Корчинська Наталія Миколаївна Ґендерні особливості професійної підго­товки студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччи­ни (кінець XX - початок XXI століття)

brief description

Корчинська Наталія Миколаївна, молодший науковий співробітник лабораторії зарубіжних систем професійної освіти і навчання Інституту професійно-технічної освіти НАПН України: «Ґендерні особливості професійної підго­товки студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччи­ни (кінець XX - початок XXI століття)» (13.00.04 - теорія і методика професійної освіти). Спецрада Д 70.052.05 у Хмельницькому національному університеті

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису

КОРЧИНСЬКА НАТАЛІЯ МИКОЛАЇВНА
УДК377:338.48]:305(560)"19/20"

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ У КОМЕРЦІЙНО-ТУРИСТИЧНИХ ЛІЦЕЯХ ТУРЕЧЧИНИ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК XХI СТОЛІТТЯ)

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти Педагогічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних
наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)

Науковий керівник доктор педагогічних наук, доцент
Сушенцева Лілія Леонідівна
(прізвище, ім’я, по батькові, науковий ступінь, вчене звання)

Хмельницький – 2017

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 24
ВСТУП 25
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ҐЕНДЕРНО ОРІЄНТОВАНОЇ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ
1.1. Проблема гендерної дискримінації в психолого-педагогічних дослідженнях 35
1.2. Професійна підготовка фахівців у системі професійної освіти крізь призму ґендерного підходу 57
1.3. Ретроспективний аналіз організації навчання та виховання студентів у професійних ліцеях в контексті гендерної політики Туреччини .78
Висновки до першого розділу 90
РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ ЗАСАДИ ГЕНДЕРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ В ПРОФЕСІЙНИХ ЛІЦЕЯХ В ТУРЕЧЧИНІ (В КІНЦІ ХХ- ХХІ СТОЛІТТЯ)
2.1. Загальна характеристика організації навчання в професійних
ліцеях за умов реформування професійної-технічної освіти Туреччини 93
2.2. Особливості реалізації гендерної концепції у професійній підготовці студентів комерційно-туристичних ліцеїв 112
2.3. Структурування змісту професійної підготовки студентів на засадах принципу ґендерної рівності 127
2.4. Використання у навчально-виробничому процесі інноваційних форм, методів і технологій навчання з урахуванням гендерних особливостей студентів 144
Висновки до другого розділу 156
РОЗДІЛ 3 ПОРІВНЯЛЬНО - ПЕДАГОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕНДЕРНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНІКІВ І ДІВЧАТ У ПРОФЕСІЙНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В ТУРЕЧЧИНІ ТА УКРАЇНІ
3.1. Загальні особливості організації навчально-виробничого процесу підготовки фахівців туристичної галузі в системі ПТО України 159
3.2. Порівняльний аналіз моделей підготовки юнаків і дівчат у
професійних навчальних закладах туристичного профілю Туреччини і України 170
3.3. Екстраполяція в Україні турецького досвіду професійної підготовки студентів у комерційно-туристичних ліцеях з урахуванням гендерних особливостей 183
Висновки до третього розділу 190
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ 192
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 197
ДОДАТКИ 226

Перелік умовних скорочень

АНТ (TÜBA) – Академія наук Туреччини ЄС – Європейський Союз
ЗПОП (SVET) – Зміцнення професійної освіти і підготовки МНО – Міністерство національної освіти
МПТОН – Модернізація професійно-технічної освіти і навчання НРО – Національна рада освіти
ОДВ (EFA) – «Освіта для всіх» - міжнародний рух під егідою ЮНЕСКО ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ПОД – Програма обумовленої грошової допомоги
ППТО (MEGEP) –- Посилення професійно-технічної освіти ПСР – Партія справедливості та розвитку
РПТО – Рада професійно-технічної освіти
ЮНЕСКО – Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури
CEDAW – Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок
TÜSİAD – Асоціація турецьких промисловців і підприємців
TURKSTAT – Турецький інститут статистики

