КООРДИНАЦІЯ УПРАВЛІННЯ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП ................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ І
ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ ЯК СУБ’ЄКТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ БОРОТЬБИ З
ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
1.1. Науково-методологічні засади координації управління
правоохоронними органами по боротьбі з
економічною злочинністю.....................................................................................

17
1.2. Поняття та сутність системи правоохоронних органів
України по боротьбі з економічною злочинністю .............................................
28
1.3. Характер і форми координації в управлінні правоохоронними
органами України по боротьбі з економічною злочинністю ............................
46
РОЗДІЛ ІІ
ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ЯК ОБ’ЄКТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
2.1. Поняття та зміст економічної безпеки України .......................................... 71
2.2. Економічна злочинність як фактор негативного
впливу на розвиток держави ................................................................................
81
2.3. Види злочинів у сфері економіки та нормативно-правове
регулювання боротьби з ними ..............................................................................
102
РОЗДІЛ ІІІ
МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ В УПРАВЛІННІ
ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ
ПО БОРОТЬБІ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
3.1. Правовий статус правоохоронних органів України
по боротьбі з економічною злочинністю.............................................................
123
3.2. Людський вимір – важливий елемент змісту координації
в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з
економічною злочинністю ....................................................................................

142
3.3. Організація та розвиток системи координації
в управлінні правоохоронними органами України ............................................
165
3.4. Функції координації в управлінні правоохоронними органами
України по боротьбі з економічною злочинністю
та їх удосконалення ...............................................................................................

186
РОЗДІЛ ІV
ПРОЦЕСУАЛЬНІ АСПЕКТИ КООРДИНАЦІЇ В УПРАВЛІННІ ПРАВООХОРОННИМИ ОРГАНАМИ УКРАЇНИ ПО БОРОТЬБІ З ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
4.1. Процедури координації в управлінні правоохоронними
органами України по боротьбі з економічною злочинністю ............................
211
4.2. Методи координації в управлінні правоохоронними органами
України по боротьбі з економічною злочинністю .............................................
228
4.3. Угоди координації в управлінні правоохоронними органами
України по боротьбі з економічною злочинністю .............................................
257
4.4. Прийняття рішень при координації в управлінні
правоохоронними органами України по боротьбі
з економічною злочинністю .................................................................................

280
РОЗДІЛ V
КООРДИНАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНИХ І МІЖНАРОДНИХ
ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ ПО БОРОТЬБІ З
ЕКОНОМІЧНОЮ ЗЛОЧИННІСТЮ
5.1. Світовий досвід координації в управлінні правоохоронними
органами по боротьбі з економічною злочинністю ...........................................
298

5.2. Координація управління правоохоронними органами
по боротьбі з економічною злочинністю України та інших
держав за участю ООН, Інтерполу та Європолу ................................................

319
5.3. Удосконалення прямих зв’язків та інших
форм координації співробітництва правоохоронних
органів України та зарубіжних країн ...................................................................

348
ВИСНОВКИ .......................................................................................................... 376
ЛІТЕРАТУРА ....................................................................................................... 391
ДОДАТКИ .......................................................................................................

