КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ТА КРИМІНОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ БОРОТЬБИ ІЗ ВТЯГНЕННЯМ НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ АБО ІНШУ АНТИГРОМАДСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. Боротьба із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність як комплексна кримінально-правова та кримінологічна проблема
1.1. Методологічні аспекти дослідження комплексної кримінально-правової та кримінологічної проблеми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність 14
1.2. Поняття та суспільна небезпека втягнення неповнолітніх
у злочинну або іншу антигромадську діяльність 40
РОЗДІЛ 2. Система соціально-кримінологічних механізмів
втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність
2.1. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх,
втягнених у злочинну або іншу антигромадську діяльність, і їх втягувачів 65
2.2. Причиновий комплекс, що сприяє втягненню неповнолітніх
у злочинну або іншу антигромадську діяльність 78
2.3. Способи та цілі втягнення неповнолітніх у злочинну
або іншу антигромадську діяльність 109
РОЗДІЛ 3. Системний аналіз попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність (реґіональний аспект)
3.1. Концепція побудови реґіональної системи профілактики
втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність 119
3.2. Структурно-функціональний аналіз діяльності суб’єктів
профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність 130
ВИСНОВКИ 162
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 168
ДОДАТКИ 185

ВСТУП

Актуальність теми. Проблема захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток є дуже важливою та складною для суспільства й держави. Уже давно відома певна залежність злочинності в цілому від злочинності неповнолітніх, оскільки остання є резервом усієї злочинності, яка на сьогодні досягла загрозливого розмаху. Щоб не допустити подальшого її зростання, необхідно приділити особливу увагу попередженню злочинності неповнолітніх, негативних впливів на них, серед яких найне-безпечнішим є втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. Як свідчать статистичні дані, питома вага злочинів, скоєних дорослими за участі неповнолітніх, збільшилася з 27,3% у 1992 році до 34,8% у 2002 році, тому підвищення ефективності боротьби із втягненнями неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність – одна з найактуальніших проблем у кримінологічній науці та правозастосовчій практиці.
Питання кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність розглядалися в роботах багатьох учених, особливо таких як Ю.М. Антонян, Т.С. Барило, М.М. Биргеу, Ф.Г. Бурчак, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, А.І. Долгова, В.П. Ємельянов, О.М. Костенко, Л.М. Кри-воченко, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнецова, І.П. Лановенко, Ф.А. Лопу-шанський, П.С. Матишевський, Г.С. Мауленов, Г.М. Міньковський, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко.
Праці цих авторів мають велике наукове та практичне значення, але у зв’язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України раніше сформульовані висновки та пропозиції потребують уточнення й доповнення. Крім цього, необхідною є побудова нової системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність. У 2002 році деяких аспектів цієї проблеми торкнулася В.В. Вітвіцька в дисертаційному дослідженні за темою "Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх" (Київ, 2002 р.). У цій роботі висвітлюється широкий спектр питань, що не дало змоги авторові з достатньою глибиною дослідити найактуальнішу на сьогодні проблему кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, яка потребує спеціального дослідження на державному і реґіональному рівні, з урахуванням тих змін, які відбулися в суспільстві та державі протягом останніх років. Це дослідження зорієнтовано на розв’язання даної проблеми з максимальним наближенням до вирішення практичних кримінологічних і кримінально-правових питань, що органічно поєднують проблему причиновості втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність із попередженням даного виду злочинів.
Видається, що попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність є значним фактором зниження як злочинності неповнолітніх, так і злочинності взагалі. Установлюючи диференційовану та більш сувору кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітніх у вчинення злочину або інших антигромадських дій, законодавець тим самим створив би необхідні умови для того, щоб зменшити кількість втягнутих неповнолітніх і знизити злочинність в майбутньому.
Аналіз судово-слідчої практики застосування норми, яка передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а також опитування фахівців показали, що правозастосовчі органи зазнають труднощів у визначенні способів втягнення неповнолітніх у злочину або іншу антигромадську діяльність, що не сприяє успішному вирішенню завдань щодо усунення слідчих помилок.
Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність її детального дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася відповідно до плану науково-дослідної діяльності кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ МВС імені 10-річчя незалежності України та є складовою частиною загальної науково-дослідної програми академії “Наукове забезпечення боротьби зі злочинністю неповнолітніх” на 2001-2005 рр. (п. 4.5).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є: комплексний кримінально-правовий і кримінологічний аналіз боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність у сучасних умовах соціально-економічного й політичного розвитку на прикладі Луганського реґіону; розроблення науково обґрунтованих рекомендацій щодо підвищення ефективності системи кримінально-правових та кримінологічних заходів протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.
Реалізація поставленої мети стає можливою за умови комплексного, системного підходу до вирішення ряду взаємопов’язаних найважливіших завдань.
Відповідно до поставленої мети ставляться такі завдання:
- визначити рівень суспільної небезпеки втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та соціально-правову зумовленість установленої відповідальності за даний вид злочинів;
- установити й проаналізувати причиновий комплекс втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;
- виявити особливості реґіональних кримінологічних характеристик втягуваних осіб і втягувачів;
- проаналізувати судову та слідчу практику застосування норм Кримінального кодексу, спрямовану на протидію втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, виявити недоліки, а також узагальнити наявні в цій сфері статистичні дані щодо цього виду злочинів;
- розробити концепцію реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;
- визначити основні напрямки діяльності щодо попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність і коло суб’єктів, уповноважених здійснювати цю діяльність;
- підготувати теоретичні та практичні рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального закону, спрямованих на підвищення ефективності боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.
Об’єктом дослідження є правопорядок, який забезпечує попередження та припинення втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.
