КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕЗАКОННЕ ВИГОТОВЛЕННЯ, ЗБЕРІГАННЯ, ЗБУТ АБО ТРАНСПОРТУВАННЯ З МЕТОЮ ЗБУТУ ПІДАКЦИЗНИХ ТОВАРІВ (ст. 204 КК України)

brief description

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень................................................................................... 4
Вступ........................................................................................................................ 5
Розділ 1. Об’єктивні ознаки незаконного виготовлення підакцизних товарів та іншого незаконного поводження з ними.................................................................. 18
1.1. Підакцизні товари як предмет злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК........................................................................................ 21
1.1.1. Загальне поняття про підакцизні товари: формально-юридичний та історичний аспекти................................................................................................. 21
1.1.2. Класифікація підакцизних товарів.............................................................. 24
1.1.2.1. Алкогольні напої........................................................................................ 26
1.1.2.2. Спирт........................................................................................................... 35
1.1.2.3. Тютюнові вироби....................................................................................... 36
1.1.2.4. Пиво солодове............................................................................................ 36
1.1.2.5. Транспортні засоби.................................................................................... 37
1.1.2.6. Нафтопродукти........................................................................................... 38
1.1.2.7. Високооктанові кисневмісні домішки до моторів сумішевих............... 39
1.1.3. Теоретичні та практичні проблеми використання поняття
„підакцизні товари” та похідних від нього понять у чинному КК..................... 41
1.2. Об’єкт злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК......... 46
1.3. Незаконність виготовлення підакцизних товарів як обов’язкова об’єктивна ознака злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК.. 65
1.4. Об’єктивна сторона складів злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК........................................................................................ 79
1.4.1. Незаконне придбання, зберігання, транспортування та збут
незаконно виготовлених підакцизних товарів (ч. 1 ст. 204 КК)......................... 79
1.4.1.1. Загальна характеристика об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК................................................................................ 79
1.4.1.2. Незаконне придбання незаконно виготовлених підакцизних товарів.. 88
1.4.1.3. Незаконне зберігання незаконно виготовлених підакцизних товарів.. 96
1.4.1.4. Незаконне транспортування незаконно виготовлених
підакцизних товарів................................................................................................ 98
1.4.1.5. Незаконний збут незаконно виготовлених підакцизних товарів.......... 101
1.4.2. Незаконне виготовлення підакцизних товарів шляхом відкриття підпільних цехів або з використанням обладнання, що забезпечує
масове виробництво таких товарів........................................................................ 108
1.4.3. Незаконне виготовлення підакцизних товарів з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей,
незаконний збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків..................................................................................................... 123
Розділ 2. Суб’єктивні ознаки незаконного виготовлення підакцизних товарів
та іншого незаконного поводження з ними.............................................................. 140
2.1. Суб’єкт злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК....... 140
2.2. Суб’єктивна сторона складів злочинів, передбачених окремими частинами статті 204 КК........................................................................................ 150
Розділ 3. Відмежування злочинів, передбачених окремими частинами
статті 204 КК, від злочинів із суміжними складами та діянь,
що не тягнуть кримінальної відповідальності..................................................... 163
Розділ 4. Індивідуалізація покарання за злочини
у сфері незаконного виготовлення та обігу підакцизних товарів...................... 198
Висновки.................................................................................................................. 211
Список використаних джерел................................................................................ 215

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження полягає у практичній необхідності вивчення та вирішення проблем кримінальної відповідальності, встановленої в Україні за незаконне виготовлення алкогольних напоїв, тютюнових виробів та інших підакцизних товарів, а також інше незаконне поводження з такими товарами (незаконний збут, незаконне придбання з метою збуту, незаконне зберігання та незаконне транспортування з цією ж метою). Інтереси науки кримінального права та практики застосування закону України про кримінальну відповідальність вимагають науково обґрунтованого аналізу всього комплексу питань, пов’язаних з кримінальною відповідальністю за зазначені вище діяння, визначення об’єктивних закономірностей виникнення підстав цієї відповідальності та визначення її меж.
