Кошманова Тетяна Сергіївна. Розвиток педагогічної освіти у США (1960 - 2000 рр.)

brief description

Кошманова Тетяна Сергіївна. Розвиток педагогічної освіти у США (1960 - 2000 рр.): Дис... д-ра пед. наук: 13.00.04 / Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. - К., 2002. - 589арк. - Бібліогр.: арк. 428-498

Кошманова Т.С.Розвиток педагогічної освіти у США (1960-2000 рр.). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2002.
У дисертації досліджуються процес становлення і розвитку педагогічної освіти у США протягом 1960-2000 рр., виявляються генеза, сутність, провідні тенденції та чинники розвитку педагогічної освіти у США у досліджуваний період, які зумовлюють загальний механізм її функціонування як цілісної системи, що гарантує підготовку компетентних педагогічних кадрів.
На основі вивчення оригінальних джерел здійснено аналіз теоретико-методологічних засад педагогічної освіти у США, досліджено процес становлення і реформування курікулуму підготовки вчителів, проаналізовано сучасні засадничі ідеї та шляхи теоретичної і практичної підготовки вчителів. У дисертації здійснено аналіз підготовки вчителів у Школах професійного розвитку, обґрунтовано сучасні тенденції, перспективи вдосконалення підготовки вчителів у США і на цій основі запропоновано теоретико-практичний підхід до реформування педагогічної освіти України в сучасних соціально-економічних реаліях переходу до ринкової економіки.

