Коваль Ольга Миколаївна. Право особи на виправдання у кримінальному процесі України

brief description

Коваль Ольга Миколаївна. Право особи на виправдання у кримінальному процесі України.- Дис. канд. юрид. наук: 12.00.09, Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - Київ, 2014.- 258 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КОВАЛЬ Ольга Миколаївна

УДК 343.154 + 343.234

ПРАВО ОСОБИ НА ВИПРАВДАННЯ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, професор
Шибіко Василь Петрович

Київ – 2013

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень………………………………………………………3
Вступ…………………………………………………………………………………4
Розділ 1. Виправдання як кримінальний процесуальний інститут…………13
1.1 Сутність виправдання як явища соціально-правової дійсності……………..13
1.2 Понятійні та категоріальні аспекти виправдання у кримінальному
процесі........................................................................................................................24
1.3 Історичне виникнення та становлення виправдання як процесуального інституту…………………………………………………………………………….33 Висновки до першого розділу……………………………………………………..43
Розділ 2. Теоретичні та правові аспекти права особи на виправдання у кримінальному процесі 45
2.1 Право особи на виправдання: поняття, зміст і значення 45
2.2 Підстави виправдання особи у кримінальному процесі України 70
2.3 Співвідношення права особи на виправдання і права на реабілітацію 92
2.4 Процесуальні гарантії права особи на виправдання 105
2.5 Особливості права особи на виправдання у кримінальному процесі
зарубіжних держав 116
Висновки до другого розділу 136
Розділ 3. Реалізація права особи на виправдання на різних стадіях кримінального процесу України 139
3.1 Реалізація права особи на виправдання у досудовому провадженні 139
3.2 Реалізація права особи на виправдання у суді першої інстанції 153
3.3 Реалізація права особи на виправдання на стадіях перегляду
судових рішень 163
Висновки до третього розділу 175
Висновки 176
Список використаних джерел 181
Додатки 238

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

КПК – Кримінальний процесуальний кодекс
КК – Кримінальний кодекс
п. – пункт
ст. – стаття
ч. – частина

ВСТУП

Актуальність теми. Кожна людина, підозрювана чи обвинувачена у вчиненні кримінального правопорушення, потребує справедливого ставлення з боку держави, справедливих дій і рішень щодо неї, виправдання у разі недоведеної винуватості у вчинені кримінального правопорушення.
Висновок про актуальність теми дослідження можна зробити з того, що, по-перше, Україна ратифікувала основні міжнародно-правові акти з прав людини і судочинства, зокрема Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р. та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., і тим самим взяла на себе зобов’язання визнати, закріпити і забезпечити права людини, зокрема у сфері кримінального процесу.
По-друге, Україна в Конституції 1996 р. проголосила себе правовою державою (ст. 1), а утвердження і забезпечення прав і свобод людини – основним обов’язком держави (ст. 3); закріпила принцип презумпції невинуватості (ст. 62). Більш того, згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) одним із завдань кримінального провадження є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження і щоб жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ст. 2 КПК України).
По-третє, у зв’язку з прийняттям 13 квітня 2012 року нового КПК України, який закріпив сучасні засади кримінального провадження, зокрема принципи верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, і який застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ст. 8), доступу особи до правосуддя (ст. 21), а також змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів суду і доведенні перед судом їх переконливості (ст. 22), ліквідував інститут повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, є підстави сподіватися на те, що право людини на виправдання буде більш широко реалізуватися у кримінальному процесі України. Адже ухвалення судом виправдувального вироку у кримінальному провадженні України, на відміну від кримінального процесу правових західних держав, ще не вважається нормальною судовою практикою.
Так, у 2013 році суди України ухвалили менше 0,3 % виправдувальних вироків від загальної кількості вироків у кримінальних провадженнях. Для порівняння, у Великобританії суди магістрату (суди малих сесій) за 2012 рік ухвалили близько 18,2 %, а суди Корони – 11,9 % виправдувальних рішень.
Проте інститут виправдання в широкому розумінні не зводиться лише до ухвалення виправдувальних вироків, а охоплює різні стадії кримінального провадження, на яких закривається провадження за наявності підстав, що реабілітують особу.
У разі незаконного, необґрунтованого кримінального переслідування особи виправдання є процесуальним рішенням, що забезпечує поновлення прав виправданого, повернення особи у попереднє правове становище.
Різноманітні аспекти захисту прав і свобод людини в кримінальному процесі досліджували Л. Б. Алексеєва, А. М. Ларін, П. М. Рабінович, М. І. Хавронюк та інші.
Значну увагу питанню виправдання та особливостям ухвалення виправдувальних вироків приділили, зокрема, такі відомі дослідники дореволюційного періоду, як С. І. Вікторський, Н. І. Миролюбов, М. М. Розін,
І. Я. Фойницький.
Різним аспектам питань виправдання, реабілітації особи та відшкодування шкоди, завданої незаконним кримінальним переслідуванням, були присвячені праці вчених процесуалістів СРСР, держав-членів СНД, зокрема, О. В. Абрамова,
О. Ю. Александрової, Б. Т. Безлепкіна, Р. В. Гаврилюк, А. М. Глибіної, А. Г. Едиляна, Н. В. Ільютченко, P. M. Оганесяна, Ч. С. Касумова, О. М. Матвеєва, М. В. Орлової, М. І. Пастухова, І. Л. Петрухіна, В. М. Савицького,
Ю. М. Седлецького, Н. Н. Скворцова, М. С. Строговича, Т. Таджієва,
Ю. Ю. Чурилова, Н. Я. Шило та інші.
Проблемні питання виправдання, реабілітації та відшкодування шкоди досліджували українські вчені, зокрема, Г. І. Алейніков, Н. Г. Габлей,
Ю. М. Грошевий, С. П. Головатий, О. В. Капліна, М. Р. Мазур, В. Т. Маляренко,
М. М. Михеєнко, В. Т. Нор, І. В. Озерський, Ю. В. Охотіна, В. М. Тертишник,
М. Є. Шумило та інші.
Проте в працях цих вчених зосереджується увага на аналізі колишнього кримінального процесуального законодавства. Відсутність же детальних наукових досліджень проблем виправдання та реабілітації, які ґрунтуються на положеннях нового КПК України 2012 року, ускладнює вирішення теоретичних і практичних питань, з’ясування суті і змісту права на виправдання, підстав його виникнення та процесуального порядку реалізації на різних стадіях кримінального провадження України.
