КОСИЦЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. АНАЛІТИЗМ І СИНТЕТИЗМ У МОРФОЛОГІЇ ТА СЛОВОТВОРЕННІ СУЧАСНОЇ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ

brief description

КОСИЦЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "АНАЛІТИЗМ І СИНТЕТИЗМ У МОРФОЛОГІЇ ТА СЛОВОТВОРЕННІ СУЧАСНОЇ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
КОСИЦЬКИЙ МИКОЛА МИКОЛАЙОВИЧ
УДК 811.14’06’366/’367’373.611
АНАЛІТИЗМ І СИНТЕТИЗМ У МОРФОЛОГІЇ ТА СЛОВОТВОРЕННІ
СУЧАСНОЇ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ
Спеціальність 10.02.14 – класичні мови. Окремі індоєвропейські мови
(новогрецька)
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Науковий керівник: Клименко Ніна Федорівна
доктор філологічних наук, професор,
чл.-кор. НАН України
Київ – 2015
ЗМІСТ
І. ВСТУП................................................................................................................. 5
Частина І............................................................................................................... 13
СПІВІСНУВАННЯ АНАЛІТИЧНИХ І СИНТЕТИЧНИХ ФОРМ У
МОРФОЛОГІЇ СУЧАСНОЇ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ.............................. 13
2.1 До передумов типологічних дефініцій. Вступ ............................................. 13
2.2 Співіснування чи конкуренція....................................................................... 15
2.2.1 До термінологічних визначень дослідження............................................. 19
2.3 Артикль новогрецької мови як маркер мовного аналітизму ...................... 21
2.4 Аналітизація іменникових категорій новогрецької мови ........................... 31
2.5 Риси аналітизму в системі дієслова новогрецької мови ............................. 43
2.5.1 Заперечення як риса аналітизму СНМ....................................................... 56
2.5.2 Частки новогрецької мови як складники аналітичних конструкцій....... 60
2.6 Риси аналітизму в системі прикметника СНМ ............................................ 71
2.7 Висновки до першого розділу........................................................................ 83
Частина ІІ.............................................................................................................. 87
ОСНОВО- І СЛОВОСКЛАДАННЯ НОВОГРЕЦЬКОЇ МОВИ ТА ЇХ
РОЛЬ У ПРОЦЕСАХ НОМІНАЦІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
РОЗВИТКУ МОВИ ............................................................................................. 87
3.1 Деякі особливості грецького словотвору. Вступ ......................................... 87
3.2 Словотвір у лінгвістиці................................................................................... 93
3.2.1 Місце словотворення в мовній системі...................................................... 93
3.2.2 Словотвір і час.............................................................................................. 96
3.2.3 До визначень................................................................................................. 99
3.3 Характеристика складних слів..................................................................... 105
3.3.1 Єднальний елемент .................................................................................... 108
3.3.3 Внутрішній синтаксис ............................................................................... 113
3.3.4 Можливі класифікації................................................................................ 121
3.4 Основні морфологічні одиниці.................................................................... 127
3.4.1 Іменник........................................................................................................ 127
3.4.2 Афіксоїди у складі композитів ................................................................. 134
3.4.3 Прикметник................................................................................................. 147
3.4.4 Дієслово....................................................................................................... 154
3.5 Висновки до другого розділу....................................................................... 159
IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ........................................................................... 163
V. ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................. 170