Предметом дослідження є кримінально-правові норми вітчизняного законодавства, що встановлюють відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, соціально зумовлені механізми втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та концептуальні засади протидії цьому неґативному явищу.
Методи дослідження. У ході дисертаційного дослідження застосовувалися загальнонаукові методи пізнання (методи системного та структурно-функціонального аналізу, історичний, порівняльний і статистичні методи), а також конкретно-соціологічні методи (вивчення документів, опитування у формі анкетування, інтерв’ю та спостереження).
Головним є метод системного аналізу, за допомогою якого досліджено причини та умови втягнення неповнолітніх і який передбачає інтеґрацію знань про людину та її особистість, зокрема про девіантні форми поведінки, у безпосередньому зв’язку із суміжними поняттями – "попередження" і "профілактика". Визначено концептуальні основи формування реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.
За допомогою системно-структурного аналізу розкрито роль і місце в профілактичній роботі тих чи інших суб’єктів профілактики, ураховано їх функціональну та реґіональну специфіку, визначено основні напрямки й методи вдосконалення всієї системи профілактики втягнення неповнолітніх.
Історичний, а також його різновиди (порівняльно-історичний та історико-правовий методи) дали можливість проаналізувати історію розвитку як інституту захисту неповнолітніх від втягнення їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, так і законодавства України з цього питання до і після проголошення незалежності нашої держави.
Порівняльно-правовий метод дозволив дослідити відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність у контексті кримінального законодавства Російської Федерації, Білорусі та інших країн СНД.
З метою опрацювання статистичних даних, що свідчать про поширеність такого явища, як втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, використовувався кримінально-статистичний метод, а за допомогою конкретно-соціологічних методів із застосуванням спеціально розробленої анкети дисертантом було проведено опитування неповнолітніх, які перебувають у притулках, а також інтерв’ювання фахівців із протидії втягненню неповнолітніх, що дозволило з’ясувати позицію правозастосовчих органів відносно застосування ст. 304 КК України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим після прийняття нового Кримінального кодексу України комплексним дослідженням проблеми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, здійсненим в умовах соціально-економічного реформування України. Дослідження проведено з урахуванням регіональної специфіки цього виду злочинів, на основі чого сформульовано пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінального законодавства та в цілому попереджувальної діяльності.
Унаслідок проведеного дослідження на захист виносяться такі положення:
1. Констатується, що в концепції переходу до ринкової економіки треба передбачити здійснення моніторингу динаміки девіантної поведінки громадян, і насамперед неповнолітніх, яка неминуче супроводжує реформування соціально-економічного устрою.
2. Арґументовано, що система профілактики не може бути стандартною для всіх суб’єктів і в різних реґіонах. Вона повинна максимально враховувати реґіональні особливості, їх економічний, кадровий потенціал, соціальні, демографічні, національні й інші особливості, передбачати розширення кола суб’єктів профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, поліпшення координаційної діяльності ОВС з органами освіти, громадськими організаціями, усіма громадянами.
3. Проведеними кримінологічними дослідженнями встановлено зростання у порівнянні з радянським періодом таких криміногенних факторів, як: різке погіршення добробуту батьків, зростання алкоголізму та наркоманії неповнолітніх, відсутність чітких ідейних орієнтирів, розмитість морально-етичних норм у суспільстві, розповсюдження атрибутики злочинного світу, недоліки виховної роботи з неповнолітніми у навчальних закладах, недостатня профілактична робота.
4. Зроблено висновок про необхідність прийняття в Україні єдиного законодавчого акта, спрямованого на боротьбу зі злочинністю та бездоглядністю неповнолітніх, а також на реґулювання профілактичної діяльності, згідно з яким вирішувалися б такі завдання, як: попередження бездоглядності, безпритульності, правопорушень і антигромадських дій неповнолітніх, виявлення й усунення їх причин і умов; забезпечення захисту прав і законних інтересів неповнолітніх; соціально-педагогічна реабілітація неповнолітніх, що перебувають у соціально небезпечному становищі; виявлення та припинення випадків втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність; відведення навчальним закладам провідної ролі в попередженні правопорушуючої поведінки, для чого треба передбачити у вищих навчальних закладах, що мають педагогічні та юридичні факультети, підготовку спеціалістів для роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою.
5. Обґрунтовано доцільність поділу кримінально-правової норми ст. 304 КК України на дві: ст. 304 КК "Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину" і ст. 3041 КК "Втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій", диференціювавши відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення злочину та втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій.
6. Обґрунтовано пропозицію про включення в диспозицію запропонованої статті 3041 КК України відповідальності за втягнення неповнолітніх у заняття бродяжництвом. Одночасно запропоновано декриміналізувати таке діяння, як втягнення неповнолітніх в азартні ігри.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що автор сформулював рекомендації щодо вдосконалення норм кримінального закону про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність та підвищення ефективності застосування ст. 304 КК України слідчими й судовими органами. Результати дослідження можуть бути використані:
- у законотворчій діяльності щодо вдосконалення норм кримінального закону про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність;
- у правозастосовчій діяльності для розроблення комплексних реґіональних і міжреґіональних програм, спрямованих на боротьбу зі злочинністю неповнолітніх узагалі та втягненням їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність зокрема;
- у вищих навчальних закладах у процесі підготовки навчальних посібників і викладання спеціального курсу "Злочинність неповнолітніх та її попередження".
Пропозиції автора було використано при розробленні Реґіональної програми боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність в Луганській області, що підтверджується актом упровадження результатів дослідження № 12 від 17 грудня 2002 р.
Апробація результатів дослідження. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри кримінального права та кримінології Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. Окремі теоретичні положення та практичні рекомендації доповідалися під час виступів на науково-практичних конференціях: "Кримінальна політика та реформи кримінально-виконавчої системи" (Ростов-на-Дону, 2001 р.); "Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми" (Донецьк, 2002 р.); "Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України" (Луганськ, 2002 р.).
