КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, ГЕТЬМАНАТУ СКОРОПАДСЬКОГО ТА ДИРЕКТОРІЇ

brief description

ЗМІСТ ВСТУП……………...…………………………………………….…..

РОЗДІЛ 1
СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ, ГЕТЬМАНАТУ СКОРОПАДСЬКОГО ТА ДИРЕКТОРІЇ........................................................................................

РОЗДІЛ 2
СТАНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В ПЕРІОД 1917-1920 рр……………..………………………………..…..……….................

РОЗДІЛ 3
СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТОК КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ І ГЕТЬМАНАТУ ПАВЛА СКОРОПАДСЬКОГО………………………………………………..

РОЗДІЛ 4
ХАРАКТЕРИСТИКА КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ДИРЕКТОРІЇ...................................................

ВИСНОВКИ……………………………………………………….....

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………..…..

ДОДАТКИ............................................................................................
3

11

16

65

108

167

172

186

ВСТУП

Особливістю даної роботи є майже цілковита відсутність досліджень, присвячених становленню та розвитку кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії. Саме ці причини зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Актуальність теми. На сучасному етапі здійснення судово-правової реформи українські правники, які декларують ідею відродження української школи права, звертаються переважно до досвіду державно-правового будівництва країн Західної Європи, Канади та США, не надаючи належної уваги дослідженням української правової спадщини. Однак творче використання світового досвіду завжди є ефективнішим, якщо воно ґрунтується на вивченні вітчизняної правової спадщини. Такий підхід дає змогу уникнути сліпого запозичення зарубіжних ідей і творити своє самобутнє право, яке походить з власного історичного коріння.
Питання кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії комплексно не досліджувалось, оскільки сам період існування УНР та Української держави тільки недавно став доступним для проведення будь-яких наукових розробок. Завдяки демократичним процесам у сучасній Українській державі науковці одержали можливість опрацьовувати раніше закриті архівні матеріали та проводити об’єктивні дослідження, що дає змогу пізнати історичну правду та неупереджено ознайомитись із становленням української державності.
Серед перших законодавчих актів, які видаються новими урядами, завжди були закони про суд та правоохоронні органи, що також втілюють у собі політику держави. Ознайомлення із законодавством УНР та Української держави на різних етапах їх розвитку це тільки підтверджує, оскільки значну частину нормативно-правових актів даного періоду становило саме законодавство про судочинство. Дослідження проблеми становлення, розвитку та функціонування кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії дозволяє відновити історичну правду та, у міру можливого, використати кращі надбання минулого в сучасному законодавчому процесі України. Тому зазначена вище тема надзвичайно важлива для сучасного законодавчого процесу та розвитку законодавства в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри історії та теорії держави і права юридичного факультету Львівського національного університету ім. Івана Франка в контексті наукової теми “Застосування міжнародних та національних стандартів засобів захисту прав людини і громадянина в Україні” (державна реєстрація
№ 0198U007431).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертації є комплексний аналіз становлення та розвитку кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії. Відповідно до мети дослідження були поставлені такі задачі:
– розкрити особливості умов, в яких приймалося кримінально-процесуальне законодавство, та показати процес його становлення після проголошення Української Народної Республіки;
– проаналізувати нормативно-правові акти в галузі кримінального процесу, що були прийняті в періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії;
– виявити причини, які перешкоджали чинності кримінально-процесуальних законів Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії;
– показати зв’язок між нормативно-правовими актами з питань судочинства дореволюційної Росії, УНР періоду Центральної Ради і Директорії, Української держави та радянським і сучасним українським кримінально-процесуальним законодавством.
Об’єкт дослідження – кримінально-процесуальне законодавство, що було прийнято урядами Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії.
Предметом дослідження є закономірності формування, розвитку та функціонування кримінально-процесуального законодавства, зумовлені конкретно-історичними обставинами існування Української Народної Республіки (в періоди Центральної Ради і Директорії) та Української держави.
Методи дослідження. У процесі теоретичних та практичних досліджень застосовувалися такі наукові методи:
– історико-правовий – при дослідженні та аналізі кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії;
– історико-порівняльний – при дослідженні законодавства в галузі судочинства Української Народної Республіки в період Центральної Ради і Директорії, Української держави, дореволюційної Росії, Української РСР та сучасної України;
– порівняльно-правовий – при аналізі законодавства США та Франції, що містить норми кримінально-процесуального права;
– системно-структурний та функціональний методи – при дослідженні та аналізі організації діяльності судів у період Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, а також нормативно-правових актів цього періоду в галузі кримінального процесу.
Теоретичною основою дослідження стали фундаментальні праці вітчизняних та іноземних істориків права і фахівців у галузі кримінального процесу. Вагомими є дослідження історичних проблем розвитку законодавства України Б.М. Бабія, В.Д. Гончаренка, Л.О. Зайцева,
О.Л. Копиленка, В.С. Кульчицького, О.М. Мироненка, А.Й. Рогожина, В.О. Рум’янцева, О.Д. Святоцького, М.М. Страхова, Б.Й. Тищика,
І.Б. Усенка, В.А. Чеховича, О.О. Шевченка, О.Н. Ярмиша. Значний внесок у розвиток кримінально-процесуальної науки в Україні внесли
Ю.М. Грошовий, М.М. Михеєнко та В.Т. Нор. Багато уваги приділено дослідженню становлення кримінального та кримінально-процесуального права в Україні у працях П.П. Михайленка.
При підготовці дисертації враховано загальні положення праць з теорії держави і права, кримінально-процесуального права та кримінального права.
Джерельну базу дослідження склали матеріали з фондів Центрального архіву органів державної влади та управління України і Центрального державного історичного архіву у м. Києві. Значну роль у дисертаційному дослідженні відіграли наукові фонди Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, Парламентської бібліотеки України, наукових бібліотек Київського університету ім. Т. Шевченка, Національної Академії внутрішніх справ України та Львівської наукової бібліотеки
ім. В. Стефаника.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дана робота є першим в Україні монографічним дослідженням, яке присвячене проблемам кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії. У дисертаційній роботі на основі аналізу архівних матеріалів та законодавства того часу комплексно досліджено особливості прийняття, розвитку та функціонування кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії.
Найістотніші результати дослідження, котрі відображають внесок автора в розробку зазначеної проблеми, сформульовані у таких положеннях і висновках:
1. Доведено, що суди та правоохоронні органи Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в своїй діяльності деякий час керувалися законами колишньої Російської імперії та Тимчасового уряду, зокрема “Уставом Уголовного Судопроизводства” 1864 р., які поступово були змінені і доповнені урядами Української Народної Республіки та Української держави.
2. Встановлено, що нормативно-правові акти Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в галузі судочинства закріпили низку положень, відмінних від тих, що містилися у дореволюційному російському законодавстві, які стали принципово новими на той час, а саме: порядок формування судів, їх кількісний склад, відсутність присяжних засідателів під час судового розгляду справи та відмова законодавців від апеляційного оскарження вироку суду. Військовим судам (революційним, вищим, штабовим, військово-польовим, надзвичайним) були підсудні справи не ли¬ше про злочини, вчинені військовослужбовцями, а й спра¬ви стосовно злочинів, вчинених цивільними особами.
3. Вперше обґрунтовано положення, що важливою новацією закону Директорії “Про поступовання в штабових судах” є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією в радянському та сучасному українському кримінальному процесі.
4. Обґрунтовано, що військові революційні суди доби Центральної Ради, військові надзвичайні та вищі військові суди Директорії передбачали спрощену процедуру судочинства. У військових революційних судах та військових надзвичайних судах попереднє слідство не проводилось, апеляційний та касаційний порядки оскарження вироку суду ними не передбачалися. Вищі військові суди не проводили ні дізнання, ні попереднє слідство та не передбачали апеляційний порядок оскарження рішення суду.
5. Набуло подальшого розвитку положення, що кримінально-процесуальне законодавство Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії відбило основні принципи судочинства, які були вироблені правовою культурою людства до цього часу і які діють і понині, а саме: законність, з’ясування істини у справі, змагальність судового процесу, недоторканність особи та її житла, забезпечення особі права на захист, презумпція невинуватості, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, здійснення правосуддя виключно судами, вільна оцінка та безпосередність дослідження доказів, незалежність суддів, їх підкорення лише закону, гласність та усність судового процесу, забезпечення касаційного оскарження судових рішень, обов’язковість рішень суду.