Теоретичну основу дослідження становлять також праці зарубіжних вчених, зокрема, Дж. Хордера (J. Horder) (Велика Британія); Дж. Ханта (J. Hunt) (США);
М. Г. Арі (M. G. Arye) (Канада); Пітера Дж. П. Тека (Peter J. P. Tak) (Нідерланди), наукові положення та висновки яких вперше введено у науковий обіг в Україні цим дисертаційним дослідженням.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації затверджено Вченою радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 4 від 20 грудня 2010 року). Дисертаційне дослідження виконано відповідно до планової теми юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний аспекти» (реєстр. №11БФ 042-01; державна реєстрація №0111U008337).
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі з’ясування процесуальної суті виправдання, комплексного аналізу теоретичних і нормативних положень, правозастосовної практики, які стосуються інституту виправдання особи та права особи на виправдання, розкрити суть, зміст та способи реалізації права на виправдання на різних стадіях кримінального процесу, сформулювати висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавства про право особи на виправдання і процесуальні гарантії його реалізації.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі задачі:
 охарактеризувати виправдання як особливе правове явище, його значення та вплив на судочинство;
 дослідити процес зародження, основні етапи формування і розвитку інституту виправдання в історії права і кримінального судочинства;
 сформулювати поняття «виправдання», «право особи на виправдання», «право особи на реабілітацію» та «реабілітація». З’ясувати зміст права особи на виправдання;
 дослідити основні положення кримінальних процесуальних інститутів виправдання та реабілітації, з’ясувати їх взаємозв’язок та охарактеризувати відмінності;
 дослідити проблемні питання реалізації права підозрюваного, обвинуваченого на виправдання у досудовому і судовому провадженнях;
 сформулювати пропозиції, спрямовані на удосконалення норм чинного законодавства щодо виправдання та реабілітації особи у кримінальному провадженні України.
Об’єктом дослідження є сутність виправдання та його місце в системі кримінального провадження, а також правовідносини, що виникають між державою в особі правоохоронних і судових органів, їх посадових осіб та особою, визнаною невинуватою у зв’язку з реалізацією її права на виправдання і на реабілітацію та відшкодування завданої шкоди.
Предметом дослідження є право особи на виправдання у кримінальному процесі України.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження автор використав діалектичний метод наукового пізнання, а також системно-структурний, історичний, порівняльно-правовий, формально-догматичний, статистичний, спеціально-юридичний методи та метод логічного аналізу. Системно-структурний метод автор застосував для визначення змісту виправдання та виділення його складових частин. Формально-догматичний метод – для формулювання пропозицій щодо визначення понять «виправдання» та «право особи на виправдання», «право особи на реабілітацію», «реабілітація» та пропозицій щодо удосконалення і зміни положень у законодавчих актах України. Історичний метод застосовано для з’ясування історичних витоків і дослідження розвитку виправдання, а порівняльно-правовий – при дослідженні зміни поглядів на його місце в праві загалом та здійсненні судочинства в різних країнах світу, зокрема, для простеження еволюції виправдання у вітчизняному законодавстві й практиці. Спеціально-юридичний метод було використано для аналізу норм законодавства і практики їх застосування у виправдувальному процесі та реабілітації особи. Метод логічного аналізу застосовано при дослідженні норм законодавства, рішень українських та зарубіжних судів і правоохоронних органів, рішень Європейського суду з прав людини. Статистичний метод – при вивченні та узагальненні судової практики та практики органів, що проводять досудове розслідування.
Теоретичну основу дисертації становлять фундаментальні праці провідних учених як минулого, так і сучасності у галузі філософії, соціології, релігієзнавства, загальної теорії та історії держави і права, конституційного права, кримінального процесу, кримінального права, цивільного права, міжнародного права, теорії прав людини.
Нормативною базою дослідження є Конституція України, міжнародно-правові акти з прав людини і судочинства, КПК України 2012 року і попередніх редакцій, інших актів законодавства України, законодавчі акти інших держав, історичні пам’ятки права.
Емпіричною базою дослідження є: 100 виправдувальних вироків, ухвалених місцевими загальними судами України за період з січня 2007 р. до серпня 2013 р., 170 рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій про закриття кримінального провадження, прийнятих за той же період, окрім того, 10 рішень Європейського суду з прав людини, дані статистичних звітів Генеральної прокуратури України і МВС України щодо результатів досудового розслідування у 2006–2013 роках, Державної судової адміністрації України за 2006–2013 роки. Матеріали анкетування одержано в ході опитування 142 суддів місцевих загальних судів міста Києва.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці кримінального процесу після прийняття КПК України 2012 року на основі вивчення наукових праць учених – правознавців, кримінального процесуального законодавства України і зарубіжних держав та міжнародно-правових актів у галузі прав людини і судочинства сформульовано та обґрунтовано низку нових концептуальних для теорії і практики кримінального процесу понять, положень і висновків щодо права особи на виправдання та проблем його реалізації у кримінальному провадженні України, які виносяться на захист.
Уперше:
 на основі нового кримінального процесуального законодавства України сформульовано авторське визначення поняття «право на виправдання» в кримінальному провадженні, як право особи на визнання та констатацію її невинуватості у встановленому законом порядку, на поновлення порушених під час досудового розслідування та/або судового розгляду прав особи і відновлення правового становища, що існувало до початку кримінального провадження і притягнення особи до відповідальності;
 з’ясовано сутність та співвідношення понять «право особи на виправдання» та «право особи на реабілітацію», обґрунтовано їх взаємозв’язок;
 з’ясовано зміст права особи на виправдання, що складається з двох взаємопов’язаних частин (права на виправдувальне рішення і права на реабілітацію);
 досліджено право особи на виправдання, його зміст в матеріальному та процесуальному значеннях, основні ознаки, взаємозв’язок з основоположними принципами права та особливості процесуальних гарантій у країнах загального права;
 обґрунтовано існування права особи на виправдання на різних стадіях кримінального провадження.
Удосконалено:
 визначення виправдання у вузькому та широкому розумінні;
 визначення виправдувального вироку – як основного акту правосуддя і як зовнішньої форми виправдання;
 поняття «виправдувальні підстави».