Щороку наша держава та суспільство зазнають великої шкоди від функціонування так званої „тіньової економіки”, одним із сегментів якої є незаконне виробництво та обіг алкогольних напоїв, спирту, тютюнових виробів, інших підакцизних товарів. Безперечним є той факт, що широке розповсюдження такої незаконної господарської діяльності впливає на макроекономічні процеси. Так, у Програмі розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003-2007 роки, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України (надалі – КМУ) № 451 від 1 квітня 2003 р., зазначається, що коефіцієнт завантаження потужностей з виробництва спирту етилового, вина та виноматеріалів, коньячних виробів складає 40-50 відсотків від можливого [ ]. Причиною тому є низка факторів, але не може викликати заперечень те, що одним з них є вплив незаконного, „тіньового” ринку цих виробів. За офіційними даними Державної податкової адміністрації України, лише за одинадцять місяців 2003 року за матеріалами перевірок у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів було порушено 2 600 кримінальних справ, до бюджету було донараховано 528 мільйонів гривень, з незаконного обігу вилучено товарно-матеріальних цінностей на суму близько 190 мільйонів гривень, у тому числі лікеро-горілчаних виробів – на суму 29 мільйонів гривень, спирту – 5,4 мільйона гривень, тютюнових виробів – 4,5 мільйона гривень; виявлено понад 1 000 підпільних цехів, половина з яких займалася виготовленням підакцизної групи товарів [ ]. При цьому, як зазначається в названій постанові КМУ, процеси приватизації підприємств спиртової та лікеро-горілчаної галузі за наявності надлишкових потужностей можуть призводити до тіньового обігу алкогольних напоїв, значно уповільнюють темпи створення нових виробництв. Формування багатоукладної економіки та значне посилення її недержавного сектору поряд з позитивними наслідками тягнуть й низку негативних явищ, одним з яких є послаблення державного контролю в сфері виробництва та обігу матеріальних благ. За даними КМУ, станом на 1 квітня 2003 року лише у виноробній галузі функціонували понад 200 спеціалізованих підприємств [1]. Звичайно, здійснювати контроль за діяльністю такої кількості суб’єктів господарювання досить важко.
Але це не єдиний аспект актуальності криміналізації в Україні незаконного виробництва та обігу підакцизних товарів. Акцизний збір, як непрямий податок, що включається до ціни певних, визначених законом, товарів, є одним з джерел наповнення Державного бюджету України. Тому виробництво та збут товарів, визначених законом як підакцизні, пов’язані з ухиленням від сплати цього податку, що завдає шкоди, у тому числі, і державним фінансам. Держава визнає за акцизним збором важливу роль у регулюванні економічних та фінансових відносин, про що може свідчити створення та діяльність у складі Державної податкової адміністрації України Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійного функціонального підрозділу з правами юридичної особи [ ].
Нарешті, незаконне виробництво та обіг незаконно виготовлених підакцизних товарів, у першу чергу, спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, створює загрозу завдання шкоди життю та здоров’ю окремих осіб, споживачів таких товарів, а в багатьох випадках безпосередньо тягне тяжкі наслідки у вигляді отруєння людей чи іншої шкоди їх здоров’ю.
Характер суспільної небезпечності незаконного виробництва та обігу незаконно виготовлених підакцизних товарів об’єктивно дає підстави для посиленого захисту правопорядку у сфері господарювання, інших соціальних цінностей, пов’язаних із цим. Органи державної влади приділяють останнім часом все більше уваги питанням боротьби із цим явищем. Відповідні пріоритети ставить перед виконавчою владою Президент України. Законодавство, що регулює виробництво й обіг підакцизних товарів, передусім алкогольних напоїв, спирту, тютюнових виробів, встановлює з кожним роком більш жорсткі вимоги до порядку і умов здійснення цієї діяльності. Питання правового регулювання обігу окремих видів підакцизних товарів стають предметом розгляду органу конституційної юрисдикції, прикладом чого є Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2004 від 31 березня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України „Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів” (справа про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом окремих видів продукції) [ ].
Сам факт безпосередньої криміналізації в Україні зазначених вище діянь є обґрунтованим та доцільним. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року (надалі – КК, якщо інше не оговорено в тексті), порівняно з КК 1960 р., набагато більше відповідає новим економічним відносинам, які склалися в Україні протягом останніх 10 років. Встановлення у ст. 204 КК кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення підакцизних товарів, придбання, зберігання, збут або транспортування з метою збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів покликане сприяти охороні господарського правопорядку в Україні. Пленум Верховного Суду України підкреслив, можливість настання кримінальної відповідальності за злочини, передбачені статтями 202-205, 222 КК, є додатковою гарантією діяльності держави в сфері правового регулювання економічних відносин і захисту конституційних прав осіб, які займаються господарською діяльністю, та засобом сприяння стабілізації національної економіки [ ].