6. Уточнено, що більшість нормативно-правових актів у галузі судочинства, прийнятих у періоди Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії, не діяли внаслідок складної політичної ситуації в Україні та важких умов військового часу.
У сукупності це дозволяє розв’язати конкретне наукове завдання, що має істотне значення для науки історії держави і права. Суть цього завдання полягає у дослідженні становлення та розвитку кримінально-процесуального законодавства Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії.
У процесі дослідження були виявлені та опрацьовані нормативно-правові акти, які до останнього часу залишалися невідомими в юридичній літературі: закон уряду П. Скоропадського від 25 травня 1918 р. “Про тимчасове розповсюдження судової влади на території Кобринського, Пружанського, Берестейського і Бєльського уїздів Гродненської губернії, Пінського уїзду Мінської губернії, Ковельського і Володимиро-Волинського уїздів Волинської губернії”; постанова уряду гетьманату від 17 вересня 1918 р. “Про тимчасовий порядок призначення за¬сідателів для участі в судових засіданнях судових палат”; постанова уряду П. Скоропадського від 14 липня 1918 р. “Про розширення підсудності кримінальних справ мировим суддям”; закон Директорії від 19 лютого 1919 р. “Про вибори та призначення мирових суддів”; закон Директорії від 30 травня 1919 р. “Про тимчасову зміну порядку проведення карних справ, зазначених у ст. 201 “Устава Уголовного Судопроизводства”.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що викладені в ньому положення, узагальнення та висновки можна використати:
– у науково-дослідних роботах студентів, слухачів та аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю – для відтворення цілісної картини правового розвитку України;
– у правотворчості – з метою використання позитивних надбань Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії в сучасному українському законодавстві;
– у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін “Історія держави і права України”, “Кримінально-процесуальне право України” та деяких інших галузевих юридичних дисциплін.
Дисертанткою в процесі дослідження було запропоновано для об’єктивності та справедливості судового вироку відповідно до ст. 125 та п. 8 ст. 129 Конституції України запровадити у складі вищих спеціалізованих судів Вищий адміністративний суд. Його створення повинно сприяти більш ефективному розгляду адміністративних справ та реалізації права кожної людини на захист своїх інтересів у суді. В Українській Народній Республіці у грудні 1917 р. було запроваджено Генеральний суд, до складу якого входили цивільний, кримінальний та адміністративний департаменти. Він був вищою апеляцій¬ною і касаційною інстанцією для всіх судів. Передбачення у його складі адміністративного департаменту свідчить про високий правовий рівень законодавців Центральної Ради. Запозичення зазначеного досвіду буде позитивно впливати на сучасне українське право.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри історії та теорії держави і права Львівського національного університету ім. Івана Франка. Вони викладені автором на Міжнародній історико-правовій конференції “Польща – Русь – Україна – 11 століть сусідства” (Польща, м. Казімеж Дольний над Віслою, 4 – 6 грудня 2000 р.), а також на регіональних конференціях: “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (VII регіональна конференція, м. Львів, 13 – 14 лютого 2001 р.) та “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 28 лютого 2001 р.)
Публікації. Основні наукові результати дисертації знайшли відображення у шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України, та у двох опублікованих матеріалах наукових конференцій.
Структура дисертації визначена метою та задачами дослідження. Вона містить вступ, чотири розділи, висновки (обсяг 172 сторінки), список використаних наукових джерел (194 найменування на 14 сторінках) та 3 додатки (4 сторінки). Загальний обсяг дисертації – 190 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Основні висновки є такими:
1. Визначена у вступі актуальність теми повністю підтвердилась в ході дослідження. Серед законодавчих актів Центральної Ради, гетьманату Скоропадського та Директорії значну частину нормативно-правових актів становило законодавство про судочинство. Проте з приходом до влади Центральної Ради деякий час основу законодавства про судочинство складали закони і підзаконні акти колишньої Російської імперії та Тимчасового уряду, якщо вони не суперечили новому законодавству.