Публікації. Основні висновки та пропозиції дисертанта відображено у дев’яти наукових статтях, шість із яких опубліковано в збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань, у трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволяє зробити ряд загальних висновків і внести рекомендації щодо вдосконалення кримінального законодавства, яке передбачає відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, а також декілька пропозицій, спрямованих на вдосконалення системи профілактики злочинності неповнолітніх і особливо попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність.
1. Боротьба зі злочинністю – це, по суті, боротьба зі злочинністю неповнолітніх, тому що саме з їхнього середовища поповнюється злочинність як побічний і тіньовий продукт соціального розвитку. Зменшення злочинного середовища починається зі зменшення кількості нових членів, що вступають у нього. Тому проблема попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність і боротьби з ним є найактуальнішою як у кримінальному праві, так і (особливо) у кримінологічній науці.
2. Головний, найбільш ефективний елемент соціального механізму боротьби зі злочинністю неповнолітніх – це не в'язниці й кримінальні закони, а поступове витіснення цих законів шляхом поширення та зміцнення моральних норм, а також відповідних традицій, звичаїв, як загальнолюдських, так і національних. Не покарання як таке, а розвиток культури суспільства й окремо кожного його члена дає надію на реальний ефект.
3. Тривожить той факт, що все більша кількість дітей 10–13 років втягується у вчинення проступків, що кваліфікуються в Кримінальному кодексі як злочини, але юридично не є злочинами, оскільки суб’єкт не досяг віку кримінальної відповідальності. Ця обставина може виводити такі вчинки з офіційної кримінальної статистики, але не виводить їх із зони громадської уваги, а осіб, що їх вчиняють, – із зони кримінологічного ризику. Відомою є закономірність: імовірність повторного злочину (рецидиву) тим вища, чим молодшою є особа, яка скоїла перший проступок.
4. Посилюється вплив на підлітків з боку структур організованої злочинності й усе частіше відбувається пряме втягнення неповнолітніх у допоміжні (підсобні) або прямі злочинні дії, ініційовані цими структурами. Створена за безпосередньої участі організованої злочинності мережа розваг для неповнолітніх сприяє втягненню їх у наркоманію, токсикоманію, алкоголізм і, що не менш небезпечно, в ідеологію відмови від звичних соціальних норм, що виражається в небажанні підлітків вчитися, працювати. Кримінально-правова підстава тут очевидна – адже неповнолітній втягується у вчинення тяжких злочинів.
5. У результаті проведених автором кримінологічних досліджень і вивчення правоохоронної практики було виявлено, що основні причини злочинної поведінки неповнолітніх, а також втягнення їх у злочинну або іншу антигромадську діяльність пов’язані з соціально-економічною нестабільністю в суспільстві. Безперечно, матеріальні та духовні ресурси перебувають майже в кризовому стані. Тому необхідно шукати й знаходити шляхи підвищення ефективності профілактичної роботи, спрямованої проти втягнення неповнолітніх, з огляду на ситуацію, що склалася. Слід використовувати в нових умовах немалий досвід профілактичної роботи, який було напрацьовано в країні за попередні роки, а також реалізовувати сучасні уявлення в галузі правової та кримінологічної науки, у комплексі різного роду управлінських наук.
6. Стосовно до неповнолітніх для забезпечення цілеспрямованості й ефективності профілактики слід спиратися на теоретичні кримінологічні розробки, які концептуально виокремили основні сфери життєдіяльності підлітка. Це: а) сім’я, її благополуччя, духовний клімат, педагогічна грамотність батьків тощо; б) навчання як повсякденний і повсюдний, тривалий і складний суспільний процес соціалізації неповнолітнього населення Української держави; в) дозвілля як елемент соціального життя, конче необхідний дітям для повноцінного розвитку; г) працевлаштування як важливий момент входження в доросле життя; ґ) трудова зайнятість чи просто праця – добре організована, кваліфікована або така, що дає можливість підвищення кваліфікації (тобто можливість життєвої перспективи), і добре оплачувана – як найважливіша умова повноцінного життя людини; д) здоров’я, оскільки неувага до цієї проблеми призводить до деґрадації і особи, і суспільства.
Слід виокремити й питання правової пропаганди, ідеологічного (духовного) виховання, питання інших ключових ціннісних орієнтацій неповнолітніх, форми їхніх позитивних мотиваційних поведінкових устремлінь. Діючи в названих напрямках, можна істотно підвищити ефективність профілактики.
7. Треба передбачити у вищих навчальних закладах, що мають педагогічні та юридичні факультети, підготовку спеціалістів для роботи з неповнолітніми з девіантною поведінкою.
8. Особливо важливою і необхідною умовою підвищення ефективності попередження втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, надання профілактиці конкретного й адресного характеру ми вважаємо всебічну реґіоналізацію цієї роботи, "прив’язку" її до умов конкретного реґіону. Це не означає, що на державному рівні профілактична робота не буде корисною, проте, думаємо, тільки в реґіоні й може бути створена ефективна система такої профілактики.
9. Позитивних результатів у побудові реґіональної системи профілактики втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність не можна досягти лише заходами, яких уживають органи внутрішніх справ України. Треба застосувати цілий комплекс загальнодержавних заходів: економічних, соціальних, морально-етичних, правових та інших. Тільки у взаємодії, творчій співпраці з органами освіти, громадськими організаціями, усіма громадянами можна досягти поступового зниження рівня втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, оскільки недарма кажуть, що суспільство, яке не турбується про своїх дітей, не має майбутнього.
10. Доцільним є створення в Луганській області центру зайнятості для неповнолітніх, до структури якого залучалися б керівники підприємств і адміністрації міста й області, і запровадження практики складання тристоронніх договорів, за якими неповнолітні влаштовувалися б на тимчасову роботу.