ВСТУП
Становлення Української держави, зміна її політичного і соціально-економічного устрою, здійснення адміністративної реформи, безпосередня участь у міжнародних правоохоронних та інших міждержавних організаціях, стрім¬кий розвиток світових процесів глобалізації сприяли виникненню нових функцій держави й наповненню старих новим змістом, що вимагає відповідного наукового обґрунтування і правового забезпечення. У той же час негативні про¬цеси, особливо тінізація економіки, зростання її кримінального сектору та інші недоліки еко¬но¬мічного розвитку не сприяли ефективному здійсненню ре¬форм. Це свідчить про те, що в Україні не вдалося створити належних умов для функ¬ціонування й розвитку економіки на правовій основі. Зазначені недоліки поясню¬ються також від¬сутністю відповідного теоретико-методологічного та адміністра¬тивно-правового за¬без¬печення розвитку держави й реформаційних процесів з ура¬хуванням пер¬спек¬тив міжнародної інтеграції. При достатній кількості право¬охо¬ронних органів, які за своїм правовим статусом зобов’язані вести активну протидію економічній злочин¬ності й корупції, в державі ще не створено ефек¬тив¬но діючої організаційно-управ-лінської структури і її правового забезпечення з коорди¬нації їх діяльності, в резуль¬таті чого вони працюють не завжди узгоджено та ефективно. Виникла об’єк¬тивна потреба в поглиблених наукових дослідженнях із зазначених проблем, особливо з питань організаційно-правового забезпечення узгодженої ді¬яльності правоохо¬рон¬них органів і створення комплексних правових та організа¬ційно-управлінських меха¬нізмів боротьби з економічною злочинністю.
За останні роки вагомий науковий внесок у розробку проблем державного управління, адміністративного права й адміністративної реформи зробили відомі вчені-юристи: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, В.І. Борисов, А.С. Васильєв, Р.Ф. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.О. Дідоренко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Коз¬лов, І.П. Козаченко, Я.Ю. Кондратьєв, В.В. Копейчиков, Л.Т. Кривенко, П.П. Ми¬хайленко, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенко, І.М. Пахомов, М.П. Стрельбицький, В.В. Ста¬шис, В.Я. Тацій, М.І. Хавронюк, В.В. Цвєтков, В.П. Цвєтков, В.І. Шакун, В.О. Шамрай, Ю.С. Шем¬шу¬ченко, В.К. Шкарупа та інші. Напрацьовані ними теоретичні положення щодо узгодженої ді¬яль¬ності суб’єктів державного управління в межах правового поля з успіхом можуть бути екстрапольовані на розробку проблем координації управління правоохо¬рон¬ними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Важливе наукове та практичне значення щодо удосконалення правового забезпечення спільної діяльності правоохоронців та інших державних структур щодо здій¬снення заходів боротьби з організованою злочинністю, зокрема з економіч¬ними її видами, мають праці відомих вчених: В.І. Антипова, В.О. Бакуліна, Б.І. Бараненка, М.О. Бєляєва, П.Д. Біленчука, Б.Є. Богданова, С.Е. Віцина, В.З. Веселого, В.Д. Гвоз¬дець¬кого, В.П. Горбуліна, О.І. Гурова, Н.О. Гуторової, А.І. Долгової, В.С. Зеле¬нець¬кого, О.Г. Кальмана, В.С. Картавцева, В.В. Клочкова, П.Ф. Перевозника, В.П. Пєткова, В.М. По¬по-вича, О.І. Пясецького, В.Л. Регульського, О.П. Рябченко, Є.Л. Стрельцова та інших. Разом з тим, системний аналіз наявних вітчизняних джерел свідчить про те, що роботи мають пере¬важно загальний або вузькопрофесійний характер. Теоретико-методологічні осно¬ви створення організаційно-управлінської і правової структури координації діяль¬ності правоохоронних органів, зобов’язаних проводити комплексну роботу щодо профілактики й викриття злочинів у сфері економіки, розглядаються епізодично, без комплексного підходу та науково-обґрунтованих висновків, реко¬мен¬дацій і пропозицій, що повинні передувати прийняттю тих чи інших організа¬ційно-управ¬лінських і правових рішень із зазначених питань. Крім того, процес координації діяльності правоохоронних органів з проблем теоретико-методологіч¬ного та орга¬ні¬заційно-правового забезпечення потребує розробки відповідного поня-тійного апарату. Дискусійними є питання адміністративних аспектів управління право¬охоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, що призвело до неоднозначного тлумачення основних понять навіть у нормативних актах, а це, в свою чергу, негативно впливає як на організацію координації діяльності правоохо¬ронних органів, так і на здійснення контролю за реалізацією запланованих ними спіль¬них дій і кінцеві результати роботи.
Наявність неузгодженостей у законодавстві, недостатня розробленість тео¬ре¬тичних положень щодо організаційно-управлінської структури координації, від¬сутність комплексного дослідження правових проблем координації управління правохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю свід¬чать про актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація вико¬нана в рамках забезпечення наукового супроводу законодавчого процесу, пе¬ред¬ба¬ченого основними положеннями Концепції адміністративної реформи в Ук¬раїні (затверджена Указом Президента України “Про заходи щодо впроваджен¬ня Концепції адміністративної реформи в Україні” від 22 липня 1998 р. № 810/98 зі змінами, внесеними Указами Президента України від 10 вересня 1998 р. № 1000/98 та від 21 вересня 1998 р. № 1048/98), Комплексної програми профілактики злочин¬ності на 2001–2005 рр. (затверджена Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000), Указу Президента України від 10 грудня 2001 р. № 1119 “Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло¬чин¬ним шляхом”, Програми протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 15 травня 2002 року № 676), Сорока рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням гро¬шей (FATF), Концепції модернізації державної податкової служби України.
Напрями досліджень дисертаційної роботи є складовою частиною науково-дослідної роботи Науково-дослідного центру з проблем оподатку-вання Національної академії ДПС України, а саме теми “Протидія відмиванню коштів злочинного походження з використанням підприємницьких струꬬтур підвищеного ризику” на замовлення ДПА України (номер державної реєстрації 0302 U 000001).
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є системна розробка теор嬬тико-методологічних засад та емпірико-методичних засобів комплексного під¬хо¬ду до проблеми створення управлінської структури й правового забезпечення ко¬ор¬ди¬нації діяльності вітчизняних правоохоронних органів, їх взаємодії з міжна¬род¬ни¬ми правоохоронними організаціями з питань боротьби з економічною злочин¬¬ністю.
Досягнення цієї мети реалізовувалось через постановку і вирішення наступ¬них завдань:
– на основі вивчення теоретичних та методологічних напрацювань з питань адміністративного права та державного управління екстраполювати їх на координацію управління правоохо¬ронними органами по боротьбі з економічною злочинністю, сформулювати мето¬дологічні засади державного управління у сфері боротьби з економічною злочин¬ністю;
– розробити понятійний апарат, необхідний для комплексного відображення, управлінської структури та правового забезпечення координації діяльності право¬охоронних органів, принципів, функцій, методів, форм їх побудови та засто¬су¬вання;
– проаналізувати стан розробки організаційно-правових проблем координа¬ції управління правоохоронними органами у вітчизняній та зарубіжній літературі з метою внесення пропозицій щодо впровадження позитивних елементів у практику державного управління;
– розкрити сутність проблемної ситуації з питань створення управлінської та правової інфраструктури, системи координації управління правоохоронними орга¬нами щодо захисту економічних інтересів громадян і держави на національному та міжнародному рівнях;
– визначити зміст механізмів системи координації та чинники, що впливають на стан управління правоохоронними органами по боротьбі з еконо¬мічною злочинністю, дослідити правовий статус та показати значення людського виміру правоохоронних органів у зазначеній сфері;