У той же час поява кримінально-правової норми, яка не має аналогів у кримінальному законодавстві України минулих років, породжує низку питань щодо її застосування, як науково-теоретичних, так і суто практичних. Це посилюється бланкетним характером її диспозиції, коли вирішення питання про підстави та межі кримінальної відповідальності безпосередньо залежить від правильного й точного аналізу регулятивного (базового) законодавства. Саме тому конче потрібно здійснити всебічне наукове дослідження питань кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними, адже в силу відносної новизни цієї проблематики для науки кримінального права України відсутні системні дослідження цих питань.
Отже, актуальність теми цього дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю визначення підстав та меж кримінальної відповідальності за вчинення сутності зазначених вище суспільно небезпечних протиправних діянь, вивчення та вирішення проблем їх кримінально-правової кваліфікації.
Ступінь наукової розробки проблеми. За КК 1960 р. незаконне виготовлення та незаконний обіг підакцизних товарів, за наявності відповідних підстав, могли охоплюватись складами різних злочинів і кваліфікуватись, залежно від обставин конкретної справи, як випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 147), заняття забороненими видами підприємницької діяльності (ст. 148) або порушення порядку заняття підприємницькою діяльністю (ст. 1483), виготовлення спиртних напоїв та торгівля ними (ст. 149), незаконна торговельна діяльність (ст. 1556) тощо. Відповідним чином розвивалась і наукова розробка проблем, пов’язаних з незаконним виробництвом та обігом підакцизних товарів. Характерним було те, що вони розроблялись та вивчались в межах досліджень більш широких проблем, були лише їх складовою частиною. Умовно їх можна поділити на дві відносно самостійні групи.
Перша група досліджень стосується проблеми визначення поняття господарських злочинів, їх родового об’єкту та системи. У різні роки цій проблемі були присвячені роботи багатьох радянських та українських фахівців з кримінального права, серед яких слід назвати А.В. Галахову, М.А. Гельфера, Н.О. Гуторову, М.Й. Коржанського, Б.М. Леонтьєва, В.О. Навроцького, П.Т. Некипєлова, Г.Н. Самілика, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, А.Н. Трайніна, С.В. Трофімова та багатьох інших авторів. В роботах цих авторів викладені ґрунтовні дослідження сутності та спрямованості господарських злочинів взагалі, зроблено глибокий аналіз проблем визначення родового об’єкту цих злочинів та механізму заподіяння шкоди цьому об’єкту, що мало велике значення в процесі здійснення цього дослідження.
Іншою групою досліджень, що стосуються порушеної проблематики, є роботи, присвячені проблемам кримінальної відповідальності за окремі господарські злочини, які могли полягати у незаконному виготовленні товарів, визначених сьогодні як підакцизні, чи в іншому незаконному поводженні з ними. Так, проблема відповідальності за випуск або реалізацію недоброякісної продукції знайшла розкриття у роботах А.Л. Бєлахова, А.Л. Лікаса, Ю.Б. Мельникової, В.Я. Тація. Багато уваги в науці кримінального права приділялося проблемам криміналізації так званого самогоноваріння, або домашнього вироблення самогону та інших спиртних міцних напоїв (чачі, араки, тутової горілки тощо). Цією темою у різні часи займалися Л.І. Блінова, П.Ф. Грішанін, Г.П. Заіграєв, А. Міхітарян, А.В. Мурашев, П.Я. Кравченко, який, зокрема, захистив у 1973 році кандидатську дисертацію на тему „Кримінальна відповідальність та заходи боротьби з самогоноварінням”. Питання кримінальної відповідальності за незаконну торговельну діяльність були предметом досліджень таких вчених, як П.А. Воробей та А.М. Дєлієв.