Набули подальшого розвитку:
 розуміння виправдання як явища морального, релігійного, філософського та юридичного;
 уявлення про взаємозв’язок інститутів «виправдання» та «реабілітації» зі схожими, однак, нетотожними правовими явищами;
 «виправдання» та «реабілітація» як самостійні елементи процесуальної діяльності.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації положення, висновки і рекомендації можуть бути використані у:
– правотворчій діяльності – при внесенні змін до кримінального процесуального законодавства (лист №04-20/12-2333962 від 24 вересня 2013 р. Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності);
– практичній діяльності – при застосуванні норм законодавства, пов’язаних із виправданням (акт впровадження від 08 жовтня 2013 р. Головного Управління Служби безпеки України у місті Києві);
– науково-дослідній роботі для подальшого наукового дослідження інституту виправдання у кримінальному процесі Україні;
– навчальному процесі – під час викладання курсів «Кримінальний процес
України», «Актуальні питання кримінального процесу», «Прокуратура в Україні», «Порівняльний кримінальний процес» та підготовки навчальних посібників, проведення наукових семінарів з названих дисциплін, що засвідчено актами юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт впровадження від 10 жовтня 2013 р.), Академії адвокатури України (акт впровадження наукових розробок від 15 жовтня 2013 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка і доповідалися автором на п’ятнадцяти науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції «Національні інтереси та проблеми правової системи України» (м. Одеса, 12–13 березня 2011 р.); Всеукраїнських науково-практичних читаннях «Юриспруденція: актуальні проблеми теорії і практики» (м. Львів, 1–2 квітня 2011 р.); Всеукраїнській конференції «Пошук концептуальних засад розбудови правової системи України» (м. Львів, 10–11 червня 2011 р.); Всеукраїнській конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку української правової системи» (м. Львів, 16 липня 2011 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції «Государство и право в условиях глоболизации: ревизия подходов» (м. Москва, 25 серпня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Нове міжнародне та національне законодавство – нові завдання юридичної науки» (м. Київ, 16–17 лютого 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова система України в умовах державних реформацій процесів сьогодення» (Інститут держави і права країн Європи ДВНЗ «Ужгородський національний університет», м. Ужгород, 26–27 жовтня 2012 р.); «Проблеми реформування кримінального процесуального законодавства України в контексті європейських стандартів: Тези доповідей та повідомлень наукового семінару» (м. Київ, 13 березня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання матеріального та процесуального права: історія, сучасність, майбутнє» (м. Одеса, 17–18 серпня 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток правової системи в умовах сьогодення» (м. Донецьк, 16–17 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Правова держава: Історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Ужгород, 16–17 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки – прогрес законодавства України майбутнього» (м. Дніпропетровськ, 24 лютого 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: недоліки, проблеми систематизації та перспективи розвитку» (м. Херсон, 1–2 березня 2013 р.); Международная научно-практическая конференція «Юридическая наука и практика в условиях современных трансформационных процессов» (г. Симферополь, 12–13 апреля 2013 г.); International conference on European science and technology «IV International research and practice conference» (Munich, Germany, april 10th – 11th).
Публікації. Основні положення, висновки і рекомендації дисертації відображено у двадцяти одній науковій публікації, з них шість статей – у наукових фахових періодичних виданнях з юридичних наук та п'ятнадцять – у збірниках тез наукових конференцій.
Структура дисертації зумовлена поставленою метою і задачами дослідження та складається зі вступу, трьох розділів і одинадцяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 258 сторінки, з яких основний текст дисертації – 180 сторінок, список використаних джерел – 57 сторінки (533 найменувань), додатків – 21 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження права особи на виправдання дозволило вирішити наукову задачу – розкрити суть, зміст та способи реалізації права на виправдання на різних стадіях кримінального процесу, сформулювати висновки та пропозиції щодо удосконалення законодавства про право особи на виправдання і процесуальні гарантії його реалізації. За результатами проведеного дослідження можна зробити наступні висновки та пропозиції:
1. Виправдання є необхідною властивістю, важливою складовою частиною
і важливим завданням кримінальної процесуальної діяльності, пов'язаним з такими категоріями, як «справедливість» та «істина», без яких правосуддя неможливе. У доктрині кримінального процесу виправдання розглядається як право, як вид процесуальної діяльності, як окремий інститут та як особлива форма процесуального акту (передусім виправдувального вироку).
2. Для існування інституту виправдання необхідно ряд умов, що були відсутні в державах Стародавнього світу і у часи феодального суспільства. Тому виправдання як процесуальний інститут та безпосередньо процес проголошення особи невинуватою з подальшим поновленням її в усіх правах та попередньому соціально-правовому становищі стає можливим лише у буржуазний період, зокрема після прийняття у Франції Декларації прав людини і громадянина 26 серпня 1789 року, в якій на законодавчому рівні було закріплено загальноправові принципи справедливості, презумпції невинуватості, а також гарантій прав людини.
3. Виправдання – це сукупність процесуальних норм, які регулюють підстави, порядок і наслідки ухвалення виправдувального вироку (виправдання у вузькому розумінні) та інших процесуальних рішень у кримінальному провадженні, що констатують невинуватість особи у кримінальному правопорушенні (виправдання в широкому розумінні).
Виправдання доцільно розглядати не тільки як факт винесення виправдувального вироку, право особи на виправдання (право на проголошення її невинуватості у встановленому законом порядку), але і як різновид процесуальної діяльності, спрямованої на відновлення справедливості шляхом засвідчення невинуватості для конкретної людини, чиї права було порушено незаконним чи необґрунтованим обвинуваченням (підозрою) у кримінальному правопорушенні.
Визначено поняття «право особи на виправдання» в кримінальному провадженні як право особи на визнання та констатацію її невинуватості у встановленому законом порядку, на поновлення порушених під час досудового розслідування та/або судового розгляду прав особи і відновлення правового становища, що існувало до початку кримінального провадження та притягнення особи до відповідальності.
Право особи на реабілітацію – це визначена нормами законодавства сукупність прав особи, чия невинуватість засвідчена у встановленому порядку відповідним процесуальним рішенням, на поновлення у порушених правах і відшкодування шкоди з метою повернення виправданої особи у соціально-правове становище, що передувало кримінальному провадженню.
Реабілітацію слід розглядати як діяльність уповноважених органів щодо роз’яснення виправданій особі права на відшкодування шкоди та систему передбачених законом соціально-правових заходів, спрямованих на поновлення особи у правах, порушених процесуальними діями під час незаконного чи необґрунтованого кримінального провадження, і відшкодування майнової та моральної шкоди, а також поновлення особи у попередньому соціально-правовому становищі.
4. Право на виправдання складається із двох взаємопов’язаних частин: права особи на виправдувальне рішення і права на реабілітацію.
Право особи на виправдувальне рішення включає в себе: право особи на виправдувальний вирок та ухвалу (постанову) про закриття кримінального провадження (за реабілітуючими підставами); право особи вимагати продовження кримінального провадження; право на остаточність ухваленого судом законного виправдувального вироку. Праву на виправдувальний вирок відповідає обов’язок держави захищати права особи від незаконного і необґрунтованого обвинувачення, кримінального провадження та обмеження прав та свобод (ст. 2 КПК), а також обов’язком закрити кримінальне провадження (ч. 5 ст. 28 КПК) та виправдати обвинуваченого (ч. 6 ст. 284 КПК).
