КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ (МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

На правах рукопису

ФІЛАШКІН ВАДИМ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 343.98 : 343.431

КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ (МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО)

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник:
Весельський Віктор Казимирович
кандидат юридичних наук, професор

Київ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП.............................................................................................................4 -13
РОЗДІЛ 1 Поняття та криміналістична характеристика торгівлі
людьми транснаціонального характеру
1.1.Міжнародне та національне законодавство, що регламентує
протиправність торгівлі людьми…………………………………………..14-42
1.2.Способи вчинення торгівлі людьми транснаціонального характеру..43-53
1.3.«Слідова картина» торгівлі людьми транснаціонального характеру..54-62
1.4.Взаємозв’язок особи злочинця та особи потерпілого, його значення для розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру ………..63-74
Висновки до розділу 1 ……………………………………………………...75-76
РОЗДІЛ 2 Міжнародне співробітництво правоохоронних органів
у розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру
2.1.Правові засади міжнародного співробітництва правоохоронних органів у розслідуванні торгівлі людьми. ………………………………………….....77-92
2.2. Організація взаємодії правоохоронних органів у розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру ……………...…………………....93-108
2.3.Використання допомоги Інтерполу при розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру. ……………………………………...…....109-122
Висновки до розділу 2 ………………………………………………….....123-124
РОЗДІЛ 3 Початковий етап розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру
3.1.Виявлення і фіксація ознак злочинної діяльності, пов’язаною із торгівлею людьми транснаціонального характеру …………....................................125-138
3.2.Організаційно-тактичні особливості затримання
підозрюваного у вчиненні злочину............................................................139-146
3.3. Організаційно-тактичні особливості допиту
підозрюваних та потерпілих .....................................................................147-157
Висновки до розділу 3.…………………………………………………...158-159
ВИСНОВКИ ……………………………………………………………...160-164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………..165-184
ДОДАТКИ...................................................................................................185-194

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах розвитку суспільних відносин, що супроводжуються «прозорістю» кордонів держав, збільшенням кількості фактів працевлаштування громадян України за кордоном, розвитком туристичних відносин тощо, збільшується й кількість злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми. Така ситуація викликає занепокоєння як на рівні міжнародних організацій, вітчизняних та іноземних уповноважених органів, так і окремих громадян, які стурбовані дотриманням їх прав і свобод.
Торгівля людьми, виходячи із її кримінально-правової та криміналістичної характеристики, є злочином, що може набувати ознак транснаціонального характеру, визначених у Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року. За таких умов виникає необхідність у залученні заходів з міжнародного співробітництва правоохоронних органів держав, міжнародних організацій у розслідуванні даного злочину.
Статистичні дані МВС України свідчать, що у 2008 р. було зареєстровано 322 злочини, порушених за ст. 149 КК України; 2009 р. зареєстровано 279 злочинів, 2010 р. – 257 злочинів, 2011 р. – 197 злочинів[1]. Позитивно, що відбувається зниження рівня злочинності, пов’язаного з торгівлею людьми. Проте така ситуація може свідчити й про певний відсоток латентності, адже в усьому світі проблема торгівлі людьми є загрозливою. Зокрема, за даними міжнародних організацій, щороку від двох до чотирьох мільйонів осіб стають жертвами торгівлі людьми [2].
Окреслена ситуація вимагає рішучих заходів протидії, об’єднання зусиль правоохоронних органів різних держав, міжнародних організацій.
Транснаціональна злочинність, у тому числі й пов’язана з торгівлею людьми, а також заходи протидії, з різних аспектів висвітлені у науковій літературі з міжнародного, кримінального права, кримінології, оперативно-розшукової діяльності, кримінального процесу та криміналістики. Це роботи О.М. Бандурки, О.Г. Богатирьова, М.Г. Вербенського, Т.І. Возної, Л.Н. Галенської, О.М. Джужи, Н.А. Зелінської, І.І. Карпеця, Н.С. Карпова, В.А. Козака, Г.А. Кохан, В.С. Кузьмічова, Я.Г. Лизогуба, В.В. Лунєєва, А.С. Мацко, А.М. Орлеана, В.П. Панова, Н.В. Плахотнюк, Ю.І. Римаренка, О.В. Святун, В.Л. Чубарєва та інших вчених.
Питання методики розслідування злочинів, зокрема й торгівлі людьми, розглядалися у роботах В.П. Бахіна, П.Д. Біленчука, Р.С. Бєлкіна, В.К. Весельського, А.Ф. Волобуєва, В.Г. Гончаренка, С.Ю. Журавлева, А.В. Іщенка, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, Г.А. Матусовського, Г.К. Смирнова, В.О. Образцова, В.В. Пясковського, М.В. Салтевського, П.В. Цимбала, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова.
Традиційним є розгляд криміналістичної характеристики, особливостей розслідування торгівлі людьми виходячи із національного кримінального і кримінально-процесуального законодавства. Проте враховуючи сучасні тенденції злочинності, актуальним є розгляд криміналістичної характеристики торгівлі людьми як транснаціонального злочину, з’ясування змісту міжнародного співробітництва правоохоронних органів держав, міжнародних організацій (Інтерполу) у розслідуванні даного виду злочину, визначення особливостей його криміналістичного забезпечення. У такому аспекті дослідження торгівлі людьми не проводилось, проте цей напрям є актуальним та вимагає першочергового опрацювання та залучення отриманих результатів до практичної діяльності правоохоронних органів.
До того ж, зміни і доповнення, внесені до КПК України 16 червня 2011 р., формування розділу дев’ятого «Міжнародне співробітництво у кримінальних справах», обумовлюють необхідність розробки криміналістичного забезпечення низки положень. Слід вказати й на важливість дослідження вказаної проблематики у зв’язку з підготовкою проекту нового кодексу, де питанням міжнародного співробітництва приділяється значна увага.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до основних напрямів, визначених Законом України «Про основи національної безпеки» від 19 червня 2003 р., Державною програмою профілактики правопорушень на період до 2015 року (розпорядження Кабінету Міністрів України від 29.09.2011 р. № 1911), положеннями проекту програми «Україна–2010» (постанова президії НАН України від 13 січня 1999 р. №1), на виконання положень Концепції Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006–2010 роки (розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 р. № 188-р), Державної програми протидії торгівлі людьми на період до 2010 року (постанова Кабінету Міністрів України від 7 березня 2007 р. № 410), відповідно до Переліку пріоритетних напрямів наукового забезпечення діяльності органів внутрішніх справ України на період 2010–2014 роки (наказ МВС України від 29.07.2010 р. № 347).