– оцінити крізь призму управлінських відносин у сфері боротьби з еконо-міч¬ною злочинністю, як фактор негативного впливу на економічну безпеку та розви¬ток держави, ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з нею;
– дослідити сучасний стан процедурних аспектів координації в управлінні правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю (процедури, методи, рішення) та виявити можливі шляхи їх удосконалення;
– на основі аналізу міжнародного правового регулювання координації боротьби з економічною злочинністю запропонувати нову модель державного координу¬ючого центру та внести пропозиції щодо правового забезпечення його функціону¬вання, враховуючи необхідність здійснення структурних змін у сфері забезпечення право¬порядку в Україні;
– здійснити апробацію запропонованих елементів системи координації управ¬ління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини у сфері організації і здійснен¬ня координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною зло¬чин¬ністю в Україні, що виникають у процесі реалізації положень Конституції України, Законів України “Про міліцію”, “Про Службу безпеки України”, “Про дер¬жавну по¬даткову службу в Україні”, “Про прокуратуру” та інших, по¬ста¬нов Верхов¬ної Ради України, указів Президента України, постанов Кабінету Мі¬ністрів Украї¬ни, міжнародних договорів та нормативно-правових актів правоохо¬рон¬них органів.
Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади формування правової та уп¬равлінської системи координації управління правоохоронними орга¬нами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Вибір предмета дослід¬ження здійснено на основі оцінки стану вирішення проблем координації право¬охоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю в Україні та у світі, а також з урахуванням досвіду попередніх розробок автора й аналізу наукової літе¬ратури в цій сфері.
Методи дослідження. Методологічною базою є сучасна теорія дослідження вітчизняних та іноземних вчених з проблем державного управління правоохорон¬ними органами з організаційно-правового забезпечення боротьби з економічною злочинністю як складової правопорядку.
Механізм координації управління правоохоронними органами розглядається через призму взаємозв’язку та єдності теорії і практики, змісту та форми, за¬гального, особливого та одиничного.
Робота базується на використанні методів історичного, системного, фор-мально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного, статистичного, еко¬но¬міко-правового та системно-структурного аналізу.
За допомогою формально-догматичного методу досліджено принципи та сутність координації діяльності правоохоронних органів у сфері боротьби з еко¬номічною злочинністю, визначено місце координації у державно-управлінських відносинах, здійснено наукове опрацювання законодавчих актів та іншого правового матеріалу щодо дотримання при їх конструюванні методологічних засад і прин¬ципів теорії права, що дозволило виявити прогалини законодавчих актів, супереч¬ності окремих їх положень та визначити шляхи і напрями удосконалення координа¬ції діяльності правоохоронних органів.
Історичний і порівняльно-правовий методи застосовувалися при аналізі віт¬чиз¬ня¬них правових актів, законодавства зарубіжних країн з питань формування си¬стеми координації діяльності правоохоронних органів в Україні та її інтеграції в міжнародну систему протидії економічній злочинності, а також з питань відми¬ван¬ня коштів злочинного походження, тлумачення таких базових понять, як „коорди¬нація і взаємодія”, “економічні злочини”, “фінансові злочини”, “відмивання брудних коштів”, “ударні групи”, “спеціальні операції” тощо. Цей метод дав можливість сформулювати визначення зазначених та інших понять, що відображають наявні та бажані відносини з координації спільних дій правоохоронних органів щодо заходів по боротьбі з економічною злочинністю.
Методи системного та системно-структурного аналізу дозволили дослідити стан застосування наявних елементів координації діяльності правоохоронних органів як складової частини державного управління. Шляхом соціологічного та ста¬тистичного методів дослідження встановлено рівень загрози економічної злочин¬ності економічній безпеці держави, зокрема суспільства в цілому.
Емпіричну базу дослідження склали відомчі та міжвідомчі нормативно-правові акти, інші матеріали МВС, СБУ, ДПА України й Державної митної служби, міжнародні угоди про взаємодопомогу з кримінальних і цивільних справ.
Системний підхід є методологічною основою всієї дисертаційної роботи й використовується для вирішення більшості завдань дослідження. Поглиблений ана¬ліз проблем у сфері теорії управління, адміністративного й фінансового права, ви¬ко¬ристання загальнонаукових ме¬тодів і методів спеціальних наук дозволили все¬бічно розглянути наявні елементи координації в управлінні правоохоронними орга¬нами по боротьбі з економічною злочинністю та запропонувати нову комплексну систе¬му координації діяльності правоохоронних органів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дослідження є першим в Україні, в якому проблема координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю розглядається комплексно, в адміні¬стра¬тивно-правовому аспекті та з визначенням перспектив удосконалення. У процесі розв’язання зазначеної проблеми в дисертації отримано такі найбільш суттєві наукові результати:
– уперше про¬ведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції ко¬ор¬ди¬нації уп¬равлін¬ня правоохоронними органами, обґрунтовано ряд нових і важли¬вих для юри¬дич¬ної науки і практики понять та положень;
– досліджено розвиток економічної злочинності в Україні за період 1992–2002 рр. та її вплив на тінізацію економіки, що дозволило виявити прогалини і протиріччя між діяльністю правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та її правовим забезпеченням, визначити специфіку економічної злочинності у сучасних умовах та виробити нові підходи до боротьби з нею;
– поглиблено вивчено динаміку і визначено проблеми формування системи державного управ¬ління правоохоронними органами України: показані функціональні та структурні зміни, що відбулися у ній за період 1991–2002 рр. Це дозволило перейти від її статичного відображення до динамічного, визначити можливість усунення дублю¬вання функцій спеціальних підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю;
– концептуально узагальнено та систематизовано сучасні положення право¬вої науки з метою виділення тих закономірностей, концепцій, теорій, ідей, під¬ходів, загальних і проблемно-орієнтованих методів, які доцільно покласти в осно¬ву теоре¬тико-методологічної бази координації управління правоохоронними орга¬нами по боротьбі з економічною злочинністю, та визначено найбільш суттєві ви¬хідні умови і вимоги щодо дослідження цієї проблеми;
– визначено зміст, структуру управлінських та правових елементів існуючих систем координації діяльності вітчизняних і міжнародних правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю на підставі системно-структурного і струк¬турно-функціонального аналізу сучасного стану координації управління боротьби з економічною злочинністю;
– обґрунтовано теоретико-методологічні та праксеологічні засади управлінських підходів до розробки комплексної системи координації діяльності правоохо¬ронних органів в Україні по боротьбі з економічною злочинністю та системи їх взаємодії з міжнародними правоохоронними організаціями з зазначених питань;
– розроблено поняття координації як основного елемента загальної систе-ми управління правоохоронними органами з метою створення комплексної си-стеми перманентного контролю за криміногенними процесами у сфері економіки та превентивної протидії економічній злочинності у сучасних умовах;
– по-новому в теоретичному аспекті висвітлено й оцінено принципи, системно подано функції і методи координації управління правоохоронними органа¬ми по боротьбі з економічною злочинністю (прогнозування, координація, опера¬тив¬не та перспективне планування, організація, взаємодія та партнерство, моде¬лювання, мотивація, контроль);
