвою особливістю правових основ сфери охорони праці є те, що суспільні відносини в цій сфері охороняються переважно санкціями норм адміністративного права (безумовно, поряд з санкціями трудового, кримінального та інших галузей права);
2.адміністративно–правові відносини, що виникають при здійсненні уповноваженими державою органами контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці;
3.акти реалізації та акти тлумачення норм адміністративного права, які регулюють контрольно-наглядову діяльність у сфері охорони праці.
Акт реалізації певної адміністративно-правової норми в сфері охорони праці - це упорядкування конкретного суспільного відношення, котре потребує індивідуальної регламентації в сфері охорони праці. Він виражається в конкретизації приписів адміністративно-правової норми, що реалізується щодо певних учасників цього правовідношення шляхом прийняття індивідуального правового акту.
Загальною рисою видового обєкта адміністративного правопорушення у сфері охорони праці є його належність до правовідносин, які складаються при здійсненні правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, направлених на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.
Дисертант вважає, що найбільш суспільно-небезпечними є адміністративні правопорушення в сфері охорони праці, пов’язані з об’єктами підвищеної небезпеки, ознаками яких є:
- підвищена небезпека для оточення (діяльність, що створює високий ступень вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди);
- діяльність, пов’язана з підвищеною небезпекою (діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин, що не піддається безперервному і всеосяжному контролю людини);
- джерело підвищеної небезпеки (будь-яка діяльність, у тому числі діяльність по використанню, зберіганню предметів матеріального світу (наприклад, техніки), яка створює високий ступень вірогідності заподіяння непередбаченої (випадкової) шкоди через неможливість безперервного і всеосяжного контролю за нею людини).
Об'єктивна сторона правопорушень у сфері охорони праці може існувати як у вигляді дії, так і у вигляді бездіяльністі.
Суб’єктами правопорушень у сфері охорони праці виступають виключено спеціальні суб`єкти, а саме: працівники та посадові особи (ст.41, 93, 188-4 КпАП), а також громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності та власники підприємств чи уповноважені ними особи (ст.41, 93 КпАП). Тобто, визначальною в даному випадку виступає ознака посадового (службового) становища суб`єкта правопорушення.
Суб'єктивна сторона правопорушень у сфері охорони праці характеризується, переважно, як самовпевненість або недбалість. Автор повністю заперечує твердження деяких вчених про існування в сфері охорони праці юридичної відповідальності без наявності вини і вважає, що не існує “безвинної” відповідальності.
В системі заходів адміністративного примусу в сфері охорони праці дисертант виділяє чотири самостійні групи: 1. попереджувальні заходи;
2. заходи припинення; 3. відновлюючі заходи; 4. заходи стягнення.
Автор вносить наступні пропозиції та доповнення до законодавчих і нормативних актів у сфері охорони праці:
- • пропонує доповнити законопроект “Про державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці” та проект нової редакції Закону України “Про охорону праці” положеннями про надання повних повноважень державного нагляду за додержанням законодавства про працю та охорону праці органам нагляду за охороною праці в силових структурах України. Одночасно відповідні положення запропоновані до відомчих нормативних актів МВС України, - таких як Положення про служби державного нагляду за охороною праці системи МВС України, Положення про навчання з питань охорони праці в підрозділах системи МВС України, Положення про порядок видачі дозволів службами державного нагляду за охороною праці системи МВС України, Положення про розслідування та облік аварій, випадків поранень, травматизму і професійних захворювань, що сталися з військовослужбовцями внутрішніх військ, а також особами рядового і начальницького складу органів та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України;