5.1 ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА. СЛОВНИКИ............................................ 193
5.2 ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ .............................................................................. 195
VI. ДОДАТКИ .................................................................................................... 196
6.1 Додаток № 1.............................................................................................. 196
Каталог складних слів СНМ, використаних у дослідженні ....................... 196
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ТА АБРЕВІАТУР
Новогрецька частина
ΑΟΡ – αόριστος
Αρ. –άρθρο
ΑΕ, αρχ.ελλ. – αρχαία ελληνικά
Βοηθ. – βοηθητικό
Επιθ. – επίθετο
Επιρρ. – επίρρημα
ΕΝΣ – ενεστώτας
κλ. επ. – κλιτικό επίθημα
Μετ. – μετοχή
ΝΕ – Νέα Ελληνική, νεοελληνικός
Ον. – όνομα, ονομαστικός
Ορ. Αρ. – οριστικό άρθρο
ΠΡΚ – παρακείμενος
ΠΡΤ – παρατατικός
Πρ. – πρόταση
Προθ. – πρόθεση
πτ. - πτώση
Ρ – ρήμα
Συγκριτ. – συγκριτικός
Υπερθ. - υπερθετικός
ΥΠΡ - υπερσυντέλικος
Українська частина
англ. – англійська мова
Д – дієслово
Даф – дієслівний афіксоїд
ДГМ – давньогрецька мова
І, ім. – іменник
іт. – італійська
ЛСМ – лексико-семантичне поле
нім. – німецька мова
осн. - основа
П – прикметник
Паф – прикметниковий афіксоїд
Пр. - прислівник
спол. гол – сполучна голосна
СЗ – синтаксичний зв’язок
СП – ступені порівняння
СНМ – сучасна новогрецька мова
СУМ – сучасна українська мова
СС – складне слово
укр. – українська
фл. - флексія
фр. – французька мова
Ч – числівник
ЧМ- частини мови
5
І. ВСТУП
еномен аналітизму і синтетизму завжди викликав інтерес у
науковців-лінгвістів. Особливим поштовхом до вивчення цього
явища слугували спроби дати еволюційно-типологічну оцінку
окремій мові (чи групі споріднених мов) на тлі інших. Однак перші наукові
(морфологічні) типологічні дослідження викликали суперечливі думки від
схвальних до осудних [26, с. 370], що вимагає подальшого опрацювання цих
явищ. Одна з головних особливостей цього феномену полягає в тому, що він
проявляється на різних рівнях мови, не лише морфемному й на лексичному.
Така міжрівнева присутність вимагає вивчення явища у площині взаємодії
трьох складників граматики (морфології, словотвору, синтаксису) і, відповідно,
їхніх категорійних підсистем. Двоїсто-полярна природа аналітизму й
синтетизму зумовлює широку варіативність, багатоаспектність та
універсальність його проявів. Розкриття особливостей функціонування
аналітичних/синтетичних категорій мови передбачає їх дослідження в межах
функціональної граматики з урахуванням структурного підходу.
Поняттєвий апарат цього напрямку дослідження потребує уніфікації,
особливо коли йдеться про їх уживання на різних мовних рівнях, адже
спостерігаємо термінологічну розмитість, суперечливість тверджень фахівців і,
відповідно, різне трактування мовних процесів і станів.
Теоретичні розробки в цьому напрямку здійснювали Адмоні В., Аракін
В., Баллі Ш., Гак В., Грінберг Дж, Гухман М., Мартіне А., Комрі Б., Крамський
І., Купетова Н., Реформатський О., Сепір Е., Серебренніков Б., де Соссюр Ф.,
Смирницький О., та інші. Серед праць сучасних українських мовознавців,
присвячених феномену аналітизму-синтетизму в морфології сучасної
української мови виділяємо роботи Вихованця І., Дубової О., Загнітка А.,
Кислюк Л., Клименко Н., Стародуб К. У працях морфології новогрецької мови
це явище розглядають Бабінйотис Й., Вапулис Л., Голтон Д., Клерис Х.,
Ф
6
Макридж П., Мозер А., Раллі А., Тріандафіллідис М., Тсопанакис Й., ФіліпакіВорбуртон І., Хіла-Маркопулу Д.
У словотворі ці проблеми в теоретичному плані порушували Азарова Л.,
Брітікова К., Ґрещук В., Карпіловська Є., Ковалик І., Мислива-Бунько І., Нагель
В., Стишов О., У новогрецькій мові це Агатопулу Е., Анастасіаді-Сімеоніді А.,
Андріотис А., Каліопулу М., Макрідис А., Петропулу І., Раллі А., Хрістофіду А.
Їх висвітлювали також принагідно Віданов Є., Докуліл М., Дреслер В., Земська
Е., Клименко Н., Кубрякова Е., Серебренников Б., Фляйшер В., та інших.
Визначення понять аналітизму та синтетизму залежить від того, в якій
ділянці лінгвістики провадиться дослідження, під якими кутом розглядаються
ці явища. Ми відштовхуємося від формотворчих особливостей мови. Отож, у
морфології аналітизм указує на граматичне значення, яке реалізується поза
межами головного слова (допоміжні, службові слова, усталений порядок слів).