У результаті проведеного дослідження виявлено, що процес розвитку педагогічної освіти у США (1960-2000 рр.) еволюціонував як динамічна система, спрямованість якої визначаласясоціально-економічними передумовамирозвитку суспільства. Соціально-мобільні й соціально-продуктивні функції ринкової економіки були могутніми чинниками становлення американської педагогічної освіти. Соціально-продуктивний вплив мав місце на забезпечення адекватної підготовки достатньої кількості вчителів за помірковану ціну. Соціально-мобільні запити ринку стимулювали трансформації класичного закладу педагогічної освіти (нормальної школи) у поліпрофесійну освітню установу (багатопрофільний університет). Обидві ці форми ринкового впливу мали тенденцію знижувати статус педагогічної освіти і руйнувати якість професійної підготовки.Соціально-історичні передумовирозвитку педагогічної освіти у США протягом 1960-2000 рр. визначалися характером і динамікою підготовки вчителів у єдності таких основних етапів:1960-1970 рр. -завершення еволюції нормальних шкіл через учительські коледжі до багатопрофільних університетів;поширення руху есенціалізму назад до основ” вивчення наук, проведенняреформ середньої школи та вищої професійної освіти, зумовлених соціально-політичними, соціально-психологічними і економічними наслідками запуску радянського супутника у 1957 році і прийняттям Закону про освіту в інтересах національної оборони” (1958 рік); знання й підготовка вчителів починають розглядатися як ринковий товар у єдності трьох взаємопов’язаних компонентів: педагогічна освіта як цінність державна, соціальна й особистісна; здійснюється активний пошук шляхів реформування педагогічної освіти на біхевіористичних засадах розвитку педагогічної ефективності, компетентності і майстерності; у цей же час спостерігається тенденція до врахування інтересів меншин і прав людини у курікулумах педагогічних закладів; у1971-1980 рр.було запроваджено нові шляхи підготовки вчителів на засадах соціал-конструктивізму з наголошенням на активній участі людини у набутті знань; у1981-1990 рр. були створені національні стандарти педагогічної освіти, які стали механізмом акредитації та сертифікації програм, відбулася зміна парадигми педагогічної освіти на засадах конструктивізму, продовжувався пошук шляхів співробітництва між вчителями середніх шкіл і викладачами педагогічних спеціальностей університетів на основі рівноправного партнерства та співробітництва у Школах професійного розвитку.Філософськими передумовамирозвитку педагогічної освіти у США (1960-2000 рр.) було домінування певної освітньої філософії на кожному з визначених етапів: протягом 1960-1970-х рр. підготовку вчителів визначав вплив есенціалізму та біхевіоризму; у 80-х рр. ХХ ст. спостерігався вплив есенціалізму, філософського аналізу, а також поступове зростання інтересу до когнітивних і соціал-конструктивістських концепцій; протягом 90-х рр. ХХ ст. теоретико-методологічні засади підготовки вчителів у США визначав вплив соціал-конструктивізму і постмодернізму; вагомим також був і широкий спектр інших теоретичних підходів, що є особливо характерним для плюралістичного суспільства США, університети і педагогічні коледжі якого нерідко дотримуються різноманітних теоретичних концепцій при структуруванні змісту педагогічної освіти.
Вивчення процесу становлення, варіативності, динаміки реформування змісту педагогічної освіти США, складових його структури в єдності основних компонентів уможливлює певні висновки й узагальнення рекомендацій вчених щодо його вдосконалення, а саме: природа курікулуму та його вплив на якість підготовки вчителів є об’єктом постійного аналізу викладачів загальноосвітніх, професійно-педагогічних предметів й інтегративних дисциплін, шкільних працівників. Розробляються програми педагогічної освіти з урахуванням концептуалізації змісту діяльності вчителя, звертається увага на потребу, вчителя у відповідних професійно-педагогічних знаннях і вміннях. Розробляється система стандартів як важлива умова підвищення якості підготовки фахівців; ці стандарти слугують регуляції процесу педагогічної освіти, нормам діяльності студентів - майбутніх учителів стосовно розвитку рефлективного педагогічного мислення, оволодіння знаннями та уміннями професійної діяльності вчителя та критеріями самооцінки студентами результатів їхнього учіння навчати школярів; аналіз пропозицій реформ (1960-2000 рр.) дозволяє виділити 10 педагогічних ролей у світлі вимог свого часу до підготовки вчителів:компетентний вчитель; майстер викладання; будівничий спільноти; педагог-майстер; турботливий вчитель; учитель-актор; учитель, який розв'язує проблеми і приймає рішення; інформований учитель; культурно-сензитивний учитель; допитливий учитель.
Дослідження сучасних підходів до організації педагогічної освіти у США дозволило визначити засадничі ідеї та шляхи теоретичної й практичної підготовки вчителів, набуття ними лабораторно-клінічного досвіду у системі концептуальних моделей навчання і сучасної філософії педагогічної освіти. До таких ідей відносяться:концепції критичної педагогіки, яка передбачає організацію процесу педагогічної освіти на засадах демократичних цінностей, мультикультуралізму, етики, співчуття, справедливості, оновленого характеру взаємовідносин та солідарності;теоретичні ідеї соціал-конструктивізму, що відображають вплив соціального довкілля на формування особистості майбутнього педагога, який, осмислюючи власний досвід, будує та вдосконалює унікальне розуміння себе і світу та впливає на цей світ;ідеїпедагогічної антрополоґії, що сприяють кроскультурному розумінню людей і вивченню етнічної ідентичності особистості, її культури, мови та вихованості. Навчання майбутнього педагога відповідно до моделей соціального конструктивізму і критичної педагогіки змінює традиційні погляди на підготовку вчителів, передбачає використання широкого арсеналу організаційних форм і методів педагогічної освіти.
Проведений аналіз матеріалів інноваційного навчання і напрямів реформування системи професійного становлення майбутніх учителів і педагогів-практиків у Школах професійного розвитку свідчить, що це альтернативний, інтегрований заклад педагогічної освіти студентів і безперервного розвитку працюючих шкільних учителів з одночасним вдосконаленням навчально-виховного процесу вищої педагогічної і середньої шкіл. Нова організаційна структура сприяє реалізації великої кількості першо- і другочергових змін; підтримує реалізацію важливих для педагогічної освіти ХХІ ст. проблем справедливості, рівноправності і неупередженості у навчанні усіх рівнів. У Школах професійного розвитку вчителів досягається функціональна єдність стабільних (базові фундаментальні знання з педагогіки, психології і філософії освіти) і змінних (інноваційність, творчість, особливості профілю наукової підготовки студентів, їх особистісних інтересів і схильностей) складових професійної підготовки. Це нововведення слугує основним механізмом забезпечення співробітництва та партнерства між шкільними вчителями та викладачами педагогіки університетів, є своєрідною навчальною клінікою”, в якій студенти майбутні вчителі оволодівають лабораторно-клінічним та інтернатурним досвідом; відбувається професійна адаптація вчителів-початківців в умовах педагогічного наставництва; проводяться педагогічні дослідження досвідченими вчителями й університетськими викладачами. Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що становлення Шкіл професійного розвитку ще не є завершеним процесом, оскільки в сучасному педагогічному світі США не створено достатніх умов, необхідних для радикальних змін, які пропонують у своїх доповідях автори концепції у Школах професійного розвитку.
Виявлено і класифіковано провідні тенденції розвитку педагогічної освіти США протягом 1960-2000 рр., а саме:організаційно-структурнітенденції(завершення еволюції нормальних шкіл через учительські коледжі до багатопрофільних вищих навчальних закладів або університетів; становлення основ багаторівневої професійної підготовки; збільшення терміну педагогічної підготовки фахівців у вищих навчальних закладах);сутнісно-визначальнітенденції(домінування філософії постмодернізму і соціал-конструктивізму при підготовці сучасних вчителів, загальна тенденція до демократизації й гуманізації процесу навчання; активізація феномена учіння педагога та його учнів, розгляд учіння як процесу осмислення власного педагогічного досвіду на основі неперервності освіти; прагнення до оптимального поєднання теорії і практики у загальнопедагогічній підготовці вчителя);змістовно-процесуальні тенденції(зміцнення загальноосвітнього компонента підготовки педагога; виділення базового компонента педагогічних знань учителя; поліпшення знань вчителів з фахового предмета; розумне співвідношення та єдність інваріантного і варіативного компонентів педагогічної освіти; прагнення до акредитації програм підготовки учителя; збільшення обсягу педагогічної практики студентів в структурі інтернатури при Школах професійного розвитку вчителів; прагнення організаторів педагогічної освіти до встановлення стосунків рівноправного партнерства та співробітництва між викладачами університетів і вчителями шкіл; вдосконалення механізму державних стандартів, ліцензування й акредитації. Дослідження доводить, що специфіка кожного з названих етапів визначається такимизакономірностями:зумовленістю процесу становлення педагогічної освіти особливостями соціально-економічного, суспільно-політичного розвитку США; залежністю змісту підготовки вчителів від світових і національних тенденцій розвитку підготовки вчителів. Такимисуперечностямипротягом 1960-2000 рр. були:1960-1970 рр. між завершенням еволюції нормальних шкіл через учительські коледжі до багатопрофільних вищих навчальних закладів або університетів і невідповідністю розвитку теорії педагогічної освіти щодо вимог університетів; між поширенням руху есенціалізму ("назад до основ" вивчення наук) і невідповідністю сутності педагогічних реформ;80-ті рр. між поширенням когнітивізму, постмодернізму й конструктивістської моделі учіння в дидактиці і домінуванням біхевіоризму у професійній підготовці вчителів; між необхідністю реформування педагогічної освіти згідно з вимогами часу і неготовністю суспільства до ґрунтовних реформ і подолання стереотипів мислення;90-ті рр. між необхідністю створення нової парадигми підготовки вчителів на засадах постмодернізму і соціал-конструктивізму та практичною неготовністю вчителів до встановлення рівноправного партнерства між школами й університетами в умовах співробітництва у Школах професійного розвитку.