– розкрито зміст механізмів системи координації управління правоохоронними органами у здій¬сненні боротьби з економічною злочинністю, науково обґрунтовано і доведено необ¬хідність прийняття Закону України “Про боротьбу з економічною злочинністю”, який сприяв би правоохоронній діяльності щодо перекриття каналів відтоку капіталів до тіньо-вого сектору економіки України та за кордон;
– уточнено правову характеристику статусу правоохоронних органів по бо¬ротьбі з економічною злочинністю, дано юридичну оцінку людського виміру пра¬во¬охоронних органів, при цьому визначена необхідність удосконалення роботи з кадрами на основі запровадження єдиної концепції підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для оперативних спецслужб і слідчих підрозділів правоохоронних органів, що забезпечують економічну безпеку держави;
– комплексно досліджено процесуальні аспекти координації управління правохоронними органами, що дозволило виявити недоліки у правовому забезпе¬ченні організації боротьби з економічною злочинністю;
– дістали подальшого розвитку моделювання чинних процедур правоохоронних органів щодо прийняття колегіальних рішень з координації їх діяльності (порівняно з типовою моделлю процедур), обґрунтування оптимальної системи ме¬тодів ко¬орди¬нації правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю та удоско¬на¬лення методології формування правових, управлінських рішень шля¬хом застосування базових підходів, оперативного прогнозування, планування, мо¬делю¬вання тощо;
– удосконалено систему регулювання координації управління право-охорон¬ними органами по боротьбі зі злочинністю на основі законодавчого запро¬вад¬ження і використання спільних банків даних, корпоративних інфор-маційних мереж, фор¬мування проблемно-орієнтованих, нормативно-правових та оператив¬них баз даних шляхом укладання угод між правоохоронними органами, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю;
– розроблено багаторівневу систему управління координації правоохорон¬них органів по боротьбі з економічною злочинністю та визначено новий підхід до організації координації діяльності не тільки галузевих служб, а й управлінських структур на всіх рівнях взаємодії правоохоронних органів, що здійснюють заходи з викриття та розслідування економічних злочинів;
– теоретично обґрунтовано доцільність створення в Україні Центру з питань координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та визначено його правовий статус.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні результати дослідження впроваджені у вигляді змін і доповнень до діючого законо¬давства та враховані при складанні розділів програм заходів протидії економічній злочинності і при оновленні та створенні окремих структур координації боротьби з економічною злочинністю. Зокрема, вони використані при підготовці проектів Митного кодексу України (ст. 109, 110); Кримінального кодексу України (ст. 80–1); Закону України “Про протидію легалізації коштів і мате¬ріальних цін¬ностей, здобутих злочинним шляхом”; викладені у пропозиціях щодо правового забезпечення координації діяльності податкової і митної служб та Держ¬комкордону у сфері боротьби з економічною злочинністю, скерованих до Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності (вих. № 08/159 від 29 квітня 2000 р., акт впровадження від 5 трав¬ня 2000 р. № 06-19/10-165); у Програмі протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом на 2002 рік (затверджена постановою Кабінету Міністрів України і Націо¬нального банку України 15 травня 2002 р. № 676); Кримінальному кодексі України (ст. 209, ст. 212), Указі Президента України “Про додаткові заходи по посиленню боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом” від 19 липня 2001 р. № 532/2001 (акт впровадження Кабінету Міністрів України від 18 червня 2002 року № 9–36); у розділі третьому “Взаємодія підрозділів боротьби з економічною зло¬чинністю з іншими центральними орга¬нами виконавчої влади” проекту Закону Украї¬ни “Про боротьбу з економічною злочинністю”, поданого до Кабінету Мі¬ністрів України (акт про реалізацію ДПА України від 10 вересня 2002 року).
Результати даного дисертаційного дослідження були враховані при створен¬ні у структурі ДПА України Департаменту по боротьбі з відмиванням доходів, одер¬жаних злочинним шляхом, та відповідних підрозділів в обласних податкових адмі¬ністраціях.
Розроблені підходи та рекомендації можуть бути використані для подаль-шого вивчення та вирішення питань щодо теоретико-правового забезпечення координації управління правоохорон¬ними органами по боротьбі з економічною злочинністю та її запровадження на всіх рівнях діяльності правоохоронних органів у масштабах держави та в між¬народному співробітництві, а також у подальшій розробці теоретичних проблем координації у сфері управління та права; при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус правоохоронних органів; у навчальному процесі при вивченні таких дисциплін, як “Організаційно-правові за¬сади управ¬ління правоохоронними органами”, “Адміністративне право”, “Організаційно-правові засади забезпечення фі¬нансової без¬пеки України”, “Економічна безпека”, “Оперативно-розшукова діяльність”, “Розслідування злочинів у сфері економіки”, “Судові та правоохо¬ронні органи України”, “Міжнародне право”.
Особистий внесок здобувача полягає в розробці теоретико-методологічних і правових засад формування системи, принципів, методів та форм координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю в Україні. Наукові положення, розробки, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, що опубліко¬вані у співавторстві, наведено у списку публікацій окремо.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні поло¬жен¬¬ня дослідження оприлюднено автором на науково-практичних конференціях: “Реформа міжбюджетних відносин і проблеми розвитку податкової системи Украї¬ни” (Київ, 1999 р.), “Проблеми впровадження інформаційних технологій в еконо¬міці та бізнесі” (Київ, 2000 р.), “Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю” (за міжнародною участю, С-Петербург, 2001 р.), “Ризикологія в економіці та під¬приємництві” (Київ, 2001 р.), “Податкова політика в Україні та її нормативно-правове забезпечення” (Ірпінь, 2001 р.), “Суспільні реформи та становлення гро¬мадянського суспільства в Україні” (за міжнародною участю, Київ, 2001 р.), “Моде¬лювання та інформаційні системи в економіці” (Київ, 2001 р.), “Бюджетно-податкова політика в Україні” (Київ, 2001 р.), “Проблеми впровадження інфор-ма¬ційних технологій в економіці та бізнесі” (за міжнародною участю, Ірпінь, 2002 р.), “Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002 р.), “Протидія відмиванню брудних коштів та фінансування тероризму: громадська підтримка та контроль” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.) та “Актуальні проблеми підготовки кадрів і роботи з персоналом оперативних служб міліції” (за міжнародною участю, Київ, 2003 р.).
Дисертаційна робота обговорена на спільних засіданнях кафедр: адміністративного права, адміністративної і кримінально-процесуальної діяльності; фінансового права; управління підрозділами податкової міліції Національної академії ДПС України та кафедр: адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС; управління в ОВС Національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні положення та зміст дисертації відображені в одно-осібній монографії, 3-х колективних монографіях, 4-х навчальних посібниках та 1-му посібнику-довіднику, 28-х статтях у збірниках наукових праць і наукових журналах загальним обсягом 132,6 друк. арк., з яких автору належать 48,2 друк. арк., а також надруковано 9 тез доповідей на на¬укових конференціях та 6 інших публікацій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаної літератури (460 найменувань). Повний обсяг дисертації 443 сторінки, з яких обсяг основного тексту роботи 390 сторінок.