• на підставі того, що правопорушення в сфері охорони праці, здійснені навмисно та неоднаразово, в деяких випадках завдають значних матеріальних збитків, автор пропонує ввести нову статтю до КпАП України, що передбачає відповідальність за злісне або умисне невиконання законних вимог чи розпоряджень посадових осіб органів Держнаглядохоронпраці або перешкоджання їх діяльності;
• з метою диференціації незначних і грубих правопорушень на об'єктах, підконтрольних Держнаглядохоронпраці, дисертант пропонує утворити ст. 93 КпАП з двох частин, посиливши адміністративну відповідальність за правопорушення, що стали причиною створення аварійного становища на об’єктах, підконтрольних органам Держнаглядохоронпраці;
• співставляючи кількість порушень, повязаних з охороною праці, з кількістю правопорушень в інших сферах народного господарства, а також беручи до уваги значну кількість категорій осіб, які несуть службу за дисциплінарними статутами, пропонується доповнення до ст. 15 КпАП України про відповідальність за правопорушення в сфері охорони праці військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів на загальних підставах;
• оскільки показання технічних приладів можуть служити доказами не тільки в діяльності ДАІ, а й в інших контрольно-наглядових відомствах та службах, то виключення зі ст. 251 КпАП України слів “що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху”, на наш погляд, повинне позитивно відбитись на практиці доказування складу правопорушень як у сфері охорони праці, так і правопорушень, передбачених іншими бланкетними статтями КпАП України, щодо порушень різного роду правил, стандартів та ін.;
• на погляд дисертанта, питання про визначення кола посадових осіб державних органів, уповноважених складати протоколи про порушення в сфері охорони праці, вимагає нормативного врегулювання, а саме: зазначення в ст. 255 КпАП України або у відповідних нормативних актах кола осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення в сфері охорони праці, підвідомчих органам Держнаглядохоронпраці, внесе певну ясність при порушенні справ про адміністративні правопорушення в цій сфері;
• співставляючи розміри та терміни відстрочки штрафів при порушеннях адміністративного, кримінального та цивільного законодавства, автор пропонує ввести в законодавчому порядку термін відстрочки (або розсрочки) виконання постанови про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафів до одного року, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, не може сплатити його в 15-денний строк, тобто внесення відповідних доповнень і змін у статті 301, 307 КпАП України;
• беручи до уваги прикладний характер дослідження, автор вносить конкретні пропозиції щодо організації нагляду на таких видах обладнання, як вантажнопідіймальні крани, парові і водонагрівальні котли, а також подає пропозицію щодо закріплення в нормативних документах такої міри забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення в сфері охорони праці, як вилучення посвідчення на право експлуатації обєктів підвищеної небезпеки (вантажнопідіймальних кранів, ліфтів, та ін.).
Висловлене у висновках, а також пропозиції, які містяться в окремих підрозділах роботи, на наш погляд, дає можливість певною мірою удосконалити організацію контрольно-наглядової діяльності в сфері охорони праці, що є необхідною умовою підвищення її ефективності як одного з найважливіших заходів державного впливу на поліпшення умов праці у різних галузях народного господарства України.
Дисертант вважає, що більшість із поданих пропозицій та змін до діючих законодавчих та нормативних актів можуть впливати позитивно на стан охорони праці не тільки в системі Міністерства внутрішніх справ, а й в інших галузях народного господарства України.

Л І Т Е Р А Т У Р А

1.Збірник Міжнародне законодавство про охорону праці (Конвенції та рекомендації МОП) т.1,- К.:Основа, 1997.- 528c.
2.Кучма Л.Д. Економіка: час кардинальних змін. Урядовий кур’єр № 98 від 1.06.2000р.
3.Хомич Т. В полі зору безпека життєдіяльності. Урядовий кур’єр № 22 від 6.02.2001р.
4.Звіт Кабінету Міністрів на сесії Верховної Ради України 11.04.2000р. Урядовий кур’єр від 12.04.2000р.
5.Ткачук С. Працюймо охороняючи себе. Урядовий кур’єр №243 від 25.12.1999р.
6.Чалий В.М. Міжнародний імідж України як дзеркало внутрішнього життя. (Дані Українського центру економічних і політичних досліджень.)Урядовий кур’єр № 86 від 16.05.2000р.
7.Біттнер О. І правоохоронці потребують захисту. Урядовий кур’єр № 50 від 21.03.2001р.