Синтетизм – реалізація граматичного значення в межах однієї форми слова
(внутрішні флексії, складання, суплетивізм, повтори), наприклад: διάβασα –
έχω διαβάσει; робитиму = буду робити. У словотворенні це трансформація
синтаксичних конструкцій, словосполучень у складні слова. Зауважимо, що
таке класичне розуміння цих понять (формотворення) нині лінгвістика
розширює і трактує дещо інакше, а саме, як мовну властивість, «що виявляється
на різних рівнях мовної системи» [30, с. 1]. Ми використовуємо ці поняття для
позначення полярних типів мовних властивостей через призму формотворення
у морфології та словотворенні.
Актуальність дослідження зумовлено відсутністю комплексних
наукових праць із морфології та словотвору новогрецької мови з погляду
розвитку аналітизму та синтетизму в морфології, синтаксисі та словотворенні
новогрецької мови. Актуальність дисертаційної теми зумовлено необхідністю
розкриття та ґрунтовного вивчення тих процесів у новогрецькій мові, що
впливають на формотворення, засоби та типологічні властивості, що
кваліфікуються як аналітичні/синтетичні, а також специфіки їх утворення та
функціонування. Встановлення тих тенденцій, які характерні для неї на
сучасному етапі її розвитку.
7
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри елліністики
Інституту філології Київського національного університету імені Тараса
Шевченка «Україно-грецькі мовні зв’язки», яка є частиною наукової теми
«Мови та літератури народів світу: взаємодія і самобутність», затвердженої
Міністерством освіти і науки України та розробляється науковцями Інституту
філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основна мета дослідження полягає в розкритті природи феномену
морфологічного та словотворчого аналітизму/синтетизму в сучасній
новогрецькій мові (СНМ). Важливо об’єктивно представити типологічні
характеристики новогрецької мови (частково в порівнянні з українською) на
теперішньому її етапі розвитку. Така мета зумовлює виконання низки завдань:
 формування, уніфікація та дефініція загальноприйнятної
термінологічно-смислової системи дослідження;
 простеження та виділення виявів аналітичних/синтетичних
утворень новогрецької мови;
 розкриття причин появи таких утворень;
 дослідження структури аналітичних/синтетичних одиниць та
спостереження за їх функціонуванням у мові;
 систематизація (класифікація) таких одиниць;
 констатація стану та окреслення тенденцій руху окремих підсистем
новогрецької мови;
Об’єктом дослідження є утворення лексико-синтаксичних конструкцій,
що за формою та змістом кваліфікуються як аналітичні/синтетичні, їхні
морфологічні та словотвірні категорії, а також їх взаємодія із категоріями
синтаксичного рівня мови.
Предмет дослідження становлять процеси утворення таких одиниць та їх
побутування у сучасній новогрецькій мові.
Матеріалом для дисертації слугували приклади з електронних
(зворотний Анастасіаді-Сімеоніді А., Тріандафіллідиса М.), друкованих
тлумачних (Бабінйотиса Г., Кріараса Е.,) та перекладних (Логотетиса В.,
8
Хорикова І.) й інших словників. Також приклади з текстів новогрецької
літератури, фольклору, періодичних видань (друкованих та електронних),
радіопередач та безпосереднього спілкування з нативними мовцями.
Дослідження здійснено з використанням таких методів:
 суцільної вибірки – за допомогою якої добирався матеріал для
дослідження;
 описовий – для систематизації, класифікації та узагальнення
матеріалу;
 зіставний (частково) – для визначення подібностей-розбіжстей в
оформленні морфологічних та словотвірних категорій в
новогрецькій та українській мовах;
 порівняльно-історичний (частково) – для можливості простеження і
реконструкції ретроспективних типологічних змін та конструкції
новогрецької мови;
 дистрибутивний (частково) – для співвіднесення складних слів із
словосполученнями і встановлення контекстного використання
аналітичних/синтетичних конструкції та складних слів;
 кількісний метод – для підрахунку продуктивності складних слів;
 метод трансформаційного аналізу для встановлення семантичного
відношення основ у складному слові.
Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні
морфологічних та словотворчих категорій новогрецької мови з погляду
аналітизму/синтетизму. Вперше простежуються особливості утворення слів та
конструкцій, що кваліфікується як аналітичні/синтетичні; здійснюється
класифікація їх типів. Узагальнюються особливості новогрецької мови, що
виявляються у взаємодії морфології, словотворення та синтаксису на сучасному
етапі її розвитку. У дослідженні вперше в грецькій та українській елліністиці
зібрано, систематизовано та проаналізовано мовний матеріал, який представляє
функціонування аналітичних/синтетичних конструкцій і слів, а також
принагідно визначено специфіку їхньої структури та семантичного значення
порівняно з українською мовою.
9
Теоретико-методологічною основою дослідження є функціональноструктурний підхід. На його основі розглядаємо реалізацію морфологічних і
словотвірних категорій та засоби їхнього вираження; також аналізуються їхні
функції відповідно до цих засобів вираження.
Теоретичне значення дисертації полягає у поглибленні знань із
теоретичної та функційно-категорійної граматик новогрецької мови в
комплексному підході до явища аналітизму/синтетизму на різних мовних
рівнях; у доповненні лінгвістичних досліджень, що стосуються феномену
аналітизму/синтетизму; в уточненні критеріїв оцінювання мовних явищ та
станів. Дисертація є матеріалом для подальших типологічних студій та
зіставної лінгвістики.
Практичне застосування роботи полягає в тому, що деякі положення,
розділи дослідження можна використовувати у викладанні теоретичних та
практичних курсів для підготовки фахівців-елліністів; для написання
посібників, підручників та зіставної граматики української та новогрецької мов;
матеріали дослідження можуть бути використані для укладання сучасних
перекладних словників новогрецької мови.
На захист винесено такі положення:
1. Аналітизм та синтетизм у вираженні словотвірних категорій тісно
пов’язаний з синтаксичним рівнем мови. Часто словосполучення є
мотиваторами складання основ. Отже, тип синтаксичного зв’язку, що існує у
словосполученні переноситься і в складне слово. Кваліфікація та дослідження
цих понять має відбуватися як характеристика окремих мовних підсистем.
2. До проявів аналітизму в системі категорій морфології новогрецької
мови відносимо: а) наявність артикля, б) скорочення кількості іменникових
флексій (відмінків), в) функціональне посилення прийменників у вираженні
відмінкових значень, г) відповідно, збільшення описових конструкцій за їх
участі, ґ) активне вживання часток і допоміжних дієслів у творенні дієслівних
часових форм, способів та ступенів порівняннях прикметників, д) варіативність
вживання заперечення з різними частинами мови.
10
3. До морфологічних рис синтетизму новогрецької мови зараховуємо:
а) наявність категорії відмінка, б) часткове використання аугменту в певних
часових дієслівних формах, в) особове різнооформлене закінчення пасивного
стану в усіх особах однини та множини, г) суфіксальне маркування форм
пасивного стану доконаних часів, ґ) суфіксальне утворення вищого та
найвищого ступенів порівняння прикметників.
4. На рівні словотвору в осново- та словоскладанні тенденції синтетизму
виявляються у збільшенні кількості складних слів. Ознаками яких є наявність
сполучної голосної та наявність певного виду синтаксичного зв’язку між
складниками.
5. Афіксоїди суттєво збільшують кількість складних слів (прикметників,
іменників), повторюючись у ряді слів із однаковим значенням. З іншого боку,
наявність у мові великої кількості складних утворень увиразнює риси її
аналітизму.
6. Тенденції до аналітизму/синтетизму новогрецької мови конкурують і
взаємодоповнюють одна одну.
Апробація результатів та основних положень дисертаційної роботи
здійснювалася на кафедрі елліністики Інституту філології Київського
національного Університету імені Тараса Шевченка у 2008-2011 роках. Також
на міжнародній науковій конференції «Рецепція наукової спадщини академіка
М. Я. Калиновича у сучасній філології», до 120-річчя від дня народження
академіка Михайла Яковича Калиновича (17 березня 2009 р., м. Київ);
всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 80-річному ювілею
професора Нікітіної Фіонілли Олексіївни «Класичні та сучасні мови у вимірах
теоретичної та прикладної лінгвістики» (4 грудня 2009 р., м. Київ);
всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Етнічні
виміри універсуму: мова, література, культура» (14 квітня 2010 р., м. Київ, м.