Право на реабілітацію включає в себе: право особи на поновлення в трудових, пенсійних, житлових та інших правах, порушених фактом незаконного чи необґрунтованого кримінального провадження, та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої їй процесуальними діями у зв’язку з кримінальним провадженням, а також відновлення особи в попередньому соціально-правовому становищі (відновлення доброго імені, репутації). З цим правом пов’язаний обов’язок держави відшкодувати завдану названими діяннями шкоду (ст. 130 КПК).
5. Сутність виправдання як процесуального інституту полягає в сукупності
процесуальних норм, що регулюють підстави, порядок і наслідки ухвалення виправдувального вироку (виправдання у вузькому розумінні) та інших процесуальних рішень, що констатують невинуватість особи у кримінальному правопорушенні (виправдання в широкому розумінні).
Виправдання є умовою для виникнення права на реабілітацію, а як процесуальна діяльність і форма визнання невинуватості – передує процесу реабілітації, тому реабілітацію необхідно розглядати як складову частину виправдання. У свою чергу, реабілітація є правовим способом реалізації права особи на виправдання та одночасно самостійним елементом процесуальної діяльності.
Реабілітація, як механізм захисту прав, складається із системи взаємопов’язаних кримінальних процесуальних норм, що покликаний регулювати правовідносини із відшкодування шкоди та відновлення порушених прав особи, яку визнано невинуватою у встановленому законом порядку. Реабілітація можлива тільки в тих випадках, коли особа не вчинила злочин і була піддана необґрунтованому кримінальному переслідуванню в результаті помилки органів досудового розслідування, прокуратури чи суду.
6. Особливістю виправдання є те, що воно можливе на різних стадіях кримінального провадження.
Право особи на виправдання реалізується шляхом активної участі обвинуваченого (підозрюваного) у досудовому і судовому провадженнях з використанням наданих йому законом процесуальних прав (ст. 2, ч. 3, 5, 6 ст. 42 КПК України) та пасивної участі, адже обов’язок доведення винуватості обвинуваченого покладено виключно на сторону обвинувачення (ч. 2 ст. 17 КПК України).
7. Аналіз законодавства і практики щодо реалізації права особи на виправдання у кримінальному процесі України дав змогу сформулювати наступні пропозиції:
– закріпити в ст. 3 КПК нормативне визначення виправдання;
– доповнити розділ І КПК «Загальні положення» главою 10 під назвою «Реабілітація особи», оскільки положення ст. 130 КПК має декларативний характер і відсилає до норм спеціального законодавства;
– змінити ч. 4 ст. 26 КПК, сформулювавши її наступним чином: «Відмова потерпілого є безумовною підставою для закриття кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, за винятком випадку, передбаченого ч. 5 ст. 340 КПК, тобто набуття кримінальним провадженням статусу приватного, і якщо обвинувачений заперечує проти такого закриття»;
– деталізувати положення ст. 340 КПК: «Якщо в результаті судового розгляду прокурор переконливо довів, що є підстави для виправдання обвинуваченого у зв’язку з недоведеністю його вини, у разі відсутності події кримінального правопорушення чи відсутності в діяннях особи складу кримінального правопорушення, або якщо зібраних у справі доказів не достатньо для доведення винуватості особи і вичерпані можливості отримати нові, суд, дослідивши мотиви відмови прокурора від обвинувачення, зобов’язаний ухвалити виправдувальний вирок». Якщо мотиви відмови прокурора збігаються з нереабілітуючими підставами, то відповідно провадження має закриватися ухвалою суду без надання особі права на реабілітацію;
– закріпити в КПК положення, що однозначно й чітко визначить як право апеляційного суду ухвалити виправдувальний вирок, так і підстави для ухвалення названого рішення, доповнивши п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України наступним чином: «скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий обвинувальний чи виправдувальний вирок». Окрім того, запропоновано змінити формулювання ст. 418 КПК України, а також змінити назву та викласти ст. 417 КПК України в іншій редакції, доповнити ч. 2 ст. 417 КПК і ч. 3 ст. 409 КПК;
– деталізувати положення ст. 440 КПК щодо повноваження суду касаційної інстанції скасовувати обвинувальний вирок чи ухвалу суду першої інстанції і закривати кримінальне провадження. Змінити також ч. 3 ст. 437 КПК: «… а також на підставі касаційної скарги виправданого з мотивів і підстав його виправдання»;
– змінити ч. 2 ст. 461 КПК: «Перегляд за нововиявленими обставинами виправдувального вироку допускається лише протягом передбачених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, в межах одного року із дня їх відкриття», повернувши обмеження, що існувало в КПК України 1960 р., що гарантуватиме стабільність виправдувального вироку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов А. В. Оправдание в уголовном процессе : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно–розыскная деятельность» / Алексей Владимирович Абрамов. – Н. Новгород, 2005. – 18 с.
2. Абрамов А. В. Оправдание в уголовном процессе : дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Алексей Владимирович Абрамов. – Н. Новгород, 2005. – 206 с.
3. Абрамов А. В. Процессуальные гарантии оправдательного приговора и их реализация [Электронниый ресурс] / А. В. Абрамов // Уголовный процесс. – 2005. – № 6. – Режим доступа: http://www.ugpr.ru/arhiv/6_iun_2005/topic62_processualnye_garantii_opravdatelnogo_prigovora_i_ih_realizaciya.html (14.12.2011). – Загл. с экрана.
4. Актуальні проблеми юридичної науки : зб. тез Міжнародної наук. конф. [«Восьмі осінні юридичні читання»], (Хмельницький, 13–14 листопада 2009 р.). – У 4-х ч. – Ч. 4 : Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес. Криміналістика. Судова експертиза. – Хмельницький: Хмельницький ун-т управління та права, 2009. – 204 с.
5. Алейніков Г. І. Виправдувальний вирок у кримінальному процесі України /
Г. І. Алейніков. – Херсон : Херсонський обласний Фонд милосердя та здоров'я, 2007. – 195, [1] с.
6. Александров Н. Г. Законность и правоотношения в советском обществе /
Н. Г. Александров. – М. : Госюриздат, 1955. – 176 с.
7. Александрова О. Ю. Оправдательный приговор в уголовном процессе : теоретические основы и правоприменительная практика : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ольга Юрьевна Александрова. – Красноярск, 2005. – 202 с.
8. Алексеев А. П. Краткий философский словарь / А. П. Алексеев, Г. Г. Васильев и др. ; под ред. А. П. Алексеева. – [2-е изд., дораб. и доп.]. – М. : ТК Велеби, Издательство Проспект, 2004. – 496 с.