Незважаючи на досить високий ступінь наукової розробки проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності, необхідно визнати, що багато з них залишаються ще не вивченими. Дослідження більшості із згаданих вище вчених були здійснені у радянський період розвитку кримінального права та законодавства України. За останні роки суспільство зазнало таких докорінних змін та перетворень у політичному та соціально-економічному житті, що багато проблем потребують переосмислення. Нове українське законодавство, у тому числі кримінальне, ставить перед наукою нові завдання. Так, поняття „акцизний збір” та „підакцизні товари” з’явилися у вітчизняному законодавстві лише у 1991 році у зв’язку з прийняттям Закону України (надалі по тексту – ЗУ) „Про акцизний збір” від 18 грудня 1991 року [ ]. З того часу зміст цих понять неодноразово змінювався, доповнювався, що, звичайно, вимагало постійного оновлення наукових знань про ці явища. Нового значення набуло поняття „господарська діяльність”, з’явилось поняття „підприємництво”, відбулись відповідні зміни у кримінальному законодавстві України. Ці зміни визначили й спрямованість діяльності науковців. Значний внесок у наукову розробку проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності вносять П.П. Андрушко, Н.О. Гуторова, О.О. Дудоров, М.І. Мельник, А.М. Ришелюк, М.І. Хавронюк та інші фахівці. Ними, у тому числі, робилися кроки до наукової розробки проблем відповідальності за незаконне виготовлення та виробництво підакцизних товарів. Результатами їх плідної праці є наявність слушних та обґрунтованих думок та зауважень щодо цієї проблематики. Але навіть у своїй сукупності вони не можуть дати повного та всебічного знання про явища та процеси, пов’язані з проблемами відповідальності за незаконне поводження з підакцизними товарами. Деякі науковці обмежуються розглядом окремих аспектів кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення та збут алкогольних напоїв та тютюнових виробів, залишаючи без уваги той факт, що поняття „підакцизні товари” охоплює значно ширше коло предметів. Не вичерпно розглянуті у науці питання відмежування кримінально караних діянь з незаконного виготовлення та обігу підакцизних товарів від незлочинних, у тому числі таких, що тягнуть лише адміністративну відповідальність; питання співвідношення ознак складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, з ознаками складів інших злочинів у сфері господарської діяльності.
Все вищенаведене свідчить про те, що, незважаючи на досить глибоку наукову розробку проблем кримінальної відповідальності за злочини в сфері господарської діяльності, у частині проблем, пов’язаних з незаконним виготовленням, зберіганням, збутом та транспортуванням з метою збуту підакцизних товарів, стан їх наукової розробки є недостатнім, що свідчить про можливість та необхідність здійснення цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2003-2005 роки: „Проблеми боротьби із злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти” (протокол № 13 від 27 березня 2003 р.). Дисертація ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 [ ], одним з напрямів досягнення мети якої є вжиття заходів, спрямованих на зменшення кримінального тиску на економічні відносини. Крім того, дослідження враховує положення Програми заходів щодо запобігання злочинності у сфері економіки, затвердженої Розпорядженням Президента України від 10 лютого 1995 р. № 35/95-рп.
Об’єктом дослідження є незаконні виготовлення, зберігання, збут, транспортування з метою збуту, а так само незаконне придбання з тією ж метою підакцизних товарів, передбачені окремими частинами ст. 204 КК, покарання за ці злочини, а також організаційні, майнові та фінансові правовідносини, які складають порядок і умови здійснення господарської діяльності з виробництва та обігу підакцизних товарів.
Предметом дослідження є норми КК, які передбачають кримінальну відповідальність за незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними, за деякі інші злочини у сфері господарської діяльності; чинне законодавство України, що встановлює порядок і умови здійснення господарської діяльності з виготовлення та обігу підакцизних товарів; загальновизнані доктринальні положення науки кримінального права та сукупність наукових поглядів, пов’язаних із складами злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК.
Мета дослідження полягає у вивченні об’єктивних та суб’єктивних ознак складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, судової практики застосування цієї статті, визначенні юридичних підстав кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення, зберігання, збут та транспортування з метою збуту підакцизних товарів, а також у формулюванні пропозицій щодо удосконалення змісту та практики застосування кримінального законодавства України, що передбачає таку відповідальність.