Київ); міжнародній науковій конференції до 80-річчя від дня народження
доктора філологічних наук професора С. В. Семчинського «Рецепція наукової
спадщини професора Станіслава Семчинського і сучасна філологія» ( 19-20
травня 2011 р., м. Київ); всеукраїнській науковій конференції за участю
11
молодих учених «Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі
сучасних філологічних студій» (11 квітня 2013 р., м. Київ); міжнародній «онлайн» конференції елліністів «Актуальные проблемы неоэллинистики»,
присвяченій 20-річчю створення кафедри новогрецької філології Кубанського
національного університету (18-19 листопада 2013 р., м. Краснодар, Росія)
Публікації. Основні теоретичні положення та практичні здобутки
дисертації відображено в семи одноосібних наукових статтях, п’ять із яких
видано у фахових виданнях, що увійшли до переліку ВАК України, однієї у
зарубіжному науковому фаховому виданні та однієї тези наукових
конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, основної
частини, загальних висновків, списку використаних джерел та одного додатку.
Загальний обсяг дослідження 206 сторінок, із них 164 – основного тексту.
Список використаних джерел нараховує 201 позицію, з них 97 – іноземними
мовами (включно зі словниками).
У Вступі обґрунтовано актуальність вибраної теми дисертації на
сучасному етапі розвитку української елліністики; визначено основні засади,
що сприяли вибору об’єкта і предмета; сформульовано мету, завдання та
основні теоретичні положення, що винесені на захист; окреслено матеріал
дослідження і методи його аналізу, розкрито наукову новизну, теоретичне та
практичне значення і цінність роботи; наведено дані про апробацію основних
результатів дослідження та його структуру.
У першому розділі «Співіснування аналітичних і синтетичних форм у
морфології сучасної новогрецької мови» здійснено огляд літератури:
першоджерел та критичних праць. Сформовано та уніфіковано термінологічний
апарат дослідження, а також окреслено критерії, за якими виокремлюються
аналітичні та синтетичні морфологічні форми. У наступних підрозділах на
прикладах різних частин мови проводиться поглиблений аналіз їхніх
категоріальних систем. Аналітичні тенденції та синтетичні особливості
простежено на прикладах таких частин мови: артикль, іменник, дієслово,
12
прикметник, прислівник (частково). Також досліджено роль прийменників у
виразненні аналітичних тенденцій мови.
У другому розділі «Осново- і словоскладання новогрецької мови та їх
роль у процесах номінації на сучасному етапі розвитку мови» проводиться
детальний аналіз складних слів, утворених за типом осново- та словоскладання
на прикладі трьох частин мови: іменника, дієслова та прикметника. На початку
визначено місце словотвору в лінгвістиці та його зв’язок із іншими галузями
мовознавчих студій. Окреслено напрямки підходів у дослідженні словотворчих
феноменів з погляду синхронії та діахронії; уніфіковано термінологічний
апарат. Охарактеризовано та досліджено основні показники складних слів.
Розглянуто існуючі та запропоновано власну класифікацію складних лексем. У
наступних підрозділах ґрунтовно проаналізовано складні іменники,
прикметники та дієслова. Окремо звертається увага на афіксоїди, що мають
високу продуктивність у складних словах новогрецької мови.
У Висновках узагальнено результати дисертації; сформульовано основні
структурні особливості новогрецької мови на морфологічному на
словотвірному рівнях з погляду мовного аналітизму та синтетизму; окреслено
перспективи подальших можливих розвідок з цієї та подібної проблематики.
У Додатку (1) Список складних слів СНМ, використаних у дослідженні, за
абеткою перераховано композити та юкстапозити, що наведені в дисертації як
приклади.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У наш час у багатьох мовах виникає велика кількість складних слів.
Отже, існує необхідність аналізу тенденцій їх появи, класифікації, розгляду
їхніх категоріальних значень, моделей творення та продуктивності. Адже
саме такі моделі вчені відносять до аналітичних виявів мови. Тривалий час
увага приділялася опису лише аналітичних особливостей мови, натомість як
синтетичні ознаки не мали належного наукового відображення в наукових
дослідженнях. З цього погляду актуальним є вивчення складних слів
новогрецької мови. З одного боку, вона належить до мов, що виявляє
тенденції до подальшого розвитку аналітичних і синтетичних явищ. З
другого, ця мова продовжує залишатися мовою-донором для інших мов світу.