9. Алексеев С. С. Общая теория права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – М. : Юрид. лит, 1981. – Т. 1. – 1981. – 361 с.
10. Алексеев С. С. Проблемы теории права : в 2 т. / С. С. Алексеев. – Свердловск. : Изд-во Свердл. юрид. ин-та, 1973. – Т. 2. – 1973. – 359 с.
11. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційним судом Автономної Республіки Крим у 2011 році // Часопис цивільного і кримінального судочинства. – 2012. – № 3 (6). –
С. 110–111.
12. Аналіз стану здійснення судочинства : звіт апеляційної інстанції про розгляд апеляцій у кримінальних справах та перегляд постанов про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] // Верховний Суд України [інформаційний сервер]. – Режим доступу : http://court.gov.ua/sudova_statystyka/5533iopoiopo/ (18.02.2013). – Назва з екрану.
13. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції в 2009 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5 (117). – С. 19–26.
14. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2010 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2011. – № 5 (129). – С. 17–24.
15. Аналіз стану здійснення судочинства судами загальної юрисдикції у 2012 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховного Суду України. – 2013. – №6 (154). – С. 20–41.
16. Англо-український юридичний словник : близько 75 000 термінів / [упоряд.
С. М. Андріанов та ін.] ; за ред. Л. І. Шевченко. – К. : Арій, 2010. – 552 с.
17. Антологія української юридичної думки : в 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Юридична книга», 2002–2005. – Т. 7 : Кримінальне право. Кримінальний процес / [упоряд.:
О. М. Костенко, О. О. Кваша ; відп. ред. О. М. Костенко]. – 2004. – 616 с.
18. Антропологія права: філософський та юридичний виміри (стан, проблеми, перспективи) : матеріали Першого всеукраїнського круглого столу (Львів, 16 -17 вересня 2005 р.) / НАН України ; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького ; Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. Юридичний факультет ; Академія правових наук України, Львівська лабораторія прав людини і громадянина; НДІ держ. будівництва та місцевого самоврядування. – Л. : Край, 2006. – 320 с.
19. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия / Т. В. Апарова. – М. : Институт международного права и экономики. Издательство «Триада, Лтд», 1996. – 157 с.
20. Ахтирська Н. М. Виправдувальний вирок та справедлива сатисфакція (процесуальні аспекти національного законодавства та міжнародна практика) // Судоустрій і судочинство в Україні. – 2006. – №1–2. – С.48–59.
21. Ахтирська Н. М. Історичні етапи та витоки формування вимог до постановлення виправдувального вироку // Судова апеляція. – 2013. – № 3. – С. 79–84.
22. Аширова Л. М. Проблемы реализации принципа справедливости в уголовном процес се / Л. М. Аширова : [под науч. ред. заслуж. юриста РФ, д-ра юрид. наук, проф. З. Д. Еникеева]. – М. : Юрлитинформ, 2007. – 256 с.
23. Бабичев Н. Т. Словарь латинских крылатых слов : 2500 единиц / Н. Т. Бабичев, Я. М. Боровский ; [под ред. Я. М. Боровской]. – [3-е изд., стер.]. –
М. : Рус. яз., 1988. – 960 с.
24. Барабаш А. С. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям в стадии предварительного расследования (ст. 62-9 УПК РСФСР) / А. С. Барабаш, Л. М. Володина. – Томск : Изд-во Том. ун-та, 1986. – 154 с.
25. Барабаш Т. М. Кримінальний процес України : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / Т. М. Барабаш, Т. В. Данченко, П. В. Цимбал ; Державна податкова адмін. України, Нац. акад. держ. податкової служби України. – Ірпінь : НА ДПС України, 2007. – 340 c.
26. Бараннік Р. В. Право особи на свободу від самовикриття, викриття членів її сім’ї чи близьких родичів у кримінальному процесі України : монографія /
Р. В. Бараннік, В. П. Шибіко. – К. : КНТ, 2008. – 212 с.
27. Барт К. Оправдание и право / К. Барт ; [пер. с нем. А. Петрова]. – М. : Библейско–богословский институт св. апостола Андрея, 2006. – 150 с. – («Современное богословие»).
28. Басай В. Д. Актуальні проблеми кримінального процесу та криміналістики : навч. посіб. для підготовки магістрів-правознавців / В. Д. Басай ; Прикарпатський ун-т ім. Василя Стефаника. – Івано-Франківськ : Плай, 2002. – 350 с.
29. Баумейстер А. О. Філософія права : навчальний посібник / А. О. Баумейстер. – Вінниця : О. Власюк, 2007. – 224 с.
30. Бачинін В. А. Філософія права : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. А. Бачинін, В. С. Журавський, М. І. Панов : Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 468 с.
31. Безлепкин Б. Т. Возмещение вреда, причиненного гражданину судебно-следственными органами : учеб. пособие / Б. Т. Безлепкин. – М. : Изд-во Акад. МВД СССР, 1979. – 204 с.
32. Безлепкин Б. Т. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный) / Б. Т. Безлепкин. – М. : КноРус, 2010. – 688 с.
33. Безлепкин Б. Т. Новые гарантии законных интересов реабилитированного /
Б. Т. Безлепкин // Советское государство и право. – 1982. – № 6. – С. 62–70 .
34. Белозеров Ю. Н. Производство следственных действий : [учеб. пособие] /
Ю. Н. Белозеров, В. В. Рябоконь. – М. : МСШМ МВД СССР, 1990. – 66 с.
35. Белоусова Е. А. Прекращение уголовного преследования в стадии предварительного расследования : дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 / Белоусова Евгения Алексеевна. – СПб., 2004. – 177 с.
36. Белякова А. М. Гражданско-правовая ответственность за причинение вреда / А. М. Белякова. – М. : МГУ, 1986. – 149 с.
37. Бибик С. П. Словник іншомовних слів : тлумачення, словотворення та слововживання / С. П. Бибик, Г. М. Сюта ; за ред. С. Я. Єрмоленко. – Х. : Фоліо, 2006. – 623 с.
38. Библия. Книга Священного Писания Ветхого и Нового Завета. Канонические. В русском переводе с параллельными местами. – USA. Chicago : SGP, 1989. – 1221 с.
39. Біблія. Книги Священного Писання Старого та Нового Завіту в українському перекладі з паралельними місцями та додатками. – К. : Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2004. – 1408 с.
40. Бігун В. С. Філософія правосуддя: ідея та здійснення : монографія / В. С. Бігун. – К., 2011. – 303 с. – (Бібліотека Міжнародного часопису «Пробеми філософії права»).