Тема дисертаційного дослідження затверджена рішенням вченої ради Національної академії внутрішніх справ (протокол № 9 від 25 травня 2010 р.) та схвалена відділенням Національної академії правових наук України (№1449, 2010 р.).
Питання вдосконалення положень криміналістичної характеристики та методики розслідування торгівлі людьми входять до науково-дослідної проблематики кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у з’ясуванні змісту криміналістичного забезпечення розслідування торгівлі людьми, що набуває ознак транснаціонального злочину, визначенні завдань міжнародного співробітництва правоохоронних органів й міжнародних організацій (Інтерполу).
Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі взаємопов’язані між собою задачі:
– розкрити криміналістичну характеристику торгівлі людьми як транснаціонального злочину та охарактеризувати її основні елементи;
– визначити міжнародне та національне законодавство, що регламентує протиправність торгівлі людьми;
– сформулювати правові засади та зміст міжнародного співробітництва правоохоронних органів у розслідуванні торгівлі людьми;
– розкрити особливості взаємодії правоохоронних органів України, правоохоронних органів інших держав у розслідуванні торгівлі людьми;
– визначити порядок використання допомоги Інтерполу при розслідуванні торгівлі людьми;
– з’ясувати зміст діяльності щодо виявлення і фіксації ознак торгівлі людьми транснаціонального характеру та визначити обставини, що підлягають встановленню;
– розкрити організаційно-тактичні особливості проведення слідчих дій (затримання підозрюваного у вчиненні злочину, допиту підозрюваних, потерпілих) на початковому етапі розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у діяльності правоохоронних органів при розслідуванні торгівлі людьми, її криміналістичного забезпечення та міжнародного співробітництва.
Предметом дослідження є криміналістичне забезпечення торгівлі людьми (міжнародне співробітництво).
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод, а також інші наукові методи пізнання: аналіз, синтез, порівняння. При написанні роботи використовувались апробовані наукою спеціальні методи: порівняльного правознавства; конкретно-соціологічних досліджень.
Так, порівняльно-правовий метод застосовувався під час аналізу думок науковців та практиків щодо досліджуваної проблематики, норм матеріального і процесуального права, наукових категорій, визначень та підходів (розділ 1), а також під час проведення порівняльного аналізу положень міжнародного, кримінального, кримінально-процесуального законодавства, законів України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про прокуратуру», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» (підрозділи 1.1, 1.2). При дослідженні способів підготовки, вчинення та приховування даної категорії злочинів, особливостей слідової картини, застосовувалися формально-логічний метод, методи системно-структурного та статистичного аналізу (підрозділи 1.3, 1.4). Під час дослідження особи злочинця та особи потерпілого, з’ясування їх взаємозв’язку, інших елементів криміналістичної характеристики, застосовувалися методи порівняння, типологічний, кількісного і якісного аналізу (підрозділи 1.3, 1.4, 1.5). Метод аналізу та синтезу – при розробці структури криміналістичної характеристики, визначення кола обставин, що підлягають встановленню під час розслідування, з’ясування завдань міжнародного співробітництва у розслідуванні торгівлі людьми, узагальнення висновків з проблемних питань, які висвітлюються в дисертації (підрозділи 1.3-1.5, 2.1-2.3, 3.1). При формулюванні висновків з позиції законів формальної логіки застосовувався логіко-юридичний метод, методи індукції та дедукції при визначенні понять та категоріального апарату дослідження, конструювання вихідних посилок, визначення завдань розслідування та окремих слідчих дій (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1-2.3, 3.1-3.3), аналогії – встановлення подібностей в ознаках та властивостях технологій злочинної діяльності та в її механізмі, а також у методах і прийомах розслідування (1.3-1.5, 3.1-3.3). Для аналізу й узагальнення емпіричної бази (кримінальних справ та результатів анкетування) використовувався статистичний метод (розділи 1-3).
У процесі дослідження були використані сучасні положення теорії пізнання та загальнотеоретичні положення криміналістики, кримінального процесу, кримінального, міжнародного права, філософії, логіки, етики, психології та інших наук, що визначає комплексний характер цього дослідження.
Емпіричну базу дослідження склали: узагальнені результати вивчення
113 кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 149 КК України; узагальнені дані анкетування 160 слідчих та 176 оперативних співробітників органів внутрішніх справ, що представляють Київську, Миколаївську, Харківську, Херсонську область та м. Київ; дані офіційної статистичної звітності МВС України. Під час дисертаційного дослідження безпосередньо використовувався власний досвід роботи дисертанта в управлінні боротьби з організованою злочинністю підрозділу МВС України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією із перших в Україні комплексною розробкою нових у концептуальному плані теоретичних основ і важливих науково-практичних засад криміналістичної характеристики торгівлі людьми транснаціонального характеру, з’ясування змісту міжнародного співробітництва правоохоронних органів та міжнародних організацій (Інтерполу) у розслідуванні даного виду злочину, визначенні особливостей його криміналістичного забезпечення. Автором сформульовано наукові положення та висновки, які мають важливе теоретичне та практичне значення, зокрема:
вперше:
– обґрунтовано транснаціональний характер торгівлі людьми, оскільки її міжнародна протиправність закріплена за змістом багатосторонніх конвенцій та міжнародних договорів, ратифікованих Україною й може бути пов’язана з такими діями злочинного характеру: експлуатації проституції та інших формах сексуальної експлуатації; торгівлі дітьми; примусовій праці (рабство і работоргівля); катуванні; продажі людських ембріонів та плодів; вилученні органів; нелегальній міграції, що вчинюються організованими злочинними угрупуваннями;
– охарактеризовано особу злочинця у справах про торгівлю людьми транснаціонального характеру. З’ясовано, що даний злочин вчинюється організованими злочинними угрупуваннями із міжнародними зв’язками. Щодо структури відповідних організованих злочинних угрупувань, то залежно від функцій в механізмі злочинної діяльності виділяють: організаторів злочинної діяльності; вербувальників; консультантів; перевізників; покупців; посередників. Функції членів злочинних груп можуть переплітатися, поєднуватися;
– сформульовано типову характеристику особи потерпілого у справах про торгівлю людьми транснаціонального характеру: це будь-яка особа (чоловік, жінка, дитина), що може бути використана злочинцями з метою експлуатації, а саме сексуальної експлуатації, примусової праці, вилучення органів, проведення дослідів над людиною, усиновлення (удочеріння) з метою наживи. Обов’язковою ознакою особи потерпілого є взаємозв’язок із особою злочинця, який слід обов’язково встановлювати та досліджувати під час розслідування;