Її основи використовують як інтернаціоналізми, які входять до складу
композитів та юкстапозитів, що посилює аналітичні тенденції цих мов.
Важливо, докладніше вивчити похідні складні слова грецької мови,
щоб окреслити притаманні їй самій риси аналітизму на сучасному етапі її
розвитку. Водночас необхідно показати впливи інших мов на грецьку,
особливо мов із виразними рисами аналітизму, зокрема на її лексику та
словотворення. Аналітизм у СНМ в дисертації окреслюється різнобічно: як
явище граматики, лексики та словотворення. Адже ці явища тісно
взаємоповʼязані. Одні з них можуть посилювати аналітизм у морфології і
ставати чинником розвитку нових типів слів. У цій ділянці увиразнюються
також звʼязки́ творення композитів та юкстапозитів з синтаксисом.
Синтез поглядів учених на явища аналітизму/синтетизму дозволяє нам
прийняти кілька вихідних положень. Межі морфології, словотвору та
синтаксису сучасної новогрецької мови не є чіткоусталеними. У своїй роботі
апелюємо до взаємодії цієї граматичної тріади. Виокремлюючи та
164
досліджуючи прояви, процеси, що кваліфікуємо як аналітичні/синтетичні,
часто на межі перетину морфології, словотвору та синтаксису, спростовуємо
твердження деяких науковців про аналітичний лад новогрецької мови [67, с.
235]. Хоча СНМ є аналітичнішою, ніж сучасна українська, однак вона
проявляє виразні риси синтетизму і є мовою синтетичного ладу.
Проведене нами дослідження феномену аналітизму/синтетизму
морфології та словотворення СНМ дозволяє зробити такі висновки.
Основним недоліком морфологічної класифікації мов вважаємо її
оцінний характер, спрощений підхід через обмежену кількість критеріїв при
дослідженні. Констатуємо, що пізніші класифікації не мали такого оцінного
характеру, адже застосовували ширшу систему критеріїв дослідження.
Результатом таких поступів стала можливість установити тип мови як суму
систем її категорій.
Для нашої праці важливі досягнення американського ученого Дж.
Грінберга, підсумком досліджень якого стало створення квантитативної
класифікації. Такий підхід дозволяє провести різнорівневий аналіз мови, що і
було зроблено в нашому дослідженні. Дослідження проведено з урахуванням
мовного тла, що дає можливість встановити загальні риси і властивості
новогрецької мови на тлі інших мов, зокрема української.
З огляду на це в своєму аналізі використовуємо терміни
аналітизм/синтетизм у вузькому значенні дефініції, тобто для характеристики
окремих особливостей мовних підсистем. Вживаючи ці поняття, маємо на
увазі, що мова лише виявляє тенденції до того чи іншого типу граматичного
вираження.
Рисами аналітизму в мові називаємо граматичні значення, що
реалізуються поза межами слова (службові, допоміжні слова, частки).
165
Граматичні значення, що виражені в межах слова (афіксами) – зараховуємо
до рис-тенденцій синтетизму.
Наявність у мові артикля зараховуємо до ознак аналітизму (на відміну
від української). Констатуємо широке функціональне навантаження артикля,
основним призначенням якого є забезпечення функціонування категорії
означеності/неозначеності. За його допомогою визначається ставлення до
предмета чи особи, тобто його роль як дейктика. У новогрецькій мові він
розподіляє іменники за ста́ттю, тобто працює на збереження родової
диференціації у випадках, коли від слів чоловічого роду не утворюються
суфіксальні похідні іменники жіночого роду: ο σκιέρ – лижник η σκιέρ
лижниця (жінка-лижник), η σταρ - кінозірка (жінка), ο σταρ – кінозірка
(чоловік). Особливо це стосується запозичень.
Артикль СНМ виконує провідну роль у конверсії (субстантивації)
різних частин мови: πρέπει – необхідно => τα πρέπει – необхідності; ευγενής,
-ης, -ες – ввічливий, люб’язний => ο ευγενής – дворянин; μείον – менше => τα
μείον – недоліки. Бере активну участь в утворенні вищого та найвищого
ступенів порівняння прикметників (описові форми): а) ο πιο όμορφος та б) ο
ομορφότερος. Перевага в уживанні надається першому типові (а), де форма
прикметника не змінюється, лише препозиційно додаються частка та
артикль. Це можливо пояснюється простішою формою утворення і
безперечно увиразнює аналітичні тенденції мови.