11. Пропонується змінити редакцію ст. 304 КК України, озаглавивши її "Втягнення неповнолітнього у вчинення злочину". У частині першій варто передбачити кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення злочинів шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь, погроз або іншим способом; у частині другій – відповідальність спеціальних суб’єктів злочину (батьків дитини або осіб, на яких законом покладено обов’язки з її виховання); у частині третій – кваліфікуючі ознаки у вигляді вчинення злочину відносно двох чи більше неповнолітніх, неодноразово, із застосуванням насильства або погрози його застосування; у частині четвертій – відповідальність осіб за діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою, пов’язані із втягненням неповнолітнього у групу осіб чи організовану групу або у вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину.
12. Видається необхідним доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 3041, якою встановити кримінальну відповідальність за втягнення неповнолітнього у вчинення антигромадських дій: у частині першій передбачити відповідальність за втягнення неповнолітнього в систематичне вживання спиртних напоїв, а так само за втягнення його в заняття бродяжництвом чи жебрацтвом, шляхом обіцянь, підкупу, умовлянь або іншим способом; у частині другій – відповідальність спеціальних суб’єктів злочину (батьків неповнолітнього або осіб, на яких законом покладено обов’язки з його виховання, а так само педагогів чи інших працівників освітньої, виховної, лікувальної або іншої установи, зобов’язаних здійснювати нагляд за неповнолітнім; у частині третій – кваліфікуючі ознаки у вигляді вчинення злочину відносно двох чи більше осіб, неодноразово, або із використанням неповнолітнього для систематичного отримання прибутку.
13. З огляду на дуже високий загальний рівень суспільної небезпеки злочинів проти неповнолітніх необхідно і логічно ввести в Особливу частину КК України окремий розділ, статті якого передбачали б більш сувору відповідальність для злочинців, що порушують права і законні інтереси неповнолітніх.
14. Недоліком нашого законодавства є те, що на сьогодні в Україні немає єдиного законодавчого акта про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, котрий би впорядкував діяльність органів та установ, які займаються такою профілактикою, привів їх у струнку систему та відповідно до Конституції України й загальновизнаних норм установив основи правового реґулювання відносин, що виникають у зв’язку з діяльністю щодо профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх.
15. Видається доцільним створення спеціалізованого слідчого апарату (управління, відділу) з розслідування злочинів, вчинених неповнолітніми, а також судів для неповнолітніх. Впровадження таких судів в Україні, разом зі спеціалізованими слідчими органами, упорядкує правозастосовчу діяльність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агиенко М.В. Культура как личная и общественная ценность // Філософія. Культура. Життя: Міжвузівський збірник наукових праць. - Вип. 6. – Дніпропетровськ: ДНУ. - 1999. – С. 11-15.
2. Аксенов П. Моисеево уголовное право. – СПб., 1904. – 108 с.
3. Американская социология: Перспективы, проблемы, методы / Под ред. Г.В. Осипова. – М.: Прогресс, 1972. – 392 с.
4. Андреева Г.М. Социальная психология: Учебник. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 432 с.
5. Аннерс Э. История Европейского права: Пер. со швед. – М.: Наука, 1996. – 395 с.
6. Ансель М. Новая социальная защита. Гуманистическое движение в уголовной политике // Антология мировой правовой мысли. В 5т. / Сост. Г.Ю. Семигин, О.А. Жидков. – М.: Мысль, 1999. - Т. 3: Европа. Америка XVII – XX вв. – 829 с.
7. Антонян Ю.М. Социальная среда и формирование личности преступника (неблагоприятные влияния на личность в микросреде). – М., 1975. – С. 38.
8. Ахутин А.В., Бибихин В.Б., Пятигорский А. Философия на троих. Рижские чтения 1. – Рига: Изд-во RAKA, 2000. – 386 с.
9. Батку И.Г., Мартынчик Е.Г. Социально-правовые факторы преодоления антиобщественного поведения подростков. – Кишинев: Штиинца, 1988. – 203 с.
10. Беккер Г. Преступление и наказание: экономический подход // Экономическая теория преступлений и наказаний. – 1999. – № 1. – С. 13-19.
11. Бердяев Н.А. Философия свободы, смысл творчества. – М., 1989. – 370 с.
12. Борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность / Лановенко И.П., Барило Т.С., Бурчак Ф.Г., Костенко А.Н., Мауленов Г.С. и др. – К.: Наукова думка, 1986. – 253 с.
13. Бреева Е.Б. Дети в современном обществе. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 216 с.
14. Брускин Г.З. Деятельность суда по предупреждению вовлечения несовершеннолетних в антиобщественное поведение // Проблемы советского государства и права. – Иркутск. - Вып. 11-12. - 1975. – С.63-68.
15. Быргэу М.М. Предупреждение вовлечения несовершен-нолетних в преступное или антиобщественное поведение: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Укр. академия внутренних дел. – К., 1996. – 20 с.
16. Быргэу М.М. Предупреждение вовлечения несовершен-нолетних в преступное или антиобщественное поведение: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – К., 1996. – 185 с.
17. Валуйський О.О. Концепція творчості особистості в умовах формування ринкової економіки (соціально-філософський аспект) // Гуманітарні науки і сучасність: Зб. наук. пр. – К. - 1999. – С. 25-29.
18. Вилкс А.Я. Механизм защиты несовершеннолетних от отрицательного влияния взрослых правонарушителей // Проблемы социальной и правовой защиты несовершеннолетних. – М.: ВНИИ МВД СССР. - 1990. – С. 11-16.
19. Вітвіцька В.В. Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Нац. академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 20 с.
20. Волен Дж. Правові засоби боротьби з домашнім насильством: Огляд // Матеріали 1-го Міжнародного науково-практичного семінару “Домашнє насильство, засоби протидії”. – Одеса: Вид-во ОІВС. - 1999. – С. 48-54.