bibliography

Висновки

Аналіз наукових праць, які тим чи іншим чином стосуються обраної теми дослідження, показав, що окремим питанням координації, як складової управління діяльністю організацій, міністерств і відомств чи їх структурних підрозділів щодо вирішення спільних функціональних завдань, зокрема підвищення ефективності спільної діяльності по боротьбі з економічною злочинністю, у різні періоди приділяли увагу вчені-юристи, управлінці. Проте у центрі їх уваги були лише епізодичні питання застосування координації в управлінні. Комплексні ж підходи до розробки координації управління правоохоронними органами по боротьбі з конкретними видами злочинності не використовувались.
Здійснена історичним аналізом етапів розвитку теоретичної думки з досліджуваної проблеми доведено, що саме через відсутність комплексного підходу до розробки методологічних засад координації управління по боротьбі з економічною злочинністю виникли суперечності та невизначеність щодо розв’язання зазначеної проблеми. Встановлено, що поза увагою науковців залишилися дослідження процесів організації та здійснення координації управління правоохоронними органами як на міжнародному рівні, так і на рівні республіканських відомств (МВС, СБУ, ДПА, ДМС), а також їх обласних, міських, районних органів, які у своїй структурі мають підрозділи по боротьбі з економічною злочинністю. Обґрунтування доцільності правового забезпечення, здійснення відповідних як організаційних, так і структурних управлінських змін щодо вирішення проблем координації потребує більш детального наукового їх вивчення, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Теоретичною базою та початковою методологічною позицією для з’ясування сутності координації, визначення її ролі у здійсненні правоохоронної функції держави щодо боротьби з економічною злочинністю та захисту економічних інтересів були взяті правові положення, що врегульовують взаємодію відповідних підрозділів правоохоронних органів. Вивчення різних поглядів вчених щодо „координації управління”, „правоохоронної діяльності”, дослідження характеру і форм координації в управлінні правоохоронними органами України та позитивного досвіду правоохоронців розвинених країн по боротьбі з економічною злочинністю дозволило здійснити відповідні узагальнення, сформулювати пропозиції і своє бачення відносно проблем, пов’язаних із здійсненням координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю та зробити певні висновки.
І. До основних теоретичних висновків можна віднести такі:
1. Інститут координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю необхідно розглядати як самостійний правовий засіб здійснення управління, який застосовується для забезпечення узгодження функціонування автономних цілеспрямованих систем для вирішення спільного завдання. Координація діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, започаткована на правовій основі, повинна упорядкувати та узгодити їх спільну роботу щодо здійснення заходів по боротьбі з економічною злочинністю як на державному, так і міжнародному рівнях.
2. Ефективна боротьба з національною та транснаціональною економічною злочинністю, що проявляється в діяльності злочинних угруповань на території України та на територіях багатьох країн СНД і держав далекого зарубіжжя, можлива за умови належної координації управління вітчизняними правоохоронними органами, встановлення відповідного рівня взаємодії підрозділів кримінальної юстиції різних країн за координуючою участю міжнародних правоохоронних організацій. Проте вирішенню зазначених завдань заважає наявність ряду питань, пов’язаних не тільки з недоліками організації управління, але й з політикою та проблемами суверенітету.
3. Існуюча система правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю, ще не відповідає як суспільно-політичним, так і соціально-економічним реаліям. Взаємодія між ними майже відсутня. Припинилося функціонування багаторівневих структур вертикальних і горизонтальних зв’язків. Негативної трансформації зазнали контрольно-координаційні структури, які аналізували криміногенну обстановку в економіці та розробляли стратегію протидії злочинності. Все це доцільно компенсувати новими підходами в управлінні, розробкою необхідної нормативно-правової бази.
4. Координація може бути як спеціальною функцією, так і особливою інтегруючою формою організації управління. Як функція, вона повинна забезпечувати певну залежність рішень окремих підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю (дій) від загальних рішень правоохоронних органів чи загальнодержавних рішень з цих питань, а як форма організації управління – створювати особливий апарат для досягнення загальних цілей самостійними спецпідрозділами різних правоохоронних органів, комплексно узгоджувати їх діяльність у тій частині, що належить до сфери взаємних інтересів найбільш повного і своєчасного викриття злочинів у конкретній економічній сфері або пов’язане із досягненням загальної мети – посилення боротьби з економічною злочинністю в цілому.
5. Основною функцією координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю є процес реалізації мети правоохоронних органів щодо підвищення ефективності співпраці у боротьбі з економічною злочинністю, за яким ідуть результати діяльності спецпідрозділів кожного правоохоронного органу, які при узагальненні відображаються у підсумку (результатах) роботи об’єкта координації.
6. Необхідно погодитися із вченими, які довели, що поняття „методи управління” і „функції” при здійсненні координації не тотожні, оскільки методи реалізують зовнішні й внутрішні функції управління та вказують, як і за допомогою яких засобів, прийомів здійснюється вплив на правоохоронні органи з метою посилення боротьби з економічною злочинністю.
7. Суттєвою ознакою методів координації в управлінні правоохоронними органами є те, що вони конкретизують організаційно-управлінські дії у сфері боротьби з економічною злочинністю. Саме тому їх зміст повинен бути адекватним стану злочинності у сфері економіки та відповідати розвитку координаційно-управлінських відносин у системі правоохоронних органів.
8. Посилення ролі координації в управлінні правоохоронними органами вимагають обставини, викликані зростанням організованої злочинності у сфері економічних відносин та корупції, набуття ними міжрегіонального та транснаціонального характеру не тільки в Україні, але і в інших державах.
9. Правовий статус правоохоронних органів визначає роль і місце в правоохоронній системі держави, наділяючи їх законодавчо певними правами і обов’язками. Організаційний блок елементів правового статусу правоохоронних органів повинен закріпити порядок утворення органів, становлення і зміни їх організаційної структури, способу взаємодії та здійснення координації.
10. У наукових розробках та проектах державних програм є пропозиції щодо створення правової і інформаційної інфраструктури, захисту національної економіки від різноманітних загроз, але головним недоліком усіх підходів є відсутність комплексного аналізу економічної безпеки, необхідного для створення відповідної системи захисту національних інтересів.
11. У сучасних умовах переходу до ринкової економіки стан і тенденції розвитку небезпеки держави у сфері її економічної діяльності, зміст економічної злочинності віддзеркалює негативні процеси в економіці, що вимагає термінового державного втручання із залученням усього арсеналу сил і засобів, адекватних та узгоджених заходів з боку всіх гілок державної влади.
12. Пріоритетними заходами протистояння економічній злочинності повинні стати адміністративно-владні заходи різних органів держави щодо визначення та усунення причин і умов відтворення злочинності та дії правоохоронної системи щодо нейтралізації криміногенних проявів.
13. Економічна злочинність швидко адаптується до нових умов функціо¬ну-ван¬ня економіки. Маючи міжрегіональні та транснаціональні зв’язки і вико¬рис-товуючи досвід закордонних злочинних формувань, вона негативно впливає на розширене відтворення нових причин та умов, що сприяють розвитку злочин-ності. Наукове забезпечення і практичні заходи протидії економічній злочинності як один із головних напрямів детінізації економіки постійно відстають за часом, що робить проблеми боротьби з нею хронічними.
14. „Тіньова” економіка негативно впливає не тільки на окремі складові економічної безпеки, але й на загальний стан зростання криміногенного потенціалу в суспільстві, що є результатом деформацій не тільки в економічних відносинах, але і свідомості людей.
15. До основних причин, що знижують ефективність діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, доцільно віднести:
– недосконалість правової бази, що регулює відносини у сфері економіки та регламентує боротьбу з економічною злочинністю;
– неузгодженість дій підрозділів правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю;
– неготовність правоохоронних органів до боротьби з транснаціональною економічною злочинністю та відсутність чіткої правової бази, що регулює їх відносини та взаємодію з іноземними партнерами.
16. Будь-який процес управління, у тому числі й координації діяльності правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю, буде конструктивним тоді, коли здійснюватиметься у межах нормативно визначених управлінських процедур, які включають багато правових засобів формування узгоджувальних зв'язків між різними суб'єктами таких рівнів, як галузевий, територіальний, регіональний, державний та міждержавний.
17. Координація управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю як організаційно-правова категорія повинна базуватись на таких основних принципах: законності, процесуальної самостійності й відповідальності, узгодженості дій, активного використання позитивного досвіду.