Аналітичні процеси в системі категорій іменника спостерігаємо на
прикладі скорочення відмінкової системи (що є чотириграмемною). Також на
семантично-функціональному посиленні прийменникових конструкцій.
Категоріальна система дієслова також виразно фіксує аналітизаційні
зміщення. Це утворення описових часів за допомогою службового дієслова
έχω і частки θα, які виражають граматичні значення повнозначних дієслів;
166
збільшення кількості описових конструкцій з частками θα, να, ας, що
пояснюється відмиранням інфінітиву та зникненням оптативу, що призвело
до уніфікації окремооформлених закінчень умовного способу із
закінченнями дійсного способу.
Риси аналітизму фіксуємо й у лексико-граматичній категорії
заперечення, де нараховується три види заперечення: δεν, μην, όχι – кожне з
яких вживається у певних випадках.
Пасивні описові конструкції на зразок από + знах. відм. та με + знах.
відм. також кваліфікуємо як вияви аналітичних тенденцій, оскільки в таких
випадках вживаються слова-частки.
В той же час у новогрецькі мові фіксуємо високий рівень синтетизму в
системі дієслова, де кожна особа однини та множини пасивного стану має
окремі закінчення, які протиставляються закінченням активного стану.
Подібний феномен рідко зустрічається в індоєвропейських мовах.
До синтетичних рис дієслова зараховуємо аугмент, за допомогою якого
утворюються деякі форми минулого доконаного часу (ΑΟΡ): κάνω - роблю
=> έκανα - зробив, φτάνω - прибуваю => έφτασα – прибув.
Система прикметника обопільно виявляє риси як аналітизму, так і
синтетизму. Ступені порівняння (вищий та найвищий) використовують
форми, утворені як однослівно (суфіксально), так і описово, аналітично (за
допомогою допоміжних слів). Перевага в уживанні надається аналітичним
формам, оскільки серед них немає винятків і сама форма є простішою для
утворення.
Аналітичні риси увиразнено формами род. відм. іменника, які часто
збігаються за значенням з прикметниками: του σταθμού – станційний; του
μελιού – членський; του σκόρδου – часниковий, пор. зі звичними
(однослівними) формами: γλωσσικός, -ή, -ό = της γλώσσας – мовний;
167
βρεφικός, -ή, -ό = του βρεφοκομείου – ясельний. Така подвійність значення
залежить від контексту їх уживання.
У словотворенні риси аналітизму/синтетизму виявляються в осново- та
словоскладанні, де комбінаторика основ, слів суттєво різниться від
української мови. Це пояснюється синтаксичними особливостями іменників
та дієслів як центральних мовних одиниць. Синтаксичні зв’язки́ цих частин
мови з іншими частинами мови в словосполученнях безпосередньо
впливають на можливість комбінації основ та утворення нових лексем.
Основоскладання іменника новогрецької мови конкурує з афіксальним
словотворенням (що особливо помітно в категорії номінації жіночих
професій). Дієслівне основоскладання показує розбіжності в словотворенні
порівняно з українською мовою, що пояснюється відмінною категорійною
організацією системи, а також синтаксичними особливостями цієї частини
мови. На думку дослідників, словотворчому потенціалові мови сприяють
також валентність дієслова, тобто його здатність бути
перехідним/неперехідним, а також багатофункціональність знахідного
відмінка, що може бути прийменниковим чи безприйменниковим [61, с. 136].
Досліджено низку ознак, які характеризують складне слово. Найперше
– це сполучна голосна (зазвичай -о-, рідко -α-, нечасті випадки використання
голосної -υ- в ролі такої, коли відбувається морфологічне накладання основ).
Синтаксичні зв’язки між основами розподіляємо на два типи а) сурядний та
б) підрядний. Кожен із них може мати підтипи, виражаючи певні відтінки
значення, наприклад: сурядний залежності, сурядний атрибуції, підрядний
прикладки, підрядний додавання.