ВСТУП
Актуальність дослідження. Україна перебуває на шляху розбудови демократичного суспільства, де панують паритетні взаємини, що неможливо без рівності на гендерному рівні. Із початку нового тисячоліття в системі освіти України фіксують факт переосмислення гендерної проблематики, проводять дослідження щодо впровадження основ гендерної рівності в початковій і вищій освіті. Однак система української професійно-технічної освіти (ПТО) залишається поза фокусом гендерних студій. Важливо, щоб модернізація якості української професійно-технічної освіти передбачала отримання юнаками й дівчатами професійних знань і навичок на основі гендерної рівності, що своєю чергою сприяло б усуненню гендерних стереотипів у суспільстві та гендерної дискримінації на ринку праці. Суттєве наукове зацікавлення становить досвід зарубіжних країн із реформування й розвитку системи освіти на демократичних засадах, що прогнозує застосування гендерного підходу в освіті. На національному рівні гендерна рівність гарантована передовсім Конституцією України. У статті 24 наголошено на дотриманні прав людини та недопущенні дискримінації за ознакою статі в навчально-виробничій сфері зокрема. Україна підписала низку міжнародних документів: «Загальну декларацію прав людини ООН» (1948 р.), «Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» (1979 р.), «Пекінську декларацію та Платформу дій» (1995 р.),
«Стамбульську конвенцію» (2011 р.). Інтеграція гендерного підходу до
системи професійно-технічної освіти України регламентована нормативно- правовими документами, серед яких Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005 р.), постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної програми забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року», наказ Міністерства освіти і науки України «Про впровадження принципів гендерної рівності в освіту» (2009 р.) тощо.

Як і Україна, Туреччина має на меті інтегруватися до європейського простору, для цього проводить низку реформ. Від початку створення Турецької Республіки в 1923 році політика держави була зорієнтована на побудову демократичного суспільства з європейськими цінностями. Одним із головних досягнень того часу стало офіційне надання турецьким жінкам соціально-політичних свобод на рівні з чоловіками. Проблема гендерної рівності в турецькому суспільстві набула нової актуальності з кінця 90-х років ХХ століття, коли країна обрала курс на приєднання до європейської спільноти. Туреччина приєдналася до Копенгагенського процесу, тому спільно з представницькими організаціями Європейського Союзу проводить реформи в професійно-технічній освіті. У межах реформ організовано гендерний аналіз навчальних програм і форм навчання, розроблено методичні рекомендації. Для демократизації суспільства й досягнення расової, майнової та гендерної рівності Туреччина ратифікувала міжнародні документи: «Загальну декларацію прав людини», підготовлену ООН 10 грудня 1948 року; «Міжнародну угоду з економічних, соціальних і культурних прав» (1976 р.), що гарантувала кожному право на освіту, дотримання гендерної рівності та обов᾿язкову початкову освіту; «Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок» («CEDAW», 1979 р.), а також «Пекінську декларацію» (1995 р.). Рівні права на освіту для всіх громадян Туреччини декларовані Конституцією країни й «Основним законом про національну освіту».
У контексті дослідження становлять інтерес результати останніх
наукових розвідок українських учених, зокрема порівняльно-педагогічні студії з професійної підготовки фахівців в освітніх системах США (Н. Бідюк), Канади (Н. Микитенко, А. Чирва), Великої Британії (Н. Авшенюк, Л. Пуховська), Німеччини (Л. Отрощенко), Китаю (Н. Пазюра), а також вивчення досвіду інтегрування гендерного складника в навчально- виробничий процес країн Європи й Америки (Н. Горішна, І. Даценко,