41. Богдановская В. А. Конституционное право на защиту в сфере уголовного судопроизводства : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; муниципальное право» / Вероника Александровна Богдановская. – Казань, 2005. – 26 с.
42. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В. П. Божьев. –
М. : Юрид. лит., 1975. – 176 с.
43. Бойко В. Ф. Право людини на правосуддя : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. : судове право України / В. Ф. Бойко, В. О. Євдокимов, О. Х. Юлдашев. – К. : Варта; МАУП, 2003. – 256 с.
44. Борисенко И. И. Современный русско-английский юридический словарь : около 45 000 терминов / И. И. Борисенко, В. В. Саенко. – М. : РУССО, 2006. – 528 с.
45. Брокгауз Ф. А. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : [в 86-ти т.] [Электронный ресурс] / Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон ; [под ред.
К. К. Арсеньева]. – СПб. : Типо-Літографія И. А. Ефрона, 1890–1907. – Т. 22 : Опека – Оутсайдер. – 1897. – 504 с. – Режим доступа: http://ru.wikisource.org/wiki/Файл:Encyclopedicheskii_slovar_tom_22.djvu (12.12.2011). – Загл. с экрана.
46. Букша Н. Ю. Назначение института прекращения уголовного дела и уголовного преследования в российском уголовном судопроизводстве : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Наталья Юрьевна Букша. – Краснодар, 2005. – 22 с.
47. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови : з дод. і допов. / В. Т. Бусел. – К. : Ірпінь : ВТФ «Перун», 2005. – 1728 с.
48. Васильева Е. Г. Правовые и теоретические проблемы прекращения уголовного преследования и производства по уголовному делу / Е. Г. Васильева. – М. : Юрлитинформ, 2006. – 312 с.
49. Венгеров А. Б. Теория государства и права : учебник / А. Б. Венгеров. – [2-е изд.]. – М. : Омега-Л, 2005. – 595 c.
50. Веретехин Е. Г. Пробелы предварительного расследования и их восполнение в суде первой инстанции / Е. Г. Веретехин. – Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1988. – 88 с.
51. Вереша Р. В. Кримінальне право України : загальна частина : навч. посіб. / Р. В. Вереша. – [2-ге вид. перероб. та доп.]. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 320 с.
52. Вершадский С. А. Литовский Статут и Польская Конституция : историко-юридическое исследование / С. А. Вершадский. – СПб. : Типография
М. Стасюлевича, 1893. – 115 с.
53. Вибрані рішення Європейського суду з прав людини щодо України : 2008 / Харківська правозахисна група. – Харків. : Права людини, 2011. – 512 с.
54. Викторский С. И. Русский уголовный процесс : учеб. пособие [Электронный ресурс] / С. И. Викторский. – М. : Изд. А.А. Карцева, 1912. – 442 c. – Режим доступа: http://library6.com/books/559091.pdf (12.01.2012). – Загл. с экрана.
55. Вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21 січня 2013 року у справі № 703/4330/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/28905671 (16.07.2013). – Назва з екрану.
56. Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2013 року у справі № 212/1–250/11 [Електронний ресурс]// Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33135799 (14.10.2013). – Назва з екрану.
57. Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2013 року у справі № 1–183/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32850600 (14.10.2013). – Назва з екрану.
58. Вирок Немирівський районний суд Вінницької області від 25 лютого 2013 року 2013 року у справі № 217/2545/12 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29556003 (17.07.2013). – Назва з екрану.
59. Вирок Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 11 березня 2013 року у справі № 1–167/11 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29839471 (17.07.2013). – Назва з екрану.
60. Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 березня 2013 року у провадженні № 1/742/9/13 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30010026 (17.07.2013). – Назва з екрану.
61. Вирок Солом’янського районного суду м. Києва від 28 лютого 2013 року у справі № 1/2609/59/13 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/29708135 (14.10.2013). – Назва з екрану.
62. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 червня 2013 року у справі № 2610/23930/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31807426 (17.07.2013). – Назва з екрану.
63. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 17 квітня 2013 року у справі № 2610/274449/2012 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/30904697 (17.07.2013) – Назва з екрану.
64. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 липня 2011 року у справі № 1–757/11 [Електронний ресурс] // Єдиний державний реєстр судових рішень. – Режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/18614945 (14.10.2013). – Назва з екрану.
65. Владимирова В. В. Компенсация морального вреда – мера реабилитации потерпевшего в российском уголовном процессе : монография / В. В. Владимирова. – М. : Вольтер Клувер, 2010. – 176 с.
66. Волинка К. Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / К. Г. Волинка. – К. : МАУП, 2003. – 240 с
67. Воронина Н. Ф. Следственная ошибка как причина оправдательного
приговора [Електронний ресурс] / Н. Ф. Воронина, С. Э. Воронин //
Уголовный процесс. – 2006. – № 3. – С. 26–37. – Режим доступу: http://www.ugpr.ru/arhiv/15_mar_2006/topic154_sledstvennaya_oshibka_kak_prichina_opravdatelnogo_prigovora.html (10.10.2012). – Назва з екрану.
68. Габлей Н. Г. Виправданий і його правовий статус / Н. Г. Габлей // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2008. – 6 (41). – С. 194–197.
69. Габлей Н. Г. Засуджений, виправданий як суб'єкти кримінально–процесуальної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність» / Н. Г. Габлей. – Одесса, 2009. – 20 с.
70. Гаврилюк Р. В. Реабилитация в российском уголовном процессе (вопросы теории и практики) : автореферат дис. на соискание ученой степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 «Уголовный процесс; криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность» / Руслан Владимирович Гаврилюк. – Нижний Новгород, 2008. – 33 с.
71. Гельфанд І. А. Судовий вирок / І. А. Гельфанд ; ред. Д. Х. Панасюк / Міністерство юстиції УРСР. – К., 1947. – 42 с.
72. Глыбина А. Н. Реабилитация и возмещение вреда в порядке реабилитации в уголовном процессе РФ : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Антонина Николаевна Глыбина. – Томск, 2006. – 192 с.
73. Головатий С. П. Верховенство права : у 3 кн. / С. П. Головатий. – К. : Фенікс, 2006. – Кн. 3 : Український досвід. – 2006. – 1277–1747 с.
74. Головко Л. В. Уголовный процесс западных государств : учеб. пособие для юрид. вузов / Л. В. Головко, К. Ф. Гуценко, Б. А. Филимонов ; под ред. К. Ф. Гуценко. – [2-е изд., доп. и испр.]. – М. : Зерцало-М, 2002. – 528 с.
75. Гомер. Илиада / [изд. подготовил А. И. Зайцев] ; пер. Н. И. Гнедича. – [2-е изд.]. – СПб. : Наука, 2008. – 574 с.