18. Поєднуючою ланкою взаємодії правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю повинна стати законодавчо визначена організаційна система управління як органічна єдність управлінського механізму та організаційної структури, уміння керівників правоохоронних органів з державних позицій оцінити ситуацію щодо криміналізації суб'єктів економічної діяльності, побачити суть нових проблем і способи їх спільного вирішення, правильно визначити основну мету, проміжні завдання щодо її досягнення.
19. Незважаючи на деяку відмінність компетенції і завдань оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, їх об’єднує загальна стратегічна мета – посилення боротьби з економічною злочинністю. Тому координація в управлінні правоохоронними органами повинна сприяти ефективності їх спільної діяльності та давати можливість визначити слабкі місця в управлінні, внести зміни до структурної побудови як самого правоохоронного органу, так і до системи в цілому.
20. Рішення в ході координації, що приймаються без урахування індивідуальних інтересів особи, призводять до неефективності їх виконання або до соціальної напруженості та конфліктів, тому діяльність, пов’язану із боротьбою з економічною злочинністю, доцільно вважати екстремальною ситуацією. Вона потребує спеціальної підготовки фахівців та їх соціального захисту. Новий тип державного правоохоронця повинен бути орієнтований на служіння суспільству, а не керівникові. Він формується зі значними труднощами, долаючи протидію бюрократизованих структур, зацікавлених у збереженні тих умов, що сприяють розвитку економічної злочинності та корупції.
21. Транснаціональна економічна злочинність наносить значні матеріальні збитки економіці більшості країн світу, а країнам, що тільки стали на шлях ринкових перетворень, ще і суттєво перешкоджає інтеграції до світового співробітництва. У той же час, ефективність взаємодії правоохоронних органів на міжнародному рівні досить низька, що сприяє швидкому розвитку небезпечних видів економічних злочинів, які вже стали серйозною загрозою для їх економічної безпеки. Зазначені проблеми залишаються поза увагою політиків у їх практичній діяльності. Обіцянки вирішення зазначеної проблеми є складовою частиною передвиборчих програм кандидатів на виборах усіх рівнів, однак потім вони майже не реалізуються. Проте глибока інтеграція зусиль правоохоронних органів України, учасниць СНД та інших країн по боротьбі з транснаціональною економічною злочинністю є об’єктивно необхідним процесом, якому нема альтернативи. Для його здійснення необхідна політична воля керівників держав та підтримка громадськості.
22. До факторів, які сприяють активізації міжнародних зв’язків щодо боротьби з економічною злочинністю доцільно віднести: зростання її розповсюдженості; необхідність протидії їй світовими масштабами та адекватним рівнем розвитку міжнародного співробітництва правоохоронних органів; прагнення багатьох держав сприяти активному залученню України до міжнародного співробітництва; наявність реальної перспективи збільшення масштабів відмивання „брудних” коштів та сприяння тероризму у багатьох країнах; активізація правоохоронної діяльності міжнародних організацій, насамперед через програми ООН та FATF із міжнародного співробітництва у боротьбі з економічною злочинністю.
23. Основою координації міжнародного співробітництва у боротьбі з економічною злочинністю повинні стати конвенції, угоди щодо надання правової допомоги та створення спільних банків даних, сприяння виконанню завдань правосуддя тощо. Зазначені правові акти складають єдиний комплекс договірно-правової основи боротьби з транснаціональною злочинністю, який необхідно удосконалювати.
24. Є доцільність застосування в Україні позитивного досвіду іноземних правоохоронних органів щодо:
– проведення на високому професійному рівні декількома правоохоронними органами узгоджених заходів щодо боротьби з економічною злочинністю на місцевих та регіональних рівнях, а також конкретних програмних заходів у рамках ресурсозабезпечених державних програм боротьби із злочинністю;
– створення спільних оперативно-розшукових груп для здійснення широкомасштабних операцій, якими передбачені заходи на конкретних криміналізованих об’єктах або територіях, що в кінцевому результаті дозволить тримати ситуацію під контролем у масштабах усієї держави;
– залучення до оперативно-розшукових груп представників підрозділів правоохоронних органів, наділених правом вести оперативно-розшукову роботу та досудове слідство, що дозволить розширити коло повноважень тимчасово створеного цільового підрозділу в цілому і у поєднанні з належним рівнем нормативної регламентації, створить умови для його високоефективної діяльності;
– широкомасштабне планування заходів щодо здійснення державної стратегії боротьби з відмиванням коштів, здобутих злочинних шляхом, яке повинне включати комплекс оперативно-розшукових заходів, спрямованих на досягнення чотирьох головних цілей: підвищення ролі органів державного правопорядку; залучення до роботи банків та інших фінансових інститутів; надання більш ефективної допомоги регіональним і місцевим органам, які активно запроваджують заходи щодо боротьби з відмиванням грошей; сприяння розвитку міжнародного співробітництва у цій сфері.
ІІ. Досконалість правового забезпечення координації управління право-охо¬рон¬¬ними органами по боротьбі з економічною злочинністю є одним із напрямів підвищення її ефективності, дієвості. Отже, законодавство, що визначає статус, функції, повноваження та правові основи здійснення координації, потребує змін та вдосконалення:
1. Необхідна термінова розробка і прийняття державної стратегії економічної без¬пеки України, як політичної основи для формування комплексного правового механізму управління, що дасть можливість створити дієвий правовий і політичний захист економічного суверенітету держави.
2. Ураховуючи важливість діяльності правоохоронних органів щодо роз-витку економіки держави, пропонується прийняти Концепцію розвитку право-охоронних органів України та Закон „Про правоохоронні органи України” у яко¬му закріпити поняття „правоохоронні органи”, чітко визначити їх правовий статус щодо боротьби з економічною злочинністю, усунути дублювання та розпо¬ро¬шення сил і засобів, визначити місце і роль координації в управлінні щодо ви𳬬шен¬ня спільних завдань.
3. На основі двох законів, що регламентують захист працівників право-охорон¬¬них органів: „Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та „Про забезпечення учасників кримінального судочинства”, потрібно прийняти один закон з урахуванням існуючих недоліків та позитивної практики захисту працівників правоохоронних органів у розвинених країнах. При цьому передбачити застосування захисних норм, діючих ще до порушення кримінальної справи, що сприятиме її об’єктивному розслідуванню.
4. Внести до Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” доповнення, яким надати право підрозділам митної служби по боротьбі з контрабандою, працівникам прокуратури, які здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, вести оперативно-розшукову роботу.
5. Враховуючи важливість інформаційного забезпечення координації боротьби з економічною злочинністю, необхідно усунути протиріччя, які є у чинних Законах України: „Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, щодо порядку надання інформації про рух грошових коштів, фінансового моніторингу, накладання арешту на розрахункові й інші рахунки юридичних осіб. Дати законодавче визначення поняття „фіктивна фірма” та встановити відповідальність за її створення.
6. У Кримінально-процесуальному кодексі України необхідно розширити главу десяту, особливо це стосується ст.103 „Повноваження органів дізнання”, де права оперативних підрозділів визначені абзацом „...на органи дізнання покладається вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і осіб, що його вчинили...”, але на стадії дослідчої перевірки матеріалів з метою встановлення ознак злочину та осіб, які його вчинили, крім оперативних заходів, передбачених Законом України „Про оперативно-розшукову діяльність”, необхідно застосовувати комплекс інших заходів, таких як: обстеження підприємств; опитування осіб; вивчення та вилучення документів; витребування та отримання різних відомостей; проведення ревізій (перевірок) фінансово-господарської діяльності тощо, які сьогодні потребують свого законодавчого врегулювання для застосування усіма спеціальними підрозділами, що ведуть боротьбу з економічною злочинністю.
7. Розробити та прийняти Закон України „Про податкову міліцію державної податкової служби України”, яким чітко визначити її правовий статус, соціальну захищеність та порядок проходження служби.
8. На національно-державному та міжнародному рівнях визнати доцільними та першочерговими такі заходи протидії економічній злочинності: законодавче закріплення пріоритетних міжнародно-правових норм боротьби з економічною злочинністю; приведення національного законодавства відповідно до міжнародно-правових норм; забезпечення точного, повного, всебічного й безперешкодного застосування національно-правових норм, що відповідають світовим стандартам як у власній практиці, так і у відносинах з відповідними органами взаємодіючих іноземних держав.
9. Нормативно визначити та віднести до форм здійснення міжурядової та міжвідомчої координації діяльності правоохоронних органів держав-партнерів щодо боротьби з економічною злочинністю наступні заходи:
– обмін оперативно-розшуковою, оперативно-довідковою й криміналіс-тич¬ною інформацією про конкретні факти, події, причетних осіб до міждержавних економічних злочинів, використання банківських рахунків при скоєнні еко¬но¬мічних злочинів;