– з’ясовано правову основу, завдання та зміст міжнародного співробітництва під час розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру. Визначено, що правовою основою є норми міжнародного та національного законодавства. Серед найважливіших міжнародних документів слід назвати Європейську конвенцію про взаємну допомогу в кримінальних справах 1959 р., Європейську конвенцію про передачу провадження у кримінальних справах 1972 р., Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р., Європейську конвенцію про видачу правопорушників 1957 р., Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 р., ряд двосторонніх міжнародних договорів України. Щодо національного законодавства, слід підкреслити прогресивні зміни, що виразилися у доповненні КПК України рядом статей, присвячених питанням міжнародного співробітництва та формування розділу дев’ятого КПК України «Міжнародне співробітництво у кримінальних справах». Важливо, що реалізація мети і завдань міжнародного співробітництва під час розслідування торгівлі людьми здійснюється як міжнародними організаціями, утвореними для цього державами, так і власне державами, їх правоохоронними органами за конкретними напрямами діяльності і в певних формах;

– з’ясовано коло заходів, що застосовуються у межах міжнародного співробітництва під час розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру. Виділено їх перелік, який охоплює: 1) видачу особи (екстрадицію) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку (глава 37 КПК України) 2) міжнародну правову допомогу у кримінальних справах (глава 38 КПК України); 3) перейняття кримінального переслідування (глава 39 КПК України); 4) діяльність міжнародної слідчої групи (ст. 119-1, ст. 119-2 КПК України);
удосконалено:
– криміналістична характеристика торгівлі людьми транснаціонального характеру;
– розуміння правової основи протидії торгівлі людьми на національному рівні;
– зміст співробітництва правоохоронних органів України під час розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру;
– порядок використання допомоги Інтерполу при розслідуванні торгівлі людьми;
– особливості організаційно-тактичного забезпечення проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру;
дістали подальшого розвитку:
– елементи криміналістичної характеристики торгівлі людьми транснаціонального характеру: спосіб вчинення; «слідова картина», особа потерпілого, особа злочинця;
– основні положення взаємодії правоохоронних органів України, правоохоронних органів інших держав у розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру;
– зміст діяльності щодо виявлення, фіксації ознак торгівлі людьми транснаціонального характеру та обставини, що підлягають встановленню;
– положення щодо необхідності забезпечення безпеки свідків та потерпілих від торгівлі людьми транснаціонального характеру і приведення застосовуваних заходів у відповідність до норм міжнародних договорів і світової практики.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені й обґрунтовані у дисертації положення, висновки і рекомендації спрямовані на вдосконалення діяльності з виявлення, розслідування, попередження злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми транснаціонального характеру, забезпечення ефективного криміналістичного забезпечення й міжнародного співробітництва. Матеріали впроваджені як рекомендації:
– у практичну діяльність з розслідування злочинів (акт впровадження Головного слідчого управління МВС України від 20.10.2011 р.);
– у навчальний процес Національної академії внутрішніх справ
(акт впровадження від 6.06.2011 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідалися на науково-практичних конференціях, зокрема на: Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання судово-експертного та техніко-криміналістичного забезпечення розкриття та розслідування злочинів» (м. Київ, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Криміналістика ХХІ століття» (м. Харків, 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія і практика застосування чинного вітчизняного і міжнародного законодавства в сучасних умовах» (м. Одеса, 2011 р.), круглому столі «Проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України та сучасному етапі» (м. Київ, 2011 р.), а також обговорювалися на міжкафедральних семінарах та засіданнях кафедри криміналістики та судової медицини Національної академії внутрішніх справ, кафедри кримінального права, процесу та криміналістики Національного університету державної податкової служби України.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження відображені у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених МОНмолодьспорт України, чотирьох тезах доповідей на конференціях та круглому столі.

bibliography

ВИСНОВКИ

У роботі сформульовані результати та пропозиції, що характеризуються науковою новизною та мають теоретичне й практичне значення, зокрема:
1. Торгівлю людьми, що вчинюється організованими злочинними угрупуваннями із міжнародними зв’язками, слід вважати злочином транснаціонального характеру, протиправність якого закріплена за змістом багатосторонніх конвенцій та міжнародних договорів, ратифікованих Україною та нормами національного законодавства. Ця обставина впливає на зміст криміналістичної характеристики злочину, до основних елементів котрого слід віднести: спосіб вчинення, «слідову картину» злочину, особу потерпілого та особу злочинця.
2. Спосіб вчинення торгівлі людьми транснаціонального характеру включає дії з підготовки, вчинення злочину та приховування злочинного результату. Спосіб можна охарактеризувати й через механізм злочинної поведінки, що включає дії з: а) підшукування кола осіб, які підпадають під характеристики потрібні злочинцям; б) вербування або викрадення людей, які є потенційними жертвами торгівлі людьми; в) підготовки до перевезення завербованих або викрадених людей (виготовлення необхідних документів, вирішення питань із транспортною доставкою; відлучення осіб від соціальних контактів, їх переховування); г) перевезення завербованих або викрадених осіб через державний кордон України (легально чи нелегально); д) передача жертв торгівлі людьми замовнику шляхом купівлі-продажу або на виконання іншої незаконної угоди; е) вплив на людину з метою попередження спроб її втечі, повідомлення до правоохоронних органів тощо.
3. Злочин завжди матеріальний і викликає сукупність пов'язаних з ним змін, що відбуваються в органічній та неорганічній природі. У криміналістиці такі зміни охоплюються поняттям «слідова картина» злочину. Виходячи із проведених теоретичних і емпіричних досліджень, слід зазначити, що коло об’єктів криміналістичного дослідження, що зберегли на собі інформацію про подію злочину у справах про торгівлю людьми транснаціонального характеру досить широке і утворює наступні групи: 1) документи (як справжні, так і підроблені); 2) предмети та матеріальні цінності; 3) сліди, які свідчать про фізичне насильство, що заподіювалося потерпілій особі; 4) приміщення та транспортні засоби; 5) пам’ять людей (ідеальні відображення), що знаходять свій вираз у кримінальній справі у вигляді показань свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених.