С. Коваль, Л. Ковальчук, О. Костюк, В. Кравець, О. Кузнецова, Н. Кутова, В. Павловська, О. Токменко, А. Ягремцева та ін.).
Система освіти в Республіці Туреччина схарактеризована як у вітчизняних, так і в зарубіжних наукових працях. Зокрема, докладно проаналізовано систему освіти й новітні тенденції в освіті Туреччини (А. Газізова, О. Горшеньова, О. Карпенко, О. Литовченко, М. Сойлемез, С. Усманова, Ф. Якубов), систему довишівської освіти (С. Сапожніков, К. Салімова). Опису функціювання системи професійно-технічної освіти Туреччини сприяло осмислення праць турецьких учених Б. Ергіна (B. Ergin), Б. Кадера (B. Kader), А. Реджепа (A. Recep) та ін. Проблемі професійної підготовки студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини присвячено роботи М. Аксу (M. Aksu), Л. Атай (L. Atay), Н. Хаджиоглу (N. Hacıoğulu), а також ґрунтовна праця українського вченого Т. Десятова. Окремі аспекти порушеної проблеми репрезентовано в численних розвідках українських і зарубіжних учених, а саме за такими вимірами: принципи впровадження основ гендерної рівності у навчально-освітній процес вищої школи (О. Васильченко, Т. Говорун, Т. Голованова, С. Гришак, О. Кікінежді, І. Мунтян, Н. Приходько та ін.); гендерні започаткування в педагогічній освіті (І. Головашенко, І. Іванова, Л. Кобелянська, Н. Кутова, О. Луценко, А. Олійник, Л. Смоляр, О. Цокур та ін.); сутність поняття «гендер» у межах психології, соціології й культурології (А. Акин (A. Akın), С. Демірель (S. Demirel), Й. Дьокмен (Y. Dökmen), Е. Ерсой (E. Ersoy)), гендерна рівність у суспільстві та права жінок (Ф. Аджар (F. Acar), Х. Аринер (H. Arıner), А. Джандаш (A. Candaş), М. Тан (M. Tan), І. Устун (I. Ustun)).
Рефлексія теоретичних основ і практичне вивчення досвіду підготовки
студентів у професійно-технічних навчальних закладах (ПТНЗ) готельно- туристичного профілю в Україні порівняно з Туреччиною дали змогу з’ясувати, що розв’язання нагальних проблем гальмують суперечності між: потребами вітчизняної педагогіки в дослідженні досвіду зарубіжних країн

для адаптації його позитивних аспектів у практику навчання та недостатнім опрацюванням у контексті реалізації гендерного підходу до навчання; сучасними світовими стандартами туристичної освіти та потребами в удосконаленні законодавчого, змістового, організаційного й науково- методичного забезпечення студентів професійно-технічних навчальних закладів готельно-туристичного профілю відповідно до світових освітніх тенденцій; існуванням практичних напрацювань з упровадження гендерного підходу до професійно-технічної освіти Туреччини, що є актуальними для вітчизняної системи професійно-технічної освіти, і відсутністю об’єктивного осмислення на перетині гендерної теорії та туризмології в Україні.
Актуальність задекларованої проблеми, її соціально-педагогічна значущість, брак вивчення у вітчизняній порівняльній педагогіці зумовили обрання теми дисертації – «Гендерні особливості професійної підготовки студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччини (кінець ХХ – початок ХХІ століття)».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану науково- дослідних робіт Хмельницького національного університету з теми
«Психолого-педагогічна система становлення особистості фахівця» (ДР
№ 0114U005266). Тема дисертації затверджена вченою радою Хмельницького національного університету (протокол № 3 від 29 жовтня 2015 р.).
Мета дослідження – виявити гендерні особливості професійної підготовки студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини в кінці ХХ – на початку ХХІ століття, обґрунтувати можливості творчого використання прогресивних ідей турецького досвіду в системі професійно-технічної освіти України.
Відповідно до мети окреслено такі завдання:

