Копійка Дар’я Валеріївна Креативний імператив реконфігурації глобальної економіки

brief description

Копійка Дар’я Валеріївна, старший викладач кафе­дри фінансів і кредиту економічного факультету ПВНЗ «Фінансово-правовий коледж»: «Креативний імператив реконфігурації глобальної економіки» (08.00.02 - світове господарство і міжнародні економічні відносини). Спец­рада Д 26.001.02 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
КОПІЙКА ДАРІЯ ВАЛЕРІЇВНА
УДК 339.972
ДИСЕРТАЦІЯ
КРЕАТИВНИЙ ІМПЕРАТИВ РЕКОНФІГУРАЦІЇ
ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ
Спеціальність 08.00.02 – світове господарство і міжнародні
економічні відносини
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
_____________ Д.В. Копійка
Науковий керівник: Мазуренко Валентина Петрівна, кандидат економічних
наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ………………………………….
ВСТУП …………………………………………………………….....……..
17
19
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОГО ІМПЕРАТИВУ ГЛОБАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІКИ ………………………………………...................................
30
1.1Ґенеза креативного імперативу сучасної моделі глобальної
економіки…………………………………………………………………
30
1.2. Еволюція парадигми креативної економіки в умовах реконфігурації
глобального економічного розвитку…………………………………...…
48
1.3. Моделі креативної економіки в методології дослідження ………….. 67
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………… 74
РОЗДІЛ 2. РЕКОНФІГУРАЦІЯ ГЛОБАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ В
МОДЕЛІ КРЕАТИВНОГО РОЗВИТКУ …………………….…………. 77
2.1. Динамічна диспозиція креативного сектору в глобальній економіці.. 77
2.2. Креативні детермінанти реконфігурації глобальної
економіки………………………………………………………………….…
99
2.3. Локальні моделі креативного розвитку в реконфігурації глобальної
економіки (креативні кластери, креативні міста та
мегаполіси)………………………………………………………………..…
130
Висновки до розділу 2 ………………………………………………..…….. 147
РОЗДІЛ 3. ПОТЕНЦІАЛ КРЕАТИВНОЇ ЕКОНОМІКИ В
РЕКОНФІГУРАЦІЇ ГЛОБАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ……..…………….
150
3.1. Модельне оцінювання впливу креативізації на реконфігурацію
глобальної економіки ………………….……………………………………
150
3.2. Тенденції та потенціал національних креативних економік ……….. 161
3.3. Напрями підвищення конкурентоспроможності креативного
сектору економіки України………………………………………………….
183
Висновки до розділу 3 …………………………………..………………….. 196
ВИСНОВКИ ………………………………………………..……………… 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………..……… 206
ДОДАТКИ ……………………………………………….…………………. 241

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення теоретико-методологічних засад
формування креативного імперативу, розкрито його сутнісні характеристики
та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання щодо
комплексної оцінки впливу креативного імперативу на реконфігурацію
глобальної економіки. Результати проведеного дослідження дали можливість
сформулювати висновки, які характеризуються науковою новизною і мають
теоретичне і науково – практичне значення.
1. Глобальні когнітивно-технологічні зрушення, зміни в структурі
економіки, на ринку праці та в соціальній сфері в процесі
інтернаціоналізації, інтелектуалізації, інформатизації, мережевізації та
впровадження індустрії 4.0 в рамках постіндустріальної парадигми зумовили
формування креативного імперативу в усіх видах діяльності, в межах та поза
межами креативних індустрій та креативних професій. Авторське
визначення креативних індустрій: «види економічної діяльності, за яких при
створенні доданої вартості та робочих місць втілюється індивідуальна
творчість, а їхні продукти і послуги є результатом створення та
використання прав інтелектуальної власності» – на відміну від визначення,
поданого в Законі України «Про культуру», враховує той факт, що у світовій
практиці креативні індустрії виокремлюються за ознакою інтелектуальної
власності, та уточнює, що продукти і послуги креативних індустрій є не
тільки результатом, а й утіленням індивідуальної творчості, яка є основою
колективної творчості.