4. Важливим як для з’ясування змісту криміналістичної характеристики, так і для практичної діяльності, є встановлення зв’язку між особою злочинця та особою потерпілого. Оскільки мова йде про організоване злочинне угрупування, то в якості такої особи може бути будь-який із його членів чи кілька осіб (як правило, вербувальник, також слід вказати перевізника, покупця). Вербувальником виступає особа, що представляє соціальне середовище, у якому потрібно діяти для реалізації злочинних намірів. У відносинах з пошуку майбутніх жертв торгівлі людьми вербувальник демонструє успішність, впевненість, висловлює бажання вирішити проблеми зацікавлених. Звісно, це хороший психолог, із володінням рефлексивним мисленням. Злочинна діяльність спрямовується на пошук майбутньої жертви будь-якого віку і статі, залежно від мети злочинців – сексуальна, трудова експлуатація, незаконне усиновлення (удочеріння), трансплантація органів. Розслідуючи торгівлю людьми транснаціонального характеру, обов’язково слід встановлювати взаємозв’язок між особою злочинця та особою потерпілого, його використання з метою встановлення істини у справі.
5. Розслідування торгівлі людьми як такої, що не виходить за межі державних кордонів, так і транснаціонального характеру, потребує, перш за все, налагодженої співпраці із державними і правоохоронними органами України.
Органи внутрішніх справ України, вирішуючи завдання з розслідування торгівлі людьми, взаємодіють із органами Служби безпеки України, Генеральною прокуратурою України, Державною податковою службою України, Адміністрацією державної прикордонної служби України, Державною прикордонною службою України, Міністерством юстиції України, Міністерством закордонних справ України й відповідними органами на місцях. Діяльність із протидії торгівлі людьми на відомчому рівні координує спеціально створений Департамент боротьби з кіберзлочинністю і торгівлею людьми МВС України. Про позитивну тенденцію активізації співпраці правоохоронних органів України свідчать результати анкетування та вивчення кримінальних справ.
Проблеми боротьби з торгівлею людьми виходять на новий рівень і все більшу роль відіграє міжнародна співпраця між правоохоронними установами різної юрисдикції.
6. Міжнародне співробітництво у розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру може бути охарактеризоване як діяльність спеціальних суб’єктів, заснована на нормах міжнародного і національного права, спрямована на досягнення завдань кримінального судочинства. Під час розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру застосовується широке коло заходів з міжнародного співробітництва правоохоронних органів. Аналіз наукових праць, міжнародних договорів України, національного законодавства та практичної діяльності дозволяє вести мову про такий їх перелік: 1) видача особи (екстрадиція) для притягнення до кримінальної відповідальності або виконання вироку (глава 37 КПК України); 2) іжнародна правова допомога у кримінальних справах (глава 38 КПК України); 3) перейняття кримінального переслідування (глава 39 КПК України); 4) діяльність міжнародної слідчої групи (ст. 119-1, ст. 119-2 КПК України).
7. Залежно від характеру взаємозв’язків, співробітництво може виражатися у процесуальній та непроцесуальній формі взаємодії. Підкреслюється важливість та досліджується зміст таких форм співробітництва, як використання даних криміналістичних обліків, створення слідчих і слідчо-оперативних груп, обмін інформацією, зокрема на міжнародному рівні.
8. При розслідуванні торгівлі людьми транснаціонального характеру важливе значення має використання допомоги Інтерполу. У справах про торгівлю людьми транснаціонального характеру допомога Інтерполу дозволяє отримати ефективні результати: по-перше, можливості Інтерполу можуть використовуватися з метою ідентифікації та перевірки осіб за обліками поліції зарубіжних країн; по-друге, Інтерпол є суб’єктом міжнародного розшуку, що сприяє пошуку осіб та інших об’єктів у різних країнах у справах про торгівлю людьми; третім аспектом, що підкреслює важливість співпраці правоохоронних органів з Інтерполом у справах про торгівлю людьми, є сприяння у виконанні кримінально-процесуальних дій.
Результати вивчення кримінальних справ, порушених за ознаками злочину, передбаченого ст. 149 КК України свідчать, що співробітники правоохоронних органів використовували інформацію, отриману від НЦБ Інтерполу, здебільшого звертаючись до таких його обліків як: 1) алфавітна картотека осіб, що мають судимість за злочини міжнародного характеру, а також підозрюваних і обвинувачених у їх вчиненні; 2) картотека облікових документів і найменувань (паспортів, інших посвідчень особи, документів на право керування транспортними засобами, користування вогнепальною зброєю, відомостей про юридичні особи та ін.); 3) картотека злочинів, систематизованих за їх видами та способами вчинення; 4) дактилоскопічна картотека; 5) картотека безвісно зниклих осіб; 6) картотека викрадених автотранспортних засобів.
9. Початковий етап розслідування торгівлі людьми транснаціонального характеру вимагає від слідчого максимальної оперативності дій, повинен бути спрямований на формування первинного уявлення про розслідувану подію, передбачати дії з виявлення і ефективного збирання доказової та орієнтуючої інформації, яка може бути знищена, залучення інтенсивних зусиль до розкриття злочину по гарячих слідах, встановлення і затримання винних, встановлення і надання допомоги потерпілим – жертвам торгівлі людьми. Особливістю першочергового етапу розслідування даних злочинів є необхідність міжнародного співробітництва між країнами викрадення, вербування, транзиту та використання з метою експлуатації потерпілих від торгівлі людьми. У кожному конкретному випадку необхідно використовувати норми законодавства держав для притягнення винних осіб до кримінальної, адміністративної та цивільно-правової відповідальності.