Для досягнення поставленої мети в дисертації зосереджено увагу на вирішенні наступних завдань теоретичного та практичного спрямування:
1) провести всебічний аналіз поняття „підакцизні товари”, порядку й умов здійснення господарської діяльності з їх виробництва та обігу, визначити соціальні фактори, які обумовлюють встановлення кримінально-правової охорони цього порядку;
2) розкрити юридичний зміст складів злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК;
3) дослідити проблемні питання розмежування злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, із суміжними злочинами;
4) провести дослідження питань індивідуалізації покарання за незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними;
5) проаналізувати судову практику з питань застосування ст. 204 та деяких інших статей КК про суміжні злочини, у тому числі в аспекті призначення покарання.
Методологічна та теоретична основа дослідження. Під час проведення дослідження застосовувались різноманітні загальнонаукові та спеціально-юридичні наукові методи: діалектичний, історично-правовий, формально-логічний, аналізу, синтезу, філологічний, формально-догматичний.
Діалектичний метод як універсальний метод наукового пізнання застосовувався під час роботи над кожним розділом. Це дозволило проаналізувати об’єкт і предмет дослідження за допомогою категорій діалектичного матеріалізму, розглянути підстави кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, в контексті їх взаємозв’язку з правовим регулюванням виробництва та обігу підакцизних товарів. Використання історично-правового методу дозволило проаналізувати фактори соціально-економічного та політичного характеру, які вплинули на зміни у кримінальному законодавстві, на встановлення кримінально-правової заборони в сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, порівняти чинне законодавством із законодавством минулих періодів часу. Формально-логічний та метод системного аналізу були основою для аналізу ознак складів злочинів, передбачених ст. 204 КК, виявлення зв’язків між ними, розкриття їх місця у системі злочинів у сфері господарської діяльності, а також для визначення критеріїв розмежування цих злочинів з суміжними злочинами та адміністративними правопорушеннями. На філологічному та формально-догматичному методі ґрунтувалось тлумачення чинного кримінального законодавства, його розгляд з точки зору відповідності вимогам законодавчої техніки, вивіреності, логічності.
Теоретичною базою роботи стали загальновизнані доктринальні положення кримінального права, викладені у роботах видатних радянських та вітчизняних науковців, а також результати новітніх наукових досліджень проблем кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності.
Емпіричною базою дисертаційного дослідження стали 120 кримінальних справ, порушених за ознаками злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, які знаходились у провадженні органів досудового слідства та судів Запорізької області і м. Києва. Важливими джерелами дослідження є оприлюднені у засобах масової інформації огляди стану злочинності у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, боротьби з нею.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, яке спеціально присвячене аналізу основних проблем кримінальної відповідальності за незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними, яка передбачена ст. 204 КК. За результатами дисертаційного дослідження висунуто ряд нових у концептуальному плані та важливих для практики положень, які виносяться на захист:
1. Основним безпосереднім об’єктом злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, пропонується вважати, як складову частину правопорядку у сфері господарювання (родового об’єкту злочинів у сфері господарської діяльності), правопорядок у сфері зайняття підприємницькою діяльністю з виробництва та обігу підакцизних товарів, тобто систему соціальних зв’язків, яка відповідає встановленим законодавством України правилам, вимогам, умовам та гарантіям здійснення зазначеної діяльності і використання її результатів, і яка внаслідок цього становить цінність для держави, суспільства в цілому та окремих його членів (індивідів і соціальних груп).
Зазначається, що склад кожного з цих злочинів факультативно включає додаткові безпосередні об’єкти: життя та здоров’я людей; економічну конкуренцію суб’єктів господарювання; фінансову діяльність держави щодо мобілізації грошових коштів до державних централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів.
2. Обґрунтовується висновок про те, що використання у кримінальному законі понять „підакцизні товари” та „незаконно виготовлені підакцизні товари” є небажаним через постійні зміни у переліку підакцизних товарів як у бік звуження, так і у бік розширення, що не враховує особливостей правового режиму виробництва і обігу окремих видів підакцизних товарів. Крім того, стверджується, що незаконно виготовлені товари, що стають у реальній дійсності предметом передбачених ст. 204 КК злочинів, як правило, не є підакцизними, оскільки не відповідають всім законодавчо визначеним ознакам підакцизних товарів.
Пропонується визначити предмет суспільно небезпечних протиправних діянь, передбачених ст. 204 КК, шляхом безпосередньої вказівки на певні види товарів, а саме на спирт етиловий, коньячний і плодовий, алкогольні напої, тютюнові вироби, пиво солодове, дистиляти, високооктанові кисневмісні домішки до бензинів сумішевих, транспортні засоби.