1) розкрити сутність проблеми гендерної дискримінації в освіті в психолого-педагогічних дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених;
2) з’ясувати особливості реалізації гендерної політики в професійно- технічній освіті Туреччини;
3) обґрунтувати педагогічні засади гендерної організації професійного навчання студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини в кінці ХХ – на початку ХХІ століття;
4) здійснити порівняльно-педагогічний аналіз гендерних особливостей професійної підготовки студентів професійних навчальних закладів готельно-туристичного напряму Туреччини й України;
5) розробити методичні рекомендації щодо екстраполяції турецького досвіду організації навчально-виробничого процесу з урахуванням гендерних особливостей для вдосконалення професійно-технічної освіти України в готельно-туристичній сфері.
Об᾿єкт дослідження – система професійно-технічної освіти Туреччини (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Предмет дослідження – педагогічні засади гендерної організації професійної підготовки студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччини.
Досягнення поставленої мети та розв’язання окреслених завдань умотивували використання комплексу взаємопов’язаних методів дослідження. Теоретичні – аналіз, синтез, порівняння й узагальнення психологічних і педагогічних знань, які дали змогу вивчити нормативно- законодавчі документи, монографічну та навчально-методичну літературу з проблем упровадження гендерного підходу в системі освіти Туреччини для обґрунтування основних положень дослідження; інтерпретаційно- аналітичний, що сприяв концептуальному аналізові документальних і наукових джерел; метод термінологічного аналізу, що забезпечив потрактування сутності досліджуваних педагогічних понять; метод

системно-структурного аналізу, що дав змогу виявити гендерні особливості професійної підготовки студентів комерційно-туристичних коледжів Туреччини; метод екстраполяції, який допоміг спрогнозувати перспективи використання турецького досвіду в системі професійної освіти і навчання України; емпіричні – спостереження, бесіди, дискусії з студентами й викладачами готельно-туристичних коледжів України.
Джерельна база дослідження містить 290 найменувань, із них 150 – зарубіжні видання. У процесі наукового пошуку використано праці українських і турецьких дослідників із соціології освіти; соціально- економічні, педагогічні студії з проблем удосконалення системи професійно- технічної освіти Туреччини та України; аналітичні матеріали, законодавчо- нормативні документи Турецької Республіки, Міністерства національної освіти Туреччини (Закон «Про професійну освіту» № 3308, «Основний закон про національну освіту» № 1709, доповідь «Реформування турецької професійної освіти і навчання. Огляд турецьких ПТО» (2010 р.)), Міністерства розвитку Турецької Республіки («Восьмий п’ятирічний план розвитку середньої освіти: загальна освіта, професійна освіта, технічна освіта» (2001 р.)); Міністерства сім’ї і соціальної політики Турецької Республіки (Закон «Про захист сім’ї і попередження насилля проти жінок»
№ 6284), Верховної Ради України, Міністерства освіти і науки, Міністерства
соціальної політики України (Закон «Про професійно-технічну освіту» (1998 р.)), Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків» № 2866-IV); звіти міжнародного проекту «Gender& Diversity in VET»; статистичні дані «Eurostat»; офіційні документи й аналітичні матеріали міжнародних організацій, які опікуються проблемами сучасної освіти та розвитку суспільства (доповіді, резолюції, банки даних), зокрема «UNESCO», ООН, Ради Європи, «The European Training Foundation», Фонду імені Генріха Бьолля; матеріали спеціалізованих періодичних видань
– міжнародних: «Journal for Critical Education Policy Studies», «European

Journal of Teacher Education», «European Journal of Education»; турецьких:
«Sosyal Politika Çalışmaları Dergisi», «Türk Öğretim Derneği»; українських:
«Професійна освіта», «Порівняльна професійна педагогіка», «Професійно- технічна освіта»; довідково-енциклопедичну літературу; матеріали національних і міжнародних конференцій; інформаційні ресурси мережі Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше у вітчизняній педагогічній науці на основі системного аналізу були виявлені гендерні особливості в професійному навчанні студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччини (позитивні особливості: відносна гендерна збалансованість студентсько-викладацького складу в комерційно-туристичних ліцеях; упровадження гнучких особистісно орієнтованих навчальних програм і планів у межах реформи ПТО; уведення принципів критичної і гендерної педагогіки (відмова від домінантної ролі в навчальному процесі викладача, надання студентам більшої самостійності); негативні особливості: гендерна диспропорція серед студентів і викладачів окремих професійно-технічних ліцеїв; загальна орієнтація навчальних програм на навчання хлопців; вияви гендерної і вікової дискримінації в підручниках із професійного спрямування, демонстрація приниження ролі жінок у суспільно-політичному житті країни в минулому й теперішньому часі, акцент на пасивності, покірності жінок у підручниках із гуманітарних курсів); обґрунтовано педагогічні засади гендерної організації професійного навчання студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини в кінці ХХ – на початку ХХІ століття (проведення загальної державної політики реформування системи ПТО, унаслідок чого до змісту освіти інтегруються досягнення гендерної педагогіки, використання інноваційних методів взаємодії зі студентами, виведення гендерних стереотипів із навчального процесу, гуманізація педагогічної взаємодії); здійснено порівняльно- педагогічний аналіз гендерних особливостей професійної підготовки