10. Виходячи із емпіричних даних, особлива увага у дослідженні була звернена на кримінально-процесуальні і організаційно-тактичні особливості затримання підозрюваного у вчиненні злочину та допиту (потерпілих, підозрюваних) у справах про торгівлю людьми транснаціонального характеру. За таких умов затримання є тактичною операцією, тому відповідний план повинен передбачати послідовність і особливості провадження інших невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Особливістю допиту як підозрюваного, так і потерпілого, є застосування низки тактичних прийомів, зміст яких визначається слідчою ситуацією, що виникає при розслідуванні злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/374130
2. Концепція Державної програми протидії торгівлі людьми на 2006 – 2010 роки № 188-р: схв. розпор. Кабінету Міністрів України від 5 квіт. 2006 р. // Офіційний вісник України. – 2006. − № 14. – Ст. 133.
3. Бова А. Організована злочинність: основні підходи до визначення поняття / А. Бова // Людина і політика. – 2002. – № 3. – С. 108–119.
4. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності 2000 року : прийнята резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листоп. 2000 р. Протокол щодо попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності : прийн. резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року. Протокол проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнює Конвенцію ООН проти транснаціональної організованої злочинності : прийн. резолюцією 55/25 Генеральної Асамблеї від 15 листопада 2000 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
5. Зелінська Н. А. Міжнародно-правова концепція міжнародного злочину : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра юрид. наук : спец. 12.00.11 „Міжнародне право” / Н. А. Зелінська. – К., 2007. – 37 с.
6. Запобігання торгівлі людьми : навч.-метод. посіб. / [О. Г. Горбунова, К. Б. Левченко, Б. В. Лизогуб, А. М. Орлеан та ін]. – [3-є вид., доповн. і виправл.] – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – 176 с.
7. Паніотов Є. Транснаціональний злочин: криміналістичне поняття / Є.К. Паніотов / Юридична Україна – 2010 – №10 – С.114-119.
8. Конституція України : прийн. на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. // Офіційний вісник України. – 2010. − №. − Ст. 2598.
9. Про міжнародні договори : Закон України від 29 черв. 2004 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. − № 50 – Ст. 540.
10. Загальна декларація прав людини. – К. : Укр. Правнича Фундація, Право, 1995. – 12 с.
11. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 16 грудня 1966 р. // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001−.−
Кн. 2, ч. 3. − 2001. – С. 21−37.
12. Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листоп. 1950 р. // Офіційний вісник України. – 1998. − № 13.
13. Конвенція проти катувань та інших жорстоких нелюдських чи ображаючих гідність видів поводження і покарання 1984 року // Забезпечення органами внутрішніх справ міжнародно-правових стандартів прав людини при охороні громадського порядку : Науково-практичний, документально-джерельний та навчально-методичний комплекс : у 3 ч. / відп. ред.: Ю. І. Римаренко, Я. Ю. Кондратьєв, Ю. С. Шемшученко. – К. : Ін-т держ.і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001−.−
Ч. 2,3. – 2001. – С. 21−44.
14. Конвенция о рабстве от 25 сент. 1926 г. с изм., внес. Протоколом от 7 дек. 1953 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба із злочинністю та взаємна правова допомога : у 2 кн. / упоряд. : В. Л. Чубарєв, А. С. Мацко. – К. : Юрінком, 1996 −.−
Кн. 1. – 1996. − С. 131−135.
15. Кузьмічов В. С. Розслідування злочинів: міжнародне і національне законодавство. Теорія і практика : [навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / В. С. Кузьмічов, Ю. М. Чорноус. – К. : КНТ, 2008. – 448 с.
16. Карпец И. И. Преступления международного характера / Карпец И. И. – М. : Юрид. лит., 1979. – 264 с.
17. Дополнительная конвенция об упразднении рабства, работорговли и институтов и обычаев, сходных с рабством от 7 сент. 1956 г. // Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога : зб. док. : у 2 кн. / упоряд. : В. Л. Чубарєв, А. С. Мацко. – К. : Юрінком Інтер, 1996 –.−
Кн. 1. – 1996. − С. 136−143.
18. Конвенція про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами: затв. резолюцією 317 (IV) Генер. Асамбл. ООН від 2 груд. 1949 р. Вступила в силу 25 лип. 1951 р. // Запобігання торгівлі людьми. – К. : Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2001. – С.110-118.
19. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин от 18 дек. 1979 г. // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001 –.−
Кн. 2, ч. 3. – 2001. − С. 141−152.
20. Декларация о социальных и правовых принципах, касающихся защиты и благополучия детей, особенно при передаче детей на воспитание и их усыновлении на национальном и международном уровнях от 3 декабря 1986 г. // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001. –. –
Кн. 2, ч. 3. − 2001. – С. 226−230.
21. Конвенція про права дитини від 20 листоп. 1989 р. // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2001. − № 2. – С. 255−273.
22. Міжнародна конвенція про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей від 18 груд. 1990 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/vfin.cgi?ureg=995_203
23. Рекомендация R (91) 11 Комитета министров государствам-членам относительно эксплуатации секса в целях наживы, порнографии, проституции, торговли детьми и несовершеннолетними от 9 сент. 1991 г. // Сборник документов Совета Европы в области защиты прав человека и борьбы с преступностью. – М. : Спарк, 1998. – С. 192−196.
24. Декларація про викорінення насильства проти жінок від 20 груд. 1993 р. // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001 –.−
Кн. 2, ч. 3. – 2001. − С. 163−168.
25. Рекомендація Парламентської Асамблеї Ради Європи 1325 про торгівлю жінками та примусову проституцію в державах-членах Ради Європи від 23 квіт. 1997 р. // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001−.−
Кн. 2, ч. 3. – 2001. − С. 429−431.
26. Гаазька Міністерська Декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації (24−26 квіт. 1997 р.) // Нелегальна міграція та торгівля жінками у міжнародно-правовому контексті : у 2 кн. / за ред. Ю. С. Шемшученка; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київський ун-т права, Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2001 –. –
Кн. 2, ч. 3. – 2001. − С. 431−437.
27. Про правонаступництво України : Закон України від 12 верес.1991 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. − № 46. – Ст. 617.
28. Венская конвенция о правопреемстве государств в отношении договоров от 23 авг. 1978 г. : Україна в міжнародно-правових відносинах. Боротьба зі злочинністю та взаємна правова допомога : зб. док. : у 2 кн. – К. : Юрінком Інтер, 1996 –.−
Кн. 1. – 1996. – С.