8.Кучма Л.Д. Послання Президента України до Верховної Ради України. Урядовий кур’єр № 34 від 23.02.2000 р.
9.Указ Президента України Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року. Урядовий кур’єр №97 від 31.05.2000 р.
10.Заходи щодо забезпечення виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України . Урядовий курєр № 51 від 21.03.2000 р.
11.Концепція адміністративної реформи в Україні. Український правовий часопис 1999 р. №№ 4, 5.
12.Горшенев В.М., Шахов И.Б. Контроль как правовая форма деятельности. – М.: Юридическая литература, 1987.-176с.
13.Экономическая кибернетика. Основы системного анализа / ЛФЭИ; Под ред. И.М. Сыроежина. Л.: 1976.-135с.
14.Андрійко О.Ф. Контроль, як функція державного управління: зміст, види та правове регулювання. В кн. Державне управління: теорія і практика. – К.: Юрінком Інтер, 1998.-С.221-231.
15.Кочерин Е.А. Контроль в системе управления социалистическим производством. Вопросы теории и практики.-М.: Экономика, 1982.-216c.;
16.Шорина Е.В. Контроль за деятельностью органов государственного управления в СССР.-М., 1981.-301с.
17. Словарь русского языка / Сост. С.И. Ожегов,- М.: 1987.-797с.
18. Толковый словарь русского языка / Сост. Д.Н. Ушаков, - М.: 1935.-1424с.
19. Толковый словарь / Сост. В.И. Даль, - М.: 1979.-779с.
20.Словарь русского языка АН СССР.- М.: 1986.-792с.
21.Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999.-736с.
22.Студеникина М.С. Государственный контроль в сфере управления.- М.: Юридическая литература, 1974.-159с.
23.Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій. - К., Вентурі, 1996.- 208с.
24.Васильев Г.А. Реализация хозяйственного законодательства с помощью средств прокурорского воздействия: Дис... канд. юр. наук: 12.00.04.-Донецк., 1997.-157с.;
25.Лебединский В.Г. Советская прокуратура и ее деятельность в области общего надзора.- М., Госюриздат, 1954.-155с.;
26.Лебединский В.Г., Каленов Ю.А. Прокурорский надзор в СССР.- М., Госюриздат, 1957.-327с.
27.Тихомиров Ю.А. О специализации в государственном управлении. В кн. правовые проблеми науки управления.- М.: 1966.-С.38-47.
28.Тихомиров Ю.А. Курс Административного права и процеса.- М.: 1998.- 798с.
29.Положення про Державний департамент з нагляду за охороною праці. Журнал “Охорона праці “ №7 2000р.-c.54-57.
30.Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань. Урядовий кур’єр від 13.08.1998р.
31.Иссерс Б.Б. Виды и содержание полномочий. Труды Иркутского университета. т.71. вып.10, 1976. -С.135-147.
32.Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. - К.: Генеза, 2000.-239с.
33.Старостяк Е. Элементы науки управления. М.: 1965.-423с.
34.Философская энциклопедия. Под ред. Константинова Ф.В. – М.: Советская энциклопедія, – 1967.- Т.2.- 575с.
35.Теорія держави і права / Колодій А.М., Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л. та ін. -К.: Юрінком.,1995.-187с.
36.Царєва Л.К. Організація контролю за фінансовою діяльністю виробничих кооперативів на Україні: Дис… канд. юр. наук: 12.00.07. – Одеса., 1992.-174с.
37.Опришко В.Ф. Народногосподарчий комплекс: управління і право.- К.: Політвидав України, 1983.-89с.
38.Устинова І. П. Правовий статус органів фінансового контролю в системі органів державної виконавчої влади України: Дис... канд. юр. наук: 12.00.07.- К., 1997.-206с.
39.Білуха Н.Т. Теорія фінансово-господарського контролю – К.: Манускрипт, ПП “Влади і Влада”, 1996.-75с.
40.Социальный контроль в СССР. / Воронежский Университет; Под ред. В.С. Основина.– Воронеж: 1981.-200с.