2.Ґенеза креативного імперативу економіки, трактованого на засадах
інтеграційного підходу, пов’язана з концепціями постіндустріального
суспільства (Д. Белл, Дж. К. Гелбрейт, Е. Тофлер), інформаційного
суспільства (Н. Луман, М. Мак-Люен, Д. Масуда), мережевого суспільства
(М. Кастельс), мережевої економіки (К. Келлі, Д. Аджемоглу, П. Глур,
К. Чеймайнейд), економіки знань (Ф. Махлуп, Т. Сакайя, Е. фон Вайцзеккер,
202
У. Дайзарад, П. Пільцер), нової економіки (В. Ратенау, Р. Флемінг, Г. Мінз,
У. Демінг, Х. Зіберт), цифрової економіки (Д. Піазоло, М. Лейн та
Х. Льонгвіст). Креативна економіка (її концептуальні засади заклали Дж.
Гілмор, С. Каннінгейм, Ч. Лендрі, Б. Дж. Пайн, Д. Тросбі, К. Харріс,
Д. Хезмондалш, Дж. Хоукінс, Р. Флоріда та ін.) набуває значення однієї з
головних форм розвитку глобальної економіки.
3. Основними підходами до визначення сутності креативної економіки
є: секторальний – сектори, які складають низку креативних індустрій, за
своєю сутністю відрізняються від інших секторів економіки (Д. Хоукінс,
Д. Поттс, С. Каннінгейм); підхід, оснований на професійній належності, –
креативна економіка вивчається шляхом виокремлення креативного класу,
який розглядається як сукупність креативних професій (концепція
«креативного класу», Р. Флоріда); підхід, що спирається на права
інтелектуальної власності, – креативні сфери діяльності визначаються за
результатами створення прав інтелектуальної власності та користування
ними (Всесвітня організація інтелектуальної власності); урбаністичний –
концепція «креативного міста» передбачає цілісний розвиток міста на основі
політики стимулювання креативної та культурно-мистецької діяльності
(Ч. Лендрі); інноваційний – креативна економіка розглядається як важлива
частина більш широкої економічної системи, в рамках нової економіки,
економіки знань на засадах інноваційності (А. Скотт, Л. Федулова).
4. Детермінантами реконфігурації глобальної економіки визначено:
інституційні засади на муніципальному, національному та наднаціональному
рівнях; всебічний розвиток талантів; формування нових суспільних
цінностей (шерінгова економіка, висока толерантність, ідеологія сталого
розвитку, інформаційне суспільство, формування глобального
громадянського суспільства на противагу національним обмеженням);
створення креативної інфраструктури (діджиталізація та інформаційнокомунікаційна інфраструктура, інноваційні системи на всіх рівнях);
залученість до іноваційних мереж (у тому числі міжнародних та глобальних);
203
креативно-інноваційна кластеризація; доступність фінансування (венчурне
інвестування; стартапи, безпосереднє державне фінансування); поширення
державно-приватного партнерства; захист і комерціалізацію інтелектуальної
власності.
5. Пряма залежність між рівнем креативізації, інституційними умовами
та величиною доходу на душу населення в розвинених країнах «Півночі» та
відсутність такої залежності в більшості країн з ринками, що формуються
(країн «Півдня»), справляють вплив на реконфігурацію глобальної економіки
в гетерогенно-ієрархічних соціоконструктах «Північ–Південь» та «Південь–
Південь». До детермінант регулятивних засад індивідуалізації та
креативізації обох видів суспільств віднесено: створення умов для реалізації
здібностей креативних особистостей; стимулювання набуття компетентності
у роботі з новими технологіями; впровадження глобальних знань в освітній
процес; заохочення людей до засвоєння навичок соціальної адаптації, кроскультурної комунікації, гнучкого реагування на швидкоплинні зміни
зовнішнього середовища; стимулювання роботодавців до працевлаштування
та утримання кваліфікованих кадрів, впровадження креативних бізнеспроцесів і креативного менеджменту.
6. Розрахунок інтегрального індексу креативності та комплексний
компаративний аналіз креативного середовища 46 країн світу, які
представляють усі регіони світу та країни з різним рівнем розвитку,
засвідчили, що країни з ринками, що формуються, з високим доходом і
доходом вище середнього («глобального Півдня») можуть випереджати
розвинені країни («глобальної Півночі») у формуванні інституційних умов
розвитку креативного середовища, а країни з доходом, нижчим від
середнього, демонструють порівняно нижчий рівень формування умов для
забезпечення креативізації економіки.