29. Римский статут Международного уголовного суда от 17 июля 1998 г. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_588
30. Декларація ООН про права дитини від 20 листоп. 1959 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua./cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=955_384
31. Резолюция о приведении в соответствие законодательств государств-участников по вопросам изъятия, пересадки и трансплантации материалов организма человека № (78)29, принятая Кабинетом министров Совета Европы 11 мая 1978 г. // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций / Ассоциация психиатров Украины. – К., 1996. – С. 102 – 104.
32. Рекомендация №1046 (1986) по использованию эмбрионов и плодов человека в целях диагностики, терапии, научных исследований, промышленного использования и торговли, принятая 38-й очередной сессией Парламентской Ассамблеи Совета Европы // Права человека и профессиональная ответственность врача в документах международных организаций / Ассоциация психиатров Украины. – К., 1996. – С. 100−102.
33. Матеріали платформи дій четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок (витяги) (Пекін, 4−15 верес. 1995 р.) // Діяльність органів внутрішніх справ по запобіганню торгівлі людьми : навч. посіб. / за ред. О. М. Бандурки. – Х. : Нац. ун-т внутр. справ, 2001. – С. 218−228.
34. Конвенція Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми від 16 трав. 2005 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua./cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994-858
35. Весельський В. К. Торгівля людьми в Україні (проблеми розслідування) : [навч. посіб.] / В. К. Весельський, В. В. Пясковський. – К. : КНТ, 2007. – 266 с.
36. Святун О. В. Європейські механізми боротьби із торгівлею людьми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид наук : спец. 12.00.11 „Міжнародне право” / Святун О. В. – К., 2005 – 21 с.
37. Про ратифікацію Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності та протоколів, що її доповнюють : Закон України від 4 лют. 2004 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. − 2004. − № 19. – Ст. 263.
38. Биленчук П. Д. Транснациональная преступность: состояние и трансформация : [учеб. пособие] / П. Д. Биленчук, С. Е. Еркенов, А. В. Кофанов. – К. : Атика, 1999. – 272с.
39. Расследование торговли людьми: методика, тактика, специальные познания : [учеб. пособие] / под ред. С. Ю. Журавлева. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2010. – 296 с.
40. Захаров В. Ф. Современные формы противодействия организованным формам торговли людьми / В. Ф. Захаров // Совершенствование сотрудничества государств – участников СНГ – основное направление в борьбе с организованной преступностью, терроризмом, незаконным оборотом наркотиков и иными современными вызовами и угрозами : сб. материалов четвертой Междунар. науч.-практ. конф. “О развитии взаимодействия правоохранительных органов государств-участников СНГ в боротьбе с преступностью, международным терроризмом и иными проявлениями экстремизма” (Киев, 7 апр. 2004 г.) – Минск, 2004. − С. 209−211.
41. Кримінальний кодекс України 1960 р. Станом на 1 квітня 1999 року. – К.: Вид. «Сирін», 1999 р. – 136с.
42. Кримінальний кодекс України від 5 квіт. 2001 р. : станом на 1 верес. 2009 р. – Офіц. док. − К. : „Велес”, 2009. – 152с. − (Серія видань „Офіційний документ” ).
43. Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення відповідальності за торгівлю людьми та втягнення в заняття проституцією : Закон України від 12 січ. 2006 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 2006. − № 17. – Ст. 147.
44. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. − [5-те вид., переробл. і доповн.] – К. : Юрид. думка, 2008. – 1216 с.
45. Кримінально-процесуальний кодекс України : із змін. та доповн. станом на 1 вересня 2011 р. (відповідає офіц. текст.). – К. : Правова єдність, 2011. – 199 с. – (Законодавство України).
46. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю : Закон України від 30 черв. 1993 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. − № 35. – Ст. 358.
47. Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1991 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=565-12
48. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2135-12
49. Про прокуратуру : Закон України від 5 листоп. 1991 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. − № 53. – Ст. 793.
50. Про Службу безпеки України : Закон України від 25 берез. 1992 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1992. − № 27. – Ст. 383.
51. Кодекс України про адміністративні правопорушення : за станом на 2 листоп. 2009 р. – Офіц. вид. – К. : Форум, 2009. – 386 с.
52. Указ Президента України “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку” від 18 січ. 2001 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http: zakon.rada.gov.ua./cgi-bin/laws/main.cgi?ureg=20%
53. Основи законодавства України про охорону здоров’я : Закон України / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2801-12
54. Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині : Закон України від 16 лип. 1999 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1007-14
55. Про охорону дитинства : Закон України від 26 квіт. 2001 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=2&nreg=2402-14
56. Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України : Закон України від 21 січ. 1994 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=3857-12
57. Положення про Експертну робочу групу з питань попередження насильства в сім’ї та протидії торгівлі людьми : затв. наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 16 лип. 2007 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1041.24167.0
58. Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів : затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 лип. 1996 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon/rada.gov.ua./cgi-bin/laws/main.cgi?=775-96-%EF
59. Державна програма протидії торгівлі людьми на період до 2010 року : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 7 берез. 2007 р. //Офіційний вісник України. – 2007. − № 18. – Ст. 718.
60. Коновалова В. О. Вбивство: мистецтво розслідування : монографія / Коновалова В. О. – Х. : Факт, 2001. – 311 с.
61. Белкин Р. С. Криминалистическая энциклопедия / Белкин Р. С. – [2-е изд., доп.]. – М. : Мегатрон XXI, 2000. – 334 с.
62. Колесниченко А. Н. Криминалистическая характе¬ристика преступлений : [учеб. пособие] / А. Н. Колесниченко, В. Е. Коновалова. – Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1985. −
63. Белкин Р. С. Курс криминалистики : в 3 т. / Белкин Р. С. – М. : Юристъ, 1997 – . –
Т. 3: Криминалистические средства, приемы, рекомендации. – 1997. − 534 с.
64. Пясковський В. В. Методика розслідування торгівлі людьми / В. В. Пясковський : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”. – К., 2004. – 24 с.
65. Кримінальна справа №1-271/ 2007 р. / Архів Знам’нського міськрайонного суду Кіровоградської області.
66. Кримінальна справа № 1-193/ 2008 р. / Архів Деснянського районного суду м. Чернігова.
67. Кримінальна справа № 1-83/2009 р. / Архів Берегівського районного суду Закарпатської області.