41.Тихомиров Ю.А Управленческое решение – М.: Юридическая литература, 1972. –288с.
42.Белобжецкий И.А. Финансовый контроль и новый хозяйственный механизм – М: Финансы и статистика, 1989.-221с.
43.Вознесенский Э.А. Финансовый контроль в СССР – М: Юридическая литература, 1973.-225с.
44.Оперативный контроль экономической деятельности предприятия. Под ред. Б.И. Валуева – М.: Финансы и статистика, 1991 – 215с.
45.Социалистический контроль: методы и проблемы. Под ред. Б.М. Биринберга – К: Наукова думка, 1985. С.51-63.
46.Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Политиздат, 1973. – 392с.
47.Шпиг А.А. Оперативный контроль экономической деятельности предприятия. – М: Финансы и статистика,- 1991. С.17-27.
48.Врублевский Н.Д. Крилов М.Ф. Совершенствование нормативного метода учета. – М: Финансы и статистика, – 1987. – 102с.
49.Попов Г.Х. Процесс управления социалистическим общественным производством: Макет курса для обсуждения.- М.: Изд-во МГУ, 1972.-33с.
50.Закон України «Про охорону праці» Відомості Верховної Ради України №49 від 8 грудня 1992 р.
51.Наказ МВС України №205 від 06.04.1993 р.
52.Исскуство управления. Конкретные ситуации / Сост. Г.Х. Попов.- М.: Экономика, 1977.-246с.
53.Моррисей Дж. Целевое управление организацией.- М.: Советское радио, 1979.-С.17-25.
54.Правила устройства и безопасной эксплуатации лифтов.- К.: 1992.- 179с.
55.Алексеев С.С. Структура советского права.- М.: Юридическая литература, 1975.-263с.
56.Прокопенко В.І. Трудове право: Курс лекцій.- К.:Вентурі, 1996.-224с.
57.Карпенко Д.О. Трудове право України: Курс лекцій.-К.: МАУП, 1999.-187с.
58.Смирнов О.В. Основные принципы советского трудового права.- М.: Юридическая литература, 1977.-216с.
59.Александров И.Г. Советское трудовое право.- М.: Юридическая литература, 1972.-543с.
60.Сиренко В.Ф. Обеспечение приоритета общегосударственных интересов: организационно-правовые вопросы.- К.: 1987.-173с.
61.Васильев А.М. Теория государства и права. -М.: Юридическая литература, 1977.-472с.
62.Копєйчиков В.В. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник.- К.: Юрінком, 1997.-317с.
63.Угода між Державним комітетом України по нагляду за охороною праці і МВС України “Про порядок здійснення державного нагляду на об`єктах, де працюють особи за трудовими угодами”, введена до виконання Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 27 липня 1993 року та введена в дію Наказом МВС України № 516 від 2 серпня 1995 р.
64.Додін Є.В. Адміністративно-правові норми та їх застосування. В кн. Державне управління: теорія та практика. За заг. ред. Авер’янова В.Б. - К.: 1998.-С.251-265.
65.Алексеев С.С. Проблемы теории права: Курс лекций. Том 1.- Свердловск: 1972.-396с.
66.Кодекс України про адміністративні правопорушення. ВВР УРСР 1984 додаток до №51, ст.1122 зі змінами та доповненями.
67.Кримінальний кодекс України від 28.12.1960р. зі змінами та доповненями та Кримінальний кодекс України: офіційний текст.- К.: Юрінком Інтер, 2001.- 240с..
68.Сыроватская Л.А. Ответственность по советскому трудовому праву. - М.: Юридическая литература, 1974.-184с.
69.Венедиктов В.С. Проблемы ответственности в трудовом праве: Дис… док. юр. наук: 12.00.05.- Харьков, 1994.-280с.
70.Щербина В.С. Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки: Дис… д-ра юр. наук: 12.00.04.- К., 1996.-323с.
71.Конституція України 1996р.
72.Пахомов И.П. Акты советского государственного управления: Дис…канд. юр. наук: 12.00.02.-К., 1952.-270с.