76. Гомьен Д. Путеводитель по Европейской конвенции о защите прав человека / Д. Гомьен. – Страсбург : Совет Европы. Служба публикации и документации, 1994. – 33 с.
77. Городовенко В. Принцип обов’язковості судового рішення / В. Городовенко // Вісник Академії правових наук України. – 2012. – №1 [68]. – С. 160–173.
78. Городовенко В. Незалежність суддів і самостійність судів у контексті нового етапу судово-правової реформи / В. Городовенко // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – №3 [66]. – С. 206–215.
79. Грашичева О. Н. Прекращение уголовного преследования на предварительном следствии с реабилитацией лиц : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Ольга Николаевна Грашичева. – Москва, 2009. – 198 с.
80. Грошевой Ю. М. Новый этап развития уголовно-процессуального законодательства Украины / Ю. М. Грошевой, О. В. Каплина // Уголовное судопроизводство. – 2013. – №1. – С. 2–7.
81. Грошевой Ю. М. Роль суду в змагальному кримінальному процесі // Проблеми законності. – Х. : Нац. юрид. акад. України ім. Я. Мудрого, 2009. – Вип. 100. – С. 337–345.
82. Губська О. Поняття закриття кримінальної справи та закінчення кримінального переслідування / О. Губська // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – №4. – С. 109–112
83. Гурджи Ю. А. Процессуальное обеспечение прав личнсти: вопросы теории : монография / Ю. А. Гурджи. – Одесса: Пальмира, 2006. – 173 с.
84. Давыдов П. М. Прекращение уголовных дел в советском уголовном процессе / П. М. Давыдов, Д. Я. Мирский. – М. : Госюриздат, 1963. – 100 с.
85. Даев В. Г. Взаимосвязь уголовного права и процесса / В. Г. Даев. – Л. : ЛГУ, 1982. – 111 с.
86. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка : современное написание слов / В. И. Даль. – М. : Цитадель, 1998. – 4472 с.
87. Данилевич А. А. Защита прав и свобод личности в уголовном процессе /
А. А. Данилевич, О. В. Петрова. – Минск : БГУ, 2008. – 168 с.
88. Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь : в 2 т. / И. Х. Дворецкий. – М. : Государственное издательство иностранных и национальных словарей, 1958.– Т. 1 : А–Л. –1958. – 1043 с.
89. Демина В. Проблемы оправдания подсудимого / В. Демина, С. Прокопьева // Советская юстиция, 1987. – № 15. – С. 13–15.
90. Дженіс М. Європейстке право у галузі прав людини: джерела і практика застосування / М. Дженіс, Р. Кеей, Е. Бредлі. – К. : «АптЕк», 1997. – 624 с.
91. Дигесты Юстиниана : в 8 т. / [пер. с латинского., отв. ред. Л. Л. Кофанов]. –
М. : Статут, 2001–2005.–Т. 1. – Кн. І – IV.– 2002. – 584 с.
92. Долгополов С. В. Закриття кримінальної справи: законне рішення у кримінальній справі чи негативний показник діяльності органів досудового слідства? / С. В. Долгополов // Право і безпека. – 2010. – № 5 (37). –
С. 215–219.
93. Домусчи С. А. Оправдание как категория нравственной философии : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. филос. наук : 09.00.05 /
Стефан Александрович Домусчи / Воронеж. гос. ун-т. – Воронеж, 2011. – 23 с.
94. Дружинин В. В. Мотивация деятельности в чрезвычайных ситуациях /
В. В. Дружинин. – Минск : Изд-во Минского ун-та, 1985. – 168 с.
95. Дубинин Т. Т. Ответственность и освобождение от нее по советскому уголовному праву: дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Тимофей Трофимович Дубинин. – М., 1984. – 297 c.
96. Дубинский А. Я. Основания к прекращению уголовного дела в стадии предварительного расследования : учеб. пособие / А. Я. Дубинский. – К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1973. – 124 с.
97. Дубинский А. Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования : учеб. пособие / А. Я. Дубинский. – К. : НИиРИО КВШ МВД СССР, 1975. – 132 с.
98. Дубровин В. Н. Конституции зарубежных стран / В. Н. Дубровин. – М. : ООО Издательство «Юрлитинформ», 2003. – 448 с.
99. Египетская Книга мертвых. Папирус Ани Британского музея / [пер., введение и комментарии Э. А. Уоллеса Баджа ; пер. с англ. С. В. Архиповой]. –
М. : Алетейа, 2003. – 416 с.
100. Європейська конвенція про видачу правопорушників : Конвенція від 13.12.1957 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [сайт] / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_033 (10.11.2012). – Назва з екрану.
101. Європейська конвенція про міжнародну дійсність кримінальних вироків : Конвенція від 28.05.1970 № ЕТS70 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [сайт] / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/994_341 (12.11.2011). – Назва з екрану.
102. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 29.09.1995 (ETS N 73) [Електронний ресурс] // Офіційний вісник України. – 2005 – № 44. – ст. 2822. – С. 311. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=994_008
103. Загальна декларація прав людини : міжнародний документ від 10.12.1948 [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [сайт] / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015
104. Загальна теорія держави і права: підруч. для студентів юрид. вищих навч. закладів] / [М. В. Цвік, О. В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.] ; за ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
105. Зайчук О. В. Теорія держави і права. Академічний курс : підручник /
О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко. – К. : Юрінком Інтер, 2006. – 688 с.
106. Захарченко П. П. Історія держави та права України : навч. посіб. для дистанційного навчання / П. П. Захарченко. – К. : Університет «Україна», 2005. – 208 с.
107. Збірка договорів ради Європи. Українська версія / [під ред.
Є. М. Вишневського]. – К. : Парламентське видавсництво, 2000. – 654, [1] c.
108. Звіт про роботу органів досудового слідства за 8 місяців 2013 року [Електронний ресурс] // Генеральна прокуратура України : [сайт] / Статистична інформація. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=110141&libid=100820&c=edit&_c=fo# (12.09.2013). – Назва з екрану.
109. Звітність «Основні показники роботи органів досудового слідства прокуратури України» за 9 місяців 2012 року [Електронний ресурс] Генеральна прокуратура України: [сайт] / Статистична інформація. – Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=106782 (12.03.2013).– Назва з екрану.
110. Зер Г. Зміна об'єктива: новий погляд на злочин і правосуддя / Зер Г. ; [пер. з англ. М. Яковлєва]. – К. : Університетське видавництво «Пульсари», 2004. – 222 с.
111. История государства и права Украинской ССР. – К. : Изд-во «Наукова Думка» Академия наук Украинской ССР ; Институт государства и права, 1976. –
759 с.