68. Кримінальна справа № 1-83/2009 р. / Архів Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
69. Борідько О. А. Глобалізація світових процесів та уніфікація криміналістичної характеристики злочинів, пов’язаних із торгівлею людьми / О. А. Борідько // Міжнародне співробітництво ОВС у боротьбі з транснаціональною злочинністю : тез. доп. міжнар. наук.-теорет. конф., (Київ, 24 берез. 2010 р.) / редкол. : М. Г. Вербенський, В. Я. Горбачевський, О. М. Джужа та ін. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – С. 44−46.
70. Біленчук П. Д. Криміналістичне дослідження обвинувачуваного / Біленчук П. Д. – К., 1995. – 128с.
71. Селиванов Н. А. Криминалистическая характеристика убийств, совершенных по найму: Пособие для следователей / Селиванов Н. А. – М.: Лига Разум. 1998. – 224с.
72. Кузьмічов В. С. Криміналістика : [навч. посіб.] / В. С. Кузьмічов, Г. І. Прокопенко; за заг. ред. В. Г. Гончаренка, Є. М. Моісеєва. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 368 с.
73. Настільна книга слідчого: [Наук.-практ. вид. для слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова та ін. – К. : Вид. дім “Ін Юре”, 2003 – 720 с.
74. Белкин Р. С. Курс криминалистики : учеб. пособие / Белкин Р. С. – [3-е изд., доп.]. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 837 с.
75. Криминалистика : [учебник для высш. учеб. завед.] / Т. В. Аверьянова, Р. С. Белкин, Ю. Г. Корухов, Е. Р. Россинская; под ред. Р.С. Белкина. – М. : НОРМА-ИНФРА-М, 1999. – 974 с.
76. Авраменко О. Л. Слідова картина як елемент криміналістичної характеристики викрадення людини / О. Л. Авраменко // Міжнародна науково-практична Інтернет-конференція за різними юридичними напрямами [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.lex-line.com.ua/?go=full_article&id=769
77. Азаров Ю. И. Деятельность следователя органов внутренних дел по доказыванию обстоятельств, характеризующих личность обвиняемого / Азаров Ю. И. – К. : Киев. высш. школа МВД СССР, 1991. – 86 с.
78. Карпов Н. С. Криміналістична характеристика торгівлі людьми / Н. С. Карпов // Університетські наукові записки. – 2005. − № 3 (15). – С. 268−273.
79. Лісогор В. Г. Щодо проблем боротьби з міжнародною злочинністю / В. Г. Лісогор // Криміналістика у протидії злочинності : тез. доп. та повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 16 жовт. 2009 р.) – С. 146−150.
80. Солодовников С. А. Виктимологическая статистика и отношения “преступник-жертва” в системе криминологического анализа / С. А. Солодовников // Закон и право. – 2004. – № 12. − С. 22−24.
81. Криміналістика : [підруч.] / П. Д. Біленчук, В. К. Лисиченко, Н. І. Клименко та ін.; за ред. П. Д. Біленчука. − [2-е вид., випр. і доповн.]. − К. : Атіка, 2001. − 544 с.
82. Декларація про принципи міжнародного права : ухв. XXV сесією Генеральної Асамблеї ООН 24 жовт. 1970 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_010.
83. СЛОВНИК. net, 2006−2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.slovnyk.net/?swrd=напрям
84. Цепелев В. Ф. Международное сотрудничество в борьбе с преступностью: уголовно-правовые, криминологические и организационно-правовые аспекты : монография / Цепелев В. Ф. – М. : Акад. управления МВД России, 2001. – 137с.
85. Кубов Р. Х. Актуальные проблемы международного сотрудничества по противодействию организованной преступности / Р. Х. Кубов // Российский следователь. – 2007. – № 19. –С. 35−38.
86. Чорноус Ю. М. Поняття міжнародного співробітництва у діяльності з розслідування злочинів / Ю. М. Чорноус // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2010. – №3 (70). – С. 271−278.
87. Розвадовський В. Принципи міжнародного співробітництва правоохоронних органів України у сфері протидії транснаціональній торгівлі людьми / В. Розвадовський // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. − С. 83−87.
88. Чорноус Ю.М. Напрями міжнародно-правового регулювання у розслідуванні злочинів / Чорноус Ю.М. // Вісник Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ - № 2 – 2010 – С.224-231
89. Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квіт. 1959 р. : рат. Законом України від 16 січ. 1998 р. із рядом заяв та застережень, Додатковий протокол 1978 року до Конвенції [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
90. Про ратифікацію Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах, 1959 рік, та Додаткового протоколу 1978 року : Закон України від 16 січня 1998 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. – 1998. − № 23. – Ст.130. (Із змін., внес. згідно із Законом від 15 груд. 1999 р. // Відомості Верховної Ради. − 2000. − №1. – Ст. 3.
91. Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах 1972 року : рат. Законом України від 22 верес. 1995 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
92. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 р. : рат. Законом України 10 листоп. 1994 р. та Протокол до неї 1997 р. : рат. Законом України від 3 берез. 1998 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
93. Європейська конвенція про видачу правопорушників 1957 року, Додатковий протокол 1975 року та Другий додатковий протокол 1978 року до Конвенції, рат. Законом України від 16 січ. 1998 р. із заявами та застереженнями [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
94. Про ратифікацію Європейської конвенції про видачу правопорушників, 1957 рік, Додаткового протоколу 1975 року та Другого додаткового протоколу 1978 року до Конвенції : Закон України від 16 січня 1998 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради. − 1998. − № 23. – Ст.129. Із змінами, внесеними згідно із Законом від 15 груд. 1999 р. // Відомості Верховної Ради. − 2000. − №1. – Ст. 4.
95. Угода між Україною та Королівством Іспанія про співробітництво у галузі боротьби зі злочинністю від 7 листоп. 2001 р. (набула чинності 28.01.2003 р.) // [Електронний ресурс] ]: інформаційно-правовий довідник «Приватний практик» - К.: DVD – вид-во ТОВ «Ліга Закон», 2009. – 1 електрон. опт. диск (DVD): кольор.; 12см. – Систем. вимоги: Windows 98 / ME/NT 4.0/2000/XP/Vista.
96. Угода про співробітництво між Міністерством внутрішніх справ України та Міністерством внутрішніх справ Республіки Польща у боротьбі зі злочинністю від 12 берез. 1992 р. // Правові основи міжнародної діяльності МВС України : зб. міжнар.-прав. договірних документів : у 2 т. – К. : МВС України, 1997−.−
Т. 2. – 1997. – С. 145−148.