2. З приходом до влади гетьмана Павла Скоропадського його адміністрація, визнавши де-факто весь масив попереднього кримінально-процесуального законодавства, пішла шляхом вибіркового скасування насамперед тих актів, що суперечили політичним засадам Української держави. Директорія обрала той же шлях, що й гетьман Скоропадський: ча-стково скасовувати одні нормативно-правові акти і відновлювати чинність інших законів залежно від їх політичних інтересів. Було скасовано багато нормативно-правових актів уряду П. Скоропадського й відновлено деякі закони і постанови Центральної Ради. Директорією не було належно визначено законотворчу процедуру й чітку систему нормативно-правових актів. Подібно до Центральної Ради Директорія не визначила й критеріїв, яким мали відповідати закони та постанови.
3. У період української незалежності 1917 – 1920 рр. почали закладатись основи нового кримінально-процесуального права, відмінні від права дореволюційної Росії та інших держав. Першим таким нормативно-правовим актом з питань судочинства стала прийнята Центральною Радою 5 березня 1918 р. “Інструкція військовому революційному суду”. Згідно з “Інструкцією” суд не був постійно діючою установою, а формувався відразу після надходження інформації про вчинення злочину. Попереднє слідство не проводилось. У судовому засіданні не брали участі присяжні засідателі, а вирок суду не підлягав касаційному та апеляційному оскарженню.
4. Затверджений 21 червня 1918 р. гетьманом Павлом Скоропадським закон “Про організацію військово-судових установ та їх компетенцію” встановлював, що всі військові суди поділялися на штабові та вищі. На підставі цього закону військові суди були з юрисдикцією як загального, так і спеціального характеру в сфері правовідносин, пов’язаних з деліктами, оскільки відповідно до їх компетенції їм були підвідомчі справи як щодо військових, так і цивільних осіб. Виходячи з аналізу законодавства Української держави, військові особи вже на той час вважалися спеціальним суб’єктом правовідносин, а поширення поняття такого суб’єкта на цивільних (урядовців, мешканців завойованих територій, священників) та на військових інших держав свідчить про те, що ці суди здійснювали правосуддя за принципом спеціалізації, визначеної законодавчим органом через інститут підвідомчості справ військовим судам.
5. 26 січня 1919 р. урядом Директорії було прийнято закон “Про надзвичайні військові суди”. Війна, складна політична ситуація у державі та спалах злочинності стали причиною суворості покарань у цьому законі. За переважну більшість злочинів передбачалося покарання у вигляді смертної кари. До недоліків цього закону слід віднести також порушення принципу рівності всіх учасників судового розгляду перед законом, адже за ті ж самі злочини, за які не було передбачено смертної кари, старшини підлягали покаранню в два рази суворішому, ніж рядові. Крім цього, всі члени суду, а також прокурор і захисник призначались особою, за наказом якої сформовано надзвичайний військовий суд. Наявність юридичної освіти не була обов’язковою умовою для призначення членів суду, від них вимагалося тільки вміти писати. Відсутність попереднього слідства, а також незабезпечення апеляційного та касаційного оскарження вироку суду є ще одним недоліком закону. Негативним моментом закону є поєднання в одному законодавчому акті норм матеріального та процесуального права. Однак законом “Про надзвичайні суди” були закріплені деякі демократичні принципи кримінального процесу, які передбачені сучасним українським кримінально-процесуальним законодавством. Це, зокрема, законність, забезпечення підозрюваному, обвинуваченому та підсудному права на захист, участь народу у здійсненні правосуддя.
6. Вважаємо, що законом Директорії від 4 серпня 1920 р. “Про поступовання в штабових судах” закріплено деякі норми, відмінні від норм дореволюційного російського законодавства. Зокрема, закон не передбачав апеляційного порядку розгляду справ та участі присяжних засідателів у судовому розгляді. Спрощена в цьому плані процедура судочинства порівняно з російською, що була розроблена правниками Директорії, стала застосовуватися пізніше радянським правосуддям і була імплементована в сучасний Кримінально-процесуальний кодекс України. Важливою новацією закону “Про поступовання в штабових судах” є виділення порушення кримінальної справи в окрему стадію судочинства, яка згодом стала першою стадією кримінального процесу в радянському та сучасному українському судочинстві. Закон “Про поступовання в штабових судах” передбачав закріплення норм, що характери¬зують сутність демократичної правової держави і є надбанням правової культури світу. Вони були запозичені розробниками закону “Про поступовання в штабових судах” із російського законодавства, зокрема із Статуту Кримінального Судочинства, і пізніше знайшли своє відображення як у кримінально-процесуальному законодавстві УСРР, так і у сучасному законодавстві України з питань судочинства. Закон “Про поступовання в штабових судах” став своєрідним містком між дореволюційним російським та радянським кримінально-процесуальним законодавством. Ним передбачено забезпечення таких принципів: законність, з’ясування істини у справі, змагальність судового процесу, недоторканність особи та її житла, забезпечення особі права на захист, презумпція невинуватості, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, здійснення правосуддя виключно судами, вільна оцінка та безпосередність дослідження доказів, незалежність суддів, їх підкорення лише закону, гласність та усність судового процесу, забезпечення касаційного оскарження судових рішень та обов’язковість рішень суду. Всі зазначені вище демократичні норми та принципи кримінального процесу набули свого розвитку у чинному Кримінально-процесуальному кодексі України.
