Кравчун Нонна Олександрівна. Особливості формування серцево-судинних ускладнень цукрового діабету 2 типу у хворих із різними проявами метаболічного синдрому та їх фармакологічна корекція

brief description

Кравчун Нонна Олександрівна. Особливості формування серцево-судинних ускладнень цукрового діабету 2 типу у хворих із різними проявами метаболічного синдрому та їх фармакологічна корекція : дис... д-ра мед. наук: 14.01.14 / Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського АМН України. — Х., 2007. — 323арк. — Бібліогр.: арк. 274-323.

Кравчун Н.О. Особливості формування серцево-судинних ускладнень цукрового діабету 2 типу у хворих із різними проявами метаболічного синдрому та їх фармакологічна корекція. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальністю 14.01.14 ендокринологія. Інститут проблем ендокринної патології ім. В.Я.Данилевського АМН України, Харків, 2007.
Дисертацію присвячено визначенню механізмів формування та прогресування серцево-судинних ускладнень ЦД 2 типу з різними проявами метаболічного синдрому. На підставі проведеного комплексного обстеження населення Харківської області та груп високого ризику розвитку цукрового діабету, артеріальної гіпертензії, метаболічного синдрому визначено розповсюдженість 4 та 5-компонентного метаболічного синдрому та його окремих складових.
Встановлено вплив кожної складової метаболічного синдрому на розвиток серцево-судинних ускладнень у хворих на ЦД 2 типу та визначено найбільш несприятливе кардіоушкоджуюче їх сполучення.
Обгрунтовано наявність прямого зв,язку між ступенем дисглікемії у хворих за наявності метаболічного синдрому з атеросклеротичними особливостями структурно-функціональних змін міокарда лівого шлуночка.
В роботі доведено суттєвий внесок імунозапального цитокінового ланцюга (за показниками фактору некрозу пухлин- та інтерлейкіну-6) до розвитку концентричного та ексцентричного ремоделювання міокарду, зниження фракції викиду, тяжкості серцевої недостатності.
На підгрунті визначення особливостей формування серцево-судинних ускладнень у хворих на ЦД 2 типу з різними проявами метаболічного синдрому сформульована новітня стратегія і тактика комплексної агресивної терапії цього загалу в залежності від кількості складових та тривалості захворювання на окремі компоненти останнього.