73.Алексеев С.С. Общая теория права.- М.: Юридическая литература, 1981.т.2.-359с.
74.Нижник Н.Р. Правовое регулирование государственно-управленческих отношений: Дис… док. юр. наук: 12.00.07.- К., 1992.-340с.
75.Горшенев В.М. Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юридическая литература, 1972.-258с.
76.Явич Л.С. Проблемы правового регулирования советских общественных отношений. Право и общественные отношения (Основные аспекты содержания и формы права) - М. : Юридическая литература, 1971.-152с.
77.Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1987.-128с.
78.Кудрявцев В.Н. Право и поведение. Правовое государство: проблемы и перспективы. - М.: 1988. - № 9, С. 77-89.
79.Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений.- М.: Юридическая литература, 1980.-176с.
80.Алексеев С.С. Нормы административного права : Проблемы теории.- Саратов: 1987.-396с.
81.Гурвич М.А. Судебное решение: Теоритические проблемы.- М.: 1974.-170с.
82.Шашева Р.В. Процесуально-правовые нормы и их реализация в социалистическом обществе.- Казань: 1986.-196с.
83.Копейчиков В.В., Шилінгов В.С. Реалізація прав громадян у державному управлінні. В кн. Державне управління: Теорія і практика. За заг. ред. Авер’янова В.Б. – К.: Юр інком Інтер, 1998-С. 208-221
84.Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм.- М.: Госюриздат, 1960.-511с.
85.Курашвили В.П. Проблемы теории государственного управления в условиях совершенствования развитого социализма: Автореферат дис... д-ра юр.наук: 12.00.07. / Моск. гос. ун-т.- М., 1985.-45с.
86.Нижник Н.Р. Зміст державно – управлінських відносин і фактори його обумовленості. В кн. Державне управління: теорія і практика. Под. заг. ред. Аверьянова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998.-С.119-130.
87.Петров П.И. Советские государственно-правовые отношения.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1972.-157с.
88.Явич Л.С. Общая теория права.- М.: Юридическая литература, 1972-285с.
89.Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1981.-83с.
90.Агарков М.М. Обязательства по советскому гражданскому праву.- М.: Госюриздат, 1940.- 192с.
91.Аверьянов В.Б., Селеванов В.Н. Социалистические управленческие отношения. // Правоведение.- 1978.- № 6 - С. 42-48.
92.Дюрягин И.Я. Право и управление.- М.: Юридическая литература, 1981.-168с.
93.Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – Ірпінь: 1998.-108с.
94.Козлов Ю.М., Фролов Е.С. Научная организация управления и права.- М.: 1986.-245с.
95.Голощапов С.А. Надзор и контроль. / Труди ВЮЗИ. - М., 1972.- Т.24. С.172-197.
96.Советское административное право. / Учебник под ред. Н.Г. Александрова - М.: Юридическая литература, 1972.-543с.
97.Семенков В.И. Охрана труда в СССР. - М.: Юридическая литература, 1976.-287с.
98.Марчук В.М. Административно-правовой аспект научной организации государственного управления: Автореф. дис…д-ра юр. наук: 12.00.07 / - К. гос. ун-т.-К.: 1977.-55с.
99.Тихомиров Ю.А. Законность и экономика. Учебное пособие.- М.: 1989.-99с.
100.Дорогих Н.М. Учебно-наглядные материалы по административному праву.- К.: 1990.-207с.
101.Положення про Державний комитет України по нагляду за охороною праці. ВВР, 1993. №19. ст.4.
102.Опришко В.Ф. Административная ответственность за правонарушение. –К.: Знание, 1986.- 35с.
103.Опришко В.Ф. Економічні санкції за випуск недоброякісної продукції та їх місце в системі заходу адміністративного примусу // Радянське право.- 1980.- №10, С.58-61.
104.Типовое положение о службе охраны труда.- К.: Норматив, 1993.-59с.
105.Козлов Ю. М. Координация в управлении народным хозяйством СССР.- М.: Изд-во МГУ, 1976.-170с.