112. Історія держави і права зарубіжних країн : хрестоматія : навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / за ред. В. Д. Гончаренка ; [кол. упоряд.:
В. Д. Гончаренко, О. Д. Святоцький, М. М. Стахов, С. І. Пирогова.]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – 716 с.
113. Історія держави і права України : підручник : у 2-х т. / [В. Д. Гончаренко, А. Й. Рогожин, О. Д. Святоцький та ін.] ; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина,
В. Д. Гончаренка. – К. : Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – Т. 1. – 2003. – 656 с.
114. Італійсько-український : українсько-італійський : посіб. для загальноосвіт. та вищ. навч. закл. / уклад. О. В. Дмитрієв, Г. В. Степенко ; за ред. В. Т. Бусела. – К. : Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 576 с.
115. Каплина О. В. Проблемы реабилитации в уголовном процессе Украины : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Оксана Владимировна Каплина. – Харьков, 1998. – 230 с.
116. Капліна О. В. Постановлення суддею завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови: окремі аспекти застосування ст. 375 Кримінального кодексу України / О. В. Капліна, В. І. Тютюгін, І. А. Тітко // Вісник Верховного Суду України. – № 2. – 2012. – С. 42–48.
117. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права: Монографія / О. В. Капліна. – Х. : Право, 2008. – 296 с.
118. Капліна О. В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза»./ О. В. Капліна. – Харків, 1998. – 17 с.
119. Капліна О. В. Телеологічне (цільове) тлумачення норм кримінально-процесуального права / О. В. Капліна // Вісник Національної академії правових наук України. – № 4 (67). – 2011. – С. 170–182.
120. Карякин Е. А. Теоретические и практические проблемы формирования истины по уголовному делу в суде первой инстанции / Е. А. Карякин. –
М. : Юрлитинформ, 2009. – 296 с.
121. Касумов Ч. С. Последствия реабилитации по советскому праву /
Ч. С. Касумов. – Баку : Элм, 1991. – 174 с.
122. Ковриженко Д. Довіра до влади. Ставлення до виборчої реформи (результати соціологічного опитування) / Д. Ковриженко, О. Климович, О. Заславський // Науково–популярний журнал «Часопис Парламент». – 2011. – № 3. – С. 91–92.
123. Козинець О. Г. Хрестоматія з історії держави і права зарубіжних країн : для студ. спец. "Правознавство" / Чернігів. держ. ін-т права, соц. технологій та праці, Каф. історії та теорії держави і права, конституц. та адм. права ; уклад. О. Г. Козинець. – Чернігів : Черніг. держ. ін-т права, соц. технологій і праці, 2010. – 260 с.
124. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод [Електронний ресурс] // Верховна Рада України : [сайт] / Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_004 (10.12.2011). – Назва з екрану.
125. Кононенко О. Судовий захист прав громадян під час здійснення провадження у кримінальних справах і при виконанні вироку / О. Кононенко // Право України. – 2002. – № 9. – С. 74–76.
126. Конституційни акти україні : 1917 – 1920 : невідомі конституції Ураїни / [відпов. ред. Ю. Д. Прилюк]. – К. : Філософська і соціологічна думка, 1999. – 272 с.
127. Конституція України : із змінами станом на 1 січ. 2006 р. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2006. – 120 с.
128. Корнеев О. А. Институт реабилитации в уголовно-процессуальном праве России : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.09 / Олег Александрович Корнеев. – Челябинск, 2005. – 244 с.
129. Котюк В.О. Теорія права : курс лекцій : навч. посіб. для юрид. фак. вузів. / В. О. Котюк – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
130. Коцюба З. Британська та американська системи правосуддя : посіб. з англійської мови для студ. вищ. навч. закл. / З. Коцюба. – Л. : ВАТ «Львівська книжкова фабрика «Атлас», 2004. – 323 с.
131. Крет Г. Р. Законодавче визначення підстав, що дають право на реабілітацію особи / Г. Р. Крет // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України : зб. наук. статей. – Івано-Франківськ. – 2007. – Вип. XVІІІ. – С. 251–255.
132. Крет Г. Р. Теоретичні, правові та прикладні аспекти закриття кримінальних справ у суді : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.09 / Галина Романівна Крет. – Одеса, 2010. – 192 с.
133. Крижанівський В. В. Принцип презумпції невинуватості у кримінальному процесі (порівняльно-правове дослідження) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09. «Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза» / Віктор В'ячеславович Крижанівський. – К., 2007. – 20 с.
134. Крижанівський В. Межі дії презумпції невинуватості в кримінальному процесі України / В. Крижанівський // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія : «Юридичні науки». – 2010. – № 82. –
С. 31–33.
135. Кримінальне право України. Загальна частина : підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закл. освіти / [М. І. Бажанов, Ю. В. Баулін, В. І. Борисов та ін.] ; за ред. професорів М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – К.–Х. : Юрінком Інтер-Право, 2002. – 416 с.
136. Кримінальне право України: загальна частина : підруч. / [Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.] ; за ред. проф. В. В. Сташиса, В. Я. Тація. – [4-те вид., переробл. і допов.]. – Х. : Право, 2010. – 456 с.
137. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №25–26. – Ст. 131.
138. Кримінальний процес : підруч. / [за ред. Ю. М. Грошевого та О. В. Капліної]. – Х. : Право, 2010. – 608 с.
139. Кримінальний процес України : навч. посіб. – К. : Прецедент, 2005. – 202 с.
140. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар / [за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила]. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
141. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар : у 2 т. / [О. М. Бандарчук, Є. М. Блажінський, Є. П. Бурдоль та ін.] ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 2. – 2012. –
664 с.
142. Кримінальний процесуальний кодекс України : наук.–практ. коментар : у 2 т. / [О. М. Бандарчук, Є. М. Блажінський, Є. П. Бурдоль та ін.] ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – Т. 1. – 2012. –
768 с.
143. Кримінальний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / [О. М. Бандурка, О. М. Блажівський, Ю. М. Грошевий та ін.] ; заг. ред.
В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – У 2-х т. – Х. : Право, 2012. – Т. 1. – 768 с.
144. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України»: чинне законодавство з 19 листопада 2012 року: за станом на 21 серпня 2012 р. – офіц. текст. – К. : Паливода А. В., 2012. – 382 с. – (Кодекси України).
145. Кримінально-процесуальний кодекс України : наук.-практ. коментар станом на 1 березня 2008 р. / за заг. ред. В. Т. Маляренко, В. Г. Гончаренко ; Верховний Суд України. – [5-те вид., перероб. та допов.]. – К. : Юристконсульт, 2008. – 896 с.
146. Кримінально-процесуальний кодекс України : чинне законодавство зі змінами та допов. :