21. Гавриленко І.М. Соціальна статистика: Навч. посіб. — К.: Вид-во Київ. нац. ун-та ім. Т. Шевченка, 2000. — 335 с.
22. Гарро Р. Современная задача уголовной репрессии: Монография. – Вып. 1: Пер. с франц. – К.: Типография Губернского Правления, 1904. – 20 с.
23. Гегель Г.В.Ф. Философия права. – М.: Мысль, 1990. – 524 с.
24. Гегель. Наука логики. Том 1. – М.: Мысль, 1970. – 501 с.
25. Гельвеций К. Сочинение. В 2-х т. Т. 1. – М.: Мысль, 1973. – 647 с.
26. Гіденс Е. Соціологія: Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
27. Голина В.В. Теория и практика предупреждения преступности в Украине //Проблемы законности. - Вып. 30. – Х.: НЮА Украины. -1995. – С.144-152.
28. Голіна В.В. Попередження злочинності в Україні на сучасному етапі // Проблеми законності. Вип. 40. – Х.: НЮА України. - 1999. – С. 164-172.
29. Гольденвейзер А.С. Преступление – как наказание, а наказание – как преступление: Монография. – К.: Типография Р.К. Лубковского, 1908. – 231с.
30. Гусейнов А. Насилие и перспективы общества // Философские науки. – 1991. – № 11. – С. 83-89.
31. Давыдов Ю.Н. Макс Вебер и современная теоретическая социология: Актуальные проблемы веберовского социологического учения. – М.: Мартис, 1998. – 510 с.
32. Демидов Н. Высокая нравственность сотрудника МВД – основа нашей работы // Щит и меч. – 1996. – № 13. – С. 6-12.
33. Деятельность: теории, методология, проблемы /Сост. И.Г. Касавин. – М.: Изд-во "Полит. лит.", 1990. – 336 с.
34. Джентиле Д. Введение в философию: Пер. с итал. – СПб.: Алетейя, 2000. – 480 с.
35. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М.: Юридическая литература, 1981. – 159 с.
36. Донецкий областной государственный архив (ДОГА). – Ф. 2109. – Оп. 1. – Д. 8. – Л. 1.
37. Донецкий областной государственный архив (ДОГА). – Ф. 2109. – Оп. 1. – Д. 9. – Л. 15.
38. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. – К.: Политиздат Украины, 1989. – 175 с.
39. Дриль Д.А. Учение о преступности и мерах борьбы с ней: Монография. – СПб.: Шиповник, 1912. – 568 с.
40. Емельянов В.П. Преступность несовершеннолетних с психическими аномалиями. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1980. – 97 с.
41. Ермаков В.Д., Гуськов Н.М., Савинкова Е.Н. Причинный комплекс, обуславливающий преступность несовершеннолетних. – М.: Изд-во Всесоюзного института по изучению причин и разработке мер предупреждения преступности, 1988. – 103 с.
42. Ермаков В.Д., Крюкова Н.И. Несовершеннолетние пре-ступники в России. – М.: Институт международного права и экономики им. А.С. Грибоедова, 1999. – 256 с.
43. Євдокімов В. Запобігання умисним вбивствам слідчим // Право України. – 1996. – № 11. – С. 37-40.
44. Заболотна А.В. Актуальні проблеми боротьби з наркоманією // Вісник ЛІВС МВС України. – 1998. – № 4. – С. 190-204.
45. Закон України "Про загальну середню освіту" № 651-XIV від 13 травня 1999 року.
46. Закон України "Про охорону дитинства" № 2402-III від 26 квітня 2001 року.
47. Закон України "Про попередження насильства в сім’ї" № 2789-III від 15 листопада 2001 року.
48. Закон України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю" № 2558-III від 21 червня 2001 року.
49. Заславская Т.И. Социальная структура современного российского общества // Общественные науки и современность / АН СССР. – 1988. – № 2. – С. 5-21.
50. Збірник нормативних та методичних матеріалов на допомогу педагогічним працівникам притулків для неповнолітніх /Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, Державний департамент молодіжної та сімейної політики. – К., 2001. – 132 с.
51. Зиятдинова Ф.Г. Социальные проблемы образования. – М.: РГГУ, 1999. – 282 с.
52. Иеринг Р. Борьба за право: Монография – 2-е изд. – СПб.: Типо-литография А.Е. Ландау, 1904. – 59 с.
53. Иншаков С.М. Криминология: Учебник. – М.: Юриспруденция, 2000. – 432 с.
54. Казакова С.Е., Завацкая Н.Е. Психологические особенности страдающих алкогольной зависимостью подростков // Український вісник психоневрології. – 1999. - Т. 7, Вип. 4. – С. 53-79.
55. Коган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
56. Кевлова Л.В. Разработка и использование современных методов и средств при проведении профилактики подростковой преступности // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. – Донецьк: ДІВС. - 2002. – С. 11-25.
57. Ківенко Н.В., Лановенко І.І., Мельник П.В. Філософсько-психологічні підвалини кримінології як науки: Монографія: У 3 т. Т. 1 – К.: Б.в., 2001. – 676 с.
58. Кладков А., Суспицына Т. Вовлечение несовершеннолетнего в совершение преступления и иных антиобщественных действий (ст. 150, 151 УК РФ) // Уголовное право. – 2002. – № 3. – С. 26-28.
59. Конвенция о правах ребенка. – Нью-Йорк: UNICEF, Детский фонд ООН, 1989. – 20 с.
60. Конституція України (прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року). – К.: Преса України, 1999. – 80 с.
61. Коплстон Ф.Ч. Аквинат. Введение в философию великого средневекового мыслителя: Пер. с англ. - М.: Вестком, 1999. - 276 с.