3. Наводяться додаткові аргументи на користь того, що кожною частиною ст. 204 КК передбачено самостійний склад злочину. Разом з тим зауважується, що ст. 204 КК характеризується нетиповою побудовою складів передбачених нею злочинів та зв’язків між ними, коли не виключається кваліфікація діяння за сукупністю злочинів, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 204 КК, склад одного з яких включає кваліфікуючі ознаки складу іншого.
4. На підставі аналізу чинного регулятивного законодавства України розкривається зміст незаконного виготовлення підакцизних товарів, придбання, зберігання, транспортування і збуту незаконно виготовлених підакцизних товарів. Обґрунтовується необхідність внесення редакційних змін до ст. 204 КК щодо криміналізації незаконного виготовлення певних видів товарів незалежно від способів такого виготовлення та інших додаткових ознак.
5. Шляхом теоретичного аналізу таких оціночних понять, як „відкриття підпільних цехів” і „використання обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів”, практики застосування ч. 2 ст. 204 КК, обґрунтовується думка про те, що необхідною є відмова від включення до об’єктивної сторони злочину цих ознак через відсутність чітких критеріїв їх встановлення у практичній діяльності і об’єктивну неможливість визначення таких критеріїв.
6. Доводиться, що у разі застосування під час незаконного виготовлення підакцизних товарів недоброякісної сировини (матеріалів) відповідальність за ч. 3 ст. 204 КК настає незалежно від того, чи становить кінцевий продукт такого виготовлення загрозу для життя і здоров’я людей, оскільки у диспозиції ч. 3 ст. 204 КК словосполучення „що становлять загрозу для життя і здоров’я людей” відноситься до формулювання „товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті”, а не до слів „недоброякісної сировини (матеріалів)”, а словосполучення „незаконний збут таких товарів” слід розуміти як незаконний збут „товарів, зазначених у частинах першій або другій цієї статті,.. що становлять загрозу для життя і здоров’я людей”.
7. Звертається увага на те, що обов’язковою ознакою інтелектуального моменту прямого умислу, який входить до суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204 КК, є усвідомлення винною особою того факту, що раніше ці товари були виготовлені незаконно.
8. На ґрунті аналізу проблем розмежування злочинів, передбачених окремими частинами ст. 204 КК, робиться висновок про певну неузгодженість між окремими статтями Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, а також між цими статтями, з одного боку, та окремими статтями Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КпАП) – з іншого. Зокрема, стверджується, що неузгодженість між ст. 204 і ст. ст. 202, 225, 229 КК в частині встановлення матеріального критерію суспільної небезпеки діяння, а так само між ст. 204 КК і статтями КпАП, які передбачають адміністративну відповідальність за вчинення деяких правопорушень із суміжними складами, звужує підстави відповідальності за незаконне виготовлення підакцизних товарів та інше незаконне поводження з ними.
9. Обґрунтовується необхідність виключення з санкцій ст. 204 КК вказівки на конфіскацію незаконно виготовленої продукції та обладнання для її виготовлення, оскільки цей захід має не кримінально-правову, а кримінально-процесуальну правову природу.
10. З урахуванням всіх висновків, зроблених на підставі проведеного дослідження, в порядку удосконалення чинного кримінального законодавства запропоновано нову редакцію ст. 204 КК.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що автором виявлено вади чинного кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за незаконне виготовлення та незаконний обіг підакцизних товарів, висловлені пропозиції щодо його удосконалення, зокрема, запропоновано власну редакцію ст. 204 КК, яку сформульовано з урахуванням одержаних результатів дослідження.
Положення, які містяться у дисертації, можуть бути використані у навчальному процесі під час викладання Особливої частини кримінального права, при підготовці спецкурсів з дисциплін кримінально-правового циклу, для написання підручників, навчальних та методичних посібників тощо.
Крім того, результати даного дисертаційного дослідження можуть бути врахованими під час законотворчої діяльності з удосконалення чинного КК, у слідчій і судовій практиці, зокрема, на їх підставі можуть бути розроблені або доповнені відповідні рекомендації Пленуму Верховного Суду України з питань застосування кримінального законодавства про відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності, методичні рекомендації для органів досудового слідства з питань розслідування відповідної категорії кримінальних справ.