97. Про організацію діяльності органів досудового слідства МВС України : Наказ МВС України від 31берез. 2008 р. – К., 2008.
98. Коновалова В. Е. Версия: концепция и функции в судопроизводстве / Коновалова В. Е. – Х. : Консум, 2001. – 175 с.
99. Тищенко В. В. Корыстно-насильственные преступления: криминалистический анализ : монография / Тищенко В. В. – Одесса : Юрид. лит., 2002. – 359 с.
100. Лисенко В. В. Криміналістичне забезпечення діяльності податкової міліції (теорія і практика) : монографія / Лисенко В. В. – К. : Логос, 2004. – 324с.
101. Бондар Г. Ю. Правове забезпечення взаємодії слідчих правоохоронних відомств у кримінальному судочинстві України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза”/ Бондар Г. Ю. – Х., 2004. – 21с.
102. Пивоваров В. І. Взаємодія органів досудового слідства та дізнання при розслідуванні кримінальних справ : монографія / В. І. Пивоваров, Л. І. Щербина. – Х. : Право, 2006. – 176с.
103. Бірюков В. В. Теоретичні основи інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів : монографія / Бірюков В. В. – Луганськ : Луганськ. держ. ун-т внутр. справ, 2009. – 664 с.
104. Подопрелов А. М. Создание и деятельность следственно-оперативной группы : дис. ... кандидата юрид. наук : 12.00.09 / Подопрелов А. М. – К., 1991. – 283 с.
105. Федченко В. М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади : дис. … кандидата юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Федченко В. М. − К., 2004. – 242 с.
106. Федченко В. М. Слідчі та слідчо-оперативні групи: підстави їх створення і діяльності / В. М. Федченко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – К., 2001. − № 5. – С. 243−247.
107. Федченко В. М. Розслідування злочинів слідчою та слідчо-оперативною групою: правові та організаційні засади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Федченко В. М. − К., 2004. – 24с.
108. Биленчук П. Д. Тактические приемы, тактические комбинации, тактические операции : [учеб. пособие] / П. Д. Биленчук, В. Н. Романько, С. И. Цветков. – К. : Укр. акад. внутр. дел, 1992. – 24 с.
109. Смирнов Г. К. Методика расследования торговли людьми: проблемы теории и практики / Смирнов Г. К. – М. : Изд-во “Юрлитинформ”, 2008. – 264 с.
110. Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах (м. Кишинів, 7 жовтня 2002 року) // Збірник міжнародних договорів України про правову допомогу у кримінальних справах : багатосторонні договори. – К.: „Фенікс”, 2006. – С.508-549.
111. Смирнов М. І. Особливості надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах з використанням методу відеоконференцзв’язку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / М. І. Смирнов. – К., 2005. – 21с.
112. Смирнов М. Міжнародне співробітництво держав у сфері кримінального процесу / М. Смирнов // Прокуратура. Людина. Держава. − 2004. − № . − С. 10−14.
113. Негодченко О. В. Міжнародне співробітництво у сфері правосуддя : [навч. посіб.] / О. В. Негодченко, В. М. Тертишник; Юрид. акад. МВС України. – Дніпропетровськ : Поліграфіст, 2002. – 68 с.
114. Гаврилюк В. І. Актуальні аспекти міжнародного співробітництва органів внутрішніх справ України на напрямку протидії торгівлі людьми / В. І. Гаврилюк, В. І. Дубина, М. П. Данилюк. – К. : Цифра, 2007. – 171с.
115. Бандурка О. М. Інтерпол: Міжнародна організація кримінальної поліції : [наук.-практ. посіб.] / Бандурка О. М. – Х. : Основа, 2003. – 323 с.
116. Карпов О. Н. Використання можливостей міжнародних поліцейських організацій у розшуку злочинців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. 12.00.09 „Кримінальний процес та криміналістика; оперативно-розшукова діяльність” / Карпов О. Н. – К., 2011. – 20с.
117. Мовчан А. В. Особливості використання інтегрованих банків даних Інтерполу у протидії транснаціональній злочинності / А. В. Мовчан // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. − К., 2007. − Вип. 5. − С.146−149.
118. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993 р. N 220 [Електронний ресурс] ]: Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_833
119. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів : затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, Держкомкордону України, Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 9 січ. 1997 р. № 3/1/2/5/2/2 [Електронний ресурс] ]: інформаційно-правовий довідник «Приватний практик» - К.: DVD – вид-во ТОВ «Ліга Закон», 2009. – 1 електрон. опт. диск (DVD): кольор.; 12см. – Систем. вимоги: Windows 98 / ME/NT 4.0/2000/XP/Vista. – Назва з контейнера.
120. Методичні рекомендації слідчо-оперативним підрозділам України по використанню можливостей НЦБ Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів / М-во внутр. справ України, Національне Центральне Бюро Інтерполу в України. – К., 2001. – 17 с.
121. Практичний посібник для адміністративних органів КМТЗВ (CITES) з питань взаємодії з організацією міжнародної кримінальної поліції – Інтерполом / Робоча група Інтерполу з проблем злочинності проти дикої природи. – 1999. – 32 с.
122. Навчальний посібник у сфері протидії торгівлі людьми для суддів і прокурорів : Ознайомчі матеріали для держав-членів ЄС, Асоційованих членів і держав-кандидатів на вступ / Акад. суддів України, Акад. прокуратури України. – К. : Вид-во „Кім”, 2007. – 215с.
123. Сервецький І. В. Науково-практичний коментар Закону України „Про оперативно-розшукову діяльність” / І. В. Сервецький, О. М. Дашко. – 3-тє вид., доповн. (станом на 1 черв. 2006 р.). – К., 2006. – 400с.
124. Зубенко В. В. Опитування та спостереження при провадженні оперативно-розшукових справ / В. В. Зубенко // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. – К., 2003. – № 1. – С. 37−41.
125. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві : Закон України від 23 груд. 1993 р. / Верховна Рада України [Електронний ресурс] – Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi bin/laws/main.cgi?nreg=3782-12
126. Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів : Закон України від 23 груд. 1993 р. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 11. – Ст. 50.
127. Трухачев В. В. Правовые и крими