студентів професійних навчальних закладів готельно-туристичного напряму Туреччини й України, розроблено методичні рекомендації щодо екстраполяції турецького досвіду організації навчально-виробничого процесу з урахуванням гендерних особливостей для вдосконалення професійно- технічної освіти України в готельно-туристичній сфері; удосконалено зміст, форми й методи організації професійного навчання в навчальних закладах готельно-туристичного профілю; подальшого розвитку набули положення щодо необхідності впровадження основ гендерної освіти в навчальних закладах готельно-туристичного профілю України; до наукового обігу введено нові факти, теоретичні ідеї, маловідомі автентичні джерела щодо гендерних особливостей професійної підготовки фахівців готельно- туристичної сфери в Туреччині.
Практичне значення одержаних результатів умотивоване обґрунтуванням рекомендацій щодо можливостей трансферу зарубіжного досвіду в практику педагогічної діяльності у вітчизняній професійно- технічній школі на гендерних засадах, розробленням і впровадженням методичних рекомендацій для педагогічних працівників «Гендерні особливості підготовки фахівців з готельного та туристичного обслуговування: досвід Туреччини»; окресленням перспектив адаптації зарубіжних ідей реалізації гендерного підходу до навчання й виховання, що слугуватиме методичною базою для підвищення ефективності системи освіти в Україні (для проведення просвітницької, освітньої, виховної роботи в учнівських і студентських колективах, для реалізації основних положень гендерного підходу в практиці діяльності освітніх закладів). Результати дослідження можуть бути використані для розроблення й викладання курсів з історії вітчизняної та зарубіжної педагогіки, порівняльної педагогіки, у процесі укладання навчальних посібників. Положення й висновки дисертації варто застосовувати для організації сучасного освітнього процесу в системі

дошкільної, шкільної та вищої освіти, підготовки й удосконалення кваліфікації педагогічних кадрів.
Результати дослідження впроваджено в практику роботи Рівненського економіко-технологічного коледжу (довідка № 01-10/174а від 20.04.2017), Бурштинського торгівельно-економічного коледжу Київського національного торгівельно-економічного університету (довідка № 489, від 30.05.2017), Вищого професійного училища Національного авіаційного університету (довідка № 131 від 07.06.2017), Львівського професійного коледжу готельно-туристичного і ресторанного сервісу (довідка № 231 від 14.06.2017), Хмельницького національного університету (довідка № 27 від 14.06.2017).
Апробація результатів дослідження проведена під час науково- практичних конференцій і методологічних семінарів різного рівня: міжнародних – «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору» (Київ, 2012 р.), «Інновації в освіті: сучасні підходи до професійного розвитку вчителів іноземних мов» (Ніжин, 2014 р.),
«Управління в освіті» (Львів, 2017 р.), «Інновації та сучасні технології в системі освіти: внесок Польщі та України» (Сандомир, Польща, 2017 р.); усеукраїнських – «Соціальне партнерство як інструмент оновлення змісту професійно-технічної освіти» (Кривий Ріг, 2013 р.); «Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні» (Львів, 2017 р.); науково-методологічних семінарів –
«Розвиток порівняльної професійної педагогіки у контексті глобалізаційних та інтеграційних процесів» (Хмельницький, 2013, 2014, 2017 рр.); на засіданнях кафедри практики іноземної мови та методики викладання Хмельницького національного університету (Хмельницький, 2015–2017 рр.).
Публікації. Основні результати дисертації представлено в 13 публікаціях, серед яких: 6 статей у провідних наукових фахових виданнях України, із них 1 у виданні, що входить до міжнародних наукометричних баз