Осново- і словоскладання іменників і дієслів належать до
продуктивних типів словотворення. Юкстапозиція у СНМ використовується
переважно для уточнення професій: ο χειρουργός-οδοντίατρος – хірург-
168
стоматолог, ο καρδιολόγος-χειρουργός – кардіолог-хірург, ο συντάκτηςαρθρογράφος – редактор-письменник (у газеті), ο ντιζάινερ-σχεδιαστής –
дизайнер-проектувальник чи для вказівки, що жінка обіймає певну посаду: η
γυναίκα-ψυχολόγος – жінка-психолог; η γυναίκα-βουλευτής – жінкадепутат. Однак вона властива і словам з оцінними значеннями,
розширюючи їхню образну основу: θαύμα παιδί – вундеркінд, γλώσσα σπαθί -
гострий язик, καρδιά πέτρα – серце камінь.
Окрім аналітичних видів словотворення, у СНМ активно розвивається
суфіксальне словотворення, зростає кількість похідних на позначення
«дружина посадовців», утворених від іменників чоловічого роду: ο βουλευτής
=> η βουλευτίνα – жінка депутата, ο γιατρός => η γιάτρισσα – жінка лікаря
(лікарка). Одночасно спостерігаємо й суфіксальні похідні: ο αρχιτέκτονας =>
η αρχιτεκτόνισσα - архітекторка. Ці два види словотворення можуть
конкурувати поміж собою, хоча нині помітна тенденція до вживання
афіксальних утворень.
За частиномовним критерієм до найбільш наповнених груп
іменникових композитів належать: [І+І] - το ποδόσφαιρο – футбол; [І+П] - η
ολιγολογία – малослів’я; [І+Д] ο χρηματοδότης - фінансувальник; дієслівних
такими: [І+Д] - ηχολογώ – лунати, [П+Д] - συχνορωτώ – часто запитувати; і
прикметникових такими: [П+І] – ανοιχτοχέρης – щедрий, [І+Д] –
θαυματουργός – чудотворець, [П+Д] – φρεσκοβαμμένος –
свіжопофарбований (відсутність у новогрецькій мові розряду присвійних
прикметників також активізує згортання словосполучення у композит).
Характерною особливістю СНМ є композитні дієслова з двома
дієслівними основами, які розподіляємо на дві групи а) основи, що мають
синонімічне значення - στριφογυρίζω – крутитися τρωγοπίνω – гуляти, та б)
основи, що мають антонімічне значення: ανοιγοκλείνω – кліпати, відчиняти-
169
зачиняти, ανεβοκατεβαίνω – підніматися-опускатися. В українській мові
дієслівного основоскладання в межах одного слова такі похідні не фіксують.
Натомість, широкорозпосюджене вживання юкстапозитів типу: горітипалати, сміятися-плакати.
Активним засобом творення іменникових, дієслівних та
прикметникових композитів є афіксоїди. Вони становлять проміжну ланку
морфем і співвідносяться з повнозначним словом чи його основою,
повторюючись в ряді слів із одним значенням. Афіксоїди розподіляємо на а)
префіксоїди та б) суфіксоїди. В СНМ зазвичай такі утворення є
віддієслівними. Більшість із них є суфіксоїдами, тобто займають другу
позицію у складному слові. До таких відносимо наприклад: -αγος, -αρχος, -
γραφος, -δοτης, -κομος, -κρατης, -κομος, -λογος, -νομος, -παθης, -ποιος, -
τομος, -τροφος, -φιλος; до префіксоїдів: αρχ- , φιλ-, γραφ-. Деякі з них мають
українські відповідники, що конкурують із запозиченими грецькими
основами, наприклад: -φιλος = -люб (-філ), –φαγος = їд, -жер (-фагос).
Найчастіше вони зустрічаються в прикметникових композитах.
Не зважаючи на посилення аналітичних тенденцій на різних рівнях
системи, новогрецька мова залишається мовою флективною (синтетичною).
Аналітичні вияви, притаманні їй нині, не дають достатніх підстав для
констатації її типологічного переродження.
Наше дослідження доводить перспективність вивчення намічених,
спрогнозованих виявів і процесів феномену аналітизму/синтетизму, а також
двостороннього впливу між двома мовами (новогрецькаукраїнська).
Зокрема можливими розвідками можуть стати окремі праці, присвячені
феномену артикля (його граматичним функціям), а також зіставне вивчення
певних словотвірних категорій двох мов.