7. Модельну оцінку впливу креативізації на реконфігурацію глобальної
економіки здійснено на основі сукупності факторів: кон’юнктурні на ринку
креативних благ: попит, пропозиція, специфіка формування ціни, циклічність
204
та динаміка, пропорційність; інституційні: проведення цілеспрямованої
державної політики щодо розвитку креативної економіки, створення
креативних кластерів, ефективність взаємодії органів влади різного
ієрархічного рівня (з відображенням у відповідних програмних та
стратегічних документах), рівень захисту інтелектуальної власності,
сприятливі умови для зовнішньоекономічної діяльності, умови праці,
антимонопольна політика; інфраструктурні: рівень ІКТ, креативні локації;
мережеві форми креативного бізнесу; інноваційні: рівень високих технологій
у виробництві та експорті; наукоємність ВВП; рівень абсорбційної здатності
інновацій та технологій у суспільстві; ресурсні: рівень людського капіталу,
залучення та утримання кваліфікованого та креативного персоналу;
фінансові: доступність фінансових ресурсів, наявність програм пільгового
фінансування соціально-значимих креативних проектів; соціальнокомунікаційні: рівень соціального капіталу, залученість населення до
соціальних мереж; рівень сприйняття соціальних проектів.
8. Концепція креативних локацій (районів, кварталів, хабів, кластерів),
яка виникла та формувалась як напрям нової організаційної моделі розвитку
міст, мегаполісів, метрополій на межі індустріальної та постіндустріальної
епох, на сучасному етапі поширюється на неурбанізовані території. Адже
хоча висока продуктивність праці в сільському господарстві приводить до
вивільнення робочої сили, не всі працівники, що мешкають на сільських
територіях, бажають змінювати спосіб життя та мігрувати у міста. Тому
створення креативних кластерів у сільській місцевості має позитивний
соціально-економічний ефект у країнах з різним рівнем розвитку навіть у разі
тимчасового їх характеру (фестивалі, творчі конкурси), а не тільки
постійного (креативні виробництва, етно-традиційні культурно-туристичні
заходи).
9. Пріоритетними напрямами підвищення конкурентоспроможності
креативної економіки України з огляду на конкретні цільові результати є
такі: формування цифрових майданчиків обміну інформацією та досвідом
205
щодо розвитку креативних видів діяльності; впровадження платформ
взаємодії органів публічного управління, креативного бізнесу та
громадянського суспільства, у тому числі шляхом створення онлайн-ресурсів
та проведення форумів, круглих столів; сприяння розвиткові видів
економічної діяльності, визначених як креативні індустрії в Україні, а також
форм креативного бізнесу на засадах конкурентного фінансування;
цілеспрямована кластеризація креативних видів діяльності з використанням
державно-приватного партнерства (у тому числі з метою відновлення
депресивних територій); заохочення креативності в усіх видах діяльності
шляхом стимулювання креативних бізнес-процесів та креативного
менеджменту, посилення захисту прав інтелектуальної власності;
формування національних та долучення до міжнародних креативних мереж;
створення стратегічних альянсів; державна підтримка виробництва (надання
послуг), експорту та внутрішнього споживання якісного вітчизняного
креативного продукту; запровадження ефективних інструментів моніторингу
порушення прав інтелектуальної власності, з розробленням превентивних
механізмів припинення порушень у сфері інтелектуальної власності;
адаптація національного законодавства у сфері інтелектуальної власності
згідно із зобов’язаннями, передбаченими Угодою про Асоціацію між
Україною та ЄС, відповідними положеннями регламентів ЄС та сучасного
міжнародного права; підтримка експорту креативних товарів та послуг;
імплементація сучасних технологій шляхом міжнародного технологічного
трансферу; поширення сучасних креативних освітніх технологій на всіх
рівнях освіти (дошкільна, початкова, середня, вища, додаткова, професійна)
та навчання у сфері захисту інтелектуальної власності; забезпечення
належної охорони та збереження об’єктів культурної спадщини.