7. Закон Директорії від 26 жовтня 1920 р. “Про прискорене поступовання у вищих військових судах” передбачав спрощений порядок розгляду справ у вищих військових судах у випадку вчинення деяких тяжких злочинів. Спрощеність порядку розгляду справ полягала в тому, що справи повинні були розглядатися без провадження дізнання і попереднього слідства та без складання обвинувального висновку, коли “винного спіймано на гарячому вчинкові або хоч і пізніше затримано, але мається свідків злочину”. Оскарження вироку в апеляційному порядку законом не передбачалося.
8. Окремі нормативно-правові акти, що були прийняті Центральною Радою, урядом Скоропадського та Директорії, не діяли у зв’язку зі зміною влади та складною політичною і військовою ситуацією в Україні на той час.
9. Запропоновано для об’єктивності та справедливості судового вироку відповідно до ст. 125 та п. 8 ст. 129 Конституції України запровадити у складі вищих спеціалізованих судів Вищий адміністративний суд. Його створення повинно сприяти більш ефективному розгляду адміністративних справ та реалізації права кожної людини на захист своїх інтересів у суді. В Українській Народній Республіці у грудні 1917 р. було запроваджено Генеральний суд, до складу якого входили цивільний, кримінальний та адміністративний департаменти. Він був вищою апеляцій¬ною і касаційною інстанцією для всіх судів. Передбачення у його складі адміністративного департаменту свідчить про високий правовий рівень законодавців Центральної Ради. Запозичення зазначеного досвіду сприятиме розвитку сучасного українського права.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.3 , 4.
2. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради.- К.: Україна, 1992. -С.43.
3. Король В. Історія України. - К.: Феміда, 1995.- С.123.
4. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.6.
5. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради.- К.: Україна, 1992. - С.43.
6. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради.- К.: Україна, 1992.- С.43.
7. Мартос Б. Перші кроки Центральної Ради //Український історик. - 1973.- №3- С.42.
8. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 –1920. - К.: Либідь, 1997.- С.10, 11.
9. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.21.
10. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.- Оп.1.- Спр.13.- Арк.107-107 зв.
11. Грушевський М.С. Про старі часи на Україні. Коротка історія першого початку.- К.: АТ Обереги, 1991.- С.125, 126.
12. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради.- К.: Либідь, 1992. - С.50.
13. Кульчицький В.С., Настюк М.І., Тищик Б.Й. Історія держави і права України. Л.: Світ, 1996.- C.154.
14. Грушевський М. Новий період історії України. За роки від 1914 до 1919.- К.: Веселка, 1997.- С16.
15. Логвиненко И.А. Политическая деятельность Украинской Центральной Рады. - Глобино: Полиграфсервис, 2000.- С.22.
16. Король В. Історія України. - К.: Феміда, 1995.- С.123.
17. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Веселка, 1992.- С.7.
18. Копиленко О.Л. Сто днів Центральної Ради.- К.: Україна, 1992.- С.52.
19. Дорошенко Д. Історія України 1917-1923 рр. Т.1. Доба Центральної Ради.- Ужгород: Типографія Савицького, 1932.- С.44.
20. Полонська-Василенко Н. Історія України: 1900-1923 рр. Т. 2 - К.: Наукова думка, 1992.-С.462.
21. Киевская мысль.-1917.-№9.- 1 июня.- С.5.
22. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Веселка, 1992.- С.18.
23. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.- К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.58.
24. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття.- К.: Український письменник, 1994.- С.79.
25. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. - К.: Веселка, 1992.- С22.
26. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.-Оп.1.- Спр.5.- Арк.10.
27. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.- Оп.1.- Спр.5. -Арк.10.
28. Полонська-Василенко Н. Історія України: 1900-1923 рр. Т. 2. - К.: Наукова думка, 1992.- С.467, 468.
29. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр А. Нариси з історії українського державотворення. - К.: Генеза, 1994.- С.318.
30. Робітнича газета.-1917.- №169.-27 жовтня. - С.4.
31. Полонська-Василенко Н. Історія України: 1900-1923 рр. Т.2. - К.: Наукова думка, 1992.- С.471, 472.
32. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.- К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.67, 69.