даних; 6 – у збірниках наукових праць і матеріалів конференцій; 1 методичні рекомендації.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (290 найменувань, із них 150 – іноземними мовами), десяти додатків на 43 сторінках. Загальний обсяг дисертації – 203 сторінки, обсяг основного тексту – 176 сторінок основного тексту. Робота містить 10 таблиць, 1 рисунок.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів дослідження проблеми гендерних особливостей професійної підготовки студентів у комерційно-туристичних ліцеях Туреччини (кінець ХХ – початок ХХІ століття) дало змогу сформулювати концептуальні висновки.
1. Унаслідок загального аналізу психолого-педагогічної літератури, присвяченої гендерним дослідженням у різних країнах світу, обґрунтовано провідні етапи виникнення й розвитку гендерних студій, що сфокусовані на подоланні гендерної дискримінації в освіті. Схарактеризовано основні засади теорії гендеру як методологічного підґрунтя зазначеної проблеми. З’ясовано, що гендерні дослідження є одним із наслідків феміністичного руху. Витлумачено сутність і зміст жіночих та гендерних праць у західних країнах, Україні й Туреччині. Виявлено, що більшість із них висвітлюють такі теми, як освіта жінок і досягнення гендерної рівності в сучасних навчальних закладах, працевлаштування жінок та гендерна сегрегація на ринку праці, насилля в сім᾿ї, соціальні й політичні права жінок. Гендерні дослідження сягають корінням жіночих досліджень, проте в турецьких академічних колах і досі немає їх чіткого розмежування.
2. Виокремлено особливості реалізації гендерної політики в професійно-
технічній освіті Туреччини, що вплинули на розвиток гендерного підходу в межах цього соціального інституту. Констатовано, що Туреччина має централізовану структуру управління освітою. Відповідальним за проведення всіх освітніх реформ у країні є Міністерство національної освіти. Реалізація реформ у системі ПТО Туреччини суттєвою мірою пов’язана зі співпрацею з європейськими освітніми фондами й організаціями, має на меті розвиток турецької системи ПТО відповідно до європейських стандартів професійно-

технічної освіти. Гендерний підхід в освіті Туреччини регламентований низкою нормативно-правових актів (як міжнародних, так і суто турецьких). Нормативно-правове забезпечення гендерної рівності в Туреччині набуло системного характеру в 90 рр. ХХ століття, коли внаслідок діяльності жіночих рухів й академічних кіл з’явилися центри жіночих і гендерних досліджень, були започатковані університетські курси з гендерної тематики. Особлива увага акцентована на освіті дівчат, оскільки вони мають значно менше, порівняно з хлопцями, можливостей для продовження загальної середньої і професійно-технічної освіти.
3. Аналіз педагогічних засад гендерної організації професійного навчання студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини в кінці ХХ – на початку ХХІ століття засвідчив, що основними здобутками в реформуванні системи професійно-технічної освіти країни на основі гендерного підходу стали: відмова в навчанні від підходів традиційної педагогіки, яка базована на домінантній ролі педагога, і звернення до підходу, за якого студент більш активно й самостійно бере участь у процесі навчання, налагоджує діалог із викладачем, вчиться критично мислити; використання викладачами гендерно чутливих методів викладання; уведення нових програм, орієнтованих на особисті інтереси та здібності студентів, можливість вивчати дисципліни, які мають гендерну тематику; розроблення спеціалізованих курсів із гендерної рівності для професійно-технічних навчальних закладів.
За результатами проведеного дослідження виокремлено низку гендерних особливостей професійного навчання студентів комерційно-туристичних ліцеїв Туреччини. Позитивні особливості: відносна гендерна збалансованість у комерційно-туристичних ліцеях; збільшення годин на предмети гуманітарного напряму, у межах яких упроваджено елементи гендерної освіти; практика змішаного навчання (хлопці й дівчата) в Анатолійських технічних ліцеях для дівчат; упровадження гнучких особистісно орієнтованих навчальних програм і планів на тлі реформи ПТО;