– проведення за запитами країн-партнерів оперативно-розшукових заходів і процесуальних дій у справах про економічні злочини, які мають міжнародні зв’язки;
– здійснення узгоджених заходів (операцій) щодо перекриття каналів переміщення коштів, отриманих незаконним шляхом;
– обмін сучасними методами досліджень проблем економічної злочинності;
– створення єдиної бази даних щодо осіб та схем скоєння економічних злочинів, а також для можливого інформування Інтерполу і поповнення банку даних інформацією про факти вилучення значних партій контрабандних товарів та підозрілі банківські рахунки і банківські операції тощо;
– регулярний обмін позитивним досвідом організації роботи, використання сучасних форм, методів та науково-технічних засобів у справі виявлення і припинення економічних злочинів;
– проведення спільних наукових досліджень, семінарів та симпозіумів, співпраці у розробці ефективних засобів боротьби з транснаціональною економічною злочинністю;
– сприяння у підготовці та перепідготовці кадрів у відомчих навчальних закладах шляхом організації стажування і використання інших форм підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з економічною злочинністю.
10. Для удосконалення правової бази боротьби з економічною злочинністю на міжнародному рівні доцільно активізувати обмін інформацією про практику застосування законодавства з питань боротьби з економічною злочинністю, використовувати можливості спільних робочих груп для підготовки нових законопроектів та пропозицій про зміни і доповнення до законодавства, узгоджувати підготовлені законопроекти і пропозиції з питань компетенції суб’єктів координації.
11. Вирішенню проблем координації міжнародного співробітництва повинна сприяти співпраця на основі двосторонніх та багатосторонніх угод, в яких будуть застосовані: модельно-процесуальні норми; модельні положення відомчих нормативних актів; міжнародні стандарти (наприклад ті, що визначають форму та зміст інформації до баз оперативних даних щодо економічної злочинності, встановлюють технологію проведення слідчих дій з використанням новітніх комп’ютерних технологій); детальна регламентація виконання міжнародних окремих доручень; оновлені кримінально-процесуальні та організаційні основи діяльності слідчо-оперативних груп.
ІІІ. Сучасний стан боротьби з економічною злочинністю потребує вдоско-налення організації діяльності правоохоронних органів, а це вимагає термінового прийняття Закону України „Про боротьбу з економічною злочинністю в Україні”, який визначить організаційні та правові засади запобігання посяганням на економічні відносини, їх виявлення та припинення на основі чіткої правової регламентації діяльності правоохоронних органів, що здійснюють боротьбу з економічною злочинністю, а також механізм координації їх спільної діяльності та із правоохоронними структурами інших держав.
Крім того, законодавчо необхідно:
1. Визначити державну стратегію боротьби з економічною злочинністю.
2. Дати визначення термінів: „економічний злочин”, „економічна злочин¬ніс-ть”, „підрозділи боротьби з економічною злочинністю”, „підрозділи доку¬мен-тальних перевірок” та таких понять: „висновок документального дослідження”, „дослідча (попередньої) перевірки”.
3. Посилити правову основу боротьби з економічною злочинністю, особливо з відмиванням коштів, здобутих злочинним шляхом.
4. Віднести до суб’єктів боротьби з економічною злочинністю:
– підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю та спеціальні підрозділи по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України;
– підрозділи податкової міліції та Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом Державної податкової адміністрації України;
– підрозділи контррозвідувального захисту економіки і транспортного комплексу Центрального управління та регіональних органів, а також спеціальні підрозділи по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України;
– підрозділи боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Державної митної служби України.
5. Удосконалити структуру Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, в якій передбачити створення підрозділів документальних досліджень фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання.
6. Визначити основні напрями боротьби з економічною злочинністю та використання комплексу оперативно-розшукових заходів.
7. Закріпити організаційно-правові засади координації управління під¬роз-діла¬ми по боротьбі з економічною злочинністю та взаємодії між собою, взаємодію з центральними органами виконавчої влади та роль державного центру координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю.
8. Ввести в апарати МВС, СБУ, ДПА та ДМК України посади координаторів боротьби з економічною злочинністю, а в країнах СНД та Східної Європи запровадити роботу представників податкової служби.
9. Розширити повноваження Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю, передбачивши створення в ній спеціалізованих підрозділів для розслідування кримінальних справ.
IV. Заходи щодо вдосконалення координації управління правоохоронними органами, які здійснювалися з використанням винятково ситуаційного підходу, позитивних результатів у боротьбі з економічною злочинністю не дали, тому їх необхідно конкретизувати та здійснити наступні заходи:
1. Усунути недоліки щодо організації боротьби з економічною злочинністю, які перш за все пов’язані з тим, що вищі рівні правоохоронних органів та інші учасники зазначеної діяльності часто не працюють як єдина управлінська команда. Провести модернізацію системи координації управління правоохорон-ними органами та привести її у відповідність з сучасними вимогами і поставленими перед нею завданнями.
2. Реорганізувати систему протидії злочинності в Україні, яку очолює Коор¬динаційний комітет по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю, особливо посилити координацію управління правоохоронними та іншими державними органами усіх рівнів по боротьбі з економічною злочинністю.
3. Спростити систему координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю на основі чіткої системи координаційних начал та належного інформаційного забезпечення.
4. Створити єдиний державний координаційний центр на основі адмініст-ративно-управлінських принципів, що сприятиме поєднанню зусиль суб’єктів правоохоронної діяльності по боротьбі з економічною злочинністю.
5. Оптимізувати організаційну структуру, ліквідувати функціональне дублю¬вання та чітко розмежувати компетенцію і відповідальність підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю. Конкретизувати функціональний блок елементів координаційної системи, передбачивши формування цілей стратегічних завдань, прогнозування, інформаційне забезпечення та кадрову стратегію.
6. Змінити критерії оцінки результатів спільної діяльності з метою пози¬тив-но¬го впливу на ефективність координації внутрішнього та міжнародного спів-робіт¬ництва правоохоронних органів по боротьбі з економічною злочинністю. До них можна віднести: прискорення виконання міжнародних доручень; результативність їх виконання; кількість повідомлень до інших країн, які сприяли викриттю економічних злочинів, в тому числі скоєних транснаціональними злочинними угрупованнями; якість поповнення спільних банків даних.
7. Процес модернізації організаційних і функціональних основ підрозділів по боротьбі з економічною злочинністю супроводжувати планово-обґрунтованим розрахунком ресурсного забезпечення.
8. Внести корінні зміни в організацію відповідного рівня кооперації право-охо¬ронців і застосування адекватних заходів боротьби з організованою зло-чин¬ністю у сфері економіки України, бо більшість оперативних працівників нама¬гаються вести боротьбу з економічною злочинністю самостійно, не взаємодіючи із своїми колегами або співробітниками інших відомств. Такий підхід щодо боротьби з розгалуженою мережею економічної злочинності є невиправданим.
9. Внести зміни до мотиваційного процесу забезпечення ефективної діяльності працівників, виходячи з посилення контролю за витратами фонду зарплати, підвищення гнучкості системи стимулювання праці та підтримки зацікавленості працівників у результатах своєї роботи.
10. Розробити та запровадити єдину концепцію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації їх працівників, враховуючи визначення єдиної мети, для ряду правоохоронних органів щодо посилення боротьби з економічною злочинністю.
11. Запровадити в Україні порядок визнання регіонів з найбільш інтенсивним відмиванням грошей та вчинення економічних злочинів з дальшим започат¬куванням програми виділення грантів областям та районам, що отримають статус регіонів, де відсутні фінансові злочини.
12. Об’єднати інформаційні дані органів правопорядку, фінансових та регуля¬торних структур у єдину систему обміну інформацією, що стане своєрідною кліринговою системою та сприятиме обміну різноманітною інформацією з питань економічної злочинності та фінансових порушень, допоможе правоохоронним органам вийти на слід злочинних елементів та їх доходів кримінального походження.
13. Створити спеціальний фінансово-контрольний (аудиторський) підрозділ у структурі органів внутрішніх справ для проведення ревізій на підприємствах усіх форм власності. Необхідність підтверджується даними Управління оперативної інформації МВС України про те, що з 72 статей КК України 59 безпосередньо віднесено до компетенції Служби ДСБЗ, з яких 48 (81 %) – потребують обов’язкового складання узагальнюючих актів ревізій.
14. Щорічно публічно оголошувати результати боротьби з економічною зло¬чинністю та заслуховувати звіти правоохоронних органів у Верховній Раді України.