Визначено спільні та відмінні, порівняно із світовими, тенденції розвитку педагогічної освіти США: прагнення до вироблення філософії освіти ХХІ ст. на засадах постмодернізму, що сприяє розвитку діалогу культур і цивілізацій у системі освіти з повагою та довірою до кожної етнічної спільноти; особистісного розвитку молодої людини з урахуванням її диверситивності; орієнтації на подолання авторитаризму у всіх сферах системи освіти: управління, організації навчально-виховного процесу, взаємодії адміністрації, педагогів та учнів, студентів, міжособистісних взаємин в учнівському і студентському колективах; інтеґрація педагогічної освіти із збереженням багатовікових традицій різних культурно-історичних типів суспільства.
Система української професійної освіти в нових соціально-економічних умовах здійснює пошук шляхів її реформування з урахуванням світових тенденцій. У цьому контексті заслуговує на увагу обґрунтований у дослідженні теоретико-концептуальнийпідхіддо підготовки вчителя в сучасних соціально-економічних реаліях. Сутність підходу полягає у концентричному принципі побудови програми педагогічної освіти, що включає три рівні (когерентних концентрів) набуття теоретико-практичних професійних знань на засадах формування педагогічного мислення, оволодіння педагогічними знаннями, забезпечення інтеграції педагогічного мислення, знань та умінь у процесі набуття досвіду практичної діяльності, що пов'язані єдністю і наступністю змісту, мети і завдань, і дозволяють будувати повноцінну систему навчання з опануванням педагогічної діяльності. Взаємозв'язок і наступність цих рівнів, їх спрямованість на розв'язання основних завдань професійної підготовки дозволяють формувати у студентів уміння самостійно та творчо розв'язувати завдання навчально-виховного процесу у різноманітних умовах роботи освітніх закладів.

Побудована на принципах гуманізму, демократизму, мультикультуризму, креативності, американська система педагогічної освіти має великі потенційні можливості. Заслуговують на творче використання такі аспекти:
децентралізація управління педагогічної освіти;
розробка концептуальних засад педагогічної освіти з врахуванням факторів ринкового впливу;
вироблення стандартів професійної педагогічної освіти;
постмодерністські та соціал-конструктивістські моделі професійної педагогічної підготовки;
функціональне поєднання теоретичної й практичної підготовки майбутніх учителів, удосконалення професійної майстерності досвідчених вчителів, проведення наукових досліджень в умовах співробітництва з університетськими викладачами у Школах професійного розвитку;
забезпечення академічної свободи й інтелектуального самовираження та незалежності викладача в системі професійної педагогічної освіти;
створення національної ради з акредитації закладів педагогічної освіти.
Прогресивні ідеї можуть бути використані у реалізації положень Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті щодо підготовки педагогічних кадрів, а також у реалізації Державної програми Учитель”.
Разом з тим виявлено нові проблеми, котрі вимагають дослідження, зокрема: спільна педагогічна діяльність студентів - майбутніх учителів і педагогів-практиків у Школах професійного розвитку; підготовка аспірантів майбутніх викладачів педагогіки в американських університетах; теоретичні підходи до складання навчальних програм і планів підготовки педагогів у США; соціалізація педагогів-початківців в умовах педагогічного наставництва (менторинґу).