У дисертаційній роботі наведено нове вирішення актуальної проблеми сучасної клінічної ендокринології встановлення нових закономірностей виникнення та прогресування серцево-судинних ускладнень цукрового діабету 2 типу у хворих із різними проявами метаболічного синдрому на підставі визначення розповсюдженості в Харківській області метаболічного синдрому та його окремих складових, залежності від кількості останніх морфо-функціональних змін міокарда лівого шлуночка. Доведено суттєве значення прозапальних адипокінів у розвитку концентричного та ексцентричного ремоделювання міокарда. Розроблено ефективну тактику фармакологічної корекції з використанням антидіабетичних, антигіпертензивних та гіполіпідемічних препаратів на підставі визначення генезу складових метаболічного синдрому.
Визначена частота метаболічного синдрому серед населення на прикладі Харківської області (25,0 %, у тому числі: 5-компонентного метаболічного синдрому 5,3 % та 4-компонентного 19,8 %) та доведено суттєве підвищення порушень вуглеводного обміну серед груп високого його ризику (нейро-ендокринне ожиріння з абдомінальним розподілом жирової тканини, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, жінки з синдромом полікістозних яєчників та жінки в перименопаузі, з абдомінальним ожирінням, оперовані з приводу синдрому полікістозних яєчників 38,9; 37,2; 38,8; 35,7 і 32,0 %, відповідно) порівняно з загальною популяцією (5,9 %).
На підґрунті обстеження хворих із різними компонентами метаболічного синдрому визначено взаємовплив кожної його складової на виникнення та прогресування серцево-судинних уражень, наголошено домінуюче значення цукрового діабету та артеріальної гіпертензії.
Показана пряма залежність морфо-функціональних порушень міокарда у хворих на метаболічний синдром від ступеня глюкозного дисбалансу, зокрема, зниження фракції викиду, сполучене з гіпертрофією лівого шлуночка, верифіковано у 91 % хворих на цукровий діабет 2 типу та 60 % хворих із порушенням толерантності до глюкози.
Встановлено, що наявність цукрового діабету 2 типу посилює ураження кардіоваскулярної системи притаманні метаболічному синдрому, а саме, частіше, ніж за відсутності цукрового діабету реєструється гіпертонічна хвороба Ш ступеня (56,4 та 37,2 %, відповідно), склероз аорти (32,0 та 16,1 %, відповідно), атеросклероз клапанів серця та аорти (45,3 та 36,4 %, відповідно), на підґрунті яких виникає скоротлива дисфункція міокарду.
Підтверджено, що частота мікросудинних (нефро-, ретинопатія та ангіопатія нижніх кінцівок) ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу з метаболічним синдромом вірогідно вища за таку у пацієнтів без метаболічного синдрому, що підтверджується майже в чотири рази вищим рівнем мікроальбумінурії.
Доведено виражений негативний вплив гіпертонічної хвороби, як складової метаболічного синдрому, на кардіогемодинаміку, а саме, посилення гіпертрофії лівого шлуночка та його дилатації, розвиток склеротичних змін аорти і серцевих клапанів, формування несприятливих типів добового профілю артеріального тиску.
Дослідження взаємозв'язку абдомінального ожиріння із серцево-судинними захворюваннями у хворих на метаболічний синдром показало, що надлишкова маса тіла навіть I ступеню є фактором ризику розвитку глюкозної інтолерантності, підвищення тригліцеридемії, а також гіпертрофії лівого шлуночка.
Встановлено достеменний вплив дисліпідемії як складової метаболічного синдрому на частоту більш раннього дебюту гіпертонічної хвороби (72,6 та 60,9 %, відповідно) та ішемічної хвороби серця (53,1 та 36,9 %, відповідно), визначена більша частота першого інфаркта міокарда у хворих віком до 50 років (48,7 та 29,3 %, відповідно) та гіпертрофія лівого шлуночка (86,1 та 73,3 %, відповідно).
Доведено, що інсулінорезистентність, як патогенетична основа метаболічного синдрому, прямо пов’язана з наявною кількістю складових метаболічного синдрому. Так, найбільша частота інсулінорезистентності (92 %) визначена при 5-компонентному метаболічному синдромі, при 4-компонентному метаболічному синдромі (артеріальна гіпертензія + ожиріння + гіпертригліцери- демія + знижений рівень холестерину ліпопротеїдів високої щільності) вона становить 80,0 %, у хворих на артеріальну гіпертензію та ожиріння 72,0 %, тільки на лише артеріальну гіпертензію 31,0 %.
Розвиток серцево-судинних ускладнень у хворих на цукровий діабет 2 типу з метаболічним синдромом пов'язано з порушенням співвідношення між вазоконстрикторами (ендотелін-1, тромбоксан А2) і вазодилататорами (простациклін), чинниками, що продукуються ендотелієм судин, дисбалансом в системі згортання крові, підвищенням рівней в сироватці крові інгібітору активатора плазміногену-1, прозапального адипокіну фактора некрозу пухлин-.
Визначено прямий зв’язок вмісту в крові фактора некрозу пухлин- з порушеннями вуглеводного обміну та доведено, що його рівень у хворих на цукровий діабет 2 типу за наявності метаболічного синдрому в 2,1 рази вище, ніж у хворих на цукровий діабет 2 типу за відсутності метаболічного синдрому.
Виявлено істотне підвищення рівнів фактора некрозу пухлин- з підвищенням функціонального класу хронічної серцевої недостатності (від І до ІІІ), зокрема, відмічена зворотня кореляційна залежність між зниженням фракції викиду лівого шлуночка і підвищенням фактора некрозу пухлин- в периферичній крові у пацієнтів з метаболічним синдромом та супутньою хронічної серцевою недостатністю. Достовірне збільшення фактора некрозу пухлин- (в 1,6 рази) відмічено у хворих з концентричною і ексцентричною гіпертрофією лівого шлуночка в порівнянні з показниками у хворих з нормальною геометрією лівого шлуночка, що підтверджує роль цього адипокіна у адаптивній гіпертрофії міокарду.

У хворих на цукровий діабет 2 типу з метаболічним синдромом виявлені особливості ремоделювання лівого шлуночка серця у вигляді гіпертрофії міокарда: концентрична гіпертрофія 29,8 %, ексцентрична у 36,5 %, концентричне ремоделювання 11,5 %, нормальна геометрії лівого шлуночка у 22,1 %. При порівнянні типів ремоделювання лівого шлуночка у групі хворих на метаболічний синдром з порушенням толерантності до глюкози виявлено переважання (56,3 %) нормальної геометрії та концентричного ремоделювання лівого шлуночка, а у хворих на цукровий діабет 2 типу в 91,8 % превалювала гіпертрофія лівого шлуночка, як концентрична, так і ексцентрична.
На основі визначення особливостей формування складових метаболічного синдрому у хворих на цукровий діабет 2 типу розроблена нова адекватна тактика комплексного підходу до лікування цього загалу паціентів за урахуванням характеру, наявної кількості та генезу складових метаболічного синдрому і доведена її ефективність.