ЛІТЕРАТУРА
Характерис-тика джерела
Найменування
Монографії (один, два або три автори) 1. Абчук В.А., Бункин В.А. Принятие решений: Научно-прак¬ти¬чес¬кое пособие для руководителя. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1987. – 168 с.

2. Адміністративне право України: Підручник / За ред. Ю.П. Би¬тяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
3. Азаров В.Я. Борьба с организованной преступностью: рос¬сий¬ский опыт законотворчества и прогнозы // Полиция в ХХІ веке: прогнозы, модели, деятельность. – Омск, 2000. – С. 35–42.
4. Алексеев С.С. Общая теория права. – М.: Юр. лит., 1982. – Т. 2. – С. 142–143.
5. Алмазов С. Налоговая полиция: Создать и действовать. – М.: Вече. – 380 с.
6. Анцупов А.Я., Шипилов А.И. Конфликтология: теория, исто¬рия, библиография. – М.: Наука, 1970. – 565 с.
7. Аскин Я.Ф. К вопросу о категориях детерминизма // Совре¬менный детерминизм и наука. – Новосибирск, 1975. – Т. 1. – С. 44–46.
8. Атаманчук Г.В. Государственное управление (организа-ционно-функциональные вопросы). – М.: ОАО НПО “Эконо-ми¬ка”, 2000. – 302 с.

9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юр. лит., 1997. – С. 174.
10. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Наука, 1980. – 346 с.

11. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управ¬ление. – М.: Политиздат, 1981. – С. 368.
12. Базилюк А.В., Коваленко С.О. Тіньова економіка в Украї¬ні. – К.: НДЕІ Мінекономіки, 1998. – 206 с.
13. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ Ук¬раїни: Підручник. – Харків: Ун-т вн. справ, 1998. – 480 с.
14. Бандурка А.М., Горбачев А.В. Оперативно-розыскная дея¬тель¬¬ность: правовой анализ. – К.: РИО МВД Украины, 1994. – С. 86–95.
15. Басков В.И. Оперативно-розыскная деятельность: Учебно-мето¬дическое пособие. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 190 с.
16. Бахин В.П., Карпов Н.С. Некоторые аспекты изучения прак¬тики борьбы с преступностью (данные исследований за 1980–2002 гг.). – Киев, 2002. – 458 с.
17. Бачило И.Л. Функции органов управления. – М.: Юр. лит., 1976. – 198 с.
18. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленск, 1995. – С. 62.
19. Беляев Н. А. Уголовно-правовая политика и пути ее реали¬зации. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. – 156 с.
20. Биленчук П.Д., Еркенов С.Е., Кофанов А.В. Транс¬нацио-нальная преступность: состояние и трансформация: Учебное пособие / Под ред. П.Д. Биленчука. – К.: Атика, 1999. – 272 с.
21. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочин¬ністю: Монографія. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 449 с.

22. Білоус В.Т., Нижник Н.Р., Ситник Г.П. Національна без-пе¬ка України: Навчальний посібник // За заг. ред. П.В. Мель¬-ника, Н.Р. Нижник. – К.: Преса України, 2000. – 303 с.
23. Білоус В.Т., Попович В.В., Попович В.М. Організаційно-правове забезпечення боротьби з відмиванням доходів незаконного походження: Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 137 с.
24. Білоус В.Т., Чигрина Г.Л., Шкарупа В.К. Доказування при розслідуванні податкових злочинів: Монографія. – Ір-пінь: Академія ДПС України, 2002. – 178 с.
25. Бэкон Ф. О распорядительности: Собр. соч. – М.: Мысль, 1978. – Т. 2. – 496 с.
26. Васильев Р.Ф. Правовые акты органов управления. – М.: Изд-во МГУ, 1970. – 108 с.
27. Васильев Р.Ф. Акты управления: значение, проблема исследований, понятия. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 147 с.
28. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник. – М.: Юр. лит., 1991. – 464 с.

29. Вейнгольд Ю.Ю. Право как социологическая категория. – Фрунзе, 1962. – 318 с.
30. Веселый В.З. Метод сравнительного криминологического анализа как сре¬д¬ство объективной оценки деятельности органов внутренних дел. – М.: Госюриздат, 1971. – 65 с.
31. Венцковский Л.Э. Философские проблемы развития нау¬ки. – М.: Наука, 1982. – С. 68.
32. Використання психологічних знань в оперативно-розшу-ковій діяльності: Монографія / О.Ф. Долженков, Г.Є. Запо-рож¬цева, А.П. Кіцул, Е.В. Рижков. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2001. – 231 с.
33. Вицын С.Е. Системный подход и преступность. – М.: Юр. лит., 1980. – С. 36.

34. Вицын С.Е., Перевозник П.Ф. Моделирование в кримино¬логии. Экономический анализ в деятельности аппаратов БХСС. – Горький: Изд-во ГВШ МВД СССР, 1973. – 197 с.
35. Воронцов С.А. Правоохранительные органы и спецслуж-бы Российской Федерации. История и современность. – Ростов- на-Дону: Феникс, 1999. – 497 с.
36. Восжетков А.В. Парадигма национальной безопасности реформирующейся России. – М.: ЗАО „ЭДАСПАК”, 2000. – 358 с.
37. Габридзе Б.Н. Конституционный статус органов советс-кого государства. – М.: Юр. лит., 1982. – 197 с.
38. Гаврилов В.А. Малые социальные группы в социалисти-ческом обществе. – М.: Знание, 1968. – С. 24.
39. Гвишлани Д.М. Организация и управление. – М.: Изд-во МГТУ им. Н.Э. Баумана, 1998. – 332 с.
40. Голубовский В.Ю. Межгосударственное сотрудничество в борьбе с преступностью (теоретико-правовой аспект). – СПб., 1995. – 216 с.
41. Гордієнко С.Г. Забезпечення економічної безпеки Украї-ни Служ¬бою безпеки // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. – К., 2001. – С. 121.
42. Грамші А. Вибрані твори: У 4 т. – М.: Наука, 1959. – Т. 3. – 248 с.
43. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л.: Изд-во Ленинградского ун-та, 1981. – 83 с.

44. Горщак А., Дидоренко Э. Теневая экономика: опыт кри-ми¬нологического исследования. – Луганск: РИО ЛИВД, 1997. – 175 с.

45. Гуров А. Организованная преступность и теневая эконо-ми¬ка. – М.: Экономика, 1991. – 239 с.
46. Державне управління в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. д.ю.н., проф. В.Б. Авер’янова. – К.: Вид-во ТОВ “СОМИ”, 1999. – 266 с.
47. Державне управління в Україні: централізація і децент-ра¬лізація: Монографія / Кол. авт.; відпов. ред. проф. Н.Р. Ниж¬ник. – К.: Вид-во УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
48. Долженков О.Ф. Інфраструктура організації економічної злочинності. – Одеса: НДРВВ ОЮІ НУВС, 2002. – 306 с.

49. Драгоролан Д. Державне управління в Україні // Центра-лізація і децентралізація. – К., 1997. – С. 30–32.
50. Егорушков А.П. Специфика решений в государственных организа¬циях // Современный менеджмент в России / Под. общ. ред. А.М. Ома¬рова. – М.: Изд-во РАГС, 1998. – Ч. ІІ. – С. 39, 41.
51. Зеленецький В.С., Кальман О.Г. Глобалізація економічної злочинності в світі, її прояв в Україні // Економічні злочини: попередження і боротьба з ними. – К., 2001. – С. 262.
52. Іщен