Особистий внесок здобувача. Положення, які викладені у дисертації та виносяться на захист, розроблені автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження, що включені до дисертації, оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми правознавства” (м. Запоріжжя, 30-31 жовтня 2003 р.), „Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 28-29 жовтня 2004 р.), „Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства” (м. Запоріжжя, 28-29 травня 2004 р.).
Публікації. Концептуальні положення дисертації відображено у чотирьох статтях, що опубліковані в наукових фахових виданнях (наукових журналах), а також у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 214 сторінок, із них обсяг списку використаних джерел – 17 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У підсумку проведеного дослідження необхідно зазначити про таке.
Незаконне виробництво окремих підакцизних товарів, а саме спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також незаконний обіг таких товарів, стали одним з найбільш розповсюджених і найбільш суспільно небезпечних видів протиправної поведінки в сфері господарської діяльності. Ефективна боротьба із цим явищем потребує вжиття системи організаційних, соціально-економічних, правових та інших заходів протидії, які мають охоплювати всі сторони суспільного життя. При цьому кримінально-правові заходи повинні узгоджуватись із заходами регулятивного характеру й впливати на попередження такої суспільно небезпечної й протиправної поведінки в комплексі з ними.
В порядку узагальнення треба підкреслити, встановлення кримінальної відповідальності за такі суспільно небезпечні діяння, як незаконне виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, інших високо ліквідних товарів, є доцільним, обґрунтованим кроком законодавця, який є необхідним у реаліях сьогодення і тому соціально обумовленим. Водночас ст. 204 КК, яка покликана грати основну роль у кримінально-правовій боротьбі, перш за все, з незаконним виробництвом і обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів і спирту, на сучасному етапі недостатньо ефективно виконує покладені на неї завдань через наявність певних недоліків даного кримінального закону. Причому ці недоліки полягають, в основному, суто в площині юридичної техніки. До таких недоліків слід відносити наступні:
– вживання терміну „підакцизні товари” для вказівки на предмет злочинних діянь, тоді як у реальній дійсності предметом передбачених ст. 204 КК суспільно небезпечних протиправних діянь стають товари, які не є підакцизними, оскільки не відповідають всім законодавчо визначеним ознакам підакцизних товарів; це призводить до неточного, а тому неправильного застосування цього кримінального закону;
– криміналізацію в ч. 1 ст. 204 КК незаконного обігу лише незаконно виготовлених підакцизних товарів, що фактично робить необхідним доведення усвідомлення винною особою цієї ознаки, а також призводить до того, що тотожний за характером незаконний обіг легально виготовлених підакцизних товарів не охоплюється даним складом злочину і взагалі не завжди може тягти кримінальну відповідальність;
– недостатньо чітку криміналізацію у ст. 204 КК так званого „простого” незаконного виготовлення підакцизних товарів, що має наслідком невиправдані складнощі у кримінально-правовій кваліфікації цього діяння і певне звуження сфери застосування цієї статті;
– вживання у ч. 2 ст. 204 КК в значенні обов’язкових ознак складу злочину таких оціночних категорій, як „відкриття підпільних цехів” та „застосування обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів”, оскільки відсутність чітких критеріїв встановлення цих ознак на практиці або об’єктивна неможливість визначення самих критеріїв не сприяє точному і одноманітному застосуванню кримінального закону, створює умови для судових помилок;
– криміналізацію незаконного виготовлення підакцизних товарів, які становлять загрозу для життя і здоров’я людей, лише у випадку, якщо таке виготовлення супроводжувалось використанням недоброякісної сировини (матеріалів), оскільки призводить до невиправданого звуження сфери застосування ч. 3 ст. 204 КК, бо залишає поза межами цього складу злочину інші потенційно небезпечні для життя і здоров’я людини діяння;
– включення до санкцій ст. 204 КК так званої спеціальної конфіскації незаконно виготовленої підакцизної продукції та обладнання для її виготовлення, яка не має кримінально-правового значення і питання про яку має вирішуватись в межах кримінально-процесуального інституту доказів.