106.Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления.-М.: Юридическая литература, 1974.-247с.
107.Административное право / Под ред. Козлова Ю.М.- М.: Юридическая литература, 1968.-575с.
108.Бахрах Д.Н. Основные понятия теории социального управления.-Пермь: 1978.-101с.
109.Козлов Ю.М. Горизонтальные управленческие отношения. // Советское государство и право.- 1973. №12. С.52-69.
110.Юрченко А.К. Разграничение административных и гражданских правоотношений. // Проблемы гражданского и административного права.- Ленинград: 1962. С.72-79.
111.Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: Дис…канд.юр.наук: 12.00.07.- Х., 1997.-154с.
112.Административное право: Учебник для средних юридических учебных заведений. / Под ред. М.И.Еропкина - М.: Юридическая литература, 1971.-163с.
113.Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности.- Пермь: 1969.-344с.
114.Студеникин С.С., Власов В.А., Евтихнев И.И. Совесткое административное право: Учебник для вузов.- М.: Госюриздат, 1959.-404с.
115.Галаган И.А. Административная ответственность в СССР.- Воронеж: 1976.-252с.
116.Бахрах Д.Н. Дисциплинарное принуждение. // Правоведение.- 1985. №3.-С.17-25.
117.Студеникин С.С. Советское административное право.- М.: Госюриздат, 1949.-308с.
118.Козырева Т.И. Административное принуждение и его виды.- М.: Знание, 1957.-77с.
119.Петров Г.И. Советское административное право. Часть общая.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1970.-303с.
120.Лунев А.Е. Административная ответственность за правонарушения.- М.: Госюриздат, 1961.-187с.
121.Еропкин М.И. Об классификации мер административного принуждения // Вопросы административного права на совеременном этапе.- М.: Юридическая литература, 1963.- С.59-72.
122.Битяк Ю.П., Богуцький В.В., Гаращук В.М. та ін. Адміністративне право України за заг. ред. Ю.П. Битяка.- Харків : Право, 2000.- 520с.
123.Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. / Під ред. І.П.Голосніченка, Я.Ю.Кондратьева.- К.: 1995.-179с.
124.Бахрах Д.Н. Виды административного принуждения // Учен. зап. ВНИЖЗ. Вып. 5.- М.: 1965. –С.64-71
125.Бахрах Д.Н. Административная ответственность граждан в СССР.- Пермь: 1989.-201с.
126.Додин Е.В. Основания административной ответственности: Дис…канд.юр.наук: 12.00.02.- М., 1965.-207с.
127.Веремеенко И.И. О классификации мер административного принуждения // Весник МГУ.- 1970.- №4.- С.75-84.
128.Еропкин М.Н. Управление в области охраны общественного порядка.- М.: Юридическая литература, 1965.-215с.
129.Кожевников С.Н. Социальное назначение, структура и форма государственного принуждения. Проблемы применения советского права // Сб. учен. тр. Свердловского юр. ин-та.- 1973.- Вып 22.-С.117-135.
130.Козюбра Н.И, Убеждение и принуждение в советском праве на современном этапе коммунистического строительства: Автореф. дис…канд.юр.наук: 12.00.02.: Киев. гос. ун-т.- 1968.-21с.
131.Советский энциклопедический словарь / Сост. А.М. Прохунов.- М.: Советская энциклопедия, 1980.-1600с.
132.Правила будови і безпечної експлуатації парових і водогрійних котлів.- К.: 1995.-274с.
133.Самощенко И.С., Фарукшин М.Х. Ответственность по советскому законодательству.- М.: Юридическая литература, 1971.-240с.
134.Кудрявцев В.Н. Закон, поступок, ответственность. М.: Юридическая литература, 1986.-448с.
135.Бандурка О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Дис…канд.юр.наук: 12.00.07.- Х.: 1997.-152с.
136.Базылев Б.Т. Социальное назначение государственного принуждения в советском обществе // Правоведение. Изв. вузов.- 1968.- №5.-С.29-37.