62. Костенко О.Б. Про деякі парадокси права як феномена // Науковий вісник Чернівецького університету. Вип. 70. “Правознавство”. – Чернівці: ЧДУ, 1999. – С. 8-11.
63. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.
64. Кречмер Э. Медицинская психология: Пер. с нем. – СПб.: Союз, 1998. – 460 с.
65. Кривоченко Л. Поняття втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність // Радянське право. – 1970. – № 11. – С.76-79.
66. Кригер Г.А. Соучастие по советскому уголовному праву. - М.: Боспориздат, 1959. – 255 с.
67. Криминогенна ситуація в Україині за 2001рік. Оцінка, тенденції, прогноз: Збірник МВС Украіни. – К.: Головний штаб МВС України, 2002. – 38 с.
68. Криминология / Под ред. А.И. Долговой. – М..: Изд. гр. ИНФРА–М – Норма, 1997. – 784 с.
69. Криминология. Учебно-методические материалы и альбом схем: Учебное пособие / Под ред. С.Е. Вицина и В.А. Уткина. – М.: Щит-М, 1999. – 242 с.
70. Криминология: приглашение к дискуссии: Монография / Баляба А.В., Виленская Е.В., Дидоренко Э.А. , Розовский Б.Г. – Луганск: РИО ЛИВД, 2000. – 318 с.
71. Криминология: Словарь-справочник / Сост. Х.-Ю. Кернер; Пер. с нем., отв. ред. А.И. Долгова. – М.: Норма, 1998. – 400 с.
72. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. А.И. Долговой. –М.: НОРМА, 2000. – 848 с.
73. Криминология: Учебник для вузов / Под ред. В.Н. Бурлакова, Н.М. Кропачева. – СПб.: Санкт-Петербургский гос. ун-т, Питер, 2002. – 432 с.
74. Кримінальний кодекс України. Кримінально-процесуальний кодекс України. Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності та в кримінальних справах / Відп. ред. В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – С. 472-475.
75. Кудрявцев В.Н. Причины правонарушений. – М.: Наука, 1976. – 286 с.
76. Кудрявцев В.Н. Способ совершения преступления и его уголовно-правовое значение // Советское государство и право. – 1957. – № 8. – С. 60-69.
77. Кузнецова Н.Ф. Проблемы криминологической детерминации / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 208 с.
78. Кузьмінова Л.А. Деякі питання профілактики підліткової злочинності службами у справах неповнолітніх // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. – Донецьк: ДІВС. - 2002. – С. 33-37.
79. Кундеревич О.В. Проблема морального зла в контексті реалізації людської суб’єктивності в світі // Філософія. Культура. Життя: Міжвуз. збірник наукових праць. - Вип. 6. – Днепропетрівськ: ДНУ. - 1999. – С. 63-64.
80. Курс кримінології. Загальна частина: Підручник: У 2 кн. Кн. 1 / Под ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 352 с.
81. Кучер Ю.А. Правовые формы определения ответственности за преступную деятельность: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08. – М., 1996. – 245 с.
82. Лановенко И.П. Криминология как комплексная наука: методология, проблемы (последняя рукопись, январь 2002 года) // И. П. Лановенко. – К.: Украина, 2002. – С. 49-114.
83. Лановенко І.І., Мельник П.В. Проблема вибору в кримінології. – К.: Б.в.; Ірпінь: УФЕІ, 1999. – 455 с.
84. Ловкова Т.Б. Рассказ Владимира Набокова "Круг" в кругу читателей // Сборник научных трудов: Что мы читаем? Какие мы? Вып. 2. – СПб., 1996. – С. 80-90.
85. Лопушанский Ф.А. Теоретические проблемы профилактики преступлений, осуществляемой органом предварительного следствия: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.08. – К., 1979. – 46 с.
86. Лукашева Е.А. Права человека: понятие и сущность: Учебник. – М.: НОРМА, 2001. – 573 с.
87. Люблинский П.И. Борьба с преступностью в детском и юношеском возрасте: Социально-правовые очерки. – М.: Типография М.К.Х., 1923. – 300 с.
88. Малиновский Б. Научная теория культуры: Пер. с англ. – М.: ОГИ, 1999. – 208 с.
89. Маноха О.Е. Системный анализ в криминологии. – К., 1996. – 100 с.
90. Маслоу А.Г. Мотивация и личность: Пер. с англ. – СПб.: Евразия, 1999. – 478 с.
91. Материалы архивных дел судов г. Луганска за 1998-2001 гг.
92. Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – 367 с.
93. Мінченко С. Методологічні аспекти аналізу злочинності в регіоні // Право України. – 2001. – № 4. – С. 114-117.
94. Могилевский В.Д. Методология систем. – М.: Экономика, 1999. – 248 с.
95. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – 3-є вид., допов. – К.: Б.в., 2001. – 607 с.
96. Московичи С. Машина, творящая богов: Пер. с фр. - М.: "Центр психологии и психотерапии", 1998. – 560 с.
97. Муравицкая М.В. Предпосылки формирования личности несовершеннолетнего преступника // Формирование основ конституционного государства в республике Беларусь: Сборник научных трудов. – Новополоцк: ПГУ, 2001. – С. 222-227.
98. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України (порівняльний аналіз КК України 1960 р. та 2001 р.). – К.: Атіка, 2001. – 272 с.
99. Наказ Ґенерального Прокурора України № 9 від 26 жовтня 1998 року "Про організацію роботи органів Прокуратури щодо забезпечення нагляду за додержанням законів, спрямованих на попередження правопорушень серед неполнолітніх, захист їх прав".
100. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К.: Юрінком, 1994. – 800 с.
101. Научный комментарий к Уголовному кодексу РСФСР / Под ред. М.И. Ковалева. – Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1964. – 510 с.
102. Негоденко В.К. Відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність. – К.: Наукова думка, 1971. – 72 с.