33. Кузьминець О., Калиновський В., Дігтяр П. Історія держави і права України. – К.: Україна, 2000.- С.186.
34. Полонська-Василенко Н. Історія України: 1900-1923 рр.- Т.2.- К.: Наукова думка, 1992.- С.463.
35. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.- К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.70.
36. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917-1953 рр.- Кн.1. - К.: Либідь, 1994.- С.48.
37. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.69.
38. Людендорф Е. Мои воспоминания о войне 1914-1918 гг.- М.: Пролетарий, 1924.-С.131.
39. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали в ІІ томах. Т.2..- К.: Наукова думка, 1997.-С. 330, 335.
40. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: курс лекцій. - К.: Либідь, 1999.-С.227.
41. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.69.
42. Щербина П.Ф. Судебная реформа 1864 года на Правобережной Украине. - Л.: Світ, 1974.- С.104.
43. Революционное движение в России в августе 1917 г. Разгром корниловского мятежа: Документы и материалы. М.: Издательство АН СССР, 1959. - С.26.
44. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.70.
45. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н.О. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.).- Коломия: Вік, 2000.- С.31.
46. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.70.
47. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.70.
48. Киевская мысль. - 1917.-№9. – 1 июня.- С.5.
49. Історія українського права. Навчальний посібник /За ред. О.О.Шевченка.- К.: Либідь, 2001.- С.141.
50. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н.О. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.).- Коломия: Вік, 2000.- С.31.
51. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. – К.: Либідь, 1997.- С.62-64.
52. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.-Оп.1.-Спр.1.- Арк.36.
53. Вістник Генерального Секретаріату України. - 1917 року.-№2.- 23 листопада. - С.4.
54. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.- К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.67.
55. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.-Оп.1.- Спр.1.- Арк.158.
56. Історія держави і права України. Част.2 /За ред. А.Й.Рогожина.- Х.: Основа, 1996.- С. 62.
57. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.-К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.64.
58. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.-К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.- С.77.
59. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.-Оп.1.-С.1.- Арк.169-170.
60. Вістник Генерального Секретаріату УНР.- 1917.- №8.- 31 грудня. - С.4.
61. Михайленко П.П. Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України.- К.: Генеза, 1999.- С.406.
62. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.- Оп.1.Спр.1.- Арк.176.
63. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920 рр. - К.: Либідь, 1997.- С.64, 65.
64. Історія держави і права України. Част.2 /За ред. А.Й.Рогожина.- Х.: Основа, 1996.- С.63-64.
65. Чорна книга України. Збірник документів, архівних матеріалів, листів, доповідей, статей, досліджень, есе.- К.: Просвіта, 1998.- С.36.
66. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: курс лекцій. - К.: Либідь, 1999.- С.232, 233.
67. Скоропадський П. Спомини.- К.: Україна, 1992.- С.107, 108.
68. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: курс лекцій. - К.: Либідь, 1999.- С.234.
69. Липинський В. Листи до братів-хліборобів//Хліборобська Україна. – Відень: Друкарня А.Гольцгавзена, 1925.- С.10, 11.
70. Винниченко В. Українська державність. - Відень-Київ: Дзвін, 1920.- С.16.
71. Донцов Д. Підстави нашої політики.- Відень: Друкарня А.Гольцгавзена, 1925.- С.10.
72. Буравченков А.Відновлення історичної пам’яті або дещо про Гетьманат з погляду сьогодення //Останній гетьман.- К.: Академпрас, 1993.- С. 26 .
73. Центральна Рада і український державотворчий процес. Матеріали наукової конференції 20 березня 1997.- К.: Національна академія наук України, 1997.-С.94.
74. Державний Вісник.-1918.-№1.-16 травня.-С.1.
75. Державний Вісник.-1918.-№1.-16 травня.-С.1.
76. Конституційні акти України. 1917-1920. Невідомі конституції України.-К.: Філософська і соціологічна думка, 1992.-С.69.
77. Історія держави і права України. Част.2 /За ред. А.Й.Рогожина.- Х.: Основа, 1996.- С.77.
78. Полонська-Василенко Н. Історія України: 1900-1923рр. Т.2. - К.: Наукова думка, 1992.- С.492.
79. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А. Українська Народна Республіка.- Коломия: Вік, 1994.- С.40.
80. Дорошенко Д.Історія України 1917-1923 рр.Т.2. Українська Гетьманська держава 1918 р.- Ужгород: Червона Калина, 1930.- С.60.
81. Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Усенко І.Б., Чехович В.А. Українське державотворення. Словник-довідник.-К: Либідь, 1997.-С.429.
82. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской Державы. Вып.V. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.15.
83. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.- Оп.1.- Спр.256.- Арк.1.
84. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской Державы. Вып.V. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.14.
85. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.- Оп.1.- Спр.77.- Арк.1.
86. Законодательные акты Украинской Державы. - Вып. VI. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.7.
87. Законодательные акты Украинской Державы. - Вып.VI. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.14.
88. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української держави (квітень – грудень 1918р.).- Х.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.- С.351.
89. Законодательные акты Украинской Державы.- Вып.VI. Одесса: Практическое правоведение, 1918.-С.15-16.
90. Історія держави і права України у 2-х томах / За редакцією В.Я.Тація та А.Й.Рогожина.-Т.2.-К.: ІнЮре.-2000.- С.86.
91. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності: курс лекцій. - К.: Либідь, 1999.- С.257.
92. Коммунистическая партия Украины в резолюциях и решениях сьездов, конференций и пленумов ЦК. Т.І.- К.: Украіна, 1976.- С.17.
93. Тимощук О.В. Охоронний апарат Української держави (квітень – грудень 1918р.).- Х.: Видавництво Університету внутрішніх справ, 2000.- С.420.
94. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. Історико-генетичний аналіз. К.: Генеза, 1995.- С.198.
95. Державний Вістник.-№84.- 31 грудня.- С.1.
96. Рум’янцев В.О. Українська державність 1917-1922 рр.: Форми і проблеми розбудови.-Х.: Основа, 1996.- С.112, 113.
97. Рум’янцев В.О. Українська державність 1917-1922 рр.: Форми і проблеми розбудови.- Х.: Основа, 1996.- С.113.
98. Вістник Української Народної Республіки.-1919.-Ч.І.-25 січня.- С.1.
99. Субтельний О. Україна. Історія. – К.: Либідь, 1991.-С.320.
100. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1429.- Оп.5.- Спр.6.- Арк.11.
101. Історія українського права. Навчальний посібник /За ред. О.О.Шевченка/.- К.: Либідь, 2001.- С.131.
102. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917-1920 рр. - К.: Либідь, 1997.- С.154.
103. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .- Вип.3.- 23 січня. - С.3.
104. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .- Вип.1.- 18 січня. - С.2.
105. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд в добу Директорії // Право України. - №11, 1999.- С.128.
106. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .- Вип.2.- 21 січня. - С.3.
107. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .- Вип.2.- 21 січня.-С.3.
108. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд в добу Директорії // Право України. - №11, 1999.- С.129.
109. Тищик Б.Й., Вівчаренко О.А., Лешкович Н.О. Становлення державності в Україні (1917-1922 рр.).- Коломия: Вік, 2000.- С.86.
110. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.-Оп.1.-Спр.1.- Арк.1.
111. Михайленко П.П., Кондратьєв Я.Ю. Історія міліції України: у документах та матеріалах. Т.1. (1917-1925).- К.: Генеза, 1997.- С.21.
112. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.80.
113. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.80, 81.
114. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.80, 81.
115. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1115.- Оп.1. Спр.1.- Арк.37.
116. Устав Уголовного Судопроизводства. Издание 7.-Петроград: Типография М.Меркушева, 1916.- С.12.
117. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України.- К.: Либідь, 1992.- С. 222.
118. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие.- М.: БЕК, 1996.- С.136.
119. Устав Уголовного Судопроизводства. Издание 7.-Петроград: Типография М.Меркушева, 1916.- С.764.
120. Вістник РНМ УНР.- 1918.-№17.- 12 травня.- С.2.
121. Вістник РНМ УНР.- 1918.-№17.- 12 травня.-С.4.
122. Вістник РНМ УНР.- 1918.-№17.- 12 травня.-С.4
123. Панюк А., Рожин М. Історія становлення української державності. - Л.: Центр Європи, 1995.- С.113.
124. Мироненко О.М. Світоч української державності: політико-правовий аналіз діяльності Центральної Ради.- К.: Інститут держави і права, 1995.- С.80.
125. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.2207.-Оп.1.- Спр.1706.- Арк.1.
126. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.2207.-Оп.1.- Спр.1706.- Арк.1 зв.
127. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской Державы. Вып.V. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.18, 19.
128. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.-Оп.1.- Спр.269.- Арк.5.
129. Держвний Вістник.- 1918.-№29.- 1 серпня. - С.4.
130. Державний Вістник.- 1918 .- 15 серпня. - №35.- С.4.
131. Державний Вістник.- 1918.- №15.-16 червня. - С.3.
132. Державний Вістник.- 1918.-№14.- 13 червня.-С.3.
133. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.-Оп.1.- Спр.13.- Арк.31-31 зв.
134. Законодательные акты 1918 года. Законы Украинской Державы. Вып.V. Одесса: Практическое правоведение, 1918.- С.31.
135. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.- Оп.1.- Спр.13.- Арк.31.
136. Перша Конституція України Гетьмана Пилипа Орлика.-К.: Генеза, 1994.- С.7.
137. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1064.-Оп.1.- Спр.13.- Арк.31 зв.
138. Німченко В., Сердюк В. Військові суди в Україні у 1917-1919 роках. // Право України. - №6, 2000.- С.115.
139. Копиленко О.Л., Копиленко М.Л. Держава і право України. 1917 –1920 рр.– К.: Либідь, 1997.- С.157.
140. Історія держави і права України: Навчальний посібник /За ред. А.С.Чайковського. – К.: Юрінком Інтер, 2000.- С.270, 271.
141. Субтельний О. Україна. Історія. - К.: Либідь, 1991.- С.314.
142. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .-Вип.13. – 6 березня. - С.3.
143. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.- Спр.242.- Арк.1-зв.
144. Вістник Української Народної Республіки. – 1918.- Ч.1 - 17 грудня. - С.4.
145. Вістник Української Народної Республіки. – 1918.- Ч.1 - 17 грудня. - С.3.
146. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1075.-Оп.3.- Спр.16.- Арк.3.
147. Німченко В., Сердюк В. Військові суди в Україні у 1917-1919 роках. //Право України. - №6, 2000.- С.115, 116.
148. Мироненко О.М., Римаренко Ю.І., Ксенко І.Б., Чехович В.А. Українське державотворення. Словник-довідник.-К.: Либідь, 1997.- С.59.
149. Киевская жизнь.- 1919.-№9.- 5 сентября.- С.3.
150. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.57.
151. Тимченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття.- К.: Наукова думка, 1995.-С.189.
152. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.58.
153. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.59.
154. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.59.
155. Державний архів Київської області. – Ф.3050Р.- Оп.1. – Спр.37. – Арк.60.
156. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.59.
157. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.- Вип.8.- 18 лютого.- С.60.
158. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.2208.-Оп.1.- Спр.111.- Арк.6.
159. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.2208.-Оп.1.- Спр.111.- Арк.2.
160. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.132.-Арк.1 зв.
161. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.- Спр.132.- Арк.3 зв.
162. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919.-Вип.17.- 3 травня. - С.4.
163. Девід П. Керрі. Конституція Сполучених Штатів Америки. К.: Веселка, 1993.- С.147.
164. Конституции зарубежных государств. Учебное пособие.- М.: БЕК, 1996.- С.136.
165. Вістник Державних Законів для всіх земель УНР.- 1919 .-Вип.33.- 26 серпня. - С.4.
166. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд в добу Директорії //Право України. - №11, 1999.- С.129.
167. Вовк Ю. Вищий судовий орган та Київський апеляційний суд в добу Директорії //Право України. - №11, 1999.- С.129.
168. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.9.
169. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.- Оп.2.-Спр.131.- Арк.1.
170. Науково-практичний коментар кримінально-процесуального кодексу України.- К.: Юрінком Інтер, 1999.- С.70.
171. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.131.- Арк.2.
172. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.131.- Арк.4.
173. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.10.
174. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.131.- Арк.4 зв.
175. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.13.
176. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.131.- Арк.6.
177. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.16.
178. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.16.
179. Девід П. Каррі. Конституція Сполучених Штатів Америки. К: Веселка, 1993.- С.147.
180. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.30.
181. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.35.
182. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.38, 39.
183. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.131.- Арк.30.
184. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.- Оп.2.-Спр.131.- Арк.31, 32.
185. Усенко И.Б. Первая кодификация законодательства Украинской ССР. – К.: Наукова думка, 1989.- С.17.
186. Землянский П.Т. Уголовно-процессуальное законодательство в первые годы советской власти.- К.: Типография МВД УССР, 1972.- С.15.
187. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.20.
188. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.19.
189. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.-С.20.
190. Закон про поступовання в штабових судах. - Варшава: Друкарня Літерацька, 1920.- С.30.
191. Конституція України (Основний закон). – Львів: За вільну Україну, 1998.- С.48.
192. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.248.- Арк.1 –1 зв.
193. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.248.- Арк.1.
194. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України.- Ф.1065.-Оп.2.-Спр.248.- Арк.1.