137.Кожевников С.И. О принуждении в правоохранительной деятельности советского государства. Проблемы применения советского права. // Сб. уч. тр. Свердловского юр. ин-та.- 1973. Вып.22.-С.123-132.
138.Малеин И.С. Правонарушения. Понятие, причины, ответственность. М.: Знание, 1985.-192с.
139. Правила устройства и безопасной эксплуатации грузоподъемных кранов. К.: 1994.- 267с.
140.Еропкин М.И., Павлов А.К. Административно-правовая охрана общественного порядка.- Л.: 1973.-328с.
141.Пастушенко С.Н. Функции административного принуждения по советскому законодательству: Автореф. дис…канд.юр.наук: 12.00.02. / Саратов, 1986.-19с.
142.Ардашкин В.Д. О принуждении по советскому праву // Советское государство и право.- 1970.- №7.-С.35-44.
143.Пертухин И.Л. Свобода личности и уголовно-процесуальное принуждение.- М.: Юридическая литература, 1983.-239с.
144.Додин Е.В. Основания административной ответственности. // Уч.зап. ВНИИСЗ. Вып. 1./181/. –М., 1964.-C. 70-77.
145.Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность.- М.: Юридическая литература, 1976.-215с.
146.Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву.- М.: Юридическая литература, 1981.- 239с.
147.Базылев Б.Т. Юридическая ответственность.- Красноярск: 1983.-120с.
148.Матузов М.И. Правовая система и личность.- Саратов: 1987.-293с.
149.Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України.- К.: 1995.-78с.
150.Додин Е.В. Понятие и причины административной деликтности. // Проблемы админситративной деятельности органов внутренних дел. – К., 1981.-С.44-51.
151.Щербина В.С. Проблеми попередження господарських правопорушень в умовах становлення ринкової економіки: Дис…д-ра.юр.наук: 12.00.04.- К.: 1996.-323с.
152.Денисов Ю.А. Общая теория правонарушения и ответственности.- Л.: Изд-во ЛГУ, 1983.-142с.
153.Петров А.С. Управление предприятием. М.: Знание, 1972.-110с.
154.Энциклопедический юридический словарь / Сост. О.Г. Румянцева, В.Н. Додонова.– М.: ИНФРА, 1997.-374с.
155.Егоров Н.Д. Понятие источника повышенной опасности // Советская юстиция.- 1980.- № 11.-С.11-17.
156.Собчак А.А. Понятие источника повышенной опасности в гражданском праве // Правоведение.- 1964.-C.145-150.
157.Красавчиков О.А. Возмещение вреда, причиненного источником повышенной опасности. – М.: Юридическая литература,1966.-200с.
158.Майданик Л.А., Сергеева Н.Ю. Материальная ответственность за повреждение здоровья. – М.: Юридическая литература,1968.-216с.
159.Антимонов Б.С. Гражданская ответсвенность за вред причиненный источником повышенной опасности. – М: Госюриздат, 1952.-296с.
160.Юридический справочник для военнослужащих / Под ред. А.И. Муранова. – М.: БЕК, 1997.-550с.
161.Боброва Д.В. Проблемы деликтной ответственности в советском гражданском праве: Автореферат дис… д-ра юр.наук: 12.00.03. / Харьковский юр.ин-т.- Х.,-56с.
162.Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 із змінами, внесенними Постановами пленуму від 8 липня 1994 року №7 та від 30 вересня 1994 року №11 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди». Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України. Ч1. – К.: Українська Правнича Фундація, 1995-С.90-109.
163.Зобовязальне право: теорія і практика. Навч. посібник для студентів юр. вузів і ун-тів. / За заг.ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком Інтер, 2000.-912с.
164.Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.- М.: Учпедгис, 1945.-596с.
165.Чегот Д.М. Гражданское правонарушение, ответсвенность и защита права. В кн. 26 съезд КПСС и проблемы гражданского и трудового права, гражданского процеса.- М.: ИГПАН СССР, 1982.-С.211-220.