103. Новик И.Б. Системный стиль мышления (особенности познания и управления в сложных системах). – М.: Знание, 1986. – 64 с.
104. Оболонский А.В., Рудашевский В.Д. О соотношении системного подхода и структурно-функционального анализа в юридической науке. – М.: Наука, 1978. – 119 с.
105. Ожегов С.И. Словарь русского языка: 70000 слов / Под ред. Н.Ю. Шведовой. – 23-е изд., испр. – М: Рус. яз., 1990. – 917 с.
106. Орзих М.Ф. Личность и право. – М.: Юрид. лит., 1975. – 112 c.
107. Панкратов В.В. Об изучении изменений преступности несовершеннолетних // Факторы, влияющие на динамику преступности несовершеннолетних: Сборник научных трудов. – М., 1987. – С. 3-25.
108. Панов Н.И. Понятие способа совершения преступления в уголовном праве // Проблемы законности. - Вып. 5. – Х.: НЮА Украины. - 1980. – С. 43-50.
109. Панов Н.И. Способ совершения преступления и уголовная ответственность. – Харьков: Высшая школа, 1982. – 160 с.
110. Пашина Н.П. Формирование этноструктуры Донбасса в контексте социально-экономических преобразований края порефор-менного периода (1861-1900 гг.): Дис. ... канд. исторических наук: 07.00.01 – К., 1997. – 212с.
111. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Психология подростковой преступности. Кн. 1-я. – М.: Ось-89, 1998. – 304 с.
112. Поклад В., Гнатенко Е. Некоторые проблемы права и правоохранительной деятельности в массовом сознании жителей г. Луганска: Препринт / Луганская академия внутренних дел. – Луганск: 2002. – 46 с.
113. Популяция населения регионов как объект криминоло-гического исследования / Э.А. Дидоренко, Б.Г. Розовский, М.И. Чверт-кин, А.А. Горщак. – Луганск: РИО ЛИВД, 1995. – 21 с.
114. Постанова Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року "Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми".
115. Постанова Кабінету Міністрів України № 2136 від 25 листопада 1999 року "Про затвердження типових положень про службу у справах неповнолітніх".
116. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 23 грудня 1983 року "Про практику застосування судами України законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антиграмадську діяльність // Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963–2000): Офіц. вид.: У 2 т. Т. 2. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. –К.: А.С.К., 2000. – С. 232-235.
117. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1963 – 2000): Офіц. вид.: У 2 т. /За ред. В.Ф. Бойка. – К.: А.С.К., 2002. – 424 с.
118. Постановление Пленума Верховного Суда РФ № 7 от 14 февраля 2000 года "О судебной практике по делам о преступлениях несовершеннолетних" // Миненок М.Г., Миненок Д.М. Корысть. Криминологические и уголовно-правовые проблемы. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2001. – С. 350-359.
119. Постановление Пленума Верховного Суда СССР № 16 от 3 декабря 1976 года "О практике применения судами законодательства по делам о преступлениях несовершеннолетних и о вовлечении их в преступную и иную антиобщественную деятельность"// Нормативные акты и рекомендации по предупреждению и расследованию преступлений несовершеннолетних /Сост. В.И. Святенький, Н.В. Чернышова. – К.: РИО МВД УССР, 1978. – С. 127-139.
120. Правове положення неповнолітніх в Україні: Збірник нормативних актів / Уклад. В.Л. Кройтор, В.Ю. Євко. – Х.: Еспада, 2002. – 576 с.
121. Пудовочкин Ю.Е. Ответственность за преступления против несовершеннолетних по российскому уголовному праву / Науч. ред. Г.И. Чечель. – СПб.: Юридический центр Пресс, 2002. – 293 с.
122. Радченко С.Г. Готовність до професійної діяльності як проблема педагогіки // Гуманітарні науки і сучасність. – К., 1999. – С. 183-186.
123. Расулов А.А. Уголовно-правовая борьба с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08. – Ташкент, 1980. – 24 с.
124. Роксин К. Основание уголовно-правовой ответственности и личность преступника // Актуальные вопросы современного уголовного права, криминологии и уголовного процесса. – Тбилиси: Мецниереба, 1986. – С. 19-34.
125. Сабитов Р. Обман и его значение для квалификации некоторых преступлений // Социалистическая законность. – 1975. – № 12. – С. 43-50.
126. Сатир В. Как строить себя и свою семью: Пер. с анг. – М.: Педагогика – Пресс, 1992. – 192 с.
127. Сборник статистических сведений по Екатеринославской губернии. Т.II. Бахмутский уезд. – Екатеринослав., 1886. – 207 с.
128. Семейный кодекс Украины. – Х.: Одиссей, 2002. – 112 с.
129. Сибиряков С.Л. Предупреждение девиантного поведения молодежи. – Волгоград: Юрид. ин-т МВД РФ, 1998. – С. 13-15.
130. Советский энциклопедический словарь. / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 4-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1988. – 1600 с.
131. Советское уголовное право. Особенная часть: Учебник / Под ред. В.Д. Меньшагина, Н.Д. Дурманова, Г.А. Кригера. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1971. – 464 с.
132. Сокурянская Л.Г. Социальное самоопределение молодежи как предмет социологического исследования // Вісник Харківського державного університету. – 1999. - № 33. – С. 17-29.
133. Спасович В. Учебник уголовного права. Т. 1. Вып. 1. – СПб.: Типография Иосафата Огризко, 1863. – 428 с.
134. Спенсер Г. Синтетическая философия / В сокращ. изл. Г. Коллинза. – К.: Ника-Центр, Вист-С, 1997. – 512 с.
135. Сущенко В.Д. Наукове забезпечення правоохоронної діяльності // Науковий вісник НАВСУ. – 1999. – № 1. – С. 40-43.
136. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Часть Общая: Лекции. – Т. 1. – М., 1994. – 815 с.
137. Тарарухин С.А. Преступное поведение: Социальные и психологические черты. – М.: Юрид. лит., 1974. – 224 с.
138. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М.: Юрид. лит., 1980. – С. 11-16.
139. Топольскова И.А. Структурно-функциональный анализ системы субъектов профилактики вовлечения несовершеннолетних в совершение преступления или иное антиобщественное поведение // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. – 2002. – № 4. – С. 130-141.
140. Топольскова И.А. Некоторые вопросы совершенствования уголовной ответственности за вовлечение несовершеннолетних в преступную деятельность //Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. – Донецьк: ДІВС. - 2002. – С. 77-79.
141. Топольскова И.А. Уголовно-правовая политика и некоторые проблемы правоприменительной практики в расследовании преступлений, предусмотренных ст.304 УК Украины // Вісник ЛАВС МВС імені 10-річчя незалежності України. Спец. випуск: Матеріали міжнар. науково-практич. конф. “Нове кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство та завдання юридичної підготовки кадрів ОВС України”: У 2-х ч. Ч.1. – Луганськ: РВВ ЛАВС. – 2002. - С. 153-157.
142. Топольскова І.О. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність як комплексна кримінологічна проблема // Вісник ЛІВС МВС України. – 2002. – № 1. – С. 157-170.
143. Топольскова І.О. Злочинність як об’єкт кримінологічного дослідження // Вісник ЛІВС МВС України. – 2001. – № 4. – С. 135-144.
144. Топольскова И.А. Некоторые тенденции уголовной политики на Украине и массовое сознание // Материалы межвузовской научно-практической конференции "Уголовная политика и реформа уголовно-исполнительной системы". – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России. – 2001. – С. 55-56.
145. Туровский М.Б. Философские основания культурологии. – М., 1997. – 440 c.
146. Туроу Л. Правоохранительная деятельность: справедливость против эффективности // Гуманітарні науки і сучасність. – К., 1999. – С. 89-94.
147. Уголовный кодекс Республики Беларусь / Вступ. ст. А.И. Лукашова, Э.А. Саркисовой. – Мн.: Тесей, 1999. – 288 с.
148. Уголовный кодекс Российской Федерации. Комментарий. – 2-е изд., изм. и доп. / Под ред. Ю.И. Скуратова и В.М. Лебедева. – М.: Изд. группа НОРМА – ИНФРА – М, 1998. – 832 с.
149. Уголовный Кодекс Украины. Комментарий. – 2-е изд. / Под ред. Ю.А. Кармазина и Е.Л. Стрельцова. – Х.: ООО "Одиссей", 2002. – 960 с.
150. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М.: Мысль, 1978. – 272 с.
151. Указ Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року "Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001-2005 роки".
152. Философия управления (социально-гуманитарные проблемы): Монография / В. В. Алехин, В. В. Бурега, С. Ф. Поважный, Л. В. Алехина / Под ред. В. В. Алехина. — Донецк: Донец. гос. акад. упр., 1999. — 293 с.
153. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Л.Ф. Ильичева, П.Н. Федосеева, С.М. Ковалева, В.Г. Панова. – М.: Советская Энциклопедия, 1983. – 840 с.
154. Форрестер Дж. Мировая динамика. – М.: Наука, 1978. – 168 с.
155. Фрейд Зигмунд. Толкование сновидений: Монография. – К.: Здоров’я, 1991. – 384 с.
156. Фролова О.Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логіко-математичних методів): Навчальний посібник. – К.: Артек, 1997. – 207 с.
157. Худойкина Т.В. Юридический конфликт: динамика, структура, разрешение: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Ин-т государства и права. – М., 1996. – 23 с.
158. Шавгулидзе Т.Г. Философские и психологические основания уголовной ответственности // Актуальные вопросы современного уголовного права, криминологии и уголовного процесса. – Тбилиси: Мецниереба, 1986. – С. 7-16.
159. Шарапов А.В. Основательное исследование о проблемах предупреждения преступлений // Российское право. – 2001. – № 11. –2001. – С. 149-151.
160. Шарапов Р.Д. Уголовно-правовая характеристика физического насилия: Автореф. дис. .... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Санкт-Петербургский университет МВД России. – СПб., 1999. – 24 с.
161. Шевченко Л.С. Профілактика підліткової злочинності: сучасні проблеми й основні напрямки // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції “Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми”. – Донецьк: ДІВС. - 2002. – С. 37-48.
162. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология: Учебник для вузов / Под. ред. В.А. Томсинова. – М.: Зерцало-М, 2002. – 352 с.
163. Шляпочников А.С., Остроумов С.С. Некоторые проблемы социального познания антиобщественного поведения // Социоло-гические исследования. – 1977. – № 3. – С. 114-119.
164. Шур Э.М. Наше преступное общество: Социальные и правовые источники преступности в Америке: Пер. с англ., под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Прогресс, 1977. – 326 с.
165. Щедрова Г. Мета суспільства – людина // Віче. – 1995. - № 6. – С. 22-34.
166. Эффективность борьбы с вовлечением несовершеннолетних в преступную деятельность: Учебное пособие / Под ред. А.И. Марцева. – Омск: Изд-во Омской высшей школы милиции МВД СССР, 1985. – 57 с.
167. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. Методологические проблемы современной науки. – М.: Наука, 1978. –391 с.
168. Юзікова Н.С. Проблема кримінально-правового захисту інтересів неповнолітніх. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1999 – 197 с.
169. Яковлев А.М. Основания уголовной ответственности и личность преступника // Актуальные вопросы современного уголовного права, криминологии и уголовного процесса. – Тбилиси: Мецниереба, 1986. – С. 35-50.
170. Ясперс К. Смысл и назначение истории: Пер. с нем. – М.: Политиздат, 1991. – 527 с.