політика залучення до системи ПТО більшої кількості жінок-викладачів, які можуть слугувати рольовими моделями як для дівчат, так і для хлопів; використання гендерно нейтрального ілюстративного матеріалу в професійних підручниках; утілення принципів критичної і гендерної педагогіки (відмова від домінантної ролі в навчальному процесі викладача, надання студентам більшої самостійності); розроблення спеціального курсу з гендерної рівності в системі ПТО Туреччини відповідно до досвіду країн ЄС. Негативні особливості: гендерний дисбаланс в Анатолійських технічних школах для дівчат через непрестижність професій, які можна здобути, застарілий навчальний план; вияв у професійних підручниках гендерної й вікової дискримінації через опис деяких професій; тенденції до спотворення фактів, приниження ролі жінок у суспільно-політичному житті країни, акцент на їхній пасивності; дискримінація дівчат під час проходження виробничої практики. Аналіз навчальних програм і підручників турецьких комерційно- туристичних ліцеїв виявив, що, попри спроби реформувати систему ПТО Туреччини й утілити принципи критичної, феміністської і гендерної педагогіки в навчальний процес, у змісті й формах навчання все ще наявні гендерні стереотипи та гендерна сегрегація, яка пізніше позначається на ринку праці у вигляді дискримінації жінок.
4. Виконано порівняльно-педагогічний аналіз гендерних особливостей
професійної підготовки студентів професійно-технічних навчальних закладів готельно-туристичного напряму Туреччини й України. Виокремлено спільні (орієнтація на відповідність державним вимогам, потребам ринку праці; упровадження модульної системи навчання; пошук шляхів модернізації та реформування змісту; наявність офіційних документів, які забезпечують інтеграцію гендерного підходу в освіту; змішані групи студентів; наявність гендерних стереотипів у підручниках, гендерної дискримінації під час проходження практики) та відмінні підходи до підготовки студентів у системі ПТО обох країн. У Туреччині зафіксовано: варіативність і гнучкий характер

освітніх програм; демократизацію процесу навчання, у межах якої впроваджують принципи гендерної педагогіки (дотримання гендерного балансу серед студентського й викладацького складу, використання індивідуального підходу до викладання, можливість обирати дисципліни відповідно до інтересів студентів); широке використання сучасних методик та інноваційних технологій; наявність дисциплін гуманітарного циклу, у контексті яких подають базові відомості про гендерну рівність, гендерний аналіз навчальних програм і підручників із боку науковців; наявність науково-методичних розробок гендерної тематики для студентів і викладачів ПТНЗ). В Україні констатовано: неможливість обрання індивідуальної освітньої траєкторії; низький рівень організації самостійної роботи та практичної підготовки студентів; відсутність навчальних предметів гендерної тематики.
5. Обґрунтовано можливості використання раціональних ідей досвіду
Туреччини для вдосконалення професійної підготовки фахівців із туризму й готельного господарства в Україні, зокрема: реформування та оновлення нормативно-законодавчої бази (розроблення нового покоління стандартів); створення нових програм підготовки фахівців; формування варіативного блоку навчальних планів на основі доцільності вивчення студентами спеціалізованих дисциплін; уведення нових дисциплін; професійна орієнтація навчальних дисциплін, їхня практична, прикладна спрямованість; уведення елементів гендерної освіти для формування толерантного, демократичного, справедливого суспільства та боротьби з гендерною нерівністю на ринку праці, використання з цією метою особистісно орієнтованого підходу до викладання, ліквідація прихованого навчального плану, гендерний аналіз підручників, навчальних планів і навчального середовища студентів; диверсифікація практичної підготовки (розширення можливостей та збільшення термінів проходження практики на робочому місці, організація

практики студентів за кордоном); особливий акцент на вивченні іноземної мови.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми підготовки фахівців для готельно-туристичної галузі. До напрямів подальших наукових пошуків належать такі: практична підготовка студентів комерційно- туристичних ліцеїв Туреччини в умовах мінливого ринку; особливості мовної підготовки студентів Анатолійських ліцеїв туризму й готельного господарства; вивчення досвіду професійної підготовки фахівців із туризму в країнах Східноєвропейського та Азійського регіонів.