166.Матвеев Г.К. Основания гражданско-правовой ответсвенности.- М.: Юридическая литература, 1970.-311с.
167.Русу С.Д. Захист прав військовослужбовців у забовязаннях що виникають внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки: Дис…канд. юр.наук: 20.02.03.-К.,1998.-187с.
168.Александров И.Г. Законность и правоотношение в социалистическом обществе. М., Госюриздат, 1955.-174с.
169.Бахрах Д.Н. Состав административного проступка.- Свердловск: Свердловский юр.иститут, 1988.-70с.
170.Флейшиц Е.А.Обязательство из причинения вреда и из необоснованого обогащения.- М., Госюриздат, 1961.-239с.
171.Братусь С.И. Юридическое лицо в советском гражданском праве.- М.: Юриздат, 1947.-364с.
172.Рубинштейн С.А. Основы психологии.- М.: Изд-ство АН СССР, 1940.- 496с.
173.Баклан О.В. Про посилення адміністративної відповідальності при експлуатації котлонаглядового устаткування. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.- К.: 1998.- №4.- С.20-22.
174.Баклан О.В. Особливості провини в правопорушеннях у сфері охорони праці. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України.- К.: 1999.- №1.- С.37-39.
175.Правила будови і безпечної експлуатації посудин, працюючих під тиском. К.: 1995.-244с.
176.Баклан О.В. Контрольно – наглядова діяльнысть в сфері охорони праці: окремі питання.- К.: Право України.- № 10.- 2000.- С.69-70, 81.
177.Інструкція про порядок пломбування при зупинці експлуатації виробничих об’єктів в підрозділах МВС України; Затверджена заступником Міністра МВС України О.В. Терещуком 9.06.1997.
178.Коваль Л.В. Административно-деликтное отношение.- К.: 1979.-229с.
179.Бахрах Д.Н., Телегин А.С. Административное расследование. Производство по делам об административных правонарушениях.- Свердловск: 1986.-96с.
180.Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М.: Юридическая литература, 1973.- 144с.
181.Коренев А.П. Нормы административного права и их применение.- М.: Юридическая литература, 1978.-140с.
182.Інструкція про порядок накладення штрафів державною Інспекцією праці Міністерства праці та соціальної політики України; Затв. наказом Держнаглядохоронпраці, Мінфіну і Мінекономіки від 25.07.94 № 71-а.
183.Інструкція щодо застосування Положення про порядок накладення штрафів на підприємства, установи і організації за порушення нормативних актів по охороні праці; Затв. наказом Держнаглядохоронпраці, Мінфіну і Мінекономіки від 25.07.94 № 200/410.
184.Баклан О.В. Процесуальне оформлення адміністративних правопорушень в сфері охорони праці.- К.: Право України.- 1999.- №4-С.114-115.
185.Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм.- М.: 1960.- 321с.
186.Коржанский М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.:Юрінком Інтер, 1998.-416с.
187.Дюрягин Н.Я. Применение норм советского права.- Свердловск.: 1973.-247с.
188.Правоприменение в советском государстве / Под ред. Н.В. Кузнецова, Н.С. Самощенко.- М.: 1985.-303с.
189.Бару М.И. Оценочные понятия в советском трудовом праве // Советское государство и право.- 1970.- №7.-С.103-107.
190.Гончарук С.Т. Проблеми удосконалення провадження по справах про адміністративні правопорушення. Науковий вісник НАВС України.- К.: 1998.- № 4.-С.48-53.
191.Лазарев В.В. Социально-психологические аспекты применения права.- Казань: 1982.-144с.
192.Карнеева Л., Кертес И. Источники доказательств по советскому и венгерскому законодательству.- М.: 1985.-136с.
193.Масленников М.Я. Административно-юридикционный процесс.- Воронеж: 1990.-208 с.
194.Кримінально-процесуальний кодекс України від 28.12.1960 р. зі змінами та доповненнями.
195.Закон України “Про виконавче провадження” із змінами та доповненнями, внесеними Законами України від 30.06.1999р., 18.01.2001р., 11.07.2001р..