Незважаючи на можливість усунення деяких із зазначених недоліків шляхом внесення окремих змін та доповнень до чинної редакції ст. 204 КК, автор цього дослідження вважає за доцільне в цілому переглянути значення і зміст цієї статті і пропонує викласти її наступним чином:
„Стаття 204. Незаконне виготовлення певних видів товарів або інше незаконне поводження з ними
1. Вчинення з метою збуту незаконного виготовлення, незаконного придбання, незаконного зберігання, незаконного транспортування, а так само вчинення незаконного збуту спирту етилового, коньячного, плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пива солодового, дистилятів, високооктанових кисневмісних домішок до бензинів сумішевих, транспортних засобів, –
карається...
2. Незаконне виготовлення з метою збуту небезпечних для життя і здоров’я людини товарів, зазначених у частині першій цієї статті, –
карається...
3. Вчинення діяння, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, а так само якщо це призвело до завдання шкоди здоров’ю людини, смерті людини або до інших тяжких наслідків, –
карається...
Примітка.
1.Діяння, передбачене цією статтею, вважається вчиненим у великих розмірах, якщо вартість зазначених у частині першій цієї статті товарів перевищує одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2. Під транспортними засобами у цій статті слід розуміти механічні траснпортні засоби, зазначені у примітці до ст. 286 цього Кодексу”.
З урахуванням запропонованої зміни редакції ст. 204 КК, істотно змінився б кримінально-правовий зміст передбачених нею злочинів, що наблизило б її до реалій дійсності і зробило б більш придатною до застосування на практиці.
По-перше, назва статті у запропонованій редакцій точніше відбивала характер і спрямованість передбачених нею діянь, охоплювала б всі діяння, передбачені в диспозиціях.
По-друге, у запропонованій редакції диспозиції ст. 204 КК конкретно і безпосередньо пов’язані із відповідним регулятивним законодавством, сформульовані з використанням термінології, яка вживається у цьому законодавстві, і це має позитивно відбитись на процесі і результатах кваліфікації діянь, передбачених цією статтею. Безпосередня вказівка на речі матеріального світу, які є предметом злочину, усунула б будь-яке неоднозначне тлумачення кримінального закону.
По-третє, більш чітке описання об’єктивних ознак злочину, позбавлення тексту диспозиції розглядуваної статті неузгодженості між окремими термінологічними зворотами, які в ній вживаються, також підвищило б ефективність застосування ст. 204 КК на практиці.
По-четверте, включення до ст. 204 КК ознак кваліфікованого чи особливо кваліфікованого складу злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, дозволило б більш гнучко підходити до вирішення питань індивідуалізації покарання за вчинення передбачених нею злочинів.
Таким чином, в дисертації проведено кримінально-правовий аналіз складів злочинів, які передбачені ст. 204 КК і полягають у незаконному виготовленні підакцизних товарів чи іншому незаконному поводженню з ними, розглянуті проблеми кримінально-правової кваліфікації і питання вдосконалення кримінального закону. Запропоновано шляхи їх розв’язання, що сприятиме підвищенню ефективності кримінально-правової боротьби із злочинами даної категорії.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
. Програма розвитку спиртової, лікеро-горілчаної та виноробної галузей на 2003-2007 роки, затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 451 від 01 квітня 2003 року // Офіційний вісник України. – 2003. – № 14. – Ст. 632.
. Про стан та заходи боротьби з незаконним обігом підакцизних товарів, підсумки оперативно-профілактичної операції „Підробка” // Вісник податкової служби України. – 2003. – № 47. – С. 3
. Про заходи щодо посилення державного контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та справлянням акцизного збору: постанова Кабінету Міністрів України № 940 від 7 серпня 2001 року
// Офіційний вісник України. – 2001. – № 32. – Ст. 1252.
. Рішення Конституційного Суду України № 8-рп/2004 від 31 березня 2004 року у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Указу Президента України "Про заходи щодо запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів" (справа про запровадження державної монополії у сфері контролю за виробництвом окремих видів продукції) // Офіційний вісник України. – 2004. – № 14. – Ст. 977.
. Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності: постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 р. № 3 // Юридичний вісник України. – 2003. –
№ 25. – С. 6-7.
. По акцизний збір: Закон України від 18 грудня 1991 року № 1996-XII
// Відомості Верховної Ради України (надалі – ВВР). – 1992. – № 12. – Ст. 172.)
. Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки: Указ Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 